Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Аббасидський халіфат ісламська феодальна теократична держава що існувала з 750 по 945 рік та з 1124 по 1258 рік Отримала

Аббасидський халіфат

Аббасидський халіфат

Аббасидський халіфат — ісламська феодальна теократична держава, що існувала з 750 по 945 рік та з 1124 по 1258 рік. Отримала свою назву від династії халіфів з родини Аббасидів. Халіфат називають також Багдадським за назвою його столиці, міста Багдад. До його складу входили території сучасних арабських країн Азії, Іран (до початку IX ст.), південна частина Середньої Азії, Єгипет, а також Північна Африка (до IX ст.). Як самостійна держава Аббасидський халіфат існував до 945

Аббасидський халіфат
Прапор
image
Дата створення / заснування 750
Рід Аббасиди
Участь у d
Названо на честь Аббас ібн Абд аль-Мутталіб
Засновник Абу-ль-Аббас ас-Саффах
Посада керівника організації d
Офіційна мова арабська
Культура d і культура Ірану
Континент Азія
Столиця Самарра, Куфа, Багдад, Багдад і Каїр
Форма правління теократія
Посада голови держави d
Голова держави Абу-ль-Аббас ас-Саффах
Валюта Золотий динар і Дирхам
Попередник Омеядський халіфат
Наступник Ільхани, Фатіміди і Держава Тулунідів
Замінений на Мамлюкський султанат, Османська імперія і Фатіміди
Мова комунікації арабська і перська
Час/дата припинення існування 10 лютого 1258
Площа 11 100 000 км²[1]
Регуляторний документ Коран, Сунна і шаріат
image
image Аббасидський халіфат у Вікісховищі
image
Аббасидський халіфат 820 року

року, коли його завоювали Буїди, що панували там до завоювання Багдаду сельджуками у 1055 році. Під назвою Аббасидський халіфат розуміють також ісламську форму теократії, представники якої правили в Багдаді з 762 по 1258 рік, а після захоплення його монголами перебували в Каїрі при мамлюкських султанах Єгипту до його завоювання османами в 1517 році.

На відміну від Омеядів (661—750), опорою яких були арабські племена, Аббасиди спиралися на аристократію багатьох країн, що входили до складу їхньої держави. За перших Аббасидів у VIII—IX сторіччях особливе значення мала іранська знать, зокрема рід Бармакидів, а арабська родова аристократія втратила своє виняткове значення та привілейоване становище.

Найбільшими містами Аббасидського халіфату окрім Багдада були Басра та Дамаск. Ці міста були найбільшими ремісничими та культурними центрами.

Вже наприкінці VIII сторіччя арабські та іранські мореплавці досягли берегів Індонезії та Малайї, а потім через Сінгапурську протоку потрапили до Тихого океану й вели торгівлю з Китаєм. У Гуанчжоу були квартали заселені купцями-мусульманами, які прибули з Аббасидського халіфату.

Оскільки халіф поєднував в своїх руках світську та духовну владу і був головою ортодоксального ісламу, то повстання проти існуючих порядків, викликані наприклад великими податками чи утисками знаті й чиновників, часто ставали також ідеологічними конфліктами й набували форми сектантства, єресей чи відновлення старих доісламських вірувань. Найзначнішими з них були — виступи під керівництвом в Хорасані (755), повстання Муканни (776–783) в Середній Азії, селянська війна (816–837) під керівництвом Бабека в Азербайджані та Західному Ірані, повстання під керівництвом в Мазендерані (839) та інші.

Характерною особливістю суспільства Аббасидського халіфату було тривале існування сильного рабовласницького ладу. Праця рабів, переважно іноземного походження використовувалася не лише в побуті та ремеслах, але й в сільському господарстві й особливо в системі штучного зрошування. У найбільш розвинутому аграрному регіоні халіфату — Південному Іраку та в Хузестані для обробки цілини, проведення каналів, вирощування бавовни та цукрової тростини використовували зінджів — рабів зі Східної Африки. У 869–883 роках відбулося могутнє , яке халіфські війська ледь придушили. Після того, хоч рабство й збереглося, але загальна кількість рабів та їхнє значення в господарстві почали швидко зменшуватися.

Вже з кінця VIII століття посилення місцевої знаті, що привласнювала державні землі, дозволило прикордонним регіонам Аббасидського халіфату стати незалежними від багдадського уряду. Сепаратистські прагнення феодалів збіглися з прагненням місцевого населення звільнитися від арабського панування. Виникли місцеві династії Ідрісидів (788–985) в Марокко, Аглабідів (800–909) в Іфрикії, а з 821 року почалося відокремлення Ірану де панували Тахіриди (821–873), Саффариди (867–908), Саманіди (875–999), Газневіди за Махмуда та та деякі інші дрібні місцеві династії. Особливо запеклою й успішною була боротьба народів Середньої Азії та Закавказзя, що завершилася в IX сторіччі відновленням місцевої державності.

Одночасно з розпадом Аббасидського халіфату відбувалося ослаблення політичної влади й значення багдадських халіфів. Занепокоєні повстаннями підданих (в тому числі й жителів столиці) і, не вважаючи надійним та достатньо боєздатним ополчення арабських племен, верхівка яких була пов'язана з попередньою династією, халіфи зробили своєю опорою загони, що складалися з іноземних найманців та рабів (персів, берберів та інших). Халіф аль-Мутасім (833–842) став формувати гвардію з рабів-тюрків. В другій половині IX на початку X сторіччя ця гвардія захопила політичну владу в халіфаті. В 945 році західноіранські шиїтські шахіншахи Бувейхіди (Буїди), захопивши Багдад, зробили халіфа знаряддям своєї політики. Позбавлений політичної влади халіф перетворився на мусульманського першосвященика, авторитет якого визнавали усі суніти. Після захоплення Багдада сельджуками в 1055 році аббасидські халіфи, хоч і залишалися переважно першосвящениками, частково відновили свою світську владу. Але в той час вони володіли тільки Багдадом та його околицями й були лише дрібними володарями.

Відновлення політичної незалежності халіфату

Розпад Іракського султанату Сельджукидів після смерті султана (1118) дозволив Аббасидам вести успішну боротьбу із супротивниками — Маз'ядитами, шиїтською бедуїнською династією з Хілли, іракськими Сельджукідами, з ісмаїлітами у самому Багдаді. Після того, як аль-Мустаршид в 1124 році відмовився виплачувати данину султанові Махмуду II, Багдад завдяки 30-тисячному війську, створеному халіфом на основі народного ополчення, витримав облогу сельджуків. При аль-Муктафі II (1136—1160), що вважається першим самостійним правителем із часів Буідів, володіння халіфату займали області басейну Тигра й Євфрата від Тікрита до устя Шатт-ель-Араба й від Куфи до . Спадкоємці аль-Муктафи усталили політичне й економічне становище держави. Аль-Мустанджид (1160—1170) розгромив сильних союзників Сельджукидів — Маз'ядитів, аль-Мустаді (1170—1180) встановив дружні стосунки з атабеками Азербайджану й .

Ан-Насир, останній значний багдадський халіф, включив до складу держави Хузестан, Рей та Хамадан. За допомогою хорезмшаха він покінчив із Сельджукідами Іраку. В 1194 році султан Тогрул III загинув у битві з хорезмійцями, а його голова була відправлена в Багдад. Незабаром після цього халіф увійшов у конфронтацію з хорезмшахом. Ан-Насир вимагав від Текеша, після перемоги над Тогрулом, який зайняв Рей та Хамадан, очистити Західну Персію й задовольнятися Хорезмом. Хорезмшах заявив, що його володіння, навіть із включенням Іраку, недостатні для утримання його численного війська й просив халіфа уступити йому ще Хузестан. До моменту смерті Текеша (1200) перевага в Іраку належала хорезмійцям, але після одержання звістки про цю подію жителі повстали й перебили всіх хорезмійських воїнів, які перебували в їхній області.

Падіння

У лютому 1258 року війська монгольського князя Хулагу захопили Багдад, здійснивши розгром міста. Колись найвеличніше місто світу було зруйновано, до мільйона людей убито. Через 10 днів після падіння Багдада останній халіф Аль-Мустасім був страчений. З його нащадків, за клопотанням дружини Хулагу, живим був залишений лише молодший син; про сина й онука останнього згадується на початку XIV століття. Ці Аббасиди не мали при монгольському дворі значення навіть після навернення ільханів в іслам. Коли припинився рід Аль-Мустасима невідомо.

У 1261 році мамлюцький султан Бейбарс поставив в Каїрі халіфа , біженця з Багдада, який оголосив себе нащадком Аз-Захіра (1225—1226). Незабаром Аль-Мустансир пропав без звістки в битві з монголами, але халіфом у Каїрі був визнаний інший претендент, Аль-Хакім, нащадок Аль-Мустаршида (1118—1135). Каїрські халіфи в наступні сторіччя були слухняними виконавцями волі султанів, обмежуючись відправленням придворного й релігійного церемоніалу. Вони займали цей пост аж до завоювання Єгипту Османською імперією (1517), коли султан Селім I, прийнявши титул халіфа, відправив в ув'язнення в Стамбул.

Див. також

Джерела

  • , In Our Time, BBC Radio 4, 2 February 2006, архів оригіналу за 13 жовтня 2017, процитовано 13 квітня 2020.
  • , Encyclopaedia Iranica, архів оригіналу за 16 квітня 2019, процитовано 13 квітня 2020.
  • , Judaica, Jewish virtual library, архів оригіналу за 23 червня 2017, процитовано 13 квітня 2020.
  • , History, архів оригіналу за 3 грудня 2016, процитовано 13 квітня 2020.
  1. https://thinkafrica.net/abbasid/ — 2018.

Література

  • Аббасиди // Всі монархи світу. Мусульманський Схід VII—XV ст.. — М. : Віче, 2004.
  • Бартольд В. В. Халіф і султан // Твору. — М. : Наука, 1966.
  • Бєляєв Е. А. Аббасидів халіфат // Радянська історична енциклопедія. — М. : Видавництво «Радянська енциклопедія», 1961. — Т. 1. — С. 28-32.
  • Аль-Аббасид // Іслам: Енциклопедичний словник. — М. : Наука. Головна редакція східної літератури, 1991. — С. 5-6.
  • Альфан Л. Великі імперії варварів: від Великого переселення народів до тюркських завоювань XI століття. М., Віче, 2006
  • Мусульманські династії. Довідник по хронології й генеалогії = The Islamic Dynasties. A Cronological and Genealogical Handbook / Пер. з англ. П. А. Грязневича, відп. редактор . — М. : Наука, ГРВЛ, 1971. — 14000 прим.
  • Історія Сходу. — Східна література, 1995. — Т. 2: Схід у середні століття.
  • Історія Ірану з найдавніших часів до кінця XVIII століття. — Л. : Видавництво Ленінградського університету, 1958. — 390 с.
  • Історія арабів і Халіфату (750-1517 р.). — 3-є видання, виправлене й доповнене. — М. : АСТ: Схід-Захід, 2008. — 349, [3] с. — (Історична бібліотека) — 2000 прим. — .
  • The Cambridge History of Islam. — Cambridge University Press, 1977. — Vol. 1A. — 544 p. — .
  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Ислам. Словарь атеиста. Москва, 1988, стор. 23. (рос.)
  3. История стран Азии и Африки в средние века, М., 1968, ч. 2, гл. 8. (рос.)
  4. Бартольд В. В., Сочинения, т. 6, М., 1966, с. 15-78. (рос.)
  5. Бартольд В. В., Халиф и султан, «Мир ислама», 1912, т. 1. (рос.)
  6. Беляев Е. А., Арабы, ислам и арабский халифат, М., 1965. (рос.)
  7. Крымский А., История арабов и арабской литературы., ч. 2, М., 1911. (рос.)
  8. Заходер Б. Н., История восточного средневековья (Халифат и Ближний Восток), M., 1944. (рос.)
  9. Лэн-Пуль С., Мусульманские династии, пер. с англ., СПБ, 1899. (рос.)
  10. Медников Н. A., Палестина от завоевания ее арабами до крестовых походов., (т. 1-4), СПБ, 1897—1903. (рос.)
  11. Мюллер А., История ислама, пер. с нем., т. 2-3, СПБ, 1895—1896. (рос.)
  12. Якубовский А. Ю., Ирак на грани VIII—IX веков в кн.: Труды Первой сессии арабистов 14-17 июня 1935 г., М.-Л., 1937. (рос.)
  13. Якубовский А. Ю., Об испольных арендах в Ираке в VIII в., «СВ», 1947, No 4. (рос.)
  14. Hitti P. K., History of the Arabs, 8 ed., L., 1964. (англ.)
  15. Abbāsides, Encyclopedie de L'lslam, 2 ed., t. I, P.—Leiden, 1960. (нім.)
  16. Annales quos scripsit Abu Djafar Mohammed ibn Djarir at-Tabari Cum aliis éd. M. J. de Goeje, ser. 1-3, Lugd. Bat., 1879—1898. (фр.)
  17. The eclipse of the Abbasid caliphate. Original caronicles of the fourth Islamic century. Ed., transl. and elucidated by H. P. Amedroz and D. S. Margoliouth, v. 1-7, Oxf., 1920—1921. (англ.)
  18. Abou Yousof Ya'koub, Le livre de l'impôt foncier, trad. par E. Fagnan, P., 1921. (фр.)
  19. Taxation in Islam. Ed., transi. and provided with intr. and not. by A. Ben Shemesh, n. 1 — Yahya Ben Adam's Kitab al Kharaj, Leiden, 1958. (англ.)
  20. Weil G., Geschichte der Chalifen, Bd 1-5, Mannheim, 1846—1862. (нім.)
  21. Muir W., The Caliphate, its rise, decline and fall, Edinb. 1924. (англ.)
  22. Arnold T. W., The Caliphate, Oxf., 1924. (англ.)
  23. Le Strange G., Baghdad during the Abbasid caliphate, L., 1900. (англ.)
  24. Kremer A. von, Kulturgeschichte des Orients unter den Chalifen, Bd 1-2, W., 1875-77. (нім.)

Посилання

  • Костенко Анастасія Володимирівна (3 грудня 2015). . Центральноукраїнський державний педагогічний університет. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 9 січня 2016.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аббасидський халіфат


image Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю).
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Abbasidskij halifat islamska feodalna teokratichna derzhava sho isnuvala z 750 po 945 rik ta z 1124 po 1258 rik Otrimala svoyu nazvu vid dinastiyi halifiv z rodini Abbasidiv Halifat nazivayut takozh Bagdadskim za nazvoyu jogo stolici mista Bagdad Do jogo skladu vhodili teritoriyi suchasnih arabskih krayin Aziyi Iran do pochatku IX st pivdenna chastina Serednoyi Aziyi Yegipet a takozh Pivnichna Afrika do IX st Yak samostijna derzhava Abbasidskij halifat isnuvav do 945Abbasidskij halifatPraporData stvorennya zasnuvannya750RidAbbasidiUchast udNazvano na chestAbbas ibn Abd al MuttalibZasnovnikAbu l Abbas as SaffahPosada kerivnika organizaciyidOficijna movaarabskaKulturad i kultura IranuKontinentAziyaStolicyaSamarra Kufa Bagdad Bagdad i KayirForma pravlinnyateokratiyaPosada golovi derzhavidGolova derzhaviAbu l Abbas as SaffahValyutaZolotij dinar i DirhamPoperednikOmeyadskij halifatNastupnikIlhani Fatimidi i Derzhava TulunidivZaminenij naMamlyukskij sultanat Osmanska imperiya i FatimidiMova komunikaciyiarabska i perskaChas data pripinennya isnuvannya10 lyutogo 1258Plosha11 100 000 km 1 Regulyatornij dokumentKoran Sunna i shariat Abbasidskij halifat u VikishovishiAbbasidskij halifat 820 roku roku koli jogo zavoyuvali Buyidi sho panuvali tam do zavoyuvannya Bagdadu seldzhukami u 1055 roci Pid nazvoyu Abbasidskij halifat rozumiyut takozh islamsku formu teokratiyi predstavniki yakoyi pravili v Bagdadi z 762 po 1258 rik a pislya zahoplennya jogo mongolami perebuvali v Kayiri pri mamlyukskih sultanah Yegiptu do jogo zavoyuvannya osmanami v 1517 roci Na vidminu vid Omeyadiv 661 750 oporoyu yakih buli arabski plemena Abbasidi spiralisya na aristokratiyu bagatoh krayin sho vhodili do skladu yihnoyi derzhavi Za pershih Abbasidiv u VIII IX storichchyah osoblive znachennya mala iranska znat zokrema rid Barmakidiv a arabska rodova aristokratiya vtratila svoye vinyatkove znachennya ta privilejovane stanovishe Najbilshimi mistami Abbasidskogo halifatu okrim Bagdada buli Basra ta Damask Ci mista buli najbilshimi remisnichimi ta kulturnimi centrami Vzhe naprikinci VIII storichchya arabski ta iranski moreplavci dosyagli beregiv Indoneziyi ta Malajyi a potim cherez Singapursku protoku potrapili do Tihogo okeanu j veli torgivlyu z Kitayem U Guanchzhou buli kvartali zaseleni kupcyami musulmanami yaki pribuli z Abbasidskogo halifatu Oskilki halif poyednuvav v svoyih rukah svitsku ta duhovnu vladu i buv golovoyu ortodoksalnogo islamu to povstannya proti isnuyuchih poryadkiv viklikani napriklad velikimi podatkami chi utiskami znati j chinovnikiv chasto stavali takozh ideologichnimi konfliktami j nabuvali formi sektantstva yeresej chi vidnovlennya starih doislamskih viruvan Najznachnishimi z nih buli vistupi pid kerivnictvom v Horasani 755 povstannya Mukanni 776 783 v Serednij Aziyi selyanska vijna 816 837 pid kerivnictvom Babeka v Azerbajdzhani ta Zahidnomu Irani povstannya pid kerivnictvom v Mazenderani 839 ta inshi Harakternoyu osoblivistyu suspilstva Abbasidskogo halifatu bulo trivale isnuvannya silnogo rabovlasnickogo ladu Pracya rabiv perevazhno inozemnogo pohodzhennya vikoristovuvalasya ne lishe v pobuti ta remeslah ale j v silskomu gospodarstvi j osoblivo v sistemi shtuchnogo zroshuvannya U najbilsh rozvinutomu agrarnomu regioni halifatu Pivdennomu Iraku ta v Huzestani dlya obrobki cilini provedennya kanaliv viroshuvannya bavovni ta cukrovoyi trostini vikoristovuvali zindzhiv rabiv zi Shidnoyi Afriki U 869 883 rokah vidbulosya mogutnye yake halifski vijska led pridushili Pislya togo hoch rabstvo j zbereglosya ale zagalna kilkist rabiv ta yihnye znachennya v gospodarstvi pochali shvidko zmenshuvatisya Vzhe z kincya VIII stolittya posilennya miscevoyi znati sho privlasnyuvala derzhavni zemli dozvolilo prikordonnim regionam Abbasidskogo halifatu stati nezalezhnimi vid bagdadskogo uryadu Separatistski pragnennya feodaliv zbiglisya z pragnennyam miscevogo naselennya zvilnitisya vid arabskogo panuvannya Vinikli miscevi dinastiyi Idrisidiv 788 985 v Marokko Aglabidiv 800 909 v Ifrikiyi a z 821 roku pochalosya vidokremlennya Iranu de panuvali Tahiridi 821 873 Saffaridi 867 908 Samanidi 875 999 Gaznevidi za Mahmuda ta ta deyaki inshi dribni miscevi dinastiyi Osoblivo zapekloyu j uspishnoyu bula borotba narodiv Serednoyi Aziyi ta Zakavkazzya sho zavershilasya v IX storichchi vidnovlennyam miscevoyi derzhavnosti Odnochasno z rozpadom Abbasidskogo halifatu vidbuvalosya oslablennya politichnoyi vladi j znachennya bagdadskih halifiv Zanepokoyeni povstannyami piddanih v tomu chisli j zhiteliv stolici i ne vvazhayuchi nadijnim ta dostatno boyezdatnim opolchennya arabskih plemen verhivka yakih bula pov yazana z poperednoyu dinastiyeyu halifi zrobili svoyeyu oporoyu zagoni sho skladalisya z inozemnih najmanciv ta rabiv persiv berberiv ta inshih Halif al Mutasim 833 842 stav formuvati gvardiyu z rabiv tyurkiv V drugij polovini IX na pochatku X storichchya cya gvardiya zahopila politichnu vladu v halifati V 945 roci zahidnoiranski shiyitski shahinshahi Buvejhidi Buyidi zahopivshi Bagdad zrobili halifa znaryaddyam svoyeyi politiki Pozbavlenij politichnoyi vladi halif peretvorivsya na musulmanskogo pershosvyashenika avtoritet yakogo viznavali usi suniti Pislya zahoplennya Bagdada seldzhukami v 1055 roci abbasidski halifi hoch i zalishalisya perevazhno pershosvyashenikami chastkovo vidnovili svoyu svitsku vladu Ale v toj chas voni volodili tilki Bagdadom ta jogo okolicyami j buli lishe dribnimi volodaryami Vidnovlennya politichnoyi nezalezhnosti halifatuRozpad Irakskogo sultanatu Seldzhukidiv pislya smerti sultana 1118 dozvoliv Abbasidam vesti uspishnu borotbu iz suprotivnikami Maz yaditami shiyitskoyu beduyinskoyu dinastiyeyu z Hilli irakskimi Seldzhukidami z ismayilitami u samomu Bagdadi Pislya togo yak al Mustarshid v 1124 roci vidmovivsya viplachuvati daninu sultanovi Mahmudu II Bagdad zavdyaki 30 tisyachnomu vijsku stvorenomu halifom na osnovi narodnogo opolchennya vitrimav oblogu seldzhukiv Pri al Muktafi II 1136 1160 sho vvazhayetsya pershim samostijnim pravitelem iz chasiv Buidiv volodinnya halifatu zajmali oblasti basejnu Tigra j Yevfrata vid Tikrita do ustya Shatt el Araba j vid Kufi do Spadkoyemci al Muktafi ustalili politichne j ekonomichne stanovishe derzhavi Al Mustandzhid 1160 1170 rozgromiv silnih soyuznikiv Seldzhukidiv Maz yaditiv al Mustadi 1170 1180 vstanoviv druzhni stosunki z atabekami Azerbajdzhanu j An Nasir ostannij znachnij bagdadskij halif vklyuchiv do skladu derzhavi Huzestan Rej ta Hamadan Za dopomogoyu horezmshaha vin pokinchiv iz Seldzhukidami Iraku V 1194 roci sultan Togrul III zaginuv u bitvi z horezmijcyami a jogo golova bula vidpravlena v Bagdad Nezabarom pislya cogo halif uvijshov u konfrontaciyu z horezmshahom An Nasir vimagav vid Tekesha pislya peremogi nad Togrulom yakij zajnyav Rej ta Hamadan ochistiti Zahidnu Persiyu j zadovolnyatisya Horezmom Horezmshah zayaviv sho jogo volodinnya navit iz vklyuchennyam Iraku nedostatni dlya utrimannya jogo chislennogo vijska j prosiv halifa ustupiti jomu she Huzestan Do momentu smerti Tekesha 1200 perevaga v Iraku nalezhala horezmijcyam ale pislya oderzhannya zvistki pro cyu podiyu zhiteli povstali j perebili vsih horezmijskih voyiniv yaki perebuvali v yihnij oblasti PadinnyaU lyutomu 1258 roku vijska mongolskogo knyazya Hulagu zahopili Bagdad zdijsnivshi rozgrom mista Kolis najvelichnishe misto svitu bulo zrujnovano do miljona lyudej ubito Cherez 10 dniv pislya padinnya Bagdada ostannij halif Al Mustasim buv strachenij Z jogo nashadkiv za klopotannyam druzhini Hulagu zhivim buv zalishenij lishe molodshij sin pro sina j onuka ostannogo zgaduyetsya na pochatku XIV stolittya Ci Abbasidi ne mali pri mongolskomu dvori znachennya navit pislya navernennya ilhaniv v islam Koli pripinivsya rid Al Mustasima nevidomo U 1261 roci mamlyuckij sultan Bejbars postaviv v Kayiri halifa bizhencya z Bagdada yakij ogolosiv sebe nashadkom Az Zahira 1225 1226 Nezabarom Al Mustansir propav bez zvistki v bitvi z mongolami ale halifom u Kayiri buv viznanij inshij pretendent Al Hakim nashadok Al Mustarshida 1118 1135 Kayirski halifi v nastupni storichchya buli sluhnyanimi vikonavcyami voli sultaniv obmezhuyuchis vidpravlennyam pridvornogo j religijnogo ceremonialu Voni zajmali cej post azh do zavoyuvannya Yegiptu Osmanskoyu imperiyeyu 1517 koli sultan Selim I prijnyavshi titul halifa vidpraviv v uv yaznennya v Stambul Div takozhSpisok halifiv Abbasidiv Spisok najbilshih derzhav v istoriyi Halifat AbbasidiDzherela In Our Time BBC Radio 4 2 February 2006 arhiv originalu za 13 zhovtnya 2017 procitovano 13 kvitnya 2020 Encyclopaedia Iranica arhiv originalu za 16 kvitnya 2019 procitovano 13 kvitnya 2020 Judaica Jewish virtual library arhiv originalu za 23 chervnya 2017 procitovano 13 kvitnya 2020 History arhiv originalu za 3 grudnya 2016 procitovano 13 kvitnya 2020 https thinkafrica net abbasid 2018 LiteraturaAbbasidi Vsi monarhi svitu Musulmanskij Shid VII XV st M Viche 2004 Bartold V V Halif i sultan Tvoru M Nauka 1966 Byelyayev E A Abbasidiv halifat Radyanska istorichna enciklopediya M Vidavnictvo Radyanska enciklopediya 1961 T 1 S 28 32 Al Abbasid Islam Enciklopedichnij slovnik M Nauka Golovna redakciya shidnoyi literaturi 1991 S 5 6 Alfan L Veliki imperiyi varvariv vid Velikogo pereselennya narodiv do tyurkskih zavoyuvan XI stolittya M Viche 2006 Musulmanski dinastiyi Dovidnik po hronologiyi j genealogiyi The Islamic Dynasties A Cronological and Genealogical Handbook Per z angl P A Gryaznevicha vidp redaktor M Nauka GRVL 1971 14000 prim Istoriya Shodu Shidna literatura 1995 T 2 Shid u seredni stolittya Istoriya Iranu z najdavnishih chasiv do kincya XVIII stolittya L Vidavnictvo Leningradskogo universitetu 1958 390 s Istoriya arabiv i Halifatu 750 1517 r 3 ye vidannya vipravlene j dopovnene M AST Shid Zahid 2008 349 3 s Istorichna biblioteka 2000 prim ISBN 978 5 17 05 14 75 5 The Cambridge History of Islam Cambridge University Press 1977 Vol 1A 544 p ISBN 0521291356 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Islam Slovar ateista Moskva 1988 stor 23 ISBN 5 250 00125 4 ros Istoriya stran Azii i Afriki v srednie veka M 1968 ch 2 gl 8 ros Bartold V V Sochineniya t 6 M 1966 s 15 78 ros Bartold V V Halif i sultan Mir islama 1912 t 1 ros Belyaev E A Araby islam i arabskij halifat M 1965 ros Krymskij A Istoriya arabov i arabskoj literatury ch 2 M 1911 ros Zahoder B N Istoriya vostochnogo srednevekovya Halifat i Blizhnij Vostok M 1944 ros Len Pul S Musulmanskie dinastii per s angl SPB 1899 ros Mednikov N A Palestina ot zavoevaniya ee arabami do krestovyh pohodov t 1 4 SPB 1897 1903 ros Myuller A Istoriya islama per s nem t 2 3 SPB 1895 1896 ros Yakubovskij A Yu Irak na grani VIII IX vekov v kn Trudy Pervoj sessii arabistov 14 17 iyunya 1935 g M L 1937 ros Yakubovskij A Yu Ob ispolnyh arendah v Irake v VIII v SV 1947 No 4 ros Hitti P K History of the Arabs 8 ed L 1964 angl Abbasides Encyclopedie de L lslam 2 ed t I P Leiden 1960 nim Annales quos scripsit Abu Djafar Mohammed ibn Djarir at Tabari Cum aliis ed M J de Goeje ser 1 3 Lugd Bat 1879 1898 fr The eclipse of the Abbasid caliphate Original caronicles of the fourth Islamic century Ed transl and elucidated by H P Amedroz and D S Margoliouth v 1 7 Oxf 1920 1921 angl Abou Yousof Ya koub Le livre de l impot foncier trad par E Fagnan P 1921 fr Taxation in Islam Ed transi and provided with intr and not by A Ben Shemesh n 1 Yahya Ben Adam s Kitab al Kharaj Leiden 1958 angl Weil G Geschichte der Chalifen Bd 1 5 Mannheim 1846 1862 nim Muir W The Caliphate its rise decline and fall Edinb 1924 angl Arnold T W The Caliphate Oxf 1924 angl Le Strange G Baghdad during the Abbasid caliphate L 1900 angl Kremer A von Kulturgeschichte des Orients unter den Chalifen Bd 1 2 W 1875 77 nim PosilannyaKostenko Anastasiya Volodimirivna 3 grudnya 2015 Centralnoukrayinskij derzhavnij pedagogichnij universitet Arhiv originalu za 6 sichnya 2017 Procitovano 9 sichnya 2016 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Abbasidskij halifat Ce nezavershena stattya pro monarha dinastiyu chi yiyi predstavnika predstavnicyu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ