Жудець Радівці (рум. Județul Rădăuți) — адміністративно-територіальна одиниця Румунського королівства з центром у місті Радівці, що існувала переважно у Південній Буковині з 1918 до 1938 року та в 1940–1950 роках.
Радівецький повіт | |||
---|---|---|---|
Județul Rădăuți | |||
| |||
Будівля префектури жудця Радівці міжвоєнного періоду | |||
Повіт: Жудець | |||
Адміністративний центр | Радівці | ||
Країна | Румунія | ||
Область | Буковина | ||
Поділ на | 3 пласи (до 1938 р.); 2 міста, 3 пласи (1941–1944) | ||
Офіційна мова | румунська | ||
Населення | |||
- повне | 160 778 | ||
Площа | |||
- повна | 2 360 км² | ||
Роки існування | 1918—1938; 1940—1950 | ||
- раніше відомий як | Радівецький повіт | ||
Положення Радівецького повіту у межах Королівства Румунія | |||
|
Історія
Після розпаду Австро-Угорщини (румунські війська) 11 листопада 1918 року вступили у північну частину Буковини. 28 листопада 1918 Румунське королівство провело через т. зв. Генеральний Конгрес Буковини під головуванням Янку Флондора рішення про об'єднання всієї Буковини з Румунією. 18 грудня 1918 року указом № 3715 з питань управління Буковиною було створено (жудець Радівці).
1925 року згідно з Законом про адміністративну уніфікацію від 14 червня 1925 року територія жудця збільшилася на сході за рахунок розформованого Серетського жудця, а на північному заході — частини розформованого Вижницького жудця.
1938 року жудець було скасовано, а його територію разом із територіями ліквідованих Дорохойського, Кимполунгського, Сторожинецького, Чернівецького, Сучавського і Хотинського жудців включено до складу новоутвореного (цинута Сучава).
1940 року внаслідок Пакту Молотова — Ріббентропа та радянського ультиматуму від 26 червня 1940 р. Північну Буковину (включаючи північну і північно-західну частину жудця Радівці) зайняли радянські війська, після чого цю територію було зараховано до складу СРСР на правах Чернівецької області УРСР. У вересні 1940 року після падіння режиму Кароля II залишена під румунською владою частина Радівецького повіту зразка 1938 року стала відновленим жудцем Радівці.
У липні 1941 р. Румунія, вже як союзниця нацистської Німеччини, повторно окупувала Північну Буковину, після чого розширила Радівецький жудець до меж 1938 року, включивши його до складу губернаторства Буковина. Проте у серпні 1944 р. Радянська Армія відвоювала Північну Буковину, а Паризькими мирними договорами 1947 р. було підтверджено кордони станом на 1 січня 1941 р.
Остаточно Радівецький повіт ліквідував у ході адміністративної реформи 6 вересня 1950 року комуністичний режим.
Географія
До Другої світової війни жудець на заході прилягав до румунсько-польського кордону, межуючи з польським Станіславським воєводством. У 1939 році у зв'язку з поділом Польщі між нацистською Німеччиною та більшовицьким СРСР кордон став румунсько-радянським, а жудець на заході отримав у сусіди Станіславську область. Після червня 1941 жудець на цій ділянці кордону межував з дистриктом Галичина Генеральної губернії.
На південному заході жудець межував з повітом Марамуреш (з 1940 його територія відійшла до Угорського королівства), на півночі — зі Сторожинецьким повітом, на сході — з Дорохойським, а на півдні — з Кимполунгським і Сучавським повітами Румунії.
Устрій
Територія повіту до 1938 р. поділялася на три пласи (райони):
- Путила (рум. Plasa Putila), з осідком у Селятині
- Сірет (рум. Plasa Siret)
- Штефан-Воде (рум. Plasa Ștefan Vodă), з осідком у місті Радівці
У 1941–1944 роках адміністративний поділ був таким:
- місто Радівці (рум. Orașul Rădăuți)
- місто Сірет (рум. Orașul Siret)
- пласа Селятин (рум. Plasa Seletin)
- пласа Сірет (рум. Plasa Siret)
- пласа Штефан-Воде (рум. Plasa Ștefan Vodă), з осідком у місті Радівці
Пласу Штефан-Воде (Редеуць) було створено виключно з румунської території, тоді як пласи Селятин і Сірет включали українські землі.
Населення
За даними перепису 1930, населення повіту становило 160 778 жителів, із яких 55,4% були румунами, 16,3% — українцями (в т. ч. 7,6% гуцулів), 11,1% — німцями, 7,2% — євреями, 6,4% — угорцями, 1,4% — поляками тощо. З конфесійного погляду, більшість мешканців були православними (70,6%), а релігійними меншинами були римо-католики (16,2%), юдеї (7,2%), лютерани (2,6%), греко-католики (1,3%) тощо.
Міське середовище
Міське населення повіту становило 26 693 душі, з яких румунів — 38,3%, євреїв — 28,9%, німців — 23,5%, українців — 4,7%, поляків — 1,8% та ін.
1930 року у містах повіту проживало таке населення: Радівці — 16 788 мешканців, Сірет — 9 905 мешканців.
Документальні матеріали
- Населення повіту в 1930 році за національною ознакою та рідною мовою
- Населення повіту в 1930 році за національною ознакою та рідною мовою
- Населення повіту в 1930 році за національною ознакою та рідною мовою
- Населення повіту в 1930 році за національною ознакою та рідною мовою
- Населення повіту в 1930 р. за релігією
- Населення повіту в 1930 р. за релігією
Примітки
- Radu Săgeată. (PDF) (Romanian) . Архів оригіналу (PDF) за 9 січня 2017. Процитовано 25 серпня 2016.
- (румунською) . bzf.ro. 7 травня 2013. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 8 липня 2018.
- Portretul României Interbelice - Județul Rădăuți (рум.)
- Buletinul Administratiei Provinciale a Bucovinei, vol. I (1941/1942), vol. II (1942) (рум.)
- Юрій Іванович Левченко. Особливості реалізації політики окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях України 1941–1944 рр.
- Recensământul general al populației României din 29 decemvrie 1930, Vol. II, pag. 430-433
- Recensământul general al populației României din 29 decemvrie 1930, Vol. II, pag. 736-737
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет