Координати 50 46 пн ш 15 37 сх д 50 767 пн ш 15 617 сх д 50 767 15 617 Карконоші 1 перекладається як Гігантські гори чес

Координати: 50°46′ пн. ш. 15°37′ сх. д. / 50.767° пн. ш. 15.617° сх. д. / 50.767; 15.617

Карконоші[1] перекладається як «Гігантські гори» (чеськ. Krkonoše, пол. Krkonosze, нім. Riesengebirge) — це гірський масив на території Польщі та Чехії. Він розташований у північно-східній Богемії (західна частина лежить у Ліберецькому краї, східна частина в Градець-Кралове) та на півдні польської частини Сілезії (у Нижньосілезькому воєводстві). Карконоші розташовані в центральній частині Західних Судет. Найвища гора Крконош і всієї Чехії Снєжка має висоту 1603 м над рівнем моря.

Карконоші Krkonosze
Карконоші Krkonosze
50°45′ пн. ш. 15°35′ сх. д. / 50.750° пн. ш. 15.583° сх. д. / 50.750; 15.583
Країна	Чехія і Республіка Польща
Регіон	Ліберецький край Краловоградецький край Нижньосілезьке воєводство Ниський повіт Сілезія Лужиця Моравія
Розташування	Чехія, Польща
Система	Західні Судети
Тип	гірський хребет і геоморфологічна одиниця
Висота	Снєжка 1602 м
Площа	631 км²
Карконоші Krkonosze Карконоші Krkonosze (Чехія)

Карконоші у Вікісховищі

Карконоші займають площу близько 650 км², з яких 185 км², або 28,46%, розташовано на території Польщі. Гірський хребет Вони простягаються на близько 40 км (від перевалу Шклярський на заході до перевалу Любавки на сході). Ширина хребту коливається від 8 до 20 км.

Карконоші належать до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО і охороняються як каркошський національний парк.

Назва

Назва, ймовірно, походить від давнього кореня Кар, що означає "камінь" або "гора". Чеські джерела також указують на можливість походження ороніма від слов'янського кластера: «krk» / «krak», що означало гори . У польських описах подорожей початку XIX століття вживається назва Карконоше і Крконоші, що означає "гірська сосна" (kosodřevina, kleč) або взагалі низькі, покручені гірські зарості (нім. krummholz ) і «noš» — носити.

У XIV столітті в Польщі Карконошами називали Сніжні гори. Назва Карконош спочатку стосувалася районів сучасного Високого кола й Казана. Назва Карконоші як гірського хребта з'являється в 1492 році в записі про поділ маєтку Штепаниці, а в 1499 році в документі Владислава II, а найстарішу збережену карту з цією назвою створено в Богемському королівстві у 1518 році. Перші свідчення про поширення назви на цілі гори в Чехії датуються 1517 роком, коли вжито назву Великі гори (Krkonošská hory). На карті Сілезії Мартіна Гельвіга в 1561 році гори позначено як "Riesenberg". Назва "Різенґебірґе" (нім. Riesengebirge) (Великі або Сніжні гори) для всього гірського масиву вперше згадується в 1571 році. Уперше корочену назву Карконоші в Чехії задокументовано 1601 року. У Чехії наприкінці 17 століття гори були відомі під різними назвами: Карконоші, Рипейні гори, Обровські гори, Снігові гори або Гігантські гори.

Сучасні назви Krkonoše в чеській, Riesengebirge в німецькій і Karkonosze в польській стали загальноприйнятими лише в XIX столітті. Хребет також часто називають англійською як «Гіркошені».

Географія

Геологія

Гори Карконоші належать до одиниці геологічного районування Карконошо-Ізерського блоку. Основу геологічного складу гір складають докембрійські та палеозойські метаморфічні породи (здебільшого кристалічні сланці). Вони утворюють південну та східну частину Карконошів, а саме: південні фрагменти Богемського хребта, Головного хребта, майже весь Чорний хребет із Снєжкою, хребет Коварського та хребет Ласоцького. Карконошо-Ізерський плутон (граніт) також подекуди проникає в давню кристалічну структуру. Крконоський граніт утворився під час герцинського горотворення в пізньому карбоні. Його вік визначили від 300 до 330 мільйонів років. Західна частина Головної гряди гір і північні передгір'я складені з граніту.

Крім того, невеликі уламки на південній околиці гір Карконоші, що межує з передгір'ям Карконоші, складаються з вулканічних порід — порфірів, мелафірів і їх туфів верхнього карбону і нижньої пермі.

Південно-східні частини гір Карконоші побудовані з осадових порід, що належать до внутрішньосудетського геологічного басейну: конгломерати, пісковики, аргіліти і глинисті сланці. У східній частині хребта вапняки зустрічаються рідко.

У четвертинному періоді на гори впливали покривні та гірські льодовики, що моделювали місцевий ландшафт. Великі плоскогір'я на північній ділянці гір мають гляціологічне походження. Найкращим прикладом льодовикової діяльності є долини між Лабськими та Рожевими горами та велике кам'яне море на схилах Високого Кола. Плейстоценові відклади також зустрічаються в долинах гір: глини з валунами і брилами морен, річкових і гляціальних пісків, щебеню і гравію.

У Голоцені утворилися алювіальні ґрунти, торфи та торф'янисті мули.

Геоморфологія Карконоші

Структура гір Карконоші має великі два хребти, що розташовані у напрямку схід-захід, та південні хребти, що відокремлюються від південнішого хребта. У північній частині лежить передгір'я Карконоші.

Головна гряда гір Карконоші поділяється на Сілезький хребет, Чорний хребет(Східний Сілезький хребет) та хребет Коварського. По головній гряді проходить польсько-чеський кордон.

На південь від Головної гряди тягнеться паралельний, трохи коротший Внутрішний хребет або , розрізаний посередині ущелиною долини Ельби. Поділяється на Західнобогемське пасмо, з найвищою точкою Казан, та Східнобогемське пасмо, з найвищою точкою Лучна.

Південні хребти проходять на південь від Головного та Богемського хребтів. Від Богемського хребта відокремлюються Меховінець, Задні Планина, Чорна гора, що відокремлені притоками річки Ельба. Від Чорного хребта є хребет під назвою Ружова гора, відділений від Богемського хребта та Чорногорської хребта долиною річки , притоки Ельби.

Від хребта Ласовського тягнеться на південь пасмо Лисочина, який переходить в хребет Рихори.

Усі південні хребти повністю лежать на території Чехії.

Паралельно хребту гір Карконоші на північ розташована западина Карконоші-Середні гори, що відокремлює Передгір'я Карконоші від Середніх гір. Складається з багатьох масивів, перерізаних ущелинами долин струмків.

Геоморфологічна будова Крконош
Богемський масив • Судети • Західні Судети
	Лінія	Назва
	▃▃ ▃▃ ▃▃	Сілезький хребет (захід)
	▃▃▃▃▃▃▃	Сілезький хребет (Схід)
	■ ■ ■ ■	Хребет Коварського
	▃▃ ▃▃ ▃▃	Західнобогемське пасмо
	▃▃▃▃▃▃▃	Східнобогемське пасмо
	▃▃▃▃▃▃▃	Гори Прічовіцер
	▃▃ ▃▃ ▃▃	Гірський масив Рокитниця
	▃▃ ▃▃ ▃▃	Вовчий хребет
	▃▃▃▃▃▃▃	Меховінець
	▃▃ ▃▃ ▃▃	Задні Планина
	▃▃▃▃▃▃▃	Чорні гори
	▃▃ ▃▃ ▃▃	Ружогорський хребет
	▃▃▃▃▃▃▃	Хребет Ласоцького
	▃▃ ▃▃ ▃▃	Лановська височина
	▃▃▃▃▃▃▃	Янська гора
	■ ■ ■ ■	Рихори

Скелі

Характерним елементом ландшафту Карконоші є мальовничі скельні утворення. Загалом тут нараховується щонайменше 150 груп скель та окремих останцев різного розміру, форми та висоти до 25 м. Через фантастичні форми та пов’язані з ними легенди скелі отримали своєрідні назви: ^[pl], Пташині гнізда, ^[pl], Овечі скелі, Кінні голови, ^[pl], ^[cs], Кошенята, ^[pl] та ін.

Льодовикові форми рельєфу

Похолодання в плейстоцені з одночасним зниженням межі снігової лінії в Європі до висоти 1000-1200 м над рівнем моря призвело до створення локального гірського зледеніння в горах Карконоші. В результаті на північному схилі гір Карконоші було створено 6 льодовиків. Це призвело до формування гляціологічних форм рельєфу. На території сучасних гір існують льодовикові цирки (кари). На північних та південних схилах гір розташовано по 6 льодовикових цирків.

Крім того, на північному схилі гір Карконоші є нівальні ніші. Їх розвиток у плейстоцені був спричинений формуванням невеликих плям фірну та снігу, що не змогли досягти рівень льодовика. Найбільшими за розміром є ніші під Снєжним Казаном, Лабским Казаном, Казан Смогорня.

Вершини Карконошів

У Карконошах є близько ста вершин заввишки понад 1000 м над рівнем моря.

Список вершин висотою понад 1400 м над рівнем моря
№	Назва	Висота м над рівнем моря	Країна
1	Снєжка	1603	Чехія, Польща
2	Лучна гора	1555	Чехія
3	Студничні гори	1554	Чехія
4	Велике коло (пол. Великий шишак )	1509	Чехія, Польща
5	Срібна спинка (пол. Смогорня)	1490	Польща
6	Висока рівнина	1490	Чехія
7	Пік Ельби (франц. Лабський щит )	1472	Чехія, Польща
8	Малий Шишак	1440	Чехія, Польща
9	Казан	1435	Чехія
10	Срібна гірка	1433	Чехія, Польща
11	Шмілець	1424	Польща
12	Задні гори	1423	Чехія
13	Гаррахівські камені	1421	Чехія
14	Богемські камені	1417	Чехія, Польща
15	Сілезьке каміння	1413	Чехія, Польща
17	Вербовий пагорб	1412	Чехія
18	Чорна гора	1411	Чехія, Польща
19	Золотий пагорб	1411	Чехія

Клімат

Гори Карконоші мають найсуворіший гірський клімат у Чехії. На вершинах вище позначки 1400 м середня температура повітря постійно иґмаж показник нижче 0 С. Температура змінюється в основному в залежності від висоти. На Снєжці, найхолоднішому місці Карконошів, середньорічна температура становить 0,2 градуса Цельсія. Це найхолодніше місце в Чехії. Кількість опадів у Карконоші також залежить від висоти та орієнтації схилів. Через вплив західних вітрів саме на західних схилах Карконошах протягом року випадає більше опадів, ніж на східних. Найбільше опадів випадає в літні місяці, а найменше в березні. На хребтах середня кількість опадів становить близько 1300 мм/рік, а в долинах головного хребта може бути до 1500 мм/рік. Річна кількість опадів біля підніжжя гір становить приблизно 700 міліметрів. Постійний сніговий покрив формується на вершинах гір з середини листопада, залишається — до травня. Найбільше сніг накопичується на західних схилах, висота снігу може сягати 15 метрів.

Через різницю у температурі долин та вершин гірських хребтів на території Карконоші характерні сильні та часті вітри. Головний хребет є одним із найбільш вітряних районів Європи. На Снєжці був зафіксований вітер швидкістю 216 км/год. На північних схилах гір часто дме фен. Через різницю температури повітря в горах спостерігаються часті тумани. Також в долинах та на схилах може формуватися повітряні маси з високою вологістю, що призводить до таких явищ як роса та іній. У горах Карконоші були зареєстровані такі атмосферні оптичні явища: міраж, привид Брокена та вогні Святого Ельма. Протягом XX століття клімат гір Карконоші став тепліше.

Поверхневі води

По Карконошах проходить природний вододіл між Північним і Балтійським морями. З великих річок, що починаються в Карконоші, — це річка Ельба та її притока Упа, річка Бубр, ліва притока Одри.

На багатьох річках Карконоші утворені водоспади. Найвідоміші з них: з чеського боку водоспад Панцава висотою 148 м, водоспад Лаба 34,5 метрів, водоспад Мумлавський висотою менше 10 метрів, а з польського боку водоспад Каменчик, що падає трьома каскадами з висоти 27 м, каскадний водоспад Шкларка має висоту 13,3 м, водоспад Подгурна висотою 10 м.

На території Карконоші розташовані невеликі озера льодовикового походження: Великий та Малий Став, Мехове.

Болота

Торф'яні болота досить численні в Карконошах, тільки в польській частині вони займають 85 га. Найбільше тут низинних боліт (основний тип живлення — підземні води). Оскільки підземні води забезпечують значну кількість поживних речовин, флористичний комплекс цих водойм дуже багатий.

Верхові болота на Карконошах розташовані у вододільній зоні субальпійського поясу. Це флористично досить бідні водойми, а тому живляться переважно атмосферними опадами. Найбільшою водоймою цієї групи є торф'яне болото в районі гори Снєжка.

Ґрунти

У горах Карконоше ґрунти дуже різноманітні. Домінують бурі лісові ґрунти, що займають більше ½ площі. Можна зустріти коричневі ґрунти, підзолисті ґрунти, торф'яні ґрунти.

Флора

Передгір'я, приблизно до 500 м над рівнем моря, зараз мають дуже мало природних ландшафтів. Практично повністю територія гір розорана або використовується як пасовище. Невеликі частини листяного лісу зустрічаються в околицях Шклярки і в районі Єленя-Гури. Тут ростуть дубово-грабові ліси.

Гірська зона від 500 до 1000 м над рівнем моря має осередки змішаних лісів з переважанням бука та площі смерекових лісів. Рослинність нижньогірських лук дуже різноманітна. Верхній гірський пояс (приблизно до 1250 м над рівнем моря) складається з хвойних лісів. Зону альпійської рослинності можна знайти лише на найвищих вершинах (Сніжка, Лучні гори, Студнічні гори, Котел і Шреніца). Тут ростуть альпійські трави, мохи та лишайники.

Особливо багатими на видове різноманіття є льодовикові цирки на південній стороні гір та узбережжя гірських озер на північній стороні головного хребта.

Фавна

Охорона природи

Національний парк Карконоше був створений у 1959 році на польській стороні гір Карконоші, а потім Національний парк Карконоші на чеська сторонам — в 1963 році. У 1992 році Карконошський національний парк разом з прилеглим до нього чеським парком Карконоші були оголошені єдиним біосферним заповідником з рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Національний парк Карконоше сьогодні складає 55,76 км ², з яких 17,18 км ² суворо охороняється. Більшу частину території парку, близько 33,80 км ² складають широколистяні та хвойні ліси.

Національний парк Карконоші має площу 363,27 км ². Охоронна зона парку займає 186,42 км ². Він поділяється на I, II і III охоронні зони, де І зона є найбільш цінною і підлягає найсуворішому режиму охорони.

Суворі правила збереження польського національного парку забороняють лісовідновлення пошкоджених і мертвих лісів. З чеського боку, однак, широкомасштабні проекти лісовідновлення є звичайними. У горах Карконоші також оголошено орнітологічну територію.

Рослини, на які поширюється охорона: арніка гірська, сон білий, лілія лісова, коручка чемерникоподібна, первоцвіт дрібний, анемона нарцизоцвіта, вовче лико та інші.

Туризм

Карконоші є однією з найбільш традиційних туристичних зон у Центральній Європі. Ще в XVIII і XIX століттях сходження на Шнекоппе (Сніжка) були дуже популярним відпочинком. З 1815 р починає розвиватися такий активний вид відпочинку як катання на санях, але він був можливий тільки в декількох місцях.

Наприкінці XIX століття засновано першу лижну організацію, створено пішохідні стежки та відкрито оглядову вежу на Снєжніку. Почали розвиватися зимові курорти, включно з використовуванням гірських санок та лиж.

З кінця XIX століття до початку Першої світової війни на Карконошах побудовано велику кількість вілл для відпочинку. Також формується готельне господарство. Розвиток залізничного сполучення, прокладання автомобільних шляхів, а пізніше навіть авіасполучення Deutsche Luft Hansa через Гіршберг забезпечили можливість збільшити кількість туристів.

На початку XX століття були відкриті дві траси бобслея в Шклярській Порембі та Карпачі та траси з трампліном для стрибків на лижах у Галі Шреніцькій та Карпачі.

Після 1945 року гірськолижні курорти розширилися новими ^[en] та трасами по обидва боки гір: ^[en] в Карпачі та Шклярській Порембі, Т-подібні підйомники.

Сьогодні Карконоші є популярним центром літнього та зимового туризму. Найбільш важливими туристичними містами є:

^[cs]
^[cs]
^[cs]
^[cs]
^[cs]
Гаррахов
Рокитниці-над-Їзерою
Шклярська Поремба (Польща)
Карпач (Польща)
^[cs]
Їлемниці
^[cs]

На Карконоші існує гірськолижна курортна зона «Черна гора-Пец», створена у 2012 році шляхом об'єднання 6 гірськолижних курортів, та має найдовший схил (у Шклярській Порембі), що дорівнює 3940 м

В останні роки кількість туристів до Карконоші зросла, у 2012 році чеська частина регіону вперше перевищила позначку в один мільйон відвідувачів, коли її відвідали рекордні 1,13 мільйона відвідувачів, а у 2020 році 8,9 мільйона людей. У складі туристів переважають чехи, поляки та німці.

Туристичні стежки Карконоші

Через хребет пролягають такі маршрути:

Головна судетська стежка (пролягає головним хребтом гір Карконоші)
^[cs] (частково перекривається з попередньою)
^[pl]
^[pl]

Фотогалерея

Лабський дул з Панчавського водоспаду
Шпіндлерув Млин
Снігові котли
Вид на Карконоші з Великих Яновиць
Гора Казан
Гірська річка

Примітки

(PDF). web.archive.org. 3 березня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 6 травня 2023.
Historické proměny krajiny Krkonoš. Pavel Holubec.Historie a estetika 13, kulturně historicképroměny sídel a krajiny. 2003. Процитовано 07 травня 2023
Karkonosz – materiały krajoznawcze SKPS. Studenckie Koło Przewodników Sudeckich (pl-PL) . 15 листопада 2018. Процитовано 7 травня 2023.
Der Wanderer im Riesengebirge, Nr.3, 1929, Deutscher Riesengebirgsverein (RGV), Wilh. Gottl. Korn, Breslau. Процитовано 07 травня 2023
Narkiewicz, Marek (2021). Geologiczna historia Polski. University of Warsaw Press. ISBN .
Climate & Weather Averages in Śnieżka, Poland. www.timeanddate.com (англ.). Процитовано 11 травня 2023.
Cyprian Skała (2008). Sudety. Praktyczny Przewodnik (польська) . Bielsko-Biała:Wydawnictwo Pascal. с. 89. ISBN .
▷ Karkonosze i okolice, karkonosze szlaki, Rudawy Janowickie, kotlina Jeleniogórska, góry Izerskie, park karkonosze, góry karkonosze. KrainaKarkonoszy.pl (pl-PL) . Процитовано 11 травня 2023.
Lidia Przewoźnik. Rośliny Karkonoskiego parku narodowego. Karkonoski Park Narodowy. Jelenia Góra. 2013. Процитовано 12 травня 2023
https://plus.google.com/+UNESCO (23 квітня 2019). Krkonoše/Karkonosze Transboundary Biosphere Reserve, Czech Republic/Poland. UNESCO (англ.). Процитовано 12 травня 2023.
Plán péče o Krkonošský národní park a jeho ochranné pásmo 2010-2020, přehled. Správa Krkonošského národního parku, 2017, 31 stran Процитовано 12 травня 2023
Karkonoski Park Narodowy. II wydanie. Andrzej Raj, Roksana Knapik. Jelenia Góra 2014. Процитовано 22 травня 2023
Dzieje turystyki sudeckiej w datach - Jacek Potocki. www.jacekpotocki.pl. Процитовано 22 травня 2023.
CzechTourism (26 червня 2022). SkiResort Černá hora - Pec · #VisitCzechRepublic. www.visitczechrepublic.com (амер.). Процитовано 22 травня 2023.
Krkonoše trpí pod stále vyšším náporem turistů - Novinky. www.novinky.cz (чес.). Процитовано 22 травня 2023.
Szlaki w Karkonoszach: odkryj uroki najbardziej widokowej części Sudetów. Процитовано 22 травня 2023

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карконоші

Офіційний сайт Національного парку [ 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (чеськ.)
Офіційний сайт Національного парку [ 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (пол.)
Карконоші — інформація, історія [ 2 липня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)

[1] (PDF). web.archive.org. 3 березня 2016. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 6 травня 2023.

[:0-2] Historické proměny krajiny Krkonoš. Pavel Holubec.Historie a estetika 13, kulturně historicképroměny sídel a krajiny. 2003. Процитовано 07 травня 2023

[3] Karkonosz – materiały krajoznawcze SKPS. Studenckie Koło Przewodników Sudeckich (pl-PL) . 15 листопада 2018. Процитовано 7 травня 2023.

[4] Der Wanderer im Riesengebirge, Nr.3, 1929, Deutscher Riesengebirgsverein (RGV), Wilh. Gottl. Korn, Breslau. Процитовано 07 травня 2023

[5] Narkiewicz, Marek (2021). Geologiczna historia Polski. University of Warsaw Press. ISBN .

[6] Climate & Weather Averages in Śnieżka, Poland. www.timeanddate.com (англ.). Процитовано 11 травня 2023.

[7] Cyprian Skała (2008). Sudety. Praktyczny Przewodnik (польська) . Bielsko-Biała:Wydawnictwo Pascal. с. 89. ISBN .

[8] ▷ Karkonosze i okolice, karkonosze szlaki, Rudawy Janowickie, kotlina Jeleniogórska, góry Izerskie, park karkonosze, góry karkonosze. KrainaKarkonoszy.pl (pl-PL) . Процитовано 11 травня 2023.

[:1-9] Lidia Przewoźnik. Rośliny Karkonoskiego parku narodowego. Karkonoski Park Narodowy. Jelenia Góra. 2013. Процитовано 12 травня 2023

[10] ttps://plus.google.com/+UNESCO (23 квітня 2019). Krkonoše/Karkonosze Transboundary Biosphere Reserve, Czech Republic/Poland. UNESCO (англ.). Процитовано 12 травня 2023.

[11] Plán péče o Krkonošský národní park a jeho ochranné pásmo 2010-2020, přehled. Správa Krkonošského národního parku, 2017, 31 stran Процитовано 12 травня 2023

[:2-12] Karkonoski Park Narodowy. II wydanie. Andrzej Raj, Roksana Knapik. Jelenia Góra 2014. Процитовано 22 травня 2023

[13] Dzieje turystyki sudeckiej w datach - Jacek Potocki. www.jacekpotocki.pl. Процитовано 22 травня 2023.

[14] CzechTourism (26 червня 2022). SkiResort Černá hora - Pec · #VisitCzechRepublic. www.visitczechrepublic.com (амер.). Процитовано 22 травня 2023.

[15] Krkonoše trpí pod stále vyšším náporem turistů - Novinky. www.novinky.cz (чес.). Процитовано 22 травня 2023.

[16] Szlaki w Karkonoszach: odkryj uroki najbardziej widokowej części Sudetów. Процитовано 22 травня 2023