Володимир Ольгердович (1331 — після жовтня 1398) — перший Київський князь (1362—1394) з династії Гедиміновичів, син Ольгерда Гедиміновича і Марії Вітебської, пізніше князь Копильський (1395 — після 1398) та Слуцький.
Володимир Ольгердович | |||
| |||
---|---|---|---|
1362 — 1394 | |||
Попередник: | Федір Іванович | ||
Наступник: | Скиргайло Ольгердович | ||
Народження: | бл.1331 | ||
Смерть: | після жовтня 1398 | ||
Поховання: | Києво-Печерська лавра | ||
Рід: | Гедиміновичі | ||
Батько: | Ольгерд | ||
Мати: | Марія Вітебська | ||
Шлюб: | Анна | ||
Діти: | Олелько, Іван, Олександра, Андрій | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Охрещений матір'ю за православним обрядом, вихований на слов'янських звичаях і традиціях, Володимир не був сприйнятий в Києві як чужинець і швидко порозумівся з місцевим боярством, що вело свій родовід ще з домонгольских часів. В нечисленних документах, що збереглися з тих часів, Володимир Ольгердович іменує себе «З Божої ласки князь Київський».
Точна дата початку княжіння Володимира Ольгердовича у Києві невідома, і реконструюється з пізніших джерел. Зазвичай її пов'язують із напівлегендарною битвою на Синіх Водах, у якій литовсько-руські війська Ольгерда Гедиміновича розбили татарських правителів Поділля та їхніх союзників, після чого Київ нібито увійшов до складу Великого князівства Литовського. За іншою версією перехід був наслідком угоди Ольгерда із Мамаєм і зміна династії відбулася мирно. При цьому збереглися документи, в яких Володимир не іменує себе князем київським навіть пізніше, коли Київщина вже увійшла до складу Великого князівства Литовського, — це дозволяє припустити, що вона йому дісталася не одразу, а внаслідок наступного перерозподілу княжінь між Гедиміновичами.
За правління Володимира Київ був перебудований. Осередок влади був перенесений із Старокиївської гори (Верхнього міста домонгольських часів) до замку, зведеного на сусідньому пагорбі, що зараз і називається Замковою горою. Будували замок із дубових колод, за всіма правилами тодішнього фортифікаційного мистецтва. Резиденція митрополита залишилася у подвір'ї Святої Софії. Господарське життя Києва майже повністю було сконцентроване на Подолі. Заміською резиденцією самого князя була — на місці пізнішого селища Совки.
В своїй політиці Володимир спирався на київське боярство. Князь провів своєрідну «інвентаризацію» їхніх володінь, документально закріпивши права власності бояр на землю. І значно розширивши їхні маєтки — протягом кількох наступних століть місцеві шляхтичі обґрунтовували свої права на землі грамотами, виданими Володимиром. Підтримка боярства дозвола князю формувати військо, з яким рахувалися і сусіди, і сеньойори самого Володимира. Воєначальником він був здібним, його походи на південь були успішними, а межі князівства були навіть розширені. Іноді кажуть, що під владою князя було 71 місто, згадані у . Але сам цей список — джерело не надто надійне. Із впевненістю можна казати лише те, що до Київського князівства входили не лише ті землі, що їх зараховували до нього перед монгольської навалою, а й Переяславщина і значна частина чернігово-сіверських земель.
Як володар Київського князівства провадив самостійну політику, карбував власну монету. На сьогодні знайдено близько 1200 монет Володимира Ольгердовича, семи основних типів у більш як півтора десятках місць Наддніпрянщини. Це може свідчити і про неабияке економічне пожвавлення на підвладних йому теренах. Існує, щоправда, й інша версія — політична криза позначилася на обсягах «виробництва» на монетних дворах Улусу Джучі, тож київські срібляники мали компенсувати штучний дефіцит. На користь такої інтерпретації свідчить зовнішня схожість перших монет Володимира із монетами . З іншого боку — це могло свідчити і про політичну залежність Києва і про те, що карбування (принаймні спочатку) відбувалося під контролем ханської адміністрації. З іншого боку — на переважній більшості монет Володимира є зображення «князівського знака», що нагадує давньоруський знак Рюриковичів (тризуб) і атрибується як схематичне зображення церкви. Це свідчило і про державні амбіції самого Володимира, і про намагання князя засвідчити свою належність до політичної традиції Давньої Русі.
Володимир наполегливо намагався взяти під своє крило церкву. Як і Ольгерд він наполягав, що резиденція православного митрополита має знаходитися лише в Києві, вимагаючи або повернення до міста митрополита Олексія з Москви, або призначення нового очільника церкви. Константинопольський патріарх певний час вагався, і лише в 1375 році висвятив на митрополичу кафедру Кипріана. У 1383 році Москва вчергове спробувала просунути на митрополичий престол (за живого Кипріана) свого кандидата — Діонісія Суздальського. Той навіть отримав благословення патріарха, проте на зворотньому шляху був заарештований Володимиром Ольгердовичем, який звинуватив його в тому, що «той пішов на митрополію в Царгород без нашого повеління». Діонісій так і завершив свої дні у київській в'язниці, а митрополича кафедра залишилася за князівським ставлеником Кипріаном.
Після Кревської унії
У 1385 році між Великим князівством Литовським і Польським королівством було укладено Кревську унію, за якою дві держави об'єднувались під владою одного монарха — Ягайла-Владислава Ольгердовича, молодшого брата Володимира.
У 1386 році Володимир був у Кракові на коронації Ягайла. 1387 року разом з чернігово-сіверським князем Дмитром-Корибутом Ольгердовичем перебував на Ягайловому дворі у Вільно, де був свідком на пожалуванні Ягайлом привілеїв католицькій церкві.
У 1388 році Володимир Ольгердович як васал дав присяжну грамоту Владиславу II Ягайлу та його дружині, польській королеві Ядвізі та Короні Польській, обіцяючи зберігати їм вірність і надати допомогу в разі потреби. У 1390 році підтримав Ягайла у боротьбі проти бунтівного кузена Вітовта —військові загони київського князя разом з іншими союзниками у складі королівських військ брали штурмом Гродно, центр володінь Вітовта.
Островська угода 1392 між Ягайлом і Вітовтом була для Володимира Ольгердовича вкрай несприятливою. Прийшовши до влади у Великому князівстві Литовському, Вітовт, за згодою і при підтримці Ягайла, взяв курс на ослаблення та ліквідацію найбільших удільних князівств. Рішення про відібрання у Володимира Києва і Київського князівства було прийняте Вітовтом, Владиславом II Ягайлом і Скиргайлом Ольгердовичем на початку грудня1392 року в Белзі. Однак його реалізація затяглася через відмову Дмитра-Корибута і подільського князя Федора Коріятовича визнати владу Вітовта. Лише після розгрому виступів цих князів, наприкінці 1394, при посередництві королівських емісарів Володимир був «виведений» з Києва, отримавши натомість доволі значний уділ в Поліссі з містами Копиль і Слуцьк.
Востаннє згаданий серед підписантів Салінського договору між Вітовтом та Тевтонським Орденом у 1398 році. Помер невдовзі після цього, був похований в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря, опікуном і благодійником якого він вважався.
Родина
- Старший син Олелько Володимирович займав Київський стіл у 1443—1445 роках
- Середній син Іван Володимирович став засновником роду Більських
- Наймолодший син Андрій — князь у Айні, Словенську, Могильні (або Могильному), Кам'янці, Логойську, Полонному, тесть боярина Івана Рогатинського.
Записаний у Києво-Печерському пом'янику. Згідно з цим пам'яником, перед смертю став ченцем.
Вшанування пам'яті
Див. також
Примітки
- Dukes of Lithuania. Gedyminas [ 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Олексій Мустафін. КИЇВ24 Володимир п’ятий, «малий» князь київський. Київ24. 2023-12-19.
- Олексій Мустафін. КИЇВ24 Володимир п’ятий, «малий» князь київський. Київ24. 2023-12-19.
- Олексій Мустафін. КИЇВ24 Володимир п’ятий, «малий» князь київський. Київ24. 2023-12-19.
Джерела
- Ф. М. Шабульдо. Володимир Ольгердович [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 618. — .
- Гедиміновичі. Ольгердовичі [ 25 березня 2012 у Wayback Machine.]
Література
- Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К. : Видавництво «Україна», 1993. — 396 с.
Посилання
- Dukes of Lithuania. Gedyminas [ 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.).
Попередник Федір Іванович | Князь Київський 1362-1394 | Наступник Скиргайло Ольгердович |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Olgerdovich 1331 pislya zhovtnya 1398 pershij Kiyivskij knyaz 1362 1394 z dinastiyi Gediminovichiv sin Olgerda Gediminovicha i Mariyi Vitebskoyi piznishe knyaz Kopilskij 1395 pislya 1398 ta Sluckij Volodimir OlgerdovichVolodimir OlgerdovichPrapor Knyaz Kiyivskij1362 1394Poperednik Fedir IvanovichNastupnik Skirgajlo Olgerdovich Narodzhennya bl 1331Smert pislya zhovtnya 1398Pohovannya Kiyevo Pecherska lavraRid GediminovichiBatko OlgerdMati Mariya VitebskaShlyub AnnaDiti Olelko Ivan Oleksandra Andrij Mediafajli b u VikishovishiFoto ta prorisovka storoni zi znakom avers moneti knyazya Volodimira OlgerdovichaBiografiyaOhreshenij matir yu za pravoslavnim obryadom vihovanij na slov yanskih zvichayah i tradiciyah Volodimir ne buv sprijnyatij v Kiyevi yak chuzhinec i shvidko porozumivsya z miscevim boyarstvom sho velo svij rodovid she z domongolskih chasiv V nechislennih dokumentah sho zbereglisya z tih chasiv Volodimir Olgerdovich imenuye sebe Z Bozhoyi laski knyaz Kiyivskij Tochna data pochatku knyazhinnya Volodimira Olgerdovicha u Kiyevi nevidoma i rekonstruyuyetsya z piznishih dzherel Zazvichaj yiyi pov yazuyut iz napivlegendarnoyu bitvoyu na Sinih Vodah u yakij litovsko ruski vijska Olgerda Gediminovicha rozbili tatarskih praviteliv Podillya ta yihnih soyuznikiv pislya chogo Kiyiv nibito uvijshov do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo Za inshoyu versiyeyu perehid buv naslidkom ugodi Olgerda iz Mamayem i zmina dinastiyi vidbulasya mirno Pri comu zbereglisya dokumenti v yakih Volodimir ne imenuye sebe knyazem kiyivskim navit piznishe koli Kiyivshina vzhe uvijshla do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo ce dozvolyaye pripustiti sho vona jomu distalasya ne odrazu a vnaslidok nastupnogo pererozpodilu knyazhin mizh Gediminovichami Za pravlinnya Volodimira Kiyiv buv perebudovanij Oseredok vladi buv perenesenij iz Starokiyivskoyi gori Verhnogo mista domongolskih chasiv do zamku zvedenogo na susidnomu pagorbi sho zaraz i nazivayetsya Zamkovoyu goroyu Buduvali zamok iz dubovih kolod za vsima pravilami todishnogo fortifikacijnogo mistectva Rezidenciya mitropolita zalishilasya u podvir yi Svyatoyi Sofiyi Gospodarske zhittya Kiyeva majzhe povnistyu bulo skoncentrovane na Podoli Zamiskoyu rezidenciyeyu samogo knyazya bula na misci piznishogo selisha Sovki V svoyij politici Volodimir spiravsya na kiyivske boyarstvo Knyaz proviv svoyeridnu inventarizaciyu yihnih volodin dokumentalno zakripivshi prava vlasnosti boyar na zemlyu I znachno rozshirivshi yihni mayetki protyagom kilkoh nastupnih stolit miscevi shlyahtichi obgruntovuvali svoyi prava na zemli gramotami vidanimi Volodimirom Pidtrimka boyarstva dozvola knyazyu formuvati vijsko z yakim rahuvalisya i susidi i senojori samogo Volodimira Voyenachalnikom vin buv zdibnim jogo pohodi na pivden buli uspishnimi a mezhi knyazivstva buli navit rozshireni Inodi kazhut sho pid vladoyu knyazya bulo 71 misto zgadani u Ale sam cej spisok dzherelo ne nadto nadijne Iz vpevnenistyu mozhna kazati lishe te sho do Kiyivskogo knyazivstva vhodili ne lishe ti zemli sho yih zarahovuvali do nogo pered mongolskoyi navaloyu a j Pereyaslavshina i znachna chastina chernigovo siverskih zemel Yak volodar Kiyivskogo knyazivstva provadiv samostijnu politiku karbuvav vlasnu monetu Na sogodni znajdeno blizko 1200 monet Volodimira Olgerdovicha semi osnovnih tipiv u bilsh yak pivtora desyatkah misc Naddnipryanshini Ce mozhe svidchiti i pro neabiyake ekonomichne pozhvavlennya na pidvladnih jomu terenah Isnuye shopravda j insha versiya politichna kriza poznachilasya na obsyagah virobnictva na monetnih dvorah Ulusu Dzhuchi tozh kiyivski sriblyaniki mali kompensuvati shtuchnij deficit Na korist takoyi interpretaciyi svidchit zovnishnya shozhist pershih monet Volodimira iz monetami Z inshogo boku ce moglo svidchiti i pro politichnu zalezhnist Kiyeva i pro te sho karbuvannya prinajmni spochatku vidbuvalosya pid kontrolem hanskoyi administraciyi Z inshogo boku na perevazhnij bilshosti monet Volodimira ye zobrazhennya knyazivskogo znaka sho nagaduye davnoruskij znak Ryurikovichiv trizub i atribuyetsya yak shematichne zobrazhennya cerkvi Ce svidchilo i pro derzhavni ambiciyi samogo Volodimira i pro namagannya knyazya zasvidchiti svoyu nalezhnist do politichnoyi tradiciyi Davnoyi Rusi Volodimir napoleglivo namagavsya vzyati pid svoye krilo cerkvu Yak i Olgerd vin napolyagav sho rezidenciya pravoslavnogo mitropolita maye znahoditisya lishe v Kiyevi vimagayuchi abo povernennya do mista mitropolita Oleksiya z Moskvi abo priznachennya novogo ochilnika cerkvi Konstantinopolskij patriarh pevnij chas vagavsya i lishe v 1375 roci visvyativ na mitropolichu kafedru Kipriana U 1383 roci Moskva vchergove sprobuvala prosunuti na mitropolichij prestol za zhivogo Kipriana svogo kandidata Dionisiya Suzdalskogo Toj navit otrimav blagoslovennya patriarha prote na zvorotnomu shlyahu buv zaareshtovanij Volodimirom Olgerdovichem yakij zvinuvativ jogo v tomu sho toj pishov na mitropoliyu v Cargorod bez nashogo povelinnya Dionisij tak i zavershiv svoyi dni u kiyivskij v yaznici a mitropolicha kafedra zalishilasya za knyazivskim stavlenikom Kiprianom Pislya Krevskoyi uniyi U 1385 roci mizh Velikim knyazivstvom Litovskim i Polskim korolivstvom bulo ukladeno Krevsku uniyu za yakoyu dvi derzhavi ob yednuvalis pid vladoyu odnogo monarha Yagajla Vladislava Olgerdovicha molodshogo brata Volodimira U 1386 roci Volodimir buv u Krakovi na koronaciyi Yagajla 1387 roku razom z chernigovo siverskim knyazem Dmitrom Koributom Olgerdovichem perebuvav na Yagajlovomu dvori u Vilno de buv svidkom na pozhaluvanni Yagajlom privileyiv katolickij cerkvi U 1388 roci Volodimir Olgerdovich yak vasal dav prisyazhnu gramotu Vladislavu II Yagajlu ta jogo druzhini polskij korolevi Yadvizi ta Koroni Polskij obicyayuchi zberigati yim virnist i nadati dopomogu v razi potrebi U 1390 roci pidtrimav Yagajla u borotbi proti buntivnogo kuzena Vitovta vijskovi zagoni kiyivskogo knyazya razom z inshimi soyuznikami u skladi korolivskih vijsk brali shturmom Grodno centr volodin Vitovta Ostrovska ugoda 1392 mizh Yagajlom i Vitovtom bula dlya Volodimira Olgerdovicha vkraj nespriyatlivoyu Prijshovshi do vladi u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Vitovt za zgodoyu i pri pidtrimci Yagajla vzyav kurs na oslablennya ta likvidaciyu najbilshih udilnih knyazivstv Rishennya pro vidibrannya u Volodimira Kiyeva i Kiyivskogo knyazivstva bulo prijnyate Vitovtom Vladislavom II Yagajlom i Skirgajlom Olgerdovichem na pochatku grudnya1392 roku v Belzi Odnak jogo realizaciya zatyaglasya cherez vidmovu Dmitra Koributa i podilskogo knyazya Fedora Koriyatovicha viznati vladu Vitovta Lishe pislya rozgromu vistupiv cih knyaziv naprikinci 1394 pri poserednictvi korolivskih emisariv Volodimir buv vivedenij z Kiyeva otrimavshi natomist dovoli znachnij udil v Polissi z mistami Kopil i Sluck Vostannye zgadanij sered pidpisantiv Salinskogo dogovoru mizh Vitovtom ta Tevtonskim Ordenom u 1398 roci Pomer nevdovzi pislya cogo buv pohovanij v Uspenskomu sobori Kiyevo Pecherskogo monastirya opikunom i blagodijnikom yakogo vin vvazhavsya RodinaStarshij sin Olelko Volodimirovich zajmav Kiyivskij stil u 1443 1445 rokah Serednij sin Ivan Volodimirovich stav zasnovnikom rodu Bilskih Najmolodshij sin Andrij knyaz u Ajni Slovensku Mogilni abo Mogilnomu Kam yanci Logojsku Polonnomu test boyarina Ivana Rogatinskogo Zapisanij u Kiyevo Pecherskomu pom yaniku Zgidno z cim pam yanikom pered smertyu stav chencem Vshanuvannya pam yatiProvulok Knyazya Volodimira Olgerdovicha u misti KiyivDiv takozhZmova ruskih knyaziv 1481PrimitkiDukes of Lithuania Gedyminas 31 zhovtnya 2013 u Wayback Machine angl Oleksij Mustafin KIYiV24 Volodimir p yatij malij knyaz kiyivskij Kiyiv24 2023 12 19 Oleksij Mustafin KIYiV24 Volodimir p yatij malij knyaz kiyivskij Kiyiv24 2023 12 19 Oleksij Mustafin KIYiV24 Volodimir p yatij malij knyaz kiyivskij Kiyiv24 2023 12 19 Dzherelalink 1 U Rodovodi ye genealogichne derevo ciyeyi lyudini Volodimir Olgerdovich F M Shabuldo Volodimir Olgerdovich 3 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 618 ISBN 966 00 0734 5 Gediminovichi Olgerdovichi 25 bereznya 2012 u Wayback Machine LiteraturaIstoriya Ukrayini v osobah IX XVIII st K Vidavnictvo Ukrayina 1993 396 s PosilannyaDukes of Lithuania Gedyminas 31 zhovtnya 2013 u Wayback Machine angl Poperednik Fedir Ivanovich Knyaz Kiyivskij 1362 1394 Nastupnik Skirgajlo Olgerdovich