Малопольща

Малопо́льща, або Мала́ По́льща (лат. Polonia Minor, пол. Małopolska)  — польська історична область у верхній (південній) частині басейну Вісли. Термін вживався з 1493 р. на заміну первісних назв Краківська і Сандомирська землі (до того — Краківське і Сандомирське князівства, пізніше — однойменні воєводства та новоутворене Люблінське воєводство). Малопольща межувала: на заході — з Силезією, на півночі — з Мазовією, на сході — з Червоною Руссю, на півдні обмежувалась Карпатами.

Малопольща та інші історичні землі Польщі на тлі сучасних адміністративних кордонів. До складу Малопольщі входить Краківська землі, Сандомирська землі та Люблінська землі.

У Вікіпедії є статті про: Польська Республіка (1918—1939).

У Вікіпедії є статті про: Українські землі у складі Польської республіки 1919–1939.

Малопольща (Краківська земла, Сандомирська земла та Люблінська земла) на мапі сучасної Польщі.

Вживання терміну для означення Галичини (Західна Україна)

У період 1918–1939 років, в часи існування Польської республіки та приєднання за договором "Пілсудський-Петлюра" Польщею більшої частини західної України (решта Західної України була окупована Румунією та Чехословаччиною) польське керівництво вживало для означення Галичини назву «Малопольща».

Вживання терміну для означення регіонів східної Польщі

Докладніше: Малопольська провінція

   Малопольська провінція на карті Речі Посполитої (1619).

Велика Хорватія на середньому та верхньому Дністрі, в Закарпатті, на Сяні і вдовж гір до верхів'їв Одри, Лаби, Заале і Білої Ельстер процвітала певний час, позбувшись аварського впливу. Рух на південь лехітських племен, одне з яких — вісляни — вклинилося в хорватський масив у районі Кракова і розділило його на дві частини, призвів до поділу Великої Хорватії на дві частини.

У 9—10 століттях на теренах теперішньої Малопольщі проживало плем'я віслян із центром у Кракові. Наприкінці 10 століття Болеслав Хоробрий приєднав їх до Польської держави. Назва походить від латинського «Полоніа мінор» («мала» або «молода» Польща), що вживалась на відміну від «старої» Польщі — Великопольщі (Познанщина). Вживалася з кінця 15 століття щодо Краківського, Сандомирського і Люблінського воєводств.

Після Люблінської унії 1569 року й постання Речі Посполитої була утворена Малопольська провінція, до якої окрім Краківщини, Сандомирщини та Люблінщини (власне Малопольщі) увійшли усі українські руські землі Корони Польської — Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське, Підляське, Подільське, Руське та Чернігівське воєводства.

Внаслідок поділів Речі Посполитої 1772–1795 років Малопольща увійшла до складу австрійського краю Нова Галичина, що разом із західноукраїнськими землями були об'єднані 1803 року в новій адміністративній одиниці — Королівстві Галичини та Володимирії Австрійської імперії.

Воєводство		Центр
	Краківське воєводство	Краків
	Сандомирське воєводство	Сандомир
	Люблінське воєводство	Люблін

Див. також

• Малоросія
• Східна Малопольща

Примітки

1. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2020.
2. Ярослав ГРИЦАК: “Галичина має дуже сильну цивілізаційну місію” [ 28 листопада 2020 у Wayback Machine.]. zbruc.eu. 26.03.2018
3. Войтович Л. Прикарпаття в другій половині I тисячоліття н. н.:найдавніші князівства [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету, 2010. — Вип. 45. — С. 47.

Джерела

• Małopolska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 38. (пол.)
• Малая Польша // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Малая Польша // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)