Украї́нська Автоно́мна Правосла́вна Це́рква (не плутати з «Українською автокефальною православною церквою») — церковна організація створена 18 серпня 1941 на Обласному Соборі Єпископів у Почаєві під проводом митрополита Алексія Громадського; діяла під час німецької окупації на Волині й Наддніпрянщині.
Українська Автономна Православна Церква визнавала канонічне підпорядкування Московській Патріархії, посилаючись на рішення Священного Собору Православної Російської Церкви 1917—1918 року, які надавали автономію церкві в Україні і були підтверджені у 1922 році Патріархом Тихоном. Охоплювала переважно тих вірних, які орієнтувалися на традиційну Російську Церкву: серед її ієрархів були москвофіли Пантелеймон (Рудик), Антоній (Марценко), , , Дамаскін (Малюта), , Мануїл (Тарнавський), та ін.
Історія
Через те, що екзарх Московської Патріархії митрополит Миколай (Ярушевич), за тиждень до початку німецько-радянської війни втік до Москви, не давши єпископам жодних розпоряджень, Українська православна церква лишилася без очільника. Зв'язку через лінію фронту з управлінням православної церкви в Москві не було. Через це 18 серпня 1941 року з ініціативи архієпископа Олексія (Громадського) було скликано єпископську нараду у Почаївській лаврі. Спираючись на постанови Всеросійського помісного собору 1917—1918 років про дарування Церкві в Україні автономії, підтверджені 1922 року Патріархом Тихоном, а також на Постанову № 362 про самоврядування церковних єпархій, єпископи прийняли рішення про те, що церква до проведення Всеукраїнського собору (який мав вирішити питання про становище православної церкви в Україні) залишається в канонічній залежності від РПЦ, переходячи до автономного характеру управління. Головою було обрано найстарішого за хіротонією архієпископа Олексія (Громадського).
Щоб зрозуміти, що дії єпископів були не тільки вимушеними але й законними, потрібно розглянути «Постанову Святійшого Патіарха, Священного Синоду і Вищої Церковної Ради Православної Російської Церкви, від 7/20 листопада 1920 № 362». У другому пункті цієї постанови сказано: «У разі, якщо єпархія, внаслідок пересування фронту, зміни державного кордону і т. ін. виявиться поза всяким спілкування з Вищим Церковним Управлінням або саме Вище Церковне Управління на чолі з найсвятішим Патріархом чомусь припинить свою діяльність, єпархіальний Архієрей негайно входить у контакт з архієреями сусідніх єпархій на предмет організації церковної влади для декількох єпархій, що знаходяться в однакових умовах (у вигляді чи Тимчасового Вищого Церковного Уряду або митрополичого округу або ще інакше).»
Остаточне оформлення Української Автономної Православної Церкви відбулося на чергової єпископському нараді у Почаєві 25 листопада 1941 року, коли архієпископ Олексій (Громадський) був обраний екзархом України і зведений у митрополичий сан. У свою чергу, «автокефалісти» завершили організацію УАПЦ в Пінську 8—10 лютого 1942 р.
Стосунки з УАПЦ
Мала досить напружені відносини з єпископатом УАПЦ, висвяченим 1942. Показовою у цьому плані була діяльність єпископа Пантелеймона (Рудика) в Києві, на вимогу якого фашисти навіть розпустили Всеукраїнську Православну Церковну Раду.
Ієрархи АПЦ прагнули обмежити свою діяльність виключно релігійною сферою, проте під тиском фашистів змушені були видавати відозви політичного змісту. Відома низка їхніх послань пронацистського характеру.
Як з боку прихильників автономної Церкви, так і з боку «автокефалістів» спостерігалося прагнення поширити свій вплив на всю територію України. Обидві церкви, всупереч своїм ідеологічним розходженням і відмінностей у канонічному устрії, прагнули об'єднати всі існуючі в Україні православні структури і досягти всеукраїнського церковної єдності. Але якщо для Української Автономної Православної Церкви необхідною умовою діяльності завжди залишалася непорушність церковних канонів, то для УАПЦ на першому місці була незалежність від Москви, нехай навіть на шкоду канонічному церковному устрію.
Автономний статус так і не був визнаний Патріаршим Місцеблюстителем митрополитом Сергієм і екзархом України митрополитом Київським Миколаєм (Ярушевичем). При цьому її члени не вважалися розкольниками і не піддавалися канонічним покаранням. З боку Московської Патріархії з приводу утворення Української Автономної Православної Церкви не послідувало ніяких спеціальних заяв. Таке мовчання означало розуміння того, що новий статус Української Церкви і позиція українського єпископату мають вимушений характер. Також, на думку протоієрея Владислава Ципіна, часткове визнання Московською Патріархією Екзарших прав митрополита Алексія побічно виражалося в тому, що митрополит Миколай (Ярушевич) під судовою ухвалою у справі Полікарпа (Сікорського) від 28 березня 1942 р. підписався як «колишній екзарх Патріархії в Західних областях України»
Українська Автономна Православна Церква складалася із 15 єпископів на чолі з митрополитом Волинським і Житомирським та екзархом всієї України Олексієм (Громадським); до неї приєдналися частково монастирі Волині й Наддніпрянщини, включно з Києво-Печерською Лаврою. Значну кількість прихильників Українська Автономна Православна Церква мала на Волині, в Чернігівській, Дніпропетровській, Миколаївській області та в Києві. Їй підпорядковувалася Києво-Печерська та Почаївська лаври, було відновлено діяльність .
Діяльність Української Автономної Православної Церкви поряд з автокефальною церквою (остання під проводом митрополита Полікарпа Сікорського) довела до гострої боротьби між двома православними церквами, загостреної через втручання німецької адміністрації, яка протеґувала автономістів. Спільна нарада представників обох церков (митрополит Олексій, архієпископ Никанор Абрамович, єпископ Мстислав Скрипник) у Почаївській Лаврі (8. 10. 1942) не дала позитивних наслідків (дивись «Акт поєднання»). Представники АПЦ заперечували всі спроби об'єднання церков, а участь митрополита Олексія у підписанні «Акта поєднання» (08. 10. 1942) вони розцінили як зраду. Єпископи Веніамін (Новицький), Пантелеймон (Рудик) та Симон (Івановський) видали спеціальні меморандум, у якому вимагали, щоб Олексій відкликав свій підпис, погрожуючи йому позбавленням влади.
Після вбивства митр. Олексія (7. 5. 1943) партизанами Українську Автономну Православну Церкву очолив архієпископ Дамаскін (Малюта). Після арешту останнього органами НКВС, в квітні 1944 року був призначений тимчасовий глава Церкви — архієпископ . Загострення між двома православними церквами тривало у 1943—1944 роках аж до відходу німців, коли частина ієрархії Української Автономної Православної Церкви виїхала на Захід, де влилася до Зарубіжної Російської Церкви, а єпископи і священики, що залишилися під совєтами, приєдналися до Російської Православної Церкви.
Припинення існування
Припинила існування 1944 року, коли більшість архієреїв змушена була емігрувати на захід, а рядове духовенство перейшло до РПЦ. Єпископи, що залишились в Україні й були приєднані до РПЦ, згодом зазнали репресій. Так, єпископ Веніамін (Новицький) перебував у радянських таборах у 1946–56 рр. Єпископ Іов (Кресович) був ув'язнений після війни, його тримали в тюремних монастирях у Бессарабії та Новгородській обл., а 1960 повторно заарештовано й засуджений до 3 років ув'язнення за звинуваченням в участі в українському націоналістичному русі під час війни.
1999 року митрополитом Петром (Петрусем) була зареєстрована релігійна організація з назвою «Українська Автономна Православна Церква», що налічувала невелику кількість парафій. Задля розрізнення з автономною Церквою 1940-х років ця юрисдикція зветься «Українська автономна православна церква Львова».
Єпископат
- Митрополит Олексій (Громадський)
- Архієпископ Симон (Івановський)
- Архієпископ Антоній (Марценко)
- Архієпископ Дамаскін (Малюта)
- Єпископ Пантелеймон (Рудик)
- Єпископ Веніамін (Новицький)
- Єпископ Димитрій (Маган)
- Єпископ Леонтій (Пилипович)
- Єпископ Євлогій (Марковський)
- Єпископ Феодор (Рафальський)
- Єпископ Іов (Кресович)
- Єпископ Мануїл (Тарнавський)
- Єпископ Іоанн (Лавриненко)
- Єпископ Панкратій (Гладков)
- Єпископ Никодим (Максименко)
- Єпископ Серафим (Кушнерюк)
Примітки
- Определение Священного Собора Православной Российской Церкви по проекту Положения о временном Высшем управлении Православной Церкви на Украине 7 (20) Сентября 1918 года. // Собрание определений и постановлений священного собора Православной Российской Церкви 1917—1918 гг. М., 1994. Вып. 4. C. 15-19. [ 25 січня 2016 у Wayback Machine.]>
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 квітня 2016. Процитовано 14 січня 2016.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
- Деяния № 4 окружного Собора епископов Православной Церкви на Украине в Почаевской Лавре от 5/18 августа 1941 г. // Шкаровский М. В. Политика Третьего Рейха по отношению к Русской Православной Церкви в свете архивных метериалов 1935—1945 гг.: [Сб. докум.]. М.: Крутицкое патриаршее подворье, 2003. С. 299.
- . esu.com.ua. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 10 березня 2019.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- . З книги І.Власовського. Нарис історії Української Православної Церкви, — в 4-ох т.: 2-е вид. — Нью-Йорк—Київ—Саут-Баунд-Брук: Українська Автокефальна Православна Церква, 1990. — Т.4, Ч.2 — 416 с.
- Свідчення про УАПЦ в 1941—45 р. [ 18 липня 2006 у Wayback Machine.] Розповідь владики Мстислава.
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ., Е. Бистрицька.
- Савчук С., Мулик-Луцик Ю. Історія Української Греко-Православної Церкви в Канаді. Т. І.- Вінніпег, 1984;
- Мартирологія Українських Церков: У 4 т. Т. І. Українська Православна Церква: Документи, матеріали, християнський самвидав України/Упор. і ред. О.Зінкевич іО.Воронин.- Торонто; Балтимор, 1989;
- Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. Т.ГУ. Кн. ІІ.- Н.-Й., К., С.Баунд Брук, 1990;
- Волошин Ю. Українська православна церква в роки нацистської окупації. — Полтава, 1997;
- Пащенко В. Православ´я в новітній історії України. Ч. І.- Полтава, 1997;
- Борщевич В. Автономна православна церква на Волині.- Луцьк, 1998;
- Лисенко О. Церковне життя в Україні 1943—1946. — К., 1998;
- Гордієнко В. В. Німецько-фашистський окупаційний режим і православні конфесії в Україні // Укр. іст. журн.- 1998.- № 3.- С. 73-81;
- Міненко Т. Православна Церква в Україні під час Другої світової війни, 1939—1945 (Волинський період). Т. І.- Л., 2000;
- Хомчук О. Церква пози церковною огорожею. Розкол і руйнація Української Православної Церкви в пошуках «константинопольського визнання».- Чикаго, 2002;
- Стоколос Н. Г. Конфесійна політика окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату «Україна» в 1941—1942 рр. // Укр. іст. журн.- 2003.- № 3;
- Біланич І. Еволюція Української Православної Церкви в 1917—1942 роках: автономія чи автокефалія?- Л., 2004;
- Heyer Fr. Die Orthodoxe Kirche in der Ukraine von 1917 bis 1945.- Кціп, 1953;
- Свитич А. К. Православная Церковь в Польше и её автокефалия.- Буэнос-Айрос, 1957;
- Alexeev W., Stavrou Th., The Great Revival. The Russian Church Under Geman Occupation.- Minneapolis, Minnesota, 1976;
- Поспеловский Д. В. Русская Православная Церковь в ХХ веке.- М., 1995;
- Фотиев К., прот. Попытки Украинской Церковной автокефалии в ХХ веке // Православная Церковь на Украине и в Польше в ХХ столетии. 1917—1950: Сб.- М., 1997.- С. 7-85;
- Цыпин Вл., прот. История Русской Церкви (1917—1997).- М., 1998;
- Шкаровский М. В. Нацистская Германия и Православная Церковь (нацистская политика в отношении Православной Церкви и религиозное возрождение на территории СССР).- М., 2002;
- Феодосий (Процюк), архиеп. Обособленческие движения в Православной Церкви на Украине с 1917 по 1943 гг.- М., 2004;
- Свитич А. К. Зазнач. пр.- С.212; 4. Война Т. Письмо к епископу Черновицкому и Буковинскому Феодосию // Ковальский В. Положение Церкви Православной в Польше между 1-й и 2-й мировой войной.- Б.м.- 1949.
- Архив Управления СБУ в Черниговской области (далі — АУ СБУ).- П.16694 (нині справа передана до Центрального архіву СБУ у Києві);
- Савчук С., Мулик-Луцик Ю. Зазнач. пр.- С.533; 7. Стоколос Н. Г. Зазнач. пр.- С.104;
- Центральний державний архів вищих органів державної влади України.- Ф.3676.- Оп.4.- Спр.475.- Арк.696; 9. Война Т. Зазнач. пр.- Арк.114;
- Ковальский В. Положение Церкви Православной в Польше между 1-й и 2-й мировой войной.- Б.м.- 1949.- [Машинопис].- Арк.109; 11. Война Т.- Зазнач. пр.- Арк.115;
- Власовський І. Зазнач. пр.- С.245; 13. Ковальский В. Зазнач. пр.- Арк.110;
- АУ СБУ.- П.16694.- Арк.55; 15. Фотиев К., прот. Зазнач. пр.- С.82;
- Власть и церковь в СССР и странах Восточной Европы. 1939—1958 (Дискуссионные аспекты).- М., 2003.- С.12;
- Акт о воссоединении обновленческого епископа Корнелия (Попова) // Журн. Моск. Патриархии (Далі — ЖМП).- 1943.- № 4.- С.10;
- Воссоединение обновленческих священнослужителей с Православной Церковью // ЖМП.- 1944.- № 1.- С.7;
- Одинцов М. И. Русские патриархи XX века. Судьбы Отечества и Церкви на страницах архивных документов.- М., 1999.- С.305;
- АУ СБУ.- П.16694.- Арк.3; 21. Барабаш Т. А. Судьбы Русской церкви в годы войны: до и после встречи с генералиссимусом Сталиным // Свобода совести в России: ист. и совр. аспекты. Сб. докл. и мат. межрег. науч.-пр. сем. и конф. 2002—2004 гг.- М., 2004.- С.460;
- Відомості про його смерть містяться лише в усних свідченнях, див. напр. Шумило В. Богоборництво i гоніння на Істинно-Православну (катакомбну) Церкву на Чернігівщині // Сіверщина.- 2004.- 22 жовтня;
- Вениамин (Новицький), архиеп. Трагические страницы истории Церкви на оккупированной территории (Из воспоминаний очевидца) // ЖМП.- 1975.- № 7.
Посилання
- АВТОНОМНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ [ 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ukrayinska avtonomna pravoslavna cerkva Lvova Ukrayi nska Avtono mna Pravosla vna Ce rkva ne plutati z Ukrayinskoyu avtokefalnoyu pravoslavnoyu cerkvoyu cerkovna organizaciya stvorena 18 serpnya 1941 na Oblasnomu Sobori Yepiskopiv u Pochayevi pid provodom mitropolita Aleksiya Gromadskogo diyala pid chas nimeckoyi okupaciyi na Volini j Naddnipryanshini Ukrayinska Avtonomna Pravoslavna Cerkva viznavala kanonichne pidporyadkuvannya Moskovskij Patriarhiyi posilayuchis na rishennya Svyashennogo Soboru Pravoslavnoyi Rosijskoyi Cerkvi 1917 1918 roku yaki nadavali avtonomiyu cerkvi v Ukrayini i buli pidtverdzheni u 1922 roci Patriarhom Tihonom Ohoplyuvala perevazhno tih virnih yaki oriyentuvalisya na tradicijnu Rosijsku Cerkvu sered yiyi iyerarhiv buli moskvofili Pantelejmon Rudik Antonij Marcenko Damaskin Malyuta Manuyil Tarnavskij ta in IstoriyaCherez te sho ekzarh Moskovskoyi Patriarhiyi mitropolit Mikolaj Yarushevich za tizhden do pochatku nimecko radyanskoyi vijni vtik do Moskvi ne davshi yepiskopam zhodnih rozporyadzhen Ukrayinska pravoslavna cerkva lishilasya bez ochilnika Zv yazku cherez liniyu frontu z upravlinnyam pravoslavnoyi cerkvi v Moskvi ne bulo Cherez ce 18 serpnya 1941 roku z iniciativi arhiyepiskopa Oleksiya Gromadskogo bulo sklikano yepiskopsku naradu u Pochayivskij lavri Spirayuchis na postanovi Vserosijskogo pomisnogo soboru 1917 1918 rokiv pro daruvannya Cerkvi v Ukrayini avtonomiyi pidtverdzheni 1922 roku Patriarhom Tihonom a takozh na Postanovu 362 pro samovryaduvannya cerkovnih yeparhij yepiskopi prijnyali rishennya pro te sho cerkva do provedennya Vseukrayinskogo soboru yakij mav virishiti pitannya pro stanovishe pravoslavnoyi cerkvi v Ukrayini zalishayetsya v kanonichnij zalezhnosti vid RPC perehodyachi do avtonomnogo harakteru upravlinnya Golovoyu bulo obrano najstarishogo za hirotoniyeyu arhiyepiskopa Oleksiya Gromadskogo Shob zrozumiti sho diyi yepiskopiv buli ne tilki vimushenimi ale j zakonnimi potribno rozglyanuti Postanovu Svyatijshogo Patiarha Svyashennogo Sinodu i Vishoyi Cerkovnoyi Radi Pravoslavnoyi Rosijskoyi Cerkvi vid 7 20 listopada 1920 362 U drugomu punkti ciyeyi postanovi skazano U razi yaksho yeparhiya vnaslidok peresuvannya frontu zmini derzhavnogo kordonu i t in viyavitsya poza vsyakim spilkuvannya z Vishim Cerkovnim Upravlinnyam abo same Vishe Cerkovne Upravlinnya na choli z najsvyatishim Patriarhom chomus pripinit svoyu diyalnist yeparhialnij Arhiyerej negajno vhodit u kontakt z arhiyereyami susidnih yeparhij na predmet organizaciyi cerkovnoyi vladi dlya dekilkoh yeparhij sho znahodyatsya v odnakovih umovah u viglyadi chi Timchasovogo Vishogo Cerkovnogo Uryadu abo mitropolichogo okrugu abo she inakshe Ostatochne oformlennya Ukrayinskoyi Avtonomnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi vidbulosya na chergovoyi yepiskopskomu naradi u Pochayevi 25 listopada 1941 roku koli arhiyepiskop Oleksij Gromadskij buv obranij ekzarhom Ukrayini i zvedenij u mitropolichij san U svoyu chergu avtokefalisti zavershili organizaciyu UAPC v Pinsku 8 10 lyutogo 1942 r Stosunki z UAPC Mala dosit napruzheni vidnosini z yepiskopatom UAPC visvyachenim 1942 Pokazovoyu u comu plani bula diyalnist yepiskopa Pantelejmona Rudika v Kiyevi na vimogu yakogo fashisti navit rozpustili Vseukrayinsku Pravoslavnu Cerkovnu Radu Iyerarhi APC pragnuli obmezhiti svoyu diyalnist viklyuchno religijnoyu sferoyu prote pid tiskom fashistiv zmusheni buli vidavati vidozvi politichnogo zmistu Vidoma nizka yihnih poslan pronacistskogo harakteru Yak z boku prihilnikiv avtonomnoyi Cerkvi tak i z boku avtokefalistiv sposterigalosya pragnennya poshiriti svij vpliv na vsyu teritoriyu Ukrayini Obidvi cerkvi vsuperech svoyim ideologichnim rozhodzhennyam i vidminnostej u kanonichnomu ustriyi pragnuli ob yednati vsi isnuyuchi v Ukrayini pravoslavni strukturi i dosyagti vseukrayinskogo cerkovnoyi yednosti Ale yaksho dlya Ukrayinskoyi Avtonomnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi neobhidnoyu umovoyu diyalnosti zavzhdi zalishalasya neporushnist cerkovnih kanoniv to dlya UAPC na pershomu misci bula nezalezhnist vid Moskvi nehaj navit na shkodu kanonichnomu cerkovnomu ustriyu Avtonomnij status tak i ne buv viznanij Patriarshim Misceblyustitelem mitropolitom Sergiyem i ekzarhom Ukrayini mitropolitom Kiyivskim Mikolayem Yarushevichem Pri comu yiyi chleni ne vvazhalisya rozkolnikami i ne piddavalisya kanonichnim pokarannyam Z boku Moskovskoyi Patriarhiyi z privodu utvorennya Ukrayinskoyi Avtonomnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi ne posliduvalo niyakih specialnih zayav Take movchannya oznachalo rozuminnya togo sho novij status Ukrayinskoyi Cerkvi i poziciya ukrayinskogo yepiskopatu mayut vimushenij harakter Takozh na dumku protoiyereya Vladislava Cipina chastkove viznannya Moskovskoyu Patriarhiyeyu Ekzarshih prav mitropolita Aleksiya pobichno virazhalosya v tomu sho mitropolit Mikolaj Yarushevich pid sudovoyu uhvaloyu u spravi Polikarpa Sikorskogo vid 28 bereznya 1942 r pidpisavsya yak kolishnij ekzarh Patriarhiyi v Zahidnih oblastyah Ukrayini Ukrayinska Avtonomna Pravoslavna Cerkva skladalasya iz 15 yepiskopiv na choli z mitropolitom Volinskim i Zhitomirskim ta ekzarhom vsiyeyi Ukrayini Oleksiyem Gromadskim do neyi priyednalisya chastkovo monastiri Volini j Naddnipryanshini vklyuchno z Kiyevo Pecherskoyu Lavroyu Znachnu kilkist prihilnikiv Ukrayinska Avtonomna Pravoslavna Cerkva mala na Volini v Chernigivskij Dnipropetrovskij Mikolayivskij oblasti ta v Kiyevi Yij pidporyadkovuvalasya Kiyevo Pecherska ta Pochayivska lavri bulo vidnovleno diyalnist Diyalnist Ukrayinskoyi Avtonomnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi poryad z avtokefalnoyu cerkvoyu ostannya pid provodom mitropolita Polikarpa Sikorskogo dovela do gostroyi borotbi mizh dvoma pravoslavnimi cerkvami zagostrenoyi cherez vtruchannya nimeckoyi administraciyi yaka proteguvala avtonomistiv Spilna narada predstavnikiv oboh cerkov mitropolit Oleksij arhiyepiskop Nikanor Abramovich yepiskop Mstislav Skripnik u Pochayivskij Lavri 8 10 1942 ne dala pozitivnih naslidkiv divis Akt poyednannya Predstavniki APC zaperechuvali vsi sprobi ob yednannya cerkov a uchast mitropolita Oleksiya u pidpisanni Akta poyednannya 08 10 1942 voni rozcinili yak zradu Yepiskopi Veniamin Novickij Pantelejmon Rudik ta Simon Ivanovskij vidali specialni memorandum u yakomu vimagali shob Oleksij vidklikav svij pidpis pogrozhuyuchi jomu pozbavlennyam vladi Pislya vbivstva mitr Oleksiya 7 5 1943 partizanami Ukrayinsku Avtonomnu Pravoslavnu Cerkvu ocholiv arhiyepiskop Damaskin Malyuta Pislya areshtu ostannogo organami NKVS v kvitni 1944 roku buv priznachenij timchasovij glava Cerkvi arhiyepiskop Zagostrennya mizh dvoma pravoslavnimi cerkvami trivalo u 1943 1944 rokah azh do vidhodu nimciv koli chastina iyerarhiyi Ukrayinskoyi Avtonomnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi viyihala na Zahid de vlilasya do Zarubizhnoyi Rosijskoyi Cerkvi a yepiskopi i svyasheniki sho zalishilisya pid sovyetami priyednalisya do Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Pripinennya isnuvannyaPripinila isnuvannya 1944 roku koli bilshist arhiyereyiv zmushena bula emigruvati na zahid a ryadove duhovenstvo perejshlo do RPC Yepiskopi sho zalishilis v Ukrayini j buli priyednani do RPC zgodom zaznali represij Tak yepiskop Veniamin Novickij perebuvav u radyanskih taborah u 1946 56 rr Yepiskop Iov Kresovich buv uv yaznenij pislya vijni jogo trimali v tyuremnih monastiryah u Bessarabiyi ta Novgorodskij obl a 1960 povtorno zaareshtovano j zasudzhenij do 3 rokiv uv yaznennya za zvinuvachennyam v uchasti v ukrayinskomu nacionalistichnomu rusi pid chas vijni 1999 roku mitropolitom Petrom Petrusem bula zareyestrovana religijna organizaciya z nazvoyu Ukrayinska Avtonomna Pravoslavna Cerkva sho nalichuvala neveliku kilkist parafij Zadlya rozriznennya z avtonomnoyu Cerkvoyu 1940 h rokiv cya yurisdikciya zvetsya Ukrayinska avtonomna pravoslavna cerkva Lvova YepiskopatMitropolit Oleksij Gromadskij Arhiyepiskop Simon Ivanovskij Arhiyepiskop Antonij Marcenko Arhiyepiskop Damaskin Malyuta Yepiskop Pantelejmon Rudik Yepiskop Veniamin Novickij Yepiskop Dimitrij Magan Yepiskop Leontij Pilipovich Yepiskop Yevlogij Markovskij Yepiskop Feodor Rafalskij Yepiskop Iov Kresovich Yepiskop Manuyil Tarnavskij Yepiskop Ioann Lavrinenko Yepiskop Pankratij Gladkov Yepiskop Nikodim Maksimenko Yepiskop Serafim Kushneryuk PrimitkiOpredelenie Svyashennogo Sobora Pravoslavnoj Rossijskoj Cerkvi po proektu Polozheniya o vremennom Vysshem upravlenii Pravoslavnoj Cerkvi na Ukraine 7 20 Sentyabrya 1918 goda Sobranie opredelenij i postanovlenij svyashennogo sobora Pravoslavnoj Rossijskoj Cerkvi 1917 1918 gg M 1994 Vyp 4 C 15 19 25 sichnya 2016 u Wayback Machine gt PDF Arhiv originalu PDF za 9 kvitnya 2016 Procitovano 14 sichnya 2016 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 13 sichnya 2016 PDF Arhiv originalu PDF za 5 bereznya 2016 Procitovano 13 sichnya 2016 Deyaniya 4 okruzhnogo Sobora episkopov Pravoslavnoj Cerkvi na Ukraine v Pochaevskoj Lavre ot 5 18 avgusta 1941 g Shkarovskij M V Politika Tretego Rejha po otnosheniyu k Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi v svete arhivnyh meterialov 1935 1945 gg Sb dokum M Krutickoe patriarshee podvore 2003 S 299 esu com ua Arhiv originalu za 12 lipnya 2017 Procitovano 10 bereznya 2019 PDF Arhiv originalu PDF za 5 bereznya 2016 Procitovano 13 sichnya 2016 LiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Z knigi I Vlasovskogo Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v 4 oh t 2 e vid Nyu Jork Kiyiv Saut Baund Bruk Ukrayinska Avtokefalna Pravoslavna Cerkva 1990 T 4 Ch 2 416 s Svidchennya pro UAPC v 1941 45 r 18 lipnya 2006 u Wayback Machine Rozpovid vladiki Mstislava Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J 696 s ISBN 966 528 197 6 E Bistricka Savchuk S Mulik Lucik Yu Istoriya Ukrayinskoyi Greko Pravoslavnoyi Cerkvi v Kanadi T I Vinnipeg 1984 Martirologiya Ukrayinskih Cerkov U 4 t T I Ukrayinska Pravoslavna Cerkva Dokumenti materiali hristiyanskij samvidav Ukrayini Upor i red O Zinkevich iO Voronin Toronto Baltimor 1989 Vlasovskij I Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi T GU Kn II N J K S Baund Bruk 1990 Voloshin Yu Ukrayinska pravoslavna cerkva v roki nacistskoyi okupaciyi Poltava 1997 Pashenko V Pravoslav ya v novitnij istoriyi Ukrayini Ch I Poltava 1997 Borshevich V Avtonomna pravoslavna cerkva na Volini Luck 1998 Lisenko O Cerkovne zhittya v Ukrayini 1943 1946 K 1998 Gordiyenko V V Nimecko fashistskij okupacijnij rezhim i pravoslavni konfesiyi v Ukrayini Ukr ist zhurn 1998 3 S 73 81 Minenko T Pravoslavna Cerkva v Ukrayini pid chas Drugoyi svitovoyi vijni 1939 1945 Volinskij period T I L 2000 Homchuk O Cerkva pozi cerkovnoyu ogorozheyu Rozkol i rujnaciya Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v poshukah konstantinopolskogo viznannya Chikago 2002 Stokolos N G Konfesijna politika okupacijnoyi administraciyi Rejhskomisariatu Ukrayina v 1941 1942 rr Ukr ist zhurn 2003 3 Bilanich I Evolyuciya Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v 1917 1942 rokah avtonomiya chi avtokefaliya L 2004 Heyer Fr Die Orthodoxe Kirche in der Ukraine von 1917 bis 1945 Kcip 1953 Svitich A K Pravoslavnaya Cerkov v Polshe i eyo avtokefaliya Buenos Ajros 1957 Alexeev W Stavrou Th The Great Revival The Russian Church Under Geman Occupation Minneapolis Minnesota 1976 Pospelovskij D V Russkaya Pravoslavnaya Cerkov v HH veke M 1995 Fotiev K prot Popytki Ukrainskoj Cerkovnoj avtokefalii v HH veke Pravoslavnaya Cerkov na Ukraine i v Polshe v HH stoletii 1917 1950 Sb M 1997 S 7 85 Cypin Vl prot Istoriya Russkoj Cerkvi 1917 1997 M 1998 Shkarovskij M V Nacistskaya Germaniya i Pravoslavnaya Cerkov nacistskaya politika v otnoshenii Pravoslavnoj Cerkvi i religioznoe vozrozhdenie na territorii SSSR M 2002 Feodosij Procyuk arhiep Obosoblencheskie dvizheniya v Pravoslavnoj Cerkvi na Ukraine s 1917 po 1943 gg M 2004 Svitich A K Zaznach pr S 212 4 Vojna T Pismo k episkopu Chernovickomu i Bukovinskomu Feodosiyu Kovalskij V Polozhenie Cerkvi Pravoslavnoj v Polshe mezhdu 1 j i 2 j mirovoj vojnoj B m 1949 Arhiv Upravleniya SBU v Chernigovskoj oblasti dali AU SBU P 16694 nini sprava peredana do Centralnogo arhivu SBU u Kiyevi Savchuk S Mulik Lucik Yu Zaznach pr S 533 7 Stokolos N G Zaznach pr S 104 Centralnij derzhavnij arhiv vishih organiv derzhavnoyi vladi Ukrayini F 3676 Op 4 Spr 475 Ark 696 9 Vojna T Zaznach pr Ark 114 Kovalskij V Polozhenie Cerkvi Pravoslavnoj v Polshe mezhdu 1 j i 2 j mirovoj vojnoj B m 1949 Mashinopis Ark 109 11 Vojna T Zaznach pr Ark 115 Vlasovskij I Zaznach pr S 245 13 Kovalskij V Zaznach pr Ark 110 AU SBU P 16694 Ark 55 15 Fotiev K prot Zaznach pr S 82 Vlast i cerkov v SSSR i stranah Vostochnoj Evropy 1939 1958 Diskussionnye aspekty M 2003 S 12 Akt o vossoedinenii obnovlencheskogo episkopa Korneliya Popova Zhurn Mosk Patriarhii Dali ZhMP 1943 4 S 10 Vossoedinenie obnovlencheskih svyashennosluzhitelej s Pravoslavnoj Cerkovyu ZhMP 1944 1 S 7 Odincov M I Russkie patriarhi XX veka Sudby Otechestva i Cerkvi na stranicah arhivnyh dokumentov M 1999 S 305 AU SBU P 16694 Ark 3 21 Barabash T A Sudby Russkoj cerkvi v gody vojny do i posle vstrechi s generalissimusom Stalinym Svoboda sovesti v Rossii ist i sovr aspekty Sb dokl i mat mezhreg nauch pr sem i konf 2002 2004 gg M 2004 S 460 Vidomosti pro jogo smert mistyatsya lishe v usnih svidchennyah div napr Shumilo V Bogobornictvo i goninnya na Istinno Pravoslavnu katakombnu Cerkvu na Chernigivshini Sivershina 2004 22 zhovtnya Veniamin Novickij arhiep Tragicheskie stranicy istorii Cerkvi na okkupirovannoj territorii Iz vospominanij ochevidca ZhMP 1975 7 PosilannyaAVTONOMNA PRAVOSLAVNA CERKVA V UKRAYiNI 25 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini EIU na sajti Institutu Istoriyi NANU