Мелькі́тська гре́ко-католи́цька це́рква (араб. كنيسة الروم الملكيين الكاثوليك, трансліт. Kanīsat ar-Rūm al-Malakiyyīn al-Kāṯūlīk; грец. Μελχιτική Ελληνική Καθολική Εκκλησία, трансліт. Melkhitikí Ellinikí Katholikí Ekklisía; лат. Ecclesiae Graecae Melkitae Catholicae), іноді називають, посилаючись на її візантійський обряд, Мелькі́тською візанті́йською католи́цькою це́рквою — східно-католицький патріархат sui juris, який знаходиться в повному євхаристійному спілкуванні з Латинською церквою, так і з 22 іншими східно-католицькими церквами, утворюючи разом Католицьку церкву. Церкву очолює Патріарх Юссеф І Абсі, штаб-квартира якого знаходиться в катедральному соборі Успенської Богоматері, Дамаск, Сирія. Католики-мелкіти ведуть свою історію від перших християн Антіохії, яка раніше була частиною Сирії, а тепер у Туреччині, 1 століття нашої ери, де християнство було запроваджено святим Петром.
Мелькітська греко-католицька церква | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Собор Успіння Богоматері, Дамаск, Сирія | ||||
Засновники | Бенедикт XIII | |||
Дата заснування | 1 жовтня 1724 | |||
Статус | Sui iuris | |||
У складі | Католицької церкви | |||
Самостійність визнана | 15 березня 1729 | |||
Перший предстоятель | Перший автокефальний Патріарх | |||
Чинний предстоятель | Юссеф І Абсі Мелкітський грецький патріарх Антіохії | |||
Центр | Дамаск | |||
Кафедральний собор | Собор Успіння Богоматері | |||
Основна юрисдикція | Єгипет, Палестина, Ізраїль, Туреччина, Ліван, Судан, Сирія та Ірак | |||
Юрисдикція для діаспори | Аргентина, Австралія, Нова Зеландія, Бразилія, Канада, Франція, Мексика, США, Венесуела та Швеція | |||
Літургічна мова | арабська, грецька Діаспора: французька, англійська, португальська, іспанська | |||
Музична традиція | візантійська | |||
Церковний календар | григоріанський | |||
Єпископів | 35 | |||
Парафій | 511 | |||
Священиків | 552 | |||
Вірних | 1,568,239 | |||
Офіційний сайт | melkitepat.org |
Церква мелькітів пов'язана з Грецькою православною церквою Антіохії. В основному вона зосереджена в Сирії, Лівані, Йорданії, Ізраїлі та Палестині. Однак мелкітські греко-католики присутні в усьому світі через міграцію через переслідування. За межами Близького Сходу Мелкітська церква також зросла завдяки змішанням шлюбів та наверненню людей різних етнічних культур, а також транритуалізму. На сьогодні кількість вірних у світі становить приблизно 1,6 мільйона. У той час як літургійні традиції візантійського обряду Мелькітської греко-католицької церкви ідентичні традиціям Східного православ'я, церква офіційно є частиною Католицької церкви з часу укладення з Святим Престолом церковної унії в 1724 році.
Мелькітська греко-католицька церква є четвертою (після УГКЦ, Сиро-малабарської й Маронітської церков) східно-католицькою церквою за кількістю вірних.
Назва
Мелькіт, від сирійського слова malkā для "короля" та арабського слова Malakī (араб. ملكي, що означає "королівський", і, за його розширенням, "імператорський"), спочатку був принизливим терміном для християн Близького Сходу, які прийняли авторитет Халкідонського собору (451 р.) та візантійського імператора, термін, який застосовували до них нехалкідонці. З халкедонських церков греко-католики продовжують використовувати цей термін, тоді як східні православні - ні.
Грецький елемент означає спадщину церкви візантійського обряду, літургію, яку використовують усі східні православні церкви.
Термін католик визнає спілкування з Латинською церквою і передбачає участь у вселенській християнській церкві. Згідно з церковною традицією, Антиохійська церква Мелкіта є "найстарішою християнською спільнотою в світі".
В арабській мові, офіційній мові церкви, вона називається ар-Рум аль-Катулік (араб. الروم الكاثوليك). Арабське слово "Рум" означає римський, від грецького слова "Romaioi", яким грекомовні східні (називаються "візантійською" сучасною мовою) римляни продовжували ідентифікувати себе навіть тоді, коли Римська імперія перестала існувати деінде. Назва буквально означає "римо-католик", що заплутано сприймає сучасного англомовного, але це стосується не латиномовної західно-католицької церкви Риму, а скоріше грекомовного східно-православного "візантійського" римського спадку, тяжкістю якого було місто «Новий Рим» (лат. Nova Roma, грец. Νέα Ρώμη), тобто Константинополь.
Історія
Давня історія
У перекладі з арабської (Malaki) та сирійської (malkaya) слово «мелькіт» (мелхіт) означає «царський» або «імператорський». Спочатку це слово вживалось на теренах Сирії та Єгипту в негативному значенні, оскільки воно було пов'язане з розколом східного християнства після Халкедонського Собору 451 року.
Частина християн стародавніх Антіохійського й Олександрійського Патріархатів прийняла постанови цього Собору (в яких, зокрема, було остаточно сформульовано догмат про повноту людської і божественної природи в Ісусі Христі), а інша частина вбачала у формулюваннях Халкедонського Собору відхід від богослов'я святого Кирила Олександрійського і не прийняла соборових формулювань, тому їх часто називають «дохалкедонськими». Задля збереження політичної і релігійної єдності держави імператор Візантійської імперії Маркіян намагався схилити «дохалкедонців» до прийняття соборових постанов (у тому числі й силовими методами. Водночас він всіляко підтримував ту частину християн (а це було переважно грекомовне населення міст, на відміну від сирійців та коптів, які проживали в провінціях), яка прийняла Халкедонський Собор. Таким чином на території Сирії і Єгипту християнська спільнота розділилась на дві паралельні церковні сім'ї: Церкви візантійської традиції, що були в єдності з Константинополем (Патріархат Антіохії і Патріархат Олександрії, які були встановлені на Нікейському Соборі 325 року, і Єрусалимський Патріархат, заснований на Халкедонському Соборі 451 року) та Сирійську (сучасні Сирія і Ліван) і Коптську Церкву на території Єгипту. Через підтримку «халкедонців» державною владою сирійці та копти почали називати їх «мелькітами», тобто «імператорськими». Сьогодні остаточно невідомо, відколи самі мелькіти почали використовувати це слово як самоназву для своєї Церкви та традиції.
Після завоювання Близького Сходу арабами між VII і X століттями столиці всіх трьох східних патріархатів — Антіохійського, Єрусалимського та Александрійського — опинилися під мусульманським пануванням. Наслідком цього стало значне послаблення позицій цих патріархатів, яке розпочалося ще з несторіанського та монофізитського розколів.
«Дохалкедонські» християни, які зазнавали утисків від візантійського імператора, під час війни із завойовниками більше допомагали їм, аніж ставали на захист Візантії. Однак після завоювання і «дохалкедонці», і «мелькіти» цих Патріархатів стали переслідуваними меншинами під арабським пануванням. Візантійці відвоювали Антіохію у 968-969 роках, і саме на цей період (з 969 по 1085 роки) припадає етап найінтенсивнішого засвоєння мелькітами візантійського обряду та впровадження практик Константинопольської Церкви. У цей час також міцнішає зв'язок між Патріархатами Сходу й Константинопольським престолом, тому після розриву єдності між Римом і Константинополем Єрусалим, Антіохія і Олександрія залишаються головним чином на боці Константинополя. Хоча за примирення між греками та латинянами виступав тодішній Патріарх Антіохії Петро III (1053-1076?), то все ж Церкви Сходу перервали зв'язки із Римським Апостольським Престолом. Як зазначає у своїй праці з історії Мелькітської ГКЦ Екзарх Парижа єпископ Джозеф, розрив між мелькітами і римо-католиками посилився після завоювання хрестоносцями Сходу, а саме після того, як мелькітську ієрархію замінили латинськими Патріархами. Насильне підпорядкування місцевої Церкви латинській ієрархії, за словами Екзарха, спричинило подальше відчуження та повний розрив зв'язків Антіохії з Римом. Після відвоювання візантійцями Антіохії Мелькітська Церква остаточно уніфікувала свої традиції із Константинопольською Церквою, цілковито відкинувши давню сирійську традицію. Найбільшою мірою процес «візантинізації» відбувався в час патріаршества Теодора IV (Вальсамона), який очолював Антіохійську Церкву з 1189 до 1195 року. Крім того, з XII ст. Патріархи Антіохії жили в Константинополі та звідти здійснювали свою владу.
В результаті всі три патріархати опинилися у залежності від Константинопольського патріархату, і, зокрема, хоча серед вірних були єгиптяни та сирійці, що розмовляли коптською або арамейською, вище духовенство призначалося Константинополем із числа греків, що призводило до конфліктів, найвиразніших — в антіохейській церкві. Верховенство Константинополя посилилося із становленням Османської імперії (XIV ст.), запроваджена там система міллетів делегувала константинопольському патріарху опіку над усіма християнами, що мешкали на території імперії.
Велика схизма 1054 року спричинила розрив східних церков з Римом, проте вірні антіохійської, єрусалимської та александрійської церков не проявляли такої ворожості до Риму, як Константинопольський патріархат. Питання відновлення єдності православних церков зі святим престолом підіймались на Ліонському і на Флорентійському соборах і патріархи Александрії, Антіохії і Єрусалиму підтримували питання укладення унії. Хрестові походи, що поглибили прірву у стосунках Риму і Константинополю не залишили по собі такого негативного сліду в Єрусалимі та Антіохії через внутріцерковні конфлікти. Незалежно від хрестових походів в Сирії і Палестині діяли латинські місії кармелітів, францисканців, а з 1583 також єзуїтів.
Діяльність латинян активізувалась в часи контрреформації. Католицький прозелітизм мав певні переваги завдяки гарантіям європейських держав для католиків, що жили в Османській імперії. Міжнародні домовленості давали їм правовий захист від переслідування з боку турецької влади, якого були позбавлені місцевої православної церкви.
Під владою мусульман
Після чергового завоювання Палестини і Сирії, цього разу мамелюками, у 1268 році резиденцію Антіохійського Патріарха було повернено назад до Сирії, однак мамелюки не дозволили повернутись Патріарху в Антіохію. Відтоді й до сьогодні першопрестольним містом Мелькітської Церкви є Дамаск.
Після завоювання Дамаску Оттоманською імперією в 1516 році Антіохійський Патріарх підпорядковується Константинопольському Патріарху як єдиному голові християн в турецькій державі. З цього часу Олександрійська та Єрусалимська, як раніше Антіохійська Церква, були остаточно асимільовані візантійською традицією. Починаючи з 1543 року, їхні єпархії очолюють лише греки. Тільки в Антіохійській Церкві Патріархів обирали з-посеред місцевого кліру, а також багато очільників Антіохійського Патріархату намагались підтримувати зв'язки з Римським Апостольським Престолом.
У XVII та XVIII століттях на політичну арену Близького Сходу виходять Англія і Франція. Завдяки цьому свою місіонерську діяльність на території Антіохійського Патріархату розпочали латинські ордени Кармелітів, Єзуїтів та Капуцинів. До окремих місіонерських успіхів цих монахів слід зарахувати те, що до ідеї відновлення єдності з Римським Престолом схилилась частина єпископату та духовенства Патріархату.
Мелькітська Церква знову розділилась — група, яка виступала за відновлення єдності з Римом, зосередилась у Дамаску, а група противників — у місті Алеппо.
А вже 13 серпня 1729 року Папа Бенедикт XIII визнав Кирила IV Патріархом Антіохії.
Становлення церкви
Рух за возз'єднання церков активізувався на початку XVIII століття. 1709 року патріарх Антіохійський визнав зверхництво Папи, однак це призвело до розколу всередині антіохійської церкви. Центром прихильників унії став Дамаск, а противників — Алеппо. Наступний антіохійський патріарх, Афанасій III, призначений патріархом 1720 підтримував провізантійську позицію і призначив своїм наступником ченця Сильвестра, прихильника алеппської партії і противника унії. Однак по смерті Афанасія, 1724 року, дамаські не погодилися з кандидатурою Сильвестра і обрали патріархом свого прихильника — Кирила VI. Після втручання Константинопольського патріарха і турецького уряду, які підтримали Сильвестра, Кирило змушений був тікати з Сирії до Лівану. А 13 серпня 1729 року Папа Бенедикт XIII визнав Кирила IV Патріархом Антіохії, що зафіксувало розділення патріархату і створення Мелькітської греко-католицької церкви.
Спочатку мелькіти існували тільки на території Сирії і Лівану, проте незабаром парафії церкви з'явилися в Палестині та Єгипті. В 1838 мелькітський католицький патріарх отримав додаткові титули патріарха Єрусалимського і Олександрійського. Визнання з боку турецької влади надійшло тільки 31 жовтня 1837 року, цього ж року Патріарха Максима III (Мазлума) було визнано главою Мелькітської греко-гатолицької церкви — незалежної від будь-якої церковної влади в Османській імперії. В 1848 році турецький уряд дозволив перенести резиденцію патріарха з Лівану в Дамаск. Церква активно росла, переважна більшість її членів становили араби-християни. У 1860 році під час антихристиянських погромів в Дамаску багато мелькітів було вбито, а інші покинули Близький Схід, поклавши початок масової еміграції. В і XIX XX століттях мелькіти поширилися по всьому світу, складаючи частину численних емігрантів з Близького сходу.
Розквіт унійної Мелькітської Церкви припадає на час патріаршества Максима III. У цей період клір МГКЦ є найосвіченішим на всьому Близькому Сході. Крім покращення внутрішнього розвитку Церкви, Патріарх також доклав значних зусиль для врегулювання взаємин із Римською курією. Він намагався боронити Мелькітську Церкву від втручання Римської курії у її внутрішні справи. На жаль, ці дії провокували затяжні конфлікти з ватиканською адміністрацією.
Напруга в стосунках між керівництвом Мелькітської Церкви і Ватиканом тривала впродовж усього XIX століття. Усередині Антіохійського Патріархату зростало невдоволення через латинізацію богословського та богослужбового життя Церкви. Апогеєм конфлікту став І Ватиканський Собор (1868–1870). Мелькітський Патріарх Григорій II (Юсеф) покинув Рим напередодні голосування за догматичну Конституцію Pastor Aeternus, у якій йшлося про непомильність Римського Папи, а також його повну юридичну владу в усій Церкві. 8 лютого 1872 року Григорій II все ж підписав Конституцію, але під тиском та із застереженням наприкінці документа:«... зі збереженням всіх прав, привілеїв і прерогатив Східних Церков».
Як зазначає Католицька енциклопедія (The New Catholic Encyclopedia, 2nd Edition, Catholic University of America), на II Ватиканському Соборі Патріарх Мелькітський Максим IV (Саєг) виступив за відновлення у Східних Церквах їх власної ідентичності, звільнення від наслідків латинізації, а також відродження богослов'я, головним чином у сфері еклезіології.
Сучасність
Мелькітська греко-католицька церква є другою за величиною (після Маронітської) Східною Католицькою Церквою на Близькому Сході. Адміністративні одиниці: Патріархат Антіохії, всього Сходу, Єрусалима та Олександрії (охоплює греко-католиків Єгипту, Судану, Ізраїлю, Йорданії, Лівану та Сирії); окремі єпархіяльні структури у Сполучених Штатах Америки, Канаді, Мексиці та Бразилії; екзархат в Аргентині, Австралії і Новій Зеландії; апостольський екзархат у Венесуелі та патріарший екзархат в Іраку, Кувейті й Стамбулі. Патріарх мелькітів проживає у Дамаску (Сирія). Мелькітська греко-католицька церква особливо ефективно розвиває дружні стосунки з Антіохійською Православною Церквою. З метою подолання поділу обидві Церкви у 1995 році заснували спільну комісію, яка працює над досягненням цього завдання.
Мелькітська греко-католицька церква включає 14 архієпархій, всі вони розташовані на території Близького Сходу. Крім них до Церкви входять п'ять єпархій діаспори — Ньютон (Массачусетс, США), Сан-Паулу, Мехіко, Сідней, Монреаль і два апостольські екзархати - Аргентини і Венесуели. Для Іраку і Кувейту мелькітський патріарх призначив двох патріарших екзархів.
Мелькітская церква — найчисленніша близькосхідна католицька громада після маронітської церкви. Згідно з даними Annuario Pontificio за 2007 рік число членів церкви близько 1,6 мільйона чоловік. Церква нараховує 511 парафій і 552 священика.
Священиків для церкви готують три семінарії — Св. Анни в Рабу (Ліван), Свято-Спасова семінарія в Бейт-Сахура (Палестинська автономія) і семінарія Св. Григорія Богослова в Ньютоні (США), що готує духовенство для США та інших англомовних країн.
Історична мова богослужіння — грецька, проте в наш час[] богослужіння проводяться також арабською, а в парафіях діаспори — англійською та іншими мовами.
Див. також
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мелькітська греко-католицька церква |
- «Діа-логос» і «діа-больос». Інтерв’ю з мелькітським митрополитом Ніколя Антиба [ 19 травня 2020 у Wayback Machine.]
- Р. Роберсон. Восточные христианские церкви [ 3 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Статистика церкви [ 4 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- Католицький вісник//"східно-католицький калейдоскоп" на святій землі[недоступне посилання з липня 2019]
Примітки
- . melkite.org. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
- Dick (2004), p. 9
- Faulk (2007), p. 5.
- Martha Liles. . Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Div takozh Katolicka cerkva Greko katolicki cerkvi Cerkva Antiohiyi ta Cerkva Yerusalima Melki tska gre ko katoli cka ce rkva arab كنيسة الروم الملكيين الكاثوليك translit Kanisat ar Rum al Malakiyyin al Kaṯulik grec Melxitikh Ellhnikh Ka8olikh Ekklhsia translit Melkhitiki Elliniki Katholiki Ekklisia lat Ecclesiae Graecae Melkitae Catholicae inodi nazivayut posilayuchis na yiyi vizantijskij obryad Melki tskoyu vizanti jskoyu katoli ckoyu ce rkvoyu shidno katolickij patriarhat sui juris yakij znahoditsya v povnomu yevharistijnomu spilkuvanni z Latinskoyu cerkvoyu tak i z 22 inshimi shidno katolickimi cerkvami utvoryuyuchi razom Katolicku cerkvu Cerkvu ocholyuye Patriarh Yussef I Absi shtab kvartira yakogo znahoditsya v katedralnomu sobori Uspenskoyi Bogomateri Damask Siriya Katoliki melkiti vedut svoyu istoriyu vid pershih hristiyan Antiohiyi yaka ranishe bula chastinoyu Siriyi a teper u Turechchini 1 stolittya nashoyi eri de hristiyanstvo bulo zaprovadzheno svyatim Petrom Melkitska greko katolicka cerkva Melkitska vizantijska katolicka cerkva lat Ecclesiae Graecae Melkitae Catholicae Sobor Uspinnya Bogomateri Damask SiriyaZasnovniki Benedikt XIIIData zasnuvannya 1 zhovtnya 1724Status Sui iurisU skladi Katolickoyi cerkviSamostijnist viznana 15 bereznya 1729Pershij predstoyatel Pershij avtokefalnij PatriarhChinnij predstoyatel Yussef I Absi Melkitskij greckij patriarh AntiohiyiCentr DamaskKafedralnij sobor Sobor Uspinnya BogomateriOsnovna yurisdikciya Yegipet Palestina Izrayil Turechchina Livan Sudan Siriya ta IrakYurisdikciya dlya diaspori Argentina Avstraliya Nova Zelandiya Braziliya Kanada Franciya Meksika SShA Venesuela ta ShveciyaLiturgichna mova arabska grecka Diaspora francuzka anglijska portugalska ispanskaMuzichna tradiciya vizantijskaCerkovnij kalendar grigorianskijYepiskopiv 35Parafij 511Svyashenikiv 552Virnih 1 568 239Oficijnij sajt melkitepat org Cerkva melkitiv pov yazana z Greckoyu pravoslavnoyu cerkvoyu Antiohiyi V osnovnomu vona zoseredzhena v Siriyi Livani Jordaniyi Izrayili ta Palestini Odnak melkitski greko katoliki prisutni v usomu sviti cherez migraciyu cherez peresliduvannya Za mezhami Blizkogo Shodu Melkitska cerkva takozh zrosla zavdyaki zmishannyam shlyubiv ta navernennyu lyudej riznih etnichnih kultur a takozh tranritualizmu Na sogodni kilkist virnih u sviti stanovit priblizno 1 6 miljona U toj chas yak liturgijni tradiciyi vizantijskogo obryadu Melkitskoyi greko katolickoyi cerkvi identichni tradiciyam Shidnogo pravoslav ya cerkva oficijno ye chastinoyu Katolickoyi cerkvi z chasu ukladennya z Svyatim Prestolom cerkovnoyi uniyi v 1724 roci Melkitska greko katolicka cerkva ye chetvertoyu pislya UGKC Siro malabarskoyi j Maronitskoyi cerkov shidno katolickoyu cerkvoyu za kilkistyu virnih NazvaMelkit vid sirijskogo slova malka dlya korolya ta arabskogo slova Malaki arab ملكي sho oznachaye korolivskij i za jogo rozshirennyam imperatorskij spochatku buv prinizlivim terminom dlya hristiyan Blizkogo Shodu yaki prijnyali avtoritet Halkidonskogo soboru 451 r ta vizantijskogo imperatora termin yakij zastosovuvali do nih nehalkidonci Z halkedonskih cerkov greko katoliki prodovzhuyut vikoristovuvati cej termin todi yak shidni pravoslavni ni Greckij element oznachaye spadshinu cerkvi vizantijskogo obryadu liturgiyu yaku vikoristovuyut usi shidni pravoslavni cerkvi Termin katolik viznaye spilkuvannya z Latinskoyu cerkvoyu i peredbachaye uchast u vselenskij hristiyanskij cerkvi Zgidno z cerkovnoyu tradiciyeyu Antiohijska cerkva Melkita ye najstarishoyu hristiyanskoyu spilnotoyu v sviti V arabskij movi oficijnij movi cerkvi vona nazivayetsya ar Rum al Katulik arab الروم الكاثوليك Arabske slovo Rum oznachaye rimskij vid greckogo slova Romaioi yakim grekomovni shidni nazivayutsya vizantijskoyu suchasnoyu movoyu rimlyani prodovzhuvali identifikuvati sebe navit todi koli Rimska imperiya perestala isnuvati deinde Nazva bukvalno oznachaye rimo katolik sho zaplutano sprijmaye suchasnogo anglomovnogo ale ce stosuyetsya ne latinomovnoyi zahidno katolickoyi cerkvi Rimu a skorishe grekomovnogo shidno pravoslavnogo vizantijskogo rimskogo spadku tyazhkistyu yakogo bulo misto Novij Rim lat Nova Roma grec Nea Rwmh tobto Konstantinopol IstoriyaDavnya istoriya Vitrazh u katolickomu sobori Blagovishennya Melkitiv v Roslindejli shtat Massachusets na zobrazhenni Hrista sho stoyit na prestoli v regaliyah vizantijskogo imperatora U perekladi z arabskoyi Malaki ta sirijskoyi malkaya slovo melkit melhit oznachaye carskij abo imperatorskij Spochatku ce slovo vzhivalos na terenah Siriyi ta Yegiptu v negativnomu znachenni oskilki vono bulo pov yazane z rozkolom shidnogo hristiyanstva pislya Halkedonskogo Soboru 451 roku Chastina hristiyan starodavnih Antiohijskogo j Oleksandrijskogo Patriarhativ prijnyala postanovi cogo Soboru v yakih zokrema bulo ostatochno sformulovano dogmat pro povnotu lyudskoyi i bozhestvennoyi prirodi v Isusi Hristi a insha chastina vbachala u formulyuvannyah Halkedonskogo Soboru vidhid vid bogoslov ya svyatogo Kirila Oleksandrijskogo i ne prijnyala soborovih formulyuvan tomu yih chasto nazivayut dohalkedonskimi Zadlya zberezhennya politichnoyi i religijnoyi yednosti derzhavi imperator Vizantijskoyi imperiyi Markiyan namagavsya shiliti dohalkedonciv do prijnyattya soborovih postanov u tomu chisli j silovimi metodami Vodnochas vin vsilyako pidtrimuvav tu chastinu hristiyan a ce bulo perevazhno grekomovne naselennya mist na vidminu vid sirijciv ta koptiv yaki prozhivali v provinciyah yaka prijnyala Halkedonskij Sobor Takim chinom na teritoriyi Siriyi i Yegiptu hristiyanska spilnota rozdililas na dvi paralelni cerkovni sim yi Cerkvi vizantijskoyi tradiciyi sho buli v yednosti z Konstantinopolem Patriarhat Antiohiyi i Patriarhat Oleksandriyi yaki buli vstanovleni na Nikejskomu Sobori 325 roku i Yerusalimskij Patriarhat zasnovanij na Halkedonskomu Sobori 451 roku ta Sirijsku suchasni Siriya i Livan i Koptsku Cerkvu na teritoriyi Yegiptu Cherez pidtrimku halkedonciv derzhavnoyu vladoyu sirijci ta kopti pochali nazivati yih melkitami tobto imperatorskimi Sogodni ostatochno nevidomo vidkoli sami melkiti pochali vikoristovuvati ce slovo yak samonazvu dlya svoyeyi Cerkvi ta tradiciyi Pislya zavoyuvannya Blizkogo Shodu arabami mizh VII i X stolittyami stolici vsih troh shidnih patriarhativ Antiohijskogo Yerusalimskogo ta Aleksandrijskogo opinilisya pid musulmanskim panuvannyam Naslidkom cogo stalo znachne poslablennya pozicij cih patriarhativ yake rozpochalosya she z nestorianskogo ta monofizitskogo rozkoliv Dohalkedonski hristiyani yaki zaznavali utiskiv vid vizantijskogo imperatora pid chas vijni iz zavojovnikami bilshe dopomagali yim anizh stavali na zahist Vizantiyi Odnak pislya zavoyuvannya i dohalkedonci i melkiti cih Patriarhativ stali peresliduvanimi menshinami pid arabskim panuvannyam Vizantijci vidvoyuvali Antiohiyu u 968 969 rokah i same na cej period z 969 po 1085 roki pripadaye etap najintensivnishogo zasvoyennya melkitami vizantijskogo obryadu ta vprovadzhennya praktik Konstantinopolskoyi Cerkvi U cej chas takozh micnishaye zv yazok mizh Patriarhatami Shodu j Konstantinopolskim prestolom tomu pislya rozrivu yednosti mizh Rimom i Konstantinopolem Yerusalim Antiohiya i Oleksandriya zalishayutsya golovnim chinom na boci Konstantinopolya Hocha za primirennya mizh grekami ta latinyanami vistupav todishnij Patriarh Antiohiyi Petro III 1053 1076 to vse zh Cerkvi Shodu perervali zv yazki iz Rimskim Apostolskim Prestolom Yak zaznachaye u svoyij praci z istoriyi Melkitskoyi GKC Ekzarh Parizha yepiskop Dzhozef rozriv mizh melkitami i rimo katolikami posilivsya pislya zavoyuvannya hrestonoscyami Shodu a same pislya togo yak melkitsku iyerarhiyu zaminili latinskimi Patriarhami Nasilne pidporyadkuvannya miscevoyi Cerkvi latinskij iyerarhiyi za slovami Ekzarha sprichinilo podalshe vidchuzhennya ta povnij rozriv zv yazkiv Antiohiyi z Rimom Pislya vidvoyuvannya vizantijcyami Antiohiyi Melkitska Cerkva ostatochno unifikuvala svoyi tradiciyi iz Konstantinopolskoyu Cerkvoyu cilkovito vidkinuvshi davnyu sirijsku tradiciyu Najbilshoyu miroyu proces vizantinizaciyi vidbuvavsya v chas patriarshestva Teodora IV Valsamona yakij ocholyuvav Antiohijsku Cerkvu z 1189 do 1195 roku Krim togo z XII st Patriarhi Antiohiyi zhili v Konstantinopoli ta zvidti zdijsnyuvali svoyu vladu V rezultati vsi tri patriarhati opinilisya u zalezhnosti vid Konstantinopolskogo patriarhatu i zokrema hocha sered virnih buli yegiptyani ta sirijci sho rozmovlyali koptskoyu abo aramejskoyu vishe duhovenstvo priznachalosya Konstantinopolem iz chisla grekiv sho prizvodilo do konfliktiv najviraznishih v antiohejskij cerkvi Verhovenstvo Konstantinopolya posililosya iz stanovlennyam Osmanskoyi imperiyi XIV st zaprovadzhena tam sistema milletiv deleguvala konstantinopolskomu patriarhu opiku nad usima hristiyanami sho meshkali na teritoriyi imperiyi Velika shizma 1054 roku sprichinila rozriv shidnih cerkov z Rimom prote virni antiohijskoyi yerusalimskoyi ta aleksandrijskoyi cerkov ne proyavlyali takoyi vorozhosti do Rimu yak Konstantinopolskij patriarhat Pitannya vidnovlennya yednosti pravoslavnih cerkov zi svyatim prestolom pidijmalis na Lionskomu i na Florentijskomu soborah i patriarhi Aleksandriyi Antiohiyi i Yerusalimu pidtrimuvali pitannya ukladennya uniyi Hrestovi pohodi sho poglibili prirvu u stosunkah Rimu i Konstantinopolyu ne zalishili po sobi takogo negativnogo slidu v Yerusalimi ta Antiohiyi cherez vnutricerkovni konflikti Nezalezhno vid hrestovih pohodiv v Siriyi i Palestini diyali latinski misiyi karmelitiv franciskanciv a z 1583 takozh yezuyitiv Diyalnist latinyan aktivizuvalas v chasi kontrreformaciyi Katolickij prozelitizm mav pevni perevagi zavdyaki garantiyam yevropejskih derzhav dlya katolikiv sho zhili v Osmanskij imperiyi Mizhnarodni domovlenosti davali yim pravovij zahist vid peresliduvannya z boku tureckoyi vladi yakogo buli pozbavleni miscevoyi pravoslavnoyi cerkvi Pid vladoyu musulman Ikonostas u melkitskij greko katolickij cerkvi Svyatogo Georgiya v Sakramento Kaliforniya Pislya chergovogo zavoyuvannya Palestini i Siriyi cogo razu mamelyukami u 1268 roci rezidenciyu Antiohijskogo Patriarha bulo poverneno nazad do Siriyi odnak mamelyuki ne dozvolili povernutis Patriarhu v Antiohiyu Vidtodi j do sogodni pershoprestolnim mistom Melkitskoyi Cerkvi ye Damask Pislya zavoyuvannya Damasku Ottomanskoyu imperiyeyu v 1516 roci Antiohijskij Patriarh pidporyadkovuyetsya Konstantinopolskomu Patriarhu yak yedinomu golovi hristiyan v tureckij derzhavi Z cogo chasu Oleksandrijska ta Yerusalimska yak ranishe Antiohijska Cerkva buli ostatochno asimilovani vizantijskoyu tradiciyeyu Pochinayuchi z 1543 roku yihni yeparhiyi ocholyuyut lishe greki Tilki v Antiohijskij Cerkvi Patriarhiv obirali z posered miscevogo kliru a takozh bagato ochilnikiv Antiohijskogo Patriarhatu namagalis pidtrimuvati zv yazki z Rimskim Apostolskim Prestolom U XVII ta XVIII stolittyah na politichnu arenu Blizkogo Shodu vihodyat Angliya i Franciya Zavdyaki comu svoyu misionersku diyalnist na teritoriyi Antiohijskogo Patriarhatu rozpochali latinski ordeni Karmelitiv Yezuyitiv ta Kapuciniv Do okremih misionerskih uspihiv cih monahiv slid zarahuvati te sho do ideyi vidnovlennya yednosti z Rimskim Prestolom shililas chastina yepiskopatu ta duhovenstva Patriarhatu Melkitska Cerkva znovu rozdililas grupa yaka vistupala za vidnovlennya yednosti z Rimom zoseredilas u Damasku a grupa protivnikiv u misti Aleppo A vzhe 13 serpnya 1729 roku Papa Benedikt XIII viznav Kirila IV Patriarhom Antiohiyi Stanovlennya cerkvi Grecko katolickij patriarshij sobor u Damasku Ruh za vozz yednannya cerkov aktivizuvavsya na pochatku XVIII stolittya 1709 roku patriarh Antiohijskij viznav zverhnictvo Papi odnak ce prizvelo do rozkolu vseredini antiohijskoyi cerkvi Centrom prihilnikiv uniyi stav Damask a protivnikiv Aleppo Nastupnij antiohijskij patriarh Afanasij III priznachenij patriarhom 1720 pidtrimuvav provizantijsku poziciyu i priznachiv svoyim nastupnikom chencya Silvestra prihilnika aleppskoyi partiyi i protivnika uniyi Odnak po smerti Afanasiya 1724 roku damaski ne pogodilisya z kandidaturoyu Silvestra i obrali patriarhom svogo prihilnika Kirila VI Pislya vtruchannya Konstantinopolskogo patriarha i tureckogo uryadu yaki pidtrimali Silvestra Kirilo zmushenij buv tikati z Siriyi do Livanu A 13 serpnya 1729 roku Papa Benedikt XIII viznav Kirila IV Patriarhom Antiohiyi sho zafiksuvalo rozdilennya patriarhatu i stvorennya Melkitskoyi greko katolickoyi cerkvi Spochatku melkiti isnuvali tilki na teritoriyi Siriyi i Livanu prote nezabarom parafiyi cerkvi z yavilisya v Palestini ta Yegipti V 1838 melkitskij katolickij patriarh otrimav dodatkovi tituli patriarha Yerusalimskogo i Oleksandrijskogo Viznannya z boku tureckoyi vladi nadijshlo tilki 31 zhovtnya 1837 roku cogo zh roku Patriarha Maksima III Mazluma bulo viznano glavoyu Melkitskoyi greko gatolickoyi cerkvi nezalezhnoyi vid bud yakoyi cerkovnoyi vladi v Osmanskij imperiyi V 1848 roci tureckij uryad dozvoliv perenesti rezidenciyu patriarha z Livanu v Damask Cerkva aktivno rosla perevazhna bilshist yiyi chleniv stanovili arabi hristiyani U 1860 roci pid chas antihristiyanskih pogromiv v Damasku bagato melkitiv bulo vbito a inshi pokinuli Blizkij Shid poklavshi pochatok masovoyi emigraciyi V i XIX XX stolittyah melkiti poshirilisya po vsomu svitu skladayuchi chastinu chislennih emigrantiv z Blizkogo shodu Rozkvit unijnoyi Melkitskoyi Cerkvi pripadaye na chas patriarshestva Maksima III U cej period klir MGKC ye najosvichenishim na vsomu Blizkomu Shodi Krim pokrashennya vnutrishnogo rozvitku Cerkvi Patriarh takozh doklav znachnih zusil dlya vregulyuvannya vzayemin iz Rimskoyu kuriyeyu Vin namagavsya boroniti Melkitsku Cerkvu vid vtruchannya Rimskoyi kuriyi u yiyi vnutrishni spravi Na zhal ci diyi provokuvali zatyazhni konflikti z vatikanskoyu administraciyeyu Napruga v stosunkah mizh kerivnictvom Melkitskoyi Cerkvi i Vatikanom trivala vprodovzh usogo XIX stolittya Useredini Antiohijskogo Patriarhatu zrostalo nevdovolennya cherez latinizaciyu bogoslovskogo ta bogosluzhbovogo zhittya Cerkvi Apogeyem konfliktu stav I Vatikanskij Sobor 1868 1870 Melkitskij Patriarh Grigorij II Yusef pokinuv Rim naperedodni golosuvannya za dogmatichnu Konstituciyu Pastor Aeternus u yakij jshlosya pro nepomilnist Rimskogo Papi a takozh jogo povnu yuridichnu vladu v usij Cerkvi 8 lyutogo 1872 roku Grigorij II vse zh pidpisav Konstituciyu ale pid tiskom ta iz zasterezhennyam naprikinci dokumenta zi zberezhennyam vsih prav privileyiv i prerogativ Shidnih Cerkov Yak zaznachaye Katolicka enciklopediya The New Catholic Encyclopedia 2nd Edition Catholic University of America na II Vatikanskomu Sobori Patriarh Melkitskij Maksim IV Sayeg vistupiv za vidnovlennya u Shidnih Cerkvah yih vlasnoyi identichnosti zvilnennya vid naslidkiv latinizaciyi a takozh vidrodzhennya bogoslov ya golovnim chinom u sferi ekleziologiyi Suchasnist Papa Pij XI ta patriarh Dimitrij I Kadi v 1923 roci Melkitska greko katolicka cerkva ye drugoyu za velichinoyu pislya Maronitskoyi Shidnoyu Katolickoyu Cerkvoyu na Blizkomu Shodi Administrativni odinici Patriarhat Antiohiyi vsogo Shodu Yerusalima ta Oleksandriyi ohoplyuye greko katolikiv Yegiptu Sudanu Izrayilyu Jordaniyi Livanu ta Siriyi okremi yeparhiyalni strukturi u Spoluchenih Shtatah Ameriki Kanadi Meksici ta Braziliyi ekzarhat v Argentini Avstraliyi i Novij Zelandiyi apostolskij ekzarhat u Venesueli ta patriarshij ekzarhat v Iraku Kuvejti j Stambuli Patriarh melkitiv prozhivaye u Damasku Siriya Melkitska greko katolicka cerkva osoblivo efektivno rozvivaye druzhni stosunki z Antiohijskoyu Pravoslavnoyu Cerkvoyu Z metoyu podolannya podilu obidvi Cerkvi u 1995 roci zasnuvali spilnu komisiyu yaka pracyuye nad dosyagnennyam cogo zavdannya Melkitska greko katolicka cerkva vklyuchaye 14 arhiyeparhij vsi voni roztashovani na teritoriyi Blizkogo Shodu Krim nih do Cerkvi vhodyat p yat yeparhij diaspori Nyuton Massachusets SShA San Paulu Mehiko Sidnej Monreal i dva apostolski ekzarhati Argentini i Venesueli Dlya Iraku i Kuvejtu melkitskij patriarh priznachiv dvoh patriarshih ekzarhiv Melkitskaya cerkva najchislennisha blizkoshidna katolicka gromada pislya maronitskoyi cerkvi Zgidno z danimi Annuario Pontificio za 2007 rik chislo chleniv cerkvi blizko 1 6 miljona cholovik Cerkva narahovuye 511 parafij i 552 svyashenika Svyashenikiv dlya cerkvi gotuyut tri seminariyi Sv Anni v Rabu Livan Svyato Spasova seminariya v Bejt Sahura Palestinska avtonomiya i seminariya Sv Grigoriya Bogoslova v Nyutoni SShA sho gotuye duhovenstvo dlya SShA ta inshih anglomovnih krayin Istorichna mova bogosluzhinnya grecka prote v nash chas koli bogosluzhinnya provodyatsya takozh arabskoyu a v parafiyah diaspori anglijskoyu ta inshimi movami Div takozhPatriarh Antiohijskij Shidni katolicki cerkviPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Melkitska greko katolicka cerkva Dia logos i dia bolos Interv yu z melkitskim mitropolitom Nikolya Antiba 19 travnya 2020 u Wayback Machine R Roberson Vostochnye hristianskie cerkvi 3 chervnya 2008 u Wayback Machine Statistika cerkvi 4 serpnya 2010 u Wayback Machine Katolickij visnik shidno katolickij kalejdoskop na svyatij zemli nedostupne posilannya z lipnya 2019 Primitki melkite org Arhiv originalu za 7 grudnya 2020 Procitovano 7 sichnya 2021 Dick 2004 p 9 Faulk 2007 p 5 Martha Liles Arhiv originalu za 10 sichnya 2021 Procitovano 7 sichnya 2021