Ford Trimotor Форд Трімотор на прізвиськоTin Goose англ Бляшаний Гусак американський пасажирський літак суцільнометалеви

Ford Trimotor (Форд Трімотор) на прізвиськоTin Goose (англ. Бляшаний Гусак) — американський пасажирський літак, суцільнометалевий тримоторний , що виготовлявся серійно в 1927—1933 рр. компанією Генрі Форда Ford Airplane Company. Усього було випущено 199 екземплярів. Ford Trimotor, перший економічно вигідний авіалайнер США, перебував в експлуатації до 1989 року (останній оператор в 1966—1989 — поштова служба , США).

Історія

У 1925 р. група з 19 інвесторів на чолі з Генрі Фордом придбали авіаційну фірму Stout Metal Airplane Company, що будувала одномоторні літаки, близькі до проектів Гуго Юнкерса і мала досвід будівлі експериментальних суцільнометалевих машин. Форд, прислухавшись до порад сина, Едсела, вклав гроші у розвиток масового пасажирського авіатранспорту, якого тоді ще не існувало. У тому ж 1925 році Форд організував змагання на витривалість машин, де переміг новітній (1924) три-моторний . За ініціативою Форда схема Fokker F. VII - підкісного високоплану з мотогондолами, підвішеними на підкоси — була взята за основу конструкторами Stout, і літак Форда виявився зовні дуже схожий на голландський зразок.

Перший тримоторний прототип піднявся в небо 11 червня 1926. На відміну від фанерного Fokker F. VII, фордівські літаки були суцільнометалевими, з характерною обшивкою крил і фюзеляжу з (гофрованого) алюмінію. Перші Форди (Ford 4AT) комплектувалися двигунами Wright J-4 (200 к.с.) і Wright R-975-1 (300 к.с.); основна серія (Ford 5AT) комплектувалася потужними R-1340 (420 к.с.). У стандартній пасажирської конфігурації Trimotor ніс екіпаж з трьох осіб (пілот, другий пілот і стюардеса) і 8-9 пасажирів. Тяги для керування рулями проходили зовні фюзеляжу; індикатори режиму роботи двигунів розташовувалися безпосередньо на двигунах.

Відновлений Ford 4-AT-E Trimotor "NC8407" 1929 року

У 1929 році компанія Transcontinental Air Transport, попередник Trans World Airlines, першим розпочала регулярну експлуатацію Ford Trimotor на пасажирській лінії Сан-Дієго—Нью-Йорк. 27-28 листопада 1929 Річард Берд, який керував Ford Trimotor, безпечно досяг Південного полюса. Після катастрофи пасажирського літака Fokker 31 березня 1931 р. регулярні польоти всіх Fokker в США були заборонені, і Ford Trimotor на якийсь час став єдиним дозволеним до експлуатації авіалайнером.

Trimotor, будучи надійним і економічним літаком для свого часу, безнадійно застарів до середини 1930-х років, коли були випущені принципово нові двомоторні Douglas DC-2 і (Boeing 247). У 1933 Ford Airplane Company, що не мала в активі нових моделей, закрилася через падіння продажів після Великої депресії. Під час Другої світової війни заводи Форда в масово будували бомбардувальники (B-24 Liberator), у повоєнні роки Ford назавжди пішов з авіації.

З 199 вироблених літаків до наших днів збереглися 18, включаючи придатний для польотів № 10, 1927 року побудови, з бортовим номером C-1077. На ньому літали Чарльз Ліндберг, Амелія Ергарт і (пасажирами) президент США Франклін Делано Рузвельт і президент Мексики . C-1077 був покинутий в 1936 р, десятиліттями стояв просто неба і був відновлений тільки в 1990-і роки.

Льотно-технічні характеристики

Параметр	Показник

Довжина, м	15,32
Розмах крила, м	23,72
Висота хвоста, м	3,86
Площа крила, м²	77,6
Двигуни	Три дев'яти-циліндрових радіальних R-1340
Тяга	3 по 420 к.с.
Макс. швидкість, км/год	241
Крейсерська швидкість, км/год	145
Дальність польоту, км	885
Висота польоту, м	5640
Вага порожнього, кг	3560
Макс. злітна вага, кг	6120

Порівнянні літаки

()

Посилання

Історія відновлення Ford Trimotor, бортовий номер C-1077 [ 14 грудня 2007 у Wayback Machine.]
Ford Trimotor у Airventure Museum [ 30 грудня 2007 у Wayback Machine.]
Ford Trimotor у музеї в Сан-Дієго [ 15 січня 2008 у Wayback Machine.]