Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Астроме трія грец αστρον зоря μεχρεω вимірюю розділ астрономії завданням якого є визначення геометричних та кінематичних

Астрометрія

Астрометрія

Астроме́трія (грец. αστρον — зоря, μεχρεω — вимірюю) — розділ астрономії, завданням якого є визначення геометричних та кінематичних характеристик як окремих небесних тіл, так і їхніх комплексів, а також Всесвіту в цілому; розташування світил на небесній сфері та у просторі, визначення їхніх власних рухів, вимірювання діаметрів небесних тіл і взаєморозташування деталей на їхній поверхні, визначення географічних координат і азимутів на земній поверхні, вимірювання часу.

Генеза

Астрометрія — це найдавніший розділ астрономії. Перші каталоги зір було складено у Вавилоні принаймні у VIII століття до н. е., визначення розмірів Землі Ератосфеном належить до 240 до н. е., з'ясування елементів координатних систем на небесній сфері та відкриття прецесії Гіппархом — до 150—123 до н. е.

У середині II ст. н. е. створено геоцентричну систему світу Птолемея — першу кінематико-геометрична модель для пояснення видимого руху небесних тіл.

1543 року її змінила геліоцентрична система світу, яку пізніше було підтверджено законами Кеплера та Ньютона. Згодом було виявлено рухи зір у просторі та визначено їхні відстані від Сонця, досліджено рух Сонця відносно зір, будову Галактики та розташування Сонця в ній тощо.

Від 70-х pp. 20 століття суттєво зросла прикладна роль астрометрії завдяки:

  1. появі нових ідей в астрономії, пов'язаних з використанням радіоінтерферометричних спостережень віддалених об'єктів у Всесвіті, спостережень зі штучних супутників Землі тощо;
  2. створенню нової високоточної техніки;
  3. застосуванню ЕОМ та для опрацювання вимірювань;
  4. широкій міжнародній кооперації під час виконання окремих астрометричних проектів («Хаббл», «Hipparcos», «Гершель»).


Засоби астрометрії

Для проведення створено спеціальні інструменти, які застосовуються як для стаціонарних спостережень в обсерваторіях (меридіанний круг, пасажний інструмент, та ін.), так і для спостережень у польових умовах (теодоліт, тощо).

Методи астрометрії

Поділ астрометрії на розділи (фундаментальна, фотографічна, позиційна, релятивістська, рентгененівська, космічна, місячна та ін.) пов'язаний із завданнями, методами, об'єктами, а також діапазонами електромагнітного випромінювання та його приймачами.

Окремим розділом астрометрії є проблема вивчення особливостей обертання Землі.

Астрометрія поділяється на сферичну астрономію, , та практичну астрономію.

До астрометрії належить (вивчення інструментальних похибок).

Сферична астрономія розробляє математичний апарат для розв'язування задач астрономії, методи врахування змін небесних координат внаслідок прецесії, нутації, аберації, рефракції світла і паралактичних зміщень.

визначає точні координати зір і складає зоряні каталоги. Положення світил на небесній сфері здебільшого визначаються їхні  — прямим піднесенням і схиленням (див. системи небесних координат). Першу з цих координат визначають за моментом проходження світила через меридіан, а другу — за вимірюванням зенітної віддалі світила по меридіану. Визначені таким способом координати зір публікуються у вигляді зоряних каталогів. В окремих каталогах, складених в різних обсерваторіях, є випадкові та систематичні помилки. Кілька таких каталогів обробляють за допомогою складних обчислень, під час яких особлива увага звертається на виключення систематичних помилок. У результаті створюється зведений каталог, наприклад, фундаментальний каталог. Фундаментальні каталоги використовують для визначення () і точної широти (), визначення власних рухів зір, складання астрономічних щорічників тощо. Масове визначення положень світил (зорі, комети, астероїди та ін.) провадять методами фотографічної астрономії. Для цього зняту астрографом пластинку з об'єктом вимірюють на спеціальному приладі. Знаючи координати кількох опорних зір із зоряних каталогів, можна визначити координати інших об'єктів, зафіксованих на пластинці.

Фотографічні методи застосовуються також для визначення зоряних паралаксів і , а також для складання . Останнім часом за допомогою фотографічних спостережень визначають точні положення штучних супутників Землі.

Завданнями практичної астрономії' є визначення географічних координат та азимутів точок земної поверхні і точного часу. Для виконання цих завдань створено спеціальні інструменти і розроблено методи спостережень та обробки даних (напр. метод Цінгера для визначення часу та метод Пєвцова для визначення широти).

Примітки

Джерела

  • Астрометрія - Енциклопедія сучасної України [ 26 січня 2018 у Wayback Machine.]

Література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Astrome triya grec astron zorya mexrew vimiryuyu rozdil astronomiyi zavdannyam yakogo ye viznachennya geometrichnih ta kinematichnih harakteristik yak okremih nebesnih til tak i yihnih kompleksiv a takozh Vsesvitu v cilomu roztashuvannya svitil na nebesnij sferi ta u prostori viznachennya yihnih vlasnih ruhiv vimiryuvannya diametriv nebesnih til i vzayemoroztashuvannya detalej na yihnij poverhni viznachennya geografichnih koordinat i azimutiv na zemnij poverhni vimiryuvannya chasu GenezaAstrometriya ce najdavnishij rozdil astronomiyi Pershi katalogi zir bulo skladeno u Vaviloni prinajmni u VIII stolittya do n e viznachennya rozmiriv Zemli Eratosfenom nalezhit do 240 do n e z yasuvannya elementiv koordinatnih sistem na nebesnij sferi ta vidkrittya precesiyi Gipparhom do 150 123 do n e U seredini II st n e stvoreno geocentrichnu sistemu svitu Ptolemeya pershu kinematiko geometrichna model dlya poyasnennya vidimogo ruhu nebesnih til 1543 roku yiyi zminila geliocentrichna sistema svitu yaku piznishe bulo pidtverdzheno zakonami Keplera ta Nyutona Zgodom bulo viyavleno ruhi zir u prostori ta viznacheno yihni vidstani vid Soncya doslidzheno ruh Soncya vidnosno zir budovu Galaktiki ta roztashuvannya Soncya v nij tosho Vid 70 h pp 20 stolittya suttyevo zrosla prikladna rol astrometriyi zavdyaki poyavi novih idej v astronomiyi pov yazanih z vikoristannyam radiointerferometrichnih sposterezhen viddalenih ob yektiv u Vsesviti sposterezhen zi shtuchnih suputnikiv Zemli tosho stvorennyu novoyi visokotochnoyi tehniki zastosuvannyu EOM ta dlya opracyuvannya vimiryuvan shirokij mizhnarodnij kooperaciyi pid chas vikonannya okremih astrometrichnih proektiv Habbl Hipparcos Gershel Zasobi astrometriyiDlya provedennya stvoreno specialni instrumenti yaki zastosovuyutsya yak dlya stacionarnih sposterezhen v observatoriyah meridiannij krug pasazhnij instrument ta in tak i dlya sposterezhen u polovih umovah teodolit tosho Metodi astrometriyiPodil astrometriyi na rozdili fundamentalna fotografichna pozicijna relyativistska rentgenenivska kosmichna misyachna ta in pov yazanij iz zavdannyami metodami ob yektami a takozh diapazonami elektromagnitnogo viprominyuvannya ta jogo prijmachami Okremim rozdilom astrometriyi ye problema vivchennya osoblivostej obertannya Zemli Astrometriya podilyayetsya na sferichnu astronomiyu ta praktichnu astronomiyu Do astrometriyi nalezhit vivchennya instrumentalnih pohibok Sferichna astronomiya rozroblyaye matematichnij aparat dlya rozv yazuvannya zadach astronomiyi metodi vrahuvannya zmin nebesnih koordinat vnaslidok precesiyi nutaciyi aberaciyi refrakciyi svitla i paralaktichnih zmishen viznachaye tochni koordinati zir i skladaye zoryani katalogi Polozhennya svitil na nebesnij sferi zdebilshogo viznachayutsya yihni pryamim pidnesennyam i shilennyam div sistemi nebesnih koordinat Pershu z cih koordinat viznachayut za momentom prohodzhennya svitila cherez meridian a drugu za vimiryuvannyam zenitnoyi viddali svitila po meridianu Viznacheni takim sposobom koordinati zir publikuyutsya u viglyadi zoryanih katalogiv V okremih katalogah skladenih v riznih observatoriyah ye vipadkovi ta sistematichni pomilki Kilka takih katalogiv obroblyayut za dopomogoyu skladnih obchislen pid chas yakih osobliva uvaga zvertayetsya na viklyuchennya sistematichnih pomilok U rezultati stvoryuyetsya zvedenij katalog napriklad fundamentalnij katalog Fundamentalni katalogi vikoristovuyut dlya viznachennya i tochnoyi shiroti viznachennya vlasnih ruhiv zir skladannya astronomichnih shorichnikiv tosho Masove viznachennya polozhen svitil zori kometi asteroyidi ta in provadyat metodami fotografichnoyi astronomiyi Dlya cogo znyatu astrografom plastinku z ob yektom vimiryuyut na specialnomu priladi Znayuchi koordinati kilkoh opornih zir iz zoryanih katalogiv mozhna viznachiti koordinati inshih ob yektiv zafiksovanih na plastinci Fotografichni metodi zastosovuyutsya takozh dlya viznachennya zoryanih paralaksiv i a takozh dlya skladannya Ostannim chasom za dopomogoyu fotografichnih sposterezhen viznachayut tochni polozhennya shtuchnih suputnikiv Zemli Zavdannyami praktichnoyi astronomiyi ye viznachennya geografichnih koordinat ta azimutiv tochok zemnoyi poverhni i tochnogo chasu Dlya vikonannya cih zavdan stvoreno specialni instrumenti i rozrobleno metodi sposterezhen ta obrobki danih napr metod Cingera dlya viznachennya chasu ta metod Pyevcova dlya viznachennya shiroti PrimitkiDzherelaAstrometriya Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini 26 sichnya 2018 u Wayback Machine LiteraturaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Zagalna astrometriya navch posib D P Duma NAN Ukrayini Golov astron observatoriya K Naukova dumka 2007 600 s ris Bibliogr s 589 590 ISBN 978 966 00 0625 6

Дата публікації:
Топ