Революці́йна украї́нська па́ртія (РУП) — перша активна політична партія в центрально-східній Україні, заснована 11 лютого 1900 в Харкові діячами студентських громад: Д. Антоновичем, М. Русовим, Л. Мацієвичем, , П. Андрієвським, Ю. Коллардом, О. Коваленком, Д. Познанським й ін. як підпільна революційна партія. Постання РУП було завершенням попередніх спроб створення політичних організацій таких, як Братство тарасівців, соціал-демократичний гурток І. Стешенка й Лесі Українки, Українська Національна Партія, які поривали з тогочасним українським аполітичним культурництвом й українофільством та започатковували політичну діяльність.
Революційна українська партія | |
Заснована / зареєстрована | 1900 |
Штаб-квартира | Харків |
Політична ідеологія | лівоцентризм
|
Очільник партії | Дмитро Антонович |
Кольори | |
Кількість членів | 3000
|
Вебсторінка | |
Політика України Політичні партії Вибори |
Загальна інформація
Джерела створення
Спершу за програму РУП служила промова М. Міхновського, що не був членом РУП, написана ним як проєкт програми з доручення засновників РУП, виголошена на Шевченківських святкуваннях у Полтаві і в Харкові у березні 1900 і надрукована того ж року брошурою у Львові під назвою «Самостійна Україна» як «вид. Р. У. П. — ч. 1». У цій промові проголошено гасло «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ» і, як найближчу мету, поставлено вимогу «повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії». Згодом керівники РУП виступили в 1 ч. свого органу «Гасло» (1903) з критикою брошури М. Міхновського, визнали її проголошення помилковим і в проекті програми, що був складений того ж року Київ. комітетом і затверджений ЦК РУП, ухвалили «основні принципи, конечні цілі й тактику міжнародної соціал-демократії», тобто настанови так званої Ерфуртської програми. У практичній діяльності гасло самостійності України замінено вимогою національно-територіальної автономії України в межах Російської імперії. У 1902 РУП складалася з 6 комітетів, т. зв. «Вільних громад РУП» — Київ., Харківської, Чернігівської, Полтавської, Лубенської і Чорноморської (або Кубанської) — й орг. оформилася, об'єднавши ці громади, під час установчого з'їзду в грудні 1902. Обраний тоді ЦК РУП очолили Є. Голіцинський (псевд. Павловський), В. Козиненко (Граб) і Д. Антонович (Муха). До Закордонного Комітету з осідком у Львові увійшли прибулі туди 1903 В. Винниченко і Д. Антонович. З 1903 фактичним керівником РУП став М. Порш.
Одночасно з РУП 1900 постала і Українська Соціалістична Партія (УСП), провідними членами якої були Б. Ярошевський, М. Меленевський і В. Міхновський, яка в червні 1903 приєдналася до РУП і діяла в її рамках до січня 1904. Під проводом М. Міхновського з 1902 оформилася окрема Укр. Нар. Партія.
Вплив РСДРП
З відходом від самостійницьких позицій РУП уже з 1903 почала набирати все більше характеру соц.-дем. партії. У серпні 1904 Є. Голіцинський брав участь у Конгресі Соц. Інтернаціоналу в Амстердамі, спершу як представник РУП, згодом, з уваги на опір Рос. СДРП проти окремішньої участі укр. соц. партії в Конгресі, як чл. рос. делегації. Під час 1 з'їзду РУП, що відбувався наприкін. 1904 і не був закінчений, РУП, унаслідок ідеологічно-програмових і тактичних розбіжностей в сер. партії, розкололася. Меншість, група М. Меленевського і О. Скорописа-Йолтуховського, пішла вже в січні 1905 на злиття з рос. соціал-демократами і пізніше діяла як автономна Укр. Спілка, в складі РСДРП, проіснувавши до 1913. Більшість, інтернаціоналістична й самостійницька за орієнтацією, під проводом М. Порша, С. Петлюри, Б. Содовського й ін., далі діяла як РУП і на 2 з'їзді в грудні 1905 прийняла назву Укр. Соціал-Дем. Роб. Партії (УСДРП), базованої на принципах Ерфуртської програми і з вимогою нац.-територіяльної автономії України.
На поч. своєї діяльності РУП схилялася до терору і збройних виступів проти царського режиму і великих землевласників, потім зосередилася на організації аграрних страйків серед селянства Полтавщини й Харківщини (1902) і на пропагандивній здебільше роботі поміж сільським і міським пролетаріатом. РУП співпрацювала з неукраїнськими соц. партіями в Україні: єврейським «Бундом», РСДРП, Поль. Партією Соц. (ППС), рос. соціал-революціонерами.
Організаційні видавництва і найвиразніші постаті
Головною ділянкою діяльності РУП була пропагандивно-видавнича: газети і журнали, брошури й листівки. Органами РУП були: видаваний у 1902 — 03 у Чернівцях місячник «Гасло» (17 чч.), присвячений здебільшого справам сільського пролетаріату, друкований у Чернівцях і згодом у Львові часопис «Селянин» (1903 — 05) та газета «Праця» (1904—1905). Якийсь час (друга пол. 1903) органом міського пролетаріату РУП був колишній орган УСП «Добра Новина». Заходами і під фірмою РУП були видані програмово-пропагандивні брошури: «Самостійна Україна», «Дядько Дмитро», «Чи є тепер панщина», «Власна земля», «Страйк і бойкот», «Народна справа»; історична серія «Козаччина», автором якої був Д. Антонович та ін.; книжечки «Про херсонські та інші заробітки» М. Меленевського, «Великий хліборобський страйк у Галичині 1902 p.»; низка перекладів з чужих мов (ст. А. Бебеля, К. Лібкнехта, К. Кавтського); «Бібліотечка Селянина» (з писаннями В. Винниченка, О. Скорописа-Йолтуховського тощо). Крім. Чернівців і Львова, деякі видання РУП друкувалися в підпільних друкарнях на Центральних і Східних українських землях.
Крім вищезгаданих засновників і провідних діячів, членами РУП були: В. Дорошенко, А. Жук, А. Неделко-Жук, М. Ткаченко, А. й М. Лівицькі, Б. Матюшенко й М. Матюшенко-Гоженко, В. Чехівський, Н. Грінченко, К. Безкровний, (псевд. Лоза), П. Канівець (псевдонім Кавун), Я. Міхура (псевдоним Ф. Кучерявий), Л. Юркевич, І. Ротар, Л. Крат, В. Мазуренко, Н. Романович-Ткаченко, М. Вороний, М. Троцький, М. Шаповал та ін. Чл. РУП згодом брали провідну участь в діяльності української політичної партії, зокрема УСДРП, Союзу Визволення України 1914 — 17, урядів УНР, як також у літературі й науці.
В історії розвитку української політичної думки РУП відіграла видатну роль, об'єднавши українських молодих діячів поч. 20 ст. й вишколивши їх до політичної боротьби й активності у різних політичних таборах і пізніше в українському незалежному русі. Організаційною і пропагандистською діяльністю РУП спричинила піднесення свідомості українського селянства і сільського пролетаріату у 1900-му p., і їх боротьбу за покращення умов праці та суспільних прав. Пориваючи з українофільством і його культурницькими настановами, РУП надала українському рухові політичного спрямування і пов'язала його з соціальним рухом ін. народів. РУП підтримувала зв'язки з українськими політичними партіями й організаціями Галиччини і Буковини.
Становлення РУП
Революційна Українська Партія (Р. У. П.) була першою політичною партією на українських землях, що входили до складу Російської імперії. Час її утворення припадає на кінець XIX початок XX століття. Що до точної дати її утворення до цього часу ведеться дискусія: одні історики називають 1899 рік інші січень 1900 року. На основі РУП відбувалось організаційне та ідеологічне формування різних політичних сил. Найбільше сьогодні на спадщину РУП претендують вітчизняні соціал-демократи та націоналісти, кожен із них приводить аргументи на свою користь. Радянською історичною наукою РУП, — кваліфікувалася як «дрібнобуржуазна націоналістична партія», що вносила розкол у загальноросійську революційну боротьбу з самодержавством і гальмувало її. М.Яворський, як історик-марксист, вважав, що «РУП виросла не на пролетарській основі і не з пролетарською програмою. Це була по суті дрібнобуржуазна партія до того ж націоналістична». Д. Фрід також кваліфікував її як «дрібнобуржуазну, націоналістичну». В. Михайлов відзначав, що «склад РУП не був чисто соціалістичним».
РУП виникла на хвилі протесту активної частини української молоді, з одного боку, проти принципу «неполітичного культурництва», проголошеного громадівцями старшого покоління в добу реакції 80-х рр. XIX ст., а з іншого — проти захоплення українців російським визвольним рухом, який в останній третині століття поглинув масу українських сил, але водночас нітрохи не сприяв справі визволення власне українського народу. Як відзначав історик Петро Мірчук першим завданням нової української політичної партії було: «відтягнути українську революційну молодь від їхнього перебування в різних російських революційних партіях та організаціях і заставлення їх віддавати свої сили й свою працю українській справі. На першому етапі організації РУП треба було примкнути очі на те, що дані українські революціонери за своїми переконаннями українські націоналісти, чи соціалісти-демократи, соціалісти-революціонери, чи ще інших поглядів: усіх їх треба було насамперед вирвати з пазурів російських організацій і зв'язати з українством. А тоді вже мусіла прийти черга на оформлення політично-ідеологічних позицій нової української партії».
Основою для утворення Революційної Української Партії (РУП) на межі століть був студентський рух, а провідну роль у становленні та розбудові революційної партії, котра очолила б національно-визвольний рух в Україні, відіграли Харківська студентська і Полтавська семінарська громади. Це пояснюється тим, що на цих українських землях аж до 60-80-х рр. XVIII ст. зберігалась політична автономія і звідси розпочалось українське національне відродження. Також цей регіон відзначався найвищою зосередженістю українського населення в Російській імперії. Порівняно з Києвом, Правобережжям і так званою Новоросією, півднем України, тут значно меншою була конкуренція з боку російських, польських і жидівських партій та соціалістичних організацій, що свого часу відзначав один із засновників РУП Д.Антонович (Антонович 1918). За соціальним походженням більшість провідників та ідеологів РУП належали до різних груп дворянства, значна частка (до 20 %) дітей священиків серед активістів РУП, особливо на Полтавщині й Поділлі. 29 січня 1900 р. в Харкові на так званій «раді чотирьох» на якій були Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич і М. Русов — було вирішено опублікувати програмну брошуру РУП і одразу ж після неї видати «агітаційну брошуру для масового поширення». Більшість сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідників починає історію РУП саме з дня засідання «ради чотирьох» але виступаючи з рефератом «Про український рух» на вечорі пам'яті Тараса Шевченка 26 лютого (старого стилю) 1900 р. в Харкові, Д. Антонович сказав, що перша українська політична партія в Російській імперії — РУП — нелегально заснована саме минулого року. Очевидно, це твердження Д.Антоновича не позбавлене суб'єктивізму і певного перебільшення.
Це повідомлення прихильно зустріли присутні (близько 100 чол., в тому числі представники російської, польської та грузинської студентських громад, а також прибулі з Полтави колишній тарасівець І. Липа та члени семінарської громади С. Петлюра, А. Кучеренко і П. Понятенко), а харківський адвокат М. Міхновський, широко знаний в українських колах міста своїми самостійницькими поглядами, зауважив, що оголошуючи про створення нової партії треба б подати і її програму. Д. Антонович послався на короткочасність існування РУП та її нелегальне становище і, мабуть, тоді ж запропонував М. Міхновському написати програмну брошуру для партії. Останній погодився і вже наприкінці березня передав рукопис для друку керівникам РУП, програма видана накладом 1 тис. примірників, але без зазначення автора.
Ось як про виступ Миколи Міхновського на «Шевченківському святі» 26 лютого 1900 року у своїх спогадах написав Юрій Коллард " Під кінець свята Микола Міхновський з великим піднесенням виголосив свою другу промову на тему «Самостійна Україна». Головні засади були: «Без національного визволення українського народу неможливе й його соціальне визволення з темряви, визиску й рабства. А праця культурна в сучасний момент є паліятив.
На підставі Переяславської умови з 1654 року між царем Олексієм і Богданом Хмельницьким Україна з'єдналася з Московщиною, як рівний з рівним. Московські царі тієї умови не додержали й Україна також юридично стала вільною від тієї умови. Ми хочемо: „Єдиної, нероздільної, самостійної України від гір Карпатських аж по Кубань річку“. Блискавкою ударила по нас та промова. Всі були наче перелякані несподіванкою й на дві-три секунди в кімнаті настала мертва тиша, але скоро роздалися гучні оплески. Всі були в якомусь екстазі.
Першою книжкою РУП вийшла „Самостійна Україна“, яку написав М.Міхновський в дусі своїх промов на Шевченківських святах у Полтаві й Харкові».
Деякий час «Самостійна Україна» визнавалася програмою РУП. Але вже у 1900 р. стали очевидні і недоліки цього документа, який був позбавлений соціально-економічних вимог і гасел. У брошурі М.Міхновського нічого не говорилося про внутрішній лад, устрій самостійної України, що викликало незадоволення тієї частини партійців, які першочергову увагу приділяли соціально-економічним проблемам.
На початковому етапі існування РУП протягом 1900—1901 рр., внаслідок організаційної недовершеності партії, відсутності найменшого досвіду політичної роботи серед різних верств населення, жорстокого жандармсько-поліцейського режиму Російської імперії, її агітаційно-пропагандистська діяльність мала спорадичний і випадковий характер. У Лубнах діяв гурток, що був створений з ініціативи М.Порша і до якого входили революційно настроєні учні середніх шкіл та молоді службовці, Після утворення в 1900 році в Харкові РУП лубенський гурток став місцевим осередком цієї партії під назвою «Вільна громада РУП на Полтавщині». Під впливом членів Полтавського осередку РУП — земських статистиків С.Андрієвського, В.Кошового та А.Кучеревського, що перебували в Лубнах у відрядженні навесні 1901 року осередок РУП розпочав агітацію в навколишніх селах. Влітку 1901 р. О.Коваленко, що перебував на практиці в Гуляй-Полі, поширював серед місцевих селян і сільських службовців «Самостійну Україну». Наприкінці літа він переїхав до Севастополя, де на будівництві панцерника проходив практику Л.Мацієвич, і разом з ним організував нелегальний пропагандистський гурток. Необхідну літературу вони отримували з Харкова. «Пізніше, -згадував О.Коваленко, — деякі з того гуртка вже від себе позакладали подібні гуртки між службовиками порту та в інших урядових установах, а також між матросами військової залоги».
Під ідейним впливом харківського осередку РУП перебувала з 1901 р. і люботинська організація залізничних службовців, одним із провідних діячів котрої був П.Сташенко — брат І.Сташенка, українську революційну літературу люботинцям постачав Ю.Коллард. Того ж року Д.Антоновичем був заснований осередок РУП у середовищі Київської української студентської громади. Під впливом отриманої від нього літератури сформувався гурток РУП у острозькій гімназії на Волині, ініціатором його створення був В.Садовський. Видання РУП поширювалися і у Волинській семінарії в Кременці. Але жодних відомостей про існування селянських і робітничих осередків РУП протягом 1900—1901 рр. не залишилося. Очевидно, новозаснована партія ще не була готовою до цього ні в ідейно-теоретичному, ні в організаційно-практичному відношеннях.
На початку літа 1901 р. у Полтаві в помешканні Русових відбувся третій український студентський з'їзд і організаційна конференція РУП, на якій були присутні Д.Антонович, В.Дорошенко, А.Жук, В.Козиненко, М.Кохановський, А.Лівицький, В.Мазуренко, О.Міхновський, Ю.Коллард, В.Павленко, С.Петлюра і М.Русов.
Ю.Коллард згадував пізніше, що суто студентські справи на той час уже не цікавили молодь, і після короткого обміну думками про їх стан делегати студентського з'їзду перейшли до питань програми і тактики РУП. Учасники конференції вирішили видавати періодичний партійний орган для обговорення на його сторінках принципових програмних положень, та продовжити випуск популярних агітаційно-пропагандистських брошур для селянства. Конференція ухвалила пропозицію Д.Антоновича та М.Русова налагодити партійне видавництво у Львові або Чернівцях за сприянням УСДП Галичини і Буковини. Однак у справі партійного будівництва внаслідок браку достатнього досвіду жодних конкретних рішень не було вироблено. «Стало на тому, — згадував А.Жук, — що партія веде пропаганду серед академічної молоді й уживає її для революційної агітації серед селянства». У майбутньому для політичної роботи з селянами передбачалося створити спеціальний періодичний орган.
Наприкінці лютого 1902 р. Київське охоронне відділення ще в край низько оцінювало ефективність політичної діяльності осередків РУП: «Українська Революційна Партія займається інтелегентами… Правильної організації не має, робота носить характер кустарництва». Однак тут же зауважувалось, що партія становить загрозу по селах «як така, що може спричинитися до погромів поміщиків». Першими рупівськими агітаторами в селах Полтавщини були півсотні семінаристів, звільнених від навчання на початку березня 1902 р. за вимогу включити до навчальних програм українознавчі дисципліни.
Первісний склад ядра РУП відзначався надзвичайно змішаним характером з переважанням прибічників двох течій — соціал-демократичної і націоналістичної. Їх поєднувало прагнення здобуття українському народові визволення від усіх форм гноблення і експлуатації шляхом політичної боротьби. З появою РУП, за образним визначенням І.Лисняка-Рудницького на українську політичну арену вийшов «тип революційного юнака з „Комуністичним Маніфестом“ в одній кишені й „Кобзарем“ у другій». Зрозуміло, що подібна еклектичність світоглядних засад керівників РУП неминуче мала спричинитися до численних внутрішньопартійних конфліктів і криз. Все більший ухил Д.Антоновича, М.Русова в сторону соціал-демократичної ідеології, що визначилася протягом 1902 р., викликала невдоволення національно-спрямованої частини РУП, представленої О.Коваленком, Ю.Коллардом і Л.Мацієвичем. Вони відстоювали рівнозначність національних і соціальних чинників в українському визвольному русі, виступали за збереження гасла «Самостійної України» і спромоглися схилити на свій бік значну частину Харківської української студентської громади. Щоб позбавити своїх опонентів ширшої підтримки Д.Антонович з осені 1902 р. припинив скликати засідання студентської громади, а наприкінці того ж року нелегально провів у Києві Перший з'їзд РУП. За свідченням В.Дорошенка, в ньому взяли участь прихильники соціал — демократизації партії Є.Голіцинський (від Київської вільної громади), М.Порш (від Лубенської), М.Кохановський (від Полтавської), В.Козиненко (від Редакційного комітету), сам Д.Антонович представляв Харківську вільну громаду РУП.
З'їзд тривав два дні й розглянув виключно організаційні питання. Він схвалив діяльність Редакційного комітету РУП і доручив йому й надалі «переводити свої видавничі справи в такомуж напрямі». По-друге, було вирішено налагодити видавництво практичного органу РУП — часопису «Селянин», а редколегії «Гасла» доручено організувати комітет для видання часопису. Також, з'їзд ухвалив «створити за кордоном партійний комітет для переведення технічних справ партії» та обрав ЦК РУП, докладно визначивши його завдання і обов'язки. До першого ЦК РУП увійшли Д.Антонович, Є.Голіцинський і В.Козиненко, після від'їзду на початку 1903 р. за кордон Є.Голіценського до ЦК було кооптовано В.Виниченка. До складу закордонного Комітету РУП у Львові протягом 1903 р. належали Євген і Катерина Голіценські, В.Винниченко, П.Канівець і М.Ткаченко.
На час проведення Першого з'їзду, в основному, склалася стала організаційна мережа РУП, що з незначними змінами проіснувала до кінця 1905 р., коли Другим з'їздом був затверджений партійний статут. Вона охоплювала 6 Вільних Громад — Київську, Харківську, на Чернігівщині (Ніженську), Полтавську, на Полтавщині (Лубенську), на Чорномор'ї (Катеринодарську). Протягом 1903 −1904 рр. виникли ще Донський комітет РУП, Волинська, Катеринославська, Одеська і Подільська організації, але тривалий час вони залишалися нечисленними і малоактивними. Завдяки зусиллям членів Ніжинської вільної громади РУП влітку 1903 р. вдалося організувати робітничі гуртки на цегельнях. Один із активістів Київської вільної громади М.Галаган згадував про існування в місті у другій половині 1903 р. двох робітничих осередків РУП чисельністю 6-7 і 10-12 чол., через які підтримувалися тісні зв'язки з навколишніми селами, звідки ці робітники походили. Зберігся навіть розроблений Київською вільною громадою РУП «Нарис програми для занять в робітничих гуртках» (травень 1903 р.), що складався з 17 розділів та докладного переліку джерел до кожного з них.
Частка міських робітників серед членів рупівських осередків 1902—1904 рр. була незначною, оскільки партія тільки почала налагоджувати роботу серед них за ініціативою Харківської, Київської та Ніжинської громад. Однак не зважаючи на всі спроби заручитися підтримкою міських верств населення. Особливо фабрично-заводського пролетаріату, у створенні міцної партійної організації, РУП не витримувала конкуренції з боку російських соціал-демократів і есерів, залишаючись напередодні загальноросійської революції порівняно молочисельною й ізольованою від мас партією. Для зміцнення політичного авторитету партії активісти РУП брали діяльну участь у культурно-освітніх національних заходах. Так, у зв'язку з відкриттям у Полтаві пам'ятника І.Котляревському 30-31 серпня 1903 р. до міста прибули представники партійних осередків з Києва, Харкова, Одеси, Севастополя, Лубен. Катиринослава і навіть Дербента. На Ворсклі відбулася сходка близько 100 активістів РУП, на якій було вирішено організувати збройну демонстрацію в Полтаві з приводу заборони виголошення промов українською мовою міністром внутрішніх справ. Однак унаслідок доносу І.Доброскока здійснити задум не вдалося.
Після Першого з'їзду РУП у партії помітно змінилась ідеологічна ситуація на почату 1903 р. редакція «Гасла» зробила заяву про відмову від відомої брошури М.Міхновського через «брак соціалістичного світогляду». У червні 1903 р. партія зробила спробу об'єднатися з Українською соціалістичною партією. Подібна зміна партійних орієнтирів не залишилася поза увагою керівництва Департаменту Поліції Російської імперії: наприкінці 1903 року воно орієнтувало губернські жандармські управління щодо РУП як такої організації, котра «дотримується основних положень революційного соціалізму, і відмежовується від сепаратистських прагнень».
Але деякі місцеві активісти РУП і після офіційного відмежування керівництва партії від самостійницьких вимог дотримувалися попередніх поглядів на перспективи вирішення національного питання. Так, на звітних зборах однієї з місцевих Вільних Громад у 1903 р. доповідач продовжував обстоювати ідею «Самостійної України». Текст цього виступу невдовзі був переправлений до львівської редакції партійних видавництв РУП для оприлюднення. Зазначивши, що національне питання недостатньо розроблене західноєвропейськими теоретиками наукового соціалізму, виступаючий висловив глибоке занепокоєння з приводу здатності майбутньої демократичної й республіканської Росії поважати права меншин. «Коли російський робочий люд, маючи свободу політичну і національну, — наголошував він, — ужиє всі свої сили до боротьби за економічне визволення, ми зверх того будемо все ж таки далі боротися за права національні. А боротьба буде також нелегка, бо на місці безглуздого царату з його деморалізованими чиновниками стануть розумні і хитрі ліберали, які будуть старатися проковтнути нас вже не при помочі нагайки». Не заперечуючи в принципі проти можливості федерації Росії, доповідач водночас ставив під сумнів імовірність такого вирішення українського питання, оскільки воно залежало від згоди всіх націй, входящих в склад Російської деспотії, та загальноросійського визвольного руху і, перш за все, впливової його течії — соціал-демократичної. Саме тому, на його думку, вимога самостійної України була «цілком ясною і справедливою». ".
У процесі внутрішньої боротьби в РУП відбулось ряд розколів. В 1902 р. найбільш націоналістично настроєні члени РУП на чолі з М.Міхновським вийшли з партії і заснували Українську народну партію (УНП)(1902—1907). Дехто з дослідників зокрема В. Головченко висвітлюючи історію РУП із соціал-демократичних позицій заперечує членство М.Міхновського в партії і пише, що УНП виникла на власній ідейній та організаційній основі. Можливо формально М.Міхновський і не був членом РУП це можна пояснити тим, що партію заснували і очолювали молоді люди переважно студенти а М.Міхновський на той час був вже відомим адвокатом і громадським діячем крім того за час існування РУП у партії не було фіксованого членства але незаперечною є визначна роль яку відіграв М.Міхновський на початковому етапі утворення РУП. Також більшість дослідників вважають, що УНП є однією із спадкоємниць РУП. Так С.Єфремов пише, що «прибічники „Самостійної України“ виділилися з РУП і започаткували Українську Народу Партію (УНП)». В 1903 р. від РУП відкололась нечисленна група на чолі з Б.Ярошевським і утворила Українську соціалістичну партію (УСП), яка не мала помітного впливу на народні маси і невдовзі зовсім зникла з української політичної арени, влившись до ППС (Польської соціалістичної партії).
Стаючи поступово на позиції соціал-демократії, РУП прагне розширити зв'язки з сільським пролетаріатом, і в 1903 році починає видавати газету «Селянин», яку вважала «практичним органом для сільських робітників». У її першому номері повідомлялося: «Видає нашу робітничу часопись „Селянин“ Революційна Українська Партія. Так називається спілка людей, що зрозуміли, що ніхто цьому лихові не допоможе крім самих робітників і наважилися злучитися між собою і єднати до себе всіх скривджених робочих людей. Та все ще нас моло, бо в більшості селах українських про нас ще не знають і не чули, тому не приєдналися до нас; тож треба дбати, щоб в кожному селі заснувався гурток наших людей». З виходом у світ «Селянина» робота рупівців серед селянства посилюється. У зв'язку з поставленим завданням партія збільшує наклад часопису. Якщо у 1903 р. щомісяця виходило по 1000 примірників газети, то у 1904 р. вона розповсюджується вже в кількості від 2000 до 3000 щомісяця. Але в здійсненні політичної агітації серед міського пролетаріату партія наштовхнулася на труднощі, пов'язані саме з національним питанням. А.Жук зазначав у зв'язку з цим: "Щоб довести потребу окремої національної організації українського пролетаріату, а тим більше витолкувати «організованому» робітникові потребу для України мати якусь самостійність в своїх ділах, в формі автономного устрою краю, треба було потратити багато часу і енергії, а передусім починати з азбуки, себто національно його освідомлювати. І хоч партія доклала немало зусиль, спрямованих на підвищення національної свідомості робітників, їй так і не вдалося остаточно вирішити це завдання за час свого існування. З одного боку, це обумовлювалося значною часткою росіян в середовищі пролетаріату України, а з іншого боку, тим, що РУП мала серйозних конкурентів в боротьбі за робітничі маси, зокрема РСДРП та інші соціал-демократичні та соціалістичні партії, що діяли в Україні.
З 4 жовтня по 19 листопада 1903 р., відбувся масовий арешт активістів партії, внаслідок чого було розгромлено Київську, Харківську, Полтавську та Лубенську вільні громади. Хоча протягом зими-весни 1904 р. заарештовані були звільнені під особливий нагляд поліції, а 2 листопада 1905 р. у зв'язку з амністією Харківська судова палата припинила слідство, РУП, за свідченням А. Жука, дуже ослабла, а партійний апарат був зруйнований.
Відродження партії лягло на плечі кооптованих на початку 1904 року до складу ЦК А.Гука і М.Порша. Висланий за революційну діяльність з Лубен до Києва під поліційний нагляд М. Прорш стає фактичним лідером РУП. Очоливши з А.Гуком місцеву Вільну громаду (фактично рештки усієї РУП на території Російської імперії), М.Порш головну увагу звернув на підготовку агітаційно-пропагандиських кадрів з-поміж студентської молоді, сформував новий склад ЦК РУП (попередній унаслідок арештів і еміграції деякий час не діяв), розробив теоретичні засади партії. Зокрема «Нарису програми», схваленою Київською вільною громадою РУП, у якому підкреслювалося, що найближчим завданням партії є повалення царизму, створення федеративної республіки, повна автономія України у внутрішніх справах. Одночасно за ініціативою М.Порша у партійних осередках почалася «чистка» від неукраїнських та ідеологічно чужих (есери, ліберальні демократи) елементів, що на його думку, мало стати практичним застосуванням запозиченого у Бунду принципу національних організацій пролетаріату. Внаслідок цього протягом 1904 р. РУП за персональним складом набрала майже виключно українського національного характеру. Д.Антонович, вийшовши з ув'язнення, негативно відреагував на здійснені М.Поршем організаційні заходи, що спричинилося до особистої неприязні. А пізніше до боротьби за провід у партії.
Наприкінці 1904 р. серед керівництва РУП поглибилися розбіжності в поглядах на завдання партії. Найбільші суперечності виявилися у питанні про самостійність України. М.Порш виступав провідником самостійницької течії в РУП. У друкованому органі РУП «Праця» він дуже гостро полемізував із Д.Антоновичем, який вважав національне питання не суттєвим для робітників. Боротьба між «самостійництвом» М.Порша і «обласництвом» Д.Антоновича закінчилася виходом останнього з партії. Закордоний Комітет РУП у Львові (Є. І К.Голіцинські, П.Канівець, М.Меленевський, О.Скоропис-Йолтуховський, М.Ткаченко) висунув думку про можливість використання політичного потенціалу РСДРП для активізації визвольного руху в Україні шляхом організаційного об'єднання з нею. Дізнавшись про контакти ЗК РУП з ЦК РСДРП, М.Порш об'їхав усі Вільні Громади з доповіддю про необхідність внесення до проекту партійної програми пункту про самостійність України.. В.Дорошенко, змальовуючи реакцію рупівських осередків на дії Закордоного Комітету, наголошував, що в Україні «велика частина нас, ерупістів, рішуче не хотіла йти під високу руку РСДРП при їхнім зневажливім до нас відношенні… Ми спочатку хотіли вибитися самі в силу, з якою російська партія мусіла б числитися поважно». Більша частина РУП на чолі з Миколою Поршем, Дмитром Антоновичем, Володимиром Винниченком, Симоном Петлюрою вважала, що їхня партія має бути національною політичною організацією, до якої входили б винятково українці, і яка поєднувала б націоналізм із соціалізмом. Ця течія продовжувала відстоювати свою політично-організаційну самостійність.
24 грудня (ст. ст.) 1904 р. у Львові зібралися делегати Другого з'їзду РУП (до його порядку деного було внесено аж 32 питання, більшість представників Вільних Громад становили прибічників М.Порша. Вже перше засідення з'їзду (всього їх відбулося три — 24, 25, і 27 грудня 1904 р.) розпочалося з гострої сутички між головуючим на ньому Поршем і «закордонцями» Меленевським, Голіцинським та Скорописом, унаслідок якої останні залишили з'їзд і оголосили його «незаконним», а постанови — «ні для кого не обов'язковими». Офіційне оформлення розколу партії наступило швидко: на другому засіданні з'їзду на пропозицію С.Петлюри і А.Гука було вирішено не шукати шляхів до примирення з делегатами, які покинули з'їзд (крім вищеназваних ще Віктор Мазуренко і М.Коринецький), і прирівняти їх до виходу з партії.
У свою чергу, Малиневський, Голіцинський, Канівець і Ткаченко 11 січня 1905 р. подали відповідну заяву до ЦК РУП, а наступного дня випустили відозву «Розлом Революційної Української Партії», в якій звинуватили своїх колишніх товаришів у буржуазному родикалізмі, відданості національно-демократичним ідеям і висловили бажання увійти до складу РСДРП «на основах автономії». 18 січня до них приєдналися К.Голіцинська, В.Мазуренко і О.Скоропис, що спільно створили нову політичну організацію — «Українську соціал-демократію».
Зовнішні обставини розколу РУП наприкінці 1904 — на початку 1905 рр. були вкрай непривабливі: обидві сторони у взаємних звинуваченнях не скупилися на образливі вислови, а історія з розподілом майна ЗК РУП (каса, склад літератури, партійний архів і книгозбірня) набрала майже детективного і скандального характеру. Не допомогло навіть посередництво одного з керівників УСДП Галичини Ю.Бачинського і російського соціал-демократи Ф.Самойлова.
Зрозуміло, що зрив роботи Другого партійного з'їзду і вихід з РУП більшості членів Закордоного Комітету деструктивно вплинули на стан усієї партійної роботи. «Розкольники» на чолі з М.Меленевським вважали, що національні моменти в програмі й практиці партії заважали включенню РУП у загальноросійський визвольний рух, заступали на їх думку важливіші на той час соціально-економічні та політичні питання.
27 грудня 1904 р. пройшла нарада прибічників М.Порша і «обласників» Д.Антоновича, котра доручила новообраному ЦК (Д.Антонович, В.Винниченко, А.Гук, М.Порш) " скликати у наступному році з'їзд РУП та відкрити на сторінках «Праці» дискусію з найбільш спірних питань — національного, організаційного і аграрного. За вказівкою наради С.Петлюра за допомогою двох рупівців відібрав у колишніх «закордонців» утримувані ними партійний архів, книгозбірню і склад літератури. А оскільки засновники «Української соціал-демократії» відмовилися брати участь у редагуванні «Праці» та «Селянина» ", цю ділянку партійної роботи мали забезпечити Д.Антонович, М.Порш і С.Петлюра.
Однак, хоча Д.Антонович і підтримував у Львові М.Порша проти М.Меленевського, але виключно заради збереження партії, оскільки його власні погляди на шляхи вирішення національного питання і принципи партійного будівництва були ближчі до М.Меленевського, ніж до ЦК РУП ". Незважаючи на складе внутрішньопартійне становище, виклекане розколом і загостренням розбіжностей між прихильниками М.Порша та Д.Антоновича, протягом весни-літа 1905 р. вплив РУП на визвольні процеси в країні збільшилися, а лави її помітно зросли, чому значною мірою сприяло залучення до революції нових верств українського селянства і робітництва. Згідно з надісланими Головній управі СДПН наприкінці вересня «Короткими відомостями про діяльність РУП за останній час», міські робітничі організації партії налічували: у Києві — 450—500 чол., Полтаві — 300—350, Ніжині — 150, Харкові — 60-75, у Білій Церкві, Фастові, Конотопі, Ромнах, Прилуках, Кролевці — по 25-30 чол.
Матеріали партійного архіву РУП-УСДРП, що містяться в особистому фонді А.Жука в ЦДАВОВУ, дають змогу всебічно простежити участь трьох лівобережних комітетів РУП (на Чернігівщині, на Полтавщині та Харнівського) у революційних подіях 1905 р., з'ясувати головні напрямки і форми політичної діяльності в період революційного піднесення, визначити її сильні й слабкі сторони та результативність. Зрештою, саме Лівобережна Україна (і Київ) унаслідок особливостей свого історичного й соціально-економічного розвитку стали місцем найактивнішої діяльності РУП на початку XX ст.
Той факт, що саме повітовий Ніжин, а не губернський центр Чернігів став осередком українського революційно-визвольного руху і місцем знаходження Вільної Громади (Комітету) РУП пояснюється, перш за все, наявністю в ньому Історико-філологічного інституту імені князя О.Безбородька та низки середніх навчальних закладів, переважно українським складом населення і близькістю до Києва, де перебував ЦК партії. На літо 1905 р. вона, за визнанням одного з перших офіційних істориків КП(б)У М.Равіча-Черкаського, була найбагатша «культурними силами» порівняно з місцевими осередками РСДРП і Бунду, очолювалася А.Гуком і П.Дятловим на об'єднувала партійні організації у Глухові, Конотопі, Прилуках, Кролевці, Борзні.
Маючи у своєму розпорядженні друкарню і три гектографи, Ніжинський комітет значної уваги надавав видавничій роботі: тільки з червня по вересень 1905 р. ним було видруковано 9880 примірників летючок («З приводу пораження Рожественського» — 700 прим., «До запасних» — 235 прим., «З приводу Державної Думи» — 4200 прим., революційні пісні — 150 прим. Та інші). Ніжинська середньошкільна організація, у свою чергу, випустила 75 відозв «До учнів середніх шкіл м. Ніжина» (російською мовою) із закликом до участі у політичному страйкові. Активісти комітету поширили також 2500 рупівських відозв із Києва, однак агітаційної літератури, попит на яку із розгортанням революції невпинно зростав, усе ж бракувало.
Центральним гаслом української соціал-демократії з початком революції в Росії стала саме ідея Народної Ради (чи Установчих Зборів), що поступово набула в агітаційно-пропагандиських матеріалах РУП і УСДРП чіткішого та пристосованого до умов і особливостей України вигляду. Для успішної боротьби за скликання Ради редакційна стаття «Селянина» закликала сільських робітників приєднатися до руху міського пролетаріату, а економічні вимоги страйкуючих доповнити політичними — «зміною державного царського ладу і зміною його новим, де б робітники мали однакові права з другими». Крім страйку ЗК РУП радив селянам активно застосовувати тактику громадської непокори — не сплачувати жодних податків, не виконувати розпоряджень влади, відмовлятися від «державних, земських чи обчеських обов'язків». Серед питань, що мала вирішити Народна Рада, крім узгоджених на січневій конференції, називалася також конфіскація удільних і монастирських земель, зниження орендної плати, скасування викупних платежів і податків, розпуск постійного війська і озброєння народу, свобода слова, друку, зібрань, союзів і совісті, мовне і юридичне рівноправ'я, розпуск жандармерії, недоторканість особи і демократизація судочинства. Отже, здійснення програмових вимог РУП з досить віддаленої перспективи переноситься у практичну пощину.
У грудні 1904 року частина рупівців на чолі з М.Міленівським (Басок) створила окрему Українську соціал-демократичну спілку «Спілку», яка виступала за об'єднання з РСДРП на правах «автономії» в її рядах і, головне, політично блокувалась з меншовиками. С.Єфремов вважав, що «Спілка» зовсім втратила початковий національний характер і навіть перейшла на ворожі українському руху позиції. Друга, значна більшість партійців, перетворила РУП в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП) на другому з'їзді, який відбувся в грудні 1905 р. Спочатку його засідання відбувалися у маєтку Юркевича у Сквирському повіті на Київщині, але під загрозою арешту роботу з'їзду довелося перенести до Києва у помешкання рупівця С.Тимошенка. Відкрив роботу з'їзду Б.Матюшенко, головував на ньому В.Винниченко, від галицької української соціал-демократії був присутній В.Старосольський.
На початку роботи Другий з'їзд РУП, "вважаючи теперішню назву невідповідною соціал-демократичній програмі і тактиці партії, ухвалив: назву «Революційна Українська Партія» змінити на назву « Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія». Оскільки РУП не заявила про свій саморозпуск і створення натомість нової політичної організації, а обмежилася зміною назви, вирішено було Другий з'їзд РУП вважати Другим з'їздом УСДРП. На з'їзді було також прийнято рішення про об'єднання УСДРП з РСДРП на федеративних началах, з визначенням її єдиним представником українського пролетаріату в партії. Але, як відомо, IV (Об'єднавчий) з'їзд РСДРП у 1906 р. відхилив цю вимогу і УСДРП продовжувала самостійну діяльність.
В.Дорошенко відзначав: «Цей з'їзд має велике значіння в житті української соціал-демократії. Передовсім це був дійсно з'їзд представників робочих мас, вибраних по організаціях, а не так як давніше збореще самих верховодів, або в найкращому разі „мужів довір'я“. А по-друге — він закінчив існування РУП…».
«Серед політичних вимог стоїть постулат автономії України згідно з проектом ЦК».
Через 20 років у статті, присвяченій двадцятип'ятирічному ювілею РУП, В.Садовський окремо зауважив, що при виробленні проекту програми РУП у 1905 р. «партія в силу тактичних причин за тодішніх обставин уважала гасло самостійності неможливим для висування», хоча більшість її активних діячів залишалася на попередніх позиціях незалежності України, що переконливо довели події Першої світової війни (створення колишніми рупівцями Союзу Визволення України) і Української демократичної революції 1917 — 1918 рр.
Перша в Російській імперії революція 1905—1907 рр. застала український рух в цілому та українські партії зокрема, в стані організаційного оформлення та ідеологічних пошуків. РУП-УСДРП перебувала у стані трансформації, тому в революційних подіях ця партія не змогла відіграти провідної ролі. Часто члени РУП працювали у складі інтернаціональних за складом російських партіях або діяли індивідуально. Так Харківське охоронне відділення оцінюючи ефективність міської організації УСДРП під час революції писало: «Діальність цієї партії в районі, що спостерігається, — зазначалось у звіті за період з 1 квітня до 1 жовтня 1906 р., — нічим не відзначена. Не припиняючи існування, але володіючи дуже обмеженими засобами, ця партія ледве була в змозі підтримувати зв'язок з Київською і Чернігівською губерніями й виділити від себе кількох агітаторів, роль котрих зводилась до організації спілок серед селян». Напевне охоронне відділення не могло відстежити всієї діяльності партії в революції, але в цілому дало вірну оцінку потенційним можливостям РУП-УСДРП на той час.
Див. також
Примітки
- Яворський М. Історія України в стислому нарисі. — С.250.
- Фрід Д. До питання про коріння КП(б)У // Більшовик України. — 1927. — № 10. — С. 47.
- Михайлов В. История Коммунической партии Украины. — С.78.
- Мірчук П. Микола Міхновський … С. 21-22.
- Завваги 1939, с.70
- ЦДАВОВУ. Ф. 4000. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 74
- ЦДАВОВУ. Ф. 4000. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 79-80
- Доклад 1904, с.12.
- Коллард Ю. Спогади юнацьких днів, с.75
- Коваленко 1939, с. 48-49
- ЦДІАУ. Ф. 705. Оп.1. Спр. 303. Арк. 147
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 4. арк. 269
- Автобіографія 1961, с.104
- Садовський 1939, с. 6
- ЦДАВОВУ. Ф.4000. Оп.1.Спр.1.Арк. 148
- Коллард 1939, с. 66
- Жук 1935, с. 99-100
- ЦДІАУ. Ф. 875. Оп.1. Спр. 9. Арк. 3
- Капельгородський 1932, с. 55
- Rudnytsky 1987, р. 139
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 43. Арк. 6
- Дорошенко В. 1921, с. 15
- Гасло 1903, ч. 1, с. 2
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 56
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 57
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 17. Арк. 2
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 167
- Галаган 1930, с.107
- ЦДАВОВУ. Ф. 3805. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 1-10
- ЦДІАУ. Ф. 304. Оп. 2. Спр. 11 Арк. 4-5
- ЦДІАУ. Ф. 120. Оп. 1. Спр. 124 Арк. 174
- Добра Новина. — 1903. — Ч. 4-5. — С.1.
- ЦДІАУ. Ф. 275. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 390
- Головченко В. І. Ідейне становлення… С. 81.
- Ефремов С. Из общественной жизни… — С. 31.
- Селянин. 1903. — Ч.1. -С.3.]
- Селянин. 1903. — Ч.1. -С.4.
- Доклад Центрального Комітету Революційної Української Партії… — С.10.
- ЦДАВО України. — Ф. 3807, оп. 2, спр. 41, арк. 8.
- Жук 1962, с. 54
- Автобіографія 1961, с. 107
- Скоропис 1911, с.509
- Дорошенко В. 1921, с.27
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 17. Арк. 32
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 39-40
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 45
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 52
- ЦДІАУ. Ф. 275. Оп. 1. Спр. 450. Арк. 18
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 17. Арк. 58
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 17. Арк. 57-58
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 12
- А-ко 1909, с.26
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 59
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 172 зв.
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 51. Арк. 35
- Равіч-Черкаський 1925, с.317
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 177
- ЦДАВОВУ. Ф. 3807. Оп. 2. Спр. 21. Арк. 19 зв. — 20
- Селянин 1905, ч. 27, с.2
- Ефремов С. Из общественной жизни… — С.33.
- Дорошенко В. 1921, с.40, Порш 1936, с.53
- Вільна Україна, 1906, ч.3, с.107
- Дорошенко В. Революційна Українська Партія… — С. 40.
- Садовський 1925, с. 255.
- ЦДІАУ. Ф. 304. Оп. 1. Спр. 120. Арк. 190
Джерела та література
- Янишин Б. М. Революційна українська партія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 157. — .
Література
- О.Гермайзе. 25 ліття Рев. Укр. Партії (Р. У. П.) (1925)
- Марко Бойцун. Соціал-демократія в Україні // Historians.in.ua — 2017. — 10 червня.
- Дмитро Кудінов. Лист Антона Короткевича як підтвердження існування та діяльності сумської групи Революційної української партії — Української соціал-демократичної партії в 1905 році // Historians.in.ua — 2019. — 13 лютого.
- Міхновський М. Самостійна Україна. Промова. Л. 1900;
- Дорошенко В. Українство в Росії. Пам'яткова книжка СВУ. Відень 1917;
- Самостійна Україна. Р. У. П. Вецляр 1917 (з ст. О. Скорописа від видавців — СВУ);
- Дорошенко В. РУП і УСДРП. Календар Вперед. Л. 1920;
- Рев. Укр. Партія. Л. 1921;
- Шаповал М. Рев. соціалізм на Україні. Кн. І. Відень 1921;
- Меленевський М. Куди йти? В ж. Нова Громада, кн. І. Відень 1923;
- Жук А. З матеріалів про невідбутий з'їзд РУП 1904. В ж. Об'єднання, кн. І. Відень 1924;
- Садовський В. Від українства до політики. З приводу 25-ліття заснування РУП. ЛНВ, кн. 3. Л. 1925;
- Гермайзе О. Матеріали до історії рев. руху на Україні, т. І. Рев. Укр. Партія. К. 1926;
- Жук А. Рев. Укр. Партія. Календар Дніпро. Л. 1939;
- Феденко П. Укр. рух у 20 ст. Лондон 1959;
- Коллард Ю. Спогади юнацьких днів 1897—1906. Торонто 1912.
- Автобіографія Дмитра Антоновича // Сучасність. 1961. № 1. С. 103—114.
- Антонович Д. Із студентських років Івана Сошенка // Робітнича газета. 1918. 4 серпня.
- Адресные книги ЦК РСДРП (1912 — 1917 гг.) Исторический архів. 1959. № 3. С. 31-50.
- Борисенко В. А. До питання про Революційну Українську Партію // Наукові праці з питань політичної історії. Вип. 169. К., 1991. С. 129—138.
- Винниченко В. Щоденник // Київ. 1990. № 9. С. 91-123.
- Висоцький О. Ю. — Монографія. — К.: Основні цінності, 2004. — 272 с.
- Вільна Україна. 1906. Ч. 3.
- Войнович С. Неіснуюче питання // Праця. 1905. Ч. 11. С. 2-5.
- Вєтров Р. І. Політичні партії України на початку XX століття (1900—1925 рр.) // 1997.
- Воля. 1901. Ч. 11, 24.
- Вперед. 1913. Ч.2.
- Головченко В. І. Від «Самостійної України» до Союзу Визволення України // 1996.
- Гермайзе О. 25 ліття рев. Укр. Партії (РУП) // Життя й Революція. 1925. № 3. С. 20-24.
- Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. Т. 1. Революційна Українська Партія (РУП). К., 1926.
- Галаган Г. З моїх споминів (80-ті роки до світової війни). Ч. 1. Львів, 1930.
- Дзвін. 1913. № 1, 4, 9; 1914. № 3.
- Добра Новина. 1903. Ч. 4 і 5.
- Донцов Д. Третя Дума і національне питання //Слово. 1909. № 1. С. 5-7.
- Донцов Дм. Модерне москвофільство. К., 1913.
- Дорошенко В. Українство в Росії. Пам'яткова книжка СВУ.// Відень 1917.
- Дорошенко В. РУП і УСДРП. // Календар Вперед. Л. 1920.
- Дорошенко В. Революційна Українська Партія (РУП). (1900—1905 рр.). Нарис з історії української соціал-демократичної партії. Львів-Київ, 1921.
- Ефремов С. Из общественной жизни на Украине // Русское Богатство. 1908. № 7. С. 17-57.
- Життя й Революція. 1926. № 5.
- Жук А. Перша партійна конференція РУП // Календар-альманах «Дніпро» на 1936 рік. Жук Жук А. З матеріалів про невідбутий з'їзд РУП 1904. В ж. Об'єднання, кн. І. Львів, 1935. С. 96-101.
- Земля і Воля. 1907. Ч. 20.
- Колесник В. Ф. Шляхом національного відродження // 1998.
- Коллард Ю. Спогади юнацьких днів // «Срібна сурма» Торонто, 1972. С. 75-121.
- Коллард Ю. Спогади з минулого // Літературно-Науковий Вісник. 1931. Т. 105 °C. 26-32.
- Курас І. Ф. Повчальний урок історії (Ідейно-політичне банкрутство Української соціал-демократичної робітничої партії). К., 1986.
- Літературно-Науковий Вісник. 1907. Т. 37.
- Лавров П. А. Вітчизняна історія в Київському Університеті за 125 років
- Михайлов В. История Коммунической партии Украины. — С.78.
- Міхновський М. Самостійна Україна. Промова.// Л. 1900.
- Меленевський М. До історії Української С.-Д. Спілки // Нова Громада. 1923. III—IV. С. 130—134.
- Меленевський М. Куди йти? В ж. Нова Громада, кн. І. Відень 1923. Молода Україна. 1900. Ч. 6,9 і 10.
- Наумов С. Питання української державності в діяльності Революційної партії (РУП) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. Т. З. Х., 1994. С. 11-20.
- Наумов С. О. Український політичний рух на Лівобережжі (90-і рр. XIX ст. — лютий 1917 р.): Монографія. — Харків: ХНУ імені в. Н. Каразіна, 2006. — 344 с.
- Наш Голос. 1910. Ч. 1, 2.
- Порш М. Національне питання та виборча агітація на Україні // Літературно-Науковий Вісник. 1907. Т. 37. С. 135—139.
- Порш М. Автономія України і соціальдемократія. К., 1917.
- Рев. Укр. Партія. Л. 1921
- Рибалка Л. Українське політичне молодоміщанство // Дзвін, 1913. № 12. С. 488—494.
- Рідний Край. 1907. Ч. 1, 6.
- Садовський В. Від українофільства до політики (З приводу 25-ліття заснування РУП) // Літературно-Науковий Вісник. 1905. Т. 86. С. 250—256.
- Селянин. 1903. Ч. 4, 7, 8; 1904. Ч. 14-15; 1905. Ч. 27, 29, 33-34.
- Тучапський П. К вопросу об автономии Украйны // Вестник Жизни. 1906. № 9. Ст. 26-41.
- Український студент. Збірник 2. СПб., 1913.
- Фрід Д. До питання про коріння КП(б)У // Більшовик України. — 1927. — № 10. — С. 47.
- Филькенштейн Л. М. «Люботинськая республика» // Пролетарская Революция. 1925. 3 12 (47). С. 178 — 193.
- Чацький. З приводу «неіснуючого питання» // Праця. 1905. Ч. 13-14. С. 2-6.
- Чикаленко Є. Спогади (1861 −1907). Ч. ІІІ. Львів, 1925.
- Шаповал М. Рев. соціалізм на Україні. Кн. І. Відень 1921.
- Шморгун П. М. Украинские мелкобуржуазные нациналистические партии в советской историографии // Большевики и непролетарские партии в период Октябрской революции и в годы гражданской войны. М., 1982. С. 68-76.
- Щупак С. «РУП» в паріод 1905 року на Київщені // Життя й революція. — 1926. — № 11. — С. 76
- Юркевич Л. Класи і суспільство. К., 1913.
- Юркевич Л. Національна справа і робітництво. К., 1913.
- Яворський М. Історія України в стислому нарисі. — С.250.
- Чмырь С. Г. Революционная украинская партия // Программы политических партий России. Конец XIX — ХХ вв. — М.: РОССПЭН, 1995. С.52-54, 58
- Чмырь С. Г. Революционная украинская партия // Политические партии России. Конец XIX-первая треть ХХ века: Энциклопедия. — М.: РОССПЭН, 1996. — С.505-506.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Архівні джерела
- ЦДАВОВУ — Центральний архів вищих органів влади та управління України.
- ЦДІАУ — Центральний державний історичний архів України, м. Київ.
Посилання
- Революційна українська партія (РУП) // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1569. — 1000 екз.
- РУП // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1641-1642. — 1000 екз.
- Спілка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1821. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Revolyuci jna ukrayi nska pa rtiya RUP persha aktivna politichna partiya v centralno shidnij Ukrayini zasnovana 11 lyutogo 1900 v Harkovi diyachami studentskih gromad D Antonovichem M Rusovim L Maciyevichem P Andriyevskim Yu Kollardom O Kovalenkom D Poznanskim j in yak pidpilna revolyucijna partiya Postannya RUP bulo zavershennyam poperednih sprob stvorennya politichnih organizacij takih yak Bratstvo tarasivciv social demokratichnij gurtok I Steshenka j Lesi Ukrayinki Ukrayinska Nacionalna Partiya yaki porivali z togochasnim ukrayinskim apolitichnim kulturnictvom j ukrayinofilstvom ta zapochatkovuvali politichnu diyalnist Revolyucijna ukrayinska partiya Zasnovana zareyestrovana 1900 Shtab kvartira Harkiv Politichna ideologiya livocentrizm Ochilnik partiyi Dmitro Antonovich Kolori Kilkist chleniv 3000 Vebstorinka Politika Ukrayini Politichni partiyi ViboriZagalna informaciyaDzherela stvorennya Spershu za programu RUP sluzhila promova M Mihnovskogo sho ne buv chlenom RUP napisana nim yak proyekt programi z doruchennya zasnovnikiv RUP vigoloshena na Shevchenkivskih svyatkuvannyah u Poltavi i v Harkovi u berezni 1900 i nadrukovana togo zh roku broshuroyu u Lvovi pid nazvoyu Samostijna Ukrayina yak vid R U P ch 1 U cij promovi progolosheno gaslo Odna yedina nerozdilna vilna samostijna Ukrayina vid Karpativ azh po Kavkaz i yak najblizhchu metu postavleno vimogu povernennya nam prav viznachenih Pereyaslavskoyu konstituciyeyu 1654 z rozshirennyam yiyi vplivu na cilu teritoriyu ukrayinskogo narodu v Rosiyi Zgodom kerivniki RUP vistupili v 1 ch svogo organu Gaslo 1903 z kritikoyu broshuri M Mihnovskogo viznali yiyi progoloshennya pomilkovim i v proekti programi sho buv skladenij togo zh roku Kiyiv komitetom i zatverdzhenij CK RUP uhvalili osnovni principi konechni cili j taktiku mizhnarodnoyi social demokratiyi tobto nastanovi tak zvanoyi Erfurtskoyi programi U praktichnij diyalnosti gaslo samostijnosti Ukrayini zamineno vimogoyu nacionalno teritorialnoyi avtonomiyi Ukrayini v mezhah Rosijskoyi imperiyi U 1902 RUP skladalasya z 6 komitetiv t zv Vilnih gromad RUP Kiyiv Harkivskoyi Chernigivskoyi Poltavskoyi Lubenskoyi i Chornomorskoyi abo Kubanskoyi j org oformilasya ob yednavshi ci gromadi pid chas ustanovchogo z yizdu v grudni 1902 Obranij todi CK RUP ocholili Ye Golicinskij psevd Pavlovskij V Kozinenko Grab i D Antonovich Muha Do Zakordonnogo Komitetu z osidkom u Lvovi uvijshli pribuli tudi 1903 V Vinnichenko i D Antonovich Z 1903 faktichnim kerivnikom RUP stav M Porsh Odnochasno z RUP 1900 postala i Ukrayinska Socialistichna Partiya USP providnimi chlenami yakoyi buli B Yaroshevskij M Melenevskij i V Mihnovskij yaka v chervni 1903 priyednalasya do RUP i diyala v yiyi ramkah do sichnya 1904 Pid provodom M Mihnovskogo z 1902 oformilasya okrema Ukr Nar Partiya Vpliv RSDRP Z vidhodom vid samostijnickih pozicij RUP uzhe z 1903 pochala nabirati vse bilshe harakteru soc dem partiyi U serpni 1904 Ye Golicinskij brav uchast u Kongresi Soc Internacionalu v Amsterdami spershu yak predstavnik RUP zgodom z uvagi na opir Ros SDRP proti okremishnoyi uchasti ukr soc partiyi v Kongresi yak chl ros delegaciyi Pid chas 1 z yizdu RUP sho vidbuvavsya naprikin 1904 i ne buv zakinchenij RUP unaslidok ideologichno programovih i taktichnih rozbizhnostej v ser partiyi rozkololasya Menshist grupa M Melenevskogo i O Skoropisa Joltuhovskogo pishla vzhe v sichni 1905 na zlittya z ros social demokratami i piznishe diyala yak avtonomna Ukr Spilka v skladi RSDRP proisnuvavshi do 1913 Bilshist internacionalistichna j samostijnicka za oriyentaciyeyu pid provodom M Porsha S Petlyuri B Sodovskogo j in dali diyala yak RUP i na 2 z yizdi v grudni 1905 prijnyala nazvu Ukr Social Dem Rob Partiyi USDRP bazovanoyi na principah Erfurtskoyi programi i z vimogoyu nac teritoriyalnoyi avtonomiyi Ukrayini Na poch svoyeyi diyalnosti RUP shilyalasya do teroru i zbrojnih vistupiv proti carskogo rezhimu i velikih zemlevlasnikiv potim zoseredilasya na organizaciyi agrarnih strajkiv sered selyanstva Poltavshini j Harkivshini 1902 i na propagandivnij zdebilshe roboti pomizh silskim i miskim proletariatom RUP spivpracyuvala z neukrayinskimi soc partiyami v Ukrayini yevrejskim Bundom RSDRP Pol Partiyeyu Soc PPS ros social revolyucionerami Organizacijni vidavnictva i najviraznishi postati Golovnoyu dilyankoyu diyalnosti RUP bula propagandivno vidavnicha gazeti i zhurnali broshuri j listivki Organami RUP buli vidavanij u 1902 03 u Chernivcyah misyachnik Gaslo 17 chch prisvyachenij zdebilshogo spravam silskogo proletariatu drukovanij u Chernivcyah i zgodom u Lvovi chasopis Selyanin 1903 05 ta gazeta Pracya 1904 1905 Yakijs chas druga pol 1903 organom miskogo proletariatu RUP buv kolishnij organ USP Dobra Novina Zahodami i pid firmoyu RUP buli vidani programovo propagandivni broshuri Samostijna Ukrayina Dyadko Dmitro Chi ye teper panshina Vlasna zemlya Strajk i bojkot Narodna sprava istorichna seriya Kozachchina avtorom yakoyi buv D Antonovich ta in knizhechki Pro hersonski ta inshi zarobitki M Melenevskogo Velikij hliborobskij strajk u Galichini 1902 p nizka perekladiv z chuzhih mov st A Bebelya K Libknehta K Kavtskogo Bibliotechka Selyanina z pisannyami V Vinnichenka O Skoropisa Joltuhovskogo tosho Krim Chernivciv i Lvova deyaki vidannya RUP drukuvalisya v pidpilnih drukarnyah na Centralnih i Shidnih ukrayinskih zemlyah Krim vishezgadanih zasnovnikiv i providnih diyachiv chlenami RUP buli V Doroshenko A Zhuk A Nedelko Zhuk M Tkachenko A j M Livicki B Matyushenko j M Matyushenko Gozhenko V Chehivskij N Grinchenko K Bezkrovnij psevd Loza P Kanivec psevdonim Kavun Ya Mihura psevdonim F Kucheryavij L Yurkevich I Rotar L Krat V Mazurenko N Romanovich Tkachenko M Voronij M Trockij M Shapoval ta in Chl RUP zgodom brali providnu uchast v diyalnosti ukrayinskoyi politichnoyi partiyi zokrema USDRP Soyuzu Vizvolennya Ukrayini 1914 17 uryadiv UNR yak takozh u literaturi j nauci V istoriyi rozvitku ukrayinskoyi politichnoyi dumki RUP vidigrala vidatnu rol ob yednavshi ukrayinskih molodih diyachiv poch 20 st j vishkolivshi yih do politichnoyi borotbi j aktivnosti u riznih politichnih taborah i piznishe v ukrayinskomu nezalezhnomu rusi Organizacijnoyu i propagandistskoyu diyalnistyu RUP sprichinila pidnesennya svidomosti ukrayinskogo selyanstva i silskogo proletariatu u 1900 mu p i yih borotbu za pokrashennya umov praci ta suspilnih prav Porivayuchi z ukrayinofilstvom i jogo kulturnickimi nastanovami RUP nadala ukrayinskomu ruhovi politichnogo spryamuvannya i pov yazala jogo z socialnim ruhom in narodiv RUP pidtrimuvala zv yazki z ukrayinskimi politichnimi partiyami j organizaciyami Galichchini i Bukovini Stanovlennya RUPRevolyucijna Ukrayinska Partiya R U P bula pershoyu politichnoyu partiyeyu na ukrayinskih zemlyah sho vhodili do skladu Rosijskoyi imperiyi Chas yiyi utvorennya pripadaye na kinec XIX pochatok XX stolittya Sho do tochnoyi dati yiyi utvorennya do cogo chasu vedetsya diskusiya odni istoriki nazivayut 1899 rik inshi sichen 1900 roku Na osnovi RUP vidbuvalos organizacijne ta ideologichne formuvannya riznih politichnih sil Najbilshe sogodni na spadshinu RUP pretenduyut vitchiznyani social demokrati ta nacionalisti kozhen iz nih privodit argumenti na svoyu korist Radyanskoyu istorichnoyu naukoyu RUP kvalifikuvalasya yak dribnoburzhuazna nacionalistichna partiya sho vnosila rozkol u zagalnorosijsku revolyucijnu borotbu z samoderzhavstvom i galmuvalo yiyi M Yavorskij yak istorik marksist vvazhav sho RUP virosla ne na proletarskij osnovi i ne z proletarskoyu programoyu Ce bula po suti dribnoburzhuazna partiya do togo zh nacionalistichna D Frid takozh kvalifikuvav yiyi yak dribnoburzhuaznu nacionalistichnu V Mihajlov vidznachav sho sklad RUP ne buv chisto socialistichnim RUP vinikla na hvili protestu aktivnoyi chastini ukrayinskoyi molodi z odnogo boku proti principu nepolitichnogo kulturnictva progoloshenogo gromadivcyami starshogo pokolinnya v dobu reakciyi 80 h rr XIX st a z inshogo proti zahoplennya ukrayinciv rosijskim vizvolnim ruhom yakij v ostannij tretini stolittya poglinuv masu ukrayinskih sil ale vodnochas nitrohi ne spriyav spravi vizvolennya vlasne ukrayinskogo narodu Yak vidznachav istorik Petro Mirchuk pershim zavdannyam novoyi ukrayinskoyi politichnoyi partiyi bulo vidtyagnuti ukrayinsku revolyucijnu molod vid yihnogo perebuvannya v riznih rosijskih revolyucijnih partiyah ta organizaciyah i zastavlennya yih viddavati svoyi sili j svoyu pracyu ukrayinskij spravi Na pershomu etapi organizaciyi RUP treba bulo primknuti ochi na te sho dani ukrayinski revolyucioneri za svoyimi perekonannyami ukrayinski nacionalisti chi socialisti demokrati socialisti revolyucioneri chi she inshih poglyadiv usih yih treba bulo nasampered virvati z pazuriv rosijskih organizacij i zv yazati z ukrayinstvom A todi vzhe musila prijti cherga na oformlennya politichno ideologichnih pozicij novoyi ukrayinskoyi partiyi Osnovoyu dlya utvorennya Revolyucijnoyi Ukrayinskoyi Partiyi RUP na mezhi stolit buv studentskij ruh a providnu rol u stanovlenni ta rozbudovi revolyucijnoyi partiyi kotra ocholila b nacionalno vizvolnij ruh v Ukrayini vidigrali Harkivska studentska i Poltavska seminarska gromadi Ce poyasnyuyetsya tim sho na cih ukrayinskih zemlyah azh do 60 80 h rr XVIII st zberigalas politichna avtonomiya i zvidsi rozpochalos ukrayinske nacionalne vidrodzhennya Takozh cej region vidznachavsya najvishoyu zoseredzhenistyu ukrayinskogo naselennya v Rosijskij imperiyi Porivnyano z Kiyevom Pravoberezhzhyam i tak zvanoyu Novorosiyeyu pivdnem Ukrayini tut znachno menshoyu bula konkurenciya z boku rosijskih polskih i zhidivskih partij ta socialistichnih organizacij sho svogo chasu vidznachav odin iz zasnovnikiv RUP D Antonovich Antonovich 1918 Za socialnim pohodzhennyam bilshist providnikiv ta ideologiv RUP nalezhali do riznih grup dvoryanstva znachna chastka do 20 ditej svyashenikiv sered aktivistiv RUP osoblivo na Poltavshini j Podilli 29 sichnya 1900 r v Harkovi na tak zvanij radi chotiroh na yakij buli D Antonovich B Kaminskij L Maciyevich i M Rusov bulo virisheno opublikuvati programnu broshuru RUP i odrazu zh pislya neyi vidati agitacijnu broshuru dlya masovogo poshirennya Bilshist suchasnih vitchiznyanih i zarubizhnih doslidnikiv pochinaye istoriyu RUP same z dnya zasidannya radi chotiroh ale vistupayuchi z referatom Pro ukrayinskij ruh na vechori pam yati Tarasa Shevchenka 26 lyutogo starogo stilyu 1900 r v Harkovi D Antonovich skazav sho persha ukrayinska politichna partiya v Rosijskij imperiyi RUP nelegalno zasnovana same minulogo roku Ochevidno ce tverdzhennya D Antonovicha ne pozbavlene sub yektivizmu i pevnogo perebilshennya Ce povidomlennya prihilno zustrili prisutni blizko 100 chol v tomu chisli predstavniki rosijskoyi polskoyi ta gruzinskoyi studentskih gromad a takozh pribuli z Poltavi kolishnij tarasivec I Lipa ta chleni seminarskoyi gromadi S Petlyura A Kucherenko i P Ponyatenko a harkivskij advokat M Mihnovskij shiroko znanij v ukrayinskih kolah mista svoyimi samostijnickimi poglyadami zauvazhiv sho ogoloshuyuchi pro stvorennya novoyi partiyi treba b podati i yiyi programu D Antonovich poslavsya na korotkochasnist isnuvannya RUP ta yiyi nelegalne stanovishe i mabut todi zh zaproponuvav M Mihnovskomu napisati programnu broshuru dlya partiyi Ostannij pogodivsya i vzhe naprikinci bereznya peredav rukopis dlya druku kerivnikam RUP programa vidana nakladom 1 tis primirnikiv ale bez zaznachennya avtora Os yak pro vistup Mikoli Mihnovskogo na Shevchenkivskomu svyati 26 lyutogo 1900 roku u svoyih spogadah napisav Yurij Kollard Pid kinec svyata Mikola Mihnovskij z velikim pidnesennyam vigolosiv svoyu drugu promovu na temu Samostijna Ukrayina Golovni zasadi buli Bez nacionalnogo vizvolennya ukrayinskogo narodu nemozhlive j jogo socialne vizvolennya z temryavi vizisku j rabstva A pracya kulturna v suchasnij moment ye paliyativ Na pidstavi Pereyaslavskoyi umovi z 1654 roku mizh carem Oleksiyem i Bogdanom Hmelnickim Ukrayina z yednalasya z Moskovshinoyu yak rivnij z rivnim Moskovski cari tiyeyi umovi ne doderzhali j Ukrayina takozh yuridichno stala vilnoyu vid tiyeyi umovi Mi hochemo Yedinoyi nerozdilnoyi samostijnoyi Ukrayini vid gir Karpatskih azh po Kuban richku Bliskavkoyu udarila po nas ta promova Vsi buli nache perelyakani nespodivankoyu j na dvi tri sekundi v kimnati nastala mertva tisha ale skoro rozdalisya guchni opleski Vsi buli v yakomus ekstazi Pershoyu knizhkoyu RUP vijshla Samostijna Ukrayina yaku napisav M Mihnovskij v dusi svoyih promov na Shevchenkivskih svyatah u Poltavi j Harkovi Deyakij chas Samostijna Ukrayina viznavalasya programoyu RUP Ale vzhe u 1900 r stali ochevidni i nedoliki cogo dokumenta yakij buv pozbavlenij socialno ekonomichnih vimog i gasel U broshuri M Mihnovskogo nichogo ne govorilosya pro vnutrishnij lad ustrij samostijnoyi Ukrayini sho viklikalo nezadovolennya tiyeyi chastini partijciv yaki pershochergovu uvagu pridilyali socialno ekonomichnim problemam Na pochatkovomu etapi isnuvannya RUP protyagom 1900 1901 rr vnaslidok organizacijnoyi nedovershenosti partiyi vidsutnosti najmenshogo dosvidu politichnoyi roboti sered riznih verstv naselennya zhorstokogo zhandarmsko policejskogo rezhimu Rosijskoyi imperiyi yiyi agitacijno propagandistska diyalnist mala sporadichnij i vipadkovij harakter U Lubnah diyav gurtok sho buv stvorenij z iniciativi M Porsha i do yakogo vhodili revolyucijno nastroyeni uchni serednih shkil ta molodi sluzhbovci Pislya utvorennya v 1900 roci v Harkovi RUP lubenskij gurtok stav miscevim oseredkom ciyeyi partiyi pid nazvoyu Vilna gromada RUP na Poltavshini Pid vplivom chleniv Poltavskogo oseredku RUP zemskih statistikiv S Andriyevskogo V Koshovogo ta A Kucherevskogo sho perebuvali v Lubnah u vidryadzhenni navesni 1901 roku oseredok RUP rozpochav agitaciyu v navkolishnih selah Vlitku 1901 r O Kovalenko sho perebuvav na praktici v Gulyaj Poli poshiryuvav sered miscevih selyan i silskih sluzhbovciv Samostijnu Ukrayinu Naprikinci lita vin pereyihav do Sevastopolya de na budivnictvi pancernika prohodiv praktiku L Maciyevich i razom z nim organizuvav nelegalnij propagandistskij gurtok Neobhidnu literaturu voni otrimuvali z Harkova Piznishe zgaduvav O Kovalenko deyaki z togo gurtka vzhe vid sebe pozakladali podibni gurtki mizh sluzhbovikami portu ta v inshih uryadovih ustanovah a takozh mizh matrosami vijskovoyi zalogi Pid idejnim vplivom harkivskogo oseredku RUP perebuvala z 1901 r i lyubotinska organizaciya zaliznichnih sluzhbovciv odnim iz providnih diyachiv kotroyi buv P Stashenko brat I Stashenka ukrayinsku revolyucijnu literaturu lyubotincyam postachav Yu Kollard Togo zh roku D Antonovichem buv zasnovanij oseredok RUP u seredovishi Kiyivskoyi ukrayinskoyi studentskoyi gromadi Pid vplivom otrimanoyi vid nogo literaturi sformuvavsya gurtok RUP u ostrozkij gimnaziyi na Volini iniciatorom jogo stvorennya buv V Sadovskij Vidannya RUP poshiryuvalisya i u Volinskij seminariyi v Kremenci Ale zhodnih vidomostej pro isnuvannya selyanskih i robitnichih oseredkiv RUP protyagom 1900 1901 rr ne zalishilosya Ochevidno novozasnovana partiya she ne bula gotovoyu do cogo ni v idejno teoretichnomu ni v organizacijno praktichnomu vidnoshennyah Na pochatku lita 1901 r u Poltavi v pomeshkanni Rusovih vidbuvsya tretij ukrayinskij studentskij z yizd i organizacijna konferenciya RUP na yakij buli prisutni D Antonovich V Doroshenko A Zhuk V Kozinenko M Kohanovskij A Livickij V Mazurenko O Mihnovskij Yu Kollard V Pavlenko S Petlyura i M Rusov Yu Kollard zgaduvav piznishe sho suto studentski spravi na toj chas uzhe ne cikavili molod i pislya korotkogo obminu dumkami pro yih stan delegati studentskogo z yizdu perejshli do pitan programi i taktiki RUP Uchasniki konferenciyi virishili vidavati periodichnij partijnij organ dlya obgovorennya na jogo storinkah principovih programnih polozhen ta prodovzhiti vipusk populyarnih agitacijno propagandistskih broshur dlya selyanstva Konferenciya uhvalila propoziciyu D Antonovicha ta M Rusova nalagoditi partijne vidavnictvo u Lvovi abo Chernivcyah za spriyannyam USDP Galichini i Bukovini Odnak u spravi partijnogo budivnictva vnaslidok braku dostatnogo dosvidu zhodnih konkretnih rishen ne bulo virobleno Stalo na tomu zgaduvav A Zhuk sho partiya vede propagandu sered akademichnoyi molodi j uzhivaye yiyi dlya revolyucijnoyi agitaciyi sered selyanstva U majbutnomu dlya politichnoyi roboti z selyanami peredbachalosya stvoriti specialnij periodichnij organ Naprikinci lyutogo 1902 r Kiyivske ohoronne viddilennya she v kraj nizko ocinyuvalo efektivnist politichnoyi diyalnosti oseredkiv RUP Ukrayinska Revolyucijna Partiya zajmayetsya intelegentami Pravilnoyi organizaciyi ne maye robota nosit harakter kustarnictva Odnak tut zhe zauvazhuvalos sho partiya stanovit zagrozu po selah yak taka sho mozhe sprichinitisya do pogromiv pomishikiv Pershimi rupivskimi agitatorami v selah Poltavshini buli pivsotni seminaristiv zvilnenih vid navchannya na pochatku bereznya 1902 r za vimogu vklyuchiti do navchalnih program ukrayinoznavchi disciplini Pervisnij sklad yadra RUP vidznachavsya nadzvichajno zmishanim harakterom z perevazhannyam pribichnikiv dvoh techij social demokratichnoyi i nacionalistichnoyi Yih poyednuvalo pragnennya zdobuttya ukrayinskomu narodovi vizvolennya vid usih form gnoblennya i ekspluataciyi shlyahom politichnoyi borotbi Z poyavoyu RUP za obraznim viznachennyam I Lisnyaka Rudnickogo na ukrayinsku politichnu arenu vijshov tip revolyucijnogo yunaka z Komunistichnim Manifestom v odnij kisheni j Kobzarem u drugij Zrozumilo sho podibna eklektichnist svitoglyadnih zasad kerivnikiv RUP neminuche mala sprichinitisya do chislennih vnutrishnopartijnih konfliktiv i kriz Vse bilshij uhil D Antonovicha M Rusova v storonu social demokratichnoyi ideologiyi sho viznachilasya protyagom 1902 r viklikala nevdovolennya nacionalno spryamovanoyi chastini RUP predstavlenoyi O Kovalenkom Yu Kollardom i L Maciyevichem Voni vidstoyuvali rivnoznachnist nacionalnih i socialnih chinnikiv v ukrayinskomu vizvolnomu rusi vistupali za zberezhennya gasla Samostijnoyi Ukrayini i spromoglisya shiliti na svij bik znachnu chastinu Harkivskoyi ukrayinskoyi studentskoyi gromadi Shob pozbaviti svoyih oponentiv shirshoyi pidtrimki D Antonovich z oseni 1902 r pripiniv sklikati zasidannya studentskoyi gromadi a naprikinci togo zh roku nelegalno proviv u Kiyevi Pershij z yizd RUP Za svidchennyam V Doroshenka v nomu vzyali uchast prihilniki social demokratizaciyi partiyi Ye Golicinskij vid Kiyivskoyi vilnoyi gromadi M Porsh vid Lubenskoyi M Kohanovskij vid Poltavskoyi V Kozinenko vid Redakcijnogo komitetu sam D Antonovich predstavlyav Harkivsku vilnu gromadu RUP Z yizd trivav dva dni j rozglyanuv viklyuchno organizacijni pitannya Vin shvaliv diyalnist Redakcijnogo komitetu RUP i doruchiv jomu j nadali perevoditi svoyi vidavnichi spravi v takomuzh napryami Po druge bulo virisheno nalagoditi vidavnictvo praktichnogo organu RUP chasopisu Selyanin a redkolegiyi Gasla dorucheno organizuvati komitet dlya vidannya chasopisu Takozh z yizd uhvaliv stvoriti za kordonom partijnij komitet dlya perevedennya tehnichnih sprav partiyi ta obrav CK RUP dokladno viznachivshi jogo zavdannya i obov yazki Do pershogo CK RUP uvijshli D Antonovich Ye Golicinskij i V Kozinenko pislya vid yizdu na pochatku 1903 r za kordon Ye Golicenskogo do CK bulo kooptovano V Vinichenka Do skladu zakordonnogo Komitetu RUP u Lvovi protyagom 1903 r nalezhali Yevgen i Katerina Golicenski V Vinnichenko P Kanivec i M Tkachenko Na chas provedennya Pershogo z yizdu v osnovnomu sklalasya stala organizacijna merezha RUP sho z neznachnimi zminami proisnuvala do kincya 1905 r koli Drugim z yizdom buv zatverdzhenij partijnij statut Vona ohoplyuvala 6 Vilnih Gromad Kiyivsku Harkivsku na Chernigivshini Nizhensku Poltavsku na Poltavshini Lubensku na Chornomor yi Katerinodarsku Protyagom 1903 1904 rr vinikli she Donskij komitet RUP Volinska Katerinoslavska Odeska i Podilska organizaciyi ale trivalij chas voni zalishalisya nechislennimi i maloaktivnimi Zavdyaki zusillyam chleniv Nizhinskoyi vilnoyi gromadi RUP vlitku 1903 r vdalosya organizuvati robitnichi gurtki na cegelnyah Odin iz aktivistiv Kiyivskoyi vilnoyi gromadi M Galagan zgaduvav pro isnuvannya v misti u drugij polovini 1903 r dvoh robitnichih oseredkiv RUP chiselnistyu 6 7 i 10 12 chol cherez yaki pidtrimuvalisya tisni zv yazki z navkolishnimi selami zvidki ci robitniki pohodili Zberigsya navit rozroblenij Kiyivskoyu vilnoyu gromadoyu RUP Naris programi dlya zanyat v robitnichih gurtkah traven 1903 r sho skladavsya z 17 rozdiliv ta dokladnogo pereliku dzherel do kozhnogo z nih Chastka miskih robitnikiv sered chleniv rupivskih oseredkiv 1902 1904 rr bula neznachnoyu oskilki partiya tilki pochala nalagodzhuvati robotu sered nih za iniciativoyu Harkivskoyi Kiyivskoyi ta Nizhinskoyi gromad Odnak ne zvazhayuchi na vsi sprobi zaruchitisya pidtrimkoyu miskih verstv naselennya Osoblivo fabrichno zavodskogo proletariatu u stvorenni micnoyi partijnoyi organizaciyi RUP ne vitrimuvala konkurenciyi z boku rosijskih social demokrativ i eseriv zalishayuchis naperedodni zagalnorosijskoyi revolyuciyi porivnyano molochiselnoyu j izolovanoyu vid mas partiyeyu Dlya zmicnennya politichnogo avtoritetu partiyi aktivisti RUP brali diyalnu uchast u kulturno osvitnih nacionalnih zahodah Tak u zv yazku z vidkrittyam u Poltavi pam yatnika I Kotlyarevskomu 30 31 serpnya 1903 r do mista pribuli predstavniki partijnih oseredkiv z Kiyeva Harkova Odesi Sevastopolya Luben Katirinoslava i navit Derbenta Na Vorskli vidbulasya shodka blizko 100 aktivistiv RUP na yakij bulo virisheno organizuvati zbrojnu demonstraciyu v Poltavi z privodu zaboroni vigoloshennya promov ukrayinskoyu movoyu ministrom vnutrishnih sprav Odnak unaslidok donosu I Dobroskoka zdijsniti zadum ne vdalosya Pislya Pershogo z yizdu RUP u partiyi pomitno zminilas ideologichna situaciya na pochatu 1903 r redakciya Gasla zrobila zayavu pro vidmovu vid vidomoyi broshuri M Mihnovskogo cherez brak socialistichnogo svitoglyadu U chervni 1903 r partiya zrobila sprobu ob yednatisya z Ukrayinskoyu socialistichnoyu partiyeyu Podibna zmina partijnih oriyentiriv ne zalishilasya poza uvagoyu kerivnictva Departamentu Policiyi Rosijskoyi imperiyi naprikinci 1903 roku vono oriyentuvalo gubernski zhandarmski upravlinnya shodo RUP yak takoyi organizaciyi kotra dotrimuyetsya osnovnih polozhen revolyucijnogo socializmu i vidmezhovuyetsya vid separatistskih pragnen Ale deyaki miscevi aktivisti RUP i pislya oficijnogo vidmezhuvannya kerivnictva partiyi vid samostijnickih vimog dotrimuvalisya poperednih poglyadiv na perspektivi virishennya nacionalnogo pitannya Tak na zvitnih zborah odniyeyi z miscevih Vilnih Gromad u 1903 r dopovidach prodovzhuvav obstoyuvati ideyu Samostijnoyi Ukrayini Tekst cogo vistupu nevdovzi buv perepravlenij do lvivskoyi redakciyi partijnih vidavnictv RUP dlya oprilyudnennya Zaznachivshi sho nacionalne pitannya nedostatno rozroblene zahidnoyevropejskimi teoretikami naukovogo socializmu vistupayuchij visloviv gliboke zanepokoyennya z privodu zdatnosti majbutnoyi demokratichnoyi j respublikanskoyi Rosiyi povazhati prava menshin Koli rosijskij robochij lyud mayuchi svobodu politichnu i nacionalnu nagoloshuvav vin uzhiye vsi svoyi sili do borotbi za ekonomichne vizvolennya mi zverh togo budemo vse zh taki dali borotisya za prava nacionalni A borotba bude takozh nelegka bo na misci bezgluzdogo caratu z jogo demoralizovanimi chinovnikami stanut rozumni i hitri liberali yaki budut staratisya prokovtnuti nas vzhe ne pri pomochi nagajki Ne zaperechuyuchi v principi proti mozhlivosti federaciyi Rosiyi dopovidach vodnochas staviv pid sumniv imovirnist takogo virishennya ukrayinskogo pitannya oskilki vono zalezhalo vid zgodi vsih nacij vhodyashih v sklad Rosijskoyi despotiyi ta zagalnorosijskogo vizvolnogo ruhu i persh za vse vplivovoyi jogo techiyi social demokratichnoyi Same tomu na jogo dumku vimoga samostijnoyi Ukrayini bula cilkom yasnoyu i spravedlivoyu U procesi vnutrishnoyi borotbi v RUP vidbulos ryad rozkoliv V 1902 r najbilsh nacionalistichno nastroyeni chleni RUP na choli z M Mihnovskim vijshli z partiyi i zasnuvali Ukrayinsku narodnu partiyu UNP 1902 1907 Dehto z doslidnikiv zokrema V Golovchenko visvitlyuyuchi istoriyu RUP iz social demokratichnih pozicij zaperechuye chlenstvo M Mihnovskogo v partiyi i pishe sho UNP vinikla na vlasnij idejnij ta organizacijnij osnovi Mozhlivo formalno M Mihnovskij i ne buv chlenom RUP ce mozhna poyasniti tim sho partiyu zasnuvali i ocholyuvali molodi lyudi perevazhno studenti a M Mihnovskij na toj chas buv vzhe vidomim advokatom i gromadskim diyachem krim togo za chas isnuvannya RUP u partiyi ne bulo fiksovanogo chlenstva ale nezaperechnoyu ye viznachna rol yaku vidigrav M Mihnovskij na pochatkovomu etapi utvorennya RUP Takozh bilshist doslidnikiv vvazhayut sho UNP ye odniyeyu iz spadkoyemnic RUP Tak S Yefremov pishe sho pribichniki Samostijnoyi Ukrayini vidililisya z RUP i zapochatkuvali Ukrayinsku Narodu Partiyu UNP V 1903 r vid RUP vidkololas nechislenna grupa na choli z B Yaroshevskim i utvorila Ukrayinsku socialistichnu partiyu USP yaka ne mala pomitnogo vplivu na narodni masi i nevdovzi zovsim znikla z ukrayinskoyi politichnoyi areni vlivshis do PPS Polskoyi socialistichnoyi partiyi Stayuchi postupovo na poziciyi social demokratiyi RUP pragne rozshiriti zv yazki z silskim proletariatom i v 1903 roci pochinaye vidavati gazetu Selyanin yaku vvazhala praktichnim organom dlya silskih robitnikiv U yiyi pershomu nomeri povidomlyalosya Vidaye nashu robitnichu chasopis Selyanin Revolyucijna Ukrayinska Partiya Tak nazivayetsya spilka lyudej sho zrozumili sho nihto comu lihovi ne dopomozhe krim samih robitnikiv i navazhilisya zluchitisya mizh soboyu i yednati do sebe vsih skrivdzhenih robochih lyudej Ta vse she nas molo bo v bilshosti selah ukrayinskih pro nas she ne znayut i ne chuli tomu ne priyednalisya do nas tozh treba dbati shob v kozhnomu seli zasnuvavsya gurtok nashih lyudej Z vihodom u svit Selyanina robota rupivciv sered selyanstva posilyuyetsya U zv yazku z postavlenim zavdannyam partiya zbilshuye naklad chasopisu Yaksho u 1903 r shomisyacya vihodilo po 1000 primirnikiv gazeti to u 1904 r vona rozpovsyudzhuyetsya vzhe v kilkosti vid 2000 do 3000 shomisyacya Ale v zdijsnenni politichnoyi agitaciyi sered miskogo proletariatu partiya nashtovhnulasya na trudnoshi pov yazani same z nacionalnim pitannyam A Zhuk zaznachav u zv yazku z cim Shob dovesti potrebu okremoyi nacionalnoyi organizaciyi ukrayinskogo proletariatu a tim bilshe vitolkuvati organizovanomu robitnikovi potrebu dlya Ukrayini mati yakus samostijnist v svoyih dilah v formi avtonomnogo ustroyu krayu treba bulo potratiti bagato chasu i energiyi a peredusim pochinati z azbuki sebto nacionalno jogo osvidomlyuvati I hoch partiya doklala nemalo zusil spryamovanih na pidvishennya nacionalnoyi svidomosti robitnikiv yij tak i ne vdalosya ostatochno virishiti ce zavdannya za chas svogo isnuvannya Z odnogo boku ce obumovlyuvalosya znachnoyu chastkoyu rosiyan v seredovishi proletariatu Ukrayini a z inshogo boku tim sho RUP mala serjoznih konkurentiv v borotbi za robitnichi masi zokrema RSDRP ta inshi social demokratichni ta socialistichni partiyi sho diyali v Ukrayini Z 4 zhovtnya po 19 listopada 1903 r vidbuvsya masovij aresht aktivistiv partiyi vnaslidok chogo bulo rozgromleno Kiyivsku Harkivsku Poltavsku ta Lubensku vilni gromadi Hocha protyagom zimi vesni 1904 r zaareshtovani buli zvilneni pid osoblivij naglyad policiyi a 2 listopada 1905 r u zv yazku z amnistiyeyu Harkivska sudova palata pripinila slidstvo RUP za svidchennyam A Zhuka duzhe oslabla a partijnij aparat buv zrujnovanij Vidrodzhennya partiyi lyaglo na plechi kooptovanih na pochatku 1904 roku do skladu CK A Guka i M Porsha Vislanij za revolyucijnu diyalnist z Luben do Kiyeva pid policijnij naglyad M Prorsh staye faktichnim liderom RUP Ocholivshi z A Gukom miscevu Vilnu gromadu faktichno reshtki usiyeyi RUP na teritoriyi Rosijskoyi imperiyi M Porsh golovnu uvagu zvernuv na pidgotovku agitacijno propagandiskih kadriv z pomizh studentskoyi molodi sformuvav novij sklad CK RUP poperednij unaslidok areshtiv i emigraciyi deyakij chas ne diyav rozrobiv teoretichni zasadi partiyi Zokrema Narisu programi shvalenoyu Kiyivskoyu vilnoyu gromadoyu RUP u yakomu pidkreslyuvalosya sho najblizhchim zavdannyam partiyi ye povalennya carizmu stvorennya federativnoyi respubliki povna avtonomiya Ukrayini u vnutrishnih spravah Odnochasno za iniciativoyu M Porsha u partijnih oseredkah pochalasya chistka vid neukrayinskih ta ideologichno chuzhih eseri liberalni demokrati elementiv sho na jogo dumku malo stati praktichnim zastosuvannyam zapozichenogo u Bundu principu nacionalnih organizacij proletariatu Vnaslidok cogo protyagom 1904 r RUP za personalnim skladom nabrala majzhe viklyuchno ukrayinskogo nacionalnogo harakteru D Antonovich vijshovshi z uv yaznennya negativno vidreaguvav na zdijsneni M Porshem organizacijni zahodi sho sprichinilosya do osobistoyi nepriyazni A piznishe do borotbi za provid u partiyi Naprikinci 1904 r sered kerivnictva RUP poglibilisya rozbizhnosti v poglyadah na zavdannya partiyi Najbilshi superechnosti viyavilisya u pitanni pro samostijnist Ukrayini M Porsh vistupav providnikom samostijnickoyi techiyi v RUP U drukovanomu organi RUP Pracya vin duzhe gostro polemizuvav iz D Antonovichem yakij vvazhav nacionalne pitannya ne suttyevim dlya robitnikiv Borotba mizh samostijnictvom M Porsha i oblasnictvom D Antonovicha zakinchilasya vihodom ostannogo z partiyi Zakordonij Komitet RUP u Lvovi Ye I K Golicinski P Kanivec M Melenevskij O Skoropis Joltuhovskij M Tkachenko visunuv dumku pro mozhlivist vikoristannya politichnogo potencialu RSDRP dlya aktivizaciyi vizvolnogo ruhu v Ukrayini shlyahom organizacijnogo ob yednannya z neyu Diznavshis pro kontakti ZK RUP z CK RSDRP M Porsh ob yihav usi Vilni Gromadi z dopoviddyu pro neobhidnist vnesennya do proektu partijnoyi programi punktu pro samostijnist Ukrayini V Doroshenko zmalovuyuchi reakciyu rupivskih oseredkiv na diyi Zakordonogo Komitetu nagoloshuvav sho v Ukrayini velika chastina nas erupistiv rishuche ne hotila jti pid visoku ruku RSDRP pri yihnim znevazhlivim do nas vidnoshenni Mi spochatku hotili vibitisya sami v silu z yakoyu rosijska partiya musila b chislitisya povazhno Bilsha chastina RUP na choli z Mikoloyu Porshem Dmitrom Antonovichem Volodimirom Vinnichenkom Simonom Petlyuroyu vvazhala sho yihnya partiya maye buti nacionalnoyu politichnoyu organizaciyeyu do yakoyi vhodili b vinyatkovo ukrayinci i yaka poyednuvala b nacionalizm iz socializmom Cya techiya prodovzhuvala vidstoyuvati svoyu politichno organizacijnu samostijnist 24 grudnya st st 1904 r u Lvovi zibralisya delegati Drugogo z yizdu RUP do jogo poryadku denogo bulo vneseno azh 32 pitannya bilshist predstavnikiv Vilnih Gromad stanovili pribichnikiv M Porsha Vzhe pershe zasidennya z yizdu vsogo yih vidbulosya tri 24 25 i 27 grudnya 1904 r rozpochalosya z gostroyi sutichki mizh golovuyuchim na nomu Porshem i zakordoncyami Melenevskim Golicinskim ta Skoropisom unaslidok yakoyi ostanni zalishili z yizd i ogolosili jogo nezakonnim a postanovi ni dlya kogo ne obov yazkovimi Oficijne oformlennya rozkolu partiyi nastupilo shvidko na drugomu zasidanni z yizdu na propoziciyu S Petlyuri i A Guka bulo virisheno ne shukati shlyahiv do primirennya z delegatami yaki pokinuli z yizd krim vishenazvanih she Viktor Mazurenko i M Korineckij i pririvnyati yih do vihodu z partiyi U svoyu chergu Malinevskij Golicinskij Kanivec i Tkachenko 11 sichnya 1905 r podali vidpovidnu zayavu do CK RUP a nastupnogo dnya vipustili vidozvu Rozlom Revolyucijnoyi Ukrayinskoyi Partiyi v yakij zvinuvatili svoyih kolishnih tovarishiv u burzhuaznomu rodikalizmi viddanosti nacionalno demokratichnim ideyam i vislovili bazhannya uvijti do skladu RSDRP na osnovah avtonomiyi 18 sichnya do nih priyednalisya K Golicinska V Mazurenko i O Skoropis sho spilno stvorili novu politichnu organizaciyu Ukrayinsku social demokratiyu Zovnishni obstavini rozkolu RUP naprikinci 1904 na pochatku 1905 rr buli vkraj neprivablivi obidvi storoni u vzayemnih zvinuvachennyah ne skupilisya na obrazlivi vislovi a istoriya z rozpodilom majna ZK RUP kasa sklad literaturi partijnij arhiv i knigozbirnya nabrala majzhe detektivnogo i skandalnogo harakteru Ne dopomoglo navit poserednictvo odnogo z kerivnikiv USDP Galichini Yu Bachinskogo i rosijskogo social demokrati F Samojlova Zrozumilo sho zriv roboti Drugogo partijnogo z yizdu i vihid z RUP bilshosti chleniv Zakordonogo Komitetu destruktivno vplinuli na stan usiyeyi partijnoyi roboti Rozkolniki na choli z M Melenevskim vvazhali sho nacionalni momenti v programi j praktici partiyi zavazhali vklyuchennyu RUP u zagalnorosijskij vizvolnij ruh zastupali na yih dumku vazhlivishi na toj chas socialno ekonomichni ta politichni pitannya 27 grudnya 1904 r projshla narada pribichnikiv M Porsha i oblasnikiv D Antonovicha kotra doruchila novoobranomu CK D Antonovich V Vinnichenko A Guk M Porsh sklikati u nastupnomu roci z yizd RUP ta vidkriti na storinkah Praci diskusiyu z najbilsh spirnih pitan nacionalnogo organizacijnogo i agrarnogo Za vkazivkoyu naradi S Petlyura za dopomogoyu dvoh rupivciv vidibrav u kolishnih zakordonciv utrimuvani nimi partijnij arhiv knigozbirnyu i sklad literaturi A oskilki zasnovniki Ukrayinskoyi social demokratiyi vidmovilisya brati uchast u redaguvanni Praci ta Selyanina cyu dilyanku partijnoyi roboti mali zabezpechiti D Antonovich M Porsh i S Petlyura Odnak hocha D Antonovich i pidtrimuvav u Lvovi M Porsha proti M Melenevskogo ale viklyuchno zaradi zberezhennya partiyi oskilki jogo vlasni poglyadi na shlyahi virishennya nacionalnogo pitannya i principi partijnogo budivnictva buli blizhchi do M Melenevskogo nizh do CK RUP Nezvazhayuchi na sklade vnutrishnopartijne stanovishe viklekane rozkolom i zagostrennyam rozbizhnostej mizh prihilnikami M Porsha ta D Antonovicha protyagom vesni lita 1905 r vpliv RUP na vizvolni procesi v krayini zbilshilisya a lavi yiyi pomitno zrosli chomu znachnoyu miroyu spriyalo zaluchennya do revolyuciyi novih verstv ukrayinskogo selyanstva i robitnictva Zgidno z nadislanimi Golovnij upravi SDPN naprikinci veresnya Korotkimi vidomostyami pro diyalnist RUP za ostannij chas miski robitnichi organizaciyi partiyi nalichuvali u Kiyevi 450 500 chol Poltavi 300 350 Nizhini 150 Harkovi 60 75 u Bilij Cerkvi Fastovi Konotopi Romnah Prilukah Krolevci po 25 30 chol Materiali partijnogo arhivu RUP USDRP sho mistyatsya v osobistomu fondi A Zhuka v CDAVOVU dayut zmogu vsebichno prostezhiti uchast troh livoberezhnih komitetiv RUP na Chernigivshini na Poltavshini ta Harnivskogo u revolyucijnih podiyah 1905 r z yasuvati golovni napryamki i formi politichnoyi diyalnosti v period revolyucijnogo pidnesennya viznachiti yiyi silni j slabki storoni ta rezultativnist Zreshtoyu same Livoberezhna Ukrayina i Kiyiv unaslidok osoblivostej svogo istorichnogo j socialno ekonomichnogo rozvitku stali miscem najaktivnishoyi diyalnosti RUP na pochatku XX st Toj fakt sho same povitovij Nizhin a ne gubernskij centr Chernigiv stav oseredkom ukrayinskogo revolyucijno vizvolnogo ruhu i miscem znahodzhennya Vilnoyi Gromadi Komitetu RUP poyasnyuyetsya persh za vse nayavnistyu v nomu Istoriko filologichnogo institutu imeni knyazya O Bezborodka ta nizki serednih navchalnih zakladiv perevazhno ukrayinskim skladom naselennya i blizkistyu do Kiyeva de perebuvav CK partiyi Na lito 1905 r vona za viznannyam odnogo z pershih oficijnih istorikiv KP b U M Ravicha Cherkaskogo bula najbagatsha kulturnimi silami porivnyano z miscevimi oseredkami RSDRP i Bundu ocholyuvalasya A Gukom i P Dyatlovim na ob yednuvala partijni organizaciyi u Gluhovi Konotopi Prilukah Krolevci Borzni Mayuchi u svoyemu rozporyadzhenni drukarnyu i tri gektografi Nizhinskij komitet znachnoyi uvagi nadavav vidavnichij roboti tilki z chervnya po veresen 1905 r nim bulo vidrukovano 9880 primirnikiv letyuchok Z privodu porazhennya Rozhestvenskogo 700 prim Do zapasnih 235 prim Z privodu Derzhavnoyi Dumi 4200 prim revolyucijni pisni 150 prim Ta inshi Nizhinska serednoshkilna organizaciya u svoyu chergu vipustila 75 vidozv Do uchniv serednih shkil m Nizhina rosijskoyu movoyu iz zaklikom do uchasti u politichnomu strajkovi Aktivisti komitetu poshirili takozh 2500 rupivskih vidozv iz Kiyeva odnak agitacijnoyi literaturi popit na yaku iz rozgortannyam revolyuciyi nevpinno zrostav use zh brakuvalo Centralnim gaslom ukrayinskoyi social demokratiyi z pochatkom revolyuciyi v Rosiyi stala same ideya Narodnoyi Radi chi Ustanovchih Zboriv sho postupovo nabula v agitacijno propagandiskih materialah RUP i USDRP chitkishogo ta pristosovanogo do umov i osoblivostej Ukrayini viglyadu Dlya uspishnoyi borotbi za sklikannya Radi redakcijna stattya Selyanina zaklikala silskih robitnikiv priyednatisya do ruhu miskogo proletariatu a ekonomichni vimogi strajkuyuchih dopovniti politichnimi zminoyu derzhavnogo carskogo ladu i zminoyu jogo novim de b robitniki mali odnakovi prava z drugimi Krim strajku ZK RUP radiv selyanam aktivno zastosovuvati taktiku gromadskoyi nepokori ne splachuvati zhodnih podatkiv ne vikonuvati rozporyadzhen vladi vidmovlyatisya vid derzhavnih zemskih chi obcheskih obov yazkiv Sered pitan sho mala virishiti Narodna Rada krim uzgodzhenih na sichnevij konferenciyi nazivalasya takozh konfiskaciya udilnih i monastirskih zemel znizhennya orendnoyi plati skasuvannya vikupnih platezhiv i podatkiv rozpusk postijnogo vijska i ozbroyennya narodu svoboda slova druku zibran soyuziv i sovisti movne i yuridichne rivnoprav ya rozpusk zhandarmeriyi nedotorkanist osobi i demokratizaciya sudochinstva Otzhe zdijsnennya programovih vimog RUP z dosit viddalenoyi perspektivi perenositsya u praktichnu poshinu U grudni 1904 roku chastina rupivciv na choli z M Milenivskim Basok stvorila okremu Ukrayinsku social demokratichnu spilku Spilku yaka vistupala za ob yednannya z RSDRP na pravah avtonomiyi v yiyi ryadah i golovne politichno blokuvalas z menshovikami S Yefremov vvazhav sho Spilka zovsim vtratila pochatkovij nacionalnij harakter i navit perejshla na vorozhi ukrayinskomu ruhu poziciyi Druga znachna bilshist partijciv peretvorila RUP v Ukrayinsku social demokratichnu robitnichu partiyu USDRP na drugomu z yizdi yakij vidbuvsya v grudni 1905 r Spochatku jogo zasidannya vidbuvalisya u mayetku Yurkevicha u Skvirskomu poviti na Kiyivshini ale pid zagrozoyu areshtu robotu z yizdu dovelosya perenesti do Kiyeva u pomeshkannya rupivcya S Timoshenka Vidkriv robotu z yizdu B Matyushenko golovuvav na nomu V Vinnichenko vid galickoyi ukrayinskoyi social demokratiyi buv prisutnij V Starosolskij Na pochatku roboti Drugij z yizd RUP vvazhayuchi teperishnyu nazvu nevidpovidnoyu social demokratichnij programi i taktici partiyi uhvaliv nazvu Revolyucijna Ukrayinska Partiya zminiti na nazvu Ukrayinska Social Demokratichna Robitnicha Partiya Oskilki RUP ne zayavila pro svij samorozpusk i stvorennya natomist novoyi politichnoyi organizaciyi a obmezhilasya zminoyu nazvi virisheno bulo Drugij z yizd RUP vvazhati Drugim z yizdom USDRP Na z yizdi bulo takozh prijnyato rishennya pro ob yednannya USDRP z RSDRP na federativnih nachalah z viznachennyam yiyi yedinim predstavnikom ukrayinskogo proletariatu v partiyi Ale yak vidomo IV Ob yednavchij z yizd RSDRP u 1906 r vidhiliv cyu vimogu i USDRP prodovzhuvala samostijnu diyalnist V Doroshenko vidznachav Cej z yizd maye velike znachinnya v zhitti ukrayinskoyi social demokratiyi Peredovsim ce buv dijsno z yizd predstavnikiv robochih mas vibranih po organizaciyah a ne tak yak davnishe zboreshe samih verhovodiv abo v najkrashomu razi muzhiv dovir ya A po druge vin zakinchiv isnuvannya RUP Sered politichnih vimog stoyit postulat avtonomiyi Ukrayini zgidno z proektom CK Cherez 20 rokiv u statti prisvyachenij dvadcyatip yatirichnomu yuvileyu RUP V Sadovskij okremo zauvazhiv sho pri viroblenni proektu programi RUP u 1905 r partiya v silu taktichnih prichin za todishnih obstavin uvazhala gaslo samostijnosti nemozhlivim dlya visuvannya hocha bilshist yiyi aktivnih diyachiv zalishalasya na poperednih poziciyah nezalezhnosti Ukrayini sho perekonlivo doveli podiyi Pershoyi svitovoyi vijni stvorennya kolishnimi rupivcyami Soyuzu Vizvolennya Ukrayini i Ukrayinskoyi demokratichnoyi revolyuciyi 1917 1918 rr Persha v Rosijskij imperiyi revolyuciya 1905 1907 rr zastala ukrayinskij ruh v cilomu ta ukrayinski partiyi zokrema v stani organizacijnogo oformlennya ta ideologichnih poshukiv RUP USDRP perebuvala u stani transformaciyi tomu v revolyucijnih podiyah cya partiya ne zmogla vidigrati providnoyi roli Chasto chleni RUP pracyuvali u skladi internacionalnih za skladom rosijskih partiyah abo diyali individualno Tak Harkivske ohoronne viddilennya ocinyuyuchi efektivnist miskoyi organizaciyi USDRP pid chas revolyuciyi pisalo Dialnist ciyeyi partiyi v rajoni sho sposterigayetsya zaznachalos u zviti za period z 1 kvitnya do 1 zhovtnya 1906 r nichim ne vidznachena Ne pripinyayuchi isnuvannya ale volodiyuchi duzhe obmezhenimi zasobami cya partiya ledve bula v zmozi pidtrimuvati zv yazok z Kiyivskoyu i Chernigivskoyu guberniyami j vidiliti vid sebe kilkoh agitatoriv rol kotrih zvodilas do organizaciyi spilok sered selyan Napevne ohoronne viddilennya ne moglo vidstezhiti vsiyeyi diyalnosti partiyi v revolyuciyi ale v cilomu dalo virnu ocinku potencijnim mozhlivostyam RUP USDRP na toj chas Div takozhRevolyucijna ukrayinska partiya na KubaniPrimitkiYavorskij M Istoriya Ukrayini v stislomu narisi S 250 Frid D Do pitannya pro korinnya KP b U Bilshovik Ukrayini 1927 10 S 47 Mihajlov V Istoriya Kommunicheskoj partii Ukrainy S 78 Mirchuk P Mikola Mihnovskij S 21 22 Zavvagi 1939 s 70 CDAVOVU F 4000 Op 1 Spr 1 Ark 74 CDAVOVU F 4000 Op 1 Spr 1 Ark 79 80 Doklad 1904 s 12 Kollard Yu Spogadi yunackih dniv s 75 Kovalenko 1939 s 48 49 CDIAU F 705 Op 1 Spr 303 Ark 147 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 4 ark 269 Avtobiografiya 1961 s 104 Sadovskij 1939 s 6 CDAVOVU F 4000 Op 1 Spr 1 Ark 148 Kollard 1939 s 66 Zhuk 1935 s 99 100 CDIAU F 875 Op 1 Spr 9 Ark 3 Kapelgorodskij 1932 s 55 Rudnytsky 1987 r 139 CDAVOVU F 3807 Op 2 Spr 43 Ark 6 Doroshenko V 1921 s 15 Gaslo 1903 ch 1 s 2 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 10 Ark 56 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 10 Ark 57 CDAVOVU F 3807 Op 2 Spr 17 Ark 2 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 4 Ark 167 Galagan 1930 s 107 CDAVOVU F 3805 Op 1 Spr 6 Ark 1 10 CDIAU F 304 Op 2 Spr 11 Ark 4 5 CDIAU F 120 Op 1 Spr 124 Ark 174 Dobra Novina 1903 Ch 4 5 S 1 CDIAU F 275 Op 1 Spr 2 Ark 390 Golovchenko V I Idejne stanovlennya S 81 Efremov S Iz obshestvennoj zhizni S 31 Selyanin 1903 Ch 1 S 3 Selyanin 1903 Ch 1 S 4 Doklad Centralnogo Komitetu Revolyucijnoyi Ukrayinskoyi Partiyi S 10 CDAVO Ukrayini F 3807 op 2 spr 41 ark 8 Zhuk 1962 s 54 Avtobiografiya 1961 s 107 Skoropis 1911 s 509 Doroshenko V 1921 s 27 CDAVOVU F 3807 Op 2 Spr 17 Ark 32 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 10 Ark 39 40 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 10 Ark 45 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 10 Ark 52 CDIAU F 275 Op 1 Spr 450 Ark 18 CDAVOVU F 3807 Op 2 Spr 17 Ark 58 CDAVOVU F 3807 Op 2 Spr 17 Ark 57 58 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 10 Ark 12 A ko 1909 s 26 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 10 Ark 59 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 10 Ark 172 zv CDAVOVU F 3807 Op 2 Spr 51 Ark 35 Ravich Cherkaskij 1925 s 317 CDAVOVU F 3807 Op 1 Spr 4 Ark 177 CDAVOVU F 3807 Op 2 Spr 21 Ark 19 zv 20 Selyanin 1905 ch 27 s 2 Efremov S Iz obshestvennoj zhizni S 33 Doroshenko V 1921 s 40 Porsh 1936 s 53 Vilna Ukrayina 1906 ch 3 s 107 Doroshenko V Revolyucijna Ukrayinska Partiya S 40 Sadovskij 1925 s 255 CDIAU F 304 Op 1 Spr 120 Ark 190Dzherela ta literaturaYanishin B M Revolyucijna ukrayinska partiya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 157 ISBN 978 966 00 1290 5 Literatura O Germajze 25 littya Rev Ukr Partiyi R U P 1925 Marko Bojcun Social demokratiya v Ukrayini Historians in ua 2017 10 chervnya Dmitro Kudinov List Antona Korotkevicha yak pidtverdzhennya isnuvannya ta diyalnosti sumskoyi grupi Revolyucijnoyi ukrayinskoyi partiyi Ukrayinskoyi social demokratichnoyi partiyi v 1905 roci Historians in ua 2019 13 lyutogo Mihnovskij M Samostijna Ukrayina Promova L 1900 Doroshenko V Ukrayinstvo v Rosiyi Pam yatkova knizhka SVU Viden 1917 Samostijna Ukrayina R U P Veclyar 1917 z st O Skoropisa vid vidavciv SVU Doroshenko V RUP i USDRP Kalendar Vpered L 1920 Rev Ukr Partiya L 1921 Shapoval M Rev socializm na Ukrayini Kn I Viden 1921 Melenevskij M Kudi jti V zh Nova Gromada kn I Viden 1923 Zhuk A Z materialiv pro nevidbutij z yizd RUP 1904 V zh Ob yednannya kn I Viden 1924 Sadovskij V Vid ukrayinstva do politiki Z privodu 25 littya zasnuvannya RUP LNV kn 3 L 1925 Germajze O Materiali do istoriyi rev ruhu na Ukrayini t I Rev Ukr Partiya K 1926 Zhuk A Rev Ukr Partiya Kalendar Dnipro L 1939 Fedenko P Ukr ruh u 20 st London 1959 Kollard Yu Spogadi yunackih dniv 1897 1906 Toronto 1912 Avtobiografiya Dmitra Antonovicha Suchasnist 1961 1 S 103 114 Antonovich D Iz studentskih rokiv Ivana Soshenka Robitnicha gazeta 1918 4 serpnya Adresnye knigi CK RSDRP 1912 1917 gg Istoricheskij arhiv 1959 3 S 31 50 Borisenko V A Do pitannya pro Revolyucijnu Ukrayinsku Partiyu Naukovi praci z pitan politichnoyi istoriyi Vip 169 K 1991 S 129 138 Vinnichenko V Shodennik Kiyiv 1990 9 S 91 123 Visockij O Yu Monografiya K Osnovni cinnosti 2004 272 s Vilna Ukrayina 1906 Ch 3 Vojnovich S Neisnuyuche pitannya Pracya 1905 Ch 11 S 2 5 Vyetrov R I Politichni partiyi Ukrayini na pochatku XX stolittya 1900 1925 rr 1997 Volya 1901 Ch 11 24 Vpered 1913 Ch 2 Golovchenko V I Vid Samostijnoyi Ukrayini do Soyuzu Vizvolennya Ukrayini 1996 Germajze O 25 littya rev Ukr Partiyi RUP Zhittya j Revolyuciya 1925 3 S 20 24 Germajze O Narisi z istoriyi revolyucijnogo ruhu na Ukrayini T 1 Revolyucijna Ukrayinska Partiya RUP K 1926 Galagan G Z moyih spominiv 80 ti roki do svitovoyi vijni Ch 1 Lviv 1930 Dzvin 1913 1 4 9 1914 3 Dobra Novina 1903 Ch 4 i 5 Doncov D Tretya Duma i nacionalne pitannya Slovo 1909 1 S 5 7 Doncov Dm Moderne moskvofilstvo K 1913 Doroshenko V Ukrayinstvo v Rosiyi Pam yatkova knizhka SVU Viden 1917 Doroshenko V RUP i USDRP Kalendar Vpered L 1920 Doroshenko V Revolyucijna Ukrayinska Partiya RUP 1900 1905 rr Naris z istoriyi ukrayinskoyi social demokratichnoyi partiyi Lviv Kiyiv 1921 Efremov S Iz obshestvennoj zhizni na Ukraine Russkoe Bogatstvo 1908 7 S 17 57 Zhittya j Revolyuciya 1926 5 Zhuk A Persha partijna konferenciya RUP Kalendar almanah Dnipro na 1936 rik Zhuk Zhuk A Z materialiv pro nevidbutij z yizd RUP 1904 V zh Ob yednannya kn I Lviv 1935 S 96 101 Zemlya i Volya 1907 Ch 20 Kolesnik V F Shlyahom nacionalnogo vidrodzhennya 1998 Kollard Yu Spogadi yunackih dniv Sribna surma Toronto 1972 S 75 121 Kollard Yu Spogadi z minulogo Literaturno Naukovij Visnik 1931 T 105 C 26 32 Kuras I F Povchalnij urok istoriyi Idejno politichne bankrutstvo Ukrayinskoyi social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi K 1986 Literaturno Naukovij Visnik 1907 T 37 Lavrov P A Vitchiznyana istoriya v Kiyivskomu Universiteti za 125 rokiv Mihajlov V Istoriya Kommunicheskoj partii Ukrainy S 78 Mihnovskij M Samostijna Ukrayina Promova L 1900 Melenevskij M Do istoriyi Ukrayinskoyi S D Spilki Nova Gromada 1923 III IV S 130 134 Melenevskij M Kudi jti V zh Nova Gromada kn I Viden 1923 Moloda Ukrayina 1900 Ch 6 9 i 10 Naumov S Pitannya ukrayinskoyi derzhavnosti v diyalnosti Revolyucijnoyi partiyi RUP Zbirnik Harkivskogo istoriko filologichnogo tovaristva Nova seriya T Z H 1994 S 11 20 Naumov S O Ukrayinskij politichnij ruh na Livoberezhzhi 90 i rr XIX st lyutij 1917 r Monografiya Harkiv HNU imeni v N Karazina 2006 344 s Nash Golos 1910 Ch 1 2 Porsh M Nacionalne pitannya ta viborcha agitaciya na Ukrayini Literaturno Naukovij Visnik 1907 T 37 S 135 139 Porsh M Avtonomiya Ukrayini i socialdemokratiya K 1917 Rev Ukr Partiya L 1921 Ribalka L Ukrayinske politichne molodomishanstvo Dzvin 1913 12 S 488 494 Ridnij Kraj 1907 Ch 1 6 Sadovskij V Vid ukrayinofilstva do politiki Z privodu 25 littya zasnuvannya RUP Literaturno Naukovij Visnik 1905 T 86 S 250 256 Selyanin 1903 Ch 4 7 8 1904 Ch 14 15 1905 Ch 27 29 33 34 Tuchapskij P K voprosu ob avtonomii Ukrajny Vestnik Zhizni 1906 9 St 26 41 Ukrayinskij student Zbirnik 2 SPb 1913 Frid D Do pitannya pro korinnya KP b U Bilshovik Ukrayini 1927 10 S 47 Filkenshtejn L M Lyubotinskaya respublika Proletarskaya Revolyuciya 1925 3 12 47 S 178 193 Chackij Z privodu neisnuyuchogo pitannya Pracya 1905 Ch 13 14 S 2 6 Chikalenko Ye Spogadi 1861 1907 Ch III Lviv 1925 Shapoval M Rev socializm na Ukrayini Kn I Viden 1921 Shmorgun P M Ukrainskie melkoburzhuaznye nacinalisticheskie partii v sovetskoj istoriografii Bolsheviki i neproletarskie partii v period Oktyabrskoj revolyucii i v gody grazhdanskoj vojny M 1982 S 68 76 Shupak S RUP v pariod 1905 roku na Kiyivsheni Zhittya j revolyuciya 1926 11 S 76 Yurkevich L Klasi i suspilstvo K 1913 Yurkevich L Nacionalna sprava i robitnictvo K 1913 Yavorskij M Istoriya Ukrayini v stislomu narisi S 250 Chmyr S G Revolyucionnaya ukrainskaya partiya Programmy politicheskih partij Rossii Konec XIX HH vv M ROSSPEN 1995 S 52 54 58 Chmyr S G Revolyucionnaya ukrainskaya partiya Politicheskie partii Rossii Konec XIX pervaya tret HH veka Enciklopediya M ROSSPEN 1996 S 505 506 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Arhivni dzherela CDAVOVU Centralnij arhiv vishih organiv vladi ta upravlinnya Ukrayini CDIAU Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini m Kiyiv PosilannyaRevolyucijna ukrayinska partiya RUP Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1963 T 6 kn XII Literi Po Riz S 1569 1000 ekz RUP Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1641 1642 1000 ekz Spilka Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1965 T 7 kn XIV Literi Sen Sti S 1821 1000 ekz