Дніпрова Чайка

Не плутати з Раїса Дніпрова-Чайка.

Людмила Олексіївна Березіна, в шлюбі Василевська-Березіна літературний псевдонім Дніпрова Чайка (20 жовтня (1 листопада) 1861(18611101), c. Карлівка (Зелений Яр)—13 березня 1927, с. Германівка) — українська письменниця.

Дніпрова Чайка
Людмила Олексіївна Василевська-Березіна
Ім'я при народженні	Людмила Олексіївна Василевська-Березіна
Псевдонім	Дніпрова Чайка
Народилася	1 листопада 1861(1861-11-01) с. Карлівка, Зелений Яр, Ананьївський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла	13 березня 1927(1927-03-13) (65 років) с. Германівка, Українська СРР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Національність	українка
Діяльність	письменниця
Мова творів	українська
Жанр	поетеса, прозаїк
У шлюбі з	Василевський Феофан Олександрович
Дніпрова Чайка у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Українська письменниця другої половини ХІХ — початку ХХ століття. Дружина українського громадського діяча, письменника та публіциста Василевського Феофана Олександровича.

Життєпис

Народилася у в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (тепер — с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області) в родині священника. Дитинство та молодість провела на півдні України. Закінчивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, працювала у сільських школах Херсонської губернії.

В 1885 році в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних уст. Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п'єси, казки, оповідання, нариси. Основні течії її творчості — тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 р.

Монета НБУ присвячена 150-річчю від дня народження Дніпрової Чайки

1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди її чоловік був засланий та займав посаду губернського статистика. Вона і тут пише вірші, оповідання, лібрето дитячих опер.

Починаючи з 1887 р., письменниця друкується здебільшого в періодиці Західної України (феміністичний альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда», «Зоря»), випускає цикл «Морські малюнки». Особливий інтерес у сучасників і найвищу оцінку критики викликали поезії в прозі («Морські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля»).

Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібрето дитячих опер («Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Довгі роки творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української музичної культури Миколою Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по 1892 рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна»).

В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й перебувала до 1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати змогла вже тільки протягом 1918–1920 рр.

Могила Дніпрової Чайки

Померла Людмила Василевська-Березіна 13 березня 1927 року в с. Германівці на Київщині. Похована у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).

Херсонський період

Із Херсонщиною пов'язаний значний період життя письменниці. Як писала вона в автобіографії, “пригадую Слобідку Стару, або: Малу Маячку... Отут минуло моє дитинство на половину, бо друга відбулася в Одесі”. На всі вакації дівчина виїздила під Херсон, у села, де правив службу її батько. Це були Мала Маячка і Збур’ївка, – або Гола Пристань, куди на гостини кликав дядько Петро Березін, або Білозерці чи Олешки, де мешкали родичі і друзі.

Закінчивши гімназію, викладала у сільських школах Херсонської губернії.

У 1881 р. стала делегаткою вчительського з’їзду в Херсоні, на якому активно підтримала підсумкову ухвалу про “викладання в школі на рідній мові народу”.

Мешкала у Херсоні у 1885–1887 рр. та 1895–1908 рр. Родина Василевських проживала на вулицях Грецькій, № 15, Гімназичній № 2 й № 12 у власному одноповерховому будинку. Там народились, росли і виховувались їхні діти – Оксана, Наталка та В’ячеслав.

Молоде подружжя, разом із тим, всіляко брало участь у громадському та літературному житті Херсона, створивши активне культурне середовище, куди ввійшла родина Русових – Олександр та Софія, а також Борис Грінченко, Дмитро та Олена Марковичі, Андрій Грабенко-Конощенко та інші. Завдяки херсонській “Громаді” Дніпрова Чайка особисто познайомилася з корифеями української сцени Марією Заньковецькою, Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським, Павлом Саксаганським.

У 1903-1904 рр. письменниця співпрацює з організацією допомоги політичним в’язням Херсонської тюрми. Її дім стає місцем зустрічі місцевих політичних діячів та митців. Людмила Василевська потрапляє до списку неблагонадійних, її заарештовують, а потім за нею встановлюється гласний нагляд поліції.

Херсонський період був досить плідним у творчому житті Дніпрової Чайки. У 1886 році в белетристичному збірнику «Степ», що вийшов у Херсоні, були надруковані два вірші письменниці «На лимані» та «Зірка».  

Вшанування пам'яті

На честь письменниці названі:

• вулиці Дніпрової Чайки у Києві, Кременчуку, Кропивницькому, Львові, Полтаві, Херсоні;
• у Первомайську;
• Херсонська обласна бібліотека для дітей (з 2013 р.).

Аудіокнига

• Чайка Дніпрова. Самоцвіти

ЗМІ, художня література, літературознавство

• Олександр Голобородько. «Василевські». Херсонська обласна газета «Наддніпрянська правда», 12 грудня 1991 року.
• Немченко І. В. Світло надії: Драматична поема. — К.-Херсон: Просвіта, 2007. — 15 с. — . У творі відображено одну з сторінок життя відомої української письменниці Дніпрової Чайки — перебування її в херсонській тюрмі за протиурядову діяльність у 1900-х рр.
• Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак] / Оксана Лущевська. — К. : Грані-Т, 2010. — 93 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 экз. —

Примітки

1. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2010.
2. Чайка Дніпрова. "Самоцвіти". YouTube. СЛОВО: аудіобібліотека української літератури. 30 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Джерела та література

• Г. П. Герасимова. Дніпрова Чайка [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 408. — .
• Я. Ю. Голобородько. Дніпрова Чайка [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .

Посилання

• ДНІПРОВА ЧАЙКА | Людмила Василевська-Березіна | Програма «Велич особистості» | 2016 (ВІДЕО)
• Страница Л. А. Василевской- Березиной на сайте «Николаев литературный» [ 31 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Поема Дніпрової Чайки «Галина криниця» (З неопублікованого)
• Художній розвиток Дніпрової Чайки [ 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
• Іван Немченко «Пропагувала українство, як могла». (Літературна й просвітницька діяльність Дніпрової Чайки)
• Твори Дніпрової Чайки [ 8 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• «Життя у нас таке, що тільки рослині не встидно жити»^{[недоступне посилання з липня 2019]} Журнал «Країна» № 95 за 04.11.2011
• Дніпрова Чайка. Твори. Кн. 1 / Дніпрова Чайка. – Київ : Вид. Т-во ”Дзвін”, 1919. – 126, 2 с. [ 3 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• Дніпрова Чайка – збирач народних пісень [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Софрон Круть та Дніпрова Чайка [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Віртуальна вітальня Дніпрової Чайки [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
• Дніпрова Чайка. Вільна птиця [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.]