Фалес Мілетський

Фале́с Міле́тський (також іноді Талес, дав.-гр. Θαλῆς ὁ Μιλήσιος; прибл. 624/623  – c. 548/545 до н. е.) — грецький математик, астроном і філософ досократик із Мілета до Іонії, Анатолія. Він був одним із семи мудреців Греції. Багато мислителів, зокрема Арістотель, вважали його першим філософом у грецькій традиції, а в інших історичних джерелах його визнано першою людиною, яка займалася (науковою філософією). Його часто називають батьком науки.

Фалес
дав.-гр. Θαλῆς ὁ Μιλήσιος
Посмертний портрет Фалеса роботи Вільгельма Мейєра, оснований на бюсті IV ст.
Народження	625 до н. е.^[1]^[2]^[…] Мілет
Смерть	не раніше 548 до н. е. і не пізніше 545 до н. е. Мілет Сонячний удар^[5]
Проживання	Мілет
Знання мов	давньогрецька мова
Діяльність	математик, астроном, фізик, інженер, письменник, geometer, педагог
Школа / Традиція	/ мілетська
Основні інтереси	етика метафізика математика астрономія
Значні ідеї	філософське дослідження Вода — це архе теорема Фалеса пропорційні відрізки статична електрика
Вплинув	Піфагор Анаксімандр Анаксімен Ксенофан
Літературний напрям	Досократики і Мілетська школа
Зазнав впливу	вавилонська астрономія Математика в Стародавньому Єгипті Релігія Стародавнього Єгипту Можливо, Гомер
Відомі студенти	Анаксімандр і Піфагор^[6]
Визначний твір	Теорема Фалеса про три точки на колі
Історичний період	Досократики
Конфесія	монізм
Батько	^d
Мати	Клеобуліна^[d]
Фалес у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Фалес відомий тим, що відмовився від використання міфології для пояснення світу та Всесвіту натомість він пояснював природні об'єкти та явища, пропонуючи натуралістичні теорії та гіпотези. Майже всі інші досократики пішли за ним у поясненні природи, що походить із єдності всього, заснованого на існуванні єдиної кінцевої субстанції замість використання міфологічних пояснень. Арістотель вважав його засновником та повідомив про гіпотезу Фалеса, згідно з якою першопричиною природи та матерії є єдина матеріальна субстанція: вода.

У математиці Фалес використовував геометрію для розрахунку висоти пірамід та відстані кораблів від берега. Він є першою відомою людиною, яка використала дедуктивні міркування в геометрії, вивівши чотири слідства з теореми Фалеса. Він також є першою відомою людиною, якій було приписано (математичне відкриття).^[14]

Біографія

Точні роки життя Фалеса невідомі, але збереглося кілька свідчень, на які ми можемо спиратися в цьому питанні. Згідно з Геродотом, Фалес передбачив сонячне затемнення . Діоген Лаертський цитує хроніки Аполлодора Афінського, у яких сказано, що Фалес помер у віці 78 років під час 58-ї Олімпіади(548–545 до н. е.).

Відомо небагато свідчень щодо життя Фалеса, переважно вони мають характер афоризмів. Згідно зі свідченнями Геродота, Дуріса й Демокріта, він походив зі знатного фінікійського роду Фелідів, нащадків легендарних Агенора й Кадма. Батьками Фалеса були Ексамій і Клеобуліна.

Він багато подорожував, зокрема, у молодості відвідав Єгипет, де в школах Мемфіса і Фів вивчав різні науки. Повернувшись на батьківщину, заснував у Мілеті філософську школу. Вважався одним із Семи мудреців. Здобуття слави мудреця пов'язується зі знахідкою в морі золотого триніжника, який за волею оракула (або домовленістю претендентів на нього) мусив бути відданий наймудрішому і таким жителі Мілета визнали Фалеса. За іншою версією, Фалес отримав золотий кубок чи піалу з присвятою наймудрішому та передав її іншим мислителям, які повернули коштовність назад Фалесу.

Фалес жив сам і тримався осторонь державних справ. Проте, згідно переказів, він всиновив сина своєї сестри Кібіста. Він не прагнув багатства, проте з метою продемонструвати, що філософ може бути успішним у буденних справах, передбачив урожай маслин та заздалегідь викупив чавильні олії поблизу, отримавши таким чином велику вигоду від здачі їх в оренду.

Наукова спадщина

Теорема Фалеса (пропорційні відрізки) : ${\displaystyle \textstyle {\frac {DE}{BC}}={\frac {AE}{AC}}={\frac {AD}{AB}}}$

Фалесу приписується два твори, «Про рівнодію» і «Про сонцеворот», обидва до нашого часу втрачені. Невідомо також чи виконав їх Фалес особисто, або ж вони були записані його учнями. У своїй творчості він поєднував питання практики з теоретичними проблемами, що стосувались проблем Всесвіту. Усі натурфілософські пізнання Фалес використовував для створення завершеного філософського вчення.

Шукаючи першооснову всіх речей, Фалес прийшов до висновку, що вона найбільше схожа на воду (але не є буквальна вода) — лишаючись тією самою, присутня в речах різної форми, подібно до води є основою будь-якого життя. Він пояснював перетворення речей зміною проявів першооснови: гуснучи, стихія Вода перетворюється на Землю, розріджуючись, стає Повітрям. Фалес уявляв увесь світ пронизаним життям, оскільки вода є причиною руху. Як приклад, він вказував магніт і бурштин: вони породжують рух, отже, мають душу. Він заклав теоретичні основи вчення, що отримало назву гілозоїзм. Хоча гілозоїзм має свої корені в міфології, у Фалеса він одержує філософське обґрунтування. Вихідним пунктом опису формації смислу природа є філософія Фалеса Мілетського. Твердженням про те, що вода є початком існування світу, цей першопочатківець філософського дискурсу заклав нову традицію — пошук початку як дискусійної проблеми. Існують багато концептуальних інтерпретацій, які відповідають на питання: чому саме Фалес зацікавився і взагалі спромігся сформулювати таке питання. Мілет був поселенням в Йонійській колонії, в Малій Азії, де народився і започаткував, сформулювавши питання або проблему Фалес. Географічні особливості Мілету виражаються простим скромним степовим ландшафтом, виходом до моря, спекотним кліматом, по суті, це контекстуальні умови, які могли вплинути на постановку проблеми та її вирішення. Більш точно, географічні фактори вплинули певною мірою на вирішення проблеми. Така інтерпретація, в основі  якої є лише один спільний родовий фактор — є географічною. Антична культура в період життя Фалеса характеризувалася традицією родоводу, і яка була невіддільним елементом екзистенційного визначення кожного грека. Знаючи, хто твій батько, а хто його батько, і так в регресі доходили до певного ліміту, який інтерпретувався як засновник роду. Фалес розумів традицію як і кожен громадянин — вона визначала, хто ти і певною мірою — яке твоє місце в соціальному просторі Мілета. Обмірковуючи про початок світу, необхідно було вирішити питання безкінечності регресу, тому виникла ідея метаморфозу. Часте і відтворюване спостереження за станом води, і як вода впливала на інші предмети, могла зародитися ідея — вода є початком і продовжує існувати, змінюючи свою форму. Родовід є прямою лінією, це одна з найпростіших одновимірних геометричних форм, хоча смисл геометрії прямої і знаходить своє місце в теорії суперструн, але в соціальному світі може бути невдалим підходом до його осягнення. Власне, для Фалеса була цілком зрозумілою лінійність родоводу, і в певний момент відбувається диспозиція  в імплікативній формі. Якщо родовід уможливлює регрес, а значить і визначення, хто започаткував життя або від кого воно походить, то диспозиція від антропос торкається речей, контекстуальної конфігурації як такої. Суть філософського та логічного дискурсу Фалеса в тому, що він застосував соціологічний підхід (родовід, який дає розуміння, хто був раніше мене) до речей у формі запитання: а що передувало існуванню цієї речі? І якщо людина походить від іншої, то чому речі не можуть походити від інших. Така диспозиція була можливою завдяки розумінню Фалесом поняття природа. Еквівалентизація людини та предмета, коли людина розуміється як природна, а речі ж  також є природними. Речі як і людини через те, що вони одна спільна суть — природа, є тим вихідним базисом для підходу до питання про початок існування речей. Відповідно, смисл поняття природа як перше розуміння цього поняття базувався на позиціонуванні людини в контексті речей, тобто у невід'ємності антропос від того, що є навколо нього. Така інтерпретація є соціологічною, тобто в її основі є підхід більш від розуміння елементів суспільного життя до побудови моделі світу загалом. Для Фалеса постало питання щодо залежності його життя від когось або чогось. Це логічний висновок із соціологічного підходу до розуміння поставання речей та їх існування.

Фалес також має великі заслуги у створенні наукової математики. Якщо єгипетських землемірів задовольняло встановлення математичних правил, то Фалес прагнув обґрунтовувати їх шляхом доведення теорем. Нині відомо, що багато математичних правил були відкриті набагато раніше, ніж у Стародавній Греції, проте строго логічне доведення правильності тверджень на підставі загальних положень, прийнятих за достовірні істини, було винайдено греками. Характерна і зовсім нова риса грецької математики полягає в поступовому переході за допомогою доведення від одного твердження до іншого. Саме такий характер математиці був наданий Фалесом.

Вважається, що Фалес першим познайомив греків з геометрією. Йому приписують відкриття і доведення ряду теорем: про поділ кола діаметром навпіл; про те, що кут, вписаний у півколо, є прямим (Теорема Фалеса про три точки на колі); про рівність кутів при основі рівнобедреного трикутника; про рівність вертикальних кутів; про пропорційність відрізків, утворених на прямих, що перетинаються декількома паралельними прямими (Теорема Фалеса про пропорційні відрізки). Фалес установив, що трикутник повністю визначається стороною і прилеглими до неї кутами.

Фалес відкрив спосіб визначення відстані від берега до видимого корабля шляхом побудови трикутника, в одній вершині якого знаходиться корабель, а в двох інших точки на суші. Цьому мислителю приписується також спосіб визначення висоти різних предметів, зокрема єгипетських пірамід, за довжиною їх тіні, коли сонце піднімається над горизонтом на 45 градусів. За переказом, Фалес допоміг цареві Крезу виграти війну, розділивши річку на два менших потоки і таким чином перевести через неї військо.

У «Політиці» Арістотеля знаходиться фрагментарний уривок про те, як Фалес за допомогою астрономічних знань зміг передбачити врожай олив та використати цей факт у цілях власного збагачення, показавши, що філософи здатні стати багатими, хоча цього й першочергово не прагнуть. За те, що він зрозумів вплив дефіциту товарів на процес ціноутворення, його можна вважати також раннім економістом.

Астрономія

Фалес вважається першим грецьким астрономом. Йому приписується заслуга у визначенні часу сонцестояння і рівнодення, відкриття факту руху Сонця відносно зірок упродовж пір року, та способу навігації за сузір'ям Малої Ведмедиці. Фалес ввів календар за єгипетським зразком (у якому рік складався з 365 днів, ділився на 12 місяців по 30 днів, і п'ять додаткових днів залишалися випадаючими).

Мислитель стверджував, що небесні тіла складаються з тих же речовин, що й Земля, лише розжарених. Він вважав Землю сферичною на підставі того, що ті самі сузір'я можуть бути видимі й невидимі в той же час у різних місцях, і поступового зникнення предметів за горизонтом. Вважав, що Земля плаває на поверхні води і її коливання є причиною землетрусів.

Він передбачив сонячне затемнення (28 травня 585 до н. е.), знаючи дату попереднього, і пояснив його проходженням Місяця між Сонцем і Землею. Як пише радянський дослідник та філософ Дмитрій Панченко, саме після реальних подій із затемненням, спільнота Мілету визнала Фалеса як мудреця. Після цих подій Фалес увійшов у список семи мудреців. У науковій спільноті поставало питання про технічний аспект такого передбачення. Певна частина науковців визнали передбачення як історичний факт, але інша група науковців критично поставилися до історичності та істинності такого передбачення.

Спостерігаючи за астрономічними об'єктами, Фалес зумів практично використати знання про Малу Ведмедицю для навігації під час плавання на морі.

Див. також

• 6001 Фалес — астероїд, названий на честь мислителя.
•  — кратер на Місяці.

Примітки

1. Biographical Encyclopedia of Astronomers — Нью-Йорк: , 2007. — — doi:10.1007/978-0-387-30400-7
   d:Track:Q176916d:Track:Q28970862d:Track:Q60
2. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
3. CIRIS — CNRS.
   d:Track:Q88209556d:Track:Q280413
4. Любкер Ф. Thales // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1361.
   d:Track:Q4249594d:Track:Q45269639d:Track:Q101490d:Track:Q656d:Track:Q694826d:Track:Q4135787d:Track:Q30059240d:Track:Q24933120d:Track:Q1459210
5. Λαέρτιος Δ. Βίοι καὶ γνῶμαι τῶν ἐν φιλοσοφίᾳ εὐδοκιμησάντων — 0300.
   d:Track:Q1282359d:Track:Q59138
6. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
   d:Track:Q547473
7. Арістотель, "Metaphysics Alpha", 983b18.
8.  Вільям, Сміт, ред. (1870). Thales. Словник грецької та римської біографії та міфології. с. 1016.
9. Michael Fowler, Early Greek Science: Thales to Plato, University of Virginia [Retrieved 16 June 2016]
10. Frank N. Magill, The Ancient World: Dictionary of World Biography, Volume 1, Routledge, 2003
11. Singer, C. (2008). A Short History of Science to the 19th century. Streeter Press. с. 35.
12. Needham, C. W. (1978). Cerebral Logic: Solving the Problem of Mind and Brain. Loose Leaf. с. 75. ISBN .
13. Aristotle. Book I 983b. Aristotle, Metaphysics. .
14. Boyer, 1989, с. "Ionia and the Pythagoreans" p. 43.
15. Геродот. Історії в дев'яти книгах, Книга І. 170
16. Fragmenta historicorum Graecorum, Дуріс, 76 °F 74
17. Демокріт, 68 В 115 а = 156Л.
18. Плутарх. Порівняльні життєписи. Солон, 4
19. Плутарх. Порівняльні життєписи. Солон, 7
20. Ієронім Родоський, фрагмент 39 W.
21. . The Internet Encyclopedia of Philosophy. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 29 листопада 2018.

Подальше читання

• Фалес // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 661. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
• Шмигевський М. В. Видатні математики. — Бібліотека журналу «Математика в школах України»; випуск 6 (18). — Харків : «Основа», 2004. — 176 с. — .
• Couprie, Dirk L. (2011). Heaven and Earth in Ancient Greek Cosmology: from Thales to Heraclides Ponticus. Springer. ISBN .
• Luchte, James (2011). Early Greek Thought: Before the Dawn. London: Bloomsbury Publishing. ISBN .
• O'Grady, Patricia F. (2002). Thales of Miletus: The Beginnings of Western Science and Philosophy. Western Philosophy Series. Т. 58. Ashgate. ISBN .
• Mazzeo, Pietro (2010). Talete, il primo filosofo. Bari: Editrice Tipografica.
• Priou, Alex (2016). "The Origin and Foundations of Milesian Thought." The Review of Metaphysics 70, 3–31.
• Wöhrle, Georg., ред. (2014). The Milesians: Thales. Translation and additional material by Richard McKirahan. Traditio Praesocratica. Т. 1. Walter de Gruyter. ISBN .

Посилання

• Thales of Miletus from The Internet Encyclopedia of Philosophy
• Thales of Miletus MacTutor History of Mathematics
• Thales' Theorem – Math Open Reference (з інтерактивною анімацією)
• Thales biography by Charlene Douglass (з великою бібліографією)
• Thales of Miletus Life, Work and Testimonies by Giannis Stamatellos
• Thales Fragments