Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Абрамо́вич Никано́р Ника́ндрович — (справж. — Бурчак-Абрамович; 27 липня (8 серпня) 1883, с. Мизове, Ковельський повіт, Волинська губернія, Російська імперія — 21 березня 1969, Карлсруе, ФРН) — церковний і культурно-освітній діяч, митрополит УАПЦ в Діаспорі (1953—1969). Брат Петра Абрамовича і Анастасія Абрамовича. Був почесним головою Товариства «Волинь» та Інституту Дослідів Волині у Вінніпезі (в Канаді).
| Митрополит Ніканор | ||
 | ||
| митрополит Української Автокефальної Православної Церкви в Діаспорі | ||
| ||
|---|---|---|
| 15 вересня 1952 — 21 березня 1969 | ||
| Церква: | Українська Автокефальна Православна Церква в Діаспорі | |
| Попередник: | він сам як Архієпископ Київський і Чигиринський | |
| Наступник: | Мстислав (Скрипник) | |
| ||
| 17 травня 1942 — 15 вересня 1952 | ||
| Церква: | УАПЦ | |
| Попередник: | він сам як Єпископ Київський і Чигиринський | |
| Наступник: | він сам як Митрополит Київський | |
| ||
| 19 березня 1942 — 17 травня 1942 | ||
| Церква: | УАПЦ | |
| Попередник: | Іоанн (Павловський) | |
| Наступник: | він сам як Архієпископ Київський і Чигиринський | |
| Діяльність: | пресвітер | |
| Народження: | 8 серпня 1883 Мизове, Седлищенський район, Волинська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка | |
| Смерть: | 21 березня 1969 (85 років) Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН | |
| Священство: | 1910 | |
| Чернецтво: | 1942 | |
| Єп. хіротонія: | 9 лютого 1942 | |
Біографія
Митрополит Ніканор (мирське ім‘я Ніканор Бурчак-Абрамович) народився 27 липня (ст. ст.) 1883 р. в с. Мізові, кол. Ковельського повіту, на Волині. Предки Митрополита належали до духовного стану.
Владика Митрополит вчився спочатку в початковій школі в Мізові, потім у Духовній школі в Маційові, а опісля в Волинській Духовній семінарії в Житомирі. Після закінчення семінарії Ніканор Абрамович вчився ще в Київському Комерційному Інституті, а після висвячення в священики — в Київській Духовній Академії та на історико-філологічному факультеті св. Володимира в Києві.
На священика був висвячений 23 жовтня 1910 р. в місті Володимирі на Волині Єпископом Володимиро-Волинським Фадеєм. Священиче служіння проходив спочатку в с. Біличах при своєму тестеві.
У 1912 на власне бажання одержав парафію в с. Тишковичах на Володимирщині, звідки був евакуйований під час першої світової війни в червні 1916 р. до Житомира, де перебував до 1919 р. В Житомирі зайнявся опікою над біженцями.
У часі Української держави провадив у Житомирі організацію українського церковного життя та був волинським губерніяльним інструктором народної освіти. Тут він також був діяльним членом Братства Святого Спаса, що ставило одним зі своїх завдань відродження українських традицій в Православній Церкві.
Чудом врятувавшись від розстрілу більшовиками, літом 1919 р. залишив Житомир і подався до с. Сельце на Волині, де був призначений настоятелем парафії. В новоорганізованому тоді Володимирському Духовному управлінні стає свящ. Н. Абрамович секретарем і розгортає широку діяльність. З ініціативи свящ. Н. Абрамовича і з благословення правлячого тоді Волинською єпархією Єпископа Діонисія (пізнішого Митрополита Варшавського) на днях 3-8 жовтня 1921 р. в Почаївській Лаврі відбувся Волинський Єпархіальний З‘їзд, головою якого був обраний о. Н. Абрамович, який також під час цього з‘їзду відправив Службу Божу українською мовою. Це була перша Служба Божа українською мовою на тій частині Волині, що опинилася під Польщею.
Гострий меморандум Володимирського Духовного управління до Священного Синоду Православної Церкви в Польщі про необхідність українізації Церкви спричинив закриття Духовного управління і покарання його керівників. Не зважаючи на це о. Н. Абрамович, що з 1924 р. одержав сан протоієрея, провадить далі активну працю в напрямі українізації Церкви. У зв‘язку з тим та на вимогу протиукраїнських чинників вища духовна влада розпочала слідство проти прот. Н. Абрамовича, що тривало понад два роки і було закінчене в лютому 1927 р. виправданням його з усіх обвинувачень.
Коли ж українське громадянство почало вимагати від вищої церковної влади висвячення прот. Н. Абрамовича на Єпископа, Синод у березні 1928 р. заслав його до Дерманського монастиря нібито за церковну несубординізацію, бо продовжував відправляти Служби Божі українською мовою. Повних три роки перебував прот. Н. Абрамович у заточенні в монастирі й був звільнений після того, як в монастирі піднісся рух за українізацію Богослужень, спричинником чого церковна влада вважала прот. Н. Абрамовича.
Звільнений з монастиря, прот. Н. Абрамович був призначений настоятелем православної парафії в осаді Киверці біля Луцька, де властиво він щойно зорганізував парафію. Живучи біля Луцька, що в той час став осередком українського православного церковного життя на Волині, прот. Н. Абрамович брав живу участь у працях Луцької підкомісії перекладу Святого Письма і Богослужбових книжок на українську мову та був членом Товариства ім. Митр. Петра Могили. З 26 жовтня прот. Н. Абрамович був призначений благочинним другого благочиння Ковельського повіту. Перед другою світовою війною він провів повну українізацію церковного життя в своєму благочинні. В тому ж селі він перебув першу окупацію Волині радянською владою в 1939—1941.
Хіротонія на єпископа
Коли після звільнення українських земель від більшовиків з'явилася можливість відновлення церковного життя на центральних і східних землях України й постало питання про висвячення нових єпископів, одним з перших кандидатів на єпископа став прот. Никанор Абрамович. З благословення Митрополита Варшавського Діонисія (Валединського), голови Православної Церкви, в складі духовенства якої знаходився прот. Н. Абрамович, в Пінську на Поліссі 9 лютого 1942 р. відбулася хіротонія прот. Н. Абрамовича на Єпископа, що перед тим прийняв чернецтво й став архимандритом. Провели хіротонію архієпископи Олександр Пінський й Полікарп Луцький і Ковельський та єпископ Георгій Берестейський згідно з канонами Святої Православної Церкви.
Владика Ніканор був висвячений на Київського єпископа. У Київ прибув 13 березня 1942 р., а 16 березня в Свято-Андріївському соборі в Києві був обраний на Київську єпископську кафедру. 19 березня 1942 р.в Києві, внаслідок бажання керівництва УАПЦ, Єпископові Ніканору було передано зверхність цієї церкви. Одночасно, у зв‘язку з забороною окупаційною владою діяльності Всеукраїнської Православної Церковної Ради, склад її було включено до Вищого Церковного Управління при Єпископі. За час перебування Владики Ніканора в Києві було ним висвячено для Української Автокефальної Православної Церкви 8 єпископів, 187 священників і організовано лише на самій Київщині 580 українських православних парафій. Постановою Собору Єпископів з участю представників від духовенства й вірних у Києві 17 травня 1942 р. Владику Ніканора було возведено в сан Архієпископа Київського й Чигиринського. Діяльність Владики Ніканора проходила в Києві в дуже тяжких умовах воєнного часу, при повній недоброзичливості, а то й ворожості окупаційної гітлерівської влади до УАПЦ й самого Владики Ніканора.
Еміграція на Захід
25 вересня 1943 р. архієпископ Ніканор був змушений залишити Київ і податися на Захід. Після короткого перебування на Волині виїхав на запрошення Митрополита Діонісія до Варшави, де перебував під його опікою та брав активну участь у Соборі Єпископів УАПЦ, що відбувся там у березні-квітні 1944 р. Пізніше через Словаччину прибув у 1944 р. до Німеччини. Після закінчення війни, з 1945 р. оселюється в Карлсруе, де проживав до своєї смерті.
Постановою Собору Єпископів УАПЦ в Мюнхені 15 травня 1947 р. Владика Ніканор був обраний Заступником Митрополита і Голови УАПЦ, а Собор Єпископів УАПЦ у Парижі 15 вересня 1952 р. надав йому титул Митрополита УАПЦ в Німеччині. Після смерті Митрополита Полікарпа 22 жовтня 1953 р. постановою Надзвичайного собору УАПЦ в Парижі йому було надано титул Митрополита УАПЦ в Діаспорі.
Митрополит Ніканор очолював УАПЦ в Діаспорі 16 років. Найважливішою подією за часів перебування Митрополита Ніканора зверхником УАПЦ на чужині був безперечно Собор УАПЦ, який відбувсь 16-18 грудня 1956 р. в Карлсруе. Цей Собор відбувся під головуванням Митрополита Ніканора і прийняв ряд важливих постанов, зокрема затвердив новий статут УАПЦ на чужині.
Крім своєї архипастирської діяльності Митрополит був з 1948 р. головою Богословсько-Наукового Інституту УАПЦ. З появою журналу «Рідна Церква» з вересня 1952 р. очолював як Митрополит УАПЦ його редакційну колегію. Під редакцією Митрополита Ніканора вийшов у 1949 р. Служебник, а в 1950 р. Часослов. Крім цього, Митрополит Ніканор написав і видав такі праці як «Догматично-канонічний устрій Вселенської Православної Церкви», «Історія Дерманського монастиря», «Старі церковні звичаї на Волині» та ряд інших праць, що їх друкував під різними псевдонімами в різних журналах. Митрополит Ніканор мав високу богословську освіту.
Він був великий знавець канонічного права та інших богословських дисциплін. Він вміло поєднував старі українські православні церковні традиції зі сучасністю. Це був найкращий представник нашого старого духовенства ще дореволюційних часів, великий український патріот, що всеціло себе віддав на служіння своїй Українській Православній Церкві.
Митрополит Ніканор спочив в ночі з 20 на 21 березня 1969 р. в м. Карлсруе.
Редакутор журналу «Богословський вісник» і «Рідна Церква», видань «Служебника» (1949) і «Часослова» (1950). Автор праць «Догматично-канонічний устрій Вселенської Православної Церкви», «Історія Дерманського монастиря» (обидві — 1948), «Старі церковні звичаї на Волині» (1950), статей на церковні й історично-краєзнавчі теми.
Див. також
- Українська автокефальна православна церква (1942—1944)
- Українська автокефальна православна церква в Діаспорі
- Рідна Церква, Ridna Cerkwa — Ukrainisches Orthodoxes Kirchenblatt, Nr. 78, Neu-Ulm 1969
Джерела
- Гуцал П., Костриця М. Абрамович Никанор Никандрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 18. — .
- Народжені Україною: Меморіальний альманах у 2-х т. — К., 2002. — Т. 1.
- митрополит Василь Липківський, «Відродження Церкви в Україні 1917—1930» (160 випуск), укр. вид. «Добра книжка» (друкарня оо. Василіян), м. Торонто, 1959 р., с. 281—282.
Посилання
- Никанор Абрамович [ 22 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Українці у світі.
| Попередник: | Первоієрарх Української Автокефальної Праваславної Церкви в Діаспорі 1953—1969 | Наступник: |
| Полікарп (Сікорський) | Мстислав (Скрипник) |
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Жовтень 2011) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Abramovich Abramo vich Nikano r Nika ndrovich spravzh Burchak Abramovich 27 lipnya 8 serpnya 1883 18830808 s Mizove Kovelskij povit Volinska guberniya Rosijska imperiya 21 bereznya 1969 Karlsrue FRN cerkovnij i kulturno osvitnij diyach mitropolit UAPC v Diaspori 1953 1969 Brat Petra Abramovicha i Anastasiya Abramovicha Buv pochesnim golovoyu Tovaristva Volin ta Institutu Doslidiv Volini u Vinnipezi v Kanadi Mitropolit Nikanor mitropolit Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v Diaspori Mitropolit Kiyivskij 15 veresnya 1952 21 bereznya 1969 Cerkva Ukrayinska Avtokefalna Pravoslavna Cerkva v Diaspori Poperednik vin sam yak Arhiyepiskop Kiyivskij i Chigirinskij Nastupnik Mstislav Skripnik Arhiyepiskop Kiyivskij i Chigirinskij 17 travnya 1942 15 veresnya 1952 Cerkva UAPC Poperednik vin sam yak Yepiskop Kiyivskij i Chigirinskij Nastupnik vin sam yak Mitropolit Kiyivskij Yepiskop Kiyivskij i Chigirinskij 19 bereznya 1942 17 travnya 1942 Cerkva UAPC Poperednik Ioann Pavlovskij Nastupnik vin sam yak Arhiyepiskop Kiyivskij i Chigirinskij Diyalnist presviter Narodzhennya 8 serpnya 1883 1883 08 08 Mizove Sedlishenskij rajon Volinska oblast Ukrayinska Radyanska Socialistichna Respublika Smert 21 bereznya 1969 1969 03 21 85 rokiv Karlsrue Baden Vyurtemberg FRN Svyashenstvo 1910 Chernectvo 1942 Yep hirotoniya 9 lyutogo 1942BiografiyaMitropolit Nikanor mirske im ya Nikanor Burchak Abramovich narodivsya 27 lipnya st st 1883 r v s Mizovi kol Kovelskogo povitu na Volini Predki Mitropolita nalezhali do duhovnogo stanu Vladika Mitropolit vchivsya spochatku v pochatkovij shkoli v Mizovi potim u Duhovnij shkoli v Macijovi a opislya v Volinskij Duhovnij seminariyi v Zhitomiri Pislya zakinchennya seminariyi Nikanor Abramovich vchivsya she v Kiyivskomu Komercijnomu Instituti a pislya visvyachennya v svyasheniki v Kiyivskij Duhovnij Akademiyi ta na istoriko filologichnomu fakulteti sv Volodimira v Kiyevi Na svyashenika buv visvyachenij 23 zhovtnya 1910 r v misti Volodimiri na Volini Yepiskopom Volodimiro Volinskim Fadeyem Svyasheniche sluzhinnya prohodiv spochatku v s Bilichah pri svoyemu testevi U 1912 na vlasne bazhannya oderzhav parafiyu v s Tishkovichah na Volodimirshini zvidki buv evakujovanij pid chas pershoyi svitovoyi vijni v chervni 1916 r do Zhitomira de perebuvav do 1919 r V Zhitomiri zajnyavsya opikoyu nad bizhencyami U chasi Ukrayinskoyi derzhavi provadiv u Zhitomiri organizaciyu ukrayinskogo cerkovnogo zhittya ta buv volinskim guberniyalnim instruktorom narodnoyi osviti Tut vin takozh buv diyalnim chlenom Bratstva Svyatogo Spasa sho stavilo odnim zi svoyih zavdan vidrodzhennya ukrayinskih tradicij v Pravoslavnij Cerkvi Chudom vryatuvavshis vid rozstrilu bilshovikami litom 1919 r zalishiv Zhitomir i podavsya do s Selce na Volini de buv priznachenij nastoyatelem parafiyi V novoorganizovanomu todi Volodimirskomu Duhovnomu upravlinni staye svyash N Abramovich sekretarem i rozgortaye shiroku diyalnist Z iniciativi svyash N Abramovicha i z blagoslovennya pravlyachogo todi Volinskoyu yeparhiyeyu Yepiskopa Dionisiya piznishogo Mitropolita Varshavskogo na dnyah 3 8 zhovtnya 1921 r v Pochayivskij Lavri vidbuvsya Volinskij Yeparhialnij Z yizd golovoyu yakogo buv obranij o N Abramovich yakij takozh pid chas cogo z yizdu vidpraviv Sluzhbu Bozhu ukrayinskoyu movoyu Ce bula persha Sluzhba Bozha ukrayinskoyu movoyu na tij chastini Volini sho opinilasya pid Polsheyu Gostrij memorandum Volodimirskogo Duhovnogo upravlinnya do Svyashennogo Sinodu Pravoslavnoyi Cerkvi v Polshi pro neobhidnist ukrayinizaciyi Cerkvi sprichiniv zakrittya Duhovnogo upravlinnya i pokarannya jogo kerivnikiv Ne zvazhayuchi na ce o N Abramovich sho z 1924 r oderzhav san protoiyereya provadit dali aktivnu pracyu v napryami ukrayinizaciyi Cerkvi U zv yazku z tim ta na vimogu protiukrayinskih chinnikiv visha duhovna vlada rozpochala slidstvo proti prot N Abramovicha sho trivalo ponad dva roki i bulo zakinchene v lyutomu 1927 r vipravdannyam jogo z usih obvinuvachen Koli zh ukrayinske gromadyanstvo pochalo vimagati vid vishoyi cerkovnoyi vladi visvyachennya prot N Abramovicha na Yepiskopa Sinod u berezni 1928 r zaslav jogo do Dermanskogo monastirya nibito za cerkovnu nesubordinizaciyu bo prodovzhuvav vidpravlyati Sluzhbi Bozhi ukrayinskoyu movoyu Povnih tri roki perebuvav prot N Abramovich u zatochenni v monastiri j buv zvilnenij pislya togo yak v monastiri pidnissya ruh za ukrayinizaciyu Bogosluzhen sprichinnikom chogo cerkovna vlada vvazhala prot N Abramovicha Zvilnenij z monastirya prot N Abramovich buv priznachenij nastoyatelem pravoslavnoyi parafiyi v osadi Kiverci bilya Lucka de vlastivo vin shojno zorganizuvav parafiyu Zhivuchi bilya Lucka sho v toj chas stav oseredkom ukrayinskogo pravoslavnogo cerkovnogo zhittya na Volini prot N Abramovich brav zhivu uchast u pracyah Luckoyi pidkomisiyi perekladu Svyatogo Pisma i Bogosluzhbovih knizhok na ukrayinsku movu ta buv chlenom Tovaristva im Mitr Petra Mogili Z 26 zhovtnya prot N Abramovich buv priznachenij blagochinnim drugogo blagochinnya Kovelskogo povitu Pered drugoyu svitovoyu vijnoyu vin proviv povnu ukrayinizaciyu cerkovnogo zhittya v svoyemu blagochinni V tomu zh seli vin perebuv pershu okupaciyu Volini radyanskoyu vladoyu v 1939 1941 Hirotoniya na yepiskopa Koli pislya zvilnennya ukrayinskih zemel vid bilshovikiv z yavilasya mozhlivist vidnovlennya cerkovnogo zhittya na centralnih i shidnih zemlyah Ukrayini j postalo pitannya pro visvyachennya novih yepiskopiv odnim z pershih kandidativ na yepiskopa stav prot Nikanor Abramovich Z blagoslovennya Mitropolita Varshavskogo Dionisiya Valedinskogo golovi Pravoslavnoyi Cerkvi v skladi duhovenstva yakoyi znahodivsya prot N Abramovich v Pinsku na Polissi 9 lyutogo 1942 r vidbulasya hirotoniya prot N Abramovicha na Yepiskopa sho pered tim prijnyav chernectvo j stav arhimandritom Proveli hirotoniyu arhiyepiskopi Oleksandr Pinskij j Polikarp Luckij i Kovelskij ta yepiskop Georgij Berestejskij zgidno z kanonami Svyatoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Vladika Nikanor buv visvyachenij na Kiyivskogo yepiskopa U Kiyiv pribuv 13 bereznya 1942 r a 16 bereznya v Svyato Andriyivskomu sobori v Kiyevi buv obranij na Kiyivsku yepiskopsku kafedru 19 bereznya 1942 r v Kiyevi vnaslidok bazhannya kerivnictva UAPC Yepiskopovi Nikanoru bulo peredano zverhnist ciyeyi cerkvi Odnochasno u zv yazku z zaboronoyu okupacijnoyu vladoyu diyalnosti Vseukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkovnoyi Radi sklad yiyi bulo vklyucheno do Vishogo Cerkovnogo Upravlinnya pri Yepiskopi Za chas perebuvannya Vladiki Nikanora v Kiyevi bulo nim visvyacheno dlya Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 8 yepiskopiv 187 svyashennikiv i organizovano lishe na samij Kiyivshini 580 ukrayinskih pravoslavnih parafij Postanovoyu Soboru Yepiskopiv z uchastyu predstavnikiv vid duhovenstva j virnih u Kiyevi 17 travnya 1942 r Vladiku Nikanora bulo vozvedeno v san Arhiyepiskopa Kiyivskogo j Chigirinskogo Diyalnist Vladiki Nikanora prohodila v Kiyevi v duzhe tyazhkih umovah voyennogo chasu pri povnij nedobrozichlivosti a to j vorozhosti okupacijnoyi gitlerivskoyi vladi do UAPC j samogo Vladiki Nikanora Emigraciya na Zahid 25 veresnya 1943 r arhiyepiskop Nikanor buv zmushenij zalishiti Kiyiv i podatisya na Zahid Pislya korotkogo perebuvannya na Volini viyihav na zaproshennya Mitropolita Dionisiya do Varshavi de perebuvav pid jogo opikoyu ta brav aktivnu uchast u Sobori Yepiskopiv UAPC sho vidbuvsya tam u berezni kvitni 1944 r Piznishe cherez Slovachchinu pribuv u 1944 r do Nimechchini Pislya zakinchennya vijni z 1945 r oselyuyetsya v Karlsrue de prozhivav do svoyeyi smerti Postanovoyu Soboru Yepiskopiv UAPC v Myunheni 15 travnya 1947 r Vladika Nikanor buv obranij Zastupnikom Mitropolita i Golovi UAPC a Sobor Yepiskopiv UAPC u Parizhi 15 veresnya 1952 r nadav jomu titul Mitropolita UAPC v Nimechchini Pislya smerti Mitropolita Polikarpa 22 zhovtnya 1953 r postanovoyu Nadzvichajnogo soboru UAPC v Parizhi jomu bulo nadano titul Mitropolita UAPC v Diaspori Mitropolit Nikanor ocholyuvav UAPC v Diaspori 16 rokiv Najvazhlivishoyu podiyeyu za chasiv perebuvannya Mitropolita Nikanora zverhnikom UAPC na chuzhini buv bezperechno Sobor UAPC yakij vidbuvs 16 18 grudnya 1956 r v Karlsrue Cej Sobor vidbuvsya pid golovuvannyam Mitropolita Nikanora i prijnyav ryad vazhlivih postanov zokrema zatverdiv novij statut UAPC na chuzhini Krim svoyeyi arhipastirskoyi diyalnosti Mitropolit buv z 1948 r golovoyu Bogoslovsko Naukovogo Institutu UAPC Z poyavoyu zhurnalu Ridna Cerkva z veresnya 1952 r ocholyuvav yak Mitropolit UAPC jogo redakcijnu kolegiyu Pid redakciyeyu Mitropolita Nikanora vijshov u 1949 r Sluzhebnik a v 1950 r Chasoslov Krim cogo Mitropolit Nikanor napisav i vidav taki praci yak Dogmatichno kanonichnij ustrij Vselenskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Istoriya Dermanskogo monastirya Stari cerkovni zvichayi na Volini ta ryad inshih prac sho yih drukuvav pid riznimi psevdonimami v riznih zhurnalah Mitropolit Nikanor mav visoku bogoslovsku osvitu Vin buv velikij znavec kanonichnogo prava ta inshih bogoslovskih disciplin Vin vmilo poyednuvav stari ukrayinski pravoslavni cerkovni tradiciyi zi suchasnistyu Ce buv najkrashij predstavnik nashogo starogo duhovenstva she dorevolyucijnih chasiv velikij ukrayinskij patriot sho vsecilo sebe viddav na sluzhinnya svoyij Ukrayinskij Pravoslavnij Cerkvi Nadgrobok v m Karlsrue Mitropolit Nikanor spochiv v nochi z 20 na 21 bereznya 1969 r v m Karlsrue Redakutor zhurnalu Bogoslovskij visnik i Ridna Cerkva vidan Sluzhebnika 1949 i Chasoslova 1950 Avtor prac Dogmatichno kanonichnij ustrij Vselenskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Istoriya Dermanskogo monastirya obidvi 1948 Stari cerkovni zvichayi na Volini 1950 statej na cerkovni j istorichno krayeznavchi temi Div takozhUkrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva 1942 1944 Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva v Diaspori Ridna Cerkva Ridna Cerkwa Ukrainisches Orthodoxes Kirchenblatt Nr 78 Neu Ulm 1969DzherelaGucal P Kostricya M Abramovich Nikanor Nikandrovich Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2004 T 1 A J S 18 ISBN 966 528 197 6 Narodzheni Ukrayinoyu Memorialnij almanah u 2 h t K 2002 T 1 mitropolit Vasil Lipkivskij Vidrodzhennya Cerkvi v Ukrayini 1917 1930 160 vipusk ukr vid Dobra knizhka drukarnya oo Vasiliyan m Toronto 1959 r s 281 282 PosilannyaNikanor Abramovich 22 serpnya 2018 u Wayback Machine Ukrayinci u sviti Poperednik Pervoiyerarh Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravaslavnoyi Cerkvi v Diaspori 1953 1969 Nastupnik Polikarp Sikorskij Mstislav Skripnik Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Zhovten 2011