Мова квітів

Мова квітів (Флорографія) — символіка, значення, що надається різним квітам для вираження тих чи інших настроїв, почуттів та ідей. У Вікторіанську епоху мову квітів використовували для таємного вираження почуттів у тих випадках, коли про них не можна було говорити відкрито. Нюанси мови зараз в основному забуті, але, для прикладу, до сьогодні червоні троянди означають пристрасну, романтичну любов, білі троянди — чесноту та цнотливість.

Квіти білої лілії символізують чистоту та непорочність

Джованні Баттіста Тьєполо, Непорочне зачаття

Червона троянда як символ справжнього кохання

Гортензія символізує холодність та байдужість

Мова квітів може бути реалізована шляхом створення квіткових композицій з живих рослин — букетів, вінків тощо.

Історія

Мова квітів народилася на Сході, створили її жінки. Позбавлені спілкування, не наважуючись часто відкривати обличчя, вони перенесли на квіти всі відтінки свого настрою і почуттів. Виниклі одного разу асоціації поступово перетворювалися в стійкі символи, завдяки яким можна було вести розмову.

У східній традиції вважається важливим:

• Коли піднесено квіти;
• Як дарувальник тримає букет:
  • суцвіттями вгору або вниз;
  • у лівій або правій руці.
• Чи прикрашений букет листям і чи видалені шипи у троянди.

Знання про мову квітів потрапили до Європи завдяки нотаткам двох персон: Обрі де ля Моттрея (фр. Aubry de la Mottraye) та леді .

Обрі де ля Моттрей описав своє перебування при дворі короля Швеції Карла XII у Туреччині в двотомнику «Подорож … по Європі, Азії та Африці» у 1727 році.

Дружина британського посла в Стамбулі у 1717 році описала таємну мову любовної переписки «селам», що іменується також «мовою предметів і квітів», у своїх листах, опублікованих в 1763 році, незабаром після її смерті, що і зробило її відомою.

Квіткові словники публікувалися протягом усього XVIII століття, розповідаючи про значення тієї чи іншої рослини. Дуже популярною була мова квітів і у Франції та у Англії часів королеви Вікторії

Квіткові символи у релігії

У християнстві

В християнській релігії лілія біла символізує чистоту і цнотливість, тому рослина традиційно зустрічається на мальовничих зображеннях поруч з Богородицею і другими непорочними святими. Гілку лілій, починаючи з 3 доби Відродження, — безперечний елемент у сцені Благовіщення. Білу лілію бачимо на полотнах Да Вінчі, Боттічеллі, Росетті, Караваджо, Лоті та інших великих художників. Саме християнство сприяло поширенню цього виду в країнах Європи, оскільки наявність такої лілії було обов'язковим для середньовічних монастирських садів. Через Велику Британію і Нідерланди лілія білосніжна потрапила в країни Америки.

В індуїзмі

Один з найдавніших символів в індуїзмі — лотос. У давніх і сучасних мовах відомі десятки найменувань лотоса. З ним пов'язані імена багатьох богів і людей. У далекій давнині лотос був одним з важливих продуктів харчування: з його насіння робили борошно й пекли смачні коржі, їли також корінь, стебла й листя. Поступово утворилася складна символіка лотоса. Його квіти починають розкриватися на сході сонця, а численні пелюстки нагадують промені. От чому лотос ще в давнину став емблемою сонця й космічної сили, що несуть життя й процвітання. Лотос співвідносився з богинею-матір'ю й символізував родючість. Він став символом і багатьох сонячних божеств: Сур'ї, Вішну, Лакшмі. На гігантському лотосі, що виростає з пупа Вішну, спочиває творець Праджапаті. Індуїстські боги зазвичай сидять на лотосових тронах. В іконографії часто розетки, медальйони, орнаменти зображують саме з лотосом.

В буддизмі

Ікебана

Ікебана — класичне японське мистецтво, що виникло понад 600 років тому і спочатку було буддійським ритуалом покладання підношень в храмах. До середини XV століття з появою перших класичних стилів ікебана придбала статус мистецтва і здобула незалежність від релігійного змісту ритуалів, хоча цей підтекст залишався. Перші вчителі та учні були священиками і аристократією, але з плином часу з'явилося безліч шкіл, нових стилів і ікебана таким чином стала надбанням всього японського народу.

В Японіє існує кодована мова квітів ханакотоба.

У VI столітті до Японії проникло буддійське вчення, яке принесло із собою ритуал покладання квітів на вівтар на честь Будди. В Індії ритуал зводився до розсипання пелюсток, але в Японії до X століття квіти стали підносити в вазах або на підставках, а виконавцем ритуалу стало духовенство.

Найстаріша школа ікебани бере свій початок від священика храму Роккакудо в Кіото, який був настільки вправний у складанні композицій, що його порад і настанов шукали інші священики. Оскільки він жив біля озера (по-японськи звучить як ikenobo), то ця назва (Ikenobo) і закріпилося за майстрами ікебани, які навчалися у цього священика або жили в цій місцевості.

Символіка

Протягом багатьох років люди намагалися розгадати таємницю символіки квітів, вивчаючи складені про них міфи та легенди. Як правило, квіти асоціюються з певними якостями людини.

Колір

• Червоний колір асоціювався з кольором життя, любові, (звідси троянда — символ любові, гвоздика — квітка пристрасті), а також як колір крові, символ гніву та помсти (колір війни і революції).
• Білий колір — символ чистоти і невинності (лілія);
• Чорний — символ смутку, трауру;
• Жовтий — символ відрази, ненависті; крім золотистого — символу сонця і радості;
• Зелений — символ надії та віри;
• Блакитний колір — символ богів;
• Синій — символ вірності (незабудки, фіалки);
• Пурпуровий — символ величі.

Мова живих квітів

Символічні значення живих квітів рослин широко використовувалися при складанні букетів, коли кожному з елементів композиції надавався додатковий, емоційний сенс.

Квітка Значення Акація таємна любов Акант (Ведмежа лапа) мистецтво Азалія стриманість Аконіт мізантропія Амброзія повернення почуттів Лопух вдячність Алое гіркота; траур Мигдаль обіцянка Волошки витонченість Амарант невмируща любов Анемона зречення, хвороба Квітка яблуні перевага Біота східна вічна дружба Меліса взаєморозуміння або симпатія Бальзамін нетерпіння Лавровий вінок торжество Орхідея старанність Дзвіночки думаю про тебе Самшит вірність Комиш покірність Жовтець багатство Капуста корисність Японська камелія скромна перевага Гвоздика рожева жіноча любов біла презирство пурпурова норовливість; непередбачувана непостійність червона моє серце пристрасно прагне до тебе жовта ти розчарувала мене, відмова; зневага смугаста неприйняття Чистотіл радість Сакура гарна освіта швидкоплинність життя (у Японії) жіноча краса (у Китаї) Каштан розсуди мене Айстра різноманітність любові Хризантема червона я люблю біла правда жовта відкинута любов Череда бадьорість і веселість Примула переможна благодать Конюшина червона старанність біла клятва Коріандр жагуче бажання Блідо-жовтий нарцис лагідність, смиренність, благородство, повагу чи нерозділене кохання Жоржина витонченість, почуття власної гідності Стокротки невинність, непорочність, скромність, вірність, віддану любов Кульбаба кокетство Квітка шипшини залікувати рани Бузина співчуття Фенхель неприступність, опірність Незабудка істинна любов Герань знатність Трава підпорядкування, покірність відданість, захоплення Гібіскус рідкісна, витончена краса Молодило економність, хазяйновитість Гортензія холодність, байдужість, безсердечність Плющ залежність, довіра Нарцис відновлення почуттів Лаванда побожність, сумніви Лимон-квіти свобода, розсудливість

Квітка Значення Салат «крижане серце» Лишайник самотність Бузок пурпуровий перше кохання білий невинність Лілія біла чистота, непорочність червона піднесені наміри жовта 1) веселощі і подяка, 2) брехня і легковажність. оранжева ненависть і відраза Тигрова достаток, процвітання, самовпевненість, гордість Конвалія надійність, достовірність квіти Лайма блуд, зрада Лобелія злість, недоброзичливість Лотос чистота, цнотливість, красномовство Амарант безнадія Магнолія любов до природи Мальва «понівечені любов'ю» Чорнобривці відчай М'ята підозра добродушність Настурція патріотизм Дуб листки сила Овес музикальність Олива мир Персик квіти довголіття Груша квіти міцна дружба Мак звичайний вічний сон, забуття, фантазія червоний задоволення білий розраду мріями; сучасна версія: мир жовтий багатство, успіх Троянда чайна краса завжди нова червона справжнє кохання синя таїнство, досягнення неможливого біла вічна любов, мовчання або невинність, туга, доброчесність, чистота, скритність, благоговіння і смиренність чорна смерть, ненависть, прощання, розлука смертю жовта дружба, щастя, радість. рожева ввічливість, чемність, люб'язність темно-рожева подяку, вдячність світло-рожева бажання, пристрасть, радість життя, молодість, енергія бордова ненавмисна краса коралова бажання, пристрасть блідо-бузкова любов з першого погляду біло-червона єдність, спільний інтерес червоно-жовта захват, щастя і хвилювання без шипів кохання з першого погляду Калла Вищий ступінь схиляння, поваги, захоплення; дарувальник схиляє перед Вами коліно; Ви чудові! Розмарин пам'ять (спогади) Рута горе, каяття Мімоза чуйність Підсніжник розраду, надія Солома едність Соняшник піднесені, чисті помисли Дурман обман Чортополох благородство Чебрець економність Тюльпан червоний признання в коханні жовтий безнадійне кохання Фіалка блакитна лояльність, вірность біла скромність Будь-яке насіння рослин поширюване вітром посланники Гамамеліс змову Пшениця багатство і процвітання

Див також

• Ханакотоба

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2013. Процитовано 28 березня 2012.
2. Letters of Lady Mary Wortley Montagu, written during her travels in Europe, Asis and Africa. London. 1763.
3. Racoma, Dine. . Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
4. Більшість значень взято з книжки: The Complete Guide to Calligraphy: the Essential Reference for all Calligraphers. Oceana, Quantum Publishing. ISBN .
5. Жовта троянда — квітка, що виражає найпозитивніші емоції. Згідно з мовою квітів, жовті троянди не мають ніякого відношення до зради і ревнощів (хоча таке тлумачення їх символічного значення дуже поширене)

Джерела

• Мензатюк З. Український квітник: науково-популярна проза. — К.: Грані-Т, 2010. — 64 с., іл.
• Басманова Э. Б. Старинный цветочный этикет. Цветочные традиции и цветочный этикет в частной и общественной жизни России XVIII — начала ХХ века. Белый город. — 2011. — 416с.