Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Строганов Павло Олександрович Строганов фр Pavel Alexandrovitch Stroga

Строганов Павло Олександрович

Строганов Павло Олександрович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Строганов.

Павло Олександрович Строганов (фр. Pavel Alexandrovitch Stroganov, рос. Павел Александрович Строганов; нар. 7 (18) червня 1774, Париж — пом. 10 (22) червня 1817, біля Копенгагена) — граф, генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант із роду Строганових. За часи Французької революції був членом якобінського клубу («громадянин Очер»). Член Негласного комітету. Герой війни з Наполеоном. У родині відомий як «Попо».

Павло Строганов
Павелъ Александровичъ Строгановъ
image
Павло Строганов
Художник Жан-Лоран Моньє (1808)
image
 
Народження: 7 червня (18 червня) 1774(1774-06-18)
Париж, Франція
Смерть: 10 червня (22 червня) 1817(1817-06-22) (43 роки)
біля Копенгагена, Данія
Причина смерті: туберкульоз
Поховання: Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Підданство: image Російська імперія
Країна: Російська імперія
Рід: Строганови
Батько: Строганов Олександр Сергійович
Мати: d
Шлюб: Строганова Софія Володимирівна
Діти: d, d, d і d
 
Військова служба
Роки служби: 1791—1817
Приналежність: image Російська імперія
Звання: генерал-лейтенант,
генерал-ад'ютант
Битви: Війна третьої коаліції
Війна четвертої коаліції
Російсько-шведська війна (1808—1809)
Російсько-турецька війна (1806—1812)
Вітчизняна війна 1812 року
Війна шостої коаліції
Нагороди:
image image image image image image image image image image image

image Медіафайли у Вікісховищі

Походження і дитинство

image
Портрет Павла Строганова в дитинстві. Художник Жан Грез (1778)

Павло Олександрович Строганов народився 7 червня 1774 року в Парижі. Дослідникам не вдалося достовірно підтвердити рік його народження й у своїх припущеннях вони посилаються лише на встановлений Павлу Олександровичу надгробний пам'ятник. Сам же Павло Строганов вважав, що народився 1772 року.

Батьки Павла — граф Олександр Сергійович (1733—1811, один з найбагатших людей Російської імперії) і княжна (уроджена Трубецька, дочка князя Петра Микитовича Трубецького) походили зі шляхецьких родин. Після весілля, Олександр Сергійович (одружився вдруге) разом із Катериною Петрівною, у липні 1769 року переїхали до Парижа. Подружжя було представлено королівському двору Людовика XVI і Марії-Антуанетти. Хрещеним батьком Павла Олександровича був російський імператор Павло I, а другом дитинства — цесаревич Олександр Павлович.

1779 року родина повернулася до Санкт-Петербурга. Того ж року, Катерина Петрівна покинула сім'ю через фаворита імператриці Катерини II — Івана Римського-Корсакова.

У період між 1779 до 1786 рр. освітою Павла Олександровича займався Шарль-Жильбер Ромм (1750—1795), якого запросив батько з Парижа.  Олександр Сергійович, щоб приховати сімейний розлад від сина, вирішив відправити юного Попо в подорож разом із французьким вчителем.  

Вони мандрували через Москву, Нижній Новгород і Казань на Урал (1781), до Виборга й до водоспаду Іматра (1783), подорожували Карелією, Білим морем, відвідали Соловки (1784), Київ (1785), Крим (1786).  

Павло Олександрович вільно володів французькою мовою і вважав її рідною, але після переїзду до Російської імперії у віці 7—12 рр. із захопленням вивчав російську мову й православ'я. Шарль-Жильбер Ромм був прибічником теорії Жана-Жака Руссо, яка й передбачала регулярне навчання дітей у віці 12 років. Вчитель писав:

Особливий інтерес у Павла викликало Святе Письмо. У хвилини, коли ми можемо щось прочитати, я йому пропоную різноманітні цікаві твори, які б він міг слухати із задоволенням, але він постійно надавав перевагу Старому чи Новому Завіту.

У результаті між вчителем і Павлом постійно точилися суперечки. Шарль-Жильбер Ромм намагався виховати в Павла «природну» людину, скаржився на його «надмірну жвавість», «інертність і лінь». Вчитель та учень сварилися, могли не розмовляти цілими днями, спілкувалися виключно через листування.

На освіту сина граф Олександр Сергійович не шкодував грошей. Так, для занять з географії він замовив французькому художнику Жану Балтазару де ла Траверсу альбом із краєвидами. Для цього Олександр Сергійович відправив художника до Москви, згодом до Фінляндії і Калмикії, проплатив подорож Волгою. Жан де ла Балтазар зображував гуашшю та аквареллю різні міста, монастирі й маєтки Російської імперії. Альбом «Мандрівний художник» вміщував понад 200 малюнків написаних в єдиному екземплярі (близько 100 робіт з нього збереглись).

Павло Олександрович 1779 року записався на військову службу корнетом лейб-гвардії Кінного полку. 1786 року отримав чин підпоручника лейбгвардії Преображенського полку. Того часу, Павло Строганов служив у князя Григорія Олександровича Потьомкіна, який дозволив йому покинути територію Російської імперії, щоб завершити навчання. У супроводі французького вчителя, художника Андрія Вороніхіна (колишній кріпак Строганових, а згодом відомий архітектор) і свого кузена, Григорія Олександровича Строганова, Павло Олександрович у період між 1786 до 1789 рр. здійснив подорож Європою, відвідав Швейцарію, Італію, Австрію, Пруссію, Францію, за деякими даними, побував у Великій Британії. Насамперед він побував у Ріомі — рідне місто вчителя Ромма. 1787 року навчався ботаніки в Університеті Женеви. Згодом, Павло Олександрович Строганов вивчав богослов'я, хімію і фізику. Крім цього, практикував німецьку мову, займався фехтуванням і верховою їздою. У вільний час здійснював походи в гори й захоплювався мінералогією. У кінці травня 1788 року Ромм і граф Павло залишили Швейцарію і переїхали до міста Овернь, у рідний дім матері Ромма. Згодом відвідали Ле-Крезо й Ліон. Через листування Павло Олександрович повідомив батька про бажання взяти участь у скликанні Генеральних штатів у Парижі.

Французька революція

image
Репродукція портрета Павла Строганова. Художник Жан-Луї Вуаль (1795)

Приїзд у Францію молодого графа восени 1788 року збігся з підготовкою до виборів депутатів в Установчих зборів. За настановою вчителя, Павло Олександрович ніде не вказував свій титул і представлявся виключно як Поль Очер, обравши псевдонім за назвою одного з маєтків батька в Пермській губернії (нині Очер).

У Парижі Павло Олександрович продовжив домашню освіту. Крім того, розпочав вивчення німецької мови зі спеціально найманим вчителем, оволодівав військовим мистецтвом спільно з Григорієм Строгановим. З листів учителя Ромма з Павлом відомо, що до травня 1789 року вони майже не обговорювали політику, а всю увагу зосередили на освіті.

Починаючи від травня 1789 року Павло Олександрович разом з вчителем регулярно відвідували Версальський палац, де відбувалися засідання Генеральних штатів. Згодом, Ромм навіть орендував квартиру в Версалі, де проживав разом з Павлом до жовтня (поки Національні збори переїхали в Париж).

10 січня 1790 року Шарль Ромм заснував невеликий клуб «Товариство друзів закону», де Павло Олександрович значився бібліотекарем, однак у виступах на засіданнях клубу участі не брав. У листі від 18 березня 1790 року граф Олександр Сергійович порекомендував Ромму вивести Павла з Парижа, але вчитель пораду проігнорував.

19 червня 1790 року Ромм організував свято на честь роковин клятви в залі для гри в м'яч. В урочистостях брали участь відомі згодом революціонери: А. Барнав, брати Шарль й Олександр Ламети, А. Дюпор, М. Робесп'єр, Ж. Дантон. Павло Олександрович також брав участь у святкуванні, про що свідчить його підпис у зверненні членів клубу від 3 липня 1790 року до Національних зборів. Граф Олександр Строганов у листі від 20 червня 1790 року звернувся до Ромма з вимогою покинути Париж. Проте перед від'їздом Павло Олександрович встиг вступити до Якобінського клубу. 7 серпня 1790 року згідно з сертифікатом клубу його членом став громадянин Очер. 10 серпня 1790 року поліція підготувала Ромму й Павлу документи для проїзду в Рioм. Відомо, що Ромм записався до Якобінського клубу лише через три роки — 3 травня 1793 року.

Павло Олександрович Строганов разом з вчителем переїхав у Жимо. Там Ромм розпочав підготовку до виборів, а Павло Олександрович проявляв байдужість до політичної діяльності свого вчителя. Племінниця Ромма — Мієтт Тайан (Tailhand), писала подрузі:

Ти знаєш, моя дорога подружко, розпочались розмови щодо обрання пана Ромма депутатом. Цей вибір сприяв би честі патріотів. Народ отримав би справжнього захисника. Чекаючи можливості виступити з трибуни, він поки навчає громаду. Кожну неділю збирає навколо себе селян, яким читає газети й пояснює нові закони. <…> Пан граф, поки його гувернер повчає мешканців Жимо, користується можливістю, щоб розважатися з юними селянками.

Своє ставлення до революції Павло Олександрович висловив у листі до Луї Демішеля в листопаді 1790 року:

У листі, який я приватною оказією відправив батькові й у якому відкрито не міг висловитись, я повідомив, що захоплююсь Революцією, але в той же час дав йому зрозуміти, що вважаю подібну революцію непридатною для Росії.

У грудні 1790 року Павло Олександрович у супроводі зі спеціально присланим двоюрідним братом, Миколою Миколайовичем Новосильцевим, покинув Францію.

Політична кар'єра

Повернувшись на територію Російської імперії, молодий граф оселився в підмосковній садибі Братцево, де мешкала його мати. Це не було заслання, бо влада навіть не заважала Павлу Строганову отримувати листи від його друзів у революційній Франції.

Павло Олександрович не був звільнений з військової служби й до 1791 року значився поручником Преображенського полку, у 1792 році — камер-юнкером. Навесні 1793 року в Братцево граф Павло Олександрович Строганов одружився з княжною Софією Володимирівною Голіциною. До Санкт-Петербурга він повернувся наприкінці царювання Катерини ІІ.

1795 року Павло Строганов зустрічався з Олександром I, який повідомив, що є "завзятим шанувальником Французької революції і вважає себе послідовником «якобінців». Такі настрої майбутнього імператора насторожили Павла Олександровича й він звернувся до графа Миколи Новосильцева, щоб спільними зусиллями вберегти Олександра від «небезпечних помилок». Після державного перевороту 12 березня 1801 року граф Павло Строганов став одним з фаворитів молодого імператора Олександра. Того ж року в липні він представив імператорові проєкт створення Негласного комітету на який покладалися обов'язки розробляти плани проведення державних реформ. Павло Олександрович згодом очолив цей комітет і деякий час підтримував проведення ліберальних реформ, входив до тріумвірату (Кочубей, Чарторийський і Строганов), був прихильником скасування кріпосного права.

image
Портрет графа Павла Строганова. Художниця Елізабет Віже-Лебрен (1790-ті)

1798 року Павло Олександрович став дійсним камергером, від 1802 до 1807 рр. — таємний радник, сенатор, віцеміністр закордонних справ, товариш міністра внутрішніх справ. 1806 року Олександр I призначив його головою дипломатичної місії в Лондоні. Місія Павла Олександровича полягала в зближенні між Російською імперії і Сполученим Королівством і він розпочав переговори з англійцями щодо формування коаліцію проти Наполеона. Під час цих переговорів відбулася подія, що фактично зруйнувала всі його зусилля. Князь Адам Чарторийський подав у відставку з посади міністра закордонних справ і його наступником став , який ворожо ставився до поглядів Павла Олександровича. У серпні 1806 року він залишив Велику Британію і повернувся в Росію. У березні 1807 року Павло Строганов відмовився від займаних посад віцеміністра закордонних справ і сенатора, але не перестав виконувати важливу роль у політичному житті держави, так як Олександр І прислухався до нього як до людини, що бездоганного знає дипломатію і військову справу.

Військова кар'єра

Павло Олександрович Строганов супроводжував імператора Олександра в поході проти Наполеона в складі 3 коаліції і став мимовільним учасником битви під Аустерліцом. 1807 року очолив козацький полк, вступивши на військову службу волонтером. 22 серпня 1807 року Павло Олександрович Строганов був нагороджений орденом Святого Георгія 3-го ступеня.

21 грудня 1807 року граф Строганов отримав чин генерал-майора, що означало початок його дійсної військової служби. 27 січня 1808 року вступив у ряди лейб-гвардії Ізмайловського полку. Брав участь у Російсько-шведській війні 1808—1809 рр., служив під керівництвом генерала Петра Багратіона й брав участь у захопленні Аландських островів.

image
Портрет Павла Олександровича Строганова. Художник Джордж Доу (1812). Військова галерея Зимового палацу

Від 1809 до 1811 рр. служив у лавах Дунайської армії і проявив хоробрість у багатьох битвах з турками під час збройного конфлікту між Російською та Османською імперіями. За виявлені в боях мужність і відвагу був нагороджений золотою шпагою з діамантами й написом «За хоробрість», орденами Святої Анни 1-го ступеня і Святого Володимира 2-го ступеня (1809), алмазними знаками до ордена Святої Анни 1-го ступеня (1810). 28 травня 1809 Павло Олександрович — командир лейб-гренадерського полку й одночасно бригадний начальник 1-ї гренадерської дивізії. 15 листопада 1811 року став генерал-ад'ютантом.

7 вересня 1812 року під час Бородінської битви командував 1-ю гренадерської дивізією, згодом замінив пораненого генерала Миколу Тучкова, командира 3-го піхотного корпусу. 30 жовтня 1812 року Строганову присвоєно чин генерал-лейтенанта. На чолі 3-го піхотного корпусу брав участь у битвах при Тарутине (18 жовтня 1812 року), під Малоярославцем (24 жовтня 1812 року) і Червоним (15—18 листопада 1812 року).

З 16 по 19 жовтня 1813 року брав участь у, так званій, Битві народів під Лейпцигом й одержав орден Святого Олександра Невського. Очолював російські війська під час штурму фортеці Штаде недалеко від Гамбурга.

1814 року під час кампанії у Франції командував корпусом у битві при Краонні. За цей бій 23 квітня чи 28 жовтня 1814 року отримав орден Святого Георгія 2-го класу. 3 вересня 1814 року очолив 2-гу гвардійську піхотну дивізію.

Останні роки, затвердження майорату

image
Софія Строганова (1820)

23 лютого 1814 року в битві біля Краонна загинув на очах Павла Олександровича єдиний син — Олександр Павлович Строганов у 19 років. Цю подію Олександр Пушкін описав у 6-му розділі «Євгенія Онєгіна». Після цієї трагедії граф Строганов поринув у глибоку меланхолію і став втрачати інтерес до життя. Він два дня шукав на полі битви тіло сина, згодом супроводжував його до Росії.

1816 року подружжя Строганових звернулися до Олександра І з проханням надати їхнім володінням майорат, щоб не дробити родовий маєток між чотирма дочками.

image
Пам'ятник графу Павлу Олександровичу Строганову «Засновнику Павловського заводу й селища». Встановлений в смт. Павловський, Росія. Відкритий 23 липня 2016 року до 200-річчя селища.

Згодом, 10 червня 1817 року граф Павло Олександрович Строганов помер від сухот на кораблі дорогою до Копенгагена. Він був похований на Лазаревському кладовищі в Олександро-Невській лаврі в Санкт-Петербурзі.

Через два місяці, 11 серпня 1817 року, надійшов іменний імператорський указ, в якому всі нерухомі володіння покійного графа Павла Строганова в Пермській, Нижегородської і Санкт-Петербурзької губерніях повинні складати неподільний маєток і передаватися родині Строганових.

Після смерті Павла Олександровича майоратом Строганових керувала вдова — Софія Володимирівна. 1833 року Пермський майорат Строганових складав 1 625 551 десятин землі, на яких працювало 57 778 душ чоловічої і 67 312 душ жіночої статі, і «був поділений на п'ять округів: Ільїнський — площею 397 638 десятин, Новоусольский — 331 548 десетин, Очерський — 361 142 десятин, Іньвенський — 390 179 десятин і Білімбаєвський — площею 71 118 десятин».

Після смерті Софії Володимирівни Строганової 1845 року Пермський майорат успадкувала старша донька Наталя Павлівна, яка доручила управління майоратом своєму чоловікові — Сергію Григоровичу Строганову. Для другої дочки Аглаїди був заснований майорат на базі маєтку «Мар'їно», що перейшов до роду Голіциних.

Родина

6 травня 1793 року Павло Олександрович одружився з князівною Софією Володимирівною Голіциною (1775—1845), сестрою московського генерал-губернатора , дочкою «вусатої княгині» Наталії Голіциної. У подружжя було п'ятеро дітей:

  • граф Олександр Павлович (1794—23 лютого 1814)
  • графиня Наталія Павлівна (1796—1872) — єдина спадкоємниця строгановськогго майорату, дружина чотириюрідного брата, барона С. Р. Строганова, який успадкував графський титул Строганових.
  • княгиня Аглая Павлівна (Аделаїда; 1799—1882) — фрейліна, дама ордену св. Катерини меншого хреста, від 1821 року дружина князя В. С. Голіцина (1794—1836); від 1845 року — власниця Мар'їно.
  • княгиня Єлизавета Павлівна (1802—1863) — дружина ясновельможного князя Івана Дмитровича Салтикова (1797—1832).
  • графиня Ольга Павлівна (1808—1837) — від 1829 року дружина графа П. К. Ферзена (1800—1884).
  • image
    Олександр Павлович,
    син
  • image
    Наталія Павлівна,
    дочка
  • image
    Наталія Павлівна,
    дочка
  • image
    Наталія Павлівна,
    дочка
  • image
    Аделаїда Павлівна, дочка
  • image
    Аделаїда Павлівна, дочка
  • image
    Єлизавета Павлівна, дочка
  • image
    Єлизавета Павлівна, дочка
  • image
    Ольга Павлівна,
    дочка
  • image
    Ольга Павлівна,
    дочка

Примітки

  1. ЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д.185. с. 261. Метрические книги церкви Захария и Елизаветы при придворной больнице.
  2. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 10 — 11.
  3. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 11.
  4. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 12.
  5. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 12.
  6. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 13.
  7. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 14.
  8. Александрова Н. И. Жан Балтазар Де ла Траверс. Путешествующий по России живописец. — Москва : Жираф, 2000.
  9. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 13 — 14.
  10. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 15.
  11. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 16.
  12. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 17.
  13. Ржеуцкий В. С., Чудинов А.в. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 18.
  14. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 19.
  15. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 19 — 20.
  16. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 20.
  17. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 20.
  18. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 20 — 21.
  19. Ржеуцкий В. С., Чудинов а. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 21.
  20. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 21.
  21. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 22.
  22. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 23.
  23. Ржеуцкий В. С., Чудинов А. В. Русские «участники» Французской революции [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Французский ежегодник 2010: Источники по истории Французской революции XVIII в. и эпохи Наполеона. — М., 2010. — С. 43.
  24. Рудаков В. Е. Строгановы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  25. Э. Э. Исмаилов. Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — Москва, 2007, с. 94
  26. Александр I.  // Полное собрание законов Российской империи с 1649 года. — СПб. : Типография II отделения , 1830. — С. 471—474.
  27. Шустов С. Г. Земельные владения рода Строгановых на Урале (1558—1917 гг.) [ 24 січня 2022 у Wayback Machine.] // Историческая и социально-образовательная мысль. — 2013. — Вып. № 6.

Джерела

  1. В. кн. Микола Михаиловичъ Графъ Павелъ Александровичъ Строгановъ. — СПб., 1903 (в 3-х томах).
  2. Марк Алданов Юність Павла Строганова / Алданов М. Твори. Кн. 2: Нариси. — М: Изд-во «Новини», 1995. — С. 7-19.
  3. Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812—1815 гг. // Російський архів. Історія Вітчизни у свідченнях і документах XVIII—XX ст. : Збірник.  — М.: студія «ТРІТЕ» Н. Міхалкова, 1996.  — Т. VII.  — С. 561—562.  — ISSN 0869-20011. (Комм. А. А. Подмазо)
  4. Документи про службової діяльності гр. П. А. Строганова 1778—1817: в Сенаті 1801—1807, по міністерствах — Закордонних справ 1778—1809, Фінансів 1786—1804, Внутрішніх справ 1798—1809, Морського 1802—1805, Військовому 1805—1814 (про війнах з Наполеоном I, про Вітчизняну війну 1812, про закордонному поході російської армії 1813—1815, про війну зі Швецією).
  5. Кузнєцов С. О. Не гірше тому вона. Державна, меценатська, збиральницька діяльність роду Строгоновых в 1771—1817 рр. і формування імперського вигляду С.-Петербурга. — СПБ.: Нестор, 2006—447 с. —
  6. Строганов, Павел Александрович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  7. Строгановы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  8. Чудінов А. В. Жільбер Ромм і Павло Строганов: Історія незвичайного союзу [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]. — М: Нове Літературне Огляд, 2010—344 с.
  9. Кузнєцов С. О. Строгоновы. 500 років роду. Вище тільки царі. — М-СПб: Центрполиграф, 2012. — 558 с. —

Посилання

  • Строганов Павло Олександрович — краєзнавча енциклопедія Очерского району [ 21 квітня 2020 у Wayback Machine.]
  • Чудинов А. В. « // Новая и новейшая история, № 4/2001
  • Чудинов А. В. «Снова о Павле Строганове [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.]»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Stroganov Pavlo Oleksandrovich Stroganov fr Pavel Alexandrovitch Stroganov ros Pavel Aleksandrovich Stroganov nar 7 18 chervnya 1774 Parizh pom 10 22 chervnya 1817 bilya Kopengagena graf general lejtenant general ad yutant iz rodu Stroganovih Za chasi Francuzkoyi revolyuciyi buv chlenom yakobinskogo klubu gromadyanin Ocher Chlen Neglasnogo komitetu Geroj vijni z Napoleonom U rodini vidomij yak Popo Pavlo Stroganov Pavel Aleksandrovich StroganovPavlo StroganovHudozhnik Zhan Loran Monye 1808 Narodzhennya 7 chervnya 18 chervnya 1774 1774 06 18 Parizh FranciyaSmert 10 chervnya 22 chervnya 1817 1817 06 22 43 roki bilya Kopengagena DaniyaPrichina smerti tuberkulozPohovannya Lazarivske kladovishe Sankt Peterburg Piddanstvo Rosijska imperiyaKrayina Rosijska imperiyaRid StroganoviBatko Stroganov Oleksandr SergijovichMati dShlyub Stroganova Sofiya VolodimirivnaDiti d d d i d Vijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1791 1817Prinalezhnist Rosijska imperiyaZvannya general lejtenant general ad yutantBitvi Vijna tretoyi koaliciyi Vijna chetvertoyi koaliciyi Rosijsko shvedska vijna 1808 1809 Rosijsko turecka vijna 1806 1812 Vitchiznyana vijna 1812 roku Vijna shostoyi koaliciyiNagorodi Mediafajli b u VikishovishiPohodzhennya i ditinstvoPortret Pavla Stroganova v ditinstvi Hudozhnik Zhan Grez 1778 Pavlo Oleksandrovich Stroganov narodivsya 7 chervnya 1774 roku v Parizhi Doslidnikam ne vdalosya dostovirno pidtverditi rik jogo narodzhennya j u svoyih pripushennyah voni posilayutsya lishe na vstanovlenij Pavlu Oleksandrovichu nadgrobnij pam yatnik Sam zhe Pavlo Stroganov vvazhav sho narodivsya 1772 roku Batki Pavla graf Oleksandr Sergijovich 1733 1811 odin z najbagatshih lyudej Rosijskoyi imperiyi i knyazhna urodzhena Trubecka dochka knyazya Petra Mikitovicha Trubeckogo pohodili zi shlyaheckih rodin Pislya vesillya Oleksandr Sergijovich odruzhivsya vdruge razom iz Katerinoyu Petrivnoyu u lipni 1769 roku pereyihali do Parizha Podruzhzhya bulo predstavleno korolivskomu dvoru Lyudovika XVI i Mariyi Antuanetti Hreshenim batkom Pavla Oleksandrovicha buv rosijskij imperator Pavlo I a drugom ditinstva cesarevich Oleksandr Pavlovich 1779 roku rodina povernulasya do Sankt Peterburga Togo zh roku Katerina Petrivna pokinula sim yu cherez favorita imperatrici Katerini II Ivana Rimskogo Korsakova U period mizh 1779 do 1786 rr osvitoyu Pavla Oleksandrovicha zajmavsya Sharl Zhilber Romm 1750 1795 yakogo zaprosiv batko z Parizha Oleksandr Sergijovich shob prihovati simejnij rozlad vid sina virishiv vidpraviti yunogo Popo v podorozh razom iz francuzkim vchitelem Voni mandruvali cherez Moskvu Nizhnij Novgorod i Kazan na Ural 1781 do Viborga j do vodospadu Imatra 1783 podorozhuvali Kareliyeyu Bilim morem vidvidali Solovki 1784 Kiyiv 1785 Krim 1786 Pavlo Oleksandrovich vilno volodiv francuzkoyu movoyu i vvazhav yiyi ridnoyu ale pislya pereyizdu do Rosijskoyi imperiyi u vici 7 12 rr iz zahoplennyam vivchav rosijsku movu j pravoslav ya Sharl Zhilber Romm buv pribichnikom teoriyi Zhana Zhaka Russo yaka j peredbachala regulyarne navchannya ditej u vici 12 rokiv Vchitel pisav Osoblivij interes u Pavla viklikalo Svyate Pismo U hvilini koli mi mozhemo shos prochitati ya jomu proponuyu riznomanitni cikavi tvori yaki b vin mig sluhati iz zadovolennyam ale vin postijno nadavav perevagu Staromu chi Novomu Zavitu U rezultati mizh vchitelem i Pavlom postijno tochilisya superechki Sharl Zhilber Romm namagavsya vihovati v Pavla prirodnu lyudinu skarzhivsya na jogo nadmirnu zhvavist inertnist i lin Vchitel ta uchen svarilisya mogli ne rozmovlyati cilimi dnyami spilkuvalisya viklyuchno cherez listuvannya Na osvitu sina graf Oleksandr Sergijovich ne shkoduvav groshej Tak dlya zanyat z geografiyi vin zamoviv francuzkomu hudozhniku Zhanu Baltazaru de la Traversu albom iz krayevidami Dlya cogo Oleksandr Sergijovich vidpraviv hudozhnika do Moskvi zgodom do Finlyandiyi i Kalmikiyi proplativ podorozh Volgoyu Zhan de la Baltazar zobrazhuvav guashshyu ta akvarellyu rizni mista monastiri j mayetki Rosijskoyi imperiyi Albom Mandrivnij hudozhnik vmishuvav ponad 200 malyunkiv napisanih v yedinomu ekzemplyari blizko 100 robit z nogo zbereglis Pavlo Oleksandrovich 1779 roku zapisavsya na vijskovu sluzhbu kornetom lejb gvardiyi Kinnogo polku 1786 roku otrimav chin pidporuchnika lejbgvardiyi Preobrazhenskogo polku Togo chasu Pavlo Stroganov sluzhiv u knyazya Grigoriya Oleksandrovicha Potomkina yakij dozvoliv jomu pokinuti teritoriyu Rosijskoyi imperiyi shob zavershiti navchannya U suprovodi francuzkogo vchitelya hudozhnika Andriya Voronihina kolishnij kripak Stroganovih a zgodom vidomij arhitektor i svogo kuzena Grigoriya Oleksandrovicha Stroganova Pavlo Oleksandrovich u period mizh 1786 do 1789 rr zdijsniv podorozh Yevropoyu vidvidav Shvejcariyu Italiyu Avstriyu Prussiyu Franciyu za deyakimi danimi pobuvav u Velikij Britaniyi Nasampered vin pobuvav u Riomi ridne misto vchitelya Romma 1787 roku navchavsya botaniki v Universiteti Zhenevi Zgodom Pavlo Oleksandrovich Stroganov vivchav bogoslov ya himiyu i fiziku Krim cogo praktikuvav nimecku movu zajmavsya fehtuvannyam i verhovoyu yizdoyu U vilnij chas zdijsnyuvav pohodi v gori j zahoplyuvavsya mineralogiyeyu U kinci travnya 1788 roku Romm i graf Pavlo zalishili Shvejcariyu i pereyihali do mista Overn u ridnij dim materi Romma Zgodom vidvidali Le Krezo j Lion Cherez listuvannya Pavlo Oleksandrovich povidomiv batka pro bazhannya vzyati uchast u sklikanni Generalnih shtativ u Parizhi Francuzka revolyuciyaReprodukciya portreta Pavla Stroganova Hudozhnik Zhan Luyi Vual 1795 Priyizd u Franciyu molodogo grafa voseni 1788 roku zbigsya z pidgotovkoyu do viboriv deputativ v Ustanovchih zboriv Za nastanovoyu vchitelya Pavlo Oleksandrovich nide ne vkazuvav svij titul i predstavlyavsya viklyuchno yak Pol Ocher obravshi psevdonim za nazvoyu odnogo z mayetkiv batka v Permskij guberniyi nini Ocher U Parizhi Pavlo Oleksandrovich prodovzhiv domashnyu osvitu Krim togo rozpochav vivchennya nimeckoyi movi zi specialno najmanim vchitelem ovolodivav vijskovim mistectvom spilno z Grigoriyem Stroganovim Z listiv uchitelya Romma z Pavlom vidomo sho do travnya 1789 roku voni majzhe ne obgovoryuvali politiku a vsyu uvagu zoseredili na osviti Pochinayuchi vid travnya 1789 roku Pavlo Oleksandrovich razom z vchitelem regulyarno vidviduvali Versalskij palac de vidbuvalisya zasidannya Generalnih shtativ Zgodom Romm navit orenduvav kvartiru v Versali de prozhivav razom z Pavlom do zhovtnya poki Nacionalni zbori pereyihali v Parizh 10 sichnya 1790 roku Sharl Romm zasnuvav nevelikij klub Tovaristvo druziv zakonu de Pavlo Oleksandrovich znachivsya bibliotekarem odnak u vistupah na zasidannyah klubu uchasti ne brav U listi vid 18 bereznya 1790 roku graf Oleksandr Sergijovich porekomenduvav Rommu vivesti Pavla z Parizha ale vchitel poradu proignoruvav 19 chervnya 1790 roku Romm organizuvav svyato na chest rokovin klyatvi v zali dlya gri v m yach V urochistostyah brali uchast vidomi zgodom revolyucioneri A Barnav brati Sharl j Oleksandr Lameti A Dyupor M Robesp yer Zh Danton Pavlo Oleksandrovich takozh brav uchast u svyatkuvanni pro sho svidchit jogo pidpis u zvernenni chleniv klubu vid 3 lipnya 1790 roku do Nacionalnih zboriv Graf Oleksandr Stroganov u listi vid 20 chervnya 1790 roku zvernuvsya do Romma z vimogoyu pokinuti Parizh Prote pered vid yizdom Pavlo Oleksandrovich vstig vstupiti do Yakobinskogo klubu 7 serpnya 1790 roku zgidno z sertifikatom klubu jogo chlenom stav gromadyanin Ocher 10 serpnya 1790 roku policiya pidgotuvala Rommu j Pavlu dokumenti dlya proyizdu v Riom Vidomo sho Romm zapisavsya do Yakobinskogo klubu lishe cherez tri roki 3 travnya 1793 roku Pavlo Oleksandrovich Stroganov razom z vchitelem pereyihav u Zhimo Tam Romm rozpochav pidgotovku do viboriv a Pavlo Oleksandrovich proyavlyav bajduzhist do politichnoyi diyalnosti svogo vchitelya Pleminnicya Romma Miyett Tajan Tailhand pisala podruzi Ti znayesh moya doroga podruzhko rozpochalis rozmovi shodo obrannya pana Romma deputatom Cej vibir spriyav bi chesti patriotiv Narod otrimav bi spravzhnogo zahisnika Chekayuchi mozhlivosti vistupiti z tribuni vin poki navchaye gromadu Kozhnu nedilyu zbiraye navkolo sebe selyan yakim chitaye gazeti j poyasnyuye novi zakoni lt gt Pan graf poki jogo guverner povchaye meshkanciv Zhimo koristuyetsya mozhlivistyu shob rozvazhatisya z yunimi selyankami Svoye stavlennya do revolyuciyi Pavlo Oleksandrovich visloviv u listi do Luyi Demishelya v listopadi 1790 roku U listi yakij ya privatnoyu okaziyeyu vidpraviv batkovi j u yakomu vidkrito ne mig vislovitis ya povidomiv sho zahoplyuyus Revolyuciyeyu ale v toj zhe chas dav jomu zrozumiti sho vvazhayu podibnu revolyuciyu nepridatnoyu dlya Rosiyi U grudni 1790 roku Pavlo Oleksandrovich u suprovodi zi specialno prislanim dvoyuridnim bratom Mikoloyu Mikolajovichem Novosilcevim pokinuv Franciyu Politichna kar yeraPovernuvshis na teritoriyu Rosijskoyi imperiyi molodij graf oselivsya v pidmoskovnij sadibi Bratcevo de meshkala jogo mati Ce ne bulo zaslannya bo vlada navit ne zavazhala Pavlu Stroganovu otrimuvati listi vid jogo druziv u revolyucijnij Franciyi Pavlo Oleksandrovich ne buv zvilnenij z vijskovoyi sluzhbi j do 1791 roku znachivsya poruchnikom Preobrazhenskogo polku u 1792 roci kamer yunkerom Navesni 1793 roku v Bratcevo graf Pavlo Oleksandrovich Stroganov odruzhivsya z knyazhnoyu Sofiyeyu Volodimirivnoyu Golicinoyu Do Sankt Peterburga vin povernuvsya naprikinci caryuvannya Katerini II 1795 roku Pavlo Stroganov zustrichavsya z Oleksandrom I yakij povidomiv sho ye zavzyatim shanuvalnikom Francuzkoyi revolyuciyi i vvazhaye sebe poslidovnikom yakobinciv Taki nastroyi majbutnogo imperatora nastorozhili Pavla Oleksandrovicha j vin zvernuvsya do grafa Mikoli Novosilceva shob spilnimi zusillyami vberegti Oleksandra vid nebezpechnih pomilok Pislya derzhavnogo perevorotu 12 bereznya 1801 roku graf Pavlo Stroganov stav odnim z favoritiv molodogo imperatora Oleksandra Togo zh roku v lipni vin predstaviv imperatorovi proyekt stvorennya Neglasnogo komitetu na yakij pokladalisya obov yazki rozroblyati plani provedennya derzhavnih reform Pavlo Oleksandrovich zgodom ocholiv cej komitet i deyakij chas pidtrimuvav provedennya liberalnih reform vhodiv do triumviratu Kochubej Chartorijskij i Stroganov buv prihilnikom skasuvannya kriposnogo prava Portret grafa Pavla Stroganova Hudozhnicya Elizabet Vizhe Lebren 1790 ti 1798 roku Pavlo Oleksandrovich stav dijsnim kamergerom vid 1802 do 1807 rr tayemnij radnik senator viceministr zakordonnih sprav tovarish ministra vnutrishnih sprav 1806 roku Oleksandr I priznachiv jogo golovoyu diplomatichnoyi misiyi v Londoni Misiya Pavla Oleksandrovicha polyagala v zblizhenni mizh Rosijskoyu imperiyi i Spoluchenim Korolivstvom i vin rozpochav peregovori z anglijcyami shodo formuvannya koaliciyu proti Napoleona Pid chas cih peregovoriv vidbulasya podiya sho faktichno zrujnuvala vsi jogo zusillya Knyaz Adam Chartorijskij podav u vidstavku z posadi ministra zakordonnih sprav i jogo nastupnikom stav yakij vorozho stavivsya do poglyadiv Pavla Oleksandrovicha U serpni 1806 roku vin zalishiv Veliku Britaniyu i povernuvsya v Rosiyu U berezni 1807 roku Pavlo Stroganov vidmovivsya vid zajmanih posad viceministra zakordonnih sprav i senatora ale ne perestav vikonuvati vazhlivu rol u politichnomu zhitti derzhavi tak yak Oleksandr I prisluhavsya do nogo yak do lyudini sho bezdogannogo znaye diplomatiyu i vijskovu spravu Vijskova kar yeraPavlo Oleksandrovich Stroganov suprovodzhuvav imperatora Oleksandra v pohodi proti Napoleona v skladi 3 koaliciyi i stav mimovilnim uchasnikom bitvi pid Austerlicom 1807 roku ocholiv kozackij polk vstupivshi na vijskovu sluzhbu volonterom 22 serpnya 1807 roku Pavlo Oleksandrovich Stroganov buv nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya 3 go stupenya 21 grudnya 1807 roku graf Stroganov otrimav chin general majora sho oznachalo pochatok jogo dijsnoyi vijskovoyi sluzhbi 27 sichnya 1808 roku vstupiv u ryadi lejb gvardiyi Izmajlovskogo polku Brav uchast u Rosijsko shvedskij vijni 1808 1809 rr sluzhiv pid kerivnictvom generala Petra Bagrationa j brav uchast u zahoplenni Alandskih ostroviv Portret Pavla Oleksandrovicha Stroganova Hudozhnik Dzhordzh Dou 1812 Vijskova galereya Zimovogo palacu Vid 1809 do 1811 rr sluzhiv u lavah Dunajskoyi armiyi i proyaviv horobrist u bagatoh bitvah z turkami pid chas zbrojnogo konfliktu mizh Rosijskoyu ta Osmanskoyu imperiyami Za viyavleni v boyah muzhnist i vidvagu buv nagorodzhenij zolotoyu shpagoyu z diamantami j napisom Za horobrist ordenami Svyatoyi Anni 1 go stupenya i Svyatogo Volodimira 2 go stupenya 1809 almaznimi znakami do ordena Svyatoyi Anni 1 go stupenya 1810 28 travnya 1809 Pavlo Oleksandrovich komandir lejb grenaderskogo polku j odnochasno brigadnij nachalnik 1 yi grenaderskoyi diviziyi 15 listopada 1811 roku stav general ad yutantom 7 veresnya 1812 roku pid chas Borodinskoyi bitvi komanduvav 1 yu grenaderskoyi diviziyeyu zgodom zaminiv poranenogo generala Mikolu Tuchkova komandira 3 go pihotnogo korpusu 30 zhovtnya 1812 roku Stroganovu prisvoyeno chin general lejtenanta Na choli 3 go pihotnogo korpusu brav uchast u bitvah pri Tarutine 18 zhovtnya 1812 roku pid Maloyaroslavcem 24 zhovtnya 1812 roku i Chervonim 15 18 listopada 1812 roku Z 16 po 19 zhovtnya 1813 roku brav uchast u tak zvanij Bitvi narodiv pid Lejpcigom j oderzhav orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo Ocholyuvav rosijski vijska pid chas shturmu forteci Shtade nedaleko vid Gamburga 1814 roku pid chas kampaniyi u Franciyi komanduvav korpusom u bitvi pri Kraonni Za cej bij 23 kvitnya chi 28 zhovtnya 1814 roku otrimav orden Svyatogo Georgiya 2 go klasu 3 veresnya 1814 roku ocholiv 2 gu gvardijsku pihotnu diviziyu Ostanni roki zatverdzhennya majoratuSofiya Stroganova 1820 23 lyutogo 1814 roku v bitvi bilya Kraonna zaginuv na ochah Pavla Oleksandrovicha yedinij sin Oleksandr Pavlovich Stroganov u 19 rokiv Cyu podiyu Oleksandr Pushkin opisav u 6 mu rozdili Yevgeniya Onyegina Pislya ciyeyi tragediyi graf Stroganov porinuv u gliboku melanholiyu i stav vtrachati interes do zhittya Vin dva dnya shukav na poli bitvi tilo sina zgodom suprovodzhuvav jogo do Rosiyi 1816 roku podruzhzhya Stroganovih zvernulisya do Oleksandra I z prohannyam nadati yihnim volodinnyam majorat shob ne drobiti rodovij mayetok mizh chotirma dochkami Pam yatnik grafu Pavlu Oleksandrovichu Stroganovu Zasnovniku Pavlovskogo zavodu j selisha Vstanovlenij v smt Pavlovskij Rosiya Vidkritij 23 lipnya 2016 roku do 200 richchya selisha Zgodom 10 chervnya 1817 roku graf Pavlo Oleksandrovich Stroganov pomer vid suhot na korabli dorogoyu do Kopengagena Vin buv pohovanij na Lazarevskomu kladovishi v Oleksandro Nevskij lavri v Sankt Peterburzi Cherez dva misyaci 11 serpnya 1817 roku nadijshov imennij imperatorskij ukaz v yakomu vsi neruhomi volodinnya pokijnogo grafa Pavla Stroganova v Permskij Nizhegorodskoyi i Sankt Peterburzkoyi guberniyah povinni skladati nepodilnij mayetok i peredavatisya rodini Stroganovih Pislya smerti Pavla Oleksandrovicha majoratom Stroganovih keruvala vdova Sofiya Volodimirivna 1833 roku Permskij majorat Stroganovih skladav 1 625 551 desyatin zemli na yakih pracyuvalo 57 778 dush cholovichoyi i 67 312 dush zhinochoyi stati i buv podilenij na p yat okrugiv Ilyinskij plosheyu 397 638 desyatin Novousolskij 331 548 desetin Ocherskij 361 142 desyatin Invenskij 390 179 desyatin i Bilimbayevskij plosheyu 71 118 desyatin Pislya smerti Sofiyi Volodimirivni Stroganovoyi 1845 roku Permskij majorat uspadkuvala starsha donka Natalya Pavlivna yaka doruchila upravlinnya majoratom svoyemu cholovikovi Sergiyu Grigorovichu Stroganovu Dlya drugoyi dochki Aglayidi buv zasnovanij majorat na bazi mayetku Mar yino sho perejshov do rodu Golicinih Rodina6 travnya 1793 roku Pavlo Oleksandrovich odruzhivsya z knyazivnoyu Sofiyeyu Volodimirivnoyu Golicinoyu 1775 1845 sestroyu moskovskogo general gubernatora dochkoyu vusatoyi knyagini Nataliyi Golicinoyi U podruzhzhya bulo p yatero ditej graf Oleksandr Pavlovich 1794 23 lyutogo 1814 grafinya Nataliya Pavlivna 1796 1872 yedina spadkoyemnicya stroganovskoggo majoratu druzhina chotiriyuridnogo brata barona S R Stroganova yakij uspadkuvav grafskij titul Stroganovih knyaginya Aglaya Pavlivna Adelayida 1799 1882 frejlina dama ordenu sv Katerini menshogo hresta vid 1821 roku druzhina knyazya V S Golicina 1794 1836 vid 1845 roku vlasnicya Mar yino knyaginya Yelizaveta Pavlivna 1802 1863 druzhina yasnovelmozhnogo knyazya Ivana Dmitrovicha Saltikova 1797 1832 grafinya Olga Pavlivna 1808 1837 vid 1829 roku druzhina grafa P K Ferzena 1800 1884 Oleksandr Pavlovich sin Nataliya Pavlivna dochka Nataliya Pavlivna dochka Nataliya Pavlivna dochka Adelayida Pavlivna dochka Adelayida Pavlivna dochka Yelizaveta Pavlivna dochka Yelizaveta Pavlivna dochka Olga Pavlivna dochka Olga Pavlivna dochkaPrimitkiCGIA SPb f 19 op 111 d 185 s 261 Metricheskie knigi cerkvi Zahariya i Elizavety pri pridvornoj bolnice Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 10 11 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 11 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 12 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 12 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 13 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 14 Aleksandrova N I Zhan Baltazar De la Travers Puteshestvuyushij po Rossii zhivopisec Moskva Zhiraf 2000 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 13 14 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 15 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 16 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 17 Rzheuckij V S Chudinov A v Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 18 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 19 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 19 20 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 20 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 20 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 20 21 Rzheuckij V S Chudinov a V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 21 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 21 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 22 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 23 Rzheuckij V S Chudinov A V Russkie uchastniki Francuzskoj revolyucii 20 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Francuzskij ezhegodnik 2010 Istochniki po istorii Francuzskoj revolyucii XVIII v i epohi Napoleona M 2010 S 43 Rudakov V E Stroganovy Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref E E Ismailov Zolotoe oruzhie s nadpisyu Za hrabrost Spiski kavalerov 1788 1913 Moskva 2007 s 94 Aleksandr I Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperii s 1649 goda SPb Tipografiya II otdeleniya 1830 S 471 474 Shustov S G Zemelnye vladeniya roda Stroganovyh na Urale 1558 1917 gg 24 sichnya 2022 u Wayback Machine Istoricheskaya i socialno obrazovatelnaya mysl 2013 Vyp 6 DzherelaV kn Mikola Mihailovich Graf Pavel Aleksandrovich Stroganov SPb 1903 v 3 h tomah Mark Aldanov Yunist Pavla Stroganova Aldanov M Tvori Kn 2 Narisi M Izd vo Novini 1995 S 7 19 Slovar russkih generalov uchastnikov boevyh dejstvij protiv armii Napoleona Bonaparta v 1812 1815 gg Rosijskij arhiv Istoriya Vitchizni u svidchennyah i dokumentah XVIII XX st Zbirnik M studiya TRITE N Mihalkova 1996 T VII S 561 562 ISSN 0869 20011 Komm A A Podmazo Dokumenti pro sluzhbovoyi diyalnosti gr P A Stroganova 1778 1817 v Senati 1801 1807 po ministerstvah Zakordonnih sprav 1778 1809 Finansiv 1786 1804 Vnutrishnih sprav 1798 1809 Morskogo 1802 1805 Vijskovomu 1805 1814 pro vijnah z Napoleonom I pro Vitchiznyanu vijnu 1812 pro zakordonnomu pohodi rosijskoyi armiyi 1813 1815 pro vijnu zi Shveciyeyu Kuznyecov S O Ne girshe tomu vona Derzhavna mecenatska zbiralnicka diyalnist rodu Strogonovyh v 1771 1817 rr i formuvannya imperskogo viglyadu S Peterburga SPB Nestor 2006 447 s ISBN 5 303 00293 4 Stroganov Pavel Aleksandrovich Russkij biograficheskij slovar v 25 t SPb M 1896 1918 ros Stroganovy Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref Chudinov A V Zhilber Romm i Pavlo Stroganov Istoriya nezvichajnogo soyuzu 20 lyutogo 2020 u Wayback Machine M Nove Literaturne Oglyad 2010 344 s Kuznyecov S O Strogonovy 500 rokiv rodu Vishe tilki cari M SPb Centrpoligraf 2012 558 s ISBN 978 5 227 03730 5PosilannyaStroganov Pavlo Oleksandrovich krayeznavcha enciklopediya Ocherskogo rajonu 21 kvitnya 2020 u Wayback Machine Chudinov A V Novaya i novejshaya istoriya 4 2001 Chudinov A V Snova o Pavle Stroganove 11 sichnya 2020 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ