Дуріс Самоський

Дуріс Самоський (дав.-гр. Δοῦρις ὁ Σάμιος; народився прибл. 350 до н. е. - помер близько 281 до н.е.) був грецьким істориком. У певний період часу був тираном Самосу. Дуріс вважається автором втраченої історії подій у Греції та Македонії починаючи від 371 до н.е. та до 281 до н.е. Творчий спадок автора включав також записи про життя Агафокла Сіракузського і ряд трактатів на літературні та художні теми.

Дуріс Самоський
дав.-гр. Δοῦρις ὁ Σάμιος
Народився	приблизно 350 до н. е. Гераклея Мінойська, Монталегре, Агрідженто,Сицилія, Італія
Помер	близько 281 до н. е. Самос, Північні Егейські острови, Греція
Діяльність	письменник, історик, pugilist
Знання мов	давньогрецька
Діти	^d
Нагороди	^d (324 до н. е.)
Про Агафокла (також вказано як Лібіка; 13 фрагментів) Аннали Самосу (22 фрагменти) Про закони (2 фрагменти) Про ігри (4 фрагменти) Про трагедію (і, можливо, про Евріпіда і Софокла ; 2 фрагменти) Про художників (2 фрагменти) Про скульптуру (1 фрагмент) Критика Небагато існує поціновувачів творчості Дуріса серед давніх авторів. Цицерон оцінює його як працьовитого письменника. Плутарх використовував його доробок у своїй праці, проте неодноразово висловлював сумніви щодо його надійності. Діонісій Галікарнасський зневажливо говорить про його стиль. Фотій вважає структуру творів зовсім хибною. На відміну від попередників, Дуріс служив зразком нової моди на «трагічну історію», що надавала розвагам і хвилюванню більше значення, ніж фактичному звітуванню. У «Порівняльних життєписах» Плутарха яскравим прикладом є детальний (і, за Плутархом, перебільшений) опис Дурісом жорстокості та масштабних руйнувань на Самосі, коли афінські сили на чолі з Періклом підкорили острів. Недавні критики, вважаючи, що Дуріс був учнем Теофраста, намагалися або довести, що «трагічна історія» відповідає вченню перипатетичної школи , або проаналізувати мотиви Дуріса, які дотримувалися відмінної від його передбачуваних вчителів лінії. Дискусії неминуче були безрезультатними. Посилання   Plutarch, Life of Alcibiades 32 [ 6 березня 2021 у Wayback Machine.] Pausanias, Guide to Greece 6.13.5. E.g. Barron (1962); Brink (1960); Kebric (1974), (1977); even as late as Hazel (1999); but not J. G. Frazer (Pausanias's Description of Greece vol. 4 [1898] p. 41), and not von Albrecht (1975). Athenaeus 337d [ 28 серпня 2021 у Wayback Machine.]; s.v. Lynkeus. , Fragmenta historicorum Graecorum vol. 2 (Paris, 1848) pp. 466–488. [Greek with Latin translation and commentary] , vol. 2A pp. 1136–1158 [Greek text]; vol. 2C pp. 115–131 [German commentary] Cicero, Letters to Atticus 6.1. Plutarch, Life of Alcibiades 32 [ 6 березня 2021 у Wayback Machine.]; Life of Demosthenes 23; Plutarch, Life of Eumenes 1 [ 5 січня 2022 у Wayback Machine.]. Dionysius, On Composition 4. Photius, Library 176. Michael Grant, The Ancient Historians (New York, NY: Charles Scribner's Sons, 1970) p. 142. Plutarch, Life of Pericles 28. Brink (1960); Okin (1974), (1980). Kebric (1974), (1977); Walbank (1960); see Walbank's Polybius (Berkeley, 1972) p. 35. , A History of Greek Literature (2nd ed., Eng. trans., London, 1966) p. 765; Dalby (1991).