Волови́ця — село у Борзнянському районі Чернігівської області України. Населення — 260 осіб (2013 рік). До 2020 орган місцевого самоврядування — Степанівська сільська рада.
село Воловиця | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Чернігівська область |
Район | Ніжинський район |
Громада | Комарівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA74040150040099509 |
Облікова картка | картка ВР |
Основні дані | |
Населення | 260 мешканців на 2013 рік. |
Площа | 2 км² |
Поштовий індекс | 16420 |
Телефонний код | +380 4653 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°21′59″ пн. ш. 32°03′53″ сх. д. / 51.36639° пн. ш. 32.06472° сх. д.Координати: 51°21′59″ пн. ш. 32°03′53″ сх. д. / 51.36639° пн. ш. 32.06472° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 116 м |
Водойми | Десна |
Відстань до обласного центру | Чернігів — 100 км |
Відстань до районного центру | Борзна — 35 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 16442, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, с.Комарівка, вул. Соборна, буд. 4 |
Карта | |
Воловиця | |
Воловиця | |
Мапа | |
Воловиця у Вікісховищі |
Географія
Село розташоване на крайньому північному заході району, за 35 км від районного центру — міста Борзна (автошляхами — близько 41 км) на лівому березі річки Десна, майже навпроти села Ушня, яке відноситься вже до Менського району. Воловиця — єдиний населений пункт Борзнянщини, розташований безпосередньо на березі Десни. Площа села 2 км². Висота над рівнем моря — 116 м.
Топоніміка
За переказами односельців-краєзнавців, походить воно від «віл», «воловик»: ґрунти довкола Воловиці сіропіщані, малородючі. А тому ще кочівники, а потім і осіле тут населення займалось переважно скотарством, особливо вирощуванням і торгівлею волами. Спочатку місцеве населення називали воловиками, а потім назва змінилась на Воловицю.
Історія
Рання історія села
В XVII сторіччі, коли у 1618 році за Деулинським перемир'ям Чернігівщина повернулася від Московії до Речі Посполитої, Воловиця і Ушня належали Борису Тимофійовичу Грязному, багатому провославному магнату із Московії, що служив королю і був новгород-сіверським ловчим.
1642 р. Борис Грязний судився за землю, що біля Воловиці з паном Адамом Кисилем. Король, щоб примирити панів, назначив суд, де визначили межі їх володінь (з розповіді старожила Гаврила із села Холмів 1702 р.).
1650 р. Борис Тимофійович Грязний з іншими панами отримують від Богдана Хмельницького грамоту, у якій поверталися права на колишні володіння, свобода надавалася лише козакам.
1655 р. ніжинський протопоп Максим Філімонович жалуваною грамотою царя Олексія Михайловича отримав у спадкове володіння село Ушню, із млинами, разтошованими неподалік від того села, а також «деревенками… до тое ж деревни Ушни здавна належачими» Воловицю та Степанівку.
1656 р. колишній воловицький священик Андрій Самарський, продає свій власний хутір біля воловицької слободи Степанівки, ніжинському прототопу Максиму Філімоновичу. Свідками продажі були степанівський отаман Миско Шелест та степанівський війт Микита Кубай.
1660 р. вдова Бориса Грязного Катерина своїй дочьці Марині та її чоловіку, майору чернігівського гарнізону Констянтину Мазапеті, передає у спадок села Ушню, Воловицю, Степанівку та присілок Дубрівку (які на той час вже не належали Грязним).
1666 р. за єпископом Мефодієм значилися села: Ушня, Борківка, Воловиця, Кладьківка та слобідка на річці Ворона (Степанівка) з усіма угіддями та млинами.
1676 р. 31 березня. Царем Федіром Олексійовичем була дана грамота Архіепископу Лазарю Барановичу, у якій підтверджувались права на всі його володіння. Серед інших володінь у переліку зазначені: Ніжинського полку два села: Воловиця та Степанівка, з млинами та усіма угіддями, разом з Ушнею селом Чернігівського полку, при якому млини Дубровські, а також перевіз, стави та Кладьківські озера, нещодавно отримані від гетьмана Івана Самойловича.
Цікавий межовий акт земель Воловиці 1676 р. Причиною його складання стала суперечка між кладківчанами, які були в той час підданими протопопа Ніжинського і їх сусідами воловичанами, що були підданими архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря. Двоє найстаріших воловичан Роговенки Дацько та Ілля і троє ушенців: Кришня Сидір, Страшний Тиміш, Халімоненко Богдан підтвердили під присягою справедливість того, що межа з сусідами споконвіку ішла річкою Вовчок:
Ми присягаємо господу Богу і признаємо, що, поскільки нам відомо, ці ґрунти, тобто сіножаті і другі угіддя, які на них є по річці Вовчок, що була границею від Кладьківки до лугу Ніжинського і до самої річки Десни, що при правлінні панів Грязних належала селам Воловиці і Ушні. А якщо ми несправедливо присягнули, скарай нас Боже, душею і тілом в цей і майбутній вік, щоб ми перетворились в порох і таку землю, як той ґрунт, не вставали на суд божий. Амінь. |
За розпорядженням гетьмана військовий писар оглянув і визначив межі кладьківців і воловичан. Село Ушня і Воловиця універсалом Самойловича 14 червня 1676 р. були віддані Чернігівській кафедрі. Сварка за землю доходила до царя. Перед своєю смертю жінка Адамовича віддала кафедрі свою ділянку.
1687 р. жительниця Степанівки Іваниха Мельничка разом з своїм сином Василем, продали власний млин воловицкому жителю, пану Івану Доценку. Млин був розташований на річці Береза, що над селом Воловицею. Свідками продажі були воловицький отаман Кравець Павло, воловицький війт Сидоренко Миско, Шелест Ігнат, Шелест Михайло, Симоненко Хвеско, Скомердяка Ілля, Губський Лук'ян, Малюжич Семен, Малюжич Лук'ян, Мальченко Микита.
1704 р. універсалом гетьмана Мазепи, козаку Василю, який одружився з вдовою колишнього війта с. Воловиця, дозволялося далі користуватися ґрунтами наданими в свій час Чернігівською Кафедрою покійному війту.
1718 р. на вірність царевичу Петру Петровичу присягнуло 32 воловичан. Із старшин зазначені: сільський отаман Яків Василевич, курінний отаман Прокопій Бондаренко, війт Зенько Мальченко.
1721–1739 р.р. розглядалася судова справа про захоплення ушенським городничим ґрунтів воловицького козака Сили Ткаченка.
1728 р. Чернігівській кафедрі були повернуті ґрунти «рокитники», якими начебто незаконно заволоділи козаки с. Воловиця. Воловицький отаман Грицько Ященко з товариством оголосили, що ґрунтами вони користуються законно. В кінці справи козаки дали письмове вибачення городничому отцю Герману, були вибаченні та позбулися жодних покарань. У справі згадуються жителі: отаман Ященко Грицько, наступний отаман Моренець Яким, козак Никифор Індило, Моцарський Грицько, городничий ієромонах Гєрман, городничий Макарій, козак Зеленський Антон, Шибайло Іван, степанівські старожили Луш Гаврило та Черемис Іван, отаман с. Степанівка Шевченко Михайло.
1732 р. на вірність імператриці Анні Іванівні присягнуло 32 воловицьких козаків.
1732 р. у селі Воловиці зареєстровано: 7 дворів «можних ґрунтових» козаків (Проценко Ярош, Індиленко Клим, Кушнеренко Василь, Ювченко Федір, двір братів Маленків (5 хат), 2 двора Коваленків (по 2 хати), 18 дворів «середніх ґрунтових», 10 дворів «убогих» які не могли служити та 4 козачих підсусідків. «підданних чернігівської кафедри»: 5 дворів «можних ґрунтових», 6 дворів «середніх ґрунтових», 4 «убогих» та 2 убогих вдов. Священик отець Евфим Кочерга, паламар Грицько. Із будівль в селі зазначені школа та шпиталь.
1732–1735 р.р. численні жалоби підданих Чернігівської кафедри із сел.: Воловиця, Кладьківка, Степанівка, Тулиголова на те що їх занадто загружають великими повинностями.
1736 р. у селі Воловиці зареєстровано: 5 «ґрунтових» у трьох дворах (Михайленко Грицько, Попович Юсько, вдова Михайленчиха, Кушнеренко Василь, Проценко Яруш) , 21 «мало-ґрунтових» та одна козачка вдова у 10 дворах та 22 козаків бідняків та одна козачка вдова у 18 дворах (всього 45 козацьких сімей та троє козачих підсусідків. У козаків бідняків зареєстровано 6 коней та 7 волів, 9 сімей без скоту. Також зареєстровано «підданних чернігівської кафедри»: 11 малоґрунтових у 9 дворах та 4 бідняків у 4 дворах .
1737 р. у травні в похід на Крим виступило 11 воловицьких та 6 степанівських козаків. У четверо з них коні були «негодніе».
1738 р. В селі Воловиця зареєстровано: 5 «малоґрунтових» козаків у трьох дворах, 28 козаків бідняків та одна козачка вдова у 19 дворах (всього 31 козацька сім'я). Також зареєстровано 9 підданних чернігівської кафедри с. Воловиця та с. Степанівки в 6 дворах. Серед бідних козаків, були й зовсім убогі, семеро сімей взагалі не мали ані коня, ані вола. Всього зареєстровано 14 коней та 17 волів у бідняків та 6 коней та 9 волів у підданних кафедрі. Скільки скоту в малоґрунтових не зареєстровано.
1746 р. Згідно зі «Сповідальною відомістю» у селі 404 мешканці. 28 дворів. Духовних — 19, козаків — 266, підданих чернігівської кафедри — 91, дворових — 28. Священик Ефим Іванович Кочерга.
1747 р. у селі зареєстровані: Старшина та виборні козаки: отаман Куц Остап Іванович, осавул Горбаченко Петро Григорович, отаман надвиборний козак Попович Юско Іванович, козак виборний Кушнір Василь Михайлович. У 9 дворах — 14 «убогих маючих скот та не маючих» виборних козаків . У 10 дворах 11 «Подпомощих» убогих та маючих скот козаків та 6 убогих козаків підсусідків. Всього зареєстровано 22 козачих хат в яких проживають 26 сімей. У козаків загалом 26 коней та 23 вола. Також у селі зареєстровано 7 родин підданих Чернігівській кафедрі (Війт Юско Малюженко, десятчики: Пилип Данилович Олешко та Олексій Тарасович Гончаренко), у яких загалом 6 коней та 3 волів. У селі зазначені особливі будівлі: шинок монастиря Чернігівської катедри, двір прислужий монастиря Чернігівської катедри, двір шинковий сотника Левицького, двір воловицького священика Евфима Івановича Кочерги (храм св. Архангела Михаїла), двір дьякона Василя Кочерги, школа та шпиталь.
У сусідній Степанівці зазначені: шинок монастиря Чернігівської катедри, двір степанівського священика Івана Донченка, двір паламаря Грицька Губенка, школа та шпиталь.
1756 р. Згідно зі «Сповідальною відомістю» у селі 438 мешканців. 28 дворів. Духовних — 16, козаків — 314, підданих чернігівської кафедри — 51. Священик Ілля Іванович Кочерга, дяк Семен Тимофійович.
1762 р. На вірність імператриці Катерині II присягнуло 96 воловицьких та 70 степанівських козаків.
1780 р. Згідно зі «Сповідальною відомістю» в селі проживають 335 чоловіків та 360 жінок у 30 дворах. Духовних та їх домашніх: 17 чоловіків та 14 жінок. Козаків (Воѣнные и ихъ домашніе): 267 чоловіків та 297 жінок. Піддані селяни (Посполитые и ихъ домашніе): 48 чоловіків та 49 жінок.
1781 р. В селі 57 козачих дворів в яких 83 хати та 1 безхатна сім'я та 13 дворів підданих Чернігвської катедри в яких 13 хат та 1 безхатна сім'я. «Обыватели делают сани и покупают для продажи, простые колеса, повозки, решета и разную дерев. посуду».
1783 р. згадується перевіз через Десну у Воловиці.
1784 р. 29 Грудня помер священик Максим Матвійович Кочерга (1736—1784).
1786 р. наказом Катерини II в Україні була проведена секуляризація церковних земель. Піддані чернігівської кафедри відтоді становилися «казенними селянами».
1816 р. у поміщика колезького регістратора Кочерги Лаврентія Васильовича зареєстровано 9 підданних селян: Сім'я Артюхів: Аврам Евсійович, 45 р, його жінка Марфа, 37 р. та діти: Омелян, 14 р., Дмитро, 6 р, Олександра, 16 р, Марфа, 8 р, Ірина, 3 р; також зареєстровані дворові дівчата: Наталія Іванівна Мирочникова, 20 р. та Ефимія Петрівна Глуха, 27 р.). У графі «из того выбыло» вказані: Григорій Евсійович Артюх (1764—1811) та Еремій Артюх 1790 р.н. який втік з села у 1816 р.
1830 р. Згідно зі «Сповідальною відомістю» в селі проживають 335 чоловіків та 351 жінок. Духовних та їх домашніх: 7 чоловіків та 7 жінок — «Священник Афанасий Васильевич Кочерга 36 [лет], Жена его Марфа Стефановна 30, Дети их: Федосия 12, Василий 10, Николай 8, Мария 5, Мать его Екатерина Васильевна Кочерга 62, Дети ее: Михаил 29, Иван 24, Анна 32, Стихарной дячок Лука Гоголев 43, Жена его Агафия Максимовна 41, Стихарной пономарь Тимофей Гоголев 24, Жена его Матрона 25» Козаків (Воѣнные и ихъ домашніе): 271 чоловіків та 283 жінок. Казенні селяни (Крестьянѣ вѣдомства казеннаго и ихъ домашніе): 60 чоловіків та 65 жінок. Піддані(Священника Афанасія Кочерги крестьянѣ): 4 чоловіка та 3 жінки «Вдова Марфа Артюх 52, Дети ее: Дмитрий 18, Ирина 17, Григорий 13, Семен 28, Жена Семена Евдокия 25, Сын их Иван 4»
1857 р. Чернігівська Губернська Будівельна та Дорожня Комісія утверджує проєкт нової звонарні на заміну застарілій.
1858 р. в селі 146 дворів в яких проживають 407 чоловіків та 457 жінок. Козаків ті їх домашніх 690 осіб (Белий, Богдан, Брей, Бойченко, Глечик, Грищенко, Індило, Карпець, Кльозка, Ковп, Каркусь, Костирка, Кочка, Куц, Кушнір, Лесан, Лисанок, Луговий, Лукаш, Лют, Май, Максименко, Малий, Маренець, Миргородський, Моцарський, Петруша, Попович, Примоченко, Рижий, Ридзель, Сахно, Тараненко, Харечко, Худина, Чаус, Шебеда.)
1861 р. Розглядалась судібна справа проти козаків Якова Малого, Ісаака Лугового та священика Афанасія Васильовича Кочерги, жилі будівлі яких розміщалися на занадто близькій, незаконній відстані від воловицького храму св. Арх. Михайла.
1872 р. у Воловиці проживають 406 чоловіків та 426 жінок. 74 козачих дворів, 17 казенних селян, 11 інших. Дворяни: Кочерга Павло Афанасійович та Кочерга Григорій Якович. В селі 123 коней, 365 рогатого, 398 овець, 257 свиней.
1885 р. 27 Жовтня, у храмі Архангела Михаїла с. Воловиця, вінчалися: «Черниговского уезда с. Локниста Старший писарь, унтер-офицерского звания, 2го штаба 5й пехотной дивизии Александр Авксентиевич Чикилевский. Православного вероисповедания, первым браком.» 29 років (1856—1908) та «Сосницкого уезда, села Воловицы коллежского регистора Григория Яковлевича Кочерги дочь Пелагея. Православного вероисповедания, первым браком.» 23 років (1862—1918). Олександр Авксінтійович отримав по одруженню значну ділянку земель с. Воловиці, що належали Якову Григоровичу Кочерзі. У 1908 р. Олександр Авксінтійович застрелився.
1885 р. в липні у Воловиці розгорілася епідемія дифтириту внаслідок якої, у тому році, померли 54 дітей. Був випадок, коли у відставного солдата Матвія Григоровича Малого в один день, 4 серпня, померло четверо дітей.
1893 р. 17 Січня, у храмі Архангела Михаїла с. Воловиця, вінчалися: «С. Воловицы Губернского секретаря Павла Афанасьевича Кочерги сын Лавр. Православный. Первым браком.» 20 років (1873 — після 1930) та «С. Воловицы казенная крестьянка Евгения Федоровна Вакуленко. Православная. Первым браком.» 19 років (1874 — після 1930). Окрім багатьох власних дітей подружжя Кочерги виховували також дочку їхньої померлої прислужниці Марфу Адаменко. У 1930 р. сім'я Лавра Кочерги була розкуркулена та вислана із села.
1907 р. 15 Квітня, під час революційних хвилювань кладьківськими революціонерами був вбитий воловицький десятник Куц Данило Варфоломійович, який розповсюджував та читав людям антиреволюційні брошури правих партій.
До перевороту 1917 населення села складалося переважно з козаків та казенних селян.
Більшістю землею у селі володіли дворяни Олександр Авксентійович Чикілевскій (бл.1856 — 1908), який мав близько 160 десятин землі, та Лавр Павлович Кочерга (бл.1873 — після 1930). Мали землю також воловицькі козаки і казенні селяни та особи з інших сільських товариств, які володіли землею на правах купівлі. Козацькі роди: Кушнір, Малий, Індило, Попович, Лют, Куц, Ридзель, Моренець, Брей, Костирко та ін; Казенні селяни: Колібаба, Дядюшко, Ломаківський, Чуприна, Малюга, Вакуленко, Сльозка та ін. У козацьких і казенних товариствах були свої старости, яких обирали члени спільноти.
В селі на той час правила службу церква святого Архангела Михаїла (XVII ст.), працювало Земське народне початкове училище (1881), бібліотека-читальня (1909), фельдшерський пункт, пожежна бригада, діяли більш ніж півтора десятки вітряних млинів. У селі досі зберігся дерев'яний вітряк, який побудував козак Костирко. Також у селі працював шинок. Частина селян займались риболовлею. Безземельні селяни в літній період ішли на заробітки до німців-колоністів, які жили під Борзною. На селі в той час магазинів не було, окрім шинка. Попечителем Воловицької бібліотеки напочатку був вищезгаданий дворянин Лавр Павлович Кочерга, а у 1913 р. попечителем був вибраний Індило Яків Мойсейович.
Міжвоєнний період
У 1929 році, під час примусової колективізації, створено колгосп «Перебудова» з 17 дворів, а після 1933 року, село повністю було колективізоване.
Організаторами колгоспу були - Малий Петро Григорович, Колібаба Яків Петрович, Колібаба Данило Ониськович, Куц Семен Артемович.
Невідомі спалили хату комуністичного активіста Малого Петра Григоровича.
Завдяки зусиллям місцевого керівництва, особливо Куца Семена Артемовича, великого голоду в селі не було. Під час голодомору із сусідньої Кладьківки селяни несли у Воловицю одежу на обмін за їжу. У самій же Воловиці майже жодна людина від голоду не загинула.
У 1936 році було припинено храм, а приміщення почали використовувати для сільського клуба.
13 вересня 1941 року в село увійшли німці.
Радянські війська звільнили село 13 вересня 1943 року.
Післявоєнний період і до наших днів
Через те, що лісоматеріалів у районі не було, заготівля лісу здійснювалася аж у Росії, після чого його по Десні сплавляли до Сновська, де перевантажували у вагони і залізницею везли до Мени, звідки вже доставляли у Воловицю. У Воловиці селі першими в Борзнянському районі районі збудували водогін, провели радіоточку, здійснили електрифікацію.
У колгоспі, головою якого з 1948 року став Індило Василь Васильович, через нестачу матеріалів будівлі для тварин будували з плотів, лише два були дерев'яні. Після повоєнного відновлення господарства, у колгоспі було 320 голів худоби, у тому числі 36 корів. Удої молока в середньому становили 500—600 літрів. Урожайність зерна становила 6-7 центнерів з гектара, картоплі 60-70 центнерів.
На земельних угіддях переважно сіяли льон та коксагиз. Займалися тваринництвом, тримали свиноферму. Грошові прибутки становили 130—140 карбованців на рік. Один трудодень становив 10-20 копійок, 600 грамів зерна. Люди працювали дуже тяжко — все робилось головним чином в ручну.
Колгосп-мільйонер «Перебудова» був відомий в повоєнні часи. В селі діяли восьмирічна школа, клуб, бібліотека. В селі на той час було 300 велосипедів, 7 легкових автомобілів. Василь Васильович Індило, який протягом десяти років очолював колгосп, неодноразово обирався депутатом Верховної Ради УРСР.
У 1959 році було три колгоспи з сіл Воловиця, Степанівка і Сидорівка були об'єднані в артіль «Дружба». Об'єднане господарство почало занепадати: рентабельність господарства знижувалось. Головою колгоспу було обрано Бакуна Михайла Григоровича. За нового голови у Воловиці були побудовані крупорушка і олійниця, відбудований сільський клуб на 200 місць, відкритий дитячий піонерський табір, асфальтовано центральну вулицю.
У 1973 році колгосп «Дружба» був перейменований на «Десну». Оскільки центральна садиба була у Степанівці то вся набута техніка і все інше перекочовувало туди. Селянам це не сподобалось і тоді (через 31 рік) в 1991 році воловичани вирішили організувати свій колгосп і назвали його «Перебудова». Люди були рішуче настроєні жити самостійно і на сході села це підтвердили. Головою було обрано Литвиненка Сергія Борисовича. Село мало-по малу почало підніматися на ноги: відкрито дитячий садок на 12 місць; закуплено нову техніку, у тому числі чотири вантажівки ЗіЛ, два трактори та чимало іншої сільгосптехніки. На фермі були збудували два нові хліви для корів, кормоцех, три ангари, картоплесортувалку.
На 1990 рік село було зв'язане автобусним зв'язком з районним центром — містом Борзною та містом Ніжин. По Десні ходив теплохід «Полісся». Але через пострадянську економічну кризу стало неможливим зв'язувати Чернігів і Воловицю водним шляхом.
Звільнення України від СССР
Після 1991 року настали важкі часи для колгоспу. Однак жителі села робили все щоб утриматися разом, колективно. І хоча господарство займає не останнє місце в районі, ситуація погіршувалася з року в рік. Економіка занепадала — потрібно було витрачати чим далі то більші кошти для того, щоб придбати бензин, солярку та провести польові роботи; людям на декілька місяців затримувалася зарплата. В решті 1993 року колгосп був переформований в КСП «Придеснянське» (голова з 1995 року — Топчій Віталій Михайлович). Колгоспне майно було поділене на паї. Люди вирішили триматися разом. Але багато хто покладається на підсобні господарства: в індивідуальному користуванні в селі п'ять тракторів, 20 селян мають в господарстві коней.
У Воловицькії неповній середній школі станом на 1995 рік навчалося 26 учнів. Директором школи — Ломаківська Л. П. Працюють сільська бібліотека (завідувачка Ридзель Г. А.), ФАП (завідувач Фесюн Ю. М.) і клуб (завідувачка Кушнір О. І.).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Борзнянської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борзнянського району, увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області.
Демографія
За даними сайту Верховної Ради України у Воловиці мешкає 450 жителів.
1746 | 1756 | 1766 | 1774 | 1780 | 1786 | 1794 | 1807 | 1830 | 1858 | 1872 | 1885 | 1897 | 1902 | 1925 | 1943 | 1951 | 1986 | 1998 | 2001 | 2008 | 2013 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
404 | 438 | 648 | 634 | 659 | 750 | 728 | 727 | 686 | 864 | 831 | 1048 | 1298 | 1326 | 1423 | 781 | 1248 | 720 | 530 | 450 | 376 | 260 |
▼ | ▲ | ▲ | ▼ | ▲ | ▲ | ▼ | ▼ | ▼ | ▲ | ▼ | ▲ | ▲ | ▲ | ▲ | ▼ | ▲ | ▼ | ▼ | ▼ | ▼ | ▼ |
Населення села в основному складається з людей пенсійного віку.
Відомі люди
У Воловиці проживав дід радянського історика, академіка АН СРСР Нарочницького Олексія Леонтійовича, справляючий посаду псаломщика Нарочницький Федір Елісейович (бл.1830-1905).
У Воловиці народився та проживав прадід радянського та ізраїльського режисера , Залеський Давид Аврамович (1863—1941), спогади про якого Леонід Аврамович опублікував у своїй книзі: «Присоединились к большинству…: Устные рассказы Леонида Хаита, записанные на бумагу».
У Воловиці проживав дід російської письменниці Красногорської Ірини Костянтинівні, Красногорський Микита Ксенофонтович (1871—1937), який священствував у храмі Архангела-Михаїла із 1914 по 1924 рік. Спогади про свого діда Ірина Костянтинівна опублікувала у своїй книзі: «Предки моими глазами».
У Воловиці народився професор Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, доктор геолого-мінералогічних наук, академік Адаменко Олег Максимович.
У Воловиці народився кандидат філос. наук, голова Ужгородська райдержадмін (2005 р.), член Асоц. соціологів України Колібаба Анатолій Васильович.
В селі Воловиця проживала мати-героїня, яка виростила і виховала 15 дітей Кушнір Олександра Іванівна і проживають багатодітні матері: Кушнір Світлана Іванівна - мати 7 дітей, Міщенко Лідія Іванівна - мати 5 дітей.
Див. також
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воловиця (Ніжинський район) |
- Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
- Маршрут від Воловиці до Борзни.[недоступне посилання] Розрахунок Карта Онлайн [ 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Воловиця [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 10 Січня 2021. Процитовано 26 Січня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Список козацьких родів Сосницького повіту. Частина І. Ревізькі сказки 1858 року. Зошит 1. Містечки Синявка, Стольне і села (Держархів Чернігівської обл., ф. 1011, оп. 1, спр. 90) / Уклав Є. Чернецький. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2010. — 40 с.
Посилання
- Воловиця на вебсайті Верховної Ради України
- Офіційний вебсайт Борзнянської райдержадміністрації [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Прогноз погоди в селі Воловиця [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volovi cya selo u Borznyanskomu rajoni Chernigivskoyi oblasti Ukrayini Naselennya 260 osib 2013 rik Do 2020 organ miscevogo samovryaduvannya Stepanivska silska rada selo VolovicyaKrayina UkrayinaOblast Chernigivska oblastRajon Nizhinskij rajonGromada Komarivska silska gromadaKod KATOTTG UA74040150040099509Oblikova kartka kartka VR Osnovni daniNaselennya 260 meshkanciv na 2013 rik Plosha 2 km Poshtovij indeks 16420Telefonnij kod 380 4653Geografichni daniGeografichni koordinati 51 21 59 pn sh 32 03 53 sh d 51 36639 pn sh 32 06472 sh d 51 36639 32 06472 Koordinati 51 21 59 pn sh 32 03 53 sh d 51 36639 pn sh 32 06472 sh d 51 36639 32 06472Serednya visota nad rivnem morya 116 mVodojmi DesnaVidstan do oblasnogo centru Chernigiv 100 kmVidstan do rajonnogo centru Borzna 35 kmMisceva vladaAdresa radi 16442 Chernigivska obl Nizhinskij r n s Komarivka vul Soborna bud 4KartaVolovicyaVolovicyaMapa Volovicya u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Volovicya GeografiyaSelo roztashovane na krajnomu pivnichnomu zahodi rajonu za 35 km vid rajonnogo centru mista Borzna avtoshlyahami blizko 41 km na livomu berezi richki Desna majzhe navproti sela Ushnya yake vidnositsya vzhe do Menskogo rajonu Volovicya yedinij naselenij punkt Borznyanshini roztashovanij bezposeredno na berezi Desni Plosha sela 2 km Visota nad rivnem morya 116 m ToponimikaZa perekazami odnoselciv krayeznavciv pohodit vono vid vil volovik grunti dovkola Volovici siropishani malorodyuchi A tomu she kochivniki a potim i osile tut naselennya zajmalos perevazhno skotarstvom osoblivo viroshuvannyam i torgivleyu volami Spochatku misceve naselennya nazivali volovikami a potim nazva zminilas na Volovicyu IstoriyaRannya istoriya sela V XVII storichchi koli u 1618 roci za Deulinskim peremir yam Chernigivshina povernulasya vid Moskoviyi do Rechi Pospolitoyi Volovicya i Ushnya nalezhali Borisu Timofijovichu Gryaznomu bagatomu provoslavnomu magnatu iz Moskoviyi sho sluzhiv korolyu i buv novgorod siverskim lovchim 1642 r Boris Gryaznij sudivsya za zemlyu sho bilya Volovici z panom Adamom Kisilem Korol shob primiriti paniv naznachiv sud de viznachili mezhi yih volodin z rozpovidi starozhila Gavrila iz sela Holmiv 1702 r 1650 r Boris Timofijovich Gryaznij z inshimi panami otrimuyut vid Bogdana Hmelnickogo gramotu u yakij povertalisya prava na kolishni volodinnya svoboda nadavalasya lishe kozakam 1655 r nizhinskij protopop Maksim Filimonovich zhaluvanoyu gramotoyu carya Oleksiya Mihajlovicha otrimav u spadkove volodinnya selo Ushnyu iz mlinami raztoshovanimi nepodalik vid togo sela a takozh derevenkami do toe zh derevni Ushni zdavna nalezhachimi Volovicyu ta Stepanivku 1656 r kolishnij volovickij svyashenik Andrij Samarskij prodaye svij vlasnij hutir bilya volovickoyi slobodi Stepanivki nizhinskomu prototopu Maksimu Filimonovichu Svidkami prodazhi buli stepanivskij otaman Misko Shelest ta stepanivskij vijt Mikita Kubaj 1660 r vdova Borisa Gryaznogo Katerina svoyij dochci Marini ta yiyi choloviku majoru chernigivskogo garnizonu Konstyantinu Mazapeti peredaye u spadok sela Ushnyu Volovicyu Stepanivku ta prisilok Dubrivku yaki na toj chas vzhe ne nalezhali Gryaznim 1666 r za yepiskopom Mefodiyem znachilisya sela Ushnya Borkivka Volovicya Kladkivka ta slobidka na richci Vorona Stepanivka z usima ugiddyami ta mlinami 1676 r 31 bereznya Carem Fedirom Oleksijovichem bula dana gramota Arhiepiskopu Lazaryu Baranovichu u yakij pidtverdzhuvalis prava na vsi jogo volodinnya Sered inshih volodin u pereliku zaznacheni Nizhinskogo polku dva sela Volovicya ta Stepanivka z mlinami ta usima ugiddyami razom z Ushneyu selom Chernigivskogo polku pri yakomu mlini Dubrovski a takozh pereviz stavi ta Kladkivski ozera neshodavno otrimani vid getmana Ivana Samojlovicha Cikavij mezhovij akt zemel Volovici 1676 r Prichinoyu jogo skladannya stala superechka mizh kladkivchanami yaki buli v toj chas piddanimi protopopa Nizhinskogo i yih susidami volovichanami sho buli piddanimi arhiyepiskopa Chernigivskogo i Novgorod Siverskogo Lazarya Dvoye najstarishih volovichan Rogovenki Dacko ta Illya i troye ushenciv Krishnya Sidir Strashnij Timish Halimonenko Bogdan pidtverdili pid prisyagoyu spravedlivist togo sho mezha z susidami spokonviku ishla richkoyu Vovchok Mi prisyagayemo gospodu Bogu i priznayemo sho poskilki nam vidomo ci grunti tobto sinozhati i drugi ugiddya yaki na nih ye po richci Vovchok sho bula graniceyu vid Kladkivki do lugu Nizhinskogo i do samoyi richki Desni sho pri pravlinni paniv Gryaznih nalezhala selam Volovici i Ushni A yaksho mi nespravedlivo prisyagnuli skaraj nas Bozhe dusheyu i tilom v cej i majbutnij vik shob mi peretvorilis v poroh i taku zemlyu yak toj grunt ne vstavali na sud bozhij Amin Za rozporyadzhennyam getmana vijskovij pisar oglyanuv i viznachiv mezhi kladkivciv i volovichan Selo Ushnya i Volovicya universalom Samojlovicha 14 chervnya 1676 r buli viddani Chernigivskij kafedri Svarka za zemlyu dohodila do carya Pered svoyeyu smertyu zhinka Adamovicha viddala kafedri svoyu dilyanku 1687 r zhitelnicya Stepanivki Ivaniha Melnichka razom z svoyim sinom Vasilem prodali vlasnij mlin volovickomu zhitelyu panu Ivanu Docenku Mlin buv roztashovanij na richci Bereza sho nad selom Voloviceyu Svidkami prodazhi buli volovickij otaman Kravec Pavlo volovickij vijt Sidorenko Misko Shelest Ignat Shelest Mihajlo Simonenko Hvesko Skomerdyaka Illya Gubskij Luk yan Malyuzhich Semen Malyuzhich Luk yan Malchenko Mikita 1704 r universalom getmana Mazepi kozaku Vasilyu yakij odruzhivsya z vdovoyu kolishnogo vijta s Volovicya dozvolyalosya dali koristuvatisya gruntami nadanimi v svij chas Chernigivskoyu Kafedroyu pokijnomu vijtu 1718 r na virnist carevichu Petru Petrovichu prisyagnulo 32 volovichan Iz starshin zaznacheni silskij otaman Yakiv Vasilevich kurinnij otaman Prokopij Bondarenko vijt Zenko Malchenko 1721 1739 r r rozglyadalasya sudova sprava pro zahoplennya ushenskim gorodnichim gruntiv volovickogo kozaka Sili Tkachenka 1728 r Chernigivskij kafedri buli povernuti grunti rokitniki yakimi nachebto nezakonno zavolodili kozaki s Volovicya Volovickij otaman Gricko Yashenko z tovaristvom ogolosili sho gruntami voni koristuyutsya zakonno V kinci spravi kozaki dali pismove vibachennya gorodnichomu otcyu Germanu buli vibachenni ta pozbulisya zhodnih pokaran U spravi zgaduyutsya zhiteli otaman Yashenko Gricko nastupnij otaman Morenec Yakim kozak Nikifor Indilo Mocarskij Gricko gorodnichij iyeromonah Gyerman gorodnichij Makarij kozak Zelenskij Anton Shibajlo Ivan stepanivski starozhili Lush Gavrilo ta Cheremis Ivan otaman s Stepanivka Shevchenko Mihajlo 1732 r na virnist imperatrici Anni Ivanivni prisyagnulo 32 volovickih kozakiv 1732 r u seli Volovici zareyestrovano 7 dvoriv mozhnih gruntovih kozakiv Procenko Yarosh Indilenko Klim Kushnerenko Vasil Yuvchenko Fedir dvir brativ Malenkiv 5 hat 2 dvora Kovalenkiv po 2 hati 18 dvoriv serednih gruntovih 10 dvoriv ubogih yaki ne mogli sluzhiti ta 4 kozachih pidsusidkiv piddannih chernigivskoyi kafedri 5 dvoriv mozhnih gruntovih 6 dvoriv serednih gruntovih 4 ubogih ta 2 ubogih vdov Svyashenik otec Evfim Kocherga palamar Gricko Iz budivl v seli zaznacheni shkola ta shpital 1732 1735 r r chislenni zhalobi piddanih Chernigivskoyi kafedri iz sel Volovicya Kladkivka Stepanivka Tuligolova na te sho yih zanadto zagruzhayut velikimi povinnostyami 1736 r u seli Volovici zareyestrovano 5 gruntovih u troh dvorah Mihajlenko Gricko Popovich Yusko vdova Mihajlenchiha Kushnerenko Vasil Procenko Yarush 21 malo gruntovih ta odna kozachka vdova u 10 dvorah ta 22 kozakiv bidnyakiv ta odna kozachka vdova u 18 dvorah vsogo 45 kozackih simej ta troye kozachih pidsusidkiv U kozakiv bidnyakiv zareyestrovano 6 konej ta 7 voliv 9 simej bez skotu Takozh zareyestrovano piddannih chernigivskoyi kafedri 11 malogruntovih u 9 dvorah ta 4 bidnyakiv u 4 dvorah 1737 r u travni v pohid na Krim vistupilo 11 volovickih ta 6 stepanivskih kozakiv U chetvero z nih koni buli negodnie 1738 r V seli Volovicya zareyestrovano 5 malogruntovih kozakiv u troh dvorah 28 kozakiv bidnyakiv ta odna kozachka vdova u 19 dvorah vsogo 31 kozacka sim ya Takozh zareyestrovano 9 piddannih chernigivskoyi kafedri s Volovicya ta s Stepanivki v 6 dvorah Sered bidnih kozakiv buli j zovsim ubogi semero simej vzagali ne mali ani konya ani vola Vsogo zareyestrovano 14 konej ta 17 voliv u bidnyakiv ta 6 konej ta 9 voliv u piddannih kafedri Skilki skotu v malogruntovih ne zareyestrovano 1746 r Zgidno zi Spovidalnoyu vidomistyu u seli 404 meshkanci 28 dvoriv Duhovnih 19 kozakiv 266 piddanih chernigivskoyi kafedri 91 dvorovih 28 Svyashenik Efim Ivanovich Kocherga 1747 r u seli zareyestrovani Starshina ta viborni kozaki otaman Kuc Ostap Ivanovich osavul Gorbachenko Petro Grigorovich otaman nadvibornij kozak Popovich Yusko Ivanovich kozak vibornij Kushnir Vasil Mihajlovich U 9 dvorah 14 ubogih mayuchih skot ta ne mayuchih vibornih kozakiv U 10 dvorah 11 Podpomoshih ubogih ta mayuchih skot kozakiv ta 6 ubogih kozakiv pidsusidkiv Vsogo zareyestrovano 22 kozachih hat v yakih prozhivayut 26 simej U kozakiv zagalom 26 konej ta 23 vola Takozh u seli zareyestrovano 7 rodin piddanih Chernigivskij kafedri Vijt Yusko Malyuzhenko desyatchiki Pilip Danilovich Oleshko ta Oleksij Tarasovich Goncharenko u yakih zagalom 6 konej ta 3 voliv U seli zaznacheni osoblivi budivli shinok monastirya Chernigivskoyi katedri dvir prisluzhij monastirya Chernigivskoyi katedri dvir shinkovij sotnika Levickogo dvir volovickogo svyashenika Evfima Ivanovicha Kochergi hram sv Arhangela Mihayila dvir dyakona Vasilya Kochergi shkola ta shpital U susidnij Stepanivci zaznacheni shinok monastirya Chernigivskoyi katedri dvir stepanivskogo svyashenika Ivana Donchenka dvir palamarya Gricka Gubenka shkola ta shpital 1756 r Zgidno zi Spovidalnoyu vidomistyu u seli 438 meshkanciv 28 dvoriv Duhovnih 16 kozakiv 314 piddanih chernigivskoyi kafedri 51 Svyashenik Illya Ivanovich Kocherga dyak Semen Timofijovich 1762 r Na virnist imperatrici Katerini II prisyagnulo 96 volovickih ta 70 stepanivskih kozakiv 1780 r Zgidno zi Spovidalnoyu vidomistyu v seli prozhivayut 335 cholovikiv ta 360 zhinok u 30 dvorah Duhovnih ta yih domashnih 17 cholovikiv ta 14 zhinok Kozakiv Voѣnnye i ih domashnie 267 cholovikiv ta 297 zhinok Piddani selyani Pospolitye i ih domashnie 48 cholovikiv ta 49 zhinok 1781 r V seli 57 kozachih dvoriv v yakih 83 hati ta 1 bezhatna sim ya ta 13 dvoriv piddanih Chernigvskoyi katedri v yakih 13 hat ta 1 bezhatna sim ya Obyvateli delayut sani i pokupayut dlya prodazhi prostye kolesa povozki resheta i raznuyu derev posudu 1783 r zgaduyetsya pereviz cherez Desnu u Volovici 1784 r 29 Grudnya pomer svyashenik Maksim Matvijovich Kocherga 1736 1784 1786 r nakazom Katerini II v Ukrayini bula provedena sekulyarizaciya cerkovnih zemel Piddani chernigivskoyi kafedri vidtodi stanovilisya kazennimi selyanami 1816 r u pomishika kolezkogo registratora Kochergi Lavrentiya Vasilovicha zareyestrovano 9 piddannih selyan Sim ya Artyuhiv Avram Evsijovich 45 r jogo zhinka Marfa 37 r ta diti Omelyan 14 r Dmitro 6 r Oleksandra 16 r Marfa 8 r Irina 3 r takozh zareyestrovani dvorovi divchata Nataliya Ivanivna Mirochnikova 20 r ta Efimiya Petrivna Gluha 27 r U grafi iz togo vybylo vkazani Grigorij Evsijovich Artyuh 1764 1811 ta Eremij Artyuh 1790 r n yakij vtik z sela u 1816 r 1830 r Zgidno zi Spovidalnoyu vidomistyu v seli prozhivayut 335 cholovikiv ta 351 zhinok Duhovnih ta yih domashnih 7 cholovikiv ta 7 zhinok Svyashennik Afanasij Vasilevich Kocherga 36 let Zhena ego Marfa Stefanovna 30 Deti ih Fedosiya 12 Vasilij 10 Nikolaj 8 Mariya 5 Mat ego Ekaterina Vasilevna Kocherga 62 Deti ee Mihail 29 Ivan 24 Anna 32 Stiharnoj dyachok Luka Gogolev 43 Zhena ego Agafiya Maksimovna 41 Stiharnoj ponomar Timofej Gogolev 24 Zhena ego Matrona 25 Kozakiv Voѣnnye i ih domashnie 271 cholovikiv ta 283 zhinok Kazenni selyani Krestyanѣ vѣdomstva kazennago i ih domashnie 60 cholovikiv ta 65 zhinok Piddani Svyashennika Afanasiya Kochergi krestyanѣ 4 cholovika ta 3 zhinki Vdova Marfa Artyuh 52 Deti ee Dmitrij 18 Irina 17 Grigorij 13 Semen 28 Zhena Semena Evdokiya 25 Syn ih Ivan 4 1857 r Chernigivska Gubernska Budivelna ta Dorozhnya Komisiya utverdzhuye proyekt novoyi zvonarni na zaminu zastarilij 1858 r v seli 146 dvoriv v yakih prozhivayut 407 cholovikiv ta 457 zhinok Kozakiv ti yih domashnih 690 osib Belij Bogdan Brej Bojchenko Glechik Grishenko Indilo Karpec Klozka Kovp Karkus Kostirka Kochka Kuc Kushnir Lesan Lisanok Lugovij Lukash Lyut Maj Maksimenko Malij Marenec Mirgorodskij Mocarskij Petrusha Popovich Primochenko Rizhij Ridzel Sahno Taranenko Harechko Hudina Chaus Shebeda 1861 r Rozglyadalas sudibna sprava proti kozakiv Yakova Malogo Isaaka Lugovogo ta svyashenika Afanasiya Vasilovicha Kochergi zhili budivli yakih rozmishalisya na zanadto blizkij nezakonnij vidstani vid volovickogo hramu sv Arh Mihajla 1872 r u Volovici prozhivayut 406 cholovikiv ta 426 zhinok 74 kozachih dvoriv 17 kazennih selyan 11 inshih Dvoryani Kocherga Pavlo Afanasijovich ta Kocherga Grigorij Yakovich V seli 123 konej 365 rogatogo 398 ovec 257 svinej 1885 r 27 Zhovtnya u hrami Arhangela Mihayila s Volovicya vinchalisya Chernigovskogo uezda s Loknista Starshij pisar unter oficerskogo zvaniya 2go shtaba 5j pehotnoj divizii Aleksandr Avksentievich Chikilevskij Pravoslavnogo veroispovedaniya pervym brakom 29 rokiv 1856 1908 ta Sosnickogo uezda sela Volovicy kollezhskogo registora Grigoriya Yakovlevicha Kochergi doch Pelageya Pravoslavnogo veroispovedaniya pervym brakom 23 rokiv 1862 1918 Oleksandr Avksintijovich otrimav po odruzhennyu znachnu dilyanku zemel s Volovici sho nalezhali Yakovu Grigorovichu Kocherzi U 1908 r Oleksandr Avksintijovich zastrelivsya 1885 r v lipni u Volovici rozgorilasya epidemiya diftiritu vnaslidok yakoyi u tomu roci pomerli 54 ditej Buv vipadok koli u vidstavnogo soldata Matviya Grigorovicha Malogo v odin den 4 serpnya pomerlo chetvero ditej 1893 r 17 Sichnya u hrami Arhangela Mihayila s Volovicya vinchalisya S Volovicy Gubernskogo sekretarya Pavla Afanasevicha Kochergi syn Lavr Pravoslavnyj Pervym brakom 20 rokiv 1873 pislya 1930 ta S Volovicy kazennaya krestyanka Evgeniya Fedorovna Vakulenko Pravoslavnaya Pervym brakom 19 rokiv 1874 pislya 1930 Okrim bagatoh vlasnih ditej podruzhzhya Kochergi vihovuvali takozh dochku yihnoyi pomerloyi prisluzhnici Marfu Adamenko U 1930 r sim ya Lavra Kochergi bula rozkurkulena ta vislana iz sela 1907 r 15 Kvitnya pid chas revolyucijnih hvilyuvan kladkivskimi revolyucionerami buv vbitij volovickij desyatnik Kuc Danilo Varfolomijovich yakij rozpovsyudzhuvav ta chitav lyudyam antirevolyucijni broshuri pravih partij Do perevorotu 1917 naselennya sela skladalosya perevazhno z kozakiv ta kazennih selyan Bilshistyu zemleyu u seli volodili dvoryani Oleksandr Avksentijovich Chikilevskij bl 1856 1908 yakij mav blizko 160 desyatin zemli ta Lavr Pavlovich Kocherga bl 1873 pislya 1930 Mali zemlyu takozh volovicki kozaki i kazenni selyani ta osobi z inshih silskih tovaristv yaki volodili zemleyu na pravah kupivli Kozacki rodi Kushnir Malij Indilo Popovich Lyut Kuc Ridzel Morenec Brej Kostirko ta in Kazenni selyani Kolibaba Dyadyushko Lomakivskij Chuprina Malyuga Vakulenko Slozka ta in U kozackih i kazennih tovaristvah buli svoyi starosti yakih obirali chleni spilnoti V seli na toj chas pravila sluzhbu cerkva svyatogo Arhangela Mihayila XVII st pracyuvalo Zemske narodne pochatkove uchilishe 1881 biblioteka chitalnya 1909 feldsherskij punkt pozhezhna brigada diyali bilsh nizh pivtora desyatki vitryanih mliniv U seli dosi zberigsya derev yanij vitryak yakij pobuduvav kozak Kostirko Takozh u seli pracyuvav shinok Chastina selyan zajmalis ribolovleyu Bezzemelni selyani v litnij period ishli na zarobitki do nimciv kolonistiv yaki zhili pid Borznoyu Na seli v toj chas magaziniv ne bulo okrim shinka Popechitelem Volovickoyi biblioteki napochatku buv vishezgadanij dvoryanin Lavr Pavlovich Kocherga a u 1913 r popechitelem buv vibranij Indilo Yakiv Mojsejovich Mizhvoyennij period U 1929 roci pid chas primusovoyi kolektivizaciyi stvoreno kolgosp Perebudova z 17 dvoriv a pislya 1933 roku selo povnistyu bulo kolektivizovane Organizatorami kolgospu buli Malij Petro Grigorovich Kolibaba Yakiv Petrovich Kolibaba Danilo Oniskovich Kuc Semen Artemovich Nevidomi spalili hatu komunistichnogo aktivista Malogo Petra Grigorovicha Zavdyaki zusillyam miscevogo kerivnictva osoblivo Kuca Semena Artemovicha velikogo golodu v seli ne bulo Pid chas golodomoru iz susidnoyi Kladkivki selyani nesli u Volovicyu odezhu na obmin za yizhu U samij zhe Volovici majzhe zhodna lyudina vid golodu ne zaginula U 1936 roci bulo pripineno hram a primishennya pochali vikoristovuvati dlya silskogo kluba 13 veresnya 1941 roku v selo uvijshli nimci Radyanski vijska zvilnili selo 13 veresnya 1943 roku Pislyavoyennij period i do nashih dniv Cherez te sho lisomaterialiv u rajoni ne bulo zagotivlya lisu zdijsnyuvalasya azh u Rosiyi pislya chogo jogo po Desni splavlyali do Snovska de perevantazhuvali u vagoni i zalizniceyu vezli do Meni zvidki vzhe dostavlyali u Volovicyu U Volovici seli pershimi v Borznyanskomu rajoni rajoni zbuduvali vodogin proveli radiotochku zdijsnili elektrifikaciyu U kolgospi golovoyu yakogo z 1948 roku stav Indilo Vasil Vasilovich cherez nestachu materialiv budivli dlya tvarin buduvali z plotiv lishe dva buli derev yani Pislya povoyennogo vidnovlennya gospodarstva u kolgospi bulo 320 goliv hudobi u tomu chisli 36 koriv Udoyi moloka v serednomu stanovili 500 600 litriv Urozhajnist zerna stanovila 6 7 centneriv z gektara kartopli 60 70 centneriv Na zemelnih ugiddyah perevazhno siyali lon ta koksagiz Zajmalisya tvarinnictvom trimali svinofermu Groshovi pributki stanovili 130 140 karbovanciv na rik Odin trudoden stanoviv 10 20 kopijok 600 gramiv zerna Lyudi pracyuvali duzhe tyazhko vse robilos golovnim chinom v ruchnu Kolgosp miljoner Perebudova buv vidomij v povoyenni chasi V seli diyali vosmirichna shkola klub biblioteka V seli na toj chas bulo 300 velosipediv 7 legkovih avtomobiliv Vasil Vasilovich Indilo yakij protyagom desyati rokiv ocholyuvav kolgosp neodnorazovo obiravsya deputatom Verhovnoyi Radi URSR U 1959 roci bulo tri kolgospi z sil Volovicya Stepanivka i Sidorivka buli ob yednani v artil Druzhba Ob yednane gospodarstvo pochalo zanepadati rentabelnist gospodarstva znizhuvalos Golovoyu kolgospu bulo obrano Bakuna Mihajla Grigorovicha Za novogo golovi u Volovici buli pobudovani kruporushka i olijnicya vidbudovanij silskij klub na 200 misc vidkritij dityachij pionerskij tabir asfaltovano centralnu vulicyu U 1973 roci kolgosp Druzhba buv perejmenovanij na Desnu Oskilki centralna sadiba bula u Stepanivci to vsya nabuta tehnika i vse inshe perekochovuvalo tudi Selyanam ce ne spodobalos i todi cherez 31 rik v 1991 roci volovichani virishili organizuvati svij kolgosp i nazvali jogo Perebudova Lyudi buli rishuche nastroyeni zhiti samostijno i na shodi sela ce pidtverdili Golovoyu bulo obrano Litvinenka Sergiya Borisovicha Selo malo po malu pochalo pidnimatisya na nogi vidkrito dityachij sadok na 12 misc zakupleno novu tehniku u tomu chisli chotiri vantazhivki ZiL dva traktori ta chimalo inshoyi silgosptehniki Na fermi buli zbuduvali dva novi hlivi dlya koriv kormoceh tri angari kartoplesortuvalku Na 1990 rik selo bulo zv yazane avtobusnim zv yazkom z rajonnim centrom mistom Borznoyu ta mistom Nizhin Po Desni hodiv teplohid Polissya Ale cherez postradyansku ekonomichnu krizu stalo nemozhlivim zv yazuvati Chernigiv i Volovicyu vodnim shlyahom Zvilnennya Ukrayini vid SSSRPislya 1991 roku nastali vazhki chasi dlya kolgospu Odnak zhiteli sela robili vse shob utrimatisya razom kolektivno I hocha gospodarstvo zajmaye ne ostannye misce v rajoni situaciya pogirshuvalasya z roku v rik Ekonomika zanepadala potribno bulo vitrachati chim dali to bilshi koshti dlya togo shob pridbati benzin solyarku ta provesti polovi roboti lyudyam na dekilka misyaciv zatrimuvalasya zarplata V reshti 1993 roku kolgosp buv pereformovanij v KSP Pridesnyanske golova z 1995 roku Topchij Vitalij Mihajlovich Kolgospne majno bulo podilene na payi Lyudi virishili trimatisya razom Ale bagato hto pokladayetsya na pidsobni gospodarstva v individualnomu koristuvanni v seli p yat traktoriv 20 selyan mayut v gospodarstvi konej U Volovickiyi nepovnij serednij shkoli stanom na 1995 rik navchalosya 26 uchniv Direktorom shkoli Lomakivska L P Pracyuyut silska biblioteka zaviduvachka Ridzel G A FAP zaviduvach Fesyun Yu M i klub zaviduvachka Kushnir O I 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 730 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Chernigivskoyi oblasti selo uvijshlo do skladu Borznyanskoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Borznyanskogo rajonu uvijshlo do skladu Nizhinskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti DemografiyaZa danimi sajtu Verhovnoyi Radi Ukrayini u Volovici meshkaye 450 zhiteliv Dinamika naselennya 1746 1756 1766 1774 1780 1786 1794 1807 1830 1858 1872 1885 1897 1902 1925 1943 1951 1986 1998 2001 2008 2013404 438 648 634 659 750 728 727 686 864 831 1048 1298 1326 1423 781 1248 720 530 450 376 260 Naselennya sela v osnovnomu skladayetsya z lyudej pensijnogo viku Vidomi lyudiU Volovici prozhivav did radyanskogo istorika akademika AN SRSR Narochnickogo Oleksiya Leontijovicha spravlyayuchij posadu psalomshika Narochnickij Fedir Elisejovich bl 1830 1905 U Volovici narodivsya ta prozhivav pradid radyanskogo ta izrayilskogo rezhisera Zaleskij David Avramovich 1863 1941 spogadi pro yakogo Leonid Avramovich opublikuvav u svoyij knizi Prisoedinilis k bolshinstvu Ustnye rasskazy Leonida Haita zapisannye na bumagu U Volovici prozhivav did rosijskoyi pismennici Krasnogorskoyi Irini Kostyantinivni Krasnogorskij Mikita Ksenofontovich 1871 1937 yakij svyashenstvuvav u hrami Arhangela Mihayila iz 1914 po 1924 rik Spogadi pro svogo dida Irina Kostyantinivna opublikuvala u svoyij knizi Predki moimi glazami U Volovici narodivsya profesor Ivano Frankivskij nacionalnij tehnichnij universitet nafti i gazu doktor geologo mineralogichnih nauk akademik Adamenko Oleg Maksimovich U Volovici narodivsya kandidat filos nauk golova Uzhgorodska rajderzhadmin 2005 r chlen Asoc sociologiv Ukrayini Kolibaba Anatolij Vasilovich V seli Volovicya prozhivala mati geroyinya yaka virostila i vihovala 15 ditej Kushnir Oleksandra Ivanivna i prozhivayut bagatoditni materi Kushnir Svitlana Ivanivna mati 7 ditej Mishenko Lidiya Ivanivna mati 5 ditej Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Chernigivska oblast PrimitkiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Volovicya Nizhinskij rajon Stanom na 2012 rik Oblikova kartka naselenogo punktu na sajti Verhovnoyi Radi Marshrut vid Volovici do Borzni nedostupne posilannya Rozrahunok Karta Onlajn 7 listopada 2012 u Wayback Machine Informaciya pro naselenij punkt Prognoz pogodi v seli Volovicya 20 grudnya 2011 u Wayback Machine Arhiv originalu za 10 Sichnya 2021 Procitovano 26 Sichnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv LiteraturaIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Spisok kozackih rodiv Sosnickogo povitu Chastina I Revizki skazki 1858 roku Zoshit 1 Mistechki Sinyavka Stolne i sela Derzharhiv Chernigivskoyi obl f 1011 op 1 spr 90 Uklav Ye Cherneckij Bila Cerkva Vid O Pshonkivskij 2010 40 s PosilannyaVolovicya na vebsajti Verhovnoyi Radi Ukrayini Oficijnij vebsajt Borznyanskoyi rajderzhadministraciyi 23 lyutogo 2014 u Wayback Machine Prognoz pogodi v seli Volovicya 20 grudnya 2011 u Wayback Machine