Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацієвич Маціє вич Лев Мака рович 1 13 січня 1877 18770113 с м т Олекс

Левко Мацієвич

Левко Мацієвич
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацієвич.

Маціє́вич Лев Мака́рович (1 (13) січня 1877(18770113), с.м.т. Олександрівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 24 вересня (7 жовтня) 1910, Санкт-Петербург, Російська імперія) — корабельний інженер Російської імперії та перший авіатор українського походження, суднобудівник, автор проєктів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, морських аеропланів тощо, український громадський і політичний діяч. Один із засновників Революційної української партії (РУП).

Мацієвич, Лев Макарович
image
Народився1 (13) січня 1877(1877-01-13)
с. Олександрівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер24 вересня (7 жовтня) 1910(1910-10-07) (33 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Похованняd
Громадянствоimage Російська імперія
Національністьукраїнець
Місце проживанняКиїв, Харків, Севастополь, Санкт-Петербург
Діяльністьконструктор кораблів, авіатор, громадський діяч
Галузьавіація[1][1], d[1][1] і політична діяльність[1][1]
Alma materХарківський технологічний інститут[d] (1901)
Знання мовросійська і українська[1]
ПартіяРУП

Походження, родина

Народився в сім'ї міщанина, службовця цукрового заводу.

Батько — Мацієвич Макар Дмитрович(1850—1928), бухгалтер, згодом — управляючий цукроварні в Олександрівці, що її орендував Торговий дім братів Яхненків і Симиренка.

Мати — Тетяна Федорівна Підгаєцька, донька священика сільського приходу Київської єпархії.

В родині Мацієвичів було 7 дітей. До 1960-х років дожила лише молодша сестра Л.Мацієвича — Оксана Макарівна (тривалий час працювала вчителькою в Обояні та Харкові). Нині з нащадків роду Мацієвичів до останнього часу була на цьому світі донька наймолодшого брата, Євгена Макаровича, — Тетяна (1924-2013) та її сини — Юрій (* 1954) і Сергій (* 1960) Сахни (всі мешкають у Києві).

Дружина — Олександра. Після загибелі Лева Макаровича вдруге вийшла заміж, після 1917 емігрувала з донькою до Франції. Подальша їхня доля не відома.

Освіта

image
Меморіальна дошка на будинку, в котрому навчався молодий Лев Мацієвич

1886–1895 — навчався у 3-й Київській гімназії на Подолі, де виявив нахил до математики, фізики, хімії, іноземних мов і класичної літератури. Закінчив гімназію з лише добрими та відмінними оцінками.

1895 — вступив на механічне відділення Харківського технологічного інституту. Під час навчання входив до харківської Української студентської громади, який видавав і поширював книги рідною мовою. Серед його друзів тієї пори був, зокрема, Гнат Хоткевич.

У цей час Мацієвич демонстративно перейшов на українську мову, розмовляв і листувався нею не лише у колі однодумців, як робила тоді більшість українофілів, а й у сімейному колі, активно долучаючи близьких до української культури. Його сестри (старші Мелітина й Олександра та молодша Оксана) склали основу «жіночої української громади» та входили до самодіяльного українського театру в Харкові, під керівництвом Гната Хоткевича.

Був делегатом на Другий всеукраїнський студентський з'їзд у Києві в серпні 1899 року від харківської Студентської Громади, разом із Д. Антоновичем та М. Русовим. Після закінчення з'їзду поїхав закордон до Львова, у відрядження від Громади, щоб видрукувати відозву й постанови з'їзду.

image
Левко Мацієвич, Микола Міхновський та актор Северин Паньківський (стоїть) біля першого в Україні пам'ятника Тарасові Шевченку на території садиби Алчевських у Харкові. Орієнтовно 1900 р.

1900 — разом із Митьком Антоновичем, Мишком Русовим, та іншими був серед засновників Революційної Української Партії (РУП).

За активну громадську діяльність навесні 1901 року був виключений із інституту. Виїхав із Харкова до Севастополя, там по вільному найму поступив на роботу креслярем в креслярську майстерню Севастопольського віськового порту. Працював над дипломним проєктом.

Квітень 1902 — захистив дипломний проєкт комерційного пароплава та одержав диплом Харківського технологічного інституту на звання інженера-технолога.

Жовтень 1902 — представивши комісії Морського інженерного училища (в Кронштадті) до захисту проєкт броненосного крейсера (проєкт одержав найвищу оцінку), був зарахований на державну службу по Морському відомству.

1906 — закінчив за 1-м розрядом Миколаївську морську академію в Петербурзі (кораблебудівне відділення).

1907 — закінчив спеціальний курс УОПП (навчального загону підводного плавання) в Лібаві, був зарахований в "Списки офіцерів підводного плавання".

Державна служба

1902 — зарахований на державну службу в Корпус корабельних інженерів Морського відомства Російської імперії. Одержав посаду молодшого помічника судобудівника в Севастопольському порту.

У Севастополі брав участь у спорудженні крейсера 1-го рангу «Очаків», здійснив технічні розрахунки і спостерігав за ходом будівництва і ремонтом суден.

Від березня 1903 обіймав посади члена приймальної комісії на Севастопольському рейді, старшого помічника суднобудівника по спорудженню броненосця «Іоан Златоуст».

1904 — розробив проєкт бона Севастопольського порту.

1905 — розробив два проєкти протимінних заслонів.

Березень 1907 — переіменований з чину "старший помічник судобудівника" в чин штабс-капітана Корпусу корабельних інженерів.

Червень 1907 — у Кілі (Німеччина) спостерігав за будівництвом для російського флоту підводних човнів «Карп», «Карась» і «Камбала».

Грудень 1907 — призначений спостерігачем за спорудженням субмарин на Балтійському суднобудівному і механічному заводах (Петербург).

1908 — призначений помічником начальника конструкторського бюро Морського технічного комітету Російської імперії.

1908 — розробив проєкт захисту бойових кораблів від атак торпедами.

1908 ― одним з перших в світі розробив проєкт авіаносця, взявши за основу крейсер «Адмірал Лазарєв». Проєктна довжина мала 77 м, ширина ― 15. Ангар для літаків мав розташувати 15 бортів, які піднімали два ліфти. Пости керування і димарі мали бути встановлені уздовж бортів. Згодом розробляє варіант на 25 літаків.

Автор 14 проєктів підводних човнів (деякі ідеї, закладені в них, випередили свій час).

На початку 1908 року захопився авіацією, теорією та практикою повітроплавання.

Розробив тип літального апарата, здатного піднятися з палуби морського судна.

Разом із авіатором Єфімовим здійснив перші нічні польоти, працював над пристроєм, який мав рятувати льотчиків під час вимушеної посадки на воду, почав писати книгу «Повітроплавання у морській війні».

Березень 1909 — підвищений до чину капітана Корпусу корабельних інженерів.

Травень 1910 — після створення в Росії Відділу повітряного флоту (шеф — великий князь Олександр Михайлович) Мацієвич очолив групу зі 7 російських офіцерів, відряджених до Франції для вивчення авіаційного пілотажу (мав також завдання з закупівлі аеропланів). Перебуваючи у Франції, вивчав креслення й авіаційну літературу, багато часу провів у майстернях, де виготовляли аероплани. Відвідав 7 аеродромів, де детально ознайомився з будовою аеропланів і дирижаблів. Одночасно як голова комісії побував у Брюсселі і їздив до Британії, де оглянув близько 20 систем літальних апаратів. Постійно літав на аероплані , одержав посвідчення авіатора № 178 (це фактично означало входження до двох сотень перших у світі льотчиків).

У вересні 1910 повернувся до Санкт-Петербурга і взяв активну участь у Першому всеросійському святі повітроплавання, де завоював кілька призів і став улюбленцем столичної публіки.

Громадська діяльність

Разом зі своїм інститутським другом Олександром Коваленком (теж офіцером Чорноморського флоту) створив у Народному домі Севастополя самодіяльний робітничий театр з українським репертуаром, організовував вечори пам'яті Тараса Шевченка.

1903 — брав участь в урочистостях, присвячених відкриттю в Полтаві пам'ятника І.Котляревському, сфотографувався разом із учасниками свята — видатними діячами українського національного руху (Микола Міхновський, Михайло Старицький, Євген Чикаленко, Микола Аркас, Сергій Єфремов, Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський, Леся Українка тощо).

1904 — начальник Таврійського жандармського управління двічі повідомляв, що Мацієвич перебуває під таємним наглядом «ввиду агентурних указаний на то, что он усиленно агитировал среди рабочих Севастопольского порта».

Брав активну участь у діяльності української громади Санкт-Петербурга.

image
Пам"ятник Мацієвичу на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі

Фінансово підтримував український національний рух.

Серед друзів і знайомих Мацієвича були Михайло Коцюбинський, Микола Вороний, Олександр Олесь, Григорій Коваленко-Коломацький, Борис Лазаревський, Костянтин Арабажин, Людмила Василевська (Дніпрова Чайка), Христина Алчевська, Микола Міхновський, Симон Петлюра, Гнат Хоткевич, Юрій Коллард, Олександр Коваленко, Микола Левитський.

Загибель

Загинув в авіакатастрофі під час польоту над Комендантським полем поблизу Санкт-Петербурга на очах десятків тисяч глядачів, ставши таким чином першою жертвою російської авіації.

Комісія встановила причину катастрофи. У польоті на висоті 385 метрів (це вдалося визначити за уцілілою барограмою) лопнула дротяна розтяжка перед мотором; вона потрапила у гвинт, одна з лопатей гвинта розлетілася на шматки; дріт накрутився на вал мотора, на залишки гвинта, натягнувся — і лопнули інші розтяжки. Аероплан втратив жорсткість, клюнув носом; авіатор, відкинув тіло назад, щоб вирівняти машину, та випав. Якби і не випав, все одно ніщо не врятувало б його. Протокол підписали: полковник Найдьонов, авіатори Михайло Єфімов і Генріх Сегно.

Похорон капітана Мацієвича 28 вересня (11 жовтня) 1910 перетворився на багатолюдну маніфестацію, якої Петербург не бачив від часу смерті Федора Достоєвського. На похоронах Симон Петлюра поклав вінок з синьо-жовтою (з українськомовним написом) та червоною стрічками.

image
Похоронна процесія авіатора Лева Мацієвича

Похований на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври в Петербурзі. На його могилу поклали 350 вінків.

image
Пам'ятний камінь на місці загибелі Лева Мацієвича

На могилі Мацієвича за кошти, зібрані всенародними пожертвами, встановлено пам'ятник у вигляді 8-метрової колони з червоного фінляндського граніту (автор — Іван Фомін, в майбутньому автор будинку Уряду України в Києві).

Вшанування пам'яті

На місці загибелі льотчика покладено гранітну меморіальну плиту (зараз це ріг Аеродромної вул. та Серебристого бульвару). Неподалік від неї — площа Льва Мацієвича.

1911 — при Харківському технологічному інституті відкрито аеросекцію, якій присвоїли ім'я випускника інституту Л. Мацієвича.

На головному авдиторному корпусі Харківського політехнічного інституту (колишній технологічний) встановлено меморіальну таблицю на честь Л. Мацієвича.

1997 — на фасаді одного з будинків у містечку Олександрівка також встановили меморіальну таблицю, напис на якій повідомляє, що тут народився Левко Мацієвич, «піонер авіації і визначний діяч соціал-демократичного руху України».

У краєзнавчому музеї Олександрівки зберігаються матеріали, присвячені видатному авіатору.

Архів родини Мацієвичів, збережений Оксаною Мацієвич, нині знаходиться в родини політика і громадського діяча, одного з останніх нащадків славного роду — Юрія Сахна (м. Київ).

18 вересня 2015 року на батьківщині Лева Мацієвича, смт Олександрівка Кіровоградської області, з ініціативи В. Кобзаря, В. Панченка, І. Петренка на громадські кошти встановлено пам'ятник скульптора В. Френчка.

31 жовтня 2016 р. в Києві на Будинку дитячої творчості (Контрактова площа, 12) з ініціативи В'ячеслава Брюховецького, Володимира Панченка та письменника Володимира Кобзаря встановлено меморіальну дошку, де, зокрема, викарбувано слова: «У цьому будинку, приміщенні колишньої Третьої київської гімназії, протягом 1886—1895 рр. навчався майбутній перший український авіатор, інженер-конструктор, громадський діяч Левко Мацієвич».

З 2017 року в Києві існує вулиця Левка Мацієвича.

13 січня 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 140 років з дня народження Лева Мацієвича (1877—1910), інженера, авіатора, громадського і політичного діяча.

9 лютого 2023 року у місті Кропивницький вулицю Леваневського перейменували на вулицю Левка Мацієвича.

У місті Львів є вулиця Мацієвича.

У літературі та мистецтві

  • Під враженням трагічної смерті Мацієвича 1910 р. М. Вороний присвятив авіатору поезію «Ікар», створену ще 1902, вперше надруковану в альманасі «З-над хмар і долин» (1903).
  • Микола Морозов, який був одним із пасажирів Мацієвича та очевидцем його загибелі, присвятив загиблому авіаторові вірш «Пам'яті Л.М. Мацієвича».
  • 1910—1912 — Олександр Блок описав останній політ Лева Мацієвича в поезії «Авіатор».
  • 1953 — У романі Леоніда Леонова «Російський ліс» епізод загибелі пілота Мацієвича вплетено в художню тканину твору як тло сюжетних подій.
  • 1975 — у романі Валентина Пікуля докладно зображено політ Л. М. Мацієвича з пасажиром на борту — прем'єр-міністром Російської імперії Петром Столипіним, а також згадано про обставини загибелі авіатора та про його велелюдний похорон у Петербурзі.
  • 1993 — документальний фільм, присвячений життю і діяльності Л. М. Мацієвича «Два крила Левка Мацієвича» (студія «Укртелефільм», режисер В. Гузик, сценарист В. Колодяжний). Автор ідеї створення фільму — українська письменниця та історик авіації (племінниця авіатора М. Н. Єфімова).

Примітки

  1. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. ДАХО. — Ф. 770. — Оп. 2. — Спр. 1281. — Арк. 15. — Аттестат зрелости.
  3. Коллард Ю. Спогади юнацьких днів. — Торонто, 1972. — С. 47-48.
  4. К. Н-д-ля. Л. М. Мациевич (биографический очерк) // Сборник памяти Л. М. Мациевича — СПб., 1912.
  5. Хоткевич Г. Спогади з театральної діяльності // Твори: У 2 т. — К. : Дніпро, 1966. — Т. 2. — С. 510.
  6. Коллард Ю. Спогади юнацьких днів. — Торонто, 1972. — С. 68.
  7. Дорошенко В. Революційна Українська партія (РУП) (1900—1905 рр.). — Львів-Київ, 1921. — С. 3.
  8. Техника молодежи. — 1986, № 8. — С. 54.
  9. Країна № 2 (335) від 19.01.2017 ― с.49
  10. ГАНДЗІЙ, Олександр (18 січня 2017). Блискуча кар'єра не змінила його ставлення до справи визволення українського народу. Gazeta.ua. оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 17 лютого 2023.
  11. Микола Жуков. . www.kurier.lt. Литовський кур'єр. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
  12. Кедровський В. Обриси минулого. — Ню Йорк — Джерзі Ситі, 1966. — С. 113.
  13. . Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  14. . Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 4 листопада 2016.
  15. . Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  16. Шевель Т.О. "Інтерпретація міфологічного образу в поезії М. Вороного «Ікар»" (PDF) (українською) . molodyvcheny.in.ua. Процитовано 23 квітня 2023.
  17. . Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 17 травня 2016.

Джерела та література

  • В. І. Кізченко. Мацієвич Левко Макарович [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 563. — .
  • Небо Левка Мацієвича. Спогади, листи, фото. Передмова — Володимр Панченко, упорядкування, переклад, примітки — Володимир Кобзар. — Київ: Темпора, 2016. — 255 с.
  • Віктор Петраков. Лев Мациевич. Памятная книжка (биография, документы, публикации). — Москва: Фонд одействия авиации «Русские витязи», 2010.
  • Панченко В. Є. Небо Левка Мацієвича: нарис [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Київ: Пульсари, 2009. — 49 с.
  • Андрій Квятковський. Перший український авіатор — оспіваний Блоком соратник Міхновського // Історична правда, 10.11.2010 [ 13 липня 2011 у Wayback Machine.]
  • Сергій Грабовський. Левко Мацієвич — авіатор, інженер, політик // Радіо Свобода, 10.01.2007 [ 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
  • Український Ікар // День, № 180, 4.10.2002
  • Ю.Коллард. Спогади юнацьких років. — Торонто: Срібна Сурма, 1972 [ 15 вересня 2007 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Maciyevich Maciye vich Lev Maka rovich 1 13 sichnya 1877 18770113 s m t Oleksandrivka Chigirinskij povit Kiyivska guberniya Rosijska imperiya 24 veresnya 7 zhovtnya 1910 Sankt Peterburg Rosijska imperiya korabelnij inzhener Rosijskoyi imperiyi ta pershij aviator ukrayinskogo pohodzhennya sudnobudivnik avtor proyektiv korabliv pidvodnih chovniv protiminnih zasloniv morskih aeroplaniv tosho ukrayinskij gromadskij i politichnij diyach Odin iz zasnovnikiv Revolyucijnoyi ukrayinskoyi partiyi RUP Maciyevich Lev MakarovichNarodivsya1 13 sichnya 1877 1877 01 13 s Oleksandrivka Chigirinskij povit Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaPomer24 veresnya 7 zhovtnya 1910 1910 10 07 33 roki Sankt Peterburg Rosijska imperiyaPohovannyadGromadyanstvoRosijska imperiyaNacionalnistukrayinec dzherelo Misce prozhivannyaKiyiv Harkiv Sevastopol Sankt PeterburgDiyalnistkonstruktor korabliv aviator gromadskij diyachGaluzaviaciya 1 1 d 1 1 i politichna diyalnist 1 1 Alma materHarkivskij tehnologichnij institut d 1901 Znannya movrosijska i ukrayinska 1 PartiyaRUP Mediafajli u VikishovishiPohodzhennya rodinaNarodivsya v sim yi mishanina sluzhbovcya cukrovogo zavodu Batko Maciyevich Makar Dmitrovich 1850 1928 buhgalter zgodom upravlyayuchij cukrovarni v Oleksandrivci sho yiyi orenduvav Torgovij dim brativ Yahnenkiv i Simirenka Mati Tetyana Fedorivna Pidgayecka donka svyashenika silskogo prihodu Kiyivskoyi yeparhiyi V rodini Maciyevichiv bulo 7 ditej Do 1960 h rokiv dozhila lishe molodsha sestra L Maciyevicha Oksana Makarivna trivalij chas pracyuvala vchitelkoyu v Oboyani ta Harkovi Nini z nashadkiv rodu Maciyevichiv do ostannogo chasu bula na comu sviti donka najmolodshogo brata Yevgena Makarovicha Tetyana 1924 2013 ta yiyi sini Yurij 1954 i Sergij 1960 Sahni vsi meshkayut u Kiyevi Druzhina Oleksandra Pislya zagibeli Leva Makarovicha vdruge vijshla zamizh pislya 1917 emigruvala z donkoyu do Franciyi Podalsha yihnya dolya ne vidoma OsvitaMemorialna doshka na budinku v kotromu navchavsya molodij Lev Maciyevich 1886 1895 navchavsya u 3 j Kiyivskij gimnaziyi na Podoli de viyaviv nahil do matematiki fiziki himiyi inozemnih mov i klasichnoyi literaturi Zakinchiv gimnaziyu z lishe dobrimi ta vidminnimi ocinkami 1895 vstupiv na mehanichne viddilennya Harkivskogo tehnologichnogo institutu Pid chas navchannya vhodiv do harkivskoyi Ukrayinskoyi studentskoyi gromadi yakij vidavav i poshiryuvav knigi ridnoyu movoyu Sered jogo druziv tiyeyi pori buv zokrema Gnat Hotkevich U cej chas Maciyevich demonstrativno perejshov na ukrayinsku movu rozmovlyav i listuvavsya neyu ne lishe u koli odnodumciv yak robila todi bilshist ukrayinofiliv a j u simejnomu koli aktivno doluchayuchi blizkih do ukrayinskoyi kulturi Jogo sestri starshi Melitina j Oleksandra ta molodsha Oksana sklali osnovu zhinochoyi ukrayinskoyi gromadi ta vhodili do samodiyalnogo ukrayinskogo teatru v Harkovi pid kerivnictvom Gnata Hotkevicha Buv delegatom na Drugij vseukrayinskij studentskij z yizd u Kiyevi v serpni 1899 roku vid harkivskoyi Studentskoyi Gromadi razom iz D Antonovichem ta M Rusovim Pislya zakinchennya z yizdu poyihav zakordon do Lvova u vidryadzhennya vid Gromadi shob vidrukuvati vidozvu j postanovi z yizdu Levko Maciyevich Mikola Mihnovskij ta aktor Severin Pankivskij stoyit bilya pershogo v Ukrayini pam yatnika Tarasovi Shevchenku na teritoriyi sadibi Alchevskih u Harkovi Oriyentovno 1900 r 1900 razom iz Mitkom Antonovichem Mishkom Rusovim ta inshimi buv sered zasnovnikiv Revolyucijnoyi Ukrayinskoyi Partiyi RUP Za aktivnu gromadsku diyalnist navesni 1901 roku buv viklyuchenij iz institutu Viyihav iz Harkova do Sevastopolya tam po vilnomu najmu postupiv na robotu kreslyarem v kreslyarsku majsternyu Sevastopolskogo viskovogo portu Pracyuvav nad diplomnim proyektom Kviten 1902 zahistiv diplomnij proyekt komercijnogo paroplava ta oderzhav diplom Harkivskogo tehnologichnogo institutu na zvannya inzhenera tehnologa Zhovten 1902 predstavivshi komisiyi Morskogo inzhenernogo uchilisha v Kronshtadti do zahistu proyekt bronenosnogo krejsera proyekt oderzhav najvishu ocinku buv zarahovanij na derzhavnu sluzhbu po Morskomu vidomstvu 1906 zakinchiv za 1 m rozryadom Mikolayivsku morsku akademiyu v Peterburzi korablebudivne viddilennya 1907 zakinchiv specialnij kurs UOPP navchalnogo zagonu pidvodnogo plavannya v Libavi buv zarahovanij v Spiski oficeriv pidvodnogo plavannya Derzhavna sluzhba1902 zarahovanij na derzhavnu sluzhbu v Korpus korabelnih inzheneriv Morskogo vidomstva Rosijskoyi imperiyi Oderzhav posadu molodshogo pomichnika sudobudivnika v Sevastopolskomu portu U Sevastopoli brav uchast u sporudzhenni krejsera 1 go rangu Ochakiv zdijsniv tehnichni rozrahunki i sposterigav za hodom budivnictva i remontom suden Vid bereznya 1903 obijmav posadi chlena prijmalnoyi komisiyi na Sevastopolskomu rejdi starshogo pomichnika sudnobudivnika po sporudzhennyu bronenoscya Ioan Zlatoust 1904 rozrobiv proyekt bona Sevastopolskogo portu 1905 rozrobiv dva proyekti protiminnih zasloniv Berezen 1907 pereimenovanij z chinu starshij pomichnik sudobudivnika v chin shtabs kapitana Korpusu korabelnih inzheneriv Cherven 1907 u Kili Nimechchina sposterigav za budivnictvom dlya rosijskogo flotu pidvodnih chovniv Karp Karas i Kambala Gruden 1907 priznachenij sposterigachem za sporudzhennyam submarin na Baltijskomu sudnobudivnomu i mehanichnomu zavodah Peterburg 1908 priznachenij pomichnikom nachalnika konstruktorskogo byuro Morskogo tehnichnogo komitetu Rosijskoyi imperiyi 1908 rozrobiv proyekt zahistu bojovih korabliv vid atak torpedami 1908 odnim z pershih v sviti rozrobiv proyekt avianoscya vzyavshi za osnovu krejser Admiral Lazaryev Proyektna dovzhina mala 77 m shirina 15 Angar dlya litakiv mav roztashuvati 15 bortiv yaki pidnimali dva lifti Posti keruvannya i dimari mali buti vstanovleni uzdovzh bortiv Zgodom rozroblyaye variant na 25 litakiv Avtor 14 proyektiv pidvodnih chovniv deyaki ideyi zakladeni v nih viperedili svij chas Na pochatku 1908 roku zahopivsya aviaciyeyu teoriyeyu ta praktikoyu povitroplavannya Rozrobiv tip litalnogo aparata zdatnogo pidnyatisya z palubi morskogo sudna Razom iz aviatorom Yefimovim zdijsniv pershi nichni poloti pracyuvav nad pristroyem yakij mav ryatuvati lotchikiv pid chas vimushenoyi posadki na vodu pochav pisati knigu Povitroplavannya u morskij vijni Berezen 1909 pidvishenij do chinu kapitana Korpusu korabelnih inzheneriv Traven 1910 pislya stvorennya v Rosiyi Viddilu povitryanogo flotu shef velikij knyaz Oleksandr Mihajlovich Maciyevich ocholiv grupu zi 7 rosijskih oficeriv vidryadzhenih do Franciyi dlya vivchennya aviacijnogo pilotazhu mav takozh zavdannya z zakupivli aeroplaniv Perebuvayuchi u Franciyi vivchav kreslennya j aviacijnu literaturu bagato chasu proviv u majsternyah de vigotovlyali aeroplani Vidvidav 7 aerodromiv de detalno oznajomivsya z budovoyu aeroplaniv i dirizhabliv Odnochasno yak golova komisiyi pobuvav u Bryusseli i yizdiv do Britaniyi de oglyanuv blizko 20 sistem litalnih aparativ Postijno litav na aeroplani oderzhav posvidchennya aviatora 178 ce faktichno oznachalo vhodzhennya do dvoh soten pershih u sviti lotchikiv U veresni 1910 povernuvsya do Sankt Peterburga i vzyav aktivnu uchast u Pershomu vserosijskomu svyati povitroplavannya de zavoyuvav kilka priziv i stav ulyublencem stolichnoyi publiki Gromadska diyalnistRazom zi svoyim institutskim drugom Oleksandrom Kovalenkom tezh oficerom Chornomorskogo flotu stvoriv u Narodnomu domi Sevastopolya samodiyalnij robitnichij teatr z ukrayinskim repertuarom organizovuvav vechori pam yati Tarasa Shevchenka 1903 brav uchast v urochistostyah prisvyachenih vidkrittyu v Poltavi pam yatnika I Kotlyarevskomu sfotografuvavsya razom iz uchasnikami svyata vidatnimi diyachami ukrayinskogo nacionalnogo ruhu Mikola Mihnovskij Mihajlo Starickij Yevgen Chikalenko Mikola Arkas Sergij Yefremov Olena Pchilka Mihajlo Kocyubinskij Lesya Ukrayinka tosho 1904 nachalnik Tavrijskogo zhandarmskogo upravlinnya dvichi povidomlyav sho Maciyevich perebuvaye pid tayemnim naglyadom vvidu agenturnih ukazanij na to chto on usilenno agitiroval sredi rabochih Sevastopolskogo porta Brav aktivnu uchast u diyalnosti ukrayinskoyi gromadi Sankt Peterburga Pam yatnik Maciyevichu na Nikolskomu cvintari Oleksandro Nevskoyi lavri v Sankt Peterburzi Finansovo pidtrimuvav ukrayinskij nacionalnij ruh Sered druziv i znajomih Maciyevicha buli Mihajlo Kocyubinskij Mikola Voronij Oleksandr Oles Grigorij Kovalenko Kolomackij Boris Lazarevskij Kostyantin Arabazhin Lyudmila Vasilevska Dniprova Chajka Hristina Alchevska Mikola Mihnovskij Simon Petlyura Gnat Hotkevich Yurij Kollard Oleksandr Kovalenko Mikola Levitskij ZagibelZaginuv v aviakatastrofi pid chas polotu nad Komendantskim polem poblizu Sankt Peterburga na ochah desyatkiv tisyach glyadachiv stavshi takim chinom pershoyu zhertvoyu rosijskoyi aviaciyi Komisiya vstanovila prichinu katastrofi U poloti na visoti 385 metriv ce vdalosya viznachiti za ucililoyu barogramoyu lopnula drotyana roztyazhka pered motorom vona potrapila u gvint odna z lopatej gvinta rozletilasya na shmatki drit nakrutivsya na val motora na zalishki gvinta natyagnuvsya i lopnuli inshi roztyazhki Aeroplan vtrativ zhorstkist klyunuv nosom aviator vidkinuv tilo nazad shob virivnyati mashinu ta vipav Yakbi i ne vipav vse odno nisho ne vryatuvalo b jogo Protokol pidpisali polkovnik Najdonov aviatori Mihajlo Yefimov i Genrih Segno Pohoron kapitana Maciyevicha 28 veresnya 11 zhovtnya 1910 peretvorivsya na bagatolyudnu manifestaciyu yakoyi Peterburg ne bachiv vid chasu smerti Fedora Dostoyevskogo Na pohoronah Simon Petlyura poklav vinok z sino zhovtoyu z ukrayinskomovnim napisom ta chervonoyu strichkami Pohoronna procesiya aviatora Leva Maciyevicha Pohovanij na Nikolskomu kladovishi Oleksandro Nevskoyi lavri v Peterburzi Na jogo mogilu poklali 350 vinkiv Pam yatnij kamin na misci zagibeli Leva Maciyevicha Na mogili Maciyevicha za koshti zibrani vsenarodnimi pozhertvami vstanovleno pam yatnik u viglyadi 8 metrovoyi koloni z chervonogo finlyandskogo granitu avtor Ivan Fomin v majbutnomu avtor budinku Uryadu Ukrayini v Kiyevi Vshanuvannya pam yatiNa misci zagibeli lotchika pokladeno granitnu memorialnu plitu zaraz ce rig Aerodromnoyi vul ta Serebristogo bulvaru Nepodalik vid neyi plosha Lva Maciyevicha 1911 pri Harkivskomu tehnologichnomu instituti vidkrito aerosekciyu yakij prisvoyili im ya vipusknika institutu L Maciyevicha Na golovnomu avditornomu korpusi Harkivskogo politehnichnogo institutu kolishnij tehnologichnij vstanovleno memorialnu tablicyu na chest L Maciyevicha 1997 na fasadi odnogo z budinkiv u mistechku Oleksandrivka takozh vstanovili memorialnu tablicyu napis na yakij povidomlyaye sho tut narodivsya Levko Maciyevich pioner aviaciyi i viznachnij diyach social demokratichnogo ruhu Ukrayini U krayeznavchomu muzeyi Oleksandrivki zberigayutsya materiali prisvyacheni vidatnomu aviatoru Arhiv rodini Maciyevichiv zberezhenij Oksanoyu Maciyevich nini znahoditsya v rodini politika i gromadskogo diyacha odnogo z ostannih nashadkiv slavnogo rodu Yuriya Sahna m Kiyiv 18 veresnya 2015 roku na batkivshini Leva Maciyevicha smt Oleksandrivka Kirovogradskoyi oblasti z iniciativi V Kobzarya V Panchenka I Petrenka na gromadski koshti vstanovleno pam yatnik skulptora V Frenchka 31 zhovtnya 2016 r v Kiyevi na Budinku dityachoyi tvorchosti Kontraktova plosha 12 z iniciativi V yacheslava Bryuhoveckogo Volodimira Panchenka ta pismennika Volodimira Kobzarya vstanovleno memorialnu doshku de zokrema vikarbuvano slova U comu budinku primishenni kolishnoyi Tretoyi kiyivskoyi gimnaziyi protyagom 1886 1895 rr navchavsya majbutnij pershij ukrayinskij aviator inzhener konstruktor gromadskij diyach Levko Maciyevich Z 2017 roku v Kiyevi isnuye vulicya Levka Maciyevicha 13 sichnya 2017 roku na derzhavnomu rivni v Ukrayini vidznachavsya yuvilej 140 rokiv z dnya narodzhennya Leva Maciyevicha 1877 1910 inzhenera aviatora gromadskogo i politichnogo diyacha 9 lyutogo 2023 roku u misti Kropivnickij vulicyu Levanevskogo perejmenuvali na vulicyu Levka Maciyevicha U misti Lviv ye vulicya Maciyevicha U literaturi ta mistectviPid vrazhennyam tragichnoyi smerti Maciyevicha 1910 r M Voronij prisvyativ aviatoru poeziyu Ikar stvorenu she 1902 vpershe nadrukovanu v almanasi Z nad hmar i dolin 1903 Mikola Morozov yakij buv odnim iz pasazhiriv Maciyevicha ta ochevidcem jogo zagibeli prisvyativ zagiblomu aviatorovi virsh Pam yati L M Maciyevicha 1910 1912 Oleksandr Blok opisav ostannij polit Leva Maciyevicha v poeziyi Aviator 1953 U romani Leonida Leonova Rosijskij lis epizod zagibeli pilota Maciyevicha vpleteno v hudozhnyu tkaninu tvoru yak tlo syuzhetnih podij 1975 u romani Valentina Pikulya dokladno zobrazheno polit L M Maciyevicha z pasazhirom na bortu prem yer ministrom Rosijskoyi imperiyi Petrom Stolipinim a takozh zgadano pro obstavini zagibeli aviatora ta pro jogo velelyudnij pohoron u Peterburzi 1993 dokumentalnij film prisvyachenij zhittyu i diyalnosti L M Maciyevicha Dva krila Levka Maciyevicha studiya Ukrtelefilm rezhiser V Guzik scenarist V Kolodyazhnij Avtor ideyi stvorennya filmu ukrayinska pismennicya ta istorik aviaciyi pleminnicya aviatora M N Yefimova PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 DAHO F 770 Op 2 Spr 1281 Ark 15 Attestat zrelosti Kollard Yu Spogadi yunackih dniv Toronto 1972 S 47 48 K N d lya L M Macievich biograficheskij ocherk Sbornik pamyati L M Macievicha SPb 1912 Hotkevich G Spogadi z teatralnoyi diyalnosti Tvori U 2 t K Dnipro 1966 T 2 S 510 Kollard Yu Spogadi yunackih dniv Toronto 1972 S 68 Doroshenko V Revolyucijna Ukrayinska partiya RUP 1900 1905 rr Lviv Kiyiv 1921 S 3 Tehnika molodezhi 1986 8 S 54 Krayina 2 335 vid 19 01 2017 s 49 GANDZIJ Oleksandr 18 sichnya 2017 Bliskucha kar yera ne zminila jogo stavlennya do spravi vizvolennya ukrayinskogo narodu Gazeta ua originalu za 14 sichnya 2018 Procitovano 17 lyutogo 2023 Mikola Zhukov www kurier lt Litovskij kur yer Arhiv originalu za 16 lyutogo 2015 Procitovano 16 lyutogo 2015 Kedrovskij V Obrisi minulogo Nyu Jork Dzherzi Siti 1966 S 113 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2015 Procitovano 2 zhovtnya 2015 Arhiv originalu za 4 listopada 2016 Procitovano 4 listopada 2016 Arhiv originalu za 16 listopada 2018 Procitovano 6 lyutogo 2018 Shevel T O Interpretaciya mifologichnogo obrazu v poeziyi M Voronogo Ikar PDF ukrayinskoyu molodyvcheny in ua Procitovano 23 kvitnya 2023 Arhiv originalu za 31 travnya 2016 Procitovano 17 travnya 2016 Dzherela ta literaturaV I Kizchenko Maciyevich Levko Makarovich 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 563 ISBN 978 966 00 1028 1 Nebo Levka Maciyevicha Spogadi listi foto Peredmova Volodimr Panchenko uporyadkuvannya pereklad primitki Volodimir Kobzar Kiyiv Tempora 2016 255 s Viktor Petrakov Lev Macievich Pamyatnaya knizhka biografiya dokumenty publikacii Moskva Fond odejstviya aviacii Russkie vityazi 2010 Panchenko V Ye Nebo Levka Maciyevicha naris 14 lipnya 2014 u Wayback Machine Kiyiv Pulsari 2009 49 s Andrij Kvyatkovskij Pershij ukrayinskij aviator ospivanij Blokom soratnik Mihnovskogo Istorichna pravda 10 11 2010 13 lipnya 2011 u Wayback Machine Sergij Grabovskij Levko Maciyevich aviator inzhener politik Radio Svoboda 10 01 2007 1 bereznya 2014 u Wayback Machine Ukrayinskij Ikar Den 180 4 10 2002 Yu Kollard Spogadi yunackih rokiv Toronto Sribna Surma 1972 15 veresnya 2007 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ