Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Фуга (лат. fuga — «біг», «втеча», «швидкий плин») — музична форма, заснована на розвитку однієї теми (рідше — двох або трьох тем), що проводиться поперемінно в різних голосах (вокальних або інструментальних). Цей поліфонічний (багатоголосний) музичний твір характеризується повтореннями основної теми у різних варіаціях, основна коротка тема (мелодія) переходить (ніби перебігає) від одного голосу до іншого. Фуга сформувалася у XVI–XVII столітті із вокального мотету й інструментального річеркару і стала найвищою поліфонічною формою.
Будова
Форма фуги складається із проведень теми в різних перетвореннях, що чергуються з інтермедіями. Кожне проведення теми крім першого супроводжується контрапунктами — протискла́деннями.
Фуга складається з двох розділів — експозиції та вільного розділу, що перевищує експозицію у 2–3 рази. В свою чергу вільний розділ може складатися з середньої частини (розробки) та заключної частини (репризи).
Тема фуги
Тема є одним з найважливіших факторів, що визначають характер фуги. Будова теми визначає структуру контрапунктів, інтермедій і всіх інших мотивів, що з'являться у творі.
Тема фуги може бути віднесена до однієї з трьох основних груп:
- «Atacca» — тема складається з кількох нот, в більшості випадків має виразний ритмічний малюнок.
- «Andamente» — відносно довга тема у спокійному темпі, не менше 2–3 тактів.
- «Sogetto» — всі інші типи, що нараховує звичайно від півтора до кількох тактів — це найпоширеніший тип теми.
Типи Sogetto і Andamente мають власну мікроструктуру — зокрема виділяють початковий мотив і розвиток. Початковий мотив є найбільш характеристичним зерном теми, за яким кожного разу впізнається її вступ. Ця характерність може досягатися специфічною ритмічною фігурою (наприклад синкопою, затактом, або тріоллю, якщо решта матеріалу характеризується подвійним ритмічним поділом) або характерним інтервальним ходом.
Протискладення
Кожного разу, коли звучить тема (за винятком першого проведення), в інших голосах проводиться музичний матеріал, що називається протискла́денням. Протискладення мусить ритмічно відрізнятися від теми, щоб надавати останній рельєф. Розрізняють два види протискладення:
- утримане протискладення — завжди проводиться в одному з голосів разом з проведенням теми без змін.
- неутримане протискладення — проводиться разом з темою лише інколи, або може зазнавати значних змін і перетворень.
Структурні розділи
Експозицією називається послідовність перших проведень теми в усіх голосах фуги. Усі голоси вступають з один за одним вступають з викладенням теми в основній (dux) та домінантовій (comes) тональностях почергово (dux, comes, dux, comes). Перша імітація теми в домінантовій тональності називається відповіддю.
Розробка містить проведення тем в різних тональностях і перетвореннях.
В репризі тема повертається в основній тональності; у цьому розділі наступає кульмінація фуги. Перед завершенням форми часто вводиться т.зв. органний пункт (витриманий звук) на домінанті, фінальна каденція приводить до тоніки.
| Експозиція | 1а частина розробки | 2а частина розробки | Реприза | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Тоніка (Т) | Домінанта (D) | T | (D-додаткове проведення) | Паралельний мажор/мінор | Домінанта до паралельної тональності | Субдомінанта | T | T | ||||||
| Сопр. | Тема | Протискладення1 | K O Д E T T A | ПС² | О | І Н Т Е Р М E Д І Я | ПС1 | ПС² | І Н Т Е Р М E Д І Я | Т | І Н Т Е Р М E Д І Я | ПС1 | Вільний контрапункт | К O Д A |
| Альт | Відповідь | ПС1 | ПС² | Т | ПС1 | ПС² | Т | ПС1 | ||||||
| Бас | Т | ПС1 | ПС² | О | ПС1 | ПС² | Т | |||||||
Прийоми розвитку
До основних прийомів розвитку фуги належать:
- інверсія, або обернення теми — інтервали теми викладаються в протилежному напрямку по висоті, але в тому ж ритмі;
- ракохід — зворотний рух теми, більше помітний на око, ніж на слух.
- зменшення — проведення теми у пришвидшеному русі (як правило в два рази)
- збільшення — проведення теми в уповільненому русі (як правило в два рази, часто застосовується в кінці твору)
- стретто — канонічне проведення тем при якому імітуючий голос вступає до того, як тема закінчилась в попередньому, таким чином окремі частини теми одночасно звучать у різних голосах. В рідких випадках стретто застосовують в експозиції — в цьому разі фуга називається стретною фугою.
Різновиди
У залежності від кількості тем, розрізняють:
- просту фугу (одна одноголосна тема),
- подвійну фугу — дві одноголосні теми з роздільною або спільною експозиціями
- потрійну фугу — три одноголосні теми з роздільною або спільною експозиціями
У залежності від кількості голосів, фуга може бути
- двоголосною
- триголосною
- чотириголосною
- п'ятиголосною
Фуга може бути окремим твором, частиною циклічного твору (напр. прелюдія і фуга), або розділом більшого твору (т. зв. фугато).
Історія
Термін «фуга» використався вже в Середньовіччя, але тоді ним позначався будь-який імітаційний контрапункт (тобто добуток, у якому один голос час від часу повторює інший), у тому числі канон й інші типи творів, які згодом виділилися в окремі музичні форми. Техніка фуги у сучасному розумінні цього терміну почала розроблятись у XVI столітті. Прийоми проведення теми, що встановилися у фузі (а саме імітація теми квінтою вище строю теми, тобто відповідь), були у вигляді натяків уже в органних ричеркарах Клаудіо Меруло (помер в 1604 р.), а також у французьких канцонах (Canzone alla francese) Джованні Габріелі (1557−1613), представників венеційської школи.
У музиці епохи Бароко фуга стає центральним жанром. Фуги включалися в найрізноманітніші музичні форми. Фуги писали , , Букстехуде; Гендель часто включав фуги в ораторії. Клавірні сюїти часто завершувалися жигою, написаної у формі фуги. У французьких увертюрах після повільного вступу була присутня швидка частина у формі фуги. Друга частина церковної сонати звичайно писалася у формі фуги (як, наприклад, у Кореллі).
Найвидатнішим творцем фуг епохи бароко вважається Йоганн Себастьян Бах. Протягом життя він часто брав участь у змаганнях, де учасникам надавалися теми, на які вони повинні були негайно скласти й зіграти фуги (на органі або клавесині). Бах часто включав фуги в різні камерні твори, наприклад, відомий Концерт для двох скрипок ре мінор, BWV 1043, хоча й не контрапунктичний у цілому, містить вступну частину у формі фуги.
Найвідомішими циклами фуг Баха є «Добре темперований клавір» й «Мистецтво фуги» для клавесина. «Мистецтво фуги» є циклом фуг (а також 4 канонів) на одну тему, що поступово перетворюється по ходу циклу. «Добре темперований клавір» складається із двох томів, написаних Бахом у різні періоди життя. Кожен том містить 24 прелюдії й фуги в усіх тональностях. Крім згаданих творів, Бах написав дуже багато окремих фуг, а також включав елементи фуг в інші свої твори.
Хоча Бах не був широко відомим композитором при житті, його вплив на музику поширювався завдяки його синові К. Ф. Е. Баху й теоретикові Марпургу (1718–1795), що написав роботу «Abhandlung von der Fuge» («Посібник з фуги»), засновану на творах Баха.
Класицизм
З приходом епохи класицизму фуга перестала бути не лише центральною музичною формою, а й взагалі характерним жанром епохи. Чимало композиторів епохи класицизму зверталися до форми фуги, але використовували її здебільшого усередині інших музичних форм. Характерною рисою також є те, що фуга не складала весь твір: кінець майже завжди залишався гомофонно-гармонічним.
Й. Гайдн вперше використав форму фуги в «Сонячних квартетах» (op. 20, 1772 р.): три з них закінчуються фугами. Цей прийом Гайдн згодом повторив у квартеті Op. 50 № 4 (1787 р.). Хоча Гайдн не використовував форму фуги в інших квартетах, після того як він почув ораторії Генделя під час поїздок в Лондон (у 1791–1793 та 1794–1795 роках), Гайдн вивчив і використав техніку Генделя в зрілих ораторіях «Створення світу» і «Пори року».
В. А. Моцарт вивчав контрапункт під керівництвом падре Мартіні, перебуваючи в Римі. Однак найбільший вплив на Моцарта в цій області справив барон Готфрід ван Світен, з яким Моцарт познайомився у Відні біля 1782 року. Ван Світен зібрав велику кількість рукописів Баха і Генделя під час дипломатичної служби в Берліні. Він запропонував Моцарту ознайомитися з колекцією і перекласти деякі твори для інших складів інструментів. Моцарт був вражений цими творами і написав кілька перекладень фуг з «Добре темперованого клавіру» Баха для струнного тріо, написавши прелюдії до них самостійно. Згодом Моцарт написав кілька фуг, наслідуючи твори епохи Бароко: це, наприклад, фуги для струнного квартету, K 405 (1782 р.) і фуга до мінор для двох фортепіано, K 426 (1783 р.). Пізніше Моцарт використовував форму фуги у фіналі 41 симфонії і в опері «Чарівна флейта». Кілька частин його Реквієму також містять фуги (Kyrie і три фуги в Domine Jesu); він також залишив ескізи фуги, яка повинна була завершувати твір.
Л. Бетховен виконував прелюдії і фуги з «Добре темперованого клавіру» ще на початку своєї кар'єри у Відні. Форма фуги зустрічається в ранніх фортепіанних сонатах Бетховена, в 3 і 4 частинах Героїчної симфонії (1805 р.), в 3 частини П'ятої симфонії (1808 р.). Тим не менш, фуга не відігравала помітної ролі у творчості Бетховена до пізнього періоду. Форма Фуги використана у розробці останньої частини фортепіанної сонати op. 101 (1816 р.) і фіналі фортепіанної сонати № 29 (1818 р.) і струнного квартету № 13 (1825 р.); фуга з останнього твору згодом була опублікована окремо («Grosse Fuge», «Велика фуга»). Остання фортепіанна соната Бетховена (op. 111, 1822 р.) містить структуру фуги в першій частині, написаній у сонатній формі. Елементи фуги також зустрічаються в творі «Missa Solemnis» та у фіналі Дев'ятої симфонії.
Романтизм
На початок епохи романтизму фуга стала міцно асоціюватися з музикою епохи Бароко. Однак створення фуг залишалося важливою частиною музичної освіти в XIX столітті, особливо після публікації зібрань творів Баха і Генделя. Інтерес до музики цих композиторів відродився.
Приклади використання форми фуги в еру романтизму можна знайти в останній частині «Фантастичної симфонії» Берліоза або в увертюрі до «Нюрнберзькі мейстерзінгери» Р. Вагнера. Фінал опери Верді «Фальстаф» написаний у формі десятиголосної фуги. Включали в свої твори фуги й такі композитори як Роберт Шуман, Ф. Мендельсон та Й. Брамс. Фінальна частина фортепіанного квінтету Шумана є подвійною фугами, а твори op. 126, 72 і 60 є фугами для фортепіано (фуга op. 60 заснована на ). Фугами закінчуються «Варіації і фуга на тему Генделя» і соната для віолончелі № 1 Брамса. Ріхард Штраус включив фугу в свій твір «Так говорив Заратустра» для підкреслення високої інтелектуальної цінності науки. Глазунов написав дуже складну Прелюдію і фугу ре мінор (op. 62) для фортепіано.
Макс Регер, композитор епохи пізнього романтизму, виявив найбільший інтерес до фуги з усіх своїх сучасників. Багато його органні твори містять фуги або є такими. Два найбільш часто виконуваних твори Регера, варіації на тему Гіллера і варіації на тему Моцарта, закінчуються фугами для оркестру.
Форму фуги використовували й інші композитори XX століття. «Музика для струнних, ударних і челести» Бели Бартока відкривається фугою, в якій основним структурним інтервалом є , а не звичайна квінта. Фуги зустрічаються і в заключних частинах його струнного квартету № 1, струнного квартету № 5, концерту для оркестру і фортепіанного концерту № 3. Друга частина сонати для скрипки соло також написана у формі фуги. Чеський композитор навчався мистецтву писати фуги у Макса Регера. Цей композитор володів надзвичайним талантом та здібностями до написання фуг; чудовим прикладом його творчості може служити «Полька і фуга» з його опери «волинщик Швандя».
Включав фуги в свої твори і Ігор Стравінський, наприклад в «Симфонії псалмів» та концерті ми-бемоль мажор. Остання частина відомої сонати для фортепіано Барбера є «модернізованої» фугою, в якій тема фуги розвивається в різних контрапунктичних ситуаціях. Практику написання циклів фуг за образом бахівського «Добре темперованого клавіру» продовжили Пауль Гіндеміт в поліфонічному циклі «Ludus Tonalis», Кайхосру Сорабджі в деяких творах, включаючи , і Дмитро Шостакович в «24 прелюдіях і фугах». Фуга для оркестру зустрічається в творі Бріттена «Путівник по оркестру для юнацтва»: тут усі проведення теми виконуються різними інструментами. Фуга зустрічається в «Вестсайдській історії» Леонарда Бернстайна, а включив «Фугу хвальків» у мюзикл . Джазовий музикант написав фугу «Бах йде до міста», пізніше записану Бенні Гудманом. Кілька фуг в стилі написав Астор П'яццола. Дьордь Лігеті включив фугу в свій реквієм (1966 р.): це п'ятичастинна фуга, кожна частина якої послідовно поділяється на 4 голоси, що утворюють канон. Серед композиторів XX століття, які найчастіше зверталися до фуги, слід зазначити американця . При цьому його фуги часто забарвлені яскравим східним колоритом.
У XX столітті композитори розвинули напрями, задані «Великими фугами» Бетховена; використовувався «вільний контрапункт» і «дисонансні контрапункт». Техніка написання фуги, виявлена Марпургом, стала частиною теоретичної основи дванадцятитонової техніки Шенберга. В творчості українських композиторів слід відмітити цикл 34 прелюдії і фуги В. С. Бібіка для фортепіано.
Література
- Золотарев В. Фуга. — М., 1965.
- Крупина Л. Л. Эволюция фуги. — М., 2001.
Джерела
- Энциклопедия «Кругосвет» (рос.)
- Энциклопедия Брокгауза и Эфрона (рос.)
- (пол.)
- (Adobe Flash) Й. С. Бах (BWV 846–893)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Fuga lat fuga big vtecha shvidkij plin muzichna forma zasnovana na rozvitku odniyeyi temi ridshe dvoh abo troh tem sho provoditsya popereminno v riznih golosah vokalnih abo instrumentalnih Cej polifonichnij bagatogolosnij muzichnij tvir harakterizuyetsya povtorennyami osnovnoyi temi u riznih variaciyah osnovna korotka tema melodiya perehodit nibi perebigaye vid odnogo golosu do inshogo Fuga sformuvalasya u XVI XVII stolitti iz vokalnogo motetu j instrumentalnogo richerkaru i stala najvishoyu polifonichnoyu formoyu BudovaForma fugi skladayetsya iz proveden temi v riznih peretvorennyah sho cherguyutsya z intermediyami Kozhne provedennya temi krim pershogo suprovodzhuyetsya kontrapunktami protiskla dennyami Fuga skladayetsya z dvoh rozdiliv ekspoziciyi ta vilnogo rozdilu sho perevishuye ekspoziciyu u 2 3 razi V svoyu chergu vilnij rozdil mozhe skladatisya z serednoyi chastini rozrobki ta zaklyuchnoyi chastini reprizi Tema fugi Tema ye odnim z najvazhlivishih faktoriv sho viznachayut harakter fugi Budova temi viznachaye strukturu kontrapunktiv intermedij i vsih inshih motiviv sho z yavlyatsya u tvori Tema fugi mozhe buti vidnesena do odniyeyi z troh osnovnih grup Atacca tema skladayetsya z kilkoh not v bilshosti vipadkiv maye viraznij ritmichnij malyunok Andamente vidnosno dovga tema u spokijnomu tempi ne menshe 2 3 taktiv Sogetto vsi inshi tipi sho narahovuye zvichajno vid pivtora do kilkoh taktiv ce najposhirenishij tip temi Tipi Sogetto i Andamente mayut vlasnu mikrostrukturu zokrema vidilyayut pochatkovij motiv i rozvitok Pochatkovij motiv ye najbilsh harakteristichnim zernom temi za yakim kozhnogo razu vpiznayetsya yiyi vstup Cya harakternist mozhe dosyagatisya specifichnoyu ritmichnoyu figuroyu napriklad sinkopoyu zataktom abo triollyu yaksho reshta materialu harakterizuyetsya podvijnim ritmichnim podilom abo harakternim intervalnim hodom Protiskladennya Kozhnogo razu koli zvuchit tema za vinyatkom pershogo provedennya v inshih golosah provoditsya muzichnij material sho nazivayetsya protiskla dennyam Protiskladennya musit ritmichno vidriznyatisya vid temi shob nadavati ostannij relyef Rozriznyayut dva vidi protiskladennya utrimane protiskladennya zavzhdi provoditsya v odnomu z golosiv razom z provedennyam temi bez zmin neutrimane protiskladennya provoditsya razom z temoyu lishe inkoli abo mozhe zaznavati znachnih zmin i peretvoren Strukturni rozdili Ekspoziciyeyu nazivayetsya poslidovnist pershih proveden temi v usih golosah fugi Usi golosi vstupayut z odin za odnim vstupayut z vikladennyam temi v osnovnij dux ta dominantovij comes tonalnostyah pochergovo dux comes dux comes Persha imitaciya temi v dominantovij tonalnosti nazivayetsya vidpoviddyu Rozrobka mistit provedennya tem v riznih tonalnostyah i peretvorennyah V reprizi tema povertayetsya v osnovnij tonalnosti u comu rozdili nastupaye kulminaciya fugi Pered zavershennyam formi chasto vvoditsya t zv organnij punkt vitrimanij zvuk na dominanti finalna kadenciya privodit do toniki Priklad tonalnogo planu trigolosnoyi barokovoyi fugi Ekspoziciya 1a chastina rozrobki 2a chastina rozrobki Repriza Tonika T Dominanta D T D dodatkove provedennya Paralelnij mazhor minor Dominanta do paralelnoyi tonalnosti Subdominanta T T Sopr Tema Protiskladennya1 K O D E T T A PS O I N T E R M E D I Ya PS1 PS I N T E R M E D I Ya T I N T E R M E D I Ya PS1 Vilnij kontrapunkt K O D A Alt Vidpovid PS1 PS T PS1 PS T PS1 Bas T PS1 PS O PS1 PS T Prijomi rozvitku Do osnovnih prijomiv rozvitku fugi nalezhat inversiya abo obernennya temi intervali temi vikladayutsya v protilezhnomu napryamku po visoti ale v tomu zh ritmi rakohid zvorotnij ruh temi bilshe pomitnij na oko nizh na sluh zmenshennya provedennya temi u prishvidshenomu rusi yak pravilo v dva razi zbilshennya provedennya temi v upovilnenomu rusi yak pravilo v dva razi chasto zastosovuyetsya v kinci tvoru stretto kanonichne provedennya tem pri yakomu imituyuchij golos vstupaye do togo yak tema zakinchilas v poperednomu takim chinom okremi chastini temi odnochasno zvuchat u riznih golosah V ridkih vipadkah stretto zastosovuyut v ekspoziciyi v comu razi fuga nazivayetsya stretnoyu fugoyu Riznovidi U zalezhnosti vid kilkosti tem rozriznyayut prostu fugu odna odnogolosna tema podvijnu fugu dvi odnogolosni temi z rozdilnoyu abo spilnoyu ekspoziciyami potrijnu fugu tri odnogolosni temi z rozdilnoyu abo spilnoyu ekspoziciyami U zalezhnosti vid kilkosti golosiv fuga mozhe buti dvogolosnoyu trigolosnoyu chotirigolosnoyu p yatigolosnoyu Fuga mozhe buti okremim tvorom chastinoyu ciklichnogo tvoru napr prelyudiya i fuga abo rozdilom bilshogo tvoru t zv fugato IstoriyaTermin fuga vikoristavsya vzhe v Serednovichchya ale todi nim poznachavsya bud yakij imitacijnij kontrapunkt tobto dobutok u yakomu odin golos chas vid chasu povtoryuye inshij u tomu chisli kanon j inshi tipi tvoriv yaki zgodom vidililisya v okremi muzichni formi Tehnika fugi u suchasnomu rozuminni cogo terminu pochala rozroblyatis u XVI stolitti Prijomi provedennya temi sho vstanovilisya u fuzi a same imitaciya temi kvintoyu vishe stroyu temi tobto vidpovid buli u viglyadi natyakiv uzhe v organnih richerkarah Klaudio Merulo pomer v 1604 r a takozh u francuzkih kanconah Canzone alla francese Dzhovanni Gabrieli 1557 1613 predstavnikiv venecijskoyi shkoli U muzici epohi Baroko fuga staye centralnim zhanrom Fugi vklyuchalisya v najriznomanitnishi muzichni formi Fugi pisali Bukstehude Gendel chasto vklyuchav fugi v oratoriyi Klavirni syuyiti chasto zavershuvalisya zhigoyu napisanoyi u formi fugi U francuzkih uvertyurah pislya povilnogo vstupu bula prisutnya shvidka chastina u formi fugi Druga chastina cerkovnoyi sonati zvichajno pisalasya u formi fugi yak napriklad u Korelli Najvidatnishim tvorcem fug epohi baroko vvazhayetsya Jogann Sebastyan Bah Protyagom zhittya vin chasto brav uchast u zmagannyah de uchasnikam nadavalisya temi na yaki voni povinni buli negajno sklasti j zigrati fugi na organi abo klavesini Bah chasto vklyuchav fugi v rizni kamerni tvori napriklad vidomij Koncert dlya dvoh skripok re minor BWV 1043 hocha j ne kontrapunktichnij u cilomu mistit vstupnu chastinu u formi fugi Najvidomishimi ciklami fug Baha ye Dobre temperovanij klavir j Mistectvo fugi dlya klavesina Mistectvo fugi ye ciklom fug a takozh 4 kanoniv na odnu temu sho postupovo peretvoryuyetsya po hodu ciklu Dobre temperovanij klavir skladayetsya iz dvoh tomiv napisanih Bahom u rizni periodi zhittya Kozhen tom mistit 24 prelyudiyi j fugi v usih tonalnostyah Krim zgadanih tvoriv Bah napisav duzhe bagato okremih fug a takozh vklyuchav elementi fug v inshi svoyi tvori Hocha Bah ne buv shiroko vidomim kompozitorom pri zhitti jogo vpliv na muziku poshiryuvavsya zavdyaki jogo sinovi K F E Bahu j teoretikovi Marpurgu 1718 1795 sho napisav robotu Abhandlung von der Fuge Posibnik z fugi zasnovanu na tvorah Baha Klasicizm Z prihodom epohi klasicizmu fuga perestala buti ne lishe centralnoyu muzichnoyu formoyu a j vzagali harakternim zhanrom epohi Chimalo kompozitoriv epohi klasicizmu zvertalisya do formi fugi ale vikoristovuvali yiyi zdebilshogo useredini inshih muzichnih form Harakternoyu risoyu takozh ye te sho fuga ne skladala ves tvir kinec majzhe zavzhdi zalishavsya gomofonno garmonichnim J Gajdn vpershe vikoristav formu fugi v Sonyachnih kvartetah op 20 1772 r tri z nih zakinchuyutsya fugami Cej prijom Gajdn zgodom povtoriv u kvarteti Op 50 4 1787 r Hocha Gajdn ne vikoristovuvav formu fugi v inshih kvartetah pislya togo yak vin pochuv oratoriyi Gendelya pid chas poyizdok v London u 1791 1793 ta 1794 1795 rokah Gajdn vivchiv i vikoristav tehniku Gendelya v zrilih oratoriyah Stvorennya svitu i Pori roku V A Mocart vivchav kontrapunkt pid kerivnictvom padre Martini perebuvayuchi v Rimi Odnak najbilshij vpliv na Mocarta v cij oblasti spraviv baron Gotfrid van Sviten z yakim Mocart poznajomivsya u Vidni bilya 1782 roku Van Sviten zibrav veliku kilkist rukopisiv Baha i Gendelya pid chas diplomatichnoyi sluzhbi v Berlini Vin zaproponuvav Mocartu oznajomitisya z kolekciyeyu i pereklasti deyaki tvori dlya inshih skladiv instrumentiv Mocart buv vrazhenij cimi tvorami i napisav kilka perekladen fug z Dobre temperovanogo klaviru Baha dlya strunnogo trio napisavshi prelyudiyi do nih samostijno Zgodom Mocart napisav kilka fug nasliduyuchi tvori epohi Baroko ce napriklad fugi dlya strunnogo kvartetu K 405 1782 r i fuga do minor dlya dvoh fortepiano K 426 1783 r Piznishe Mocart vikoristovuvav formu fugi u finali 41 simfoniyi i v operi Charivna flejta Kilka chastin jogo Rekviyemu takozh mistyat fugi Kyrie i tri fugi v Domine Jesu vin takozh zalishiv eskizi fugi yaka povinna bula zavershuvati tvir Fugato z p yatoyi simfoniyi Bethovena L Bethoven vikonuvav prelyudiyi i fugi z Dobre temperovanogo klaviru she na pochatku svoyeyi kar yeri u Vidni Forma fugi zustrichayetsya v rannih fortepiannih sonatah Bethovena v 3 i 4 chastinah Geroyichnoyi simfoniyi 1805 r v 3 chastini P yatoyi simfoniyi 1808 r Tim ne mensh fuga ne vidigravala pomitnoyi roli u tvorchosti Bethovena do piznogo periodu Forma Fugi vikoristana u rozrobci ostannoyi chastini fortepiannoyi sonati op 101 1816 r i finali fortepiannoyi sonati 29 1818 r i strunnogo kvartetu 13 1825 r fuga z ostannogo tvoru zgodom bula opublikovana okremo Grosse Fuge Velika fuga Ostannya fortepianna sonata Bethovena op 111 1822 r mistit strukturu fugi v pershij chastini napisanij u sonatnij formi Elementi fugi takozh zustrichayutsya v tvori Missa Solemnis ta u finali Dev yatoyi simfoniyi Romantizm Na pochatok epohi romantizmu fuga stala micno asociyuvatisya z muzikoyu epohi Baroko Odnak stvorennya fug zalishalosya vazhlivoyu chastinoyu muzichnoyi osviti v XIX stolitti osoblivo pislya publikaciyi zibran tvoriv Baha i Gendelya Interes do muziki cih kompozitoriv vidrodivsya Prikladi vikoristannya formi fugi v eru romantizmu mozhna znajti v ostannij chastini Fantastichnoyi simfoniyi Berlioza abo v uvertyuri do Nyurnberzki mejsterzingeri R Vagnera Final operi Verdi Falstaf napisanij u formi desyatigolosnoyi fugi Vklyuchali v svoyi tvori fugi j taki kompozitori yak Robert Shuman F Mendelson ta J Brams Finalna chastina fortepiannogo kvintetu Shumana ye podvijnoyu fugami a tvori op 126 72 i 60 ye fugami dlya fortepiano fuga op 60 zasnovana na Fugami zakinchuyutsya Variaciyi i fuga na temu Gendelya i sonata dlya violoncheli 1 Bramsa Rihard Shtraus vklyuchiv fugu v svij tvir Tak govoriv Zaratustra dlya pidkreslennya visokoyi intelektualnoyi cinnosti nauki Glazunov napisav duzhe skladnu Prelyudiyu i fugu re minor op 62 dlya fortepiano XX stolittya Maks Reger kompozitor epohi piznogo romantizmu viyaviv najbilshij interes do fugi z usih svoyih suchasnikiv Bagato jogo organni tvori mistyat fugi abo ye takimi Dva najbilsh chasto vikonuvanih tvori Regera variaciyi na temu Gillera i variaciyi na temu Mocarta zakinchuyutsya fugami dlya orkestru Formu fugi vikoristovuvali j inshi kompozitori XX stolittya Muzika dlya strunnih udarnih i chelesti Beli Bartoka vidkrivayetsya fugoyu v yakij osnovnim strukturnim intervalom ye a ne zvichajna kvinta Fugi zustrichayutsya i v zaklyuchnih chastinah jogo strunnogo kvartetu 1 strunnogo kvartetu 5 koncertu dlya orkestru i fortepiannogo koncertu 3 Druga chastina sonati dlya skripki solo takozh napisana u formi fugi Cheskij kompozitor navchavsya mistectvu pisati fugi u Maksa Regera Cej kompozitor volodiv nadzvichajnim talantom ta zdibnostyami do napisannya fug chudovim prikladom jogo tvorchosti mozhe sluzhiti Polka i fuga z jogo operi volinshik Shvandya Vklyuchav fugi v svoyi tvori i Igor Stravinskij napriklad v Simfoniyi psalmiv ta koncerti mi bemol mazhor Ostannya chastina vidomoyi sonati dlya fortepiano Barbera ye modernizovanoyi fugoyu v yakij tema fugi rozvivayetsya v riznih kontrapunktichnih situaciyah Praktiku napisannya cikliv fug za obrazom bahivskogo Dobre temperovanogo klaviru prodovzhili Paul Gindemit v polifonichnomu cikli Ludus Tonalis Kajhosru Sorabdzhi v deyakih tvorah vklyuchayuchi i Dmitro Shostakovich v 24 prelyudiyah i fugah Fuga dlya orkestru zustrichayetsya v tvori Brittena Putivnik po orkestru dlya yunactva tut usi provedennya temi vikonuyutsya riznimi instrumentami Fuga zustrichayetsya v Vestsajdskij istoriyi Leonarda Bernstajna a vklyuchiv Fugu hvalkiv u myuzikl Dzhazovij muzikant napisav fugu Bah jde do mista piznishe zapisanu Benni Gudmanom Kilka fug v stili napisav Astor P yaccola Dord Ligeti vklyuchiv fugu v svij rekviyem 1966 r ce p yatichastinna fuga kozhna chastina yakoyi poslidovno podilyayetsya na 4 golosi sho utvoryuyut kanon Sered kompozitoriv XX stolittya yaki najchastishe zvertalisya do fugi slid zaznachiti amerikancya Pri comu jogo fugi chasto zabarvleni yaskravim shidnim koloritom U XX stolitti kompozitori rozvinuli napryami zadani Velikimi fugami Bethovena vikoristovuvavsya vilnij kontrapunkt i disonansni kontrapunkt Tehnika napisannya fugi viyavlena Marpurgom stala chastinoyu teoretichnoyi osnovi dvanadcyatitonovoyi tehniki Shenberga V tvorchosti ukrayinskih kompozitoriv slid vidmititi cikl 34 prelyudiyi i fugi V S Bibika dlya fortepiano LiteraturaZolotarev V Fuga M 1965 Krupina L L Evolyuciya fugi M 2001 DzherelaEnciklopediya Krugosvet ros Enciklopediya Brokgauza i Efrona ros pol Adobe Flash J S Bah BWV 846 893