Ча́кська війна́ (ісп. Guerra del Chaco, гуар. Cháko Ñorairõ, 1932—1935) — війна між Болівією і Парагваєм за контроль над північним районом регіону Гран-Чако (або просто Чако) в Південній Америці, багато в чому через помилкове передбачення там великих запасів нафти.
Чакська війна Guerra del Chaco | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Міжвоєнний період | |||||||||||
Болівія і Парагвай до війни | |||||||||||
Координати: 21°19′37″ пд. ш. 59°44′12″ зх. д. / 21.32722222002777812° пд. ш. 59.73666667002777331° зх. д. | |||||||||||
| |||||||||||
Сторони | |||||||||||
Болівія | Парагвай за підтримки: | ||||||||||
Командувачі | |||||||||||
Ганс Кундт Енріке Пеньяранда | Хосе Фелікс Естіґаррібія [ru] | ||||||||||
Військові сили | |||||||||||
~ 250 000 | ~ 150 000 | ||||||||||
Втрати | |||||||||||
~ 60 000 убитих і зниклих безвісти 10 000 дезертувало 23 250 потрапили у полон | ~ 31 500 убитих і зниклих безвісти 2 500 потрапили у полон |
Передумови
Опис регіону
Південноамериканський регіон Гран-Чако зазвичай поділяється на три частини: Північний Чако (Chaco Boreal), на північ від річки Пілкомайо, Центральний Чако (Chaco Central) між річками Пілкомайо і Бермехо і Південний Чако (Chaco Austral), ці райони мають деяку географічну та культурну цілість, хоча Південний та Центральний райони часто розглядаються як один район Чако-Гуаламба, а до Північного Чако іноді включають частини Пантаналу і Чикітанії. Спірний район між Болівією та Парагваєм належить винятково до Північного Чако.
Цей регіон має площу близько 455 тис. км² і станом на початок 1930-х років був переважно ненаселеним та недослідженим. Регіон межує з Аргентиною (з кордоном по річці Пілкомайо) на півдні та з головною родючою частиною Парагваю (кордон по річці Парагвай) на сході. На заході регіон обмежується південною частиною Центральних Анд, а на півночі — Болівійськими низовинами та бразильським Пантаналом. Регіон вкритий колючими чагарниками та невеликими деревами, такими як квебрахо, його потенціал для традиційного сільського господарства досить невеликий. Крім квебрахо, тут також вирощується гостролист парагвайський, джерело мате.
Клімат здебільшого дуже жаркий та посушливий, тут водяться багато отруйних змій та комах-переносників захворювань, таких як малярія. Джерел питної води в регіоні небагато, через це нечисленні озера регіону мали велике значення для виживання невеликого населення та для постачання солдат протягом війни. Узимку клімат сприятливіший для перебування людини, проте короткий період дощів приводить до того, що запилені дороги перетворюються на непрохідні болота. Це один з найменш сприятливих для життя людини районів світу, та дуже несприятливий для ведення інтенсивних бойових дій, через що солдати обох країн змушені були пройти значні випробування.
Суперечки щодо кордонів
Суперечки щодо того, кому належить Північний Чако, почалися перш за все через нечіткість адміністративних кордонів іспанських колоній та через відсутність у колоніальної адміністрації значного інтересу до цих земель і контролю над ними. Тому суперечки виникли майже одразу після проголошення незалежності Парагваю в 1811 році. Зокрема португальці майже одразу спробували поставити нову республіку під свій контроль. В результаті новий парагвайський уряд розпочав будівництво численних укріплень уздовж річки Парагвай з метою стримати проникнення «бандейрантів», бразильсько-португальських найманців, що полювали за ресурсами та рабами в регіоні. Зокрема у Північному Чако була заснована фортеця Фуерте-Борбон (зараз Фуерте-Олімпо), що стала одною з головних баз парагвайської армії, та форти Ітапасу і Сан-Ігнасіо-де-Самукос, що проіснували досить недовго.
Болівія також заявляла про свої права на регіон за принципом uti possidetis iure (право того, хто фактично займає територію) з 1810 року, а з проголошенням незалежності в 1825 році заявила про свої права на територію колишнього іспанського колоніального судового району Королівської аудієнсії Чаракас, що включала, серед інших територій, Північний Чако. Хоча пізніше Іспанія віднесла території до річки Парапеті і Яуру до юрисдикції Асунсьйону, кордони не були чітко прописані і надавали Болівії можливість заявляти свої права на регіон.
В результаті, цей конфлікт багато в чому сягає своїм корінням до іспанського колоніального поділу, аналогічно багатьом африканським конфліктам, що виникли через погано прописані кордони володінь європейських держав.
Війна потрійного альянсу
До Парагвайської Війни 1864—1870 років Парагвай претендував на територію від річки Яуру та річки Ріо-Негро, що впадає у річку Парагвай біля міста Баїя-Негра (ці кордони були затверджені між Бразилією та віце-королівством Ріо-де-ла-Плата на початку 19 століття), до річки Бермехо.
Проте в ході війни Парагвай був розгромлений альянсом Бразилії, Аргентини та Уругваю і втратив значну частину території, на яку претендував. В результаті цієї війни становище Парагваю стало катастрофічним, він втратив близько 80 % свого чоловічого населення, а його економіка була практично знищена. Війна закінчилася в 1870 році, коли Парагвай і Аргентина розділили свої володіння по річці Пілкомайо в результаті рішення міжнародного арбітражу на користь Парагваю. Парагвай залишився незалежною країною багато в чому через бажання Бразилії та Аргентини — головних суперників в Південній Америці — мати буферну країну між ними. В результаті, права Парагваю на райони на північ від річки Бермехо були офіційно підтверджені рядом інших країн зокрема Аргентиною, Бразилією та США.
Тихоокеанська війна
Також важливою причиною війни стала Тихоокеанська війна Болівії та Перу з Чилі (1879—1883 роки), за результатами якої Болівія втратила вихід до Тихого океану. Через втрату цієї території для Болівії стало життєво важливим отримати вихід до океану, а річка Парагвай, що протікає на сході Чако, є досить глибокою для навігації океанських суден. Через це Болівія намагалася отримати порт на цій річці, для чого треба було отримати контроль над частиною території Чако.
Акрський конфлікт
За Петрополіським договором 1903 року, яким завершився конфлікт за територію Акрі між Болівією та Бразилією, Болівія передала Бразилії територію штату Акрі, малонаселену, хоча невелике населення і було переважно бразильським, в обмін на кілька мільйонів фунтів стерлінгів, частину Чикітанії (до того в складі штату Мату-Гросу), та будівництво залізниці Мадейра-Маморе, що стала додатковою зв'язуючою ланкою Болівії з навколишнім світом. Кордони між Бразилією та Болівією були встановлені по паралелі 18° 02' пд. ш. і меридіану 60° 05' зх. д., внаслідок чого Болівія втратила вихід до річки Ітенес (Гуапоре) та верхів'їв річки Парагвай. Проте фактично Бразилія визнала за Болівією кордони з територією Північного Чако.
Переговори щодо поділу Північного Чако
Починаючи з останнього періоду 19 століття між Болівією та Парагваєм велися переговори щодо поділу території Північного Чако за посередництва сусідніх країн аби уникнути збройного конфлікту. Проте попри численні пропозиції розподілу Чако, ці переговори так і не привели до успіху. Болівія намагалася отримати території, які вона вважала своєю власністю, посилаючись на іспанський колоніальний поділ, що відносили Чако до віце-королівства Перу. Парагвай стверджував, що ці території належать йому через передачу цих районів до віце-королівства Ріо-де-ла-Плата в 16 столітті, з якого і утворився сам Парагвай.
Паралельно з переговорами, починаючи з 1905 року, Болівія почала надсилати до Чако військові загони, що будували невеликі фортеці на спірній території, зокрема на березі річки Пілкомайо та у верхів'ях річки Парагвай, намагаючись отримати контроль над головними джерелами питної води в Чако. Через те, що ґрунтові води Чако дуже бідні та часто солоні і забруднені іншими мінералами (наприклад, миш'яком), джерела доброї питної води були важливими для колонізації та контролю Чако.
Парагвайці відповіли на ці дії досить повільно, багато в чому через нестабільність ситуації всередині країни. Починаючи з 1904 року, в Парагваї відбувалися численні перевороти, революції та громадянські війни, а територіальне питання відійшло на другий план. Проте райони біля річки Парагвай були населені парагвайцями, а дослідження та заселення району проводилося парагвайцями протягом кількох десятків років. Також до Парагваю прибула група іммігрантів-менонітів, яких поселили на території Чако з метою колонізації цього району. Крім того, парагвайці заготовлювали дерево квебрахо, багате на танін, що використовувався для обробки шкіри, та навіть збудували залізницю до центральних районів Чако.
Переговори між Болівією та Парагваєм тривали багато років, зокрема Парагвай запропонував Болівії вихід до річки Парагвай, проте намагався утримати більшу частину Північного Чако. Болівія не погоджувалася з таким рішенням та вимагала суверенних прав на значно більшу частину регіону, пояснюючи це його важливістю для економіки країни. Для Парагваю утримання Північного Чако було питанням національної гідності через великі територіальні втрати протягом Війни Потрійного Альянсу. Втратити ще й Чако означало зменшення території Парагваю до менш ніж третини тих земель, на які він претендував після оголошення незалежності в 1811 році.
В результаті в 1920-ті роки Болівія і Парагвай, так і не зумівши досягти згоди, розпочали укріплення території, яку вони контролювали, у підготовці до війни.
Нафта
Між 1927 і 1928 роками дослідники компанії Standard Oil Company of New Jersey (зі штаб-квартирою в Нью-Джерсі) відкрили поклади нафти у східному районі Чако, біля передгір'я Анд. Оскільки передбачалося, що запаси нафти можуть продовжуватися на схід, на парагвайських територіях почалися дослідження британсько-голландської компанії Royal Dutch Shell.
Крім того, знайдені запаси нафти збільшили важливість виходу до моря для Болівії, через те, що майже єдиною можливістю експорту нафти було її перевезення через аргентинські річки. Часто вважається, що це було головною причиною конфлікту: якби Болівія отримала (нехай непрямий) вихід до Атлантичного океану, контроль над експортом був би в руках Британії, США та їх союзників у Аргентині.
Припущення про те, що Чако має величезні запаси нафти розповсюдилися під час правління парагвайського президента Хосе Патрісіо Ґуджіарі, який розпочав активні переговори щодо статусу Чако. Проте 5 грудня 1928 року в стосунках між двома країнами розпочалася дипломатична криза, через що з обох боків розпочалося патрулювання регіону. Посередництво Ліги Нації не призвело до повного примирення.
Становище перед війною
Перший збройний та дипломатичний конфлікт між Болівією та Парагваєм стався в 1928 році, коли парагвайська кавалерія захопила болівійський форт Вангуардія, при цьому було вбито шістьох солдатів, а сам форт зруйновано. Болівійці відповіли досить швидко, захопивши парагвайський форт Бокерон. Ліга Націй одразу втрутилася у конфлікт та добилася припинення вогню. За умовами перемир'я 16 вересня 1929 року парагвайці зобов'язалися відновити болівійський форт в обмін на залишення Бокерону болівійцями. В травні 1930 року обидві країни розпочали переговори про відновлення дипломатичних відносин, що було здійснено 1 травня того ж року.
В 1931 році в Болівії на президентську посаду був обраний Даніель Саламанка Урей, відомий своїми націоналістичними поглядами. Парагвайський президент Еусебіо Аяла, обраний в 1932 році, також був змушений погодитися з мілітаристською позицією армії.
Станом на 1930 рок населення Болівії становило 2 150 000 мешканців, в порівнянні з 880 000 мешканців Парагваю, а її економіка була помітно сильнішою, завдяки експорту срібла та олова, ВВП Болівії більш ніж втричі перевищував ВВП Парагваю, економіка якого базувалася на експорті продуктів тваринництва, пальмової олії та бавовни.
Починаючи з кінця 1931 року, обидві країни розпочали гонку озброєнь. Модернізація армії, розпочата обома країнами ще в 1920 роки, пішла набагато швидше, а Болівія забезпечила собі велику перевагу в розмірі арсеналів. Також активізувалося проникнення обох країн на територію Чако, де продовжували засновуватися невеликі форти, перш за все біля джерел питної води. Між новими поселенцями Чако все частіше ставалися прикордонні сутички.
Підготовка до бойових дій
В 1922 році в Парагваї була проведена військова реформа, внаслідокі якої була створена постійна армія у 4000 чоловік та в разі потреби можна було швидко мобілізувати ще 20000 чоловік. Також у країні була переглянута система військової освіти, зокрема були створені дві військові академії.
Протягом останнього десятиліття перед війною Парагвай витратив значні кошти на озброєння своєї армії. Зокрема в Королівства Іспанія було закуплено 10 тисяч, а пізніше ще 7 тисяч гвинтівок Маузера. У Данії були закуплені легкі кулемети Мадсен, а у США — великокаліберні кулемети Браунінг M2. У Французької республіки було придбано вісім гірських 105 мм гаубиць Шнайдера моделі 1927 року і 24 гірських гармат калібру 75 мм. Останніми роками перед війною було закуплено 24 мортири Стоукс-Бренд калібру 81 мм, декілька кулеметів Мадсен та інше озброєння. Однією з найбільших покупок стало придбання в 1930 році у Королівства Італія двох канонерських човнів («Умаїта» і «Парагвай»), водотоннажністю 845 тонн кожний, для патрулювання річки Парагвай та перевезення військ. Кожний з човнів був озброєний двома головними 4,7" (120 мм) гарматами, трьома 3" (76 мм) і двома автоматичними 40 мм протиповітряними гарматами. Ці витрати були дуже важким тягарем для слабкої економіки країни, що знаходилася протягом 1920-х років майже в кризовому стані.
Більше населення та краще економічне становище дозволили Болівії закуповувати велику кількість сучасного озброєння. Зокрема в 1926 році був укладений контракт з компанією Vickers на поставку 36 тис. гвинтівок, 250 важких та 500 легких кулеметів, 196 одиниць артилерії та великої кількості амуніції. На початку Великої депресії у 1929 році контракт був розірваний, а на той час він був виконаний лише частково, як наслідокі станом на початок війни Болівія мала 39 тис. гвинтівок Маузер, 750 кулеметів, 64 одиниці сучасної артилерії і п'ять британських танків, чисельність її регулярних військ становила 6 тис. Великі військові витрати дозволили Болівії побудувати великий повітряний флот, який болівійські генерали називали «найкращими військово-повітряними силами Америки». Проте літаки швидко застарівали та виходили з ладу, а спроби вже під час війни доставити нові літаки не завжди були успішними. Так спроби завезти партію нових двомоторних бомбардувальників зірвалися, коли ця партія була затримана в Перу через ембарго Ліги Націй.
Велику роль у підготовці до війни зіграли як іммігранти з європейських країн, багато з яких були ветеранами Першої світової війни, так і представники іноземних військових місій, що було особливо важливо в умовах дуже низького рівня військової освіти в обох країнах, особливо відсутності знань про сучасні види озброєнь та особливості ведення війни з їх використанням.
Обидві країни вітали імміграцію, і в обох осіла велика кількість іммігрантів, переважно з Європи. На території Парагваю осіла велика менонітська група з Канади, що була оселена на території Чако, також у Парагваї оселилися вихідці з Королівства Іспанія, Японської імперії, Кореї, Королівства Італія, Німеччини і СРСР. Найважливішою для військових дій групою були білогвардійські іммігранти з Російської імперії, в цій країні осіло близько 80 офіцерів, що мали добру військову підготовку та досвід бойових дій. Ці офіцери значно підвищили рівень освіти парагвайської армії та зробили неоцінний внесок у дослідження Чако і планування військових операцій війни. Зокрема, генерал , колишній полковник російської армії, здійснив 13 подорожей для дослідження Чако і керував військовою академією в Асунсьйоні, а протягом війни — генеральним штабом парагвайської армії. Через добрі стосунки Парагваю з Аргентиною, Чилі і Французькою республікою, ці країни також значно допомагали Парагваю в налагодженні військової освіти та знайомстві з новими типами озброєння. Зокрема з цією метою в 1926 році Французька республіка заснувала в Парагваї велику військову місію.
Іноземці також зіграли важливу роль і в налагодженні освіти та плануванні операцій болівійської армії. Тут оселилися вихідці з Німеччини, Королівства Італія, Королівства Іспанія, Японської імперії. За оцінками, в Болівії служило близько 120 німецьких офіцерів, зокрема генерал Ганс Кундт, що до війни командував генеральним штабом, плануючи військові дії у Чако, а протягом великої частини війни командував болівійською армією. Перед війною в Болівії також працювало кілька військових місій, найбільшою з яких була німецька, що допомагали навчанню та організації армії. Великими групами іноземців, що також воювали на боці Болівії, стали чехословацькі та чилійські найманці.
Хід бойових дій
Початок війни
В липні 1932 року загін болівійської армії захопив парагвайський передовий пост, форт Карлос-Антоніо-Лопес, розташований біля озера Лагуна-Пітіантута (на парагвайських мапах) або Лагуна-Чукісака (на болівійських). Того ж місяця парагвайські війська відбили форт в ході невеликої битви, після чого 27-28 липня болівійські війська розпочали наступ на прикордонні парагвайські укріплення Корралес, Толедо і Бокерон, які зайняли майже без бою в результаті втечі парагвайців. Після захоплення Бокерону прикордонні сутички майже одразу переросли у повномасштабну війну. Формально війна була проголошена значно пізніше, 10 травня 1933 року.
Протягом перших тижнів війни болівійська армія далеко просунулася углиб парагвайської частини Чако, практично без контакту з супротивником, який залишив малонаселені території. Під тиском центрального болівійського уряду, болівійська армія (командування якою невдовзі після початку бойових дій прийняв генерал Кундт) зайняла звільнену територію без належної логістичної підтримки, тоді як парагвайський командувач полковник (пізніше генерал і маршал) Естіґаррібія вирішив захищати укріпленіші території.
Інтенсивні бої у Чако розпочалися в середині серпня. Чотири тисячі болівійських солдатів у складі Першого корпусу наступали на південному сході Чако, дві тисячі, поділені на дві дивізії, на північному сході. Станом на липень було призвано ще 6 тисяч солдатів, що рухалися до Чако з Центральної Болівії.
Протягом серпня парагвайці сформували корпус чисельністю 8 тис. чоловік біля містечка під командуванням генерала Естіґаррібії. Ще півтори тисячі солдатів окопалися у форті Нанава, на південному сході Чако, третя частина, з 3 тисяч солдатів та восьми гармат мобільної артилерії, розмістилися у верхів'ях річки Парагвай, ще 3 тисячі солдатів вирушили з Асунсьйону. В липні головною базою парагвайців стало місто Ісла-Пой, тут був створений аеродром, де розташовувався майже весь невеликий парагвайський повітряний флот.
Стратегічні позиції
На початку війни болівійці значно заглибилися на територію ворога, захопивши велику ненаселену територію, яку були змушені захищати від парагвайських військ. Болівійська стратегія планувалася перш за все генералом Кундтом за кілька років до початку війни, болівійці розраховували на легке проникнення до річки Парагвай. Проте, велика віддаленість театру бойових дій від центральних районів Болівії стала значною проблемою. Болівійські війська, що мобілізувалися в Центральній Болівії, транспортувалися залізницею до головної болівійської бази, міста Вілья-Монтес, у болівійських низовинах. З Вілья-Монтес солдати повинні були марширувати до лінії фронту від 322 до 483 км через запилену та спекотну територію Чако.
Спека та нестача фуражу і води в Чако привела до того, що не можна було використовувати коней, через що кавалерійські частини обох країн були майже повністю розформовані ще на початку війни. Головним засобом транспорту в Чако стали вантажівки, яких бракувало в обох арміях. Через це вантажівки використовувалися суто для перевезення продовольства та боєприпасів, а солдати були змушені рухатися пішки, і болівійцям треба було кілька тижнів, щоби перетнути Чако та досягти лінії фронту, куди солдати прибували вже повністю виснаженими.
Парагвайці, які формували військові частини в Асунсьйоні та інших містах Центрального Парагваю, мали можливість прибувати до бази у човнами по річці Парагвай. Звідти по вузькоколійній залізниці вони їхали до міста Ісла-Пой на території Чако, від якого до лінії фронту залишалося лише близько 29 км (під час найбільшого просунення болівійських військ), як наслідок війська прибували значно свіжішими, ніж болівійські, а постачання продовольства та боєприпасів не було настільки складним. Отже, протягом більшої частини війни логістика була набагато краще забезпечена у парагвайців, що великою мірою компенсувало серйозну перевагу Болівії в людських ресурсах та озброєнні. Також слід відзначити, що з початку війни важливу роль у забезпеченні перевезень та комунікацій болівійських військ відігравав повітряний транспорт. З іншого боку, Парагвай значно покладався на місцеве індіанське населення, переважно гуаранімовне, яке часто допомагало парагвайським військам провідниками та розвідкою. За це індіанцям було обіцяне добре життя в столиці, що виявилося обманом, бо багато індіанців були поселені у її найбідніших околицях.
Головні битви
Конфлікт характеризувався дуже кривавими битвами, які можна порівняти з битвами Першої світової війни, зокрема такими були Битва за Бокерон, , , при Кампо-Гранде, , при Нанаві, , , , , , та менші сутички, що привели до загибелі молодого покоління парагвайців та болівійців. Проте люди гинули не лише в битвах — багато солдатів загинуло від недостатнього медичного обслуговання, голоду і малярії.
Серед найбільших і найвідоміших битв була битва за Бокерон, у якій жменька болівійських солдат під командуванням підполковника протягом довгого часу захищалася проти атак парагвайської армії під командуванням полковника Естіґаррібії, і битва при Кампо-Вільї, у якій парагвайцям вдалося захопити близько 8 тисяч полонених та багато озброєння.
Битва за Бокерон
На початку січня полковник Естіґаррібія сконцентрував під своїм командуванням Перший корпус парагвайської армії та розпочав наступ з метою відбити форт Бокерон, який захищали кілька сотень болівійських солдатів. У битві брали активну участь повітряні сили обох країн, з метою розвідки та бомбардування позицій супротивника. Перевага в повітрі, проте, належала Болівії, що мала набагато більше літаків.
8 вересня два болівійських літаки «Vespa» засікли наближення Другого полку парагвайської піхоти та розбомбили колону, спричинивши значні втрати особового складу. Багато парагвайських солдатів до того ніколи не бачили літаків, тому ця атака викликала паніку в лавах парагвайської армії і офіцерам довелося докласти багато зусиль для відновлення порядку.
Попри цю затримку, наступ парагвайців продовжився, і вже 9 вересня вони атакували форт. Оскільки перша атака виявилася безрезультатною, парагвайці узяли форт в облогу. Вранці 9 вересня колона вантажівок 14 полку парагвайських військ потрапила у засідку та була розгромлена болівійськими силами під командуванням підполковника , якому також вдалося розгромити батарею парагвайської артилерії.
Парагвайська артилерія загалом стала однією з головних цілей болівійської авіації, проте часто знайти та знищити батареї було складно через вміле маскування та укріплення в окопах. Перший напад болівійської авіації 8 вересня навчив парагвайців важливості цього виду озброєнь, і вони швидко пристосувалися до нових умов ведення війни. Зокрема, вони навчилися ефективно використовувати зарості чагарників для маскування, що часто дозволяло їм виходити у фланги болівійської армії непоміченими. Дороги зазвичай прокладалися під деревами, уникаючи прямого шляху. Також парагвайці навчилися створювати камуфляж з переплетених гілок дерев над дорогами, що робило рух ними непомітним з повітря.
Під Бокероном болівійці використали всі наявні сили авіації як для бомбардування парагвайських позицій, так і для постачання боєприпасів, їжі та медикаментів обложеним військам. Парагвайці активно використовували артилерію та протиповітряні засоби, що змусило болівійців літати на великих висотах, знижуючи ефективність авіації. Бомбометання та скидання припасів з великої висоти не були достатньо точними, через що багато припасів, призначених болівійцям, діставалися парагвайцям. Проте, під час цієї битви, болівійське командування не знало про проблеми постачання обложеного форту та планувало наступ з метою розриву облоги. 17 вересня воно надіслало наказ голодним захисникам форту протриматися ще 10 днів до контратаки, а коли, попри надзвичайну мужність захисників, форт впав через два дні, це стало справжнім шоком для болівійського командування.
Битва за Бокерон стала відомим прикладом героїзму, коли жменька болівійців, страждаючих від спраги і голоду, протягом довгого часу захищалися проти значно переважаючих сил парагвайців, її часто порівнюють з Фермопільською битвою. Внаслідок битви, в якій 14-18 тис. парагвайців атакували форт з 619 захисниками, парагвайці втратили близько 7 тис. солдатів.
Переозброєння та Нанавська кампанія
Після битви за Бокерон обидві сторони витратили деякий час на відпочинок та реорганізацію з врахуванням зроблених помилок. Болівійці, вражені поразкою, відправили листа Гансу Кундту з проханням прийняти командування армією. Вони сподівалися, що цей популярний в Болівії військовий зможе переорганізувати армію та швидко розіб'є парагвайців. Авіація обох країн вимагала ремонту, обидві країни мали наміри придбати нові літаки через великі втрати, перш за все через посадку на ґрунт тимчасових аеродромів Чако.
Болівійці замовили 20 нових розвідувальних літаків-біпланів та легких бомбардувальників Curtiss-Wright C14R «Osprey» у США, перший з цих літаків прибув в січні 1933 року. Літаки «Osprey» мали по два кулемети калібру 0,30 дюйма, спереду і позаду, та були здатні транспортувати до 260 фунтів бомб різного типу. Ці літаки були обрані за свою швидкість у 163 миль/год. Це були одні з найсучасніших військових літаків того часу, а болівійці використовували їх до кінця війни — вони стали основою болівійської авіації.
Крім того, болівійцями були замовлені різноманітні моделі літаків Curtiss-Wright, зокрема «Hawk» II моделі 35A і «Sea Hawk» моделі 65A. 1932 року було отримано чотири літаки, ще два в 1933 році і три в 1934. Ці одномісні літаки були одними з найкращих військових літаків свого часу та були озброєні двома передніми кулеметами і могли підіймати до 220 фунтів бомб. Ці літаки також стали одними з основних у болівійській авіації. Крім того, в Німеччині були придбані три транспортних літаки Юнкерс Ю-52. Ці літаки були пристосовані до жорстких умов Чако та були здатні перевозити вантажі то трьох тонн. Перший з цих літаків був отриманий в жовтні 1932 року, два останніх — протягом 1933 року. Вони стали одним з головних елементів транспортної інфраструктури.
У цей період Парагвай провів повну мобілізацію. Парагвайці також закупили нові легкі бомбардувальники Potez 25, що проявили себе як одні з найпридатніших до умов Чако. До 1933 року надійшло 25 цих літаків. Нові машини були потрібні на заміну бойовим літакам Wibault: Парагвай мав 7 літаків цього типу на початок війни, з яких два були знищені на перших її етапах. Головною проблемою цих літаків була нестабільність моторів Лорен-Дітріх (Lorraine-Diedrich) з повітряним охолодженням, що не були пристосовані до умов Чако. Тому на заміну цим машинам в Італії були придбані п'ять бойових літаків Fiat CR 20bis. Ці літаки приблизно дорівнювали за основними характеристиками літакам Curtiss «Hawk» болівійської армії.
Після переозброєння та поповнення військ, в листопаді болівійці зуміли зупинити парагвайський наступ на південь від 7 кілометру (від Сааведри). Генерал Кундт прибув і прийняв командування в грудні та одразу провів серію атак на парагвайські позиції. 12 — 13 грудня 1932 року Восьма дивізія болівійської армії наблизилася до парагвайських позицій, після чого сталася контратака з використанням семи бомбардувальників. Також протягом цього часу болівійці здійснили серію фронтальних атак на парагвайські укріплення біля міста Нанава (так звана Нанавська битва), під час яких зазнали значних втрат, але мета наступу так і не була досягнута.
Парагвайська лінія оборони форту була добре спланована ще до війни під керівництвом генерала Беляєва та групи білогвардійських офіцерів, тут були створенні відносно міцні укріплення, добре замасковані вогневі точки та удавані «батареї» для відвернення уваги авіації ворога. Хоча болівійці широко використовували авіацію та мали перевагу в артилерії, методи фронтальної атаки, які застосовував генерал Гундт, були набагато менш ефективними, ніж подібні атаки, що проводилися ним протягом Першої світової війни.
Попри відбиття всіх болівійських атак, протягом цієї кампанії парагвайці дуже страждали від нестачі боєприпасів, бо через сильні дощі дороги стали практично непрохідними і постачання майже повністю припинилося. Естіґаррібія мобілізував для постачання припасів всі наявні літаки, як транспортні, так і бомбардувальники, які були змушені приземлялися на нерівному майданчику біля Нанави або скидати вантажі з повітря. Однак такі надзвичайні заходи дозволили парагвайцям утримати свої позиції.
У лютому Кундт розпочав нову серію атак на парагвайські позиції біля Толедо. Ці позиції також зазнали бомбардування з боку болівійської авіації і обстрілу болівійських кулеметів, проте і цей наступ завершився безрезультатно, а болівійці зазнали величезних втрат.
Наступ Кундта — Нанава II
В липні 1933 року генерал Кундт об'єднав велику частину болівійської армії та розпочав новий фронтальний наступ на парагвайські позиції біля Нанави. Користуючись значною перевагою в авіації і артилерії та використовуючи кілька танків Vickers, Кундт сподівався на швидке здобуття парагвайських укріплень.
Авіації було доручено знищити парагвайську артилерію, проте це не вдалося через ефективне маскування артилерійських позицій у густих заростях. В результаті болівійський наступ був відбитий, втрати болівійської армії склали біля двох тисяч солдатів, в порівнянні з 149 загиблими та 400 пораненими парагвайцями. Через великі втрати під час наступів Болівії Нанава була прозвана «Верденом Чако».
Кампо-Вія
В жовтні та листопаді 1933 року парагвайські повітряні патрулі виявили важливі дірки в болівійських укріпленнях біля . Естіґаррібія швидко та таємно від болівійців сконцентрував війська, і 3 грудня здійснив маневр, внаслідок якого були оточені Четверта і Дев'ята болівійські дивізії.
Парагвайська атака стала несподіванкою для болівійців, болівійська оборона була недостатньо організована, а генерал Кундт не встиг своєчасно відповісти на парагвайський наступ. Хоча болівійська авіація виявила пересування парагвайських військ біля фортеці, генерал Кундт вважав ці повідомлення помилковими і не розраховував на атаку парагвайської армії на цьому фронті.
10 грудня болівійці тим не менш провели контратаку для визволення оточених військ, проте наступ та повітряна допомога не були належним чином організовані і більшість бомб з болівійських бомбардувальників не досягли цілі. Як наслідок, вже 11 грудня болівійські дивізії відступили.
Ця парагвайська атака виявилася катастрофою для болівійських військ, внаслідокі неї загинуло понад 2600 солдатів та близько 7500 потрапили в полон. Одним ударом болівійська армія була дезорганізована, а понад 1500 солдат дезертували з поля бою. Як наслідок,, генерал Кундт був відсторонений від командування болівійською армією, а його місце зайняв полковник Пеньяранда, якого підвищили до генерала.
Болівійська армія почала спішно відступати зі своїх позицій в Чако, а парагвайцям вдалося захопити близько 8000 гвинтівок, 536 кулеметів, 25 мортир, 20 одиниць іншої артилерії та велику кількість амуніції. Для такої маленької та бідної країни, як Парагвай, це була величезна перемога, яка дозволила Естіґаррібії розпочати загальний наступ.
Битви Пікуїба і Ель-Кармен
Через те, що парагвайцям треба було будувати нові лінії постачання, просування їхніх військ затримувалося, тож болівійцям вдалося організувати лінію оборони біля , в центральній частині Чако. В травні 1934 року полковник Бернардіно Більбао Ріоха, що прийняв командування Другою дивізією після відставки підполковника Хорхе Хордана, створив засідку біля міста Каньяда-Стронгест, в центральній частині Чако.
Парагвайцям вдалося уникнути оточення лише ціною 500 загиблих та 1500 полонених. Це була велика перемога Болівії, що закріпила репутацію Більбао Ріохи як найкращого командувача болівійських сил часів війни. В липні 1934 року парагвайський наступ був зупинений біля містечка Пікуїба, а Естіґаррібія розпочав пошуки способів відновити успіх на полі бою. Така можливість з'явилася біля міста Ель-Кармен в листопаді 1934 року, коли його несподівана атака на фланг болівійських сил призвела до оточення Резервного корпусу, в результаті якої загинуло близько 2000 болівійських солдатів, а 4000 були захоплені в полон. Лише 2000 вдалося вирватися з зони оточення.
Після Пікуїби серед болівійців почалася паніка, підкріплена захопленням парагвайцями нечисленних джерел води в регіоні . Кавалерійський корпус болівійської армії, без доступу до води, був змушений відступити. З 5300 солдатів у цьому корпусі, 1600 загинули під час відступу.
Останні битви
На початку 1935 року болівійська армія відступила з більшої частини території Чако і сконцентрувалася біля головної болівійської бази Вілья-Монтес. На цей час логістична ситуація склалася на користь Болівії, і вже парагвайці були змушені перевозити припаси вантажівками через всю територію Чако.
На цей час авіація обох армій практично вийшла з ладу. Естіґаррібії вдалося зберегти кілька боєздатних літаків для стратегічних цілей, ці літаки забезпечували підтримку військ протягом перших місяців 1935 року.
Парагвайці продовжували тиснути на болівійські війська та в березні 1935 року пересікли річку Парапеті, на основній території Болівії. Проте, в результаті серії успішних контратак, болівійцям вдалося змусити парагвайців відступити за цю річку. На цей час обидві армії були виснажені та не мали можливості до активних дій.
За посередництва Аргентини розпочалися переговори про перемир'я, яке було прийняте 12 червня 1935 року та фактично поклало кінець війні. Переговори, що відбулися після цього, привели до розподілу Чако між двома країнами.
Протягом війни болівійцям вдалося мобілізувати близько 250 тис. солдатів, з яких 55 тис. загинули, а 12 250 були захоплені в полон. Парагвай мобілізував 150 тис. солдатів, з яких загинули 40 тис., а понад 2 500 потрапили у полон. Це була дуже кривава війна, особливо зважаючи на невелике населення обох країн — населення Болівії становило менш ніж три мільйони, а Парагваю — менш ніж мільйон.
Дія різних родів військ
Авіація
Жодна з двох країн не виробляла літаків чи іншого озброєння, через це придбання літаків на світовому ринку стало важким тягарем для економік обох країн. Проте обидві країни розуміли важливість цього типу озброєнь, зважаючи на європейський досвід перш за все Першої світової війни. Через це і Болівія, і Парагвай, зробили все можливе для створення найсучаснішої авіації, яку тільки дозволяв стан їхніх економік.
Болівійський повітряний флот
Протягом більшої частини війни командувачем Повітряного корпусу болівійської армії був майор , досвідчений пілот, який досконало вивчив технічні можливості літаків Європи та США. Він власноручно написав та опублікував багато технічних керівництв щодо використання літаків свого невеликого повітряного флоту. Рішення Більбао Ріохи часто були вирішальними як при виборі між моделями літаків та їхнього озброєння, які придбала Болівія, так і у питаннях організації повітряного флоту.
В 1927 році Болівія замовила дев'ять нових британських літаків Vickers Vespa, ефективних легких винищувачів, одних з найшвидших літаків свого часу. В 1926-27 роках Болівія придбала сім бомбардувальників Breguet XIX у Франції, також ефективних на той час машин. 1929 року було придбано ще чотири новіших моделі Breguet XIX.
Станом на початок війни Болівія мала найефективніший повітряний флот в Південній Америці. Протягом останніх місяців перед конфліктом болівійці розмістили три винищувачі Vickers Vespa, три бомбардувальники Breguet XIX, від 5 до 6 винищувачів Vickers «Scout» Type 143 і один Fokker CV у місті Вілья-Мантес, на кордоні Чако і болівійських низовин. Загалом болівійці мали повітряні сили з приблизно 40 літаків, включаючи тренувальні та транспортні, і часто хвалилися «найкращими повітряними силами на континенті».
Парагвайський повітряний флот
Станом на початок війни парагвайці мали невеликі повітряні сили приблизно з 25 пілотів та кількох десятків механіків та іншого персоналу, більшість з яких були ветеранами революції 1922 року, протягом якої обидві сторони, повстанці та уряд, використовували літаки як важливий тип озброєнь. Повітряний флот був організований у кілька невеликих ескадрилей, кожна з кількох винищувачів, переважно Wibault 73, та одної ескадрильї бомбардувальників Potez 25. Також парагвайці мали невелику кількість транспортних літаків та легких тренувальних літаків, розташованих в Асунсьйоні на аеродромі Ну-Гуасу.
Бомбардувальники Potez 25 вже були застарілими в 1932 році, проте протягом 1920-х років вважалися стійкими, безпечними, маневреними і багатофункціональними, та були одними з найпопулярніших літаків збройних сил багатьох постколоніальних країн. Винищувач Wibault 73, моноплан, придатний до великих висот, також стояв на озброєнні деяких французьких ескадрилей, у яких вважався ефективним засобом бою. Але мотор Lorraine-Diedrich з водяним охолодженням та потужністю у 450 кінських сил, що стояв на цих літаках, мав тенденцію перегріватися в умовах Чако, через це використання Wibault 73 у військових діях було значно обмежене цим недоліком.
Командувачем парагвайського Повітряного корпусу був аргентинець майор (пізніше підполковник) Вісенте Альмонасід, який воював на боці Франції на Західному фронті Першої світової війни.
Станом на початок війни Парагвай мав біля десяти військових літаків та близько 20 тренувальних та транспортних. Після початку війни, як і болівійці, парагвайці робили всі спроби уникнення обмежень на постачання літаків, накладених нейтральними країнами, а придбання літаків стало одним з пріоритетів військових відомств.
Повітряні операції на початку війни
З червня по серпень 1932 року парагвайці створили майданчик для приземлення літаків у місті Ісла-Пой, де розмістили більшу частину свого невеликого повітряного флоту з метою розвідування позицій супротивника. Болівія мала набагато більші повітряні сили, проте не мала зручних аеродромів поруч із зоною військових дій. Попри це, болівійці ефективно атакували парагвайців своєю авіацією і мали значну перевагу в повітрі.
Саме протягом цього конфлікту відбулася «перша міждержавна повітряна битва на Американському континенті», переможцем якої став болівійський пілот , який зумів збити парагвайський літак. Рафаель Рабон протягом війни переміг двічі у повітряних боях, після чого розбився у спробі вимушеного приземлення, коли його літак був підбитий парагвайською артилерією; парагвайські артилеристи, що підбили його, отримали значні нагороди після упізнання цього пілота.
Підполковник Бернардіно Більбао Ріоха, що керував авіацією з початку конфлікту, організував головну базу авіації у місті Вілья-Монтес та тимчасову базу в місті Муньйос, ближче до лінії фронту. У липні 1932 року болівійці перемістили три винищувачі Vickers «Vespa», три бомбардувальники Breguet XIX і від трьох до семи винищувачів Vickers Type 143 «Scouts» на цю базу.
З точки зору стратегічної ситуації, підполковник Більбао вирішив, що найкращим використанням повітряних сил було бомбардування парагвайських баз, перш за все бази у Пуерто-Касадо та баз на річці Парагвай, через які до району бойових дій потрапляли усі війська та всі припаси. Проте, між ним та верховним командувачем військовими силами полковником Енріке Пеньярандою виникла гостра боротьба. Більбао Ріоха наполягав на бомбардуванні Асуньсьйону з метою зломити дух парагвайців. З прифронтових аеродромів у Муньйосі і Вальївіані болівійський Повітряний корпус міг легко досягти Асуньсьйону і Пуерто-Касадо. Верховне командування Болівії не погодилося на плани Ріохи, вважаючи, що бомбардування Асунсьйону може викликати міжнародні протести проти Болівії. На цей час верховне болівійське командування не вважало необхідним використовувати крайні заходи, хоча і переглянуло це рішення пізніше.
Попри це, командуванням були санкціоновані напади на парагвайську військову базу в Пуерто-Касадо. Ці нальоти дійсно викликали різку реакцію з боку Аргентини, через те, що у цьому місті мешкало багато аргентинців, які, зокрема, керували залізницею, що сполучала місто з Чако. Аргентина, формально нейтральна держава, тим не менш залишалася лояльнішою до парагвайців, яким надавала позики, постачала амуніцію, озброєння і літаки. Після бомбардування Пуерто-Касадо в 1933 році аргентинський уряд заявив, що не буде терпіти напади Болівії на цивільне населення, та активно допоможе Парагваю у випадку повторення подібних атак. Після такого вибору Болівія припинила повітряні атаки на парагвайські міста. З цього моменту болівійський Повітряний корпус переважно використовувався на фронті, а за його межами проводив лише розвідувальну діяльність.
З початку війни Більбао Ріоха організував активне патрулювання прилеглих до лінії фронту районів Чако, внаслідок чого болівійці втратили щонайменше один літак Vickers Vespa, збитий протиповітряними силами Парагваю наприкінці липня 1932 року. Протягом битви за Бокерон обидві сторони проводили велике число повітряних атак з метою допомогти наземним силам.
Між 9 і 29 вересня парагвайські бомбардувальники Potez 25 під ескортом винищувачів Wibault здійснили 12 нальотів на болівійські позиції під Бокероном. Також парагвайці використовували Potez 25, забезпечені радіонадавачами, для розвідки позицій артилерії супротивника, зокрема батарей гармат Schneider 75. Парагвайський полковник артилерії Альфредо Стресснер, майбутній диктатор Парагваю з 1954 до 1989 року, сам літав на цих літаках як спостерігач для розвідки артилерійських позицій.
Хоча обидва повітряних флоти використовували літаки для розвідки та допоміжних цілей під Бокероном, перше зіткнення в повітрі відбулося пізніше, 28 вересня, коли парагвайський Potez 25 зіткнувся з болівійським винищувачем Vickers Vespa. Парагвайський пілот, полковник Еміліо Рочоль, був поранений, проте зумів втекти від переслідування та зберегти літак. 30 вересня 1932 року сталася перша втрата у повітряному бою, парагвайський Wibault був збитий болівійським Vickers Type 143.
Допоміжна авіація
Повітряні сили виконували багато важливих завдань на всіх етапах війни, включаючи допомогу наземним військам, розвідку і оцінку втрат. Хоча ескадрильї винищувачів та бомбардувальників отримали практично всю славу, простіші та неозброєні транспортні літаки та літаки загального використання обох країн також виконували дуже важливі завдання протягом війни. Обидві сторони використовували велике число різноманітних типів легких та транспортних літаків для допомоги військам.
На початку війни болівійські військовики конфіскували для військових цілей літаки цивільної авіакомпанії Lloyd Aéreo Boliviano (LAB), яка мала чотири одномоторних легких транспортних літаки Junkers F13 (шість пасажирів) і три більших транспортних літаки Junkers W34. LAB також незадовго до війни мав великий Ford Trimotor, який, проте, розбився незадовго до війни.
В грудні 1932 року Болівія отримала з Німеччини три транспортних літаки Junkers JU52 trimotor. Надійна конструкція літака, його добрі швидкісні характеристики і здатність перевезення до трьох тонн вантажів робили його ідеальним для умов Південної Америки. Для такої малої країни, Болівія мала дуже добрі можливості перевезення вантажів повітрям, а логістичні проблеми Чако привели до максимального використання цих можливостей протягом всієї війни для перевезення необхідних боєприпасів, палива та медикаментів. Лише три транспортних JU52 перевезли понад 4400 тонн вантажів протягом війни.
Парагвай також мав більшу, ніж майже будь-яка інша країна Південної Америки, крім Болівії, кількість транспортних літаків та літаків загального використання. Наприкінці 1932 року Парагвай придбав у США два моноплани Travel Air Model S-6000 на шість пасажирів та двомоторний італійський транспортний літак Breda 44, що слугували повітряною швидкою допомогою. Протягом війни обидві сторони інтенсивно використовували свої літаки для перевезення хворих та поранених, якщо дозволяли посадкові смуги біля лінії фронту. Було підраховано, що, наприклад, болівійські JU 52 перевезли 40 тис. хворих та поранених солдатів. Можливості парагвайських Travel Air і Breda 44 були меншими, проте і вони регулярно перевозили поранених на короткі відстані до госпіталів міст Консепсьйон і Пуерто-Касадо, а більш важко поранених до центрального військового госпіталю в Асунсьйоні. Ці літаки діяли безперервно та вивезли багато тисяч парагвайців з місць боїв.
Генерал Естіґаррібія активно застосовував легкі літаки зв'язку по всьому районі бойових дій, що сполучали його з командуванням військових підрозділів. Також Естіґаррібія використовував ці літаки для особистого ознайомлення з положенням на фронтах. Крім того, і президент Парагваю Еусебіо Аяла кілька разів літав на фронт, відвідуючи війська та зустрічаючись з Естіґаррібією. Це була перша війна в Америці, під час якої політичні лідери особисто зустрічалися з військовими командирами під час операцій у віддалених районах військових дій. Головним літаком для цієї цілі був швидкісний Model 21 виробництва США.
Крім того, Парагвай мав щонайменше один Curtiss «Robin», два De Havilland DH 60 «Moths» і два легких Junkers A-50, що використовувалися для повітряного транспорту.
Ембарго на повітряні озброєння
Через те, що обидва повітряних флоти зазнавали великих втрат, існувала нагальна потреба отримувати нові літаки та запчастини до них, що було дуже важким завданням через ембарго на постачання озброєння, накладене Лігою Націй під тиском перш за все уряду США. Через те, що це ембарго заважало обом країнам, вони йшли на різноманітні прийоми щоб його уникнути та ввезти літаки за будь-яку ціну.
Болівія перш за все залежала від постачання літаків та запчастин від Чилі. Ця країна мала ліцензію на закупку кількох літаків Curtiss, зокрема Curtiss Falcon. Через те, що більшість болівійських «Osprey» скоро вийшли з ладу, болівійці намагалися отримати двомісні швидкісні літаки, і «Falcon» добре підходив на цю роль. Болівійцям вдалося ввезти різноманітні моделі «Falcon» через Чилі, тому що Чилі неофіційно ігнорувала ембарго Ліги Націй. Літаки Curtiss «Hawks» і «Sea Hawks», найкращі болівійські винищувачі, також ввозилися через Чилі.
Найрішучішою спробою Болівії уникнути ембарго було ввезення в 1934 році чотирьох бомбардувальників Curtiss «Condor». Ці бомбардувальники-біплани були здатні перевозити до тонни бомб та мали три кулемети калібру 0,30 дюймів великого радіуса дії. Офіційно болівійці закупали ці літаки для «медичних цілей», проте через наявність військового обладнання на цих літаках, це виглядає неправдоподібним. Ймовірнішою метою покупки було значне погіршення для Болівії становища на фронтах, через що болівійське командування розглядало можливість використання важких бомбардувальників для бомбардування Асунсьйона — «Condor» найкраще задовольняв вимогам цієї мети. Коли США відхилили прохання Болівії на цю закупку, бомбардувальники були придбані під приводом оснащення нещодавно створеної цивільної авіакомпанії — «La Tampa-New Orleans-Tampico» (TNT). Ці чотири літаки переправлялися через Перу, проте уряд США дізнався про дійсне призначення літаків і змусив Перу затримати їхнє перевезення до Болівії.
Через ембарго Франція також відмовилася поставити 19 літаків, замовлених Парагваєм, а Нідерланди затримали відвантаження 5 літаків Fokker CV. Проте парагвайці проявили велику винахідливість, не меншу ніж болівійці, у спробах отримати літаки. Так, сім Potez 25, проданих Францією Естонії, дивовижним чином опинилися в Парагваї. Протягом війни Уругвай і Аргентина часто закупали озброєння, що потім переправлялися до Парагваю. Уругвай дозволяв перевезення закуплених у Європі літаків до Парагваю через аргентинські річки, так само багато транспортних літаків та літаків зв'язку завозилися через Аргентину.
Оцінка дій авіації
Виснаження літаків та пілотів протягом війни було значним у обох країнах. Головним фактором руйнування літаків та загибелі пілотів були нещасні випадки під час експлуатації через невеликий досвід пілотів та погані аеродроми. З найновіших літаків Curtiss «Falcon», що придбала Болівія, два були втрачені в бою, а чотири — при небойових нещасних випадках протягом війни. Парагвай втратив чотири літаки при тренуванні, при цьому загинули чотири пілоти. Загалом протягом війни Болівія мала між 57 і 62 винищувачів і 22 тренувальних та транспортних літаки. Парагвай мав 32 винищувачі і 23 тренувальних та транспортних літаки. За офіційними парагвайськими даними, за час війни Парагвай втратив вісім винищувачів (один Wibault, чотири Potez 25, один CANT, два Fiat CR20), а Болівія втратила дев'ять (6 Osprey, один Junker, один Hawk і один Curtiss Falcon), з цих втрат лише кілька літаків були втрачені в бою, попри те, що повітряні сили вступали у досить агресивні сутички, зокрема незвичайне зіткнення в повітрі парагвайського бомбардувальника Potez 25 і болівійського Breguet XIX.
У багатьох випадках повітряні атаки здійснювалися проти військових баз супротивника та сховищ припасів. Найбільшою парагвайською атакою протягом війни було бомбардування злітної смуги та прилеглих споруд болівійської армії в Бальївіані 8 липня 1934 року. Чотири літаки Potez 25 разом з кількома літаками Fiat скинули 40 бомб на ці об'єкти, зруйнувавши мінімум чотири американських літаки Curtiss та кілька інших літаків. Крім того, парагвайські бомбардувальники Potez атакували та зруйнували головні сховища амуніції та припасів у Бальївіані, що викликало істотні проблеми з боєприпасами у болівійській армії. Найбільшим успіхом болівійського Повітряного корпусу була битва при Кармені у листопаді 1934 року, коли болівійська авіація змусила відступити Кавалерійський корпус парагвайської армії внаслідок атаки на його передові загони. Багато в чому успіхи болівійської армії, крім сучасніших літаків, були наслідком кращої підготовки пілотів.
Парагвайський річковий флот
Завданням парагвайського річкового флоту було забезпечення безпеки важливого шляху, через те, що відстані між головними військовими базами та фронтом були великими, територія не мала достатньої кількості доріг, а єдина залізниця починалася від Пуерто-Касадо, далеко від центра країни. На воді не велося бойових дій, крім атак болівійської авіації, проте річкові судна ефективно використовувалися парагвайцями як транспортні засоби. Канонерські човни «Парагвай» і «Умаїта», придбані в Італії незадовго до конфлікту, продемонстрували свою ефективність в боротьбі проти авіації супротивника.
Кораблі
Ще в 1926 верховне командування парагвайської армії порадило уряду придбати два військових кораблі для забезпечення безпеки річкових перевезень, ця купівля була ухвалена декретом PE No 26.603 від 21 листопада 1927 року. Обидва придбаних канонерських човни були збудовані компанією SA Cantieri Navali Odero, Генуя, Італія, були завершені в 1930 році та в травні 1931 року прибули до Буенос-Айреса. Вони були названі «Парагвай» (C1) і «Умаїта» (C2). Ці кораблі мали водотоннажність 636 тонн (865 тонн з вантажем). Характеристики:
- Розміри: 70 x 10,7×1,7 м
- Первісне (проєктне) озброєння: 4 гармати калібру 4,7" (120 мм), 3 протиповітряні гармати калібру 3" (76 мм), 2 калібру 40 мм і 2 калібру 20 мм, могли перевозити 6 мін
- Дійсне озброєння
- «Парагвай»: 2×120 мм, 3×76 мм і 2×40 мм
- «Умаїта»: 2×120 мм; 2×76 мм; 1×40 мм і дві Oerlikon
- Броня: 1/2" на корпусі, 1/3" на палубі; 3/4" на контрольній рубці
- Турбіни Parsons і бензинові двигуни, два гвинти
- Потужність: 3800 кінських сил при швидкості 18 вузлів
- Палива: 170 тонн
- Дальність ходу: 1700 миль зі швидкістю 16 вузлів
- Екіпаж: 86 осіб, хоча під час деяких рейсів протягом конфлікту перевозилось до 2000 осіб одночасно.
Парагвайська річкова авіація
Парагвайська річкова авіація також була створена в 1927 році під назвою el Servicio Aeronáutico de la Marina, формування цих сил проводилося з допомогою французької військової місії. Спочатку ці сили мали один гідроплан CANT-10 і один SIAI S59bis, до яких в 1929 році були додані два гідроплани Macchi M18, а кілька тренувальних літаків Morane-Saulnier MS139 використовувалися разом з армійським Повітряним корпусом.
Річкова авіація також грала важливу роль протягом війни. Зокрема саме її літаки Macchi M18 (R5) 22 грудня 1934 року здійснили перше нічне бомбардування позицій супротивника, внаслідок якого було скинуто 800 фунтів бомб та було розірване перемир'я на Різдвяний період, підписане обома країнами десятьма днями раніше.
Операції на воді
Через те, що всі парагвайські війська і припаси, що потрапляли до Чако, спочатку перевозилися річкою Парагвай, повітряний контроль над нею був дуже важливим. Головною базою флотилії була Баїя-Негра на півночі Чако, з якої флотилія могла допомагати військам, що стримували просування болівійців униз за течією уздовж річки.
Болівійці мали невелику авіаційну ескадрилью в цьому районі та багато разів атакували транспорти з вантажами на річці Парагвай. Через залежність від перевезень по річці, втрата одного з канонерських човнів або великого пароплава була б катастрофою для Парагваю. Як наслідок, для відбиття болівійських атак, флотилія широко використовувала свої добре озброєні канонерські човни, що мали ефективні важкі протиповітряні кулемети. Ці човни супроводжували судна з припасами та військами під час їхнього руху річкою та служили протиповітряними артилерійськими батареями на базах в Консепсьйоні та Пуерто-Касадо. Ефективність канонерських човнів була значною, вони часто змушували болівійську авіацію відступати та збили щонайменше один літак. Через ефективні дії флотилії, болівійці практично не заважали перевезенню вантажів річкою.
Танки
Танки Vickers, що знаходилися на озброєнні болівійської армії, були одними з найпопулярніших танків до Другої світової війни, вони високо цінувалися завдяки великій руйнівній силі. Ці танки стояли на озброєнні СРСР, Польщі, Болгарії та Китаю.
Ці танки мали систему підвіски, що була знана як «підвіска Vickers» та пізніше була скопійована багатьма іншими виробниками. Існувало багато варіантів танків Vickers, з яких Болівія придбала Mk.A і Mk.B. Mk.A мали дві однакові башти, що могли обертатися на 120º та були озброєні важкими кулеметами Vickers з водяним охолодженням. Mk.B мали одну коротку гармату калібру 47 мм, розташовану на єдиній башті, та коаксіальний кулемет. Всі машини були зроблені добре, хоча якщо дизайн корпусу був вдалим, дизайн башти та надбудов був проробленішим, через це деякі країни, що володіли подібними танками, власноручно допрацьовували ці частини.
Перші болівійські танки
В 1926 році, під час підготовки до військових дій, Болівія склала контракт з компанією Vickers загальною вартістю 3 млн фунтів стерлінгів на придбання великої кількості озброєння. Хоча через Велику депресію сума контракту була знижена до 1,25 млн фунтів стерлінгів, крім артилерії, кулеметів та літаків було придбано деяку кількість танків і танкеток.
Подібні бойові машини ніколи раніше не використовувалися в Болівії, тому вони закупалися багато в чому з метою випробування, без розуміння їхньої дійсної користі. Хоча деякі джерела вказують на наявність в Болівії кількох танків Renault FT-17, що брали участь у війні, ці дані зазвичай заперечуються.
Участь в бойових діях
В порушення статей Версальського договору, в Болівії працювала велика кількість німецьких військових інструкторів, що діяли в складі кількох місій. Участь в навчаннях болівійських солдатів була добровільною та тривала 8 тижнів.
Історичних деталей про участь танків у боях залишилося небагато. Ймовірно вони вперше взяли участь в бою у битві за «7 кілометр від Сааведри», а потім 4 липня 1933 року під Нанавою. Протягом останньої з цих атак танки наступали разом з солдатами, озброєними вогнеметами під прикриттям авіації. Mk.B з 47 мм гарматою перш за все використовувалися для знищення вогневих точок з кулеметами супротивника та його дерев'яних укріплень.
Мобільність танків при використанні в Чако була невисокою через нерівний терен та спекотний клімат. Через спеку до 40 °C, вони змушені були рухатися, відкривши всі вікна, що робило їх дуже уразливими. Також болівійці були змушені створювати укриття від сонця для кулеметів через те, що було неможливо торкатися металевих деталей. Значна вологість повітря також робила неефективними радіопередавачі цих танків.
Парагвайська авіація сформувала спеціалізовану ескадрилью для полювання на болівійські танки. Їм вдалося захопити два танки та знищити ще один прямим вогнем артилерії. Протягом війни Болівія також використовувала кілька танкеток Carden Loyd, з яких ймовірно кілька було втрачено, проте інформації про це недостатньо.
Болівійці використовували танки до кінця війни у різних битвах, зокрема як мобільний резерв під час парагвайських контратак.
Доля кількох з цих танків
Доля кількох з цих танків часто обговорювалася після війни. Відомо, що деякі машини були знищені або захоплені парагвайцями, а ті, що залишилися, ще деякий час стояли на озброєнні болівійської армії. Довго ходили чутки, що принаймні один танк був проданий Іспанії, проте достовірних даних про це немає. Один із захоплених парагвайцями танків протягом довгого часу стояв на площі одного з парагвайських міст як пам'ятник, проте він був повернутий Болівії в 1990 році.
Закінчення війни
Дипломатична ситуація
Криваві битви біля Лагуна-Патіантута і Бокерону викликали занепокоєння у світі — багато країн побоювалися перекинення війни за межі Чако. Найактивніше проти війни виступали уряди США та сусідніх країн, як-от Аргентини, Бразилії, Чилі і Уругваю. Ліга Націй, що намагалася вирішувати суперечки мирним шляхом, активно обговорювала цю ситуацію, проте при обговоренні виникло суперництво між дипломатами США і Аргентини за лідерство у вирішенні питання. Єдине рішення, прийняте Лігою Націй, було накладення ембарго на постачання озброєнь до обох ворогуючих країн. Проте, дипломати недооцінювали проблему, вважаючи, що настільки слабкі країни будуть здатні тільки на нетривалі військові дії.
Крім того, Парагвай значно залежав від Аргентини економічно, аргентинці володіли багатьма важливими підприємствами на території Парагваю, 80 % міжнародної торгівлі Парагваю проходило через Аргентину (через залізниці та річковий транспорт). Через це Парагвай протягом війни отримував політичну та економічну допомогу від Аргентини, а аргентинському президентові Аґустіну Хусто приписували слова «Парагвай у жодному разі не повинен втратити територію внаслідок цієї війни». Болівійські шпигуни в Аргентині періодично повідомляли про неофіційне постачання Аргентиною Парагваю бензину, продовольства, амуніції, боєприпасів, запчастин до техніки та інших товарів, хоча формально Аргентина завжди утримувала нейтралітет. Через це болівійський уряд Даніеля Саламанки не довіряв аргентинцям під час переговорів, і лише після встановлення нового уряду Болівії переговори пішли успішніше.
Мирний договір
Договір про закінчення війни був підписаний 21 липня 1938 року після довгих переговорів, що проводилися в Буенос-Айресі (Аргентина), активна фаза яких розпочалася з підписанням угоди про припинення вогню 10 червня 1935 року. Аргентинському дипломату Карлосу Сааведрі Ламасу (який до цього в 1936 році отримав Нобелівську премію миру) вдалося узгодити умови миру з представниками обох ворогуючих країн.
Внаслідок мирного договору Парагвай отримав більшу частину спірної території Чако, близько 3/4 його території, по новій лінії розділу проходить сучасний кордон між двома країнами. Болівія отримала значно меншу територію, у тому числі вихід до річки Парагвай (де зараз знаходиться місто Пуерто-Буш), та можливість транспортних перевезень цією річкою через території Парагваю та Аргентини.
Нафта, передбачувані запаси якої на території Чако стали однією з причин війни, так і не була знайдена в центральній частині Чако, хоча невеликі її запаси були знайдені в тій частині, що відійшла до Болівії. Проте, за іронією долі, порт на річці Парагвай, за який так боролася Болівія, виявився непотрібним — весь експорт нафти в результаті здійснювався нафтопроводом через бразильську територію.
27 квітня 2009 року в Буенос-Айресі президенти Болівії — Ево Моралес, і Парагваю — Фернандо Луго, через 80 років після закінчення війни, підписали договір щодо остаточного врегулювання державного кордону Чакської області.
Політичні та економічні наслідки
Війна призвела до політичної кризи та переворотів в обох країнах. В 1936 уряд парагвайський президент Еусебіо Аяла був скинутий внаслідок заколоту молодих офіцерів, що були незадоволені м'якими умовами миру для Болівії, на які погоджувався президент через важку економічну кризу в країні. Цей переворот став початком цілої серії переворотів, що закінчилася лише з диктатурою Альфредо Стресснера в 1954 році.
Болівійський президент Даніель Саламанка Урей також був скинутий в 1934 році, а його місце зайняв віце-президент Хосе Луїс Техада Сорсано, також скинутий в травні 1936 року за два тижні до виборів полковником , одним з офіцерів, що несли відповідальність за військову поразку країни.
Економічний, соціальний та політичний ефект війни на обидві країни був дуже великим, обидві країни втратили ціле покоління молодих людей (близько 100 тис. лише прямих втрат), отримали величезні борги та загнали свої економіки в глибоку кризу.
Примітки
- III Encuentro Paraguayo-Boliviano de narradores, sobre la guerra del Chaco|Mombe’uhára Paraguái ha Boliviaygua Jotopa III, Cháko Ñorairõ rehegua. Secretaría Nacional de Cultura. 26 вересня 2011. Процитовано 20 травня 2022.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2014. Процитовано 21 травня 2022.
- Dan Hagedorn and Antonio L. Spaienza, Aircraft of the Chaco War 1928—1935, Schiffer Publishing Ltd, Atglen PA, 1997,
- Argentina y la Guerra del Chaco [ 5 листопада 2008 у Wayback Machine.] Cine Braille
- Боливия и Парагвай закончили давний конфликт (рос.). lenta.ru. Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 29 квітня 2009.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чакська війна |
- La Guerra del Chaco [ 3 липня 2008 у Wayback Machine.] Hispanismo.org (ісп.)
- Batallas.org (ісп.) — див. також бібліографію
- La Guerra del Chaco por Roberto Querejazu (ісп.)
- The Gran Chaco War [ 23 серпня 2020 у Wayback Machine.] The World at War (англ.)
- La Guerra del Chaco [ 7 лютого 2009 у Wayback Machine.] International Committee of the Red Cross (ісп.)
- American School of Asunción (ісп.)
- Евгений Киселев: Чакская война [ 21 липня 2009 у Wayback Machine.] Зарубежное военное обозрение (рос.)
- The Chaco War [ 8 грудня 2008 у Wayback Machine.] ICE Case Studies (англ.)
- Wars of the World (англ.) — оцінки втрат
- Chaco War [ 16 січня 2009 у Wayback Machine.] Encyclopaedia Britannica (англ.)
- Paraguayan Bombers in the Gran Chaco War [ 15 травня 2008 у Wayback Machine.] Blue Rider Publishing (англ.)
- Chaco War: Бібліографія [ 9 січня 2009 у Wayback Machine.] Questia (англ.)
Література
- Bruce W. Farcau (1996). . Westport (Connecticut, USA), London (UK): Pratger. ISBN . Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 27 листопада 2008.
- Waltraud Queiser Morales (1992). Bolivia: Land of Struggle. Westview Press. ISBN .
- James M Malloy (1970). Bolivia: The Uncompleted Revolution. University of Pittsburgh Press. ISBN .
- Paul H. Lewis (1993). . University of North Carolina Press. ISBN . Архів оригіналу за 1 травня 2008. Процитовано 27 листопада 2008.
- Lorna LLoyd (1995). . World Affairs. 157. Архів оригіналу за 1 травня 2008. Процитовано 8 квітня 2022.
- Dan Hagedorn, Antonio L. Sapienza (2000). Aircraft of the Chaco War 1928-1935. Schiffer Publishing. ISBN .
- Білецький В. С., Гайко Г.І, Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник / В. С. Білецький та ін. — Харків, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського» — Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cha kska vijna isp Guerra del Chaco guar Chako Norairo 1932 1935 vijna mizh Boliviyeyu i Paragvayem za kontrol nad pivnichnim rajonom regionu Gran Chako abo prosto Chako v Pivdennij Americi bagato v chomu cherez pomilkove peredbachennya tam velikih zapasiv nafti Chakska vijna Guerra del Chaco Mizhvoyennij period Boliviya i Paragvaj do vijni Boliviya i Paragvaj do vijni Koordinati 21 19 37 pd sh 59 44 12 zh d 21 32722222002777812 pd sh 59 73666667002777331 zh d 21 32722222002777812 59 73666667002777331 Data 15 chervnya 1932 10 chervnya 1935 Misce Gran Chako Pivdenna Amerika Privid Teritorialnij spir Boliviyi i Paragvayu Rezultat Peremoga Paragvayu Buenos Ajreskij mirnij dogovir 1938 roku Teritorialni zmini Bilsha chastina spirnogo rajonu Gran Chako vidijshla do Paragvayu Boliviya zberegla strategichni dilyanki i port na richci Paragvaj Storoni Boliviya Paragvaj za pidtrimki Italiya Komanduvachi Gans Kundt Enrike Penyaranda Hose Feliks Estigarribiya ru Vijskovi sili 250 000 150 000 Vtrati 60 000 ubitih i zniklih bezvisti 10 000 dezertuvalo 23 250 potrapili u polon 31 500 ubitih i zniklih bezvisti 2 500 potrapili u polonPeredumoviOpis regionu Poshtovi marki oboh krayin iz zobrazhennyam pretenzij na Chako Pivdennoamerikanskij region Gran Chako zazvichaj podilyayetsya na tri chastini Pivnichnij Chako Chaco Boreal na pivnich vid richki Pilkomajo Centralnij Chako Chaco Central mizh richkami Pilkomajo i Bermeho i Pivdennij Chako Chaco Austral ci rajoni mayut deyaku geografichnu ta kulturnu cilist hocha Pivdennij ta Centralnij rajoni chasto rozglyadayutsya yak odin rajon Chako Gualamba a do Pivnichnogo Chako inodi vklyuchayut chastini Pantanalu i Chikitaniyi Spirnij rajon mizh Boliviyeyu ta Paragvayem nalezhit vinyatkovo do Pivnichnogo Chako Cej region maye ploshu blizko 455 tis km i stanom na pochatok 1930 h rokiv buv perevazhno nenaselenim ta nedoslidzhenim Region mezhuye z Argentinoyu z kordonom po richci Pilkomajo na pivdni ta z golovnoyu rodyuchoyu chastinoyu Paragvayu kordon po richci Paragvaj na shodi Na zahodi region obmezhuyetsya pivdennoyu chastinoyu Centralnih And a na pivnochi Bolivijskimi nizovinami ta brazilskim Pantanalom Region vkritij kolyuchimi chagarnikami ta nevelikimi derevami takimi yak kvebraho jogo potencial dlya tradicijnogo silskogo gospodarstva dosit nevelikij Krim kvebraho tut takozh viroshuyetsya gostrolist paragvajskij dzherelo mate Klimat zdebilshogo duzhe zharkij ta posushlivij tut vodyatsya bagato otrujnih zmij ta komah perenosnikiv zahvoryuvan takih yak malyariya Dzherel pitnoyi vodi v regioni nebagato cherez ce nechislenni ozera regionu mali velike znachennya dlya vizhivannya nevelikogo naselennya ta dlya postachannya soldat protyagom vijni Uzimku klimat spriyatlivishij dlya perebuvannya lyudini prote korotkij period doshiv privodit do togo sho zapileni dorogi peretvoryuyutsya na neprohidni bolota Ce odin z najmensh spriyatlivih dlya zhittya lyudini rajoniv svitu ta duzhe nespriyatlivij dlya vedennya intensivnih bojovih dij cherez sho soldati oboh krayin zmusheni buli projti znachni viprobuvannya Superechki shodo kordoniv Superechki shodo togo komu nalezhit Pivnichnij Chako pochalisya persh za vse cherez nechitkist administrativnih kordoniv ispanskih kolonij ta cherez vidsutnist u kolonialnoyi administraciyi znachnogo interesu do cih zemel i kontrolyu nad nimi Tomu superechki vinikli majzhe odrazu pislya progoloshennya nezalezhnosti Paragvayu v 1811 roci Zokrema portugalci majzhe odrazu sprobuvali postaviti novu respubliku pid svij kontrol V rezultati novij paragvajskij uryad rozpochav budivnictvo chislennih ukriplen uzdovzh richki Paragvaj z metoyu strimati proniknennya bandejrantiv brazilsko portugalskih najmanciv sho polyuvali za resursami ta rabami v regioni Zokrema u Pivnichnomu Chako bula zasnovana fortecya Fuerte Borbon zaraz Fuerte Olimpo sho stala odnoyu z golovnih baz paragvajskoyi armiyi ta forti Itapasu i San Ignasio de Samukos sho proisnuvali dosit nedovgo Boliviya takozh zayavlyala pro svoyi prava na region za principom uti possidetis iure pravo togo hto faktichno zajmaye teritoriyu z 1810 roku a z progoloshennyam nezalezhnosti v 1825 roci zayavila pro svoyi prava na teritoriyu kolishnogo ispanskogo kolonialnogo sudovogo rajonu Korolivskoyi audiyensiyi Charakas sho vklyuchala sered inshih teritorij Pivnichnij Chako Hocha piznishe Ispaniya vidnesla teritoriyi do richki Parapeti i Yauru do yurisdikciyi Asunsjonu kordoni ne buli chitko propisani i nadavali Boliviyi mozhlivist zayavlyati svoyi prava na region V rezultati cej konflikt bagato v chomu syagaye svoyim korinnyam do ispanskogo kolonialnogo podilu analogichno bagatom afrikanskim konfliktam sho vinikli cherez pogano propisani kordoni volodin yevropejskih derzhav Vijna potrijnogo alyansu Dokladnishe Vijna Potrijnogo alyansu Do Paragvajskoyi Vijni 1864 1870 rokiv Paragvaj pretenduvav na teritoriyu vid richki Yauru ta richki Rio Negro sho vpadaye u richku Paragvaj bilya mista Bayiya Negra ci kordoni buli zatverdzheni mizh Braziliyeyu ta vice korolivstvom Rio de la Plata na pochatku 19 stolittya do richki Bermeho Prote v hodi vijni Paragvaj buv rozgromlenij alyansom Braziliyi Argentini ta Urugvayu i vtrativ znachnu chastinu teritoriyi na yaku pretenduvav V rezultati ciyeyi vijni stanovishe Paragvayu stalo katastrofichnim vin vtrativ blizko 80 svogo cholovichogo naselennya a jogo ekonomika bula praktichno znishena Vijna zakinchilasya v 1870 roci koli Paragvaj i Argentina rozdilili svoyi volodinnya po richci Pilkomajo v rezultati rishennya mizhnarodnogo arbitrazhu na korist Paragvayu Paragvaj zalishivsya nezalezhnoyu krayinoyu bagato v chomu cherez bazhannya Braziliyi ta Argentini golovnih supernikiv v Pivdennij Americi mati bufernu krayinu mizh nimi V rezultati prava Paragvayu na rajoni na pivnich vid richki Bermeho buli oficijno pidtverdzheni ryadom inshih krayin zokrema Argentinoyu Braziliyeyu ta SShA Tihookeanska vijna Dokladnishe Tihookeanska vijna Takozh vazhlivoyu prichinoyu vijni stala Tihookeanska vijna Boliviyi ta Peru z Chili 1879 1883 roki za rezultatami yakoyi Boliviya vtratila vihid do Tihogo okeanu Cherez vtratu ciyeyi teritoriyi dlya Boliviyi stalo zhittyevo vazhlivim otrimati vihid do okeanu a richka Paragvaj sho protikaye na shodi Chako ye dosit glibokoyu dlya navigaciyi okeanskih suden Cherez ce Boliviya namagalasya otrimati port na cij richci dlya chogo treba bulo otrimati kontrol nad chastinoyu teritoriyi Chako Akrskij konflikt Za Petropoliskim dogovorom 1903 roku yakim zavershivsya konflikt za teritoriyu Akri mizh Boliviyeyu ta Braziliyeyu Boliviya peredala Braziliyi teritoriyu shtatu Akri malonaselenu hocha nevelike naselennya i bulo perevazhno brazilskim v obmin na kilka miljoniv funtiv sterlingiv chastinu Chikitaniyi do togo v skladi shtatu Matu Grosu ta budivnictvo zaliznici Madejra Mamore sho stala dodatkovoyu zv yazuyuchoyu lankoyu Boliviyi z navkolishnim svitom Kordoni mizh Braziliyeyu ta Boliviyeyu buli vstanovleni po paraleli 18 02 pd sh i meridianu 60 05 zh d vnaslidok chogo Boliviya vtratila vihid do richki Itenes Guapore ta verhiv yiv richki Paragvaj Prote faktichno Braziliya viznala za Boliviyeyu kordoni z teritoriyeyu Pivnichnogo Chako Peregovori shodo podilu Pivnichnogo Chako Pochinayuchi z ostannogo periodu 19 stolittya mizh Boliviyeyu ta Paragvayem velisya peregovori shodo podilu teritoriyi Pivnichnogo Chako za poserednictva susidnih krayin abi uniknuti zbrojnogo konfliktu Prote popri chislenni propoziciyi rozpodilu Chako ci peregovori tak i ne priveli do uspihu Boliviya namagalasya otrimati teritoriyi yaki vona vvazhala svoyeyu vlasnistyu posilayuchis na ispanskij kolonialnij podil sho vidnosili Chako do vice korolivstva Peru Paragvaj stverdzhuvav sho ci teritoriyi nalezhat jomu cherez peredachu cih rajoniv do vice korolivstva Rio de la Plata v 16 stolitti z yakogo i utvorivsya sam Paragvaj Paralelno z peregovorami pochinayuchi z 1905 roku Boliviya pochala nadsilati do Chako vijskovi zagoni sho buduvali neveliki forteci na spirnij teritoriyi zokrema na berezi richki Pilkomajo ta u verhiv yah richki Paragvaj namagayuchis otrimati kontrol nad golovnimi dzherelami pitnoyi vodi v Chako Cherez te sho gruntovi vodi Chako duzhe bidni ta chasto soloni i zabrudneni inshimi mineralami napriklad mish yakom dzherela dobroyi pitnoyi vodi buli vazhlivimi dlya kolonizaciyi ta kontrolyu Chako Paragvajci vidpovili na ci diyi dosit povilno bagato v chomu cherez nestabilnist situaciyi vseredini krayini Pochinayuchi z 1904 roku v Paragvayi vidbuvalisya chislenni perevoroti revolyuciyi ta gromadyanski vijni a teritorialne pitannya vidijshlo na drugij plan Prote rajoni bilya richki Paragvaj buli naseleni paragvajcyami a doslidzhennya ta zaselennya rajonu provodilosya paragvajcyami protyagom kilkoh desyatkiv rokiv Takozh do Paragvayu pribula grupa immigrantiv menonitiv yakih poselili na teritoriyi Chako z metoyu kolonizaciyi cogo rajonu Krim togo paragvajci zagotovlyuvali derevo kvebraho bagate na tanin sho vikoristovuvavsya dlya obrobki shkiri ta navit zbuduvali zaliznicyu do centralnih rajoniv Chako Peregovori mizh Boliviyeyu ta Paragvayem trivali bagato rokiv zokrema Paragvaj zaproponuvav Boliviyi vihid do richki Paragvaj prote namagavsya utrimati bilshu chastinu Pivnichnogo Chako Boliviya ne pogodzhuvalasya z takim rishennyam ta vimagala suverennih prav na znachno bilshu chastinu regionu poyasnyuyuchi ce jogo vazhlivistyu dlya ekonomiki krayini Dlya Paragvayu utrimannya Pivnichnogo Chako bulo pitannyam nacionalnoyi gidnosti cherez veliki teritorialni vtrati protyagom Vijni Potrijnogo Alyansu Vtratiti she j Chako oznachalo zmenshennya teritoriyi Paragvayu do mensh nizh tretini tih zemel na yaki vin pretenduvav pislya ogoloshennya nezalezhnosti v 1811 roci V rezultati v 1920 ti roki Boliviya i Paragvaj tak i ne zumivshi dosyagti zgodi rozpochali ukriplennya teritoriyi yaku voni kontrolyuvali u pidgotovci do vijni Nafta Mizh 1927 i 1928 rokami doslidniki kompaniyi Standard Oil Company of New Jersey zi shtab kvartiroyu v Nyu Dzhersi vidkrili pokladi nafti u shidnomu rajoni Chako bilya peredgir ya And Oskilki peredbachalosya sho zapasi nafti mozhut prodovzhuvatisya na shid na paragvajskih teritoriyah pochalisya doslidzhennya britansko gollandskoyi kompaniyi Royal Dutch Shell Krim togo znajdeni zapasi nafti zbilshili vazhlivist vihodu do morya dlya Boliviyi cherez te sho majzhe yedinoyu mozhlivistyu eksportu nafti bulo yiyi perevezennya cherez argentinski richki Chasto vvazhayetsya sho ce bulo golovnoyu prichinoyu konfliktu yakbi Boliviya otrimala nehaj nepryamij vihid do Atlantichnogo okeanu kontrol nad eksportom buv bi v rukah Britaniyi SShA ta yih soyuznikiv u Argentini Pripushennya pro te sho Chako maye velichezni zapasi nafti rozpovsyudilisya pid chas pravlinnya paragvajskogo prezidenta Hose Patrisio Gudzhiari yakij rozpochav aktivni peregovori shodo statusu Chako Prote 5 grudnya 1928 roku v stosunkah mizh dvoma krayinami rozpochalasya diplomatichna kriza cherez sho z oboh bokiv rozpochalosya patrulyuvannya regionu Poserednictvo Ligi Naciyi ne prizvelo do povnogo primirennya Stanovishe pered vijnoyu Pershij zbrojnij ta diplomatichnij konflikt mizh Boliviyeyu ta Paragvayem stavsya v 1928 roci koli paragvajska kavaleriya zahopila bolivijskij fort Vanguardiya pri comu bulo vbito shistoh soldativ a sam fort zrujnovano Bolivijci vidpovili dosit shvidko zahopivshi paragvajskij fort Bokeron Liga Nacij odrazu vtrutilasya u konflikt ta dobilasya pripinennya vognyu Za umovami peremir ya 16 veresnya 1929 roku paragvajci zobov yazalisya vidnoviti bolivijskij fort v obmin na zalishennya Bokeronu bolivijcyami V travni 1930 roku obidvi krayini rozpochali peregovori pro vidnovlennya diplomatichnih vidnosin sho bulo zdijsneno 1 travnya togo zh roku V 1931 roci v Boliviyi na prezidentsku posadu buv obranij Daniel Salamanka Urej vidomij svoyimi nacionalistichnimi poglyadami Paragvajskij prezident Eusebio Ayala obranij v 1932 roci takozh buv zmushenij pogoditisya z militaristskoyu poziciyeyu armiyi Stanom na 1930 rok naselennya Boliviyi stanovilo 2 150 000 meshkanciv v porivnyanni z 880 000 meshkanciv Paragvayu a yiyi ekonomika bula pomitno silnishoyu zavdyaki eksportu sribla ta olova VVP Boliviyi bilsh nizh vtrichi perevishuvav VVP Paragvayu ekonomika yakogo bazuvalasya na eksporti produktiv tvarinnictva palmovoyi oliyi ta bavovni Pochinayuchi z kincya 1931 roku obidvi krayini rozpochali gonku ozbroyen Modernizaciya armiyi rozpochata oboma krayinami she v 1920 roki pishla nabagato shvidshe a Boliviya zabezpechila sobi veliku perevagu v rozmiri arsenaliv Takozh aktivizuvalosya proniknennya oboh krayin na teritoriyu Chako de prodovzhuvali zasnovuvatisya neveliki forti persh za vse bilya dzherel pitnoyi vodi Mizh novimi poselencyami Chako vse chastishe stavalisya prikordonni sutichki Pidgotovka do bojovih dijV 1922 roci v Paragvayi bula provedena vijskova reforma vnaslidoki yakoyi bula stvorena postijna armiya u 4000 cholovik ta v razi potrebi mozhna bulo shvidko mobilizuvati she 20000 cholovik Takozh u krayini bula pereglyanuta sistema vijskovoyi osviti zokrema buli stvoreni dvi vijskovi akademiyi Protyagom ostannogo desyatilittya pered vijnoyu Paragvaj vitrativ znachni koshti na ozbroyennya svoyeyi armiyi Zokrema v Korolivstva Ispaniya bulo zakupleno 10 tisyach a piznishe she 7 tisyach gvintivok Mauzera U Daniyi buli zakupleni legki kulemeti Madsen a u SShA velikokaliberni kulemeti Brauning M2 U Francuzkoyi respubliki bulo pridbano visim girskih 105 mm gaubic Shnajdera modeli 1927 roku i 24 girskih garmat kalibru 75 mm Ostannimi rokami pered vijnoyu bulo zakupleno 24 mortiri Stouks Brend kalibru 81 mm dekilka kulemetiv Madsen ta inshe ozbroyennya Odniyeyu z najbilshih pokupok stalo pridbannya v 1930 roci u Korolivstva Italiya dvoh kanonerskih chovniv Umayita i Paragvaj vodotonnazhnistyu 845 tonn kozhnij dlya patrulyuvannya richki Paragvaj ta perevezennya vijsk Kozhnij z chovniv buv ozbroyenij dvoma golovnimi 4 7 120 mm garmatami troma 3 76 mm i dvoma avtomatichnimi 40 mm protipovitryanimi garmatami Ci vitrati buli duzhe vazhkim tyagarem dlya slabkoyi ekonomiki krayini sho znahodilasya protyagom 1920 h rokiv majzhe v krizovomu stani Bilshe naselennya ta krashe ekonomichne stanovishe dozvolili Boliviyi zakupovuvati veliku kilkist suchasnogo ozbroyennya Zokrema v 1926 roci buv ukladenij kontrakt z kompaniyeyu Vickers na postavku 36 tis gvintivok 250 vazhkih ta 500 legkih kulemetiv 196 odinic artileriyi ta velikoyi kilkosti amuniciyi Na pochatku Velikoyi depresiyi u 1929 roci kontrakt buv rozirvanij a na toj chas vin buv vikonanij lishe chastkovo yak naslidoki stanom na pochatok vijni Boliviya mala 39 tis gvintivok Mauzer 750 kulemetiv 64 odinici suchasnoyi artileriyi i p yat britanskih tankiv chiselnist yiyi regulyarnih vijsk stanovila 6 tis Veliki vijskovi vitrati dozvolili Boliviyi pobuduvati velikij povitryanij flot yakij bolivijski generali nazivali najkrashimi vijskovo povitryanimi silami Ameriki Prote litaki shvidko zastarivali ta vihodili z ladu a sprobi vzhe pid chas vijni dostaviti novi litaki ne zavzhdi buli uspishnimi Tak sprobi zavezti partiyu novih dvomotornih bombarduvalnikiv zirvalisya koli cya partiya bula zatrimana v Peru cherez embargo Ligi Nacij Veliku rol u pidgotovci do vijni zigrali yak immigranti z yevropejskih krayin bagato z yakih buli veteranami Pershoyi svitovoyi vijni tak i predstavniki inozemnih vijskovih misij sho bulo osoblivo vazhlivo v umovah duzhe nizkogo rivnya vijskovoyi osviti v oboh krayinah osoblivo vidsutnosti znan pro suchasni vidi ozbroyen ta osoblivosti vedennya vijni z yih vikoristannyam Obidvi krayini vitali immigraciyu i v oboh osila velika kilkist immigrantiv perevazhno z Yevropi Na teritoriyi Paragvayu osila velika menonitska grupa z Kanadi sho bula oselena na teritoriyi Chako takozh u Paragvayi oselilisya vihidci z Korolivstva Ispaniya Yaponskoyi imperiyi Koreyi Korolivstva Italiya Nimechchini i SRSR Najvazhlivishoyu dlya vijskovih dij grupoyu buli bilogvardijski immigranti z Rosijskoyi imperiyi v cij krayini osilo blizko 80 oficeriv sho mali dobru vijskovu pidgotovku ta dosvid bojovih dij Ci oficeri znachno pidvishili riven osviti paragvajskoyi armiyi ta zrobili neocinnij vnesok u doslidzhennya Chako i planuvannya vijskovih operacij vijni Zokrema general kolishnij polkovnik rosijskoyi armiyi zdijsniv 13 podorozhej dlya doslidzhennya Chako i keruvav vijskovoyu akademiyeyu v Asunsjoni a protyagom vijni generalnim shtabom paragvajskoyi armiyi Cherez dobri stosunki Paragvayu z Argentinoyu Chili i Francuzkoyu respublikoyu ci krayini takozh znachno dopomagali Paragvayu v nalagodzhenni vijskovoyi osviti ta znajomstvi z novimi tipami ozbroyennya Zokrema z ciyeyu metoyu v 1926 roci Francuzka respublika zasnuvala v Paragvayi veliku vijskovu misiyu Inozemci takozh zigrali vazhlivu rol i v nalagodzhenni osviti ta planuvanni operacij bolivijskoyi armiyi Tut oselilisya vihidci z Nimechchini Korolivstva Italiya Korolivstva Ispaniya Yaponskoyi imperiyi Za ocinkami v Boliviyi sluzhilo blizko 120 nimeckih oficeriv zokrema general Gans Kundt sho do vijni komanduvav generalnim shtabom planuyuchi vijskovi diyi u Chako a protyagom velikoyi chastini vijni komanduvav bolivijskoyu armiyeyu Pered vijnoyu v Boliviyi takozh pracyuvalo kilka vijskovih misij najbilshoyu z yakih bula nimecka sho dopomagali navchannyu ta organizaciyi armiyi Velikimi grupami inozemciv sho takozh voyuvali na boci Boliviyi stali chehoslovacki ta chilijski najmanci Hid bojovih dijPochatok vijni V lipni 1932 roku zagin bolivijskoyi armiyi zahopiv paragvajskij peredovij post fort Karlos Antonio Lopes roztashovanij bilya ozera Laguna Pitiantuta na paragvajskih mapah abo Laguna Chukisaka na bolivijskih Togo zh misyacya paragvajski vijska vidbili fort v hodi nevelikoyi bitvi pislya chogo 27 28 lipnya bolivijski vijska rozpochali nastup na prikordonni paragvajski ukriplennya Korrales Toledo i Bokeron yaki zajnyali majzhe bez boyu v rezultati vtechi paragvajciv Pislya zahoplennya Bokeronu prikordonni sutichki majzhe odrazu pererosli u povnomasshtabnu vijnu Formalno vijna bula progoloshena znachno piznishe 10 travnya 1933 roku Protyagom pershih tizhniv vijni bolivijska armiya daleko prosunulasya uglib paragvajskoyi chastini Chako praktichno bez kontaktu z suprotivnikom yakij zalishiv malonaseleni teritoriyi Pid tiskom centralnogo bolivijskogo uryadu bolivijska armiya komanduvannya yakoyu nevdovzi pislya pochatku bojovih dij prijnyav general Kundt zajnyala zvilnenu teritoriyu bez nalezhnoyi logistichnoyi pidtrimki todi yak paragvajskij komanduvach polkovnik piznishe general i marshal Estigarribiya virishiv zahishati ukriplenishi teritoriyi Intensivni boyi u Chako rozpochalisya v seredini serpnya Chotiri tisyachi bolivijskih soldativ u skladi Pershogo korpusu nastupali na pivdennomu shodi Chako dvi tisyachi podileni na dvi diviziyi na pivnichnomu shodi Stanom na lipen bulo prizvano she 6 tisyach soldativ sho ruhalisya do Chako z Centralnoyi Boliviyi Protyagom serpnya paragvajci sformuvali korpus chiselnistyu 8 tis cholovik bilya mistechka pid komanduvannyam generala Estigarribiyi She pivtori tisyachi soldativ okopalisya u forti Nanava na pivdennomu shodi Chako tretya chastina z 3 tisyach soldativ ta vosmi garmat mobilnoyi artileriyi rozmistilisya u verhiv yah richki Paragvaj she 3 tisyachi soldativ virushili z Asunsjonu V lipni golovnoyu bazoyu paragvajciv stalo misto Isla Poj tut buv stvorenij aerodrom de roztashovuvavsya majzhe ves nevelikij paragvajskij povitryanij flot Strategichni poziciyi Mapa rajonu bojovih dij Na pochatku vijni bolivijci znachno zaglibilisya na teritoriyu voroga zahopivshi veliku nenaselenu teritoriyu yaku buli zmusheni zahishati vid paragvajskih vijsk Bolivijska strategiya planuvalasya persh za vse generalom Kundtom za kilka rokiv do pochatku vijni bolivijci rozrahovuvali na legke proniknennya do richki Paragvaj Prote velika viddalenist teatru bojovih dij vid centralnih rajoniv Boliviyi stala znachnoyu problemoyu Bolivijski vijska sho mobilizuvalisya v Centralnij Boliviyi transportuvalisya zalizniceyu do golovnoyi bolivijskoyi bazi mista Vilya Montes u bolivijskih nizovinah Z Vilya Montes soldati povinni buli marshiruvati do liniyi frontu vid 322 do 483 km cherez zapilenu ta spekotnu teritoriyu Chako Speka ta nestacha furazhu i vodi v Chako privela do togo sho ne mozhna bulo vikoristovuvati konej cherez sho kavalerijski chastini oboh krayin buli majzhe povnistyu rozformovani she na pochatku vijni Golovnim zasobom transportu v Chako stali vantazhivki yakih brakuvalo v oboh armiyah Cherez ce vantazhivki vikoristovuvalisya suto dlya perevezennya prodovolstva ta boyepripasiv a soldati buli zmusheni ruhatisya pishki i bolivijcyam treba bulo kilka tizhniv shobi peretnuti Chako ta dosyagti liniyi frontu kudi soldati pribuvali vzhe povnistyu visnazhenimi Paragvajci yaki formuvali vijskovi chastini v Asunsjoni ta inshih mistah Centralnogo Paragvayu mali mozhlivist pribuvati do bazi u chovnami po richci Paragvaj Zvidti po vuzkokolijnij zaliznici voni yihali do mista Isla Poj na teritoriyi Chako vid yakogo do liniyi frontu zalishalosya lishe blizko 29 km pid chas najbilshogo prosunennya bolivijskih vijsk yak naslidok vijska pribuvali znachno svizhishimi nizh bolivijski a postachannya prodovolstva ta boyepripasiv ne bulo nastilki skladnim Otzhe protyagom bilshoyi chastini vijni logistika bula nabagato krashe zabezpechena u paragvajciv sho velikoyu miroyu kompensuvalo serjoznu perevagu Boliviyi v lyudskih resursah ta ozbroyenni Takozh slid vidznachiti sho z pochatku vijni vazhlivu rol u zabezpechenni perevezen ta komunikacij bolivijskih vijsk vidigravav povitryanij transport Z inshogo boku Paragvaj znachno pokladavsya na misceve indianske naselennya perevazhno guaranimovne yake chasto dopomagalo paragvajskim vijskam providnikami ta rozvidkoyu Za ce indiancyam bulo obicyane dobre zhittya v stolici sho viyavilosya obmanom bo bagato indianciv buli poseleni u yiyi najbidnishih okolicyah Golovni bitvi Konflikt harakterizuvavsya duzhe krivavimi bitvami yaki mozhna porivnyati z bitvami Pershoyi svitovoyi vijni zokrema takimi buli Bitva za Bokeron pri Kampo Grande pri Nanavi ta menshi sutichki sho priveli do zagibeli molodogo pokolinnya paragvajciv ta bolivijciv Prote lyudi ginuli ne lishe v bitvah bagato soldativ zaginulo vid nedostatnogo medichnogo obslugovannya golodu i malyariyi Sered najbilshih i najvidomishih bitv bula bitva za Bokeron u yakij zhmenka bolivijskih soldat pid komanduvannyam pidpolkovnika protyagom dovgogo chasu zahishalasya proti atak paragvajskoyi armiyi pid komanduvannyam polkovnika Estigarribiyi i bitva pri Kampo Vilyi u yakij paragvajcyam vdalosya zahopiti blizko 8 tisyach polonenih ta bagato ozbroyennya Bitva za Bokeron Dokladnishe Bitva za Bokeron Na pochatku sichnya polkovnik Estigarribiya skoncentruvav pid svoyim komanduvannyam Pershij korpus paragvajskoyi armiyi ta rozpochav nastup z metoyu vidbiti fort Bokeron yakij zahishali kilka soten bolivijskih soldativ U bitvi brali aktivnu uchast povitryani sili oboh krayin z metoyu rozvidki ta bombarduvannya pozicij suprotivnika Perevaga v povitri prote nalezhala Boliviyi sho mala nabagato bilshe litakiv 8 veresnya dva bolivijskih litaki Vespa zasikli nablizhennya Drugogo polku paragvajskoyi pihoti ta rozbombili kolonu sprichinivshi znachni vtrati osobovogo skladu Bagato paragvajskih soldativ do togo nikoli ne bachili litakiv tomu cya ataka viklikala paniku v lavah paragvajskoyi armiyi i oficeram dovelosya doklasti bagato zusil dlya vidnovlennya poryadku Popri cyu zatrimku nastup paragvajciv prodovzhivsya i vzhe 9 veresnya voni atakuvali fort Oskilki persha ataka viyavilasya bezrezultatnoyu paragvajci uzyali fort v oblogu Vranci 9 veresnya kolona vantazhivok 14 polku paragvajskih vijsk potrapila u zasidku ta bula rozgromlena bolivijskimi silami pid komanduvannyam pidpolkovnika yakomu takozh vdalosya rozgromiti batareyu paragvajskoyi artileriyi Paragvajska artileriya zagalom stala odniyeyu z golovnih cilej bolivijskoyi aviaciyi prote chasto znajti ta znishiti batareyi bulo skladno cherez vmile maskuvannya ta ukriplennya v okopah Pershij napad bolivijskoyi aviaciyi 8 veresnya navchiv paragvajciv vazhlivosti cogo vidu ozbroyen i voni shvidko pristosuvalisya do novih umov vedennya vijni Zokrema voni navchilisya efektivno vikoristovuvati zarosti chagarnikiv dlya maskuvannya sho chasto dozvolyalo yim vihoditi u flangi bolivijskoyi armiyi nepomichenimi Dorogi zazvichaj prokladalisya pid derevami unikayuchi pryamogo shlyahu Takozh paragvajci navchilisya stvoryuvati kamuflyazh z perepletenih gilok derev nad dorogami sho robilo ruh nimi nepomitnim z povitrya Pid Bokeronom bolivijci vikoristali vsi nayavni sili aviaciyi yak dlya bombarduvannya paragvajskih pozicij tak i dlya postachannya boyepripasiv yizhi ta medikamentiv oblozhenim vijskam Paragvajci aktivno vikoristovuvali artileriyu ta protipovitryani zasobi sho zmusilo bolivijciv litati na velikih visotah znizhuyuchi efektivnist aviaciyi Bombometannya ta skidannya pripasiv z velikoyi visoti ne buli dostatno tochnimi cherez sho bagato pripasiv priznachenih bolivijcyam distavalisya paragvajcyam Prote pid chas ciyeyi bitvi bolivijske komanduvannya ne znalo pro problemi postachannya oblozhenogo fortu ta planuvalo nastup z metoyu rozrivu oblogi 17 veresnya vono nadislalo nakaz golodnim zahisnikam fortu protrimatisya she 10 dniv do kontrataki a koli popri nadzvichajnu muzhnist zahisnikiv fort vpav cherez dva dni ce stalo spravzhnim shokom dlya bolivijskogo komanduvannya Bitva za Bokeron stala vidomim prikladom geroyizmu koli zhmenka bolivijciv strazhdayuchih vid spragi i golodu protyagom dovgogo chasu zahishalisya proti znachno perevazhayuchih sil paragvajciv yiyi chasto porivnyuyut z Fermopilskoyu bitvoyu Vnaslidok bitvi v yakij 14 18 tis paragvajciv atakuvali fort z 619 zahisnikami paragvajci vtratili blizko 7 tis soldativ Pereozbroyennya ta Nanavska kampaniya Pislya bitvi za Bokeron obidvi storoni vitratili deyakij chas na vidpochinok ta reorganizaciyu z vrahuvannyam zroblenih pomilok Bolivijci vrazheni porazkoyu vidpravili lista Gansu Kundtu z prohannyam prijnyati komanduvannya armiyeyu Voni spodivalisya sho cej populyarnij v Boliviyi vijskovij zmozhe pereorganizuvati armiyu ta shvidko rozib ye paragvajciv Aviaciya oboh krayin vimagala remontu obidvi krayini mali namiri pridbati novi litaki cherez veliki vtrati persh za vse cherez posadku na grunt timchasovih aerodromiv Chako Bolivijci zamovili 20 novih rozviduvalnih litakiv biplaniv ta legkih bombarduvalnikiv Curtiss Wright C14R Osprey u SShA pershij z cih litakiv pribuv v sichni 1933 roku Litaki Osprey mali po dva kulemeti kalibru 0 30 dyujma speredu i pozadu ta buli zdatni transportuvati do 260 funtiv bomb riznogo tipu Ci litaki buli obrani za svoyu shvidkist u 163 mil god Ce buli odni z najsuchasnishih vijskovih litakiv togo chasu a bolivijci vikoristovuvali yih do kincya vijni voni stali osnovoyu bolivijskoyi aviaciyi Krim togo bolivijcyami buli zamovleni riznomanitni modeli litakiv Curtiss Wright zokrema Hawk II modeli 35A i Sea Hawk modeli 65A 1932 roku bulo otrimano chotiri litaki she dva v 1933 roci i tri v 1934 Ci odnomisni litaki buli odnimi z najkrashih vijskovih litakiv svogo chasu ta buli ozbroyeni dvoma perednimi kulemetami i mogli pidijmati do 220 funtiv bomb Ci litaki takozh stali odnimi z osnovnih u bolivijskij aviaciyi Krim togo v Nimechchini buli pridbani tri transportnih litaki Yunkers Yu 52 Ci litaki buli pristosovani do zhorstkih umov Chako ta buli zdatni perevoziti vantazhi to troh tonn Pershij z cih litakiv buv otrimanij v zhovtni 1932 roku dva ostannih protyagom 1933 roku Voni stali odnim z golovnih elementiv transportnoyi infrastrukturi U cej period Paragvaj proviv povnu mobilizaciyu Paragvajci takozh zakupili novi legki bombarduvalniki Potez 25 sho proyavili sebe yak odni z najpridatnishih do umov Chako Do 1933 roku nadijshlo 25 cih litakiv Novi mashini buli potribni na zaminu bojovim litakam Wibault Paragvaj mav 7 litakiv cogo tipu na pochatok vijni z yakih dva buli znisheni na pershih yiyi etapah Golovnoyu problemoyu cih litakiv bula nestabilnist motoriv Loren Ditrih Lorraine Diedrich z povitryanim oholodzhennyam sho ne buli pristosovani do umov Chako Tomu na zaminu cim mashinam v Italiyi buli pridbani p yat bojovih litakiv Fiat CR 20bis Ci litaki priblizno dorivnyuvali za osnovnimi harakteristikami litakam Curtiss Hawk bolivijskoyi armiyi Pislya pereozbroyennya ta popovnennya vijsk v listopadi bolivijci zumili zupiniti paragvajskij nastup na pivden vid 7 kilometru vid Saavedri General Kundt pribuv i prijnyav komanduvannya v grudni ta odrazu proviv seriyu atak na paragvajski poziciyi 12 13 grudnya 1932 roku Vosma diviziya bolivijskoyi armiyi nablizilasya do paragvajskih pozicij pislya chogo stalasya kontrataka z vikoristannyam semi bombarduvalnikiv Takozh protyagom cogo chasu bolivijci zdijsnili seriyu frontalnih atak na paragvajski ukriplennya bilya mista Nanava tak zvana Nanavska bitva pid chas yakih zaznali znachnih vtrat ale meta nastupu tak i ne bula dosyagnuta Paragvajska liniya oboroni fortu bula dobre splanovana she do vijni pid kerivnictvom generala Belyayeva ta grupi bilogvardijskih oficeriv tut buli stvorenni vidnosno micni ukriplennya dobre zamaskovani vognevi tochki ta udavani batareyi dlya vidvernennya uvagi aviaciyi voroga Hocha bolivijci shiroko vikoristovuvali aviaciyu ta mali perevagu v artileriyi metodi frontalnoyi ataki yaki zastosovuvav general Gundt buli nabagato mensh efektivnimi nizh podibni ataki sho provodilisya nim protyagom Pershoyi svitovoyi vijni Popri vidbittya vsih bolivijskih atak protyagom ciyeyi kampaniyi paragvajci duzhe strazhdali vid nestachi boyepripasiv bo cherez silni doshi dorogi stali praktichno neprohidnimi i postachannya majzhe povnistyu pripinilosya Estigarribiya mobilizuvav dlya postachannya pripasiv vsi nayavni litaki yak transportni tak i bombarduvalniki yaki buli zmusheni prizemlyalisya na nerivnomu majdanchiku bilya Nanavi abo skidati vantazhi z povitrya Odnak taki nadzvichajni zahodi dozvolili paragvajcyam utrimati svoyi poziciyi U lyutomu Kundt rozpochav novu seriyu atak na paragvajski poziciyi bilya Toledo Ci poziciyi takozh zaznali bombarduvannya z boku bolivijskoyi aviaciyi i obstrilu bolivijskih kulemetiv prote i cej nastup zavershivsya bezrezultatno a bolivijci zaznali velicheznih vtrat Nastup Kundta Nanava II Paragvajci sho vikoristovuyut vazhkij kulemet V lipni 1933 roku general Kundt ob yednav veliku chastinu bolivijskoyi armiyi ta rozpochav novij frontalnij nastup na paragvajski poziciyi bilya Nanavi Koristuyuchis znachnoyu perevagoyu v aviaciyi i artileriyi ta vikoristovuyuchi kilka tankiv Vickers Kundt spodivavsya na shvidke zdobuttya paragvajskih ukriplen Aviaciyi bulo dorucheno znishiti paragvajsku artileriyu prote ce ne vdalosya cherez efektivne maskuvannya artilerijskih pozicij u gustih zarostyah V rezultati bolivijskij nastup buv vidbitij vtrati bolivijskoyi armiyi sklali bilya dvoh tisyach soldativ v porivnyanni z 149 zagiblimi ta 400 poranenimi paragvajcyami Cherez veliki vtrati pid chas nastupiv Boliviyi Nanava bula prozvana Verdenom Chako Kampo Viya V zhovtni ta listopadi 1933 roku paragvajski povitryani patruli viyavili vazhlivi dirki v bolivijskih ukriplennyah bilya Estigarribiya shvidko ta tayemno vid bolivijciv skoncentruvav vijska i 3 grudnya zdijsniv manevr vnaslidok yakogo buli otocheni Chetverta i Dev yata bolivijski diviziyi Paragvajska ataka stala nespodivankoyu dlya bolivijciv bolivijska oborona bula nedostatno organizovana a general Kundt ne vstig svoyechasno vidpovisti na paragvajskij nastup Hocha bolivijska aviaciya viyavila peresuvannya paragvajskih vijsk bilya forteci general Kundt vvazhav ci povidomlennya pomilkovimi i ne rozrahovuvav na ataku paragvajskoyi armiyi na comu fronti 10 grudnya bolivijci tim ne mensh proveli kontrataku dlya vizvolennya otochenih vijsk prote nastup ta povitryana dopomoga ne buli nalezhnim chinom organizovani i bilshist bomb z bolivijskih bombarduvalnikiv ne dosyagli cili Yak naslidok vzhe 11 grudnya bolivijski diviziyi vidstupili Cya paragvajska ataka viyavilasya katastrofoyu dlya bolivijskih vijsk vnaslidoki neyi zaginulo ponad 2600 soldativ ta blizko 7500 potrapili v polon Odnim udarom bolivijska armiya bula dezorganizovana a ponad 1500 soldat dezertuvali z polya boyu Yak naslidok general Kundt buv vidstoronenij vid komanduvannya bolivijskoyu armiyeyu a jogo misce zajnyav polkovnik Penyaranda yakogo pidvishili do generala Bolivijska armiya pochala spishno vidstupati zi svoyih pozicij v Chako a paragvajcyam vdalosya zahopiti blizko 8000 gvintivok 536 kulemetiv 25 mortir 20 odinic inshoyi artileriyi ta veliku kilkist amuniciyi Dlya takoyi malenkoyi ta bidnoyi krayini yak Paragvaj ce bula velichezna peremoga yaka dozvolila Estigarribiyi rozpochati zagalnij nastup Bitvi Pikuyiba i El Karmen Cherez te sho paragvajcyam treba bulo buduvati novi liniyi postachannya prosuvannya yihnih vijsk zatrimuvalosya tozh bolivijcyam vdalosya organizuvati liniyu oboroni bilya v centralnij chastini Chako V travni 1934 roku polkovnik Bernardino Bilbao Rioha sho prijnyav komanduvannya Drugoyu diviziyeyu pislya vidstavki pidpolkovnika Horhe Hordana stvoriv zasidku bilya mista Kanyada Strongest v centralnij chastini Chako Paragvajcyam vdalosya uniknuti otochennya lishe cinoyu 500 zagiblih ta 1500 polonenih Ce bula velika peremoga Boliviyi sho zakripila reputaciyu Bilbao Riohi yak najkrashogo komanduvacha bolivijskih sil chasiv vijni V lipni 1934 roku paragvajskij nastup buv zupinenij bilya mistechka Pikuyiba a Estigarribiya rozpochav poshuki sposobiv vidnoviti uspih na poli boyu Taka mozhlivist z yavilasya bilya mista El Karmen v listopadi 1934 roku koli jogo nespodivana ataka na flang bolivijskih sil prizvela do otochennya Rezervnogo korpusu v rezultati yakoyi zaginulo blizko 2000 bolivijskih soldativ a 4000 buli zahopleni v polon Lishe 2000 vdalosya virvatisya z zoni otochennya Pislya Pikuyibi sered bolivijciv pochalasya panika pidkriplena zahoplennyam paragvajcyami nechislennih dzherel vodi v regioni Kavalerijskij korpus bolivijskoyi armiyi bez dostupu do vodi buv zmushenij vidstupiti Z 5300 soldativ u comu korpusi 1600 zaginuli pid chas vidstupu Ostanni bitvi Na pochatku 1935 roku bolivijska armiya vidstupila z bilshoyi chastini teritoriyi Chako i skoncentruvalasya bilya golovnoyi bolivijskoyi bazi Vilya Montes Na cej chas logistichna situaciya sklalasya na korist Boliviyi i vzhe paragvajci buli zmusheni perevoziti pripasi vantazhivkami cherez vsyu teritoriyu Chako Na cej chas aviaciya oboh armij praktichno vijshla z ladu Estigarribiyi vdalosya zberegti kilka boyezdatnih litakiv dlya strategichnih cilej ci litaki zabezpechuvali pidtrimku vijsk protyagom pershih misyaciv 1935 roku Paragvajci prodovzhuvali tisnuti na bolivijski vijska ta v berezni 1935 roku peresikli richku Parapeti na osnovnij teritoriyi Boliviyi Prote v rezultati seriyi uspishnih kontratak bolivijcyam vdalosya zmusiti paragvajciv vidstupiti za cyu richku Na cej chas obidvi armiyi buli visnazheni ta ne mali mozhlivosti do aktivnih dij Za poserednictva Argentini rozpochalisya peregovori pro peremir ya yake bulo prijnyate 12 chervnya 1935 roku ta faktichno poklalo kinec vijni Peregovori sho vidbulisya pislya cogo priveli do rozpodilu Chako mizh dvoma krayinami Protyagom vijni bolivijcyam vdalosya mobilizuvati blizko 250 tis soldativ z yakih 55 tis zaginuli a 12 250 buli zahopleni v polon Paragvaj mobilizuvav 150 tis soldativ z yakih zaginuli 40 tis a ponad 2 500 potrapili u polon Ce bula duzhe krivava vijna osoblivo zvazhayuchi na nevelike naselennya oboh krayin naselennya Boliviyi stanovilo mensh nizh tri miljoni a Paragvayu mensh nizh miljon Diya riznih rodiv vijskAviaciya Zhodna z dvoh krayin ne viroblyala litakiv chi inshogo ozbroyennya cherez ce pridbannya litakiv na svitovomu rinku stalo vazhkim tyagarem dlya ekonomik oboh krayin Prote obidvi krayini rozumili vazhlivist cogo tipu ozbroyen zvazhayuchi na yevropejskij dosvid persh za vse Pershoyi svitovoyi vijni Cherez ce i Boliviya i Paragvaj zrobili vse mozhlive dlya stvorennya najsuchasnishoyi aviaciyi yaku tilki dozvolyav stan yihnih ekonomik Bolivijskij povitryanij flot Protyagom bilshoyi chastini vijni komanduvachem Povitryanogo korpusu bolivijskoyi armiyi buv major dosvidchenij pilot yakij doskonalo vivchiv tehnichni mozhlivosti litakiv Yevropi ta SShA Vin vlasnoruchno napisav ta opublikuvav bagato tehnichnih kerivnictv shodo vikoristannya litakiv svogo nevelikogo povitryanogo flotu Rishennya Bilbao Riohi chasto buli virishalnimi yak pri vibori mizh modelyami litakiv ta yihnogo ozbroyennya yaki pridbala Boliviya tak i u pitannyah organizaciyi povitryanogo flotu V 1927 roci Boliviya zamovila dev yat novih britanskih litakiv Vickers Vespa efektivnih legkih vinishuvachiv odnih z najshvidshih litakiv svogo chasu V 1926 27 rokah Boliviya pridbala sim bombarduvalnikiv Breguet XIX u Franciyi takozh efektivnih na toj chas mashin 1929 roku bulo pridbano she chotiri novishih modeli Breguet XIX Stanom na pochatok vijni Boliviya mala najefektivnishij povitryanij flot v Pivdennij Americi Protyagom ostannih misyaciv pered konfliktom bolivijci rozmistili tri vinishuvachi Vickers Vespa tri bombarduvalniki Breguet XIX vid 5 do 6 vinishuvachiv Vickers Scout Type 143 i odin Fokker CV u misti Vilya Mantes na kordoni Chako i bolivijskih nizovin Zagalom bolivijci mali povitryani sili z priblizno 40 litakiv vklyuchayuchi trenuvalni ta transportni i chasto hvalilisya najkrashimi povitryanimi silami na kontinenti Paragvajskij povitryanij flot Stanom na pochatok vijni paragvajci mali neveliki povitryani sili priblizno z 25 pilotiv ta kilkoh desyatkiv mehanikiv ta inshogo personalu bilshist z yakih buli veteranami revolyuciyi 1922 roku protyagom yakoyi obidvi storoni povstanci ta uryad vikoristovuvali litaki yak vazhlivij tip ozbroyen Povitryanij flot buv organizovanij u kilka nevelikih eskadrilej kozhna z kilkoh vinishuvachiv perevazhno Wibault 73 ta odnoyi eskadrilyi bombarduvalnikiv Potez 25 Takozh paragvajci mali neveliku kilkist transportnih litakiv ta legkih trenuvalnih litakiv roztashovanih v Asunsjoni na aerodromi Nu Guasu Bombarduvalniki Potez 25 vzhe buli zastarilimi v 1932 roci prote protyagom 1920 h rokiv vvazhalisya stijkimi bezpechnimi manevrenimi i bagatofunkcionalnimi ta buli odnimi z najpopulyarnishih litakiv zbrojnih sil bagatoh postkolonialnih krayin Vinishuvach Wibault 73 monoplan pridatnij do velikih visot takozh stoyav na ozbroyenni deyakih francuzkih eskadrilej u yakih vvazhavsya efektivnim zasobom boyu Ale motor Lorraine Diedrich z vodyanim oholodzhennyam ta potuzhnistyu u 450 kinskih sil sho stoyav na cih litakah mav tendenciyu peregrivatisya v umovah Chako cherez ce vikoristannya Wibault 73 u vijskovih diyah bulo znachno obmezhene cim nedolikom Komanduvachem paragvajskogo Povitryanogo korpusu buv argentinec major piznishe pidpolkovnik Visente Almonasid yakij voyuvav na boci Franciyi na Zahidnomu fronti Pershoyi svitovoyi vijni Stanom na pochatok vijni Paragvaj mav bilya desyati vijskovih litakiv ta blizko 20 trenuvalnih ta transportnih Pislya pochatku vijni yak i bolivijci paragvajci robili vsi sprobi uniknennya obmezhen na postachannya litakiv nakladenih nejtralnimi krayinami a pridbannya litakiv stalo odnim z prioritetiv vijskovih vidomstv Povitryani operaciyi na pochatku vijni Z chervnya po serpen 1932 roku paragvajci stvorili majdanchik dlya prizemlennya litakiv u misti Isla Poj de rozmistili bilshu chastinu svogo nevelikogo povitryanogo flotu z metoyu rozviduvannya pozicij suprotivnika Boliviya mala nabagato bilshi povitryani sili prote ne mala zruchnih aerodromiv poruch iz zonoyu vijskovih dij Popri ce bolivijci efektivno atakuvali paragvajciv svoyeyu aviaciyeyu i mali znachnu perevagu v povitri Same protyagom cogo konfliktu vidbulasya persha mizhderzhavna povitryana bitva na Amerikanskomu kontinenti peremozhcem yakoyi stav bolivijskij pilot yakij zumiv zbiti paragvajskij litak Rafael Rabon protyagom vijni peremig dvichi u povitryanih boyah pislya chogo rozbivsya u sprobi vimushenogo prizemlennya koli jogo litak buv pidbitij paragvajskoyu artileriyeyu paragvajski artileristi sho pidbili jogo otrimali znachni nagorodi pislya upiznannya cogo pilota Pidpolkovnik Bernardino Bilbao Rioha sho keruvav aviaciyeyu z pochatku konfliktu organizuvav golovnu bazu aviaciyi u misti Vilya Montes ta timchasovu bazu v misti Munjos blizhche do liniyi frontu U lipni 1932 roku bolivijci peremistili tri vinishuvachi Vickers Vespa tri bombarduvalniki Breguet XIX i vid troh do semi vinishuvachiv Vickers Type 143 Scouts na cyu bazu Z tochki zoru strategichnoyi situaciyi pidpolkovnik Bilbao virishiv sho najkrashim vikoristannyam povitryanih sil bulo bombarduvannya paragvajskih baz persh za vse bazi u Puerto Kasado ta baz na richci Paragvaj cherez yaki do rajonu bojovih dij potraplyali usi vijska ta vsi pripasi Prote mizh nim ta verhovnim komanduvachem vijskovimi silami polkovnikom Enrike Penyarandoyu vinikla gostra borotba Bilbao Rioha napolyagav na bombarduvanni Asunsjonu z metoyu zlomiti duh paragvajciv Z prifrontovih aerodromiv u Munjosi i Valyiviani bolivijskij Povitryanij korpus mig legko dosyagti Asunsjonu i Puerto Kasado Verhovne komanduvannya Boliviyi ne pogodilosya na plani Riohi vvazhayuchi sho bombarduvannya Asunsjonu mozhe viklikati mizhnarodni protesti proti Boliviyi Na cej chas verhovne bolivijske komanduvannya ne vvazhalo neobhidnim vikoristovuvati krajni zahodi hocha i pereglyanulo ce rishennya piznishe Popri ce komanduvannyam buli sankcionovani napadi na paragvajsku vijskovu bazu v Puerto Kasado Ci naloti dijsno viklikali rizku reakciyu z boku Argentini cherez te sho u comu misti meshkalo bagato argentinciv yaki zokrema keruvali zalizniceyu sho spoluchala misto z Chako Argentina formalno nejtralna derzhava tim ne mensh zalishalasya loyalnishoyu do paragvajciv yakim nadavala poziki postachala amuniciyu ozbroyennya i litaki Pislya bombarduvannya Puerto Kasado v 1933 roci argentinskij uryad zayaviv sho ne bude terpiti napadi Boliviyi na civilne naselennya ta aktivno dopomozhe Paragvayu u vipadku povtorennya podibnih atak Pislya takogo viboru Boliviya pripinila povitryani ataki na paragvajski mista Z cogo momentu bolivijskij Povitryanij korpus perevazhno vikoristovuvavsya na fronti a za jogo mezhami provodiv lishe rozviduvalnu diyalnist Z pochatku vijni Bilbao Rioha organizuvav aktivne patrulyuvannya prileglih do liniyi frontu rajoniv Chako vnaslidok chogo bolivijci vtratili shonajmenshe odin litak Vickers Vespa zbitij protipovitryanimi silami Paragvayu naprikinci lipnya 1932 roku Protyagom bitvi za Bokeron obidvi storoni provodili velike chislo povitryanih atak z metoyu dopomogti nazemnim silam Mizh 9 i 29 veresnya paragvajski bombarduvalniki Potez 25 pid eskortom vinishuvachiv Wibault zdijsnili 12 nalotiv na bolivijski poziciyi pid Bokeronom Takozh paragvajci vikoristovuvali Potez 25 zabezpecheni radionadavachami dlya rozvidki pozicij artileriyi suprotivnika zokrema batarej garmat Schneider 75 Paragvajskij polkovnik artileriyi Alfredo Stressner majbutnij diktator Paragvayu z 1954 do 1989 roku sam litav na cih litakah yak sposterigach dlya rozvidki artilerijskih pozicij Hocha obidva povitryanih floti vikoristovuvali litaki dlya rozvidki ta dopomizhnih cilej pid Bokeronom pershe zitknennya v povitri vidbulosya piznishe 28 veresnya koli paragvajskij Potez 25 zitknuvsya z bolivijskim vinishuvachem Vickers Vespa Paragvajskij pilot polkovnik Emilio Rochol buv poranenij prote zumiv vtekti vid peresliduvannya ta zberegti litak 30 veresnya 1932 roku stalasya persha vtrata u povitryanomu boyu paragvajskij Wibault buv zbitij bolivijskim Vickers Type 143 Dopomizhna aviaciya Povitryani sili vikonuvali bagato vazhlivih zavdan na vsih etapah vijni vklyuchayuchi dopomogu nazemnim vijskam rozvidku i ocinku vtrat Hocha eskadrilyi vinishuvachiv ta bombarduvalnikiv otrimali praktichno vsyu slavu prostishi ta neozbroyeni transportni litaki ta litaki zagalnogo vikoristannya oboh krayin takozh vikonuvali duzhe vazhlivi zavdannya protyagom vijni Obidvi storoni vikoristovuvali velike chislo riznomanitnih tipiv legkih ta transportnih litakiv dlya dopomogi vijskam Na pochatku vijni bolivijski vijskoviki konfiskuvali dlya vijskovih cilej litaki civilnoyi aviakompaniyi Lloyd Aereo Boliviano LAB yaka mala chotiri odnomotornih legkih transportnih litaki Junkers F13 shist pasazhiriv i tri bilshih transportnih litaki Junkers W34 LAB takozh nezadovgo do vijni mav velikij Ford Trimotor yakij prote rozbivsya nezadovgo do vijni V grudni 1932 roku Boliviya otrimala z Nimechchini tri transportnih litaki Junkers JU52 trimotor Nadijna konstrukciya litaka jogo dobri shvidkisni harakteristiki i zdatnist perevezennya do troh tonn vantazhiv robili jogo idealnim dlya umov Pivdennoyi Ameriki Dlya takoyi maloyi krayini Boliviya mala duzhe dobri mozhlivosti perevezennya vantazhiv povitryam a logistichni problemi Chako priveli do maksimalnogo vikoristannya cih mozhlivostej protyagom vsiyeyi vijni dlya perevezennya neobhidnih boyepripasiv paliva ta medikamentiv Lishe tri transportnih JU52 perevezli ponad 4400 tonn vantazhiv protyagom vijni Paragvaj takozh mav bilshu nizh majzhe bud yaka insha krayina Pivdennoyi Ameriki krim Boliviyi kilkist transportnih litakiv ta litakiv zagalnogo vikoristannya Naprikinci 1932 roku Paragvaj pridbav u SShA dva monoplani Travel Air Model S 6000 na shist pasazhiriv ta dvomotornij italijskij transportnij litak Breda 44 sho sluguvali povitryanoyu shvidkoyu dopomogoyu Protyagom vijni obidvi storoni intensivno vikoristovuvali svoyi litaki dlya perevezennya hvorih ta poranenih yaksho dozvolyali posadkovi smugi bilya liniyi frontu Bulo pidrahovano sho napriklad bolivijski JU 52 perevezli 40 tis hvorih ta poranenih soldativ Mozhlivosti paragvajskih Travel Air i Breda 44 buli menshimi prote i voni regulyarno perevozili poranenih na korotki vidstani do gospitaliv mist Konsepsjon i Puerto Kasado a bilsh vazhko poranenih do centralnogo vijskovogo gospitalyu v Asunsjoni Ci litaki diyali bezperervno ta vivezli bagato tisyach paragvajciv z misc boyiv General Estigarribiya aktivno zastosovuvav legki litaki zv yazku po vsomu rajoni bojovih dij sho spoluchali jogo z komanduvannyam vijskovih pidrozdiliv Takozh Estigarribiya vikoristovuvav ci litaki dlya osobistogo oznajomlennya z polozhennyam na frontah Krim togo i prezident Paragvayu Eusebio Ayala kilka raziv litav na front vidviduyuchi vijska ta zustrichayuchis z Estigarribiyeyu Ce bula persha vijna v Americi pid chas yakoyi politichni lideri osobisto zustrichalisya z vijskovimi komandirami pid chas operacij u viddalenih rajonah vijskovih dij Golovnim litakom dlya ciyeyi cili buv shvidkisnij Model 21 virobnictva SShA Krim togo Paragvaj mav shonajmenshe odin Curtiss Robin dva De Havilland DH 60 Moths i dva legkih Junkers A 50 sho vikoristovuvalisya dlya povitryanogo transportu Embargo na povitryani ozbroyennya Cherez te sho obidva povitryanih floti zaznavali velikih vtrat isnuvala nagalna potreba otrimuvati novi litaki ta zapchastini do nih sho bulo duzhe vazhkim zavdannyam cherez embargo na postachannya ozbroyennya nakladene Ligoyu Nacij pid tiskom persh za vse uryadu SShA Cherez te sho ce embargo zavazhalo obom krayinam voni jshli na riznomanitni prijomi shob jogo uniknuti ta vvezti litaki za bud yaku cinu Boliviya persh za vse zalezhala vid postachannya litakiv ta zapchastin vid Chili Cya krayina mala licenziyu na zakupku kilkoh litakiv Curtiss zokrema Curtiss Falcon Cherez te sho bilshist bolivijskih Osprey skoro vijshli z ladu bolivijci namagalisya otrimati dvomisni shvidkisni litaki i Falcon dobre pidhodiv na cyu rol Bolivijcyam vdalosya vvezti riznomanitni modeli Falcon cherez Chili tomu sho Chili neoficijno ignoruvala embargo Ligi Nacij Litaki Curtiss Hawks i Sea Hawks najkrashi bolivijski vinishuvachi takozh vvozilisya cherez Chili Najrishuchishoyu sproboyu Boliviyi uniknuti embargo bulo vvezennya v 1934 roci chotiroh bombarduvalnikiv Curtiss Condor Ci bombarduvalniki biplani buli zdatni perevoziti do tonni bomb ta mali tri kulemeti kalibru 0 30 dyujmiv velikogo radiusa diyi Oficijno bolivijci zakupali ci litaki dlya medichnih cilej prote cherez nayavnist vijskovogo obladnannya na cih litakah ce viglyadaye nepravdopodibnim Jmovirnishoyu metoyu pokupki bulo znachne pogirshennya dlya Boliviyi stanovisha na frontah cherez sho bolivijske komanduvannya rozglyadalo mozhlivist vikoristannya vazhkih bombarduvalnikiv dlya bombarduvannya Asunsjona Condor najkrashe zadovolnyav vimogam ciyeyi meti Koli SShA vidhilili prohannya Boliviyi na cyu zakupku bombarduvalniki buli pridbani pid privodom osnashennya neshodavno stvorenoyi civilnoyi aviakompaniyi La Tampa New Orleans Tampico TNT Ci chotiri litaki perepravlyalisya cherez Peru prote uryad SShA diznavsya pro dijsne priznachennya litakiv i zmusiv Peru zatrimati yihnye perevezennya do Boliviyi Cherez embargo Franciya takozh vidmovilasya postaviti 19 litakiv zamovlenih Paragvayem a Niderlandi zatrimali vidvantazhennya 5 litakiv Fokker CV Prote paragvajci proyavili veliku vinahidlivist ne menshu nizh bolivijci u sprobah otrimati litaki Tak sim Potez 25 prodanih Franciyeyu Estoniyi divovizhnim chinom opinilisya v Paragvayi Protyagom vijni Urugvaj i Argentina chasto zakupali ozbroyennya sho potim perepravlyalisya do Paragvayu Urugvaj dozvolyav perevezennya zakuplenih u Yevropi litakiv do Paragvayu cherez argentinski richki tak samo bagato transportnih litakiv ta litakiv zv yazku zavozilisya cherez Argentinu Ocinka dij aviaciyi Visnazhennya litakiv ta pilotiv protyagom vijni bulo znachnim u oboh krayinah Golovnim faktorom rujnuvannya litakiv ta zagibeli pilotiv buli neshasni vipadki pid chas ekspluataciyi cherez nevelikij dosvid pilotiv ta pogani aerodromi Z najnovishih litakiv Curtiss Falcon sho pridbala Boliviya dva buli vtracheni v boyu a chotiri pri nebojovih neshasnih vipadkah protyagom vijni Paragvaj vtrativ chotiri litaki pri trenuvanni pri comu zaginuli chotiri piloti Zagalom protyagom vijni Boliviya mala mizh 57 i 62 vinishuvachiv i 22 trenuvalnih ta transportnih litaki Paragvaj mav 32 vinishuvachi i 23 trenuvalnih ta transportnih litaki Za oficijnimi paragvajskimi danimi za chas vijni Paragvaj vtrativ visim vinishuvachiv odin Wibault chotiri Potez 25 odin CANT dva Fiat CR20 a Boliviya vtratila dev yat 6 Osprey odin Junker odin Hawk i odin Curtiss Falcon z cih vtrat lishe kilka litakiv buli vtracheni v boyu popri te sho povitryani sili vstupali u dosit agresivni sutichki zokrema nezvichajne zitknennya v povitri paragvajskogo bombarduvalnika Potez 25 i bolivijskogo Breguet XIX U bagatoh vipadkah povitryani ataki zdijsnyuvalisya proti vijskovih baz suprotivnika ta shovish pripasiv Najbilshoyu paragvajskoyu atakoyu protyagom vijni bulo bombarduvannya zlitnoyi smugi ta prileglih sporud bolivijskoyi armiyi v Balyiviani 8 lipnya 1934 roku Chotiri litaki Potez 25 razom z kilkoma litakami Fiat skinuli 40 bomb na ci ob yekti zrujnuvavshi minimum chotiri amerikanskih litaki Curtiss ta kilka inshih litakiv Krim togo paragvajski bombarduvalniki Potez atakuvali ta zrujnuvali golovni shovisha amuniciyi ta pripasiv u Balyiviani sho viklikalo istotni problemi z boyepripasami u bolivijskij armiyi Najbilshim uspihom bolivijskogo Povitryanogo korpusu bula bitva pri Karmeni u listopadi 1934 roku koli bolivijska aviaciya zmusila vidstupiti Kavalerijskij korpus paragvajskoyi armiyi vnaslidok ataki na jogo peredovi zagoni Bagato v chomu uspihi bolivijskoyi armiyi krim suchasnishih litakiv buli naslidkom krashoyi pidgotovki pilotiv Paragvajskij richkovij flot Zavdannyam paragvajskogo richkovogo flotu bulo zabezpechennya bezpeki vazhlivogo shlyahu cherez te sho vidstani mizh golovnimi vijskovimi bazami ta frontom buli velikimi teritoriya ne mala dostatnoyi kilkosti dorig a yedina zaliznicya pochinalasya vid Puerto Kasado daleko vid centra krayini Na vodi ne velosya bojovih dij krim atak bolivijskoyi aviaciyi prote richkovi sudna efektivno vikoristovuvalisya paragvajcyami yak transportni zasobi Kanonerski chovni Paragvaj i Umayita pridbani v Italiyi nezadovgo do konfliktu prodemonstruvali svoyu efektivnist v borotbi proti aviaciyi suprotivnika Korabli She v 1926 verhovne komanduvannya paragvajskoyi armiyi poradilo uryadu pridbati dva vijskovih korabli dlya zabezpechennya bezpeki richkovih perevezen cya kupivlya bula uhvalena dekretom PE No 26 603 vid 21 listopada 1927 roku Obidva pridbanih kanonerskih chovni buli zbudovani kompaniyeyu SA Cantieri Navali Odero Genuya Italiya buli zaversheni v 1930 roci ta v travni 1931 roku pribuli do Buenos Ajresa Voni buli nazvani Paragvaj C1 i Umayita C2 Ci korabli mali vodotonnazhnist 636 tonn 865 tonn z vantazhem Harakteristiki Rozmiri 70 x 10 7 1 7 m Pervisne proyektne ozbroyennya 4 garmati kalibru 4 7 120 mm 3 protipovitryani garmati kalibru 3 76 mm 2 kalibru 40 mm i 2 kalibru 20 mm mogli perevoziti 6 min Dijsne ozbroyennya Paragvaj 2 120 mm 3 76 mm i 2 40 mm Umayita 2 120 mm 2 76 mm 1 40 mm i dvi Oerlikon Bronya 1 2 na korpusi 1 3 na palubi 3 4 na kontrolnij rubci Turbini Parsons i benzinovi dviguni dva gvinti Potuzhnist 3800 kinskih sil pri shvidkosti 18 vuzliv Paliva 170 tonn Dalnist hodu 1700 mil zi shvidkistyu 16 vuzliv Ekipazh 86 osib hocha pid chas deyakih rejsiv protyagom konfliktu perevozilos do 2000 osib odnochasno Paragvajska richkova aviaciya Paragvajska richkova aviaciya takozh bula stvorena v 1927 roci pid nazvoyu el Servicio Aeronautico de la Marina formuvannya cih sil provodilosya z dopomogoyu francuzkoyi vijskovoyi misiyi Spochatku ci sili mali odin gidroplan CANT 10 i odin SIAI S59bis do yakih v 1929 roci buli dodani dva gidroplani Macchi M18 a kilka trenuvalnih litakiv Morane Saulnier MS139 vikoristovuvalisya razom z armijskim Povitryanim korpusom Richkova aviaciya takozh grala vazhlivu rol protyagom vijni Zokrema same yiyi litaki Macchi M18 R5 22 grudnya 1934 roku zdijsnili pershe nichne bombarduvannya pozicij suprotivnika vnaslidok yakogo bulo skinuto 800 funtiv bomb ta bulo rozirvane peremir ya na Rizdvyanij period pidpisane oboma krayinami desyatma dnyami ranishe Operaciyi na vodi Cherez te sho vsi paragvajski vijska i pripasi sho potraplyali do Chako spochatku perevozilisya richkoyu Paragvaj povitryanij kontrol nad neyu buv duzhe vazhlivim Golovnoyu bazoyu flotiliyi bula Bayiya Negra na pivnochi Chako z yakoyi flotiliya mogla dopomagati vijskam sho strimuvali prosuvannya bolivijciv uniz za techiyeyu uzdovzh richki Bolivijci mali neveliku aviacijnu eskadrilyu v comu rajoni ta bagato raziv atakuvali transporti z vantazhami na richci Paragvaj Cherez zalezhnist vid perevezen po richci vtrata odnogo z kanonerskih chovniv abo velikogo paroplava bula b katastrofoyu dlya Paragvayu Yak naslidok dlya vidbittya bolivijskih atak flotiliya shiroko vikoristovuvala svoyi dobre ozbroyeni kanonerski chovni sho mali efektivni vazhki protipovitryani kulemeti Ci chovni suprovodzhuvali sudna z pripasami ta vijskami pid chas yihnogo ruhu richkoyu ta sluzhili protipovitryanimi artilerijskimi batareyami na bazah v Konsepsjoni ta Puerto Kasado Efektivnist kanonerskih chovniv bula znachnoyu voni chasto zmushuvali bolivijsku aviaciyu vidstupati ta zbili shonajmenshe odin litak Cherez efektivni diyi flotiliyi bolivijci praktichno ne zavazhali perevezennyu vantazhiv richkoyu Tanki Dvobashtovij tank Vickers Tanki Vickers sho znahodilisya na ozbroyenni bolivijskoyi armiyi buli odnimi z najpopulyarnishih tankiv do Drugoyi svitovoyi vijni voni visoko cinuvalisya zavdyaki velikij rujnivnij sili Ci tanki stoyali na ozbroyenni SRSR Polshi Bolgariyi ta Kitayu Ci tanki mali sistemu pidviski sho bula znana yak pidviska Vickers ta piznishe bula skopijovana bagatma inshimi virobnikami Isnuvalo bagato variantiv tankiv Vickers z yakih Boliviya pridbala Mk A i Mk B Mk A mali dvi odnakovi bashti sho mogli obertatisya na 120º ta buli ozbroyeni vazhkimi kulemetami Vickers z vodyanim oholodzhennyam Mk B mali odnu korotku garmatu kalibru 47 mm roztashovanu na yedinij bashti ta koaksialnij kulemet Vsi mashini buli zrobleni dobre hocha yaksho dizajn korpusu buv vdalim dizajn bashti ta nadbudov buv proroblenishim cherez ce deyaki krayini sho volodili podibnimi tankami vlasnoruchno dopracovuvali ci chastini Pershi bolivijski tanki V 1926 roci pid chas pidgotovki do vijskovih dij Boliviya sklala kontrakt z kompaniyeyu Vickers zagalnoyu vartistyu 3 mln funtiv sterlingiv na pridbannya velikoyi kilkosti ozbroyennya Hocha cherez Veliku depresiyu suma kontraktu bula znizhena do 1 25 mln funtiv sterlingiv krim artileriyi kulemetiv ta litakiv bulo pridbano deyaku kilkist tankiv i tanketok Podibni bojovi mashini nikoli ranishe ne vikoristovuvalisya v Boliviyi tomu voni zakupalisya bagato v chomu z metoyu viprobuvannya bez rozuminnya yihnoyi dijsnoyi koristi Hocha deyaki dzherela vkazuyut na nayavnist v Boliviyi kilkoh tankiv Renault FT 17 sho brali uchast u vijni ci dani zazvichaj zaperechuyutsya Uchast v bojovih diyah V porushennya statej Versalskogo dogovoru v Boliviyi pracyuvala velika kilkist nimeckih vijskovih instruktoriv sho diyali v skladi kilkoh misij Uchast v navchannyah bolivijskih soldativ bula dobrovilnoyu ta trivala 8 tizhniv Istorichnih detalej pro uchast tankiv u boyah zalishilosya nebagato Jmovirno voni vpershe vzyali uchast v boyu u bitvi za 7 kilometr vid Saavedri a potim 4 lipnya 1933 roku pid Nanavoyu Protyagom ostannoyi z cih atak tanki nastupali razom z soldatami ozbroyenimi vognemetami pid prikrittyam aviaciyi Mk B z 47 mm garmatoyu persh za vse vikoristovuvalisya dlya znishennya vognevih tochok z kulemetami suprotivnika ta jogo derev yanih ukriplen Mobilnist tankiv pri vikoristanni v Chako bula nevisokoyu cherez nerivnij teren ta spekotnij klimat Cherez speku do 40 C voni zmusheni buli ruhatisya vidkrivshi vsi vikna sho robilo yih duzhe urazlivimi Takozh bolivijci buli zmusheni stvoryuvati ukrittya vid soncya dlya kulemetiv cherez te sho bulo nemozhlivo torkatisya metalevih detalej Znachna vologist povitrya takozh robila neefektivnimi radioperedavachi cih tankiv Tanketka Carden Loyd Paragvajska aviaciya sformuvala specializovanu eskadrilyu dlya polyuvannya na bolivijski tanki Yim vdalosya zahopiti dva tanki ta znishiti she odin pryamim vognem artileriyi Protyagom vijni Boliviya takozh vikoristovuvala kilka tanketok Carden Loyd z yakih jmovirno kilka bulo vtracheno prote informaciyi pro ce nedostatno Bolivijci vikoristovuvali tanki do kincya vijni u riznih bitvah zokrema yak mobilnij rezerv pid chas paragvajskih kontratak Dolya kilkoh z cih tankiv Dolya kilkoh z cih tankiv chasto obgovoryuvalasya pislya vijni Vidomo sho deyaki mashini buli znisheni abo zahopleni paragvajcyami a ti sho zalishilisya she deyakij chas stoyali na ozbroyenni bolivijskoyi armiyi Dovgo hodili chutki sho prinajmni odin tank buv prodanij Ispaniyi prote dostovirnih danih pro ce nemaye Odin iz zahoplenih paragvajcyami tankiv protyagom dovgogo chasu stoyav na ploshi odnogo z paragvajskih mist yak pam yatnik prote vin buv povernutij Boliviyi v 1990 roci Zakinchennya vijniDiplomatichna situaciya Krivavi bitvi bilya Laguna Patiantuta i Bokeronu viklikali zanepokoyennya u sviti bagato krayin poboyuvalisya perekinennya vijni za mezhi Chako Najaktivnishe proti vijni vistupali uryadi SShA ta susidnih krayin yak ot Argentini Braziliyi Chili i Urugvayu Liga Nacij sho namagalasya virishuvati superechki mirnim shlyahom aktivno obgovoryuvala cyu situaciyu prote pri obgovorenni viniklo supernictvo mizh diplomatami SShA i Argentini za liderstvo u virishenni pitannya Yedine rishennya prijnyate Ligoyu Nacij bulo nakladennya embargo na postachannya ozbroyen do oboh voroguyuchih krayin Prote diplomati nedoocinyuvali problemu vvazhayuchi sho nastilki slabki krayini budut zdatni tilki na netrivali vijskovi diyi Krim togo Paragvaj znachno zalezhav vid Argentini ekonomichno argentinci volodili bagatma vazhlivimi pidpriyemstvami na teritoriyi Paragvayu 80 mizhnarodnoyi torgivli Paragvayu prohodilo cherez Argentinu cherez zaliznici ta richkovij transport Cherez ce Paragvaj protyagom vijni otrimuvav politichnu ta ekonomichnu dopomogu vid Argentini a argentinskomu prezidentovi Agustinu Husto pripisuvali slova Paragvaj u zhodnomu razi ne povinen vtratiti teritoriyu vnaslidok ciyeyi vijni Bolivijski shpiguni v Argentini periodichno povidomlyali pro neoficijne postachannya Argentinoyu Paragvayu benzinu prodovolstva amuniciyi boyepripasiv zapchastin do tehniki ta inshih tovariv hocha formalno Argentina zavzhdi utrimuvala nejtralitet Cherez ce bolivijskij uryad Danielya Salamanki ne doviryav argentincyam pid chas peregovoriv i lishe pislya vstanovlennya novogo uryadu Boliviyi peregovori pishli uspishnishe Eyu Martines Teddi Urugvaj Luyis A Riart Paragvaj Tomas M Elio Boliviya i Karlos Saavedra Lamas Argentina na peregovorah pro Chakskij mir Mirnij dogovir Dogovir pro zakinchennya vijni buv pidpisanij 21 lipnya 1938 roku pislya dovgih peregovoriv sho provodilisya v Buenos Ajresi Argentina aktivna faza yakih rozpochalasya z pidpisannyam ugodi pro pripinennya vognyu 10 chervnya 1935 roku Argentinskomu diplomatu Karlosu Saavedri Lamasu yakij do cogo v 1936 roci otrimav Nobelivsku premiyu miru vdalosya uzgoditi umovi miru z predstavnikami oboh voroguyuchih krayin Vnaslidok mirnogo dogovoru Paragvaj otrimav bilshu chastinu spirnoyi teritoriyi Chako blizko 3 4 jogo teritoriyi po novij liniyi rozdilu prohodit suchasnij kordon mizh dvoma krayinami Boliviya otrimala znachno menshu teritoriyu u tomu chisli vihid do richki Paragvaj de zaraz znahoditsya misto Puerto Bush ta mozhlivist transportnih perevezen ciyeyu richkoyu cherez teritoriyi Paragvayu ta Argentini Nafta peredbachuvani zapasi yakoyi na teritoriyi Chako stali odniyeyu z prichin vijni tak i ne bula znajdena v centralnij chastini Chako hocha neveliki yiyi zapasi buli znajdeni v tij chastini sho vidijshla do Boliviyi Prote za ironiyeyu doli port na richci Paragvaj za yakij tak borolasya Boliviya viyavivsya nepotribnim ves eksport nafti v rezultati zdijsnyuvavsya naftoprovodom cherez brazilsku teritoriyu 27 kvitnya 2009 roku v Buenos Ajresi prezidenti Boliviyi Evo Morales i Paragvayu Fernando Lugo cherez 80 rokiv pislya zakinchennya vijni pidpisali dogovir shodo ostatochnogo vregulyuvannya derzhavnogo kordonu Chakskoyi oblasti Politichni ta ekonomichni naslidki Vijna prizvela do politichnoyi krizi ta perevorotiv v oboh krayinah V 1936 uryad paragvajskij prezident Eusebio Ayala buv skinutij vnaslidok zakolotu molodih oficeriv sho buli nezadovoleni m yakimi umovami miru dlya Boliviyi na yaki pogodzhuvavsya prezident cherez vazhku ekonomichnu krizu v krayini Cej perevorot stav pochatkom ciloyi seriyi perevorotiv sho zakinchilasya lishe z diktaturoyu Alfredo Stressnera v 1954 roci Bolivijskij prezident Daniel Salamanka Urej takozh buv skinutij v 1934 roci a jogo misce zajnyav vice prezident Hose Luyis Tehada Sorsano takozh skinutij v travni 1936 roku za dva tizhni do viboriv polkovnikom odnim z oficeriv sho nesli vidpovidalnist za vijskovu porazku krayini Ekonomichnij socialnij ta politichnij efekt vijni na obidvi krayini buv duzhe velikim obidvi krayini vtratili cile pokolinnya molodih lyudej blizko 100 tis lishe pryamih vtrat otrimali velichezni borgi ta zagnali svoyi ekonomiki v gliboku krizu PrimitkiIII Encuentro Paraguayo Boliviano de narradores sobre la guerra del Chaco Mombe uhara Paraguai ha Boliviaygua Jotopa III Chako Norairo rehegua Secretaria Nacional de Cultura 26 veresnya 2011 Procitovano 20 travnya 2022 PDF Arhiv originalu PDF za 26 bereznya 2014 Procitovano 21 travnya 2022 Dan Hagedorn and Antonio L Spaienza Aircraft of the Chaco War 1928 1935 Schiffer Publishing Ltd Atglen PA 1997 ISBN 0 7643 0146 2 Argentina y la Guerra del Chaco 5 listopada 2008 u Wayback Machine Cine Braille Boliviya i Paragvaj zakonchili davnij konflikt ros lenta ru Arhiv originalu za 28 lyutogo 2012 Procitovano 29 kvitnya 2009 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Chakska vijna La Guerra del Chaco 3 lipnya 2008 u Wayback Machine Hispanismo org isp Batallas org isp div takozh bibliografiyu La Guerra del Chaco por Roberto Querejazu isp The Gran Chaco War 23 serpnya 2020 u Wayback Machine The World at War angl La Guerra del Chaco 7 lyutogo 2009 u Wayback Machine International Committee of the Red Cross isp American School of Asuncion isp Evgenij Kiselev Chakskaya vojna 21 lipnya 2009 u Wayback Machine Zarubezhnoe voennoe obozrenie ros The Chaco War 8 grudnya 2008 u Wayback Machine ICE Case Studies angl Wars of the World angl ocinki vtrat Chaco War 16 sichnya 2009 u Wayback Machine Encyclopaedia Britannica angl Paraguayan Bombers in the Gran Chaco War 15 travnya 2008 u Wayback Machine Blue Rider Publishing angl Chaco War Bibliografiya 9 sichnya 2009 u Wayback Machine Questia angl LiteraturaBruce W Farcau 1996 Westport Connecticut USA London UK Pratger ISBN 978 0275952181 Arhiv originalu za 14 chervnya 2021 Procitovano 27 listopada 2008 Waltraud Queiser Morales 1992 Bolivia Land of Struggle Westview Press ISBN 978 0813301976 James M Malloy 1970 Bolivia The Uncompleted Revolution University of Pittsburgh Press ISBN 978 0822932031 Paul H Lewis 1993 University of North Carolina Press ISBN 978 0807820780 Arhiv originalu za 1 travnya 2008 Procitovano 27 listopada 2008 Lorna LLoyd 1995 World Affairs 157 Arhiv originalu za 1 travnya 2008 Procitovano 8 kvitnya 2022 Dan Hagedorn Antonio L Sapienza 2000 Aircraft of the Chaco War 1928 1935 Schiffer Publishing ISBN 978 0764301469 Bileckij V S Gajko G I Orlovskij V M Istoriya ta perspektivi naftogazovidobuvannya Navchalnij posibnik V S Bileckij ta in Harkiv NTU HPI Kiyiv NTUU KPI imeni Igorya Sikorskogo Kiyiv FOP Halikov R H 2019