Ця стаття містить правописні лексичні граматичні стилістичні або інші мовні помилки які треба виправити Ви можете допомо

Митрополит Олексій (в миру Олександр Якубович Громадський (1 (13) листопада 1882(18821113), село Докудів, Холмська губернія — 7 травня 1943, поблизу села Смига, Дубненського району, Рівненська область) — глава Української автономної православної церкви в юрисдикції Московського патріархату, митрополит Волинський і Житомирський, екзарх України (з 25 листопада 1941 року).

Нагороди:
Олексій (Громадський)


Альма-матер:	Холмська духовна семінарія і Київська духовна академія
Народження:	1 (13) листопада 1882 Докудів-Перший, Більський повіт, Седлецька губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть:	7 травня 1943(1943-05-07) (60 років) Дубенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Похований:	Монастирський цвинтар

Олексій у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Громадський.

Життєпис

Народився 1 листопада 1882 року в селі Докудів Більського повіту на Підляшші в родині сільського православного псаломщика.

У 1904 році закінчив Холмську духовну семінарію, а в 1908 році — Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. У липні 1908 року висвячений на священика, служив у соборі міста Холма, став членом Холмської духовної консисторії. З 2 лютого 1916 Холмський єпархіальний спостерігач церковних справ. У 1917—1918 роках служив в Бессарабії. У 1918 році возведений у сан протоієрея.

З 1918 року — викладач Кременецької духовної семінарії, в 1921—1923 роках її ректор. Як один із секретарів присутній в січні 1922 року на соборі єпископів у Варшаві, де підтримав митрополита Варшавського Георгія (Ярошевського), який наполягав на негайному проголошенні автокефалії Православної Церкви в Польщі.

11 лютого 1922 прийняв чернечий постриг з ім'ям Олексій. У квітні 1922 року був хіротонізований на єпископа Польської Православної Церкви. 3 вересня того ж року став єпископом Луцьким, вікарієм Волинської єпархії, а з 12 жовтня того ж року — правлячий єпископ Гродненської єпархії. З 10 лютого 1923 року — член Синоду Польської Церкви. З 21 квітня 1923 року — єпископ Гродненський і Новогрудский, з 1 грудня 1924 — заступник голови митрополичої ради.

На початку 1927 року разом з митрополитом Варшавським Діонісієм почав поїздку до предстоятелів помісних Церков з метою домогтися офіційного визнання автокефалії Польської Церкви. Будучи польським автокефалістом, просував українізацію церковного життя в Польщі 1930-х років.

3 липня 1928 зведений в сан архієпископа. У 1930 році увійшов до комісії з підготовки Помісного Собору Польської Церкви. З 15 квітня 1934 року — архієпископ Волинський і Кременецький.

Восени 1939 року заарештований радянською владою. У червні 1940 р. за активного сприяння органів НКВС відбув до Москви, де написав прохання до Московського Патріархату про прийняття його в лоно РПЦ. У заяві поміж іншим було й таке:

"…польські архієреї підпорядковувалися автокефалії під примусом Польського уряду ... розрив же з Матір'ю-Церквою завжди переживався мною із скорботою й усвідомленням вини"

З 1940 року увійшов в до складу Московського Патріархату.

У 1941 році в умовах розпочатої нацистської окупації, архієпископ Олексій вжив заходів для улаштування канонічно правомірного церковного управління в Україні. 18 серпня 1941 скликав архієрейську нараду у Почаївській Лаврі, що заснувала Українську Автономну Православну Церкву. Українська Автономна Православна Церква визнавала канонічне підпорядкування Московської Патріархії. Нарада єпископів надала архієпископу Олексію як старшому архієреєві в Україні права митрополита області. У посланні 1 вересня 1941 архієпископ Олексій відкинув Варшавську юрисдикцію на Україну, пославшись на відмову митрополита Діонісія в 1939 році від очолювання Православної Церкви Польщі та від управління Волинською єпархією, а також на адміністративне розділення між генерал-губернаторством «Польща» та райхскоміссаріатом «Україна».

На черговій єпископській нараді у Почаївській лаврі 25 листопада 1941 архієпископ Олексій був обраний екзархом України. Московське священноначаліє зберегло титул «екзарха всієї Україні» за митрополитом Київським Миколаєм (Ярушевичем) і утрималося від суджень про діяльність «автономістів», але сам митрополит Київський підписувався «колишнім» екзархом, висловлюючи негласне визнання титулу митрополита Олексія.

7 травня 1943 р. в лісі біля Смиги, на шляху з Кремінця в Луцьк вояками одного з загонів ОУН(М) під командуванням Хріна був вбитий. Зі слів керівника загону: «сталася фатальна помилка», проте існує версія, що гітлерівці навмисно «підставили» в партизанську засідку митрополита Олексія.

Примітки

Громадський Олександр Якубович (митрополит Олексій) // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині. - Рівне : Львів, 2023. - С. 7374
Московський патріархат у Західній Україні (1939–1941 рр.)
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2015. Процитовано 23 червня 2012.

Джерела та література

Лисенко О. Є. Громадський Олексій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 212. — .

Посилання

Олексій Громадський // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1204. — 1000 екз.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олексій (Громадський)

Церковно-громадська діяльність волинського православного духовенства у 20−80-х рр. ХХ ст.
Внесок української релігійної еліти Волині у розвиток духовного потенціалу народу

[1] Громадський Олександр Якубович (митрополит Олексій) // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині. - Рівне : Львів, 2023. - С. 7374

[2] Московський патріархат у Західній Україні (1939–1941 рр.)

[3] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2015. Процитовано 23 червня 2012.