Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Прибережні ліси та рідколісся Північного Суахілі або Північна мозаїка занзібарсько-іньямбанських прибережних лісів (ідентифікатор WWF: AT0125) — афротропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований у прибережних районах Східної Африки.
 Ліс [en] на острові Унгуджа (Занзібар) | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | AT0125 |
| Межі | Східноафриканські мангри Сомалійські акацієво-комміфорові чагарники та хащі Північні акацієво-комміфорові чагарники та хащі Південні акацієво-комміфорові чагарники та хащі Ліси Східної дуги Східні міомбові рідколісся Прибережні ліси та рідколісся Південного Суахілі |
| Площа, км² | 142 693 |
| Країни | Сомалі, Кенія, Танзанія |
| Охороняється | 21 644 км² (15 %) |
 Прибережні ліси та рідколісся Північного Суахілі Прибережні ліси та рідколісся Південного Суахілі | |
Географія
Екорегіон прибережних лісів та рідколісь Північного Суахілі простягається приблизно на 1600 км з півночі на південь вздовж узбережжя Індійського океану через територію Сомалі, Кенії та Танзанії. Північною межею регіону є долини річок Джубба та Вебі-Шебелле в центральному Сомалі. У північно-східній Кенії екорегіон розширюється, охоплюючи, крім власне смуги на океанічному узбережжі, також долину Тани, найбільшої річки цієї країни. У північно-східній та східній Танзанії екорегіон простягається вглиб країни до підніжжя гір Східної Усамбари, Улугуру, [en] та Удзунгви, які є частиною гір Східної Дуги. Далі на південь екорегіон охоплює нижню частину басейну Руфіджі і звужується до прибережної смуги. Південною межею регіону є гирло річки [en], в якому розташоване місто Лінді. Окрім прибережної смуги, екорегіон прибережних лісів та рідколісь Північного Суахілі охоплює також острови Пемба, Унгуджа та Мафія, що складають Занзібарський архіпелаг, а також деякі менші прибережні острови в Індійському океані, зокрема архіпелаг Ламу.
На південь від регіону, за річкою Лукуледі, починаються прибережні ліси та рідколісся Південного Суахілі, які разом з цим екорегіоном складають біогеографічний регіон східноафриканських прибережних лісів. В глибині континенту ліси екорегіону переходять у сомалійські, північні і південні акацієво-комміфорові чагарники та хащі та у східні міомбові рідколісся (з півночі на південь). У горах Усамбара, Улугуру, Нгуру та Удзунгва поширені ліси Східної дуги, які разом з прибережними лісами та рідколіссями Північного Суахілі, є одним з найважливіших центрів рослинного різноманіття в Африці. Крім того, на морському узбережжі регіону зустрічаються ділянки східноафриканських мангрів.
Екорегіон містить велике різноманіття типів гірських порід, від докембрійських порід фундаменту до молодих неконсолідованих відкладів в гирлах річок та вздовж узбережжя. На більшій частині регіону переважають морські осадові породи, що сформувалися після розпаду Пангеї, а ближче до узбережжя — більш молоді відклади. За останні 30 мільйонів років територія екорегіону зазнала значної тектонічної активності, яка сформувала невисокі горбогір'я заввишки 100-300 м. Ця активність також призвела до зміни берегової лінії, до подальшого відкладання осадових порід та до їх ерозії. На східноафриканське узбережжя також вплинула тектонічна активність, пов'язана з формуванням Східно-Африканського рифту. Один з тектонічних розломів призвів до формування глибоководного жолоба, який ізолював острів Пемба.
В межах екорегіону зустрічається приблизно 12 типів ґрунтів, які варіюються від "піщаних, недостатньо дренованих" і "супіщаних, надмірно дренованих" до "суглинків, помірно дренованих", "суглинків, недостатньо дренованих" та "глинистих, недостатньо дренованих". Регулярна та передбачувана зміна ґрунтів на схилах регіону породила теорію ланцюгової сукцесії ґрунтів.
Територія екорегіону є частиною узбережжя Суахілі, населенного однойменним народом. Центральна частина регіону (південно-східна Кенія та північно-східна Танзанія) є досить густонаселеною (близько 100 осіб/км²). Тут розташовані такі великі міста, як Момбаса, Танга та Дар-ес-Салам, найбільше місто та колишня столиця Танзанії, у якому живе понад п'ять мільйонів людей. На півночі і півдні регіону густота населення різко скорочується до 1-10 осіб/км², відповідно до зменшення кількості опадів та посилення сезонності.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується середньою температурою вище 25 °C та високою вологістю. На півночі регіону в році є два сезони дощів: довгий з квітня по червень і короткий з листопада по грудень. На півдні регіону дощі переважно йдуть протягом одного тривалого сезону дощів з квітня по червень. Тривалий сухий сезон, під час якого навіть лісова підстилка може висохнути, є важливим фактором, що впливає на ліси регіону.
Однією з визначних рис регіону є надзвичайна мінливість кількості опадів з року в рік, коли сухі сезони іноді переходять у посуху, а сезони дощів спричиняють сильні повені. Однак, незважаючи на значні коливання у кількості опадів, загалом клімат екорегіону залишався відносно стабільним протягом майже 30 мільйонів років, навіть під час холодних та сухих льодовикових періодів.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений лісами та рідколіссями, розподіл яких залежить від клімату та грунтів. Також в регіоні трапляються савани та сезонні і постійні водно-болотні угіддя.
Основними рослинними угрупованнями регіону є прибережні ліси, багато дерев в яких скидають листя під час сухого сезону, хоч і не всі одночасно. В цих лісах багато ліан, натомість епіфітів відносно мало. Більш вологий тип цих лісів зустрічається в Кенії та на півночі Танзанії, а більш сухі прибережні ліси поширені на більшій площі і простягаються далі на північ і південь. Деякі види рослин асоціюються з вологими або сухими лісами, тоді як інші зустрічаються повсюдно.
У вологих прибережних лісах крони дерев розташовані на висоті 15-20 м над землею, а деякі емерджентні дерева досягають висоти 30-35 м. Серед дерев, що складають основу цих лісів, слід відзначити [en] (Afzelia quanzensis), [en] (Apodytes dimidiata), [en] (Trilepisium madagascariense), [en] (Celtis philippensis), [en] (Erythrina sacleuxii), [vi] (Fernandoa magnifica), [en] (Ficus vallis-choudae), [en] (Malacantha alnifolia) та [sv] (Nesogordonia holtzii), які досягають 20 м у висоту, [en] (Albizia adianthifolia), [sv] (Combretum schumannii), [en] (Cordyla africana), [en] (Erythrophleum suaveolens), [de] (Inhambanella henriquesii), [en] (Lannea welwitschii), [sv] (Macaranga capensis), [sv] (Manilkara sansibarensis), [sv] (Mimusops aedificatoria), [en] (Newtonia paucijuga), [en] (Paramacrolobium coeruleum), [en] (Synsepalum brevipes) та [en] (Xylopia parviflora), які досягають 25 м у висоту, [en] (Balanites wilsoniana), [en] (Diospyros mespiliformis), [en] (Julbernardia magnistipulata), [en] (Parkia filicoidea), [en] (Rhodognaphalon mossambicense) та [en] (Hymenaea verrucosa), які досягають 30 м у висоту, а також африканський анчар (Antiaris toxicaria subsp. africana), [en] (Milicia excelsa), [en] (Lovoa swynnertonii), [en] (Ricinodendron heudelotii), [sv] (Sterculia appendiculata) та [sv] (Terminalia sambesiaca), які досягають 35 м у висоту.
У більш сухих прибережних лісах деякі високі види дерев можуть домінувати над іншими, тоді як у вологих лісах лісовий намет зазвичай складають різні види дерев. Серед дерев, що ростуть у сухих прибережних лісах, слід відзначити [sv] (Warneckea sansibarica), яка досягає 9 м у висоту, [sv] (Manilkara sulcata), яка досягає 10 м у висоту, [en] (Cynometra webberi), [vi] (Oldfieldia somalensis) та індійський тамаринд (Tamarindus indica), які досягають 12 м у висоту, великоприлисткову жюльбернардію (Julbernardia magnistipulata), яка досягає 10-15 м у висоту, кванзенську афцелію (Afzelia quanzensis), [sv] (Albizia petersiana), африканський несправжній фікус (Trilepisium madagascariense), [en] (Brachylaena huillensis), [sv] (Cassipourea euryoides), комбретум Шумана (Combretum schumannii), [sv] (Cussonia zimmermannii), малолисточкову ньютонію (Newtonia paucijuga), [sv] (Pleurostylia africana) та [sv] (Scorodophloeus fischeri), які досягають 15 м у висоту, занзібарську манілкару (Manilkara sansibarensis) та занзібарське копалове дерево (Hymenaea verrucosa), які досягають 18 м у висоту, а також [en] (Vachellia robusta subsp. usambarensis) та баланіт Вільсона (Balanites wilsoniana), які досягають 20 м у висоту.
На східних, звернених до моря схилах гір Усамбара, Улугуру, [en] та Удзунгва в Танзанії та пагорбів Шимба в південно-східній Кенії, на висоті понад 800 м над рівнем моря, а подекуди і на нижчих висотах в долинах річок, ростуть перехідні дощові ліси. Дерева в них досягають середньої висоти і представлені як низинними гвінейсько-конголезькими, так і афрогірськими видами. Серед дерев, що складають основу перехідних дощових лісів, слід відзначити капську макарангу (Macaranga capensis), [de] (Maranthes goetzeniana), [en] (Morinda asteroscepa), [sv] (Newtonia buchananii), [sv] (Strychnos mitis) та [en] (Trichilia dregeana). До 40 % великих дерев в цих лісах є ендемічними, зокрема [en] (Brochoneura usambarensis) та [en] (Englerodendron usambarense).
На нижніх схилах гір Улугуру, Нгуру та Усамбара, а також в районах [en] та Іринга в Танзанії зустрічаються вічнозелені низинні дощові ліси. Лісовий намет в них розташований на висоті 20 м над землею, а дерева, що складають його основу, можуть досягати 40 м у висоту. Серед характерних дерев, що переважають у низинних дощових лісах регіону, слід відзначити [en] (Aningeria pseudoracemosa), африканський анчар (Antiaris toxicaria subsp. africana), [en] (Nauclea nyasica), африканське тикове дерево (Milicia excelsa), [en] (Khaya anthotheca), кіліманджарське махагоні (Lovoa swynnertonii), [de] (Maranthes goetzeniana), ньютонію Б'юкенена (Newtonia buchananii), філіколисту паркію (Parkia filicoidea), африканський ріцинодендрон (Ricinodendron heudelotii) та замбезійську терміналію (Terminalia sambesiaca).
У більш посушливих районах в глибині південного Сомалі, Кенії та північної Танзанії, у перехідній зоні між східноафриканськими прибережними лісами та акацієво-комміфоровими саванами, де середньорічна кількість опадів становить 500-700 мм, поширені чагарникові ліси. В цих рідколіссях домінують [sv] (Diospyros bussei), крони яких зазвичай розташовані на висоті 9-15 м над землею, та [sv] (Manilkara mochisia). У перехідній зоні між прибережними лісами Танзанії та східними міомбовими рідколіссями домінують перехідні міомбові рідколісся, основу яких складають [en] (Brachystegia spiciformis).
Чагарникові ліси також зустрічаються в місцевостях, де під неглибокими, добре дренованими ґрунтами залягають [en], а середньорічна кількість опадів становить 950-1200 мм. Ці чагарникові ліси складаються з невисоких вічнозелених дерев та великих кущів, а нерівний лісовий намет в них розташований на висоті 6-10 м над землею. Деякі дерева в цих лісах можуть досягати 8-15 м у висоту.
Загалом в межах екорегіону зустрічається понад 4500 видів рослин з 1050 родів, з яких кілька сотень видів є ендемічними. Більшість ендеміків зустрічається в сухих прибережних лісах. За останні тисячі років площа лісів в регіоні значно скоротилася, свідченням чого є наявність викопної смоли занзібарського копалового дерева (Hymenaea verrucosa) у багатьох прибережних районах, де наразі ліси відсутні. Причиною втрати лісів є діяльність людини, зокрема ведення землеробства, вирубка лісів на дрова та на будівельні матеріали.
Фауна
В межах екорегіону зустрічається щонайменше 158 видів ссавців, що становить 17 % від загальної кількості афротропічних видів. Найбільш різноманітними групами ссавців є рукокрилі (58 видів), гризуни (понад 27 видів), хижі (19 видів), примати (14 видів) та землерийки (14 видів). Таке високе видове різноманіття пояснюється мозаїкою різних природних середовищ регіону, яке призводить до того, що у безпосередній близькості зустрічаються саванні, водно-болотні та лісові види тварин.
Серед великих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити саванного слона (Loxodonta africana), південного бушбока (Tragelaphus sylvaticus), чагарникову свиню (Potamochoerus larvatus), бабуїна (Papio cynocephalus), лева (Panthera leo), африканського леопарда (Panthera pardus pardus) та звичайного каракала (Caracal caracal). Ці тварини зазвичай зустрічаються на узліссях лісових масивів та на саванах і луках. В лісах регіону живуть блакитні дуїкери (Philantomba monticola), натальські дуїкери (Cephalophus natalensis), дуїкери Харві (Cephalophus harveyi) та суні (Nesotragus moschatus), в рідколіссях — великі куду (Tragelaphus strepsiceros), звичайні дуїкери (Sylvicapra grimmia) та африканські бородавочники (Phacochoerus africanus), на заплавних луках — звичайні редунки (Redunca redunca), в заростях на берегах водойм — смагляві коби (Kobus ellipsiprymnus), а в річках — звичайні бегемоти (Hippopotamus amphibius). Серед приматів, що зустрічаються в лісах та рідколіссях регіону, слід відзначити верветку (Chlorocebus pygerythrus), блакитну мартишку (Cercopithecus mitis), ангольського колобуса (Colobus angolensis), [en] (Otolemur garnettii) та товстохвостого галаго (Otolemur crassicaudatus), а серед інших ссавців — [en] (Paraxerus lucifer) та майже ендемічну [en] (Heliosciurus undulatus).
В лісах та рідколіссях регіону мешкає багато ендемічних видів ссавців, зокрема занзібарські дуїкери (Cephalophus adersi), [en] (Paragalago cocos), сококські пухнастохвості мангусти (Bdeogale omnivora), сіроголові кущощури (Grammomys caniceps), [en] (Grammomys selousi), [en] (Crocidura greenwoodi) та [en] (Rhynchocyon chrysopygus). Дуже рідкісні кенійські колобуси (Piliocolobus rufomitratus) та оливкові мангабі (Cercocebus galeritus) є ендеміками лісів у долині кенійської річки Тана, а популяції цих видів нараховують близько 1000 особин. Ендеміком острова Унгуджа в Занзібарському архіпелазі є рідкісний занзібарський колобус (Procolobus kirkii). Завдяки заходам зі збереження наразі його популяція збільшується, а станом на 2019 рік вона нараховувала приблизно 5862 особини. Крім того, ендеміками регіону є низка видів кажанів та криланів, зокрема пембаські крилани (Pteropus voeltzkowi), кенійські лилики (Glauconycteris kenyacola), самотні нетопирі (Pipistrellus permixtus), танзанійські шерстисті кажани (Kerivoula africana) та приморські склеповики (Taphozous hildegardeae). Серед майже ендемічних представників регіону слід відзначити [en] (Dendrohyrax validus), чорно-рудого стрибунця (Rhynchocyon petersi), [en] (Galago gallarum), [en] (Paragalago zanzibaricus), [en] (Paragalago rondoensis), танзанійського підковика (Rhinolophus deckenii) та реліктового східноафриканського крилана (Myonycteris relicta).
Високий рівень ендемізму також характерний для орнітофауни екорегіону. Більшість ендемічних птахів, що зустрічаються в регіоні, є спеціалістами з лісових середовищ. Пембанські вінаго (Treron pembaensis), острівні маріки (Cinnyris pembae), пембейські окулярники (Zosterops vaughani) та вогнисті сплюшки (Otus pembaensis) є ендеміками острова Пемба, танайська таміка (Cisticola restrictus) мешкає в акацієвих заростях у нижній течії Тани, а цитринові монархи (Erythrocercus holochlorus), білогорлі щеврики (Anthus sokokensis) та момбаські дятлики (Campethera mombassica) є ендеміками прибережних лісів континентальної частини регіону. Також ендеміками регіону є берегові щеврики (Anthus melindae), поширені на луках північно-східної Кенії та Сомалі, рувуйські ткачики (Ploceus holoxanthus), поширені в долинах річок на сході Танзанії, та рідкісні кенійські ткачики (Ploceus golandi), поширені в міомбових рідколіссях Кенії. Майже ендемічнними представниками регіону є кенійські сплюшки (Otus ireneae), кенійські турако (Tauraco fischeri), сірогруді тимелії (Illadopsis distans) та аманійські саїманги (Hedydipna pallidigaster), які також зустрічаються в гірських лісах Східної дуги, а також більш широко поширені плямисті квічалі (Geokichla guttata), сіроброві акалати (Sheppardia gunningi) та [en] (Circaetus fasciolatus).
З 94 видів плазунів, поширених в регіоні, 47 видів є лісовими, а 34 види — ендемічними. Серед ендеміків регіону слід відзначити занзібарську дзьоборилу змію (Letheobia pallida), пембанського сліпуна (Letheobia pembana), пембанську вовчу змію (Lycophidion pembanum) та карликового гекона Хоуелла (Lygodactylus viscatus). В прибережних лісах регіону мешкають 14 видів амфібій, з яких два види — [en] (Afrixalus sylvaticus) та [en] (Mertensophryne howelli) — є ендемічними.
Багатоніжки, молюски та метелики також демонструють високе видове різноманіття та помірний рівень ендемізму. В екорегіоні зустрічається близько 1200 видів молюсків, з яких 125 видів зустрічаються лише в лісах, а 207 видів є ендемічними. Метелики регіону представлені 400 лісовими видами, з яких 75 видів є ендеміками.
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 21 644 км², або 15 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Національний парк Арабуко-Сококе, Природний заповідник Аравале, Природний заповідник Боні, [en] та Природний заповідник гір Шімба в Кенії, [en], Національний парк Саадані, [en], Національний парк гір Удзунгва та Мисливський резерват Селус в Танзанії, а також [en] в Сомалі. У 2008 році до списку Світової спадщини ЮНЕСКО був внесений комплекс [en] — групу з десяти [en] народу міджікенда, розташовану на південно-західному узбережжі Кенії. Ці ліси відіграють велике значення у збереженні рідкісних видів рослин та тварин: лише у одному лісі Кая-Кінондо росте 187 видів рослин, зустрічається 45 видів метеликів, понад 48 видів птахів та кілька рідкісних видів ссавців.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 20 лютого 2024.
- Burgess, Neil, Jennifer D’Amico Hales, Emma Underwood (2004). Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar: A Conservation Assessment. Island Press, Washington DC.
- White, Frank F. (1983). The vegetation of Africa: A descriptive memoir to accompany the Unesco/AETFAT/UNSO vegetation map of Africa. UNESCO, 1983.
Посилання
- «Northern Zanzibar–Inhambane coastal forest mosaic». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Northern Swahili Coastal Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Priberezhni lisi ta ridkolissya Pivnichnogo Suahili abo Pivnichna mozayika zanzibarsko inyambanskih priberezhnih lisiv identifikator WWF AT0125 afrotropichnij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij u priberezhnih rajonah Shidnoyi Afriki Priberezhni lisi ta ridkolissya Pivnichnogo Suahili Lis en na ostrovi Ungudzha Zanzibar Ekozona Afrotropika Biom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT0125 Mezhi Shidnoafrikanski mangri Somalijski akaciyevo kommiforovi chagarniki ta hashi Pivnichni akaciyevo kommiforovi chagarniki ta hashi Pivdenni akaciyevo kommiforovi chagarniki ta hashi Lisi Shidnoyi dugi Shidni miombovi ridkolissya Priberezhni lisi ta ridkolissya Pivdennogo Suahili Plosha km 142 693 Krayini Somali Keniya Tanzaniya Ohoronyayetsya 21 644 km 15 Priberezhni lisi ta ridkolissya Pivnichnogo Suahili Priberezhni lisi ta ridkolissya Pivdennogo Suahili Lis Arabuko Sokoke Keniya GeografiyaEkoregion priberezhnih lisiv ta ridkolis Pivnichnogo Suahili prostyagayetsya priblizno na 1600 km z pivnochi na pivden vzdovzh uzberezhzhya Indijskogo okeanu cherez teritoriyu Somali Keniyi ta Tanzaniyi Pivnichnoyu mezheyu regionu ye dolini richok Dzhubba ta Vebi Shebelle v centralnomu Somali U pivnichno shidnij Keniyi ekoregion rozshiryuyetsya ohoplyuyuchi krim vlasne smugi na okeanichnomu uzberezhzhi takozh dolinu Tani najbilshoyi richki ciyeyi krayini U pivnichno shidnij ta shidnij Tanzaniyi ekoregion prostyagayetsya vglib krayini do pidnizhzhya gir Shidnoyi Usambari Uluguru en ta Udzungvi yaki ye chastinoyu gir Shidnoyi Dugi Dali na pivden ekoregion ohoplyuye nizhnyu chastinu basejnu Rufidzhi i zvuzhuyetsya do priberezhnoyi smugi Pivdennoyu mezheyu regionu ye girlo richki en v yakomu roztashovane misto Lindi Okrim priberezhnoyi smugi ekoregion priberezhnih lisiv ta ridkolis Pivnichnogo Suahili ohoplyuye takozh ostrovi Pemba Ungudzha ta Mafiya sho skladayut Zanzibarskij arhipelag a takozh deyaki menshi priberezhni ostrovi v Indijskomu okeani zokrema arhipelag Lamu Na pivden vid regionu za richkoyu Lukuledi pochinayutsya priberezhni lisi ta ridkolissya Pivdennogo Suahili yaki razom z cim ekoregionom skladayut biogeografichnij region shidnoafrikanskih priberezhnih lisiv V glibini kontinentu lisi ekoregionu perehodyat u somalijski pivnichni i pivdenni akaciyevo kommiforovi chagarniki ta hashi ta u shidni miombovi ridkolissya z pivnochi na pivden U gorah Usambara Uluguru Nguru ta Udzungva poshireni lisi Shidnoyi dugi yaki razom z priberezhnimi lisami ta ridkolissyami Pivnichnogo Suahili ye odnim z najvazhlivishih centriv roslinnogo riznomanittya v Africi Krim togo na morskomu uzberezhzhi regionu zustrichayutsya dilyanki shidnoafrikanskih mangriv Ekoregion mistit velike riznomanittya tipiv girskih porid vid dokembrijskih porid fundamentu do molodih nekonsolidovanih vidkladiv v girlah richok ta vzdovzh uzberezhzhya Na bilshij chastini regionu perevazhayut morski osadovi porodi sho sformuvalisya pislya rozpadu Pangeyi a blizhche do uzberezhzhya bilsh molodi vidkladi Za ostanni 30 miljoniv rokiv teritoriya ekoregionu zaznala znachnoyi tektonichnoyi aktivnosti yaka sformuvala nevisoki gorbogir ya zavvishki 100 300 m Cya aktivnist takozh prizvela do zmini beregovoyi liniyi do podalshogo vidkladannya osadovih porid ta do yih eroziyi Na shidnoafrikanske uzberezhzhya takozh vplinula tektonichna aktivnist pov yazana z formuvannyam Shidno Afrikanskogo riftu Odin z tektonichnih rozlomiv prizviv do formuvannya glibokovodnogo zholoba yakij izolyuvav ostriv Pemba V mezhah ekoregionu zustrichayetsya priblizno 12 tipiv gruntiv yaki variyuyutsya vid pishanih nedostatno drenovanih i supishanih nadmirno drenovanih do suglinkiv pomirno drenovanih suglinkiv nedostatno drenovanih ta glinistih nedostatno drenovanih Regulyarna ta peredbachuvana zmina gruntiv na shilah regionu porodila teoriyu lancyugovoyi sukcesiyi gruntiv Teritoriya ekoregionu ye chastinoyu uzberezhzhya Suahili naselennogo odnojmennim narodom Centralna chastina regionu pivdenno shidna Keniya ta pivnichno shidna Tanzaniya ye dosit gustonaselenoyu blizko 100 osib km Tut roztashovani taki veliki mista yak Mombasa Tanga ta Dar es Salam najbilshe misto ta kolishnya stolicya Tanzaniyi u yakomu zhive ponad p yat miljoniv lyudej Na pivnochi i pivdni regionu gustota naselennya rizko skorochuyetsya do 1 10 osib km vidpovidno do zmenshennya kilkosti opadiv ta posilennya sezonnosti KlimatNa bilshij chastini ekoregionu perevazhaye savannij klimat Aw za klasifikaciyeyu klimativ Keppena yakij harakterizuyetsya serednoyu temperaturoyu vishe 25 C ta visokoyu vologistyu Na pivnochi regionu v roci ye dva sezoni doshiv dovgij z kvitnya po cherven i korotkij z listopada po gruden Na pivdni regionu doshi perevazhno jdut protyagom odnogo trivalogo sezonu doshiv z kvitnya po cherven Trivalij suhij sezon pid chas yakogo navit lisova pidstilka mozhe visohnuti ye vazhlivim faktorom sho vplivaye na lisi regionu Odniyeyu z viznachnih ris regionu ye nadzvichajna minlivist kilkosti opadiv z roku v rik koli suhi sezoni inodi perehodyat u posuhu a sezoni doshiv sprichinyayut silni poveni Odnak nezvazhayuchi na znachni kolivannya u kilkosti opadiv zagalom klimat ekoregionu zalishavsya vidnosno stabilnim protyagom majzhe 30 miljoniv rokiv navit pid chas holodnih ta suhih lodovikovih periodiv FloraRoslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij lisami ta ridkolissyami rozpodil yakih zalezhit vid klimatu ta gruntiv Takozh v regioni traplyayutsya savani ta sezonni i postijni vodno bolotni ugiddya Osnovnimi roslinnimi ugrupovannyami regionu ye priberezhni lisi bagato derev v yakih skidayut listya pid chas suhogo sezonu hoch i ne vsi odnochasno V cih lisah bagato lian natomist epifitiv vidnosno malo Bilsh vologij tip cih lisiv zustrichayetsya v Keniyi ta na pivnochi Tanzaniyi a bilsh suhi priberezhni lisi poshireni na bilshij ploshi i prostyagayutsya dali na pivnich i pivden Deyaki vidi roslin asociyuyutsya z vologimi abo suhimi lisami todi yak inshi zustrichayutsya povsyudno U vologih priberezhnih lisah kroni derev roztashovani na visoti 15 20 m nad zemleyu a deyaki emerdzhentni dereva dosyagayut visoti 30 35 m Sered derev sho skladayut osnovu cih lisiv slid vidznachiti en Afzelia quanzensis en Apodytes dimidiata en Trilepisium madagascariense en Celtis philippensis en Erythrina sacleuxii vi Fernandoa magnifica en Ficus vallis choudae en Malacantha alnifolia ta sv Nesogordonia holtzii yaki dosyagayut 20 m u visotu en Albizia adianthifolia sv Combretum schumannii en Cordyla africana en Erythrophleum suaveolens de Inhambanella henriquesii en Lannea welwitschii sv Macaranga capensis sv Manilkara sansibarensis sv Mimusops aedificatoria en Newtonia paucijuga en Paramacrolobium coeruleum en Synsepalum brevipes ta en Xylopia parviflora yaki dosyagayut 25 m u visotu en Balanites wilsoniana en Diospyros mespiliformis en Julbernardia magnistipulata en Parkia filicoidea en Rhodognaphalon mossambicense ta en Hymenaea verrucosa yaki dosyagayut 30 m u visotu a takozh afrikanskij anchar Antiaris toxicaria subsp africana en Milicia excelsa en Lovoa swynnertonii en Ricinodendron heudelotii sv Sterculia appendiculata ta sv Terminalia sambesiaca yaki dosyagayut 35 m u visotu U bilsh suhih priberezhnih lisah deyaki visoki vidi derev mozhut dominuvati nad inshimi todi yak u vologih lisah lisovij namet zazvichaj skladayut rizni vidi derev Sered derev sho rostut u suhih priberezhnih lisah slid vidznachiti sv Warneckea sansibarica yaka dosyagaye 9 m u visotu sv Manilkara sulcata yaka dosyagaye 10 m u visotu en Cynometra webberi vi Oldfieldia somalensis ta indijskij tamarind Tamarindus indica yaki dosyagayut 12 m u visotu velikoprilistkovu zhyulbernardiyu Julbernardia magnistipulata yaka dosyagaye 10 15 m u visotu kvanzensku afceliyu Afzelia quanzensis sv Albizia petersiana afrikanskij nespravzhnij fikus Trilepisium madagascariense en Brachylaena huillensis sv Cassipourea euryoides kombretum Shumana Combretum schumannii sv Cussonia zimmermannii malolistochkovu nyutoniyu Newtonia paucijuga sv Pleurostylia africana ta sv Scorodophloeus fischeri yaki dosyagayut 15 m u visotu zanzibarsku manilkaru Manilkara sansibarensis ta zanzibarske kopalove derevo Hymenaea verrucosa yaki dosyagayut 18 m u visotu a takozh en Vachellia robusta subsp usambarensis ta balanit Vilsona Balanites wilsoniana yaki dosyagayut 20 m u visotu Na shidnih zvernenih do morya shilah gir Usambara Uluguru en ta Udzungva v Tanzaniyi ta pagorbiv Shimba v pivdenno shidnij Keniyi na visoti ponad 800 m nad rivnem morya a podekudi i na nizhchih visotah v dolinah richok rostut perehidni doshovi lisi Dereva v nih dosyagayut serednoyi visoti i predstavleni yak nizinnimi gvinejsko kongolezkimi tak i afrogirskimi vidami Sered derev sho skladayut osnovu perehidnih doshovih lisiv slid vidznachiti kapsku makarangu Macaranga capensis de Maranthes goetzeniana en Morinda asteroscepa sv Newtonia buchananii sv Strychnos mitis ta en Trichilia dregeana Do 40 velikih derev v cih lisah ye endemichnimi zokrema en Brochoneura usambarensis ta en Englerodendron usambarense Na nizhnih shilah gir Uluguru Nguru ta Usambara a takozh v rajonah en ta Iringa v Tanzaniyi zustrichayutsya vichnozeleni nizinni doshovi lisi Lisovij namet v nih roztashovanij na visoti 20 m nad zemleyu a dereva sho skladayut jogo osnovu mozhut dosyagati 40 m u visotu Sered harakternih derev sho perevazhayut u nizinnih doshovih lisah regionu slid vidznachiti en Aningeria pseudoracemosa afrikanskij anchar Antiaris toxicaria subsp africana en Nauclea nyasica afrikanske tikove derevo Milicia excelsa en Khaya anthotheca kilimandzharske mahagoni Lovoa swynnertonii de Maranthes goetzeniana nyutoniyu B yukenena Newtonia buchananii filikolistu parkiyu Parkia filicoidea afrikanskij ricinodendron Ricinodendron heudelotii ta zambezijsku terminaliyu Terminalia sambesiaca U bilsh posushlivih rajonah v glibini pivdennogo Somali Keniyi ta pivnichnoyi Tanzaniyi u perehidnij zoni mizh shidnoafrikanskimi priberezhnimi lisami ta akaciyevo kommiforovimi savanami de serednorichna kilkist opadiv stanovit 500 700 mm poshireni chagarnikovi lisi V cih ridkolissyah dominuyut sv Diospyros bussei kroni yakih zazvichaj roztashovani na visoti 9 15 m nad zemleyu ta sv Manilkara mochisia U perehidnij zoni mizh priberezhnimi lisami Tanzaniyi ta shidnimi miombovimi ridkolissyami dominuyut perehidni miombovi ridkolissya osnovu yakih skladayut en Brachystegia spiciformis Chagarnikovi lisi takozh zustrichayutsya v miscevostyah de pid neglibokimi dobre drenovanimi gruntami zalyagayut en a serednorichna kilkist opadiv stanovit 950 1200 mm Ci chagarnikovi lisi skladayutsya z nevisokih vichnozelenih derev ta velikih kushiv a nerivnij lisovij namet v nih roztashovanij na visoti 6 10 m nad zemleyu Deyaki dereva v cih lisah mozhut dosyagati 8 15 m u visotu Zagalom v mezhah ekoregionu zustrichayetsya ponad 4500 vidiv roslin z 1050 rodiv z yakih kilka soten vidiv ye endemichnimi Bilshist endemikiv zustrichayetsya v suhih priberezhnih lisah Za ostanni tisyachi rokiv plosha lisiv v regioni znachno skorotilasya svidchennyam chogo ye nayavnist vikopnoyi smoli zanzibarskogo kopalovogo dereva Hymenaea verrucosa u bagatoh priberezhnih rajonah de narazi lisi vidsutni Prichinoyu vtrati lisiv ye diyalnist lyudini zokrema vedennya zemlerobstva virubka lisiv na drova ta na budivelni materiali FaunaV mezhah ekoregionu zustrichayetsya shonajmenshe 158 vidiv ssavciv sho stanovit 17 vid zagalnoyi kilkosti afrotropichnih vidiv Najbilsh riznomanitnimi grupami ssavciv ye rukokrili 58 vidiv grizuni ponad 27 vidiv hizhi 19 vidiv primati 14 vidiv ta zemlerijki 14 vidiv Take visoke vidove riznomanittya poyasnyuyetsya mozayikoyu riznih prirodnih seredovish regionu yake prizvodit do togo sho u bezposerednij blizkosti zustrichayutsya savanni vodno bolotni ta lisovi vidi tvarin Sered velikih ssavciv poshirenih v regioni slid vidznachiti savannogo slona Loxodonta africana pivdennogo bushboka Tragelaphus sylvaticus chagarnikovu svinyu Potamochoerus larvatus babuyina Papio cynocephalus leva Panthera leo afrikanskogo leoparda Panthera pardus pardus ta zvichajnogo karakala Caracal caracal Ci tvarini zazvichaj zustrichayutsya na uzlissyah lisovih masiviv ta na savanah i lukah V lisah regionu zhivut blakitni duyikeri Philantomba monticola natalski duyikeri Cephalophus natalensis duyikeri Harvi Cephalophus harveyi ta suni Nesotragus moschatus v ridkolissyah veliki kudu Tragelaphus strepsiceros zvichajni duyikeri Sylvicapra grimmia ta afrikanski borodavochniki Phacochoerus africanus na zaplavnih lukah zvichajni redunki Redunca redunca v zarostyah na beregah vodojm smaglyavi kobi Kobus ellipsiprymnus a v richkah zvichajni begemoti Hippopotamus amphibius Sered primativ sho zustrichayutsya v lisah ta ridkolissyah regionu slid vidznachiti vervetku Chlorocebus pygerythrus blakitnu martishku Cercopithecus mitis angolskogo kolobusa Colobus angolensis en Otolemur garnettii ta tovstohvostogo galago Otolemur crassicaudatus a sered inshih ssavciv en Paraxerus lucifer ta majzhe endemichnu en Heliosciurus undulatus V lisah ta ridkolissyah regionu meshkaye bagato endemichnih vidiv ssavciv zokrema zanzibarski duyikeri Cephalophus adersi en Paragalago cocos sokokski puhnastohvosti mangusti Bdeogale omnivora sirogolovi kushoshuri Grammomys caniceps en Grammomys selousi en Crocidura greenwoodi ta en Rhynchocyon chrysopygus Duzhe ridkisni kenijski kolobusi Piliocolobus rufomitratus ta olivkovi mangabi Cercocebus galeritus ye endemikami lisiv u dolini kenijskoyi richki Tana a populyaciyi cih vidiv narahovuyut blizko 1000 osobin Endemikom ostrova Ungudzha v Zanzibarskomu arhipelazi ye ridkisnij zanzibarskij kolobus Procolobus kirkii Zavdyaki zahodam zi zberezhennya narazi jogo populyaciya zbilshuyetsya a stanom na 2019 rik vona narahovuvala priblizno 5862 osobini Krim togo endemikami regionu ye nizka vidiv kazhaniv ta krilaniv zokrema pembaski krilani Pteropus voeltzkowi kenijski liliki Glauconycteris kenyacola samotni netopiri Pipistrellus permixtus tanzanijski sherstisti kazhani Kerivoula africana ta primorski sklepoviki Taphozous hildegardeae Sered majzhe endemichnih predstavnikiv regionu slid vidznachiti en Dendrohyrax validus chorno rudogo stribuncya Rhynchocyon petersi en Galago gallarum en Paragalago zanzibaricus en Paragalago rondoensis tanzanijskogo pidkovika Rhinolophus deckenii ta reliktovogo shidnoafrikanskogo krilana Myonycteris relicta Visokij riven endemizmu takozh harakternij dlya ornitofauni ekoregionu Bilshist endemichnih ptahiv sho zustrichayutsya v regioni ye specialistami z lisovih seredovish Pembanski vinago Treron pembaensis ostrivni mariki Cinnyris pembae pembejski okulyarniki Zosterops vaughani ta vognisti splyushki Otus pembaensis ye endemikami ostrova Pemba tanajska tamika Cisticola restrictus meshkaye v akaciyevih zarostyah u nizhnij techiyi Tani a citrinovi monarhi Erythrocercus holochlorus bilogorli shevriki Anthus sokokensis ta mombaski dyatliki Campethera mombassica ye endemikami priberezhnih lisiv kontinentalnoyi chastini regionu Takozh endemikami regionu ye beregovi shevriki Anthus melindae poshireni na lukah pivnichno shidnoyi Keniyi ta Somali ruvujski tkachiki Ploceus holoxanthus poshireni v dolinah richok na shodi Tanzaniyi ta ridkisni kenijski tkachiki Ploceus golandi poshireni v miombovih ridkolissyah Keniyi Majzhe endemichnnimi predstavnikami regionu ye kenijski splyushki Otus ireneae kenijski turako Tauraco fischeri sirogrudi timeliyi Illadopsis distans ta amanijski sayimangi Hedydipna pallidigaster yaki takozh zustrichayutsya v girskih lisah Shidnoyi dugi a takozh bilsh shiroko poshireni plyamisti kvichali Geokichla guttata sirobrovi akalati Sheppardia gunningi ta en Circaetus fasciolatus Z 94 vidiv plazuniv poshirenih v regioni 47 vidiv ye lisovimi a 34 vidi endemichnimi Sered endemikiv regionu slid vidznachiti zanzibarsku dzoborilu zmiyu Letheobia pallida pembanskogo slipuna Letheobia pembana pembansku vovchu zmiyu Lycophidion pembanum ta karlikovogo gekona Houella Lygodactylus viscatus V priberezhnih lisah regionu meshkayut 14 vidiv amfibij z yakih dva vidi en Afrixalus sylvaticus ta en Mertensophryne howelli ye endemichnimi Bagatonizhki molyuski ta meteliki takozh demonstruyut visoke vidove riznomanittya ta pomirnij riven endemizmu V ekoregioni zustrichayetsya blizko 1200 vidiv molyuskiv z yakih 125 vidiv zustrichayutsya lishe v lisah a 207 vidiv ye endemichnimi Meteliki regionu predstavleni 400 lisovimi vidami z yakih 75 vidiv ye endemikami ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 21 644 km abo 15 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park Arabuko Sokoke Prirodnij zapovidnik Aravale Prirodnij zapovidnik Boni en ta Prirodnij zapovidnik gir Shimba v Keniyi en Nacionalnij park Saadani en Nacionalnij park gir Udzungva ta Mislivskij rezervat Selus v Tanzaniyi a takozh en v Somali U 2008 roci do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO buv vnesenij kompleks en grupu z desyati en narodu midzhikenda roztashovanu na pivdenno zahidnomu uzberezhzhi Keniyi Ci lisi vidigrayut velike znachennya u zberezhenni ridkisnih vidiv roslin ta tvarin lishe u odnomu lisi Kaya Kinondo roste 187 vidiv roslin zustrichayetsya 45 vidiv metelikiv ponad 48 vidiv ptahiv ta kilka ridkisnih vidiv ssavciv PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 20 lyutogo 2024 Burgess Neil Jennifer D Amico Hales Emma Underwood 2004 Terrestrial Ecoregions of Africa and Madagascar A Conservation Assessment Island Press Washington DC White Frank F 1983 The vegetation of Africa A descriptive memoir to accompany the Unesco AETFAT UNSO vegetation map of Africa UNESCO 1983 ISBN 92 3 101955 4Posilannya Northern Zanzibar Inhambane coastal forest mosaic Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Northern Swahili Coastal Forests One Earth