Міжнаро́дні відно́сини — це сукупність політичних, економічних, соціальних, культурних та інших зв’язків і взаємовідносин між учасниками, що діють на міжнародній арені (державами і союзами держав, транснаціональними корпораціями, етнічними та національними групами, політичними і громадськими організаціями, суспільними рухами, окремими особами тощо).
Міжнародні відносини | |
Тема вивчення/дослідження | міждержавні відносини[d] |
---|---|
Досліджується в | d |
Підтримується Вікіпроєктом | d |
Міжнародні відносини у Вікісховищі |
Статус
У всіх випадках міжнародні відносини стосуються систем транскордонних соціальних взаємодій/відносин між політичними суб'єктами (державами), такими як суверенні держави, міжурядові організації, міжнародні неурядові організації, інші неурядові організації, транснаціональні корпорації, ширших світових систем (world-system), що утворюються в результаті цієї взаємодії та, за особливих умов, приватні особи. Міжнародні відносини є академічною та державною політичною сферою, і таким чином можуть бути позитивними та нормативними, оскільки аналізують і формулюють зовнішню політику вибраної держави.
Як політична активність міжнародні відносини датуються часом грецького історика Фукідіда (бл. 460—395 рр. до н. е.), але окрема наукова дисципліна у межах політології сформувались на поч. XX ст. (№ 5901 у 4-значній номенклатурі ЮНЕСКО). На практиці міжнародні відносини та міжнародні справи складають окрему академічну програму або галузь із політології, а викладені в ній курси значною мірою є міждисциплінарними.
Наприклад, міжнародні відносини спираються на галузі політики, економіки, міжнародного права, комунікаційних досліджень, історії, демографії, географії, соціології, антропології, кримінології та психології. Сфера міжнародних відносин охоплює такі питання, як глобалізація, дипломатичні відносини, державний суверенітет, міжнародна безпека, екологічна стійкість, розповсюдження ядерної зброї, націоналізм, економічний розвиток, глобальна фінансова система, тероризм та права людини.
Історія
Цей розділ містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (грудень 2019) |
Дослідження міжнародних відносин починаються тисячі років тому. Баррі Бузан (Barry Buzan) та Річард Літтл (Richard Little) розглядають взаємодію древніх шумерських міст-держав, починаючи з 3500 р. до н. е., як першу повноцінну міжнародну систему.
Вивчення міжнародних відносин у галузі політології набуло актуальності під час холодної війни. Багато політологів побоювалися, що Радянський Союз і Сполучені Штати почнуть світову ядерну війну. Передбачалося, що вивчаючи, як країни взаємодіють одна з одною, було б простіше передбачити, якою буде реакція Сполучених Штатів або Радянського Союзу в будь-якій ситуації, що своєю чергою полегшить запобігання війні. Дослідження міжнародних відносин до недавнього часу було вивченням того, як держави взаємодіють з іншими державами. Однак новий світовий порядок державної системи після закінчення холодної війни вимагав переосмислення акторів.
Історія міжнародних відносин, заснована на суверенних державах та багатьох інших типах, часто простежується до Вестфальського миру 1648 р., який своєю чергою став важливим кроком у розвитку сучасних державних систем. До цього європейська середньовічна організація політичної влади була заснована на невизначеному ієрархічному релігійному порядку. Усупереч поширеній думці, Вестфалія все ще втілювала багаторівневі системи суверенітету, особливо в рамках Священної Римської імперії. Більшою мірою, ніж Вестфальський мир, Утрехтський договір 1713 р., як вважають, відображає формування норми про те, що суверені не мали внутрішніх рівних у межах визначеної території і ніяких зовнішніх начальників не були вищим органом влади на суверенних кордонах цієї території.
Століттями приблизно з 1500 до 1789 року виникли незалежні, суверенні держави, інституціоналізація дипломатії та армій. Французька революція додала до цього нової ідеї, що не принци або олігархія, а громадяни стану визначаються як нації, повинні бути визначені як суверен. Така держава, в якій нація суверенна, буде звідти називатися національною державою (на відміну від монархії чи релігійної держави). Термін «республіка» дедалі більше стає її синонімом. Альтернативна модель національної держави була розроблена у відповідь на французьку республіканську концепцію німцями та іншими, які замість надання суверенітету громадян, зберігали князів та шляхти, але визначали національну державність в етнічно-лінгвістичних умовах, встановлюючи рідко, якби колись виконав ідеал, що всі люди, що говорять однією мовою, повинні належати лише до однієї держави. Та ж претензія на суверенітет була зроблена для обох форм національної держави. (У сьогоднішній Європі лише кілька держав відповідають певному визначенню національної держави: багато хто продовжує мати королівські государі, і навряд чи вони етнічно однорідні).
Особлива європейська система, що передбачає суверенну рівність держав, експортується в Америку, Африку та Азію через колоніалізм і «стандарти цивілізації». Нарешті, сучасна міжнародна система була створена шляхом деколонізації під час «холодної війни». Проте це трохи занадто спрощено. Хоча національно-державна система вважається «сучасною», багато держав не включили цю систему і називаються «досучасними».
Більше того, кілька країн перетворилися за межі наполегливості на повний суверенітет і можуть вважатися «постмодерними». Спроможність сучасного МВ дискурсу пояснити відносини цих різних типів держав суперечлива. «Рівні аналізу» — це спосіб перегляду міжнародної системи, яка включає індивідуальний рівень, внутрішню державу як одиницю, міжнародний рівень транснаціональних та міжурядових справ та глобальний рівень.
Те, що чітко визнано теорією міжнародних відносин, не розвинулося до після Першої світової війни, і більш детально розглянуте нижче. Теорія МВ, однак, має давню традицію залучення до роботи інших суспільних наук. Використання капіталізацій «М» і «В» у міжнародних відносинах спрямоване на те, щоб відрізняти академічну дисципліну міжнародних відносин від явищ міжнародних відносин. Багато хто посилається на: Сунь-Цзи «Мистецтво війни» (VI ст. до н. е.), Фукідід «Історія Пелопоннеської війни» (V ст. до н. е.), Чанак'я «Артхашастра» (IV ст. до н. е.). Як натхнення для реалістичної теорії Томаса Гоббса та забезпечення її подальшої розробки: Томас Гоббс «Левіафан», Нікколо Мак'явеллі «Державець».
Аналогічним чином лібералізм спирається на творчість Канта та Руссо, а робота першого часто згадується як перша розробка теорії демократичного світу. Попри те, що сучасні права людини значно відрізняються від виду прав, передбачених природним правом, Франсиско де Віторія, та Джон Лок запропонували перші рахунки про універсальне право на певні права на основі загального людства. У 20 столітті, крім сучасних теорій ліберального інтернаціоналізму, марксизм був основою міжнародних відносин.
Основними течіями міжнародних відносин є:
- з першої світової війни: ліберальний інтернаціоналізм (лібералізм чи ідеалізм) (Вудро Вільсон);
- з часів Другої світової війни: реалізм (Ганс Моргентау);
- 1940-ті роки: функціоналізм ();
- 1950-ті роки: неофункціоналізм (), трансактіонізм (Карл В. Дойч);
- 1970-ті роки: неоліберальний інституціоналізм (=неолібералізм) () з компонентами теорії взаємозалежності та теорії режиму;
- 1980-ті роки: неореалізм (також називають структурним реалізмом) (Кеннет Ніл Волтц);
- 1990-ті роки: (соціальний) конструктивізм ().
На додаток до цих основних напрямків існують і інші підходи, такі як наука про некромах, державна картельна теорія, англійська школа, феміністські теорії міжнародних відносин та постмодерністські підходи.
Ліберальна міжнародна теорія проти міжнародної теорії реалізму
Двома сучасними великими школами теорії міжнародних відносин є міжнародні теорії лібералізму та реалізму.
Ліберальна теорія часто відзначається аналізом ідеального, або утопічного, результату. Однак теорія реалізму зосереджується на способах взаємодії держав. Відмінну дискусію щодо відмінностей природи цих двох теорій можна знайти в «Двадцятирічній кризі 1919—1939 рр.» Едварда Карра (він використовує термін «утопізм» для «лібералізму») або в «Політиці між народами» Ганса Моргентау.
Реалісти часто згадують Фукідіда як першого мислителя-реаліста, який залишив історію війни як «володіння на весь час», його стиль письма, в якому він керувався лише фактами з надійних джерел, і його концентрацію на владі в «Історії Пелопоннеської війни». Медіанському діалогові часто приділяється додаткова увага завдяки унікальному використанню діалогу, що спонукало багатьох вважати, що Фукідід намагається підкреслити важливу подію. Звідси виходить цитата: «Сильні роблять те, що мають владу робити, а слабкі визнають те, що вони повинні», виражаючи реалістичну тему рівноправних. Однак для цікавого огляду світогляду, який сформувався у письмовому вигляді Фукідіда, див. Р. Г. Коллінгвуд «Ідея історії».
Реалізм традиційно орієнтувався на владу, а в державній системі Вестфалії держава вважається найбільш владною. Оскільки йдеться про владу, реалізм більше сфокусувався на високій політиці, ніж на низькій політиці. Проте, як правило, з початку 90-х років війни відбувалися в межах штатів, а не між державами, це нині[] переосмислюється в рамках реалізму.
Інші формувальні мислителі в теорії реалізму:
- Св. Августин з м. Гіппон («Про Град Божий»);
- Нікколо Мак'явеллі («Державець»);
- Томас Гоббс («Левіафан»);
- Карл Шмітт («Політична концепція»);
- Ганс Моргентау («Політика між народами»);
- Генрі Кіссинджер, Хедлі Булл («Анархічне суспільство»);
- Кеннет Ніл Волтц, Джон Міршаймер («Трагедія Великої Потужності»).
Лібералізм (також званий «ідеалізм») здобув популярність після закінчення першої світової війни і торжества вілсонівського лібералізму. Лібералізм у теорії міжнародних відносин загалом пов'язаний з інтернаціоналізмом, інституціоналізмом та соціалізмом. По суті, лібералісти вважають, що людська природа хороша, війни можна уникнути, і є моральний універсалізм. Вони не простежують довгої історії своєї теорії, як це роблять реалісти. Ключові теми включають міжнародне право, суверенітет, міжнародні організації та глобальне управління.
Формативні мислителі в ліберальній теорії:
- Франсиско де Віторія та Саламанкська школа;
- Іммануїл Кант («Вічний мир»);
- Володимир Ленін («Імперіалізм: вища стадія капіталізму»);
- Девід Гельд («Демократія та Глобальний Орден»).
Критерії
- Специфіка учасників. На думку відомого французького філософа і соціолога Р. Арона, «міжнародні відносини — це відносини між політичними одиницями». Таким чином, для нього міжнародні відносини — це, насамперед, взаємодія між державами або «дипломатом» і «солдатом». На думку ж американського політолога Дж. Розенау, символічними суб'єктами міжнародних відносин є турист і терорист.
- Особлива природа. Міжнародні відносини є дуже складною і багатоаспектною сферою людської діяльності. Вони залишаються сферою непередбачуваності та не-зумовленості, а їхні закономірності мають стохастичний характер і кожна тенденція стикається на своєму шляху з безліччю контртенденцій. Тому на відміну від політичного життя всередині держав міжнародні відносини мають анархічний характер і відрізняються великою невизначеністю. У результаті кожен їхній учасник змушений робити кроки, виходячи з непередбачуваності поведінки інших учасників.
- Критерій локалізації. На думку французького дослідника М. Мерля, міжнародні відносини — це «сукупність угод і потоків, які перетинають кордони, або ж мають тенденцію до перетинанню кордонів».
- МВ — об'єктивно-суб'єктивна реальність, що залежить від людської свідомості.
Сфера досліджень
Завдяки дуже широкій області досліджень, охоплюючи всі явища з діапазоном, що перевищує межі країн, наука про міжнародні відносини є досить міждисциплінарною галуззю. Задіяні в ньому вчені використовують досягнення та науково-дослідний апарат таких наук, як політологія, право, історія, економіка, географія, соціологія, філософія, а іноді навіть психологія. Як наслідок, академічні дослідження в міжнародних відносинах зазвичай складаються з предметів, що містять елементи кожної з цих наук. Найбільш часто використовуваний поділ міжнародних відносин визнається їх критерієм. Традиційно найважливішими вважалися міжнародні політичні, військові та економічні відносини. В останні десятиліття дедалі більше значення в світовій науці про міжнародні відносини отримали такі напрямки, як міжнародні культурні, науково-технічні або екологічні відносини. Інші підрозділи також використовуються, наприклад, на основі географічного критерію (наприклад, міжнародні відносини в Європі).
Теорія
Наука про міжнародні відносини поки що не змогла розробити одне систематичне і загальноприйняте теоретичне пояснення вивчених явищ та процесів. Натомість, як і в багатьох інших суспільних науках, існує багато течій та дослідницьких підходів. Найбільшу роль нині[] виявляють три з них: реалізм, лібералізм і конструктивізм (кожен з них має багато різновидів, тоді як дослідники, які їх сповідують, часто згодні лише з найбільш загальними питаннями).
Суб'єкти, що беруть участь у міжнародних відносинах, називаються їх учасниками або акторами. У Польщі найчастіше приймається їх класифікація, запропонована Юзефом Кукулкою (пол. Józef Kukułka). Дослідник розрізняв чотири основних типи учасників:
- транснаціональні структури та сили.
Дещо по-іншому з цього питання розглядається наука міжнародного права, яка розробила концепцію суб'єктів міжнародного права.
Епістемологія та теорія міжнародних відносин
Теорії міжнародних відносин можна розділити на два табори епістемології — «позитивістську» і «пост-позитивістську». Позитивістські теорії спрямовані на відтворення цих наукових методів, які дозволяють проаналізувати сили матеріального впливу. Як правило, зосереджені на характеристиках міжнародних відносин, таких як відносини між державами, розмір військової сили, балансу сил і т. п. Пост-позитивістська епістемологія, в свою чергу, відкидає ідею про те, що соціальний світ може бути розглянуто об'єктивно і без з урахування стандартів. Вона відкидає центральну ідею неореалізму / неолібералізму, таку як теорія раціонального вибору, на рівні, на якому науковий метод не застосовується в суспільстві та неможливо вивчити міжнародні відносини.
Основна відмінність між цими двома позиціями полягає в тому, що позитивні теорії, такі як нео-реалізму пропозиції неформального пояснення (наприклад, чому і як накопичується сила). Постпозитивістські теорії зосереджуються на питаннях, наприклад, про те, що розуміється під назвою «сила»; як її заробити, як вона збирається і як її можна відтворити. Часто постпозитивістські теорії чітко підтримують нормативний підхід до міжнародних відносин, включивши етику. «Традиційні» міжнародні відносини часто ігнорувалися, в той час як позитивістські теорії сформували різницю між «фактами» і нормативними рішеннями, або поняттям «цінність».
Дебати у 1980—1990 роках між позитивістами та пост-позитивістами стали домінуючими дискусіями і описуються як один з трьох «найбільших дебатів» цього періоду.
Класифікація
1. На основі класового критерію:
- відносини панування і підпорядкування (відношення в епоху феодалізму і капіталізму);
- відносини співпраці та взаємодопомоги (теорія соціалістичного світу);
- перехідні відносини (відносини між країнами, що розвиваються, що звільнилися від колоніальної залежності).
2. На основі загальноцивілізаційного критерію:
- МВ, засновані на балансі сил;
- МВ, засновані на балансі інтересів.
3. За сферами суспільного життя:
- економічні;
- політичні;
- військово-стратегічні;
- культурні;
- ідеологічні.
4. На основі взаємодіючих учасників:
- міждержавні відносини;
- міжпартійні відносини;
- відносини між міжнародними організаціями, ТНК, приватними особами.
5. За ступенем розвитку й інтенсивності:
- відносини високого рівня;
- відносини середнього рівня;
- відносини низького рівня.
6. На основі геополітичного критерію:
- глобальні / загальнопланетарні;
- регіональні;
- субрегіональні.
7. За ступенем напруженості:
- відносини стабільності та нестабільності;
- відносини довіри та ворожнечі;
- відносини співпраці та конфлікту;
- відносини миру та війни.
Закономірності
- Головною дійовою особою МВ є держава. Основна форма діяльності — дипломатія. Останнім часом набирають популярність ідеї транснаціоналістів, які вважають, що в сучасних умовах роль держави падає, при цьому роль інших чинників (ТНК, міжнародні урядові та неурядові організації) зростає.
- Державна політика існує в двох вимірах — внутрішньому (внутрішня політика, яка є предметом політології) і зовнішньому (зовнішня політика, яка є предметом міжнародних відносин).
- Основа всіх міжнародних дій держав криється в їх національних інтересах (перш за все, прагнення держав забезпечити безпеку, суверенітет і виживання).
- Міжнародні відносини — це силова взаємодія держав (баланс сил), в якому перевагою володіють найбільш могутні держави.
- Баланс сил може приймати різні форми — однополярну, біполярну, трьохполярну, мультиполярну конфігурацію.
Універсальність закономірностей МВ полягає в тому, що:
- дія універсальних міжнародних закономірностей стосується не окремих регіонів, а всієї світової системи в цілому;
- закономірності МВ спостерігаються в історичній перспективі, в спостережуваний період і в майбутньому;
- закономірності МВ охоплюють усіх учасників МВ і всі сфери суспільних відносин.
Оскільки предметна область теорії міжнародних відносин — це сфера політики, ця наука належить до області політичного знання. Більш того, до недавнього часу вона розглядалась як один з розділів політичної науки. На початковому етапі розвитку сучасної політології не приділялося уваги міжнародним відносинам. Перша світова війна змінила ситуацію. Багато державних діячів перебували в полоні застарілих уявлень і суджень і не до кінця передбачили наслідки прийнятих ними рішень. Підсумки війни підштовхнули наукове співтовариство уважніше підійти до теми міжнародних відносин. По закінченню Другої світової війни створена в рамках системи ООН спеціальна організація з питань культури і освіти — ЮНЕСКО — провела низку заходів з конституювання політології як міжнародно визнаної наукової дисципліни. Структура політичної науки:
1) Політична теорія 2) Теорія політичних інститутів 3) Вивчення партій, груп, громадської думки 4) Теорія міжнародних відносин
була широко поширена на заході завдяки великій кількості мислителів (переважно американських) в СРСР, в період відлиги було створено безліч науково-дослідних центрів з міжнародної тематики.
Канонічні парадигми теорії міжнародних відносин
Ліберально-ідеалістична парадигма
У своєму розвитку ліберально-ідеалістична парадигма пережила кілька періодів підйому, найбільші з яких відносяться до початку і кінця XX століття. На початку XX століття в лібералізмі простежувалися три основні течії:
- течія, яка покладала надії на правове врегулювання міжнародних відносин (наприклад, за допомогою прийняття різних міжнародних конвенцій);
- течія, яка покладала надії на впорядкування міжнародних відносин за допомогою міжнародних організацій (наприклад, Ліги Націй);
- течія, яка робила акцент на роззброєння.
Безпосереднім втіленням в політичній практиці ідей ліберального ідеалізму стали такі документи, розроблені після Першої світової війни, як програма Вудро Вільсона про створення Ліги Націй (1917), пакт Бріана — Келлога (1928; відмову від війни як знаряддя національної політики) і доктрина Стімсона (1932; невизнання будь-яких змін, досягнутих за допомогою сили).
Новий підйом ліберально-ідеалістичних ідей припадає на закінчення холодної війни, в ході якої панували ідеї політичного реалізму і неореалізму. При цьому ліберальна течія перетвориться з урахуванням нових реалій в неолібералізм.
Основні положення ліберально-ідеалістичної парадигми:
- Учасники міжнародних відносин — широке коло акторів, яке поєднує не тільки держави, а й міжнародні урядові організації, міжнародні неурядові організації, транснаціональні корпорації, громадські об'єднання та приватні особи. Держава не може вважатися раціональним і універсальним актором. Міжнародна політика держави — це постійна боротьба, узгодження інтересів різних суб'єктів.
- У міжнародних відносинах відсутня верховна влада, однак це не веде до панування принципу «допоможи собі сам». Розширення повноважень міжнародних організацій, розробка і прийняття норм міжнародного права привносить раціональний елемент в міжнародні відносини, завдяки якому уможливлює рівноправну участь в міжнародній політиці різних держав, а не тільки великих держав.
- Міжнародні відносини не можна зводити лише до стану миру і війни. Міжнародні процеси різноманітні, а завдяки зростанню взаємозалежності світу і формування світової спільноти, можна говорити про зростання міжнародного співробітництва.
- У всьому різноманітті цілей, які мають міжнародні актори, пріоритет віддається загальнолюдським цінностям і принципам, які ведуть до формування регульованого світового порядку.
- Врегулювання різних конфліктів і суперечок можливо мирним шляхом, за допомогою наявних міжнародних організацій і норм міжнародного права. Пріоритет ліберально-ідеалістичної парадигми — створення системи колективної безпеки, відмова від війни як інструменту міжнародної політики.
- Майбутнє міжнародних відносин — створення загальносвітового співтовариства. Не виключена можливість створення світового уряду.
Політичний реалізм
Найбільш відомими представниками політичного реалізму в міжнародних відносинах є Ганс Моргентау, Реймон Арон, Джордж Кеннан, Едвард Карр, Фредерік Шуман, Кеннет Томпсон. Дана парадигма сформувалася в першій половині XX століття, хоча її витоки можна простежити ще в роботах Фукідіда, Н. Макіавеллі, Т. Гоббса. Основний імпульс в своєму розвитку політичний реалізм отримав в результаті серйозної критики різних утопічних теорій в політиці, які ігнорували силовий характер міжнародних відносин. Розглядаючи людину як егоїстичну істотиу, представники такої парадигми звертаються насамперед до дослідження речей, які вже існують в міжнародних відносинах, а не тих, які можливо з'являться в майбутньому.
Основні положення політичного реалізму:
- Головними учасниками міжнародних відносин є держави. Держави — раціональні однорідні політичні організми. Тільки держави володіють легітимним правом оголошення і ведення воєн, укладення міжнародних договорів тощо. Суть міжнародної політики визначають насамперед великі держави, які можуть підтримувати або порушувати міжнародну стабільність. Вони роблять те, що можуть, в той час як слабкі держави — що їм дозволять. Тому великі держави можуть жертвувати інтересами малих держав.
- Міжнародні відносини носять анархічний характер. Кожен керується тільки своїми інтересами, тому основний стимул держав на міжнародній арені — національні інтереси. Позаяк в міжнародних відносинах відсутня верховна влада, то в них панує принцип «допоможи собі сам».
- У міжнародних відносинах в умовах існування інтересів у кожної з держав неможливо уникнути конфліктних ситуацій. Тому в основі міжнародних процесів лежить міждержавний конфлікт або його крайня форма — війна. Хоча представники політичного реалізму не виключають існування інших видів міжнародних процесів, всі вони носять, на їхню думку, підлеглий характер по відношенню до війни, а мир — це ідеальна ситуація, що має тимчасовий характер. Міжнародна ж співпраця виявляється, перш за все, у формі військових і військово-політичних союзів. Найефективнішим засобом забезпечення миру, згідно політичного реалізму, є баланс сил, який виникає як із зіткненням національних інтересів, так і з поваги прав один одного, спільності культур.
- Так як в міжнародних відносинах національні інтереси держав постійно стикаються, то основною метою держав є забезпечення власної безпеки. Головний ресурс її забезпечення — влада в найширшому сенсі, головною ознакою якої є здатність контролювати поведінку інших учасників міжнародних відносин. Інші мотиви поведінки держави на міжнародній арені&nbap;— підвищення престижу держави і задоволення економічних інтересів шарів, що мають політичну вагу в державі.
- Головним засобом забезпечення безпеки держави є сила або загроза застосування сили, які є основним матеріальним чинником, що забезпечує політичну міць держави. Анархічний характер міжнародних відносин неможливо подолати за допомогою вдосконалення норм міжнародного права, які навпаки повинні підтримувати верховенство сили й ієрархії.
- Природу міжнародних відносин не можна змінити, можна лише змінити конфігурацію політичних сил.
Марксистсько-ленінська парадигма
Хоча в сучасних умовах марксистсько-ленінська парадигма є, здебільшого, маргінальною, ідеї марксизму-ленінізму зберігають міцні позиції в теорії міжнародних відносин, надаючи також значний вплив на інші міжнародно-політичні науки.
Основні положення марксистсько-ленінської парадигми:
- Головною дійовою особою міжнародних відносин є соціальні класи (буржуазія і пролетаріат), тому держави як актори міжнародних відносин вторинні. Національні держави були створені буржуазією з метою класового панування і підпорядкування. На підставі своїх егоїстичних цілей (отримання надприбутків, пошук дешевої робочої сили, нових ринків збуту продукції) і з використанням зовнішньополітичних інструментів держави буржуазія дестабілізує міжнародні відносини, сприяє розгортанню воєн і конфліктів.
- Міжнародні відносини не відрізняються від внутрішньо суспільних відносин (виняток — масштаб), мають «вторинний і третинний» характер (є одним з елементів надбудови, яка визначається економічним базисом; відображають особливості взаємодії буржуазії і пролетаріату в рамках національних держав), носять капіталістичний характер.
- Головні міжнародні процеси — соціалістичні революції, класові конфлікти, кризи і війни.
- Цілі учасників міжнародних відносин діаметрально протилежні: буржуазія прагне до отримання прибутку, пролетаріат — до світової соціалістичної революції, яка звільнить світ від експлуатації з боку буржуазії і встановить соціалістичний, а потім комуністичний лад.
- Засоби досягнення цих цілей також різняться: буржуазія використовує посилення експлуатації, пролетаріат — світову соціальну революцію.
- Майбутнє міжнародних відносин визначено об'єктивними законами суспільного розвитку. Відбудеться відмирання держави, встановляться прості норми моральності і справедливості.
Сучасні теорії міжнародних відносин
Неореалізм
Виникнення школи неореалізму, або структурного реалізму, пов'язують з публікацією в 1979 році книги Кеннета Волтца «Теорія міжнародної політики». Інші видатні представники даної течії в міжнародних відносинах: Б. Бузан, Р. Гілпін, П. Кеннеді, Дж. Модельскі, С. Волт, Дж. Міршаймер, В. Томпсон, Дж. Снайдер, В. Волфорт, Д. Сноу, К. Холсті, К. Лейн, Р. Джервіс, З. Бжезінський, Ф. Фукуяма, С. Гантінгтон.
Виникли нові поняття: система міжнародних відносин, середовище міжнародних відносин, військова та економічна безпека, баланс інтересів, стратегічне партнерство, ядерне стримування, міжнародна безпека.
Основні положення неореалізму:
- Неореалізм починається з посилки, згідно з якою теорія міжнародних відносин і теорія світової політики — це не одне і те ж. Згідно з неореалізмом, міжнародні відносини — це міждержавні відносини, а світова політика — взаємодія недержавних акторів.
- Міжнародні відносини розглядаються як цілісна система, яка функціонує у відповідності з певними законами. Тільки системний аналіз може розкрити природу міжнародних відносин.
- Неореалізм переносить центр пояснення міжнародної поведінки на рівень міжнародної системи, структурні властивості якої не залежать від зусиль малих і середніх держав, а є результатом взаємодії між великими державами. Відносини між великими державами і іншими державами не є однозначно анархічними, бо залежать переважно від волі великих держав. Крім того, Волтц виділив три основних принципи структури міжнародних відносин («структурна тріада»). По-перше, держави насамперед керуються мотивом виживання. По-друге, учасниками міжнародних відносин залишаються тільки держави, бо інші актори не наздогнали і не перегнали провідні держави за наявністю повноважень і владних можливостей. По-третє, держави неоднорідні, і відрізняються можливостями і потенціалом.
- Неореалізм прагне знайти і вичленувати економічні відносини від політичних.
- Неореалізм відрізняє прагнення до методологічної суворості.
- Головні актори — держави та їх союзи. Їх основні цілі — захист національних інтересів, безпека держави і збереження статус-кво в міжнародних відносинах. Основні засоби досягнення цих цілей — сила і союзи.
- Рушійна сила міжнародних відносин — у жорсткому стримуванні впливу структурних обмежень міжнародної системи.
Схожість неореалізму і політичного реалізму:
- Як реалісти, так і неореалісти вважають, що, бо природа міжнародних відносин не змінюється протягом тисячоліть, то немає підстав вважати, що вони придбають якийсь інший характер в майбутньому.
- Обидві теорії вважають, що всі спроби зміни міжнародної системи, засновані на ліберально-ідеалістичних підставах, заздалегідь приречені на провал.
Неокласичний реалізм
Вперше термін «неокласичний реалізм» був використаний Гідеоном Роузом у 1998 році для опису групи теоретичних підходів в теорії міжнародних відносин, які прагнуть синтезувати структурний реалізм і теорію зовнішньої політики з метою пояснення і прогнозування змін у зовнішній політиці держави. Інші видатні представники даної течії в міжнародних відносинах: Дж. Міршаймер, В. Волфорт, Р. Швелер, Крістенсен, Ф. Закарія та інші.
Основні положення неокласичного реалізму:
- Зовнішня політика держави, її зміни розглядаються через призму діяльності державних і недержавних акторів на внутрішньодержавному рівні.
- Держава реагує на міжнародні загрози, створюючи громадську коаліцію, що дозволяє інтегрувати необхідні для зовнішньополітичної відповіді ресурси.
Неолібералізм
Відродження позицій ліберально-ідеалістичної парадигми, підірваних в ході холодної війни, відбулося після розпаду біполярної системи міжнародних відносин. При цьому початкова парадигма, зважаючи на істотні зміни на міжнародній арені (посилення міжнародних інтеграційних процесів; поява нових держав на політичній карті світу, нетрадиційних загроз безпеки; процеси, пов'язані з глобалізацією), була піддана глибокій трансформації, яка привела до формування ідей неолібералізму. Найбільш відомими представниками неолібералізму стали Роберт Кохен і Джозеф Най.
Відмінними рисами нової парадигми стали наступні положення:
- Як і в ліберально-ідеалістичній парадигмі, неоліберали вважають, що держава не є єдиним учасником міжнародних відносин. Зростає роль таких нетрадиційних акторів як ТНК, міжнародних організацій, терористичних і кримінальних організацій, індивідів тощо.
- Збільшення числа учасників міжнародних відносин має і ряд негативних наслідків, насамперед, збільшується число джерел і росте різноманіття загроз для суспільства і всього людства. Кращим рішенням у цій ситуації є концепція кооперативної безпеки. Таким чином, у центрі неолібералізму знаходяться проблеми міжнародної безпеки.
- Головною метою учасників міжнародних відносин, на думку прихильників неолібералізму, є міжнародна безпека, в той час як представники ліберально-ідеалістичної парадигми вказували на плюралізм цілей з пріоритетом універсальних ідеалів і людських цінностей.
- Однією з умов досягнення міжнародної стабільності, світового порядку і соціального прогресу є розвиток міжнародного співробітництва, яке також сприяє зростанню економічного благополуччя.
- Головні засоби міжнародних відносин — поширення ідеалів ліберальної демократії і ринку, а у лібералів — створення міжнародних організацій, розвиток міжнародного права і співробітництва.
- Центр ваги переноситься з міжнародного права і міжнародних організацій, діяльність яких найчастіше виявляється безплідною, на міжнародну мораль. При цьому головними критеріями моральності висуваються ліберальна демократія і права людини, на основі яких в майбутньому можливе створення нового світового порядку.
- У своїх теоретичних побудовах неолібералізм зближується з неореалізмом, в той час як ліберально-ідеалістична парадигма знаходиться з ним в конфронтації.
Схожість між неолібералізмом і неореалізмом:
- Раціоналізм. У центрі обох парадигм — раціональний політик, керований раціональним розрахунком. Для неолібералів розрахунок визначається, перш за все, міркуваннями добробуту і безпеки, для неореалістів — міркуваннями влади.
- І неоліберали, і неореалісти вважають, що в основі міжнародних відносин лежить національний інтерес.
- Обидві парадигми вивчають, хто з учасників міжнародних відносин перебуває в більш вигідному становищі.
Відмінності між неолібералізмом і неореалізмом:
- На думку неолібералів, анархічність міжнародних відносин (відсутність верховної влади) переборна, в той час як неореалісти вважають, що ні.
- Неоліберали вважають, що вигода від міжнародного співробітництва абсолютна, тобто співпраця завжди вигідна. На думку неореалістів, вигода відносна, бо жодна держава не піде на отримання меншої абсолютної вигоди, ніж будь-яка інша.
- Причина міжнародного співробітництва для неолібералів — максимальне економічне процвітання, для неореалістів — військова безпека.
- На думку неореалістів, поведінка держави визначається системним примусом і обмеженнями, а також їх реальними можливостями і здібностями. Наміри держав невизначені, тому їх не можна використовувати як інструмент аналізу. Неоліберали не відкидають значення реальних можливостей держав, проте вважають, що державні наміри грають важливу роль, тому їх завжди потрібно враховувати.
Неомарксизм
"Неомарксизм також заявляє про себе через критику основних положень реалістичної парадигми. Прихильники неомарксизма представляють світ у вигляді глобальної системи різноманітних економік, держав, суспільств, ідеологій і культур. Неомарксисти вводять в тезаурус міжнародних відносин поняття «світ-система» і «світ-економіка». Поняття «світ-економіка» відображає саму велику систему взаємодії міжнародних акторів, провідну роль в якій грають економічно найбільш сильні. Основні риси світ-економіки — це всесвітня організація виробництва, посилюється координація виробничих комплексів, інтернаціоналізація капіталів і зменшення можливостей державного втручання в сферу фінансів. Як стверджують неомарксисти, держави, які раніше захищали себе від зовнішніх потрясінь, сьогодні перетворюються на агентів, що передають національним економікам вимоги світ-економіки з метою адаптації до умов конкуренції на світовому ринку. При цьому зазначені процеси, як і відповідні структури, є результатом діяльності людей, продуктом історії. Але існують і процеси, протилежні глобалізації, — диверсифікація економічних, політичних, громадських, соціокультурних та інших організацій і структур, пошуки шляхів розвитку. На думку представників неомарксизму, радикально-ліберальна ідеологія прагне завуалювати ці процеси. Вона вселяє людям, що альтернативи глобалізації немає, що в основі яка спостерігаються на світовій арені жорсткої конкуренції, дерегламентації взаємодій і егоїзму лежить економічна логіка.
«Великі суперечки» в теорії міжнародних відносин
Перша «велика суперечка»
Перша дискусія виникає в 1939 році у зв'язку з виходом у світ книги англійського вченого Едварда Карра «Двадцять років кризи». У ній з позицій політичного реалізму були піддані критиці основні положення ідеалістичної парадигми. Реалісти Ганс Моргентау (Morgenthau H. Politics among Nation. The Struggle for Power and Peace. N. Y., 1948) і його прихильники після другої світової війни виступили ініціаторами продовження цієї дискусії. У нових історичних умовах перемога реалістів над ідеалістами здавалася безперечною.
Друга «велика суперечка»
Друга «велика суперечка» розпочалася в 50-ті роки XX ст. і отримала особливе напруження в 60-ті, коли модерністи, прихильники нових підходів і методів дослідження міжнародних відносин, піддали різкій критиці постулати політичного реалізму. Вчені нового покоління (Квінсі Райт, Мортон Каплан, Карл Дойч, Девід Сінгер, Калев Холсті, Ернст Хаас та інші) Виступили за застосування при вивченні МВ наукового інструментарію, методів і методик, запозичених з точних наук. «Модерністи» фактично не брали під сумнів теоретичні позиції своїх опонентів, вони зосередилися на методологічній стороні науки. Ось чому, попри зовній непримиренний тон, учасники дискусії в кінці суперечки дійшли взаємної згоди, що в дослідженнях міжнародних проблем необхідно поєднувати «традиційні» і «наукові» методи.
Третя «велика суперечка»
У центрі третьої «великої суперечки», що почалася наприкінці 70-х — початку 80-х років і практично не завершена дотепер, виявилася роль держави як учасника МВ, значення національного інтересу і сили для розуміння суті того, що відбувається на світовій арені. Прихильники різних теоретичних течій, яких умовно можна назвати транснаціоналістами (Роберт Кохен, Джозеф Най, Йел Фергюсон та інші), Продовжуючи традиції теорії інтеграції (Девід Мітрані) і взаємозалежності (Ернст Хаас, Девід Моурс) висунули ідею: політичний реалізм і властива йому етатистська парадигма не відповідають характеру і основним тенденціям міжнародних відносин, вони повинні бути відкинуті. Різноманіття учасників, видів взаємодій та їх каналів, на їхню думку, витісняють державу з центру міжнародного спілкування, трансформуючи МВ з міждержавних в транснаціональні. Під впливом транснаціоналістів у міжнародно-політичній науці з'являється ряд нових теорій, зокрема, концепції глобалізації, регіоналізації тощо. Разом з тим відмінності, за якими розходяться основні парадигми, продовжують зберігатися. Більшість дослідників продовжують виходити з того, що держави залишаються головними учасниками міжнародних відносин.
Світова політика
Міжнародна, або світова політика є ядром міжнародних відносин.
Світовою політикою називають процеси вироблення, прийняття і реалізації рішень, які зачіпають життя світового співтовариства.
Світова політика:
- Як наукова дисципліна виникла в другій половині XX століття, головним чином в рамках неоліберальної теоретичної традиції.
- Її витоки йдуть у дослідження міжнародних організацій, міжнародних політико-економічних процесів, політології (насамперед порівняльної), теоретичних досліджень міжнародних відносин.
- Займається проблемами сучасного стану, а також тенденціями розвитку світової політичної системи.
- У якості учасників міжнародної взаємодії розглядає не тільки держави (які визнає як головних акторів) і міжурядові організації, а й недержавних акторів (неурядові організації, ТНК, внутрішньодержавні регіони тощо).
- Розглядає міжнародні проблеми у взаємозв'язку один з одним і в єдиному загальносвітовому контексті.
- Не робить різкого протиставлення між внутрішньою і зовнішньою політикою.
Учасники міжнародних відносин
У сучасній світовій політиці діє величезна кількість різних учасників.
Але дотепер переважаючим залишається погляд, що основними суб'єктами світової політики є держави і групи (союзи) держав.
Однак сьогодні окреслилася об'єктивна тенденція розширення учасників міжнародних відносин.
Усе більш важливими суб'єктами в міжнародних відносинах стають міжнародні організації.
Вони зазвичай поділяються на міждержавні (міжурядові) та неурядові організації.
Теорія міжнародних відносин
Теорія міжнародних відносин як дисципліна в рамках соціальної науки вивчає світовий «порядок», тобто сукупність всіх інститутів, що визначають форму інтеграції та взаємодії між безліччю локальних спільнот.
Геополітика
Геополітика (грец. γη — земля + πολιτική — державні або суспільні справи) — громадська наука про контроль над простором. Традиційно цей термін застосовується головним чином для опису впливу на політику географічних чинників, але його вживання в XX столітті набуло більш широкий характер.
Геополітика — міждисциплінарна наука про закономірності розподілу і перерозподілу сфер впливу (центрів сили) різних держав і міждержавних об'єднань в багатовимірному комунікаційному просторі Землі. Розрізняють традиційну геополітику, нову геополітику (геоекономіку) та новітню геополітику (геофілософію). Традиційна геополітика робить акцент на військово-політичну міць держави і домінуючу роль географічних чинників у захопленні чужих територій, є (за Хаусхофером) географічним розумом держави. Геоекономіка на відміну від традиційної геополітики робить акцент на економічній могутності держави. Новітня геополітика, в якій домінує сила духу над військовою і економічною потужністю, сприяє подоланню традиційного географічного та економічного детермінізму за рахунок розширення базисних факторів, що визначають поведінку держав у міжнародних відносинах.
Геостратегія
Геостратегія (географічна стратегія) — політична наука, яка визначає засоби і методи для досягнення геополітичної мети держави або групи держав-союзників — збереження і збільшення потужності держави або союзу держав, а в несприятливих умовах кризи — мінімізації збитку і відновлення початкового докризового стану.
Геостратегія оперує категоріями соціуму, економіки, політики, національної культури, військової могутності та інших стратегічних елементів не тільки держави-замовника або замовника-союзу держав, але також вивчає і враховує стратегічний потенціал інших держав, підрозділяючи їх у загальному вигляді на потенційних союзників, противників або нейтралів, а також завжди враховує стратегічні властивості географічного середовища, в якій геостратегія реалізується. Геостратегія є інструментом національної, а в союзі держав — союзної геополітики. В ієрархії політичних наук займає підлегле становище по відношенню до політики і геополітики. Складовими необхідними і невід'ємними частинами геостратегії є національна стратегія і стратегічна географія.
Системи міжнародних відносин
У теорії міжнародних відносин виділяються кілька систем:
- Вестфальська система міжнародних відносин (після закінчення Тридцятилітньої війни в 1648 р). Їй властива ідея балансу сил;
- Віденська система міжнародних відносин (після закінчення Наполеонівських війн в 1814 р). Їй властива ідея європейського концерту;
- Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин (за результатами Першої світової війни);
- Ялтинско-Потсдамська система міжнародних відносин (за результатами Другої світової війни) лягла в основу біполярного світу з лінії протистояння Схід (блок соціалістичних держав) — Захід (капіталістичний світ).
Дослідники переважно згодні вважати Ялтинсько-Потсдамску систему завершеною в 1991 р. з розпадом СРСР і припиненням біполярного протистояння, однак, немає єдності у визначенні найменування системи МВ на нинішньому етапі. Певна їх частина вважає прийнятним назву Біловезька епоха, інші дотримуються назви Post Cold-War era.
- Сучасна система міжнародних відносин з 1991 року дотепер характеризується пануванням США у світовій системі. Серед експертів в міжнародних відносинах ведуться дискусії про занепад так званої Американської імперії, про крах міжнародної економічної системи, заснованої на американському доларі, про підйом держав БРІКС, проте США продовжують залишатися лідером у багатьох сферах міжнародного життя.
Спеціалізовані програми з міжнародних відносин
Дипломатія
Диплома́тія — засіб здійснення зовнішньої політики, внутрішнього регулювання держави, народної дипломатії, що являє собою сукупність невоєнних практичних заходів, прийомів і методів, застосовуваних з урахуванням конкретних умов і характеру розв'язуваних задач; офіційна діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, відомств іноземних справ, дипломатичних представництв за кордоном та державі, делегацій, представництв народної дипломатії на міжнародних конференціях зі здійснення цілей і задач зовнішньої політики держави, захисту прав та інтересів держави, його установ і громадян за кордоном та у державі.
Із поняттям диплома́тії пов'язують мистецтво ведення переговорів для запобігання чи врегулювання конфліктів, пошуків компромісів і взаємоприйнятих рішень, розширення і поглиблення міжнародного співробітництва та в самій державі.
Міжнародні організації
Міжнародні установи становлять життєво важливу частину сучасних міжнародних відносин. Значна взаємодія на системному рівні регулюється ними, і вони витісняють деякі традиційні інститути та практики міжнародних відносин, такі як використання війни (крім самооборони).
Генеральні міждержавні організації
Організація Об'єднаних Націй
Основна стаття: Організація Об'єднаних Націй
Організація Об'єднаних Націй (ООН) — це міжнародна організація, яка описує себе як «глобальну асоціацію урядів, яка сприяє співпраці у міжнародному праві, міжнародній безпеці, економічному розвитку та соціальній справедливості»; це найвизначніша міжнародна установа. Багато юридичних установ виконують ті самі організаційні структури, що й ООН.
Організація ісламської співпраці
Основна стаття: Організація ісламського співробітництва
Організація ісламського співробітництва (ОІС) є міжнародною організацією, що складається з 57 держав-членів. Організація намагається бути колективним голосом мусульманського світу (Умма) і намагається захистити інтереси та забезпечити прогрес та добробут мусульман.
Інше
Інші загальні міждержавні організації включають:
Міжнародні економічні установи
- Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво
- Азійський банк розвитку
- Африканський банк розвитку
- [ru]
- Європейський банк реконструкції та розвитку
- Банк міжнародних розрахунків
- [ru]
- Міжнародний банк реконструкції та розвитку
- Міжнародний Валютний Фонд
- Ісламський банк розвитку
- Новий банк розвитку
- Організація Чорноморського економічного співробітництва
- Світовий банк
- Світова організація торгівлі
Міжнародні юридичні установи
Установи з прав людини
- Європейський суд з прав людини
- Комітет з прав людини
- Міжамериканський суд з прав людини
- Міжнародний кримінальний суд
- Міжнародний трибунал щодо Руанди
- Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії
- Рада ООН з прав людини
Інші правові установи
Регіональні схеми безпеки
Основна стаття: колективна безпека
- Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй
- Організація Договору про колективну безпеку
- Рада з питань співробітництва у галузі безпеки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні
- ГУАМ — Організація з демократії та економічного розвитку
- [en]
- НАТО
- Організація з безпеки та співробітництва в Європі
- Шанхайська організація співробітництва
- Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії
- Союз Південноамериканських Націй
Див. також
Примітки
- Vote crucial pour la rénovation. Le Temps (фр.). 22 грудня 2013. ISSN 1423-3967. Процитовано 22 листопада 2020.
- Мателешко, Ю. П. (2020). Теорія міжнародних відносин: навчальний посібник (українська) . Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла». с. 8. ISBN .
- Современные международные отношения и мировая политика / [Ред. А. В. Торкунова]. — М. : Просвещение, 2005. — С. 17.
Джерела та література
- А. Ю. Мартинов. Міжнародні відносини // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 713. — .
Література
- Відносини міжнародні // Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015.
- В. Ю. Константинов. Стабільність у міжнародних відносинах // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
- А. Л. Субботін. Міжнародні відносини // Українська дипломатична енциклопедія : у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 2 — 812 с. — .
- Г. Перепелиця. Асиметрія в міжнародних відносинах // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 41-42. — 808 с. — .
- А. Субботін. Міжнародні відносини // Політична енциклопедія. / Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 453. — .
- Історія дипломатичних відносин у ХХ сторіччі / М. Й. Марущак. — Вінниця : Нова Кн., 2008. — 365 с. : портр. ; 21 см. — Бібліогр.: с. 365 (17 назв) та в кінці розд. — 500 пр. — .
- Історія міжнародних відносин (від Стародавнього світу до початку XX ст.) : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл., викл.] / Я. Б. Турчин, Р. Б. Демчишак, Т. І. Плазова ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. — 140 с. : іл. — Бібліогр.: с. 134—137 (80 назв). — .
- Історія міжнародних відносин (сер. III тис. до н. е. — сер. XVII ст. н. е.) : навч.-метод. посіб. для студ. ОНУ ім. І. І. Мечникова / О. І. Брусиловська, І. М. Коваль. — О. : Одеськ. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2013. — 188 с.
- Історія міжнародних відносин (1914—2015): навч. посіб. для студентів ВНЗ, викл. / Я. Б. Турчин, Р. Б. Демчишак, Л. С. Матлай ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2016. — 140 с. : іл. — Бібліогр.: с. 134—137 (77 назв). — .
- Теорія міжнародних відносин. Термінологічний словник / М. П. Гетьманчук, О. С. Івахів, О. В. Кукарцев та ін. ; [за ред. М. П. Гетьманчука]. — Л. : Тріада плюс, 2011. — 318 с. — Бібліогр.: с. 282—290 (124 назви). — .
- Основи теорії міжнародних відносин: навч. посіб. для студентів ВНЗ / Л. О. Дорош, М. В. Здоровега, О. Я. Івасечко та ін. ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 244 с. — Бібліогр.: с. 221—241 (353 назви). — .
- Основи теорії міжнародних відносин. Словник: навч. посіб. для студентів ВНЗ / М. П. Гетьманчук, Л. О. Дорош, М. В. Здоровега та ін. ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 340 с. — Бібліогр.: с. 326—337 (191 назва). — .
- Скрипка П. І. Культура міжнаціональних відносин. — К., 2010. — 144 c.
- Таємна дипломатія і розвідка у міжнародних відносинах: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. спец. «Міжнар. відносини»] / С. М. Пик ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л. : Вид-во ЛНУ, 2012. — 514 с. — Бібліогр.: с. 496—499 (44 назви). — .
- Wilkinson, Paul. International Relations: A Very Short Introduction. 2007. Oxford University Press.
- М-во освіти та науки. Вісник № 5. Харківський національний університет В. Н. Каразіна, 2016. — Х. ; Гамідов С. А. ; Вид-во ХНУ, 2016. — с. 176—177 — ISSN 2310-9513.
- Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики. — К., 2004. — С. 895. — .
Посилання
- Зовнішні зносини // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
- Le CERI est le principal centre universitaire français d’études internationales et d'analyse des sociétés politiques étrangères.
- L'Institut français des relations internationales est en France le principal centre de recherche et de débat indépendant consacré à l'analyse des questions internationales.
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Міжнародні відносини |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міжнародні відносини |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mizhnaro dni vidno sini ce sukupnist politichnih ekonomichnih socialnih kulturnih ta inshih zv yazkiv i vzayemovidnosin mizh uchasnikami sho diyut na mizhnarodnij areni derzhavami i soyuzami derzhav transnacionalnimi korporaciyami etnichnimi ta nacionalnimi grupami politichnimi i gromadskimi organizaciyami suspilnimi ruhami okremimi osobami tosho Mizhnarodni vidnosiniTema vivchennya doslidzhennyamizhderzhavni vidnosini d Doslidzhuyetsya vdPidtrimuyetsya Vikiproyektomd Mizhnarodni vidnosini u VikishovishiLishe u 2012 r u Palaci Nacij u Zhenevi Shvejcariya vidbulosya ponad 10 000 mizhuryadovih zustrichej U misti diye najbilsha kilkist mizhnarodnih organizacij u sviti Viniknennya nauki pro mizhnarodni vidnosini datuyetsya chasom greckogo istorika Fukidida 460 do n e 395 do n e StatusU vsih vipadkah mizhnarodni vidnosini stosuyutsya sistem transkordonnih socialnih vzayemodij vidnosin mizh politichnimi sub yektami derzhavami takimi yak suverenni derzhavi mizhuryadovi organizaciyi mizhnarodni neuryadovi organizaciyi inshi neuryadovi organizaciyi transnacionalni korporaciyi shirshih svitovih sistem world system sho utvoryuyutsya v rezultati ciyeyi vzayemodiyi ta za osoblivih umov privatni osobi Mizhnarodni vidnosini ye akademichnoyu ta derzhavnoyu politichnoyu sferoyu i takim chinom mozhut buti pozitivnimi ta normativnimi oskilki analizuyut i formulyuyut zovnishnyu politiku vibranoyi derzhavi Yak politichna aktivnist mizhnarodni vidnosini datuyutsya chasom greckogo istorika Fukidida bl 460 395 rr do n e ale okrema naukova disciplina u mezhah politologiyi sformuvalis na poch XX st 5901 u 4 znachnij nomenklaturi YuNESKO Na praktici mizhnarodni vidnosini ta mizhnarodni spravi skladayut okremu akademichnu programu abo galuz iz politologiyi a vikladeni v nij kursi znachnoyu miroyu ye mizhdisciplinarnimi Napriklad mizhnarodni vidnosini spirayutsya na galuzi politiki ekonomiki mizhnarodnogo prava komunikacijnih doslidzhen istoriyi demografiyi geografiyi sociologiyi antropologiyi kriminologiyi ta psihologiyi Sfera mizhnarodnih vidnosin ohoplyuye taki pitannya yak globalizaciya diplomatichni vidnosini derzhavnij suverenitet mizhnarodna bezpeka ekologichna stijkist rozpovsyudzhennya yadernoyi zbroyi nacionalizm ekonomichnij rozvitok globalna finansova sistema terorizm ta prava lyudini IstoriyaCej rozdil mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cej rozdil pogodivshi jogo iz chinnimi movnimi standartami gruden 2019 Dokladnishe Holodna vijna Doslidzhennya mizhnarodnih vidnosin pochinayutsya tisyachi rokiv tomu Barri Buzan Barry Buzan ta Richard Littl Richard Little rozglyadayut vzayemodiyu drevnih shumerskih mist derzhav pochinayuchi z 3500 r do n e yak pershu povnocinnu mizhnarodnu sistemu Vivchennya mizhnarodnih vidnosin u galuzi politologiyi nabulo aktualnosti pid chas holodnoyi vijni Bagato politologiv poboyuvalisya sho Radyanskij Soyuz i Spolucheni Shtati pochnut svitovu yadernu vijnu Peredbachalosya sho vivchayuchi yak krayini vzayemodiyut odna z odnoyu bulo b prostishe peredbachiti yakoyu bude reakciya Spoluchenih Shtativ abo Radyanskogo Soyuzu v bud yakij situaciyi sho svoyeyu chergoyu polegshit zapobigannya vijni Doslidzhennya mizhnarodnih vidnosin do nedavnogo chasu bulo vivchennyam togo yak derzhavi vzayemodiyut z inshimi derzhavami Odnak novij svitovij poryadok derzhavnoyi sistemi pislya zakinchennya holodnoyi vijni vimagav pereosmislennya aktoriv Istoriya mizhnarodnih vidnosin zasnovana na suverennih derzhavah ta bagatoh inshih tipah chasto prostezhuyetsya do Vestfalskogo miru 1648 r yakij svoyeyu chergoyu stav vazhlivim krokom u rozvitku suchasnih derzhavnih sistem Do cogo yevropejska serednovichna organizaciya politichnoyi vladi bula zasnovana na neviznachenomu iyerarhichnomu religijnomu poryadku Usuperech poshirenij dumci Vestfaliya vse she vtilyuvala bagatorivnevi sistemi suverenitetu osoblivo v ramkah Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Bilshoyu miroyu nizh Vestfalskij mir Utrehtskij dogovir 1713 r yak vvazhayut vidobrazhaye formuvannya normi pro te sho suvereni ne mali vnutrishnih rivnih u mezhah viznachenoyi teritoriyi i niyakih zovnishnih nachalnikiv ne buli vishim organom vladi na suverennih kordonah ciyeyi teritoriyi Stolittyami priblizno z 1500 do 1789 roku vinikli nezalezhni suverenni derzhavi institucionalizaciya diplomatiyi ta armij Francuzka revolyuciya dodala do cogo novoyi ideyi sho ne princi abo oligarhiya a gromadyani stanu viznachayutsya yak naciyi povinni buti viznacheni yak suveren Taka derzhava v yakij naciya suverenna bude zvidti nazivatisya nacionalnoyu derzhavoyu na vidminu vid monarhiyi chi religijnoyi derzhavi Termin respublika dedali bilshe staye yiyi sinonimom Alternativna model nacionalnoyi derzhavi bula rozroblena u vidpovid na francuzku respublikansku koncepciyu nimcyami ta inshimi yaki zamist nadannya suverenitetu gromadyan zberigali knyaziv ta shlyahti ale viznachali nacionalnu derzhavnist v etnichno lingvistichnih umovah vstanovlyuyuchi ridko yakbi kolis vikonav ideal sho vsi lyudi sho govoryat odniyeyu movoyu povinni nalezhati lishe do odniyeyi derzhavi Ta zh pretenziya na suverenitet bula zroblena dlya oboh form nacionalnoyi derzhavi U sogodnishnij Yevropi lishe kilka derzhav vidpovidayut pevnomu viznachennyu nacionalnoyi derzhavi bagato hto prodovzhuye mati korolivski gosudari i navryad chi voni etnichno odnoridni Osobliva yevropejska sistema sho peredbachaye suverennu rivnist derzhav eksportuyetsya v Ameriku Afriku ta Aziyu cherez kolonializm i standarti civilizaciyi Nareshti suchasna mizhnarodna sistema bula stvorena shlyahom dekolonizaciyi pid chas holodnoyi vijni Prote ce trohi zanadto sprosheno Hocha nacionalno derzhavna sistema vvazhayetsya suchasnoyu bagato derzhav ne vklyuchili cyu sistemu i nazivayutsya dosuchasnimi Bilshe togo kilka krayin peretvorilisya za mezhi napoleglivosti na povnij suverenitet i mozhut vvazhatisya postmodernimi Spromozhnist suchasnogo MV diskursu poyasniti vidnosini cih riznih tipiv derzhav superechliva Rivni analizu ce sposib pereglyadu mizhnarodnoyi sistemi yaka vklyuchaye individualnij riven vnutrishnyu derzhavu yak odinicyu mizhnarodnij riven transnacionalnih ta mizhuryadovih sprav ta globalnij riven Te sho chitko viznano teoriyeyu mizhnarodnih vidnosin ne rozvinulosya do pislya Pershoyi svitovoyi vijni i bilsh detalno rozglyanute nizhche Teoriya MV odnak maye davnyu tradiciyu zaluchennya do roboti inshih suspilnih nauk Vikoristannya kapitalizacij M i V u mizhnarodnih vidnosinah spryamovane na te shob vidriznyati akademichnu disciplinu mizhnarodnih vidnosin vid yavish mizhnarodnih vidnosin Bagato hto posilayetsya na Sun Czi Mistectvo vijni VI st do n e Fukidid Istoriya Peloponneskoyi vijni V st do n e Chanak ya Arthashastra IV st do n e Yak nathnennya dlya realistichnoyi teoriyi Tomasa Gobbsa ta zabezpechennya yiyi podalshoyi rozrobki Tomas Gobbs Leviafan Nikkolo Mak yavelli Derzhavec Analogichnim chinom liberalizm spirayetsya na tvorchist Kanta ta Russo a robota pershogo chasto zgaduyetsya yak persha rozrobka teoriyi demokratichnogo svitu Popri te sho suchasni prava lyudini znachno vidriznyayutsya vid vidu prav peredbachenih prirodnim pravom Fransisko de Vitoriya ta Dzhon Lok zaproponuvali pershi rahunki pro universalne pravo na pevni prava na osnovi zagalnogo lyudstva U 20 stolitti krim suchasnih teorij liberalnogo internacionalizmu marksizm buv osnovoyu mizhnarodnih vidnosin Osnovnimi techiyami mizhnarodnih vidnosin ye z pershoyi svitovoyi vijni liberalnij internacionalizm liberalizm chi idealizm Vudro Vilson z chasiv Drugoyi svitovoyi vijni realizm Gans Morgentau 1940 ti roki funkcionalizm 1950 ti roki neofunkcionalizm transaktionizm Karl V Dojch 1970 ti roki neoliberalnij institucionalizm neoliberalizm z komponentami teoriyi vzayemozalezhnosti ta teoriyi rezhimu 1980 ti roki neorealizm takozh nazivayut strukturnim realizmom Kennet Nil Voltc 1990 ti roki socialnij konstruktivizm Na dodatok do cih osnovnih napryamkiv isnuyut i inshi pidhodi taki yak nauka pro nekromah derzhavna kartelna teoriya anglijska shkola feministski teoriyi mizhnarodnih vidnosin ta postmodernistski pidhodi Liberalna mizhnarodna teoriya proti mizhnarodnoyi teoriyi realizmuDokladnishe Teoriya mizhnarodnih vidnosin Dvoma suchasnimi velikimi shkolami teoriyi mizhnarodnih vidnosin ye mizhnarodni teoriyi liberalizmu ta realizmu Liberalna teoriya chasto vidznachayetsya analizom idealnogo abo utopichnogo rezultatu Odnak teoriya realizmu zoseredzhuyetsya na sposobah vzayemodiyi derzhav Vidminnu diskusiyu shodo vidminnostej prirodi cih dvoh teorij mozhna znajti v Dvadcyatirichnij krizi 1919 1939 rr Edvarda Karra vin vikoristovuye termin utopizm dlya liberalizmu abo v Politici mizh narodami Gansa Morgentau Realisti chasto zgaduyut Fukidida yak pershogo mislitelya realista yakij zalishiv istoriyu vijni yak volodinnya na ves chas jogo stil pisma v yakomu vin keruvavsya lishe faktami z nadijnih dzherel i jogo koncentraciyu na vladi v Istoriyi Peloponneskoyi vijni Medianskomu dialogovi chasto pridilyayetsya dodatkova uvaga zavdyaki unikalnomu vikoristannyu dialogu sho sponukalo bagatoh vvazhati sho Fukidid namagayetsya pidkresliti vazhlivu podiyu Zvidsi vihodit citata Silni roblyat te sho mayut vladu robiti a slabki viznayut te sho voni povinni virazhayuchi realistichnu temu rivnopravnih Odnak dlya cikavogo oglyadu svitoglyadu yakij sformuvavsya u pismovomu viglyadi Fukidida div R G Kollingvud Ideya istoriyi Realizm tradicijno oriyentuvavsya na vladu a v derzhavnij sistemi Vestfaliyi derzhava vvazhayetsya najbilsh vladnoyu Oskilki jdetsya pro vladu realizm bilshe sfokusuvavsya na visokij politici nizh na nizkij politici Prote yak pravilo z pochatku 90 h rokiv vijni vidbuvalisya v mezhah shtativ a ne mizh derzhavami ce nini koli pereosmislyuyetsya v ramkah realizmu Inshi formuvalni misliteli v teoriyi realizmu Sv Avgustin z m Gippon Pro Grad Bozhij Nikkolo Mak yavelli Derzhavec Tomas Gobbs Leviafan Karl Shmitt Politichna koncepciya Gans Morgentau Politika mizh narodami Genri Kissindzher Hedli Bull Anarhichne suspilstvo Kennet Nil Voltc Dzhon Mirshajmer Tragediya Velikoyi Potuzhnosti Liberalizm takozh zvanij idealizm zdobuv populyarnist pislya zakinchennya pershoyi svitovoyi vijni i torzhestva vilsonivskogo liberalizmu Liberalizm u teoriyi mizhnarodnih vidnosin zagalom pov yazanij z internacionalizmom institucionalizmom ta socializmom Po suti liberalisti vvazhayut sho lyudska priroda horosha vijni mozhna uniknuti i ye moralnij universalizm Voni ne prostezhuyut dovgoyi istoriyi svoyeyi teoriyi yak ce roblyat realisti Klyuchovi temi vklyuchayut mizhnarodne pravo suverenitet mizhnarodni organizaciyi ta globalne upravlinnya Formativni misliteli v liberalnij teoriyi Fransisko de Vitoriya ta Salamankska shkola Immanuyil Kant Vichnij mir Volodimir Lenin Imperializm visha stadiya kapitalizmu Devid Geld Demokratiya ta Globalnij Orden KriteriyiSpecifika uchasnikiv Na dumku vidomogo francuzkogo filosofa i sociologa R Arona mizhnarodni vidnosini ce vidnosini mizh politichnimi odinicyami Takim chinom dlya nogo mizhnarodni vidnosini ce nasampered vzayemodiya mizh derzhavami abo diplomatom i soldatom Na dumku zh amerikanskogo politologa Dzh Rozenau simvolichnimi sub yektami mizhnarodnih vidnosin ye turist i terorist Osobliva priroda Mizhnarodni vidnosini ye duzhe skladnoyu i bagatoaspektnoyu sferoyu lyudskoyi diyalnosti Voni zalishayutsya sferoyu neperedbachuvanosti ta ne zumovlenosti a yihni zakonomirnosti mayut stohastichnij harakter i kozhna tendenciya stikayetsya na svoyemu shlyahu z bezlichchyu kontrtendencij Tomu na vidminu vid politichnogo zhittya vseredini derzhav mizhnarodni vidnosini mayut anarhichnij harakter i vidriznyayutsya velikoyu neviznachenistyu U rezultati kozhen yihnij uchasnik zmushenij robiti kroki vihodyachi z neperedbachuvanosti povedinki inshih uchasnikiv Kriterij lokalizaciyi Na dumku francuzkogo doslidnika M Merlya mizhnarodni vidnosini ce sukupnist ugod i potokiv yaki peretinayut kordoni abo zh mayut tendenciyu do peretinannyu kordoniv MV ob yektivno sub yektivna realnist sho zalezhit vid lyudskoyi svidomosti Sfera doslidzhenZavdyaki duzhe shirokij oblasti doslidzhen ohoplyuyuchi vsi yavisha z diapazonom sho perevishuye mezhi krayin nauka pro mizhnarodni vidnosini ye dosit mizhdisciplinarnoyu galuzzyu Zadiyani v nomu vcheni vikoristovuyut dosyagnennya ta naukovo doslidnij aparat takih nauk yak politologiya pravo istoriya ekonomika geografiya sociologiya filosofiya a inodi navit psihologiya Yak naslidok akademichni doslidzhennya v mizhnarodnih vidnosinah zazvichaj skladayutsya z predmetiv sho mistyat elementi kozhnoyi z cih nauk Najbilsh chasto vikoristovuvanij podil mizhnarodnih vidnosin viznayetsya yih kriteriyem Tradicijno najvazhlivishimi vvazhalisya mizhnarodni politichni vijskovi ta ekonomichni vidnosini V ostanni desyatilittya dedali bilshe znachennya v svitovij nauci pro mizhnarodni vidnosini otrimali taki napryamki yak mizhnarodni kulturni naukovo tehnichni abo ekologichni vidnosini Inshi pidrozdili takozh vikoristovuyutsya napriklad na osnovi geografichnogo kriteriyu napriklad mizhnarodni vidnosini v Yevropi TeoriyaNauka pro mizhnarodni vidnosini poki sho ne zmogla rozrobiti odne sistematichne i zagalnoprijnyate teoretichne poyasnennya vivchenih yavish ta procesiv Natomist yak i v bagatoh inshih suspilnih naukah isnuye bagato techij ta doslidnickih pidhodiv Najbilshu rol nini koli viyavlyayut tri z nih realizm liberalizm i konstruktivizm kozhen z nih maye bagato riznovidiv todi yak doslidniki yaki yih spoviduyut chasto zgodni lishe z najbilsh zagalnimi pitannyami Sub yekti sho berut uchast u mizhnarodnih vidnosinah nazivayutsya yih uchasnikami abo aktorami U Polshi najchastishe prijmayetsya yih klasifikaciya zaproponovana Yuzefom Kukulkoyu pol Jozef Kukulka Doslidnik rozriznyav chotiri osnovnih tipi uchasnikiv naciyi krayini mizhnarodni organizaciyi transnacionalni strukturi ta sili Desho po inshomu z cogo pitannya rozglyadayetsya nauka mizhnarodnogo prava yaka rozrobila koncepciyu sub yektiv mizhnarodnogo prava Epistemologiya ta teoriya mizhnarodnih vidnosin Teoriyi mizhnarodnih vidnosin mozhna rozdiliti na dva tabori epistemologiyi pozitivistsku i post pozitivistsku Pozitivistski teoriyi spryamovani na vidtvorennya cih naukovih metodiv yaki dozvolyayut proanalizuvati sili materialnogo vplivu Yak pravilo zoseredzheni na harakteristikah mizhnarodnih vidnosin takih yak vidnosini mizh derzhavami rozmir vijskovoyi sili balansu sil i t p Post pozitivistska epistemologiya v svoyu chergu vidkidaye ideyu pro te sho socialnij svit mozhe buti rozglyanuto ob yektivno i bez z urahuvannya standartiv Vona vidkidaye centralnu ideyu neorealizmu neoliberalizmu taku yak teoriya racionalnogo viboru na rivni na yakomu naukovij metod ne zastosovuyetsya v suspilstvi ta nemozhlivo vivchiti mizhnarodni vidnosini Osnovna vidminnist mizh cimi dvoma poziciyami polyagaye v tomu sho pozitivni teoriyi taki yak neo realizmu propoziciyi neformalnogo poyasnennya napriklad chomu i yak nakopichuyetsya sila Postpozitivistski teoriyi zoseredzhuyutsya na pitannyah napriklad pro te sho rozumiyetsya pid nazvoyu sila yak yiyi zarobiti yak vona zbirayetsya i yak yiyi mozhna vidtvoriti Chasto postpozitivistski teoriyi chitko pidtrimuyut normativnij pidhid do mizhnarodnih vidnosin vklyuchivshi etiku Tradicijni mizhnarodni vidnosini chasto ignoruvalisya v toj chas yak pozitivistski teoriyi sformuvali riznicyu mizh faktami i normativnimi rishennyami abo ponyattyam cinnist Debati u 1980 1990 rokah mizh pozitivistami ta post pozitivistami stali dominuyuchimi diskusiyami i opisuyutsya yak odin z troh najbilshih debativ cogo periodu Klasifikaciya1 Na osnovi klasovogo kriteriyu vidnosini panuvannya i pidporyadkuvannya vidnoshennya v epohu feodalizmu i kapitalizmu vidnosini spivpraci ta vzayemodopomogi teoriya socialistichnogo svitu perehidni vidnosini vidnosini mizh krayinami sho rozvivayutsya sho zvilnilisya vid kolonialnoyi zalezhnosti 2 Na osnovi zagalnocivilizacijnogo kriteriyu MV zasnovani na balansi sil MV zasnovani na balansi interesiv 3 Za sferami suspilnogo zhittya ekonomichni politichni vijskovo strategichni kulturni ideologichni 4 Na osnovi vzayemodiyuchih uchasnikiv mizhderzhavni vidnosini mizhpartijni vidnosini vidnosini mizh mizhnarodnimi organizaciyami TNK privatnimi osobami 5 Za stupenem rozvitku j intensivnosti vidnosini visokogo rivnya vidnosini serednogo rivnya vidnosini nizkogo rivnya 6 Na osnovi geopolitichnogo kriteriyu globalni zagalnoplanetarni regionalni subregionalni 7 Za stupenem napruzhenosti vidnosini stabilnosti ta nestabilnosti vidnosini doviri ta vorozhnechi vidnosini spivpraci ta konfliktu vidnosini miru ta vijni ZakonomirnostiGolovnoyu dijovoyu osoboyu MV ye derzhava Osnovna forma diyalnosti diplomatiya Ostannim chasom nabirayut populyarnist ideyi transnacionalistiv yaki vvazhayut sho v suchasnih umovah rol derzhavi padaye pri comu rol inshih chinnikiv TNK mizhnarodni uryadovi ta neuryadovi organizaciyi zrostaye Derzhavna politika isnuye v dvoh vimirah vnutrishnomu vnutrishnya politika yaka ye predmetom politologiyi i zovnishnomu zovnishnya politika yaka ye predmetom mizhnarodnih vidnosin Osnova vsih mizhnarodnih dij derzhav kriyetsya v yih nacionalnih interesah persh za vse pragnennya derzhav zabezpechiti bezpeku suverenitet i vizhivannya Mizhnarodni vidnosini ce silova vzayemodiya derzhav balans sil v yakomu perevagoyu volodiyut najbilsh mogutni derzhavi Balans sil mozhe prijmati rizni formi odnopolyarnu bipolyarnu trohpolyarnu multipolyarnu konfiguraciyu Universalnist zakonomirnostej MV polyagaye v tomu sho diya universalnih mizhnarodnih zakonomirnostej stosuyetsya ne okremih regioniv a vsiyeyi svitovoyi sistemi v cilomu zakonomirnosti MV sposterigayutsya v istorichnij perspektivi v sposterezhuvanij period i v majbutnomu zakonomirnosti MV ohoplyuyut usih uchasnikiv MV i vsi sferi suspilnih vidnosin Oskilki predmetna oblast teoriyi mizhnarodnih vidnosin ce sfera politiki cya nauka nalezhit do oblasti politichnogo znannya Bilsh togo do nedavnogo chasu vona rozglyadalas yak odin z rozdiliv politichnoyi nauki Na pochatkovomu etapi rozvitku suchasnoyi politologiyi ne pridilyalosya uvagi mizhnarodnim vidnosinam Persha svitova vijna zminila situaciyu Bagato derzhavnih diyachiv perebuvali v poloni zastarilih uyavlen i sudzhen i ne do kincya peredbachili naslidki prijnyatih nimi rishen Pidsumki vijni pidshtovhnuli naukove spivtovaristvo uvazhnishe pidijti do temi mizhnarodnih vidnosin Po zakinchennyu Drugoyi svitovoyi vijni stvorena v ramkah sistemi OON specialna organizaciya z pitan kulturi i osviti YuNESKO provela nizku zahodiv z konstituyuvannya politologiyi yak mizhnarodno viznanoyi naukovoyi disciplini Struktura politichnoyi nauki 1 Politichna teoriya 2 Teoriya politichnih institutiv 3 Vivchennya partij grup gromadskoyi dumki 4 Teoriya mizhnarodnih vidnosin bula shiroko poshirena na zahodi zavdyaki velikij kilkosti misliteliv perevazhno amerikanskih v SRSR v period vidligi bulo stvoreno bezlich naukovo doslidnih centriv z mizhnarodnoyi tematiki Kanonichni paradigmi teoriyi mizhnarodnih vidnosinLiberalno idealistichna paradigma U svoyemu rozvitku liberalno idealistichna paradigma perezhila kilka periodiv pidjomu najbilshi z yakih vidnosyatsya do pochatku i kincya XX stolittya Na pochatku XX stolittya v liberalizmi prostezhuvalisya tri osnovni techiyi techiya yaka pokladala nadiyi na pravove vregulyuvannya mizhnarodnih vidnosin napriklad za dopomogoyu prijnyattya riznih mizhnarodnih konvencij techiya yaka pokladala nadiyi na vporyadkuvannya mizhnarodnih vidnosin za dopomogoyu mizhnarodnih organizacij napriklad Ligi Nacij techiya yaka robila akcent na rozzbroyennya Bezposerednim vtilennyam v politichnij praktici idej liberalnogo idealizmu stali taki dokumenti rozrobleni pislya Pershoyi svitovoyi vijni yak programa Vudro Vilsona pro stvorennya Ligi Nacij 1917 pakt Briana Kelloga 1928 vidmovu vid vijni yak znaryaddya nacionalnoyi politiki i doktrina Stimsona 1932 neviznannya bud yakih zmin dosyagnutih za dopomogoyu sili Novij pidjom liberalno idealistichnih idej pripadaye na zakinchennya holodnoyi vijni v hodi yakoyi panuvali ideyi politichnogo realizmu i neorealizmu Pri comu liberalna techiya peretvoritsya z urahuvannyam novih realij v neoliberalizm Osnovni polozhennya liberalno idealistichnoyi paradigmi Uchasniki mizhnarodnih vidnosin shiroke kolo aktoriv yake poyednuye ne tilki derzhavi a j mizhnarodni uryadovi organizaciyi mizhnarodni neuryadovi organizaciyi transnacionalni korporaciyi gromadski ob yednannya ta privatni osobi Derzhava ne mozhe vvazhatisya racionalnim i universalnim aktorom Mizhnarodna politika derzhavi ce postijna borotba uzgodzhennya interesiv riznih sub yektiv U mizhnarodnih vidnosinah vidsutnya verhovna vlada odnak ce ne vede do panuvannya principu dopomozhi sobi sam Rozshirennya povnovazhen mizhnarodnih organizacij rozrobka i prijnyattya norm mizhnarodnogo prava privnosit racionalnij element v mizhnarodni vidnosini zavdyaki yakomu umozhlivlyuye rivnopravnu uchast v mizhnarodnij politici riznih derzhav a ne tilki velikih derzhav Mizhnarodni vidnosini ne mozhna zvoditi lishe do stanu miru i vijni Mizhnarodni procesi riznomanitni a zavdyaki zrostannyu vzayemozalezhnosti svitu i formuvannya svitovoyi spilnoti mozhna govoriti pro zrostannya mizhnarodnogo spivrobitnictva U vsomu riznomanitti cilej yaki mayut mizhnarodni aktori prioritet viddayetsya zagalnolyudskim cinnostyam i principam yaki vedut do formuvannya regulovanogo svitovogo poryadku Vregulyuvannya riznih konfliktiv i superechok mozhlivo mirnim shlyahom za dopomogoyu nayavnih mizhnarodnih organizacij i norm mizhnarodnogo prava Prioritet liberalno idealistichnoyi paradigmi stvorennya sistemi kolektivnoyi bezpeki vidmova vid vijni yak instrumentu mizhnarodnoyi politiki Majbutnye mizhnarodnih vidnosin stvorennya zagalnosvitovogo spivtovaristva Ne viklyuchena mozhlivist stvorennya svitovogo uryadu Politichnij realizm Dokladnishe Realizm mizhnarodni vidnosini Najbilsh vidomimi predstavnikami politichnogo realizmu v mizhnarodnih vidnosinah ye Gans Morgentau Rejmon Aron Dzhordzh Kennan Edvard Karr Frederik Shuman Kennet Tompson Dana paradigma sformuvalasya v pershij polovini XX stolittya hocha yiyi vitoki mozhna prostezhiti she v robotah Fukidida N Makiavelli T Gobbsa Osnovnij impuls v svoyemu rozvitku politichnij realizm otrimav v rezultati serjoznoyi kritiki riznih utopichnih teorij v politici yaki ignoruvali silovij harakter mizhnarodnih vidnosin Rozglyadayuchi lyudinu yak egoyistichnu istotiu predstavniki takoyi paradigmi zvertayutsya nasampered do doslidzhennya rechej yaki vzhe isnuyut v mizhnarodnih vidnosinah a ne tih yaki mozhlivo z yavlyatsya v majbutnomu Osnovni polozhennya politichnogo realizmu Golovnimi uchasnikami mizhnarodnih vidnosin ye derzhavi Derzhavi racionalni odnoridni politichni organizmi Tilki derzhavi volodiyut legitimnim pravom ogoloshennya i vedennya voyen ukladennya mizhnarodnih dogovoriv tosho Sut mizhnarodnoyi politiki viznachayut nasampered veliki derzhavi yaki mozhut pidtrimuvati abo porushuvati mizhnarodnu stabilnist Voni roblyat te sho mozhut v toj chas yak slabki derzhavi sho yim dozvolyat Tomu veliki derzhavi mozhut zhertvuvati interesami malih derzhav Mizhnarodni vidnosini nosyat anarhichnij harakter Kozhen keruyetsya tilki svoyimi interesami tomu osnovnij stimul derzhav na mizhnarodnij areni nacionalni interesi Pozayak v mizhnarodnih vidnosinah vidsutnya verhovna vlada to v nih panuye princip dopomozhi sobi sam U mizhnarodnih vidnosinah v umovah isnuvannya interesiv u kozhnoyi z derzhav nemozhlivo uniknuti konfliktnih situacij Tomu v osnovi mizhnarodnih procesiv lezhit mizhderzhavnij konflikt abo jogo krajnya forma vijna Hocha predstavniki politichnogo realizmu ne viklyuchayut isnuvannya inshih vidiv mizhnarodnih procesiv vsi voni nosyat na yihnyu dumku pidleglij harakter po vidnoshennyu do vijni a mir ce idealna situaciya sho maye timchasovij harakter Mizhnarodna zh spivpracya viyavlyayetsya persh za vse u formi vijskovih i vijskovo politichnih soyuziv Najefektivnishim zasobom zabezpechennya miru zgidno politichnogo realizmu ye balans sil yakij vinikaye yak iz zitknennyam nacionalnih interesiv tak i z povagi prav odin odnogo spilnosti kultur Tak yak v mizhnarodnih vidnosinah nacionalni interesi derzhav postijno stikayutsya to osnovnoyu metoyu derzhav ye zabezpechennya vlasnoyi bezpeki Golovnij resurs yiyi zabezpechennya vlada v najshirshomu sensi golovnoyu oznakoyu yakoyi ye zdatnist kontrolyuvati povedinku inshih uchasnikiv mizhnarodnih vidnosin Inshi motivi povedinki derzhavi na mizhnarodnij areni amp nbap pidvishennya prestizhu derzhavi i zadovolennya ekonomichnih interesiv shariv sho mayut politichnu vagu v derzhavi Golovnim zasobom zabezpechennya bezpeki derzhavi ye sila abo zagroza zastosuvannya sili yaki ye osnovnim materialnim chinnikom sho zabezpechuye politichnu mic derzhavi Anarhichnij harakter mizhnarodnih vidnosin nemozhlivo podolati za dopomogoyu vdoskonalennya norm mizhnarodnogo prava yaki navpaki povinni pidtrimuvati verhovenstvo sili j iyerarhiyi Prirodu mizhnarodnih vidnosin ne mozhna zminiti mozhna lishe zminiti konfiguraciyu politichnih sil Marksistsko leninska paradigma Dokladnishe Marksizm Hocha v suchasnih umovah marksistsko leninska paradigma ye zdebilshogo marginalnoyu ideyi marksizmu leninizmu zberigayut micni poziciyi v teoriyi mizhnarodnih vidnosin nadayuchi takozh znachnij vpliv na inshi mizhnarodno politichni nauki Osnovni polozhennya marksistsko leninskoyi paradigmi Golovnoyu dijovoyu osoboyu mizhnarodnih vidnosin ye socialni klasi burzhuaziya i proletariat tomu derzhavi yak aktori mizhnarodnih vidnosin vtorinni Nacionalni derzhavi buli stvoreni burzhuaziyeyu z metoyu klasovogo panuvannya i pidporyadkuvannya Na pidstavi svoyih egoyistichnih cilej otrimannya nadpributkiv poshuk deshevoyi robochoyi sili novih rinkiv zbutu produkciyi i z vikoristannyam zovnishnopolitichnih instrumentiv derzhavi burzhuaziya destabilizuye mizhnarodni vidnosini spriyaye rozgortannyu voyen i konfliktiv Mizhnarodni vidnosini ne vidriznyayutsya vid vnutrishno suspilnih vidnosin vinyatok masshtab mayut vtorinnij i tretinnij harakter ye odnim z elementiv nadbudovi yaka viznachayetsya ekonomichnim bazisom vidobrazhayut osoblivosti vzayemodiyi burzhuaziyi i proletariatu v ramkah nacionalnih derzhav nosyat kapitalistichnij harakter Golovni mizhnarodni procesi socialistichni revolyuciyi klasovi konflikti krizi i vijni Cili uchasnikiv mizhnarodnih vidnosin diametralno protilezhni burzhuaziya pragne do otrimannya pributku proletariat do svitovoyi socialistichnoyi revolyuciyi yaka zvilnit svit vid ekspluataciyi z boku burzhuaziyi i vstanovit socialistichnij a potim komunistichnij lad Zasobi dosyagnennya cih cilej takozh riznyatsya burzhuaziya vikoristovuye posilennya ekspluataciyi proletariat svitovu socialnu revolyuciyu Majbutnye mizhnarodnih vidnosin viznacheno ob yektivnimi zakonami suspilnogo rozvitku Vidbudetsya vidmirannya derzhavi vstanovlyatsya prosti normi moralnosti i spravedlivosti Suchasni teoriyi mizhnarodnih vidnosinNeorealizm Viniknennya shkoli neorealizmu abo strukturnogo realizmu pov yazuyut z publikaciyeyu v 1979 roci knigi Kenneta Voltca Teoriya mizhnarodnoyi politiki Inshi vidatni predstavniki danoyi techiyi v mizhnarodnih vidnosinah B Buzan R Gilpin P Kennedi Dzh Modelski S Volt Dzh Mirshajmer V Tompson Dzh Snajder V Volfort D Snou K Holsti K Lejn R Dzhervis Z Bzhezinskij F Fukuyama S Gantington Vinikli novi ponyattya sistema mizhnarodnih vidnosin seredovishe mizhnarodnih vidnosin vijskova ta ekonomichna bezpeka balans interesiv strategichne partnerstvo yaderne strimuvannya mizhnarodna bezpeka Osnovni polozhennya neorealizmu Neorealizm pochinayetsya z posilki zgidno z yakoyu teoriya mizhnarodnih vidnosin i teoriya svitovoyi politiki ce ne odne i te zh Zgidno z neorealizmom mizhnarodni vidnosini ce mizhderzhavni vidnosini a svitova politika vzayemodiya nederzhavnih aktoriv Mizhnarodni vidnosini rozglyadayutsya yak cilisna sistema yaka funkcionuye u vidpovidnosti z pevnimi zakonami Tilki sistemnij analiz mozhe rozkriti prirodu mizhnarodnih vidnosin Neorealizm perenosit centr poyasnennya mizhnarodnoyi povedinki na riven mizhnarodnoyi sistemi strukturni vlastivosti yakoyi ne zalezhat vid zusil malih i serednih derzhav a ye rezultatom vzayemodiyi mizh velikimi derzhavami Vidnosini mizh velikimi derzhavami i inshimi derzhavami ne ye odnoznachno anarhichnimi bo zalezhat perevazhno vid voli velikih derzhav Krim togo Voltc vidiliv tri osnovnih principi strukturi mizhnarodnih vidnosin strukturna triada Po pershe derzhavi nasampered keruyutsya motivom vizhivannya Po druge uchasnikami mizhnarodnih vidnosin zalishayutsya tilki derzhavi bo inshi aktori ne nazdognali i ne peregnali providni derzhavi za nayavnistyu povnovazhen i vladnih mozhlivostej Po tretye derzhavi neodnoridni i vidriznyayutsya mozhlivostyami i potencialom Neorealizm pragne znajti i vichlenuvati ekonomichni vidnosini vid politichnih Neorealizm vidriznyaye pragnennya do metodologichnoyi suvorosti Golovni aktori derzhavi ta yih soyuzi Yih osnovni cili zahist nacionalnih interesiv bezpeka derzhavi i zberezhennya status kvo v mizhnarodnih vidnosinah Osnovni zasobi dosyagnennya cih cilej sila i soyuzi Rushijna sila mizhnarodnih vidnosin u zhorstkomu strimuvanni vplivu strukturnih obmezhen mizhnarodnoyi sistemi Shozhist neorealizmu i politichnogo realizmu Yak realisti tak i neorealisti vvazhayut sho bo priroda mizhnarodnih vidnosin ne zminyuyetsya protyagom tisyacholit to nemaye pidstav vvazhati sho voni pridbayut yakijs inshij harakter v majbutnomu Obidvi teoriyi vvazhayut sho vsi sprobi zmini mizhnarodnoyi sistemi zasnovani na liberalno idealistichnih pidstavah zazdalegid prirecheni na proval Neoklasichnij realizm Vpershe termin neoklasichnij realizm buv vikoristanij Gideonom Rouzom u 1998 roci dlya opisu grupi teoretichnih pidhodiv v teoriyi mizhnarodnih vidnosin yaki pragnut sintezuvati strukturnij realizm i teoriyu zovnishnoyi politiki z metoyu poyasnennya i prognozuvannya zmin u zovnishnij politici derzhavi Inshi vidatni predstavniki danoyi techiyi v mizhnarodnih vidnosinah Dzh Mirshajmer V Volfort R Shveler Kristensen F Zakariya ta inshi Osnovni polozhennya neoklasichnogo realizmu Zovnishnya politika derzhavi yiyi zmini rozglyadayutsya cherez prizmu diyalnosti derzhavnih i nederzhavnih aktoriv na vnutrishnoderzhavnomu rivni Derzhava reaguye na mizhnarodni zagrozi stvoryuyuchi gromadsku koaliciyu sho dozvolyaye integruvati neobhidni dlya zovnishnopolitichnoyi vidpovidi resursi Neoliberalizm Vidrodzhennya pozicij liberalno idealistichnoyi paradigmi pidirvanih v hodi holodnoyi vijni vidbulosya pislya rozpadu bipolyarnoyi sistemi mizhnarodnih vidnosin Pri comu pochatkova paradigma zvazhayuchi na istotni zmini na mizhnarodnij areni posilennya mizhnarodnih integracijnih procesiv poyava novih derzhav na politichnij karti svitu netradicijnih zagroz bezpeki procesi pov yazani z globalizaciyeyu bula piddana glibokij transformaciyi yaka privela do formuvannya idej neoliberalizmu Najbilsh vidomimi predstavnikami neoliberalizmu stali Robert Kohen i Dzhozef Naj Vidminnimi risami novoyi paradigmi stali nastupni polozhennya Yak i v liberalno idealistichnij paradigmi neoliberali vvazhayut sho derzhava ne ye yedinim uchasnikom mizhnarodnih vidnosin Zrostaye rol takih netradicijnih aktoriv yak TNK mizhnarodnih organizacij teroristichnih i kriminalnih organizacij individiv tosho Zbilshennya chisla uchasnikiv mizhnarodnih vidnosin maye i ryad negativnih naslidkiv nasampered zbilshuyetsya chislo dzherel i roste riznomanittya zagroz dlya suspilstva i vsogo lyudstva Krashim rishennyam u cij situaciyi ye koncepciya kooperativnoyi bezpeki Takim chinom u centri neoliberalizmu znahodyatsya problemi mizhnarodnoyi bezpeki Golovnoyu metoyu uchasnikiv mizhnarodnih vidnosin na dumku prihilnikiv neoliberalizmu ye mizhnarodna bezpeka v toj chas yak predstavniki liberalno idealistichnoyi paradigmi vkazuvali na plyuralizm cilej z prioritetom universalnih idealiv i lyudskih cinnostej Odniyeyu z umov dosyagnennya mizhnarodnoyi stabilnosti svitovogo poryadku i socialnogo progresu ye rozvitok mizhnarodnogo spivrobitnictva yake takozh spriyaye zrostannyu ekonomichnogo blagopoluchchya Golovni zasobi mizhnarodnih vidnosin poshirennya idealiv liberalnoyi demokratiyi i rinku a u liberaliv stvorennya mizhnarodnih organizacij rozvitok mizhnarodnogo prava i spivrobitnictva Centr vagi perenositsya z mizhnarodnogo prava i mizhnarodnih organizacij diyalnist yakih najchastishe viyavlyayetsya bezplidnoyu na mizhnarodnu moral Pri comu golovnimi kriteriyami moralnosti visuvayutsya liberalna demokratiya i prava lyudini na osnovi yakih v majbutnomu mozhlive stvorennya novogo svitovogo poryadku U svoyih teoretichnih pobudovah neoliberalizm zblizhuyetsya z neorealizmom v toj chas yak liberalno idealistichna paradigma znahoditsya z nim v konfrontaciyi Shozhist mizh neoliberalizmom i neorealizmom Racionalizm U centri oboh paradigm racionalnij politik kerovanij racionalnim rozrahunkom Dlya neoliberaliv rozrahunok viznachayetsya persh za vse mirkuvannyami dobrobutu i bezpeki dlya neorealistiv mirkuvannyami vladi I neoliberali i neorealisti vvazhayut sho v osnovi mizhnarodnih vidnosin lezhit nacionalnij interes Obidvi paradigmi vivchayut hto z uchasnikiv mizhnarodnih vidnosin perebuvaye v bilsh vigidnomu stanovishi Vidminnosti mizh neoliberalizmom i neorealizmom Na dumku neoliberaliv anarhichnist mizhnarodnih vidnosin vidsutnist verhovnoyi vladi pereborna v toj chas yak neorealisti vvazhayut sho ni Neoliberali vvazhayut sho vigoda vid mizhnarodnogo spivrobitnictva absolyutna tobto spivpracya zavzhdi vigidna Na dumku neorealistiv vigoda vidnosna bo zhodna derzhava ne pide na otrimannya menshoyi absolyutnoyi vigodi nizh bud yaka insha Prichina mizhnarodnogo spivrobitnictva dlya neoliberaliv maksimalne ekonomichne procvitannya dlya neorealistiv vijskova bezpeka Na dumku neorealistiv povedinka derzhavi viznachayetsya sistemnim primusom i obmezhennyami a takozh yih realnimi mozhlivostyami i zdibnostyami Namiri derzhav neviznacheni tomu yih ne mozhna vikoristovuvati yak instrument analizu Neoliberali ne vidkidayut znachennya realnih mozhlivostej derzhav prote vvazhayut sho derzhavni namiri grayut vazhlivu rol tomu yih zavzhdi potribno vrahovuvati Neomarksizm Dokladnishe Neomarksizm Neomarksizm takozh zayavlyaye pro sebe cherez kritiku osnovnih polozhen realistichnoyi paradigmi Prihilniki neomarksizma predstavlyayut svit u viglyadi globalnoyi sistemi riznomanitnih ekonomik derzhav suspilstv ideologij i kultur Neomarksisti vvodyat v tezaurus mizhnarodnih vidnosin ponyattya svit sistema i svit ekonomika Ponyattya svit ekonomika vidobrazhaye samu veliku sistemu vzayemodiyi mizhnarodnih aktoriv providnu rol v yakij grayut ekonomichno najbilsh silni Osnovni risi svit ekonomiki ce vsesvitnya organizaciya virobnictva posilyuyetsya koordinaciya virobnichih kompleksiv internacionalizaciya kapitaliv i zmenshennya mozhlivostej derzhavnogo vtruchannya v sferu finansiv Yak stverdzhuyut neomarksisti derzhavi yaki ranishe zahishali sebe vid zovnishnih potryasin sogodni peretvoryuyutsya na agentiv sho peredayut nacionalnim ekonomikam vimogi svit ekonomiki z metoyu adaptaciyi do umov konkurenciyi na svitovomu rinku Pri comu zaznacheni procesi yak i vidpovidni strukturi ye rezultatom diyalnosti lyudej produktom istoriyi Ale isnuyut i procesi protilezhni globalizaciyi diversifikaciya ekonomichnih politichnih gromadskih sociokulturnih ta inshih organizacij i struktur poshuki shlyahiv rozvitku Na dumku predstavnikiv neomarksizmu radikalno liberalna ideologiya pragne zavualyuvati ci procesi Vona vselyaye lyudyam sho alternativi globalizaciyi nemaye sho v osnovi yaka sposterigayutsya na svitovij areni zhorstkoyi konkurenciyi dereglamentaciyi vzayemodij i egoyizmu lezhit ekonomichna logika Veliki superechki v teoriyi mizhnarodnih vidnosin Persha velika superechka Persha diskusiya vinikaye v 1939 roci u zv yazku z vihodom u svit knigi anglijskogo vchenogo Edvarda Karra Dvadcyat rokiv krizi U nij z pozicij politichnogo realizmu buli piddani kritici osnovni polozhennya idealistichnoyi paradigmi Realisti Gans Morgentau Morgenthau H Politics among Nation The Struggle for Power and Peace N Y 1948 i jogo prihilniki pislya drugoyi svitovoyi vijni vistupili iniciatorami prodovzhennya ciyeyi diskusiyi U novih istorichnih umovah peremoga realistiv nad idealistami zdavalasya bezperechnoyu Druga velika superechka Druga velika superechka rozpochalasya v 50 ti roki XX st i otrimala osoblive napruzhennya v 60 ti koli modernisti prihilniki novih pidhodiv i metodiv doslidzhennya mizhnarodnih vidnosin piddali rizkij kritici postulati politichnogo realizmu Vcheni novogo pokolinnya Kvinsi Rajt Morton Kaplan Karl Dojch Devid Singer Kalev Holsti Ernst Haas ta inshi Vistupili za zastosuvannya pri vivchenni MV naukovogo instrumentariyu metodiv i metodik zapozichenih z tochnih nauk Modernisti faktichno ne brali pid sumniv teoretichni poziciyi svoyih oponentiv voni zoseredilisya na metodologichnij storoni nauki Os chomu popri zovnij neprimirennij ton uchasniki diskusiyi v kinci superechki dijshli vzayemnoyi zgodi sho v doslidzhennyah mizhnarodnih problem neobhidno poyednuvati tradicijni i naukovi metodi Tretya velika superechka U centri tretoyi velikoyi superechki sho pochalasya naprikinci 70 h pochatku 80 h rokiv i praktichno ne zavershena doteper viyavilasya rol derzhavi yak uchasnika MV znachennya nacionalnogo interesu i sili dlya rozuminnya suti togo sho vidbuvayetsya na svitovij areni Prihilniki riznih teoretichnih techij yakih umovno mozhna nazvati transnacionalistami Robert Kohen Dzhozef Naj Jel Fergyuson ta inshi Prodovzhuyuchi tradiciyi teoriyi integraciyi Devid Mitrani i vzayemozalezhnosti Ernst Haas Devid Mours visunuli ideyu politichnij realizm i vlastiva jomu etatistska paradigma ne vidpovidayut harakteru i osnovnim tendenciyam mizhnarodnih vidnosin voni povinni buti vidkinuti Riznomanittya uchasnikiv vidiv vzayemodij ta yih kanaliv na yihnyu dumku vitisnyayut derzhavu z centru mizhnarodnogo spilkuvannya transformuyuchi MV z mizhderzhavnih v transnacionalni Pid vplivom transnacionalistiv u mizhnarodno politichnij nauci z yavlyayetsya ryad novih teorij zokrema koncepciyi globalizaciyi regionalizaciyi tosho Razom z tim vidminnosti za yakimi rozhodyatsya osnovni paradigmi prodovzhuyut zberigatisya Bilshist doslidnikiv prodovzhuyut vihoditi z togo sho derzhavi zalishayutsya golovnimi uchasnikami mizhnarodnih vidnosin Svitova politikaDokladnishe Svitova politika Mizhnarodna abo svitova politika ye yadrom mizhnarodnih vidnosin Svitovoyu politikoyu nazivayut procesi viroblennya prijnyattya i realizaciyi rishen yaki zachipayut zhittya svitovogo spivtovaristva Svitova politika Yak naukova disciplina vinikla v drugij polovini XX stolittya golovnim chinom v ramkah neoliberalnoyi teoretichnoyi tradiciyi Yiyi vitoki jdut u doslidzhennya mizhnarodnih organizacij mizhnarodnih politiko ekonomichnih procesiv politologiyi nasampered porivnyalnoyi teoretichnih doslidzhen mizhnarodnih vidnosin Zajmayetsya problemami suchasnogo stanu a takozh tendenciyami rozvitku svitovoyi politichnoyi sistemi U yakosti uchasnikiv mizhnarodnoyi vzayemodiyi rozglyadaye ne tilki derzhavi yaki viznaye yak golovnih aktoriv i mizhuryadovi organizaciyi a j nederzhavnih aktoriv neuryadovi organizaciyi TNK vnutrishnoderzhavni regioni tosho Rozglyadaye mizhnarodni problemi u vzayemozv yazku odin z odnim i v yedinomu zagalnosvitovomu konteksti Ne robit rizkogo protistavlennya mizh vnutrishnoyu i zovnishnoyu politikoyu Uchasniki mizhnarodnih vidnosinU suchasnij svitovij politici diye velichezna kilkist riznih uchasnikiv Ale doteper perevazhayuchim zalishayetsya poglyad sho osnovnimi sub yektami svitovoyi politiki ye derzhavi i grupi soyuzi derzhav Odnak sogodni okreslilasya ob yektivna tendenciya rozshirennya uchasnikiv mizhnarodnih vidnosin Use bilsh vazhlivimi sub yektami v mizhnarodnih vidnosinah stayut mizhnarodni organizaciyi Voni zazvichaj podilyayutsya na mizhderzhavni mizhuryadovi ta neuryadovi organizaciyi Teoriya mizhnarodnih vidnosinTeoriya mizhnarodnih vidnosin yak disciplina v ramkah socialnoyi nauki vivchaye svitovij poryadok tobto sukupnist vsih institutiv sho viznachayut formu integraciyi ta vzayemodiyi mizh bezlichchyu lokalnih spilnot Geopolitika Geopolitika grec gh zemlya politikh derzhavni abo suspilni spravi gromadska nauka pro kontrol nad prostorom Tradicijno cej termin zastosovuyetsya golovnim chinom dlya opisu vplivu na politiku geografichnih chinnikiv ale jogo vzhivannya v XX stolitti nabulo bilsh shirokij harakter Geopolitika mizhdisciplinarna nauka pro zakonomirnosti rozpodilu i pererozpodilu sfer vplivu centriv sili riznih derzhav i mizhderzhavnih ob yednan v bagatovimirnomu komunikacijnomu prostori Zemli Rozriznyayut tradicijnu geopolitiku novu geopolitiku geoekonomiku ta novitnyu geopolitiku geofilosofiyu Tradicijna geopolitika robit akcent na vijskovo politichnu mic derzhavi i dominuyuchu rol geografichnih chinnikiv u zahoplenni chuzhih teritorij ye za Haushoferom geografichnim rozumom derzhavi Geoekonomika na vidminu vid tradicijnoyi geopolitiki robit akcent na ekonomichnij mogutnosti derzhavi Novitnya geopolitika v yakij dominuye sila duhu nad vijskovoyu i ekonomichnoyu potuzhnistyu spriyaye podolannyu tradicijnogo geografichnogo ta ekonomichnogo determinizmu za rahunok rozshirennya bazisnih faktoriv sho viznachayut povedinku derzhav u mizhnarodnih vidnosinah Geostrategiya Geostrategiya geografichna strategiya politichna nauka yaka viznachaye zasobi i metodi dlya dosyagnennya geopolitichnoyi meti derzhavi abo grupi derzhav soyuznikiv zberezhennya i zbilshennya potuzhnosti derzhavi abo soyuzu derzhav a v nespriyatlivih umovah krizi minimizaciyi zbitku i vidnovlennya pochatkovogo dokrizovogo stanu Geostrategiya operuye kategoriyami sociumu ekonomiki politiki nacionalnoyi kulturi vijskovoyi mogutnosti ta inshih strategichnih elementiv ne tilki derzhavi zamovnika abo zamovnika soyuzu derzhav ale takozh vivchaye i vrahovuye strategichnij potencial inshih derzhav pidrozdilyayuchi yih u zagalnomu viglyadi na potencijnih soyuznikiv protivnikiv abo nejtraliv a takozh zavzhdi vrahovuye strategichni vlastivosti geografichnogo seredovisha v yakij geostrategiya realizuyetsya Geostrategiya ye instrumentom nacionalnoyi a v soyuzi derzhav soyuznoyi geopolitiki V iyerarhiyi politichnih nauk zajmaye pidlegle stanovishe po vidnoshennyu do politiki i geopolitiki Skladovimi neobhidnimi i nevid yemnimi chastinami geostrategiyi ye nacionalna strategiya i strategichna geografiya Sistemi mizhnarodnih vidnosin U teoriyi mizhnarodnih vidnosin vidilyayutsya kilka sistem Vestfalska sistema mizhnarodnih vidnosin pislya zakinchennya Tridcyatilitnoyi vijni v 1648 r Yij vlastiva ideya balansu sil Videnska sistema mizhnarodnih vidnosin pislya zakinchennya Napoleonivskih vijn v 1814 r Yij vlastiva ideya yevropejskogo koncertu Versalsko Vashingtonska sistema mizhnarodnih vidnosin za rezultatami Pershoyi svitovoyi vijni Yaltinsko Potsdamska sistema mizhnarodnih vidnosin za rezultatami Drugoyi svitovoyi vijni lyagla v osnovu bipolyarnogo svitu z liniyi protistoyannya Shid blok socialistichnih derzhav Zahid kapitalistichnij svit Doslidniki perevazhno zgodni vvazhati Yaltinsko Potsdamsku sistemu zavershenoyu v 1991 r z rozpadom SRSR i pripinennyam bipolyarnogo protistoyannya odnak nemaye yednosti u viznachenni najmenuvannya sistemi MV na ninishnomu etapi Pevna yih chastina vvazhaye prijnyatnim nazvu Bilovezka epoha inshi dotrimuyutsya nazvi Post Cold War era Suchasna sistema mizhnarodnih vidnosin z 1991 roku doteper harakterizuyetsya panuvannyam SShA u svitovij sistemi Sered ekspertiv v mizhnarodnih vidnosinah vedutsya diskusiyi pro zanepad tak zvanoyi Amerikanskoyi imperiyi pro krah mizhnarodnoyi ekonomichnoyi sistemi zasnovanoyi na amerikanskomu dolari pro pidjom derzhav BRIKS prote SShA prodovzhuyut zalishatisya liderom u bagatoh sferah mizhnarodnogo zhittya Specializovani programi z mizhnarodnih vidnosin en en en en en Zhenevskij institut mizhnarodnih vidnosin ta rozvitku Moskovskij derzhavnij institut mizhnarodnih vidnosin Kiyivskij institut mizhnarodnih vidnosinDiplomatiyaDokladnishe Diplomatiya Diploma tiya zasib zdijsnennya zovnishnoyi politiki vnutrishnogo regulyuvannya derzhavi narodnoyi diplomatiyi sho yavlyaye soboyu sukupnist nevoyennih praktichnih zahodiv prijomiv i metodiv zastosovuvanih z urahuvannyam konkretnih umov i harakteru rozv yazuvanih zadach oficijna diyalnist glav derzhav i uryadiv ministriv zakordonnih sprav vidomstv inozemnih sprav diplomatichnih predstavnictv za kordonom ta derzhavi delegacij predstavnictv narodnoyi diplomatiyi na mizhnarodnih konferenciyah zi zdijsnennya cilej i zadach zovnishnoyi politiki derzhavi zahistu prav ta interesiv derzhavi jogo ustanov i gromadyan za kordonom ta u derzhavi Iz ponyattyam diploma tiyi pov yazuyut mistectvo vedennya peregovoriv dlya zapobigannya chi vregulyuvannya konfliktiv poshukiv kompromisiv i vzayemoprijnyatih rishen rozshirennya i pogliblennya mizhnarodnogo spivrobitnictva ta v samij derzhavi Budivlya Sekretariatu Organizaciyi Ob yednanih Nacij u shtab kvartiri Organizaciyi Ob yednanih Nacij u Nyu JorkuStyagi OONMizhnarodni organizaciyiMizhnarodni ustanovi stanovlyat zhittyevo vazhlivu chastinu suchasnih mizhnarodnih vidnosin Znachna vzayemodiya na sistemnomu rivni regulyuyetsya nimi i voni vitisnyayut deyaki tradicijni instituti ta praktiki mizhnarodnih vidnosin taki yak vikoristannya vijni krim samooboroni Generalni mizhderzhavni organizaciyi Organizaciya Ob yednanih Nacij Osnovna stattya Organizaciya Ob yednanih Nacij Organizaciya Ob yednanih Nacij OON ce mizhnarodna organizaciya yaka opisuye sebe yak globalnu asociaciyu uryadiv yaka spriyaye spivpraci u mizhnarodnomu pravi mizhnarodnij bezpeci ekonomichnomu rozvitku ta socialnij spravedlivosti ce najviznachnisha mizhnarodna ustanova Bagato yuridichnih ustanov vikonuyut ti sami organizacijni strukturi sho j OON Organizaciya islamskoyi spivpraci Osnovna stattya Organizaciya islamskogo spivrobitnictva Organizaciya islamskogo spivrobitnictva OIS ye mizhnarodnoyu organizaciyeyu sho skladayetsya z 57 derzhav chleniv Organizaciya namagayetsya buti kolektivnim golosom musulmanskogo svitu Umma i namagayetsya zahistiti interesi ta zabezpechiti progres ta dobrobut musulman Shtab svitovogo banku u Vashingtoni okrug Kolumbiya Inshe Inshi zagalni mizhderzhavni organizaciyi vklyuchayut BRICS SAARC Afrikanskij Soyuz Asociaciyu derzhav Pivdenno Shidnoyi Aziyi Ligu arabskih derzhav Spivdruzhnist nezalezhnih derzhav ru Radu Yevropi Yevrazijskij ekonomichnij soyuz Yevropejskij Soyuz G7 G20 Ligu Nacij Mizhnarodnu organizaciyu frankofoniyi Organizaciyu amerikanskih derzhav EKOVAS Mizhnarodni ekonomichni ustanoviAzijsko Tihookeanske ekonomichne spivrobitnictvo Azijskij bank rozvitku Afrikanskij bank rozvitku ru Yevropejskij bank rekonstrukciyi ta rozvitku Bank mizhnarodnih rozrahunkiv ru Mizhnarodnij bank rekonstrukciyi ta rozvitku Mizhnarodnij Valyutnij Fond Islamskij bank rozvitku Novij bank rozvitku Organizaciya Chornomorskogo ekonomichnogo spivrobitnictva Svitovij bank Svitova organizaciya torgivliMizhnarodni yuridichni ustanovi Ustanovi z prav lyudini Yevropejskij sud z prav lyudini Komitet z prav lyudini Mizhamerikanskij sud z prav lyudini Mizhnarodnij kriminalnij sud Mizhnarodnij tribunal shodo Ruandi Mizhnarodnij tribunal shodo kolishnoyi Yugoslaviyi Rada OON z prav lyudiniInshi pravovi ustanovi en Yevropejskij Sud Mizhnarodnij Sud Mizhnarodnij tribunal OON z morskogo pravaRegionalni shemi bezpeki Osnovna stattya kolektivna bezpeka Rada Bezpeki Organizaciyi Ob yednanih Nacij Organizaciya Dogovoru pro kolektivnu bezpeku Rada z pitan spivrobitnictva u galuzi bezpeki v Azijsko Tihookeanskomu regioni GUAM Organizaciya z demokratiyi ta ekonomichnogo rozvitku en NATO Organizaciya z bezpeki ta spivrobitnictva v Yevropi Shanhajska organizaciya spivrobitnictva Asociaciya regionalnogo spivrobitnictva Pivdennoyi Aziyi Soyuz Pivdennoamerikanskih NacijDiv takozhDiplomat Mizhnarodne pravo Mizhnarodnij Sud Status kvo Agresiya politika Vijskovo tehnichne spivrobitnictvo Fakultet mizhnarodnih vidnosin Lvivskogo nacionalnogo universitetu imeni Ivana FrankaPrimitkiVote crucial pour la renovation Le Temps fr 22 grudnya 2013 ISSN 1423 3967 Procitovano 22 listopada 2020 Mateleshko Yu P 2020 Teoriya mizhnarodnih vidnosin navchalnij posibnik ukrayinska Uzhgorod Vidavnictvo UzhNU Goverla s 8 ISBN 978 617 7825 30 1 Sovremennye mezhdunarodnye otnosheniya i mirovaya politika Red A V Torkunova M Prosveshenie 2005 S 17 Dzherela ta literaturaA Yu Martinov Mizhnarodni vidnosini Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 713 ISBN 978 966 00 1028 1 Literatura Vidnosini mizhnarodni Politologichnij enciklopedichnij slovnik uklad L M Gerasina V L Pogribna I O Polishuk ta in Za red M P Trebina H Pravo 2015 V Yu Konstantinov Stabilnist u mizhnarodnih vidnosinah Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 A L Subbotin Mizhnarodni vidnosini Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 h t redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812 s ISBN 966 316 045 4 G Perepelicya Asimetriya v mizhnarodnih vidnosinah Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 41 42 808 s ISBN 978 966 611 818 2 A Subbotin Mizhnarodni vidnosini Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 453 ISBN 978 966 611 818 2 Istoriya diplomatichnih vidnosin u HH storichchi M J Marushak Vinnicya Nova Kn 2008 365 s portr 21 sm Bibliogr s 365 17 nazv ta v kinci rozd 500 pr ISBN 978 966 382 163 4 Istoriya mizhnarodnih vidnosin vid Starodavnogo svitu do pochatku XX st navch posib dlya stud vish navch zakl vikl Ya B Turchin R B Demchishak T I Plazova M vo osviti i nauki Ukrayini Nac un t Lviv politehnika L Vid vo Lviv politehniki 2013 140 s il Bibliogr s 134 137 80 nazv ISBN 978 617 607 483 0 Istoriya mizhnarodnih vidnosin ser III tis do n e ser XVII st n e navch metod posib dlya stud ONU im I I Mechnikova O I Brusilovska I M Koval O Odesk nac un t im I I Mechnikova 2013 188 s Istoriya mizhnarodnih vidnosin 1914 2015 navch posib dlya studentiv VNZ vikl Ya B Turchin R B Demchishak L S Matlaj M vo osviti i nauki Ukrayini Nac un t Lviv politehnika L Vid vo Lviv politehniki 2016 140 s il Bibliogr s 134 137 77 nazv ISBN 978 617 607 956 9 Teoriya mizhnarodnih vidnosin Terminologichnij slovnik M P Getmanchuk O S Ivahiv O V Kukarcev ta in za red M P Getmanchuka L Triada plyus 2011 318 s Bibliogr s 282 290 124 nazvi ISBN 978 966 486 101 1 Osnovi teoriyi mizhnarodnih vidnosin navch posib dlya studentiv VNZ L O Dorosh M V Zdorovega O Ya Ivasechko ta in M vo osviti i nauki Ukrayini Nac un t Lviv politehnika L Vid vo Lviv politehniki 2015 244 s Bibliogr s 221 241 353 nazvi ISBN 978 617 607 829 6 Osnovi teoriyi mizhnarodnih vidnosin Slovnik navch posib dlya studentiv VNZ M P Getmanchuk L O Dorosh M V Zdorovega ta in M vo osviti i nauki Ukrayini Nac un t Lviv politehnika L Vid vo Lviv politehniki 2015 340 s Bibliogr s 326 337 191 nazva ISBN 978 617 607 830 2 Skripka P I Kultura mizhnacionalnih vidnosin K 2010 144 c Tayemna diplomatiya i rozvidka u mizhnarodnih vidnosinah navch posib dlya stud vish navch zakl spec Mizhnar vidnosini S M Pik M vo osviti i nauki molodi ta sportu Ukrayini Lviv nac un t im I Franka L Vid vo LNU 2012 514 s Bibliogr s 496 499 44 nazvi ISBN 978 966 613 943 9 Wilkinson Paul International Relations A Very Short Introduction 2007 Oxford University Press M vo osviti ta nauki Visnik 5 Harkivskij nacionalnij universitet V N Karazina 2016 H Gamidov S A Vid vo HNU 2016 s 176 177 ISSN 2310 9513 Velikij zvedenij orfografichnij slovnik suchasnoyi ukrayinskoyi leksiki K 2004 S 895 ISBN 966 569 013 2 PosilannyaZovnishni znosini Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8 Le CERI est le principal centre universitaire francais d etudes internationales et d analyse des societes politiques etrangeres L Institut francais des relations internationales est en France le principal centre de recherche et de debat independant consacre a l analyse des questions internationales Vikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Mizhnarodni vidnosiniVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Mizhnarodni vidnosini