Не плутати з Загребською жупанією сучасною адміністративно територіальною одиницею Хорватії Загребська жупанія хорв Zagr

Загребська жупанія, як і інші жупанії, розвинулася з ранньосередньовічної жупи, яка за правління Арпадовичів (1102—1011) переросла у королівську жупанію. Після Золотої булли Андраша II (1222) королівські жупанії перетворилися на автономні органи шляхетського самоврядування. У той проміжок часу Загребська жупанія простягалася між річками Крапина та Лоня, або до річки Купа. Протягом ХІІІ сторіччя процес структурування управління жупаній завершився, а потім територія Загребської жупанії побільшала за рахунок сусідніх менших жупаній (в XIV ст. в неї влилася Горська жупанія). Жупанія простиралася від Загір'я до Крижевців, Сисака, Карловаця та через Горський Котар аж до моря. У добу османської навали Загребська жупанія мала спільну управу з Крижевецькою. Як самостійна одиниця поновилася 1756 року у зв'язку з кінцем воєн з Османською імперією, а 17 липня 1759 року було офіційно затверджено цю назву (Comitatus Zagrabiensis): того дня імператриця і королева Марія Терезія подарували їй герб і печатку. Наприкінці XVIII століття територія Загребської жупанії розширилася на північну частину Северинської жупанії, яка існувала з 1777 по 1786 рік із центром у Карловаці. В часи реформ Йосифа II Загребську жупанію разом із рештою жупаній майбутнього хорватсько-славонського королівства (за винятком Вировитицької та Сремської) було включено до Загребського округу (хорв. Zagrebačko okružje), який існував у 1785—1790 рр.

1845 року жупанію відновлено, а після хорватсько-угорської угоди вона опинилася у складі новоствореного хорватсько-славонського королівства. У той час вона межувала з австрійськими Штирією і Крайною, австрійсько-угорською Боснією і Герцеговиною та хорватсько-славонськими Вараждинською, Б'єловарсько-Крижевецькою, Пожезькою і Модруш-Рієцькою жупаніями. Так тривало до 1918, коли хорватський парламент розірвав державно-правові відносини з Австрією та Угорщиною. Опинившись у Королівстві СХС, вона разом із Вараждинською жупанією (без Меджимур'я) у 1922 році увійшла до складу новоствореної Загребської області.

Адміністративний поділ

Жупанія у першій половині ХІХ ст. поділялася на шість котарів (районів): Загребський, Светоіванський, Посавський, Покупський, Прекупський та Горський. На початку ХХ ст. жупанію було поділено на такі котари:

Котари
Котар	Центр
Велика Гориця	Велика Гориця
Дуго Село	Дуго Село
Двор	Двор
Глина	Глина
Загреб	Загреб
Карловаць	Карловаць
Костайниця	Костайниця
Петриня	Петриня
Писаровина	Писаровина
Самобор	Самобор
Стубиця	Доня Стубиця
Светий Іван-Зелина	Светий Іван-Зелина
Сисак	Сисак
Топусько	Топусько
Яська	Ястребарсько
Центр жупанії
Загреб
Муніципальні міста
Карловаць
Петриня
Сисак

Населення

1910 року жупанія налічувала 594 052 жителі, які поділялися на такі мовні спільноти:

хорватська: 445.870 (75,1 %)
сербська: 122.558 (20,6 %)
німецька: 6.016 (1,0 %)
угорська: 6.068 (1,0 %)
словацька: 235 (0,0 %)
румунська: 30 (0,0 %)
руська: 61 (0,0 %)
Інші чи невідомі: 13.214 (2,2 %)

Згідно з переписом населення 1910 р., жупанія включала такі релігійні громади:

римокатолики: 456.423 (76,8 %)
православні серби: 122 861 (20,7 %)
грекокатолики: 7.458 (1,3 %)
юдеї: 5680 (1,0 %)
лютерани: 785 (0,1 %)
кальвіністи: 742 (0,1 %)
унітаріани: 4 (0,0 %)
інше чи невідомі: 99 (0,0 %)

Примітки

. Архів оригіналу за 30 серпня 2015. Процитовано 15 квітня 2020.
Medjimurje.hr — Kamo je, onda, zapravo pripadalo Međimurje? [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 6 грудня 2012.
. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 грудня 2012.

Посилання

ARHINET — Zagrebačka županija [ 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] (хор.)

[1] . Архів оригіналу за 30 серпня 2015. Процитовано 15 квітня 2020.

[2] Medjimurje.hr — Kamo je, onda, zapravo pripadalo Međimurje? [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]

[3] KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 6 грудня 2012.

[4] . Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 грудня 2012.