Achillea millefolium

Дереві́й звича́йний (Achillea millefolium L.) — волосисто запушена трав'яниста рослина з кореневищем, родини айстрових (Asteraceae).

Деревій звичайний
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Рід:	Деревій (Achillea)
Вид:	Деревій звичайний (A. millefolium)
Біноміальна назва
Achillea millefolium L., 1753
Синоніми
Achillea unundata Kondr.

Дереві́й звича́йний в Карпатах

Інші назви: Деревій тисячолистий, кривавник, серпоріз, маточник тощо. Латинська назва роду походить від імені міфічного героя Ахіллес, який нібито першим використав цю рослину для лікування. Видова назва утворена від грецьких слів, що в перекладі означають «тисяча листків». Українська назва, очевидно, пов'язана з наявністю в рослині дубильних речовин.

Загальна характеристика

Багаторічна рослина родини складноцвітих 20-100 см заввишки. Деревій належить до рослин, які утворюють так звані «відьмині кільця». Його кореневища радіусами відходять від материнської рослини і на відстані 15—20 см дають початок новим рослинам. Після відмирання материнської рослини, яка міститься в центрі такого кола, й утворюються ці кільця.

Стебло пряме, ребристе, нерозгалужене, сірувате, рідко волосисте. Листки довгасті або ланцетні, двічі або тричі перисторозсічені з численними супротивними або кососупротивними частками, надрізаними на лінійні або ланцетні гострі часточки.

Світлолюбна рослина. Цвіте з червня по жовтень. Квітки в дрібних кошиках зібрані у густе, верхівкове, щитоподібно-волотисте суцвіття. Кошики (5—7 мм завдовжки, 3—5 мм завширшки) яйцеподібні, рідше кулясті. Листочки обгортки черепичасті, зелені, з бурим або білувато-перетинчастим краєм. Крайові квітки в кошиках (в кількості 5—10) язичкові, з коротким округлим відгином, білі або рожеві, серединні — трубчасті, двостатеві. Тичинок п'ять, зрослих з пиляками, маточка одна, з нижньою зав'яззю, довгим стовпчиком і дволопатевою приймочкою.

Плід — сплющена, сіра, дрібноборозенчаста, довгаста сім'янка (до 2 мм завдовжки) без чубка або коронки.

Поширення

У природних умовах на території України деревій звичайний зустрічається практично в усіх районах. Росте у мішаних лісах на галявинах, в чагарниках, на лісокультурних площах, лісосіках, уздовж доріг. Надає перевагу сухим, недостатньо розвинутим типам ґрунтів.

Запаси сировини значні.

Практичне використання

Лікарська, ефіроолійна, косметична, медодайна, кормова й інсектицидна рослина.

У медицині

Деревій як цінна лікарська рослина відомий ще з глибокої давнини. У науковій медицині використовують верхівки квітучих рослин — Herba Millefolii, зрідка листки або кошики як кровоспинний засіб, при внутрішніх кровотечах, при хворобах кишково-шлункового тракту, при зовнішніх кровотечах, запальних процесах матки, як протиконвульсивний, апетитний засіб, при порушенні обміну речовин.

У листках і кошиках деревію містяться ефірна олія, вітамін K, смоли, каротин, вітамін С 0.05% гіркоти (кровоспинна дія), 0.8% легкої олії, (, хамазулен, α-пінен, β-пінен, , туйон, , ), сесквітерпенові лактони, 3% дубильних речовин, флавоноїди (апігенін, ) ахілеову, мурашину, оцтову і кислоту, холін, фітонциди.

У народній медицині деревій вважається кровоспинним і потогінним засобом; застосовується при туберкульозі легень, виразках і катарі шлунка, нирковокам'яній хворобі, малярії, проносі, геморої, жіночих хворобах, при нічному нетриманні сечі, хворобах печінки, недокрів'ї та головних болях, при простуді, нервових хворобах і гіпертонії. Свіжі молоді листочки розтирають і використовують як кровоспинний засіб при зовнішніх ранах і носових кровотечах. Щойно видавлений сік рослини, змішаний з медом, п'ють для збудження апетиту та поліпшення обміну речовин, при хворобах печінки. Суцвіття застосовують при грижі, листки при корості і лускатому лишаю.

У гомеопатії застосовують есенцію з квітучої рослини. У ветеринарії відваром деревію лікують хвороби шлункового тракту у молодих телят.

Збирання, переробка та зберігання

Збирають рослину під час цвітіння, зрізуючи верхівки (до 20 см завдовжки) серпами або ножами, при густому стоянні — скошують косами. Сушать на повітрі або на горищах під залізним дахом, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Пакують сировину в тюки по 50-75 кг, зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях не більше двох років. Заготівля інших видів деревію не допускається.

Інші

Декоративний сорт деревія звичайного із рожевими квітками.

Ефірна олія деревію світло-жовтого кольору з сильним запахом, придатна для використання в лікеро-горілчаному виробництві, виноробстві й парфумерії.

Деревій — літній медодай, добре відвідується бджолами, виділяє нектар і дає багато пилку.

На пасовищах добре поїдається вівцями, а домішка деревію в сіні сприяє кращому перетравленню його худобою.

Відвари і настої деревію знешкоджують шкідливих комах (попелиць, мідяниць, трипсів, павутинного кліща).

Культурні декоративні сорти деревію звичайного розводять у квітниках.

Інші види

• Деревій пагорбовий (Achillea collina ( ex Rchb.f.) ) — схожий на деревій звичайний вид. Головні відмінності мають листя. У деревія пагорбового вони значно вужче і двічі-перисторозсічені (у деревія звичайного — зазвичай, тричі-перисторозсічені). Відмінності спостерігаються і в кінцевій долі листа — подовженій і лише трохи більшій завдовжки, ніж завширшки. Доволі поширений вид.
• Деревій голий (Achillea glaberrima Klok.) — ендемічний приазовський вид. Один з найрідкісніших видів світової флори.
• Деревій дрібноквітковий (Achillea micrantha Willd). Відзначається повстистим опушенням і жовтими квітками. Росте у хвойних і мішаних лісах, на піщаних і остепнених площах, світлолюбна рослина. Поширений на півдні Полісся, в лісостеповій і степовій зонах.
• Деревій цілолистий (Achillea ptarmica L.) Відрізняється від попередніх видів майже голими, вузьколанцетними, цілісними листками та більшими кошиками (12-30 мм у діаметрі). Росте у мішаних, частіше заплавних лісах і на лісових луках. Світлолюбна рослина. Поширена переважно в західних районах Полісся.

Див. також

• Список видів роду Деревій
• Список дикорослих корисних рослин України

Примітки

1. Achillea millefolium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
2. «Деревій голий»^{[недоступне посилання з серпня 2019]} Червона Книга України т.2 1996

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп.ред. А. М. Гродзінський.—К.:Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп»,1992.— 544с: ISBN5—88500—055—7
• , , Цветовой атлас растений. Серия: Картинки природы. / Пер.со словац. Фото Д. Рандушка. 1-е русское изд. «Обзор» Братислава 1990 г. 416 с., илл. Стор. 24. (рос.)
• , Зерова М. Я., , Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Морозюк С. С., Протопопова В. В. Альбом з ботаніки. «Радянська школа», Київ, 1979
• Кархут В. В. Ліки навколо нас. — 4-те вид. — К. : Здоров'я, 2001. — 232 с. : 36 арк. іл. — .

Посилання

• ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ [ 24 травня 2014 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• Деревій — теж пряна трава [ 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] //
• «Деревій звичайний» [ 23 вересня 2009 у Wayback Machine.] на сайті Аграрний сектор України
• Деревій звичайний (Achillea millefolium L.) [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Аграрна енциклопедія
• Г. В. Корнільєв, А. Є. Палій, В. Д. Работягов, Б. О. Виноградов. Вміст летких речовин у водно-етанольних екстрактах Achillea millefolium L. та Achillea collina J.Becker ex Rchb. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // / Studia Biologica • 2011 • Том 5/№ 3 • С. 103—108 • ISSN 1996-4536
• Корнільєв Г. В., Палій А. Є., Єжов В. М., Работягов В. Д., 2011: Фенольні речовини Achillea millefolium L. та Achillea collina J. Becker ex Rchb. при вирощуванні в умовах Південного берега Криму // Чорноморський ботанічний журнал, Т. 7, № 4: 355—359. [ 4 червня 2018 у Wayback Machine.]