Пінський повіт або Пинський повіт історична адміністративно територіальна одиниця у складі Мінської губернії Російської

Пінський повіт (або Пинський повіт) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Мінської губернії Російської імперії у 1793—1917 роках і Української Народної Республіки в 1918—1919 роках. Адміністративний центр — місто Пінськ.

Пінський повіт
Герб повітового центру
Губернія	Мінська губернія
Центр	Пінськ
Створений	1793
Площа	992 248 (10840.3 км²) (1886)
Населення	230 800 осіб (1897)
Густота	21.3 осіб / км²
Попередники	Пінський повіт (Велике князівство Литовське)
Наступники	Пінський повіт (II Річ Посполита)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пінський повіт.

Склад

Станом на 1886 рік налічував 215 сільських громад, 389 поселень у 23 волостях. Населення — 129257 осіб (64713 чоловічої статі та 64544 — жіночої), 3789 дворових господарств.

Земля повіту
	Площа, десятин	З них орної, десятин
Сільських громад	192805	96089
Приватної власності	646375	40861
Казенної власності	147848	2099
Іншої власності	5220	2230
Загалом	992248	141279

Адміністративний поділ

Поділявся на 23 волості:

Кожан-Городецька
Кухоцковольська
Любешевська
Лунинська
Морочанська
Поріцька
Радчицька
Ставоцька
Столинська
Теребежівська
Хоїнська
місто Пінськ зі станцією Паракокс та урочищем Гай.

Населення

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, пінчуки вважалися етнографічною групою українців.

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 81,4 %, поляків — 9,9 %, євреїв — 8 %, німців — 0,2 %, татар — 0,05 %.

Територія колишнього повіту сьогодні

Територія 6 колишніх волостей сьогодні розташовані на території України — Кухітсько-Вольська, Любешівська, Морочанська повністю, Радчицька - села Бутове, Вичівка, Вовчиці, Дібрівськ, Іванчиці, Сварицевичі, Серники, Теребежівська волость - села Будимля, Городище, Переброди, Смородськ, Тумень, Хоїнська волость - села Гориничі, Комари, Ниговищі, Омит, Прикладники. Зараз це територія Рівненської області - села Біле, Бишляк, Великі Телковичі, Новосілки та Малі Телковичі, Будимля, Городище, Зелень, Переброди, Сварицевичі, Смородськ, Тумень та Волинської області - села Винімок, Волиця, Городок, Нові Червища, Пнівне, Рудка-Червинська, Соснівка, Старі Червища, Тоболи, Фаринки.

Примітки

Леонюк В. Пинський повіт // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 236. — .
рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 361. (рос. дореф.)
Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 155. (рос. дореф.)

Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Леонюк-1] Леонюк В. Пинський повіт // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 236. — .

[2] рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.

[Чубинський-3] Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 361. (рос. дореф.)

[Ріттіх-4] Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 155. (рос. дореф.)