Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пі нщина або Пинщина українська етнічна територія на півдні Білорусі що межує на заході з іншим українським етнічним рег

Пинщина

Пинщина

Пі́нщина, або Пинщина — українська етнічна територія на півдні Білорусі, що межує на заході з іншим українським етнічним регіоном — Берестейщиною. Часто Пінщину об'єднують з Берестейщиною в єдиний етнокультурний регіон, хоча між цими двома землями існують деякі відмінності як в історичному, так і в культурному плані. Автохтонне населення Пінщини має назву пінчуків. Історичний і культурний центр краю — місто Пінськ. Пінщина є частиною Полісся.

Пінщина
Країна image Білорусь
Столиця Пінськ
Адміністративна одиниця Берестейська обл.
image
image
Поліська округа у складі Української Держави, 1918
image
Пінщина у складі Київського князівства
image
Україна за часів Богдана Хмельницького
image
Дреговицька земля у складі УНР

Територія Пінщини

Історично в різні часи Берестейщина і Пінщина часто належали до різних адміністративних утворень, хоча кордон між ними й переміщався час від часу або на захід, або на схід. В часи Київської Русі Берестейщина належала до Волинського князівства, а Пінщина до Київського, а згодом до незалежного Турово-Пінського князівства. За часів Російської імперії Берестейщина була частиною Гродненської губернії, а Пінщина Мінської. Згідно з планами адміністративного поділу УНР Берестейщина мала належати до складу землі Підляшшя, а Пінщина стати частиною Дреговицької землі. В Українській Державі гетьмана Скоропадського Пінщина входила до Поліської округи, а Берестейщина — до Холмської губернії. Чільними містами Пінщини можна вважати Пінськ, Мозир, Турів і Столин. Головна водна артерія краю — річка Прип'ять.

Неофіційні символи

Офіційної символіки Пінщини не існує. За неофіційний прапор краю можна вважати один з прапорів так званих «ятвягів» — етнокультурного руху, що започаткувався наприкінці 80-х років на Берестейщині та Пінщині. Означений прапор має у своїй основі національний біло-червоно-білий прапор білорусів, обмежений у вжитку на державному рівні в країні владою Олександра Лукашенка. Але замість червоної на цьому прапорі знаходиться синя смуга, що символізує річку Прип'ять, як головну річку краю.

Як гербовий символ Берестейщини і Пінщини український геральдист Олександр Желіба наводить модифікований варіант герба Берестя — «у зеленому полі золотий лук зі стрілою, направленою вгору». Важливість цього елементу (лук зі стрілою) полягає в тому, що крім герба Берестя, він зустрічається також на інших міських гербах часів ВКЛ і Речі Посполитої — Пінська, Києва, Полтави, Пирятина, і символізує таким чином спільну історичну єдність цих міст.

Адміністративно-державні утворення на теренах Пінщини

image
Ринкова площа у Пінську. 30-ті р. XX ст.

В добу Київської Русі

У складі Великого князівства Литовського

У складі Речі Посполитої

В добу козацької України

У складі Російської імперії

image
Фрагмент з етнографічної мапи Олександра Ріттіха, на якому зображені північно-західні межі українців, 1875 рік.

В складі незалежної України (1918 р.)

У складі Польської Республіки

Під час нацистської окупації

У складі СРСР та сучасної Білорусі

Відомі постаті, пов'язані з Пінщиною

image
Пам'ятник Кирилові Турівському у Турові.
image
Народний пам'ятник Ф. Савичу у рідному селі.
image Зовнішні зображення
image Пам'ятний знак на честь Костянтина-Василя Острозького у Турові.

Народилися на Пінщині

  • Кирило (Терлецький) (бл. 1540/1550, [be], Пінське князівство, Велике князівство Литовське — 1607) — український церковний і політичний діяч, один з ініціаторів укладення Берестейської унії 1596-го р. В 60-х роках XVI ст. протопоп православної замкової церкви св. Дмитра у Пінську, у 1575—1585 рр. — Турово-Пінський єпископ. Мав велику підтримку від князя Костянтина-Василя Острозького, що мав земельні володіння на Пінщині. Ставши єпископом, вимагав дотримання прав і привілеїв духовенства, збирав документи з історичного минулого свого єпископства, уклав єпархіальний архів. Значну увагу приділяв зміцненню економічного становища церкви. Сприяв побудові храму св. Духа у Пінську, опікувався убогими. В серпні 1589 р. константинопольський патріарх Єремія II призначив К. Терлецького своїм екзархом в Речі Посполитій — першим з українських єпископів. Похований у родинному маєтку [be] поблизу Дорогичина.

Пов'язані з Пінщиною життям та працею

image
Греко-католицький Лещинський монастир у Пінську.
image
Панський будинок у селі Достоєві в першій половині XX ст.
image
Прип'ять під Туровом.

Мова пінчуків

image Языкъ пѣсенъ, часто отзывающихся глубокою русскою стариною, такъ же, какъ и живой говоръ Пинчуковъ, имѣя величайшее сходство съ малорусскимъ нарѣчіемъ, заключаетъ въ себѣ массу такихъ древнеславянскихъ, церковнославянскихъ и старорусскихъ словъ, какихъ мы не находимъ ни въ малорусскомъ нарѣчіи, ни тѣмъ болѣе въ бѣлорусскомъ; въ фонетикѣ языка и въ грамматикѣ его мы встрѣчаемъ такіе элементы, какихъ не существуетъ въ упомянутыхъ нарѣчіяхъ. image

Цікаві факти

Твір білоруського письменника ХІХ ст. Вінцента Дуніна-Мартинкевича «Пінська шляхта» вважається класичним та вивчається в білоруській школі. Але згідно з дослідженнями сучасних науковців, твір можливо було написано невідомим автором пінською говіркою української мови, а Дунін-Мартинкевич лише переклав його на білоруську, та переробив навіть імена героїв (так, наприклад, Грицько став Гришкою).

Для порівняння: Оригінальний текст пінською говіркою:

М а р и с я (сама, сидя на скамье, прядет припевая).

№ 1 Тяжко жыты мни, дыўчаты, С мыленким ў разлуце,— Лает батько, лает маты, Що сырдэнко ў скуце. Годы сыдыт над прясныцей, Я хочу быт молодыцей. Маты каже: вик молоды, Ой, ты еще мала! А вже сама в эты годы С батьком любовала! Годы сыдыт над прясныцей, Я хочу быть молодыцей.

Ой, так! Нэхай ганыт батько, нехай лает маты, а я люблю Грыцька и любити его вик буду. Ой, бэдные ж наши головэньки! Що се за дур напав на батькоў? По пьяну завэлыса дай побылыса с собою за шляхецьтво, а мы с Грыцьком чрез то горуем да унываем. Его батько подаў на мого ў суд жалобу, и сигодня прыидет у околыцю Найяснейшая Корона на слидство.

Переклад Дуніна-Мартинкевича:

М А Р Ы С Я (седзячы на лаўцы, прадзе і прыпявае)

№ 1 Цяжка жыці мне, дзяўчаці, 3 міленькім ў разлуцы, − Лае бацька, лае маці, Што сэрцайка ў скуцы. Годзе сядзець над прасніцай, − Я хачу быць маладзіцай! Маці кажа: век малоды, Ой, ты яшчэ мала! А сама ўжо ў гэты годы Бацьку пакахала. Годзе сядзець над прасніцай, − Я хачу быць маладзіцай!

Ой, так! Няхай ганіць бацька, няхай лае маці, а я люблю Грышку і любіць яго век буду. Ой, бедныя ж нашы галованькі!.. Што гэта за дур напаў на бацькоў? П’яныя завяліся ды пабіліся з сабою за шляхецтва, а мы з Грышкам праз тое гаруем і ныем. Яго бацька падаў на майго ў суд скаргу, і сягоння прыедзе ў ваколіцу найяснейшая карона на прасоку.


  • image
    Рукопис «Пінської шляхти» мовою оригіналу.
  • image
    Ресторан «Пінська шляхта» у Пінську.

Історичні пам'ятки

image
Українські єпископи на соборі в Пінську 1942 р.

Історичні події

Примітки

  1. Пинщина // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 2048. — .
  2. За іншим тлумаченням — річку Сож. Флаги этнических групп Беларуси. // Сайт «Вексиллография». (рос.)
  3. Олександр Желіба. Геральдика Берестейщини. // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. — Випуск 6. — Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2007.– С. 59-64.
  4. Петро Содоль. Організаційна структура УПА. // Українська повстанча армія, 1943-49, довідник другий, Нью-Йорк, Пролог, 1995. [ 30 травня 2012 у Wayback Machine.]
  5. Акафіст святителю Кирилові — ікос 8.
  6. Михайло Максимович. Письма о князьях Острожских к графине А. Д. Блудовой. — Киев: В типографии Федорова, 1868. — 54 с. (рос.)
  7. Леонід Тимошенко. Заповіти, смерть і поховання єпископа Кирила Терлецького. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — Вип. ХІ–ХІІ. — Дрогобич: Коло, 2008. — С. 474—476. [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  8. Федір Клімчук. Франц Савич (1815—1845) // Голос. Український інформаційний сайт про Берестейщину.
  9. Олександр Коваленко. Мартин Небаба — герой Сіверщини та Пінська. // Полководці Війська Запорізького: Історичні портрети. — Редкол: В.Смолій (відп. ред.) та ін. — Київ.: Вид. дім «KM Academia», 1998 — Кн. 1 — 400 с.
  10. Володимир Леонюк. Словник Берестейщини. — Львів: Афіша, 1996 — С. 121—122.
  11. Булгаковский Д. Г. Пинчуки. Этнографический сборник: песни, загадки, пословицы, обряды, приметы, предрассудки, поверья, суеверья и местный словарь. // Записки Императорского Русского географического общества по отделению этнографии. – Т. XIII. – Вып. 3. – СПб., 1890. С. 159 (рос.)
  12. Ніна Мечковська. Винцент Дунин-Марцинкевич не был автором водевиля «Пинская шляхта». // Wiener Slawistischer Almanach 46 (2000) С. 225—238 [ 1 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

  • Булгаковский Д. Г. Пинчуки. Этнографический сборник: песни, загадки, пословицы, обряды, приметы, предрассудки, поверья, суеверья и местный словарь. // Записки Императорского Русского географического общества по отделению этнографии. — Т. XIII. — Вып. 3. — СПб., 1890. — 200 с. (рос.)
  • Данило Щербаківський. Сторінка з української демонології (Вірування про холеру). // Наук. зб. іст. секції ВУАН за рік 1924. К., 1925. Т. XIX. (В статті йде мова про цікавий народний звичай «обперізування» церкви намітками в м. Сутче на Пінщині).
  • Петро Кралюк. Пінськ і пінчуки. // Літакцент. 14.01.2011
  • Володимир Леонюк. Поліська розмежувальна лінія. // Над Бугом і Нарвою. Український часопис Підляшшя.
  • Присяга їх милостивих панів шляхти пінської, дана гетьману Богдану Хмельницькому 20 червня 1657 р. // В'ячеслав Липинський. Україна на переломі. 1657—1659. — Відень, 1920. — С. 11—17.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Pi nshina abo Pinshina ukrayinska etnichna teritoriya na pivdni Bilorusi sho mezhuye na zahodi z inshim ukrayinskim etnichnim regionom Berestejshinoyu Chasto Pinshinu ob yednuyut z Berestejshinoyu v yedinij etnokulturnij region hocha mizh cimi dvoma zemlyami isnuyut deyaki vidminnosti yak v istorichnomu tak i v kulturnomu plani Avtohtonne naselennya Pinshini maye nazvu pinchukiv Istorichnij i kulturnij centr krayu misto Pinsk Pinshina ye chastinoyu Polissya Pinshina Krayina Bilorus StolicyaPinsk Administrativna odinicyaBerestejska obl Poliska okruga u skladi Ukrayinskoyi Derzhavi 1918 Pinshina u skladi Kiyivskogo knyazivstva Ukrayina za chasiv Bogdana Hmelnickogo Dregovicka zemlya u skladi UNRTeritoriya PinshiniIstorichno v rizni chasi Berestejshina i Pinshina chasto nalezhali do riznih administrativnih utvoren hocha kordon mizh nimi j peremishavsya chas vid chasu abo na zahid abo na shid V chasi Kiyivskoyi Rusi Berestejshina nalezhala do Volinskogo knyazivstva a Pinshina do Kiyivskogo a zgodom do nezalezhnogo Turovo Pinskogo knyazivstva Za chasiv Rosijskoyi imperiyi Berestejshina bula chastinoyu Grodnenskoyi guberniyi a Pinshina Minskoyi Zgidno z planami administrativnogo podilu UNR Berestejshina mala nalezhati do skladu zemli Pidlyashshya a Pinshina stati chastinoyu Dregovickoyi zemli V Ukrayinskij Derzhavi getmana Skoropadskogo Pinshina vhodila do Poliskoyi okrugi a Berestejshina do Holmskoyi guberniyi Chilnimi mistami Pinshini mozhna vvazhati Pinsk Mozir Turiv i Stolin Golovna vodna arteriya krayu richka Prip yat Neoficijni simvoliOficijnoyi simvoliki Pinshini ne isnuye Za neoficijnij prapor krayu mozhna vvazhati odin z praporiv tak zvanih yatvyagiv etnokulturnogo ruhu sho zapochatkuvavsya naprikinci 80 h rokiv na Berestejshini ta Pinshini Oznachenij prapor maye u svoyij osnovi nacionalnij bilo chervono bilij prapor bilorusiv obmezhenij u vzhitku na derzhavnomu rivni v krayini vladoyu Oleksandra Lukashenka Ale zamist chervonoyi na comu prapori znahoditsya sinya smuga sho simvolizuye richku Prip yat yak golovnu richku krayu Yak gerbovij simvol Berestejshini i Pinshini ukrayinskij geraldist Oleksandr Zheliba navodit modifikovanij variant gerba Berestya u zelenomu poli zolotij luk zi striloyu napravlenoyu vgoru Vazhlivist cogo elementu luk zi striloyu polyagaye v tomu sho krim gerba Berestya vin zustrichayetsya takozh na inshih miskih gerbah chasiv VKL i Rechi Pospolitoyi Pinska Kiyeva Poltavi Piryatina i simvolizuye takim chinom spilnu istorichnu yednist cih mist Administrativno derzhavni utvorennya na terenah PinshiniRinkova plosha u Pinsku 30 ti r XX st V dobu Kiyivskoyi Rusi Kiyivska zemlya Turivske knyazivstvo Pinske knyazivstvo U skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo Turivske knyazivstvo Pinske knyazivstvo Mozirske knyazivstvo Mozirskij povit spochatku u skladi Kiyivskogo knyazivstva potim Kiyivskogo voyevodstva U skladi Rechi Pospolitoyi Pinskij povit Berestejskogo voyevodstva V dobu kozackoyi Ukrayini Pinsko Turivskij polk U skladi Rosijskoyi imperiyi Fragment z etnografichnoyi mapi Oleksandra Rittiha na yakomu zobrazheni pivnichno zahidni mezhi ukrayinciv 1875 rik Pinskij i Mozirskij poviti Minskoyi guberniyi V skladi nezalezhnoyi Ukrayini 1918 r Za chasiv UNR Dregovicka zemlya m Mozir administrativnij centr Za chasiv Ukrayinskoyi Derzhavi Mozirskij povit Kiyivskoyi guberniyi Pinskij povit Volinskoyi guberniyi obidva do 14 serpnya 1918 r Poliska okruga z 14 serpnya 1918 r m Mozir administrativnij centr U skladi Polskoyi Respubliki Pinskij Stolinskij Dorogichinskij ta Lunineckij poviti Poliskogo voyevodstva Pid chas nacistskoyi okupaciyi Rajhskomisariat Ukrayina Pinska ta Stolinska okrugi Generalnoyi okrugi Volin Podillya Mozirska okruga Generalnoyi okrugi Zhitomir U skladi UPA nadrajon Pinske Sarnenskoyi okrugi Shidnogo krayu Pivnichno zahidnih ukrayinskih zemel PZUZ U skladi SRSR ta suchasnoyi Bilorusi Mozirska okruga Poliska oblast m Mozir administrativnij centr Pinska oblast Berestejska ta Gomelska oblastiVidomi postati pov yazani z PinshinoyuPam yatnik Kirilovi Turivskomu u Turovi Narodnij pam yatnik F Savichu u ridnomu seli Zovnishni zobrazhennya Pam yatnij znak na chest Kostyantina Vasilya Ostrozkogo u Turovi Narodilisya na Pinshini Kirilo Turivskij bl 1130 Turiv Turivske knyazivstvo Kiyivska zemlya pislya 1182 Turiv Turivske knyazivstvo shidnoslov yanskij mislitel krasnomovnij propovidnik ruskij Zolotoust pravoslavnij ta greko katolickij svyatij Yepiskop Turivskij Deyaki tvori Kirila perekladeni suchasnoyu ukrayinskoyu movoyu napriklad Pritcha pro dushu i tilo Za deyakimi vidomostyami moshi Kirila Turivskogo zberigalisya u Kiyevo Pecherskij lavri Kostyantin Vasil Ostrozkij 1526 Turiv Velike knyazivstvo Litovske 1608 ukrayinskij knyaz magnat voyennij politichnij i kulturnij diyach mecenat Odin z najzamozhnishih i najvplivovishih magnativ Velikogo Knyazivstva Litovskogo ta Rechi Pospolitij senator Rechi Pospolitoyi nekoronovanij korol Rusi zasnovnik Ostrozkoyi akademiyi Sin velikogo getmana litovskogo knyazya Kostyantina I Ostrozkogo Narodivsya v Turovi yakij znahodivsya u volodinni knyaziv Ostrozkih z 1508 po 1620 rr U dokumentah togo chasu Ostrozki nazivalisya blagovirnimi knyazyami Turivskimi i bazhali vesti svij rodovid vid volodariv Turovo Pinskogo knyazivstva z chasiv Kiyivskoyi Rusi Pradid Kostyantina Vasilya Vasil Ostrozkij Krasnij buv turivskim namisnikom a batko Kostyantin Ivanovich Ostrozkij volodiv Turovom i pomer tut 1530 rr Kirilo Terleckij bl 1540 1550 be Pinske knyazivstvo Velike knyazivstvo Litovske 1607 ukrayinskij cerkovnij i politichnij diyach odin z iniciatoriv ukladennya Berestejskoyi uniyi 1596 go r V 60 h rokah XVI st protopop pravoslavnoyi zamkovoyi cerkvi sv Dmitra u Pinsku u 1575 1585 rr Turovo Pinskij yepiskop Mav veliku pidtrimku vid knyazya Kostyantina Vasilya Ostrozkogo sho mav zemelni volodinnya na Pinshini Stavshi yepiskopom vimagav dotrimannya prav i privileyiv duhovenstva zbirav dokumenti z istorichnogo minulogo svogo yepiskopstva uklav yeparhialnij arhiv Znachnu uvagu pridilyav zmicnennyu ekonomichnogo stanovisha cerkvi Spriyav pobudovi hramu sv Duha u Pinsku opikuvavsya ubogimi V serpni 1589 r konstantinopolskij patriarh Yeremiya II priznachiv K Terleckogo svoyim ekzarhom v Rechi Pospolitij pershim z ukrayinskih yepiskopiv Pohovanij u rodinnomu mayetku be poblizu Dorogichina Savich Franc Andrijovich 1815 be Pinskij povit Minska guberniya Rosijska imperiya 1845 poliskij poet publicist likar Prihilnik soyuzu ukrayinciv bilorusiv ta polyakiv u borotbi proti Rosijskoyi imperiyi Narodivsya u greko katolickij svyashennickij rodini Pomer v Ukrayini u Volinskij guberniyi ryatuyuchi miscevih meshkanciv vid epidemiyi holeri Avtor programnoyi poeziyi Tam blizko Pinska poliskoyu govirkoyu Pov yazani z Pinshinoyu zhittyam ta praceyu Greko katolickij Leshinskij monastir u Pinsku Panskij budinok u seli Dostoyevi v pershij polovini XX st Makarij 1497 be Mozirskij povit Kiyivske voyevodstvo Velike knyazivstvo Litovske Mitropolit Kiyivskij Galickij i vsiyeyi Rusi u 1494 1497 rr Pragnuv povernuti centr cerkovnogo zhittya Rusi z Litvi u Kiyiv yakij faktichno perestav buti miscem perebuvannya golovi cerkvi pislya mongolo tatarskoyi navali Z ciyeyu metoyu 1497 r pokinuv Novogrudok ta vidpravivsya u Kiyiv Ale po dorozi u seli Skrigalovi buv perehoplenij tatarami ta zaginuv pid chas bozhestvennoyi liturgiyi Pohovanij spochatku u Svyatij Sofiyi kiyivskij zaraz moshi Makariya znahodyatsya u Volodimirskomu sobori Kiyeva U 1621 1622 rr kanonizovanij pl 1595 Pinsk Berestejske voyevodstvo Velike knyazivstvo Litovske Rich Pospolita ukrayinskij cerkovnij diyach yepiskop Holmskij u 1577 1586 rr yepiskop Pinskij i Turivskij u 1586 1595 rr Spriyav stvorennyu uniyi pravoslavnoyi ta katolickoyi cerkov Pomer za rik do Berestejskogo soboru 1596 r pershim greko katolickim yepiskopom Pinskim i Turivskim stav nastupnik Pelchickogo Jona Gogol Pohovanij v pinskomu Leshinskomu monastiri Nebaba Martin kinec XVI st 1651 politik ta vijskovij diyach kozackij polkovnik chasiv Hmelnichchini nakaznij getman ruskogo vijska u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Razom z Matviyem Gladkim i Petrom Golovackim brav uchast u vizvolenni ta oboroni Pinska vid polyakiv 1648 r Garkusha Filon pislya 1678 kozackij polkovnik diplomat rodich ta spodvizhnik Bogdana Hmelnickogo U 1648 1651 rr zi svoyimi zagonami diyav proti polyakiv na pivdennih teritoriyah VKL v rajoni Prip yati zokrema i na Pinshini Dostoyevskij Fedir Mihajlovich 1821 1881 vidomij rosijskij pismennik klasik rosijskoyi literaturi Prizvishe Dostoyevski pohodilo vid sela Dostoyeve na Pinshini yake predki pismennika otrimali u spadok vid pinskih knyaziv Z XVII st Dostoyevski zhili na Volini ta Podilli de buli greko katolickimi ta pravoslavnimi svyashenikami Didus Fedora Dostoyevskogo Andrij zgaduyetsya v istoriyi ukrayinskoyi literaturi yak poet avtor akrostiha sho opublikovanij v pochayivskomu Bogoglasniku za 1791 r Grushevskij Oleksandr Sergijovich 1877 1942 doslidnik istoriyi Ukrayini literaturoznavec etnograf zhurnalist dijsnij chlen NTSh chlen Centralnoyi Radi Brat Mihajla Grushevskogo Zhertva stalinskogo teroru Doslidzhuvav istoriyu Pinshini vid najdavnishih chasiv do XVI st Avtor gruntovnoyi praci Pinskoe Polese Istoricheskie ocherki Kiyiv 1901 1903 rr persha chastina Ocherk istorii Turovo Pinskogo knyazhestva XI XIII vekov druga chastina Turov Gorodok i Pinsk v sostave Velikogo knyazhestva Litovskogo Pinskoe starostvo korolevy Bony XIV XVI vv Pinskie akty XV XVI vv Ilyutovich Oleksandr Volodimirovich 1877 1934 Pinsk Poliske voyevodstvo Polska Respublika ukrayinskij vijskovij diyach chasiv Ukrayinskoyi Derzhavi i UNR Golova komisiyi z pitan Mozirskoyi Pinskoyi richkovoyi flotiliyi 12 listopada 1918 r ocholiv Mozirsku flotiliyu Ukrayinskogo flotu Moshinskij Yevgen Ivanovich 1881 1925 Luninec Poliske voyevodstvo Polska Respublika ukrayinskij vijskovij diyach general horunzhij ta golovnij vijskovij prokuror UNR Pohovanij u Luninci Prip yat pid Turovom Mova pinchukivYazyk pѣsen chasto otzyvayushihsya glubokoyu russkoyu starinoyu tak zhe kak i zhivoj govor Pinchukov imѣya velichajshee shodstvo s malorusskim narѣchiem zaklyuchaet v sebѣ massu takih drevneslavyanskih cerkovnoslavyanskih i starorusskih slov kakih my ne nahodim ni v malorusskom narѣchii ni tѣm bolѣe v bѣlorusskom v fonetikѣ yazyka i v grammatikѣ ego my vstrѣchaem takie elementy kakih ne sushestvuet v upomyanutyh narѣchiyah Cikavi faktiTvir biloruskogo pismennika HIH st Vincenta Dunina Martinkevicha Pinska shlyahta vvazhayetsya klasichnim ta vivchayetsya v biloruskij shkoli Ale zgidno z doslidzhennyami suchasnih naukovciv tvir mozhlivo bulo napisano nevidomim avtorom pinskoyu govirkoyu ukrayinskoyi movi a Dunin Martinkevich lishe pereklav jogo na bilorusku ta pererobiv navit imena geroyiv tak napriklad Gricko stav Grishkoyu Dlya porivnyannya Originalnij tekst pinskoyu govirkoyu M a r i s ya sama sidya na skame pryadet pripevaya 1 Tyazhko zhyty mni dyychaty S mylenkim y razluce Laet batko laet maty Sho syrdenko y skuce Gody sydyt nad pryasnycej Ya hochu byt molodycej Maty kazhe vik molody Oj ty eshe mala A vzhe sama v ety gody S batkom lyubovala Gody sydyt nad pryasnycej Ya hochu byt molodycej Oj tak Nehaj ganyt batko nehaj laet maty a ya lyublyu Grycka i lyubiti ego vik budu Oj bednye zh nashi golovenki Sho se za dur napav na batkoy Po pyanu zavelysa daj pobylysa s soboyu za shlyahectvo a my s Gryckom chrez to goruem da unyvaem Ego batko poday na mogo y sud zhalobu i sigodnya pryidet u okolycyu Najyasnejshaya Korona na slidstvo Pereklad Dunina Martinkevicha M A R Y S Ya sedzyachy na laycy pradze i prypyavae 1 Cyazhka zhyci mne dzyaychaci 3 milenkim y razlucy Lae backa lae maci Shto sercajka y skucy Godze syadzec nad prasnicaj Ya hachu byc maladzicaj Maci kazha vek malody Oj ty yashche mala A sama yzho y gety gody Backu pakahala Godze syadzec nad prasnicaj Ya hachu byc maladzicaj Oj tak Nyahaj ganic backa nyahaj lae maci a ya lyublyu Gryshku i lyubic yago vek budu Oj bednyya zh nashy galovanki Shto geta za dur napay na backoy P yanyya zavyalisya dy pabilisya z saboyu za shlyahectva a my z Gryshkam praz toe garuem i nyem Yago backa paday na majgo y sud skargu i syagonnya pryedze y vakolicu najyasnejshaya karona na prasoku Rukopis Pinskoyi shlyahti movoyu originalu Restoran Pinska shlyahta u Pinsku Istorichni pam yatkiUkrayinski yepiskopi na sobori v Pinsku 1942 r Turivske YevangeliyeIstorichni podiyiPinskij sobor 1942 rokuPrimitkiPinshina Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1957 Kn 2 t 2 Golinskij Zernov S 2048 ISBN 5 7707 4049 3 Za inshim tlumachennyam richku Sozh Flagi etnicheskih grupp Belarusi Sajt Veksillografiya ros Oleksandr Zheliba Geraldika Berestejshini Ukrayinskij vimir Mizhnarodnij zbirnik informacijnih osvitnih naukovih metodichnih statej i materialiv z Ukrayini ta diaspori Vipusk 6 Nizhin Vidavnictvo NDU im M Gogolya 2007 S 59 64 Petro Sodol Organizacijna struktura UPA Ukrayinska povstancha armiya 1943 49 dovidnik drugij Nyu Jork Prolog 1995 30 travnya 2012 u Wayback Machine Akafist svyatitelyu Kirilovi ikos 8 Mihajlo Maksimovich Pisma o knyazyah Ostrozhskih k grafine A D Bludovoj Kiev V tipografii Fedorova 1868 54 s ros Leonid Timoshenko Zapoviti smert i pohovannya yepiskopa Kirila Terleckogo Drogobickij krayeznavchij zbirnik Vip HI HII Drogobich Kolo 2008 S 474 476 7 serpnya 2016 u Wayback Machine Fedir Klimchuk Franc Savich 1815 1845 Golos Ukrayinskij informacijnij sajt pro Berestejshinu Oleksandr Kovalenko Martin Nebaba geroj Sivershini ta Pinska Polkovodci Vijska Zaporizkogo Istorichni portreti Redkol V Smolij vidp red ta in Kiyiv Vid dim KM Academia 1998 Kn 1 400 s Volodimir Leonyuk Slovnik Berestejshini Lviv Afisha 1996 S 121 122 Bulgakovskij D G Pinchuki Etnograficheskij sbornik pesni zagadki poslovicy obryady primety predrassudki poverya sueverya i mestnyj slovar Zapiski Imperatorskogo Russkogo geograficheskogo obshestva po otdeleniyu etnografii T XIII Vyp 3 SPb 1890 S 159 ros Nina Mechkovska Vincent Dunin Marcinkevich ne byl avtorom vodevilya Pinskaya shlyahta Wiener Slawistischer Almanach 46 2000 S 225 238 1 kvitnya 2016 u Wayback Machine ros LiteraturaBulgakovskij D G Pinchuki Etnograficheskij sbornik pesni zagadki poslovicy obryady primety predrassudki poverya sueverya i mestnyj slovar Zapiski Imperatorskogo Russkogo geograficheskogo obshestva po otdeleniyu etnografii T XIII Vyp 3 SPb 1890 200 s ros Danilo Sherbakivskij Storinka z ukrayinskoyi demonologiyi Viruvannya pro holeru Nauk zb ist sekciyi VUAN za rik 1924 K 1925 T XIX V statti jde mova pro cikavij narodnij zvichaj obperizuvannya cerkvi namitkami v m Sutche na Pinshini Petro Kralyuk Pinsk i pinchuki Litakcent 14 01 2011 Volodimir Leonyuk Poliska rozmezhuvalna liniya Nad Bugom i Narvoyu Ukrayinskij chasopis Pidlyashshya Prisyaga yih milostivih paniv shlyahti pinskoyi dana getmanu Bogdanu Hmelnickomu 20 chervnya 1657 r V yacheslav Lipinskij Ukrayina na perelomi 1657 1659 Viden 1920 S 11 17

Дата публікації:
Топ