Геліоцентри зм або Геліоцентри чна систе ма сві ту від грец ηλιος сонце і лат centrum осереддя центр вчення в астрономії

Геліоцентри́зм або Геліоцентри́чна систе́ма сві́ту (від грец. ηλιος «сонце» і лат. centrum «осереддя, центр») — вчення в астрономії і філософії, яке ставить Сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла в т.ч. планети і зокрема Земля. Протилежне вчення — геоцентризм.

Геліоцентризм (нижня панель) у порівнянні з геоцентричною моделлю (верхня панель)

Окремі висловлювання на користь цієї системи містяться у давньогрецького мислителя Аристарха Самоського, середньовічного французького природознавця Орезма, німецького філософа-кардинала пізнього Середньовіччя Миколи Кузанського та інших.

Справжнім творцем геліоцентричної картини світу є Миколай Коперник, який на початку XVI ст. у своїй праці «Про обертання небесних сфер» (лат. De revolutionibus orbium coelestium) (вид. 1543) математично обґрунтував ідею про рух Землі та інших планет навколо Сонця, визначив послідовність розташування планет, обчислив їх відносну віддаленість від Сонця тощо.

Вчення Коперника мало велике значення у розвитку природознавства, його ідеї були розвинуті надалі у працях Джордано Бруно, Галілео Галілея, Й. Кеплера, Ісаака Ньютона та інших. Зокрема, Коперниківську систему було уточнено: Сонце розташоване у центрі не всього Всесвіту, а лише Сонячної системи.

Боротьба вчених за перемогу геліоцентризму, на противагу панівної у Середньовіччі ідеї геоцентризму, означала прогрес науки Нового часу в цілому, зумовила її подальший розвиток.

Див. також

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 2, К., 1978, стор. 508
Философский словарь. (за ред. І.Т.Фролова)., М., 1991, стор. 84 (рос.)

Література

Геліоцентрична система світу // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
Геліоцентризм // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 54.

Посилання

Геліоцентризм [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 232. — 1000 екз.

Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.