Ку́ти — селище в Косівському районі Івано-Франківської області, з 2020 року адміністративний центр Кутської селищної громади. Кількість населення становить 4273 особи, відстань від райцентру — 10 км, від залізничної станції Вижниця — 1,2 км. Основне населення — українці (близько 98 %), також є білоруси, росіяни, поляки, вірмени, гагаузи.
селище Кути | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Івано-Франківська область | ||
Район | Косівський район | ||
Громада | Кутська селищна громада | ||
Основні дані | |||
Перша згадка | 1448 (576 років) | ||
Магдебурзьке право | 1715 | ||
Статус | із 2024 року | ||
Площа | 4.9 км² | ||
Населення | ▲ 4089 (01.01.2017) | ||
Густота | 849 осіб/км²; | ||
Поштовий індекс | 78665 | ||
Телефонний код | +380 3478 | ||
Географічні координати | 48°15′49″ пн. ш. 25°10′25″ сх. д. / 48.26361° пн. ш. 25.17361° сх. д.Координати: 48°15′49″ пн. ш. 25°10′25″ сх. д. / 48.26361° пн. ш. 25.17361° сх. д. | ||
Водойма | Черемош, Кремінець
| ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Вижниця | ||
До станції: | 1,2 км | ||
До райцентру: | |||
- фізична: | 10 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 78665, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, смт Кути, пл. Вічевий Майдан, 4 | ||
Карта | |||
Кути | |||
Кути | |||
Кути у Вікісховищі |
Географія
Історія
Перші згадки
Перша письмова згадка про населений пункт датується 1448 роком, коли власником Кутів був шляхтич Міхал з Войнилова. Деякі дослідники називають й інші дати: 1427 та 1442 роки. Назва Кути походить, можливо, від географічного розміщення — у куті між Черемошем та Карпатами. Вважається, що першими поселенцями були селяни, які тікали з різних куточків України від панщини і поселялися тут, у передгір'ї, де були сприятливі умови для ведення господарства, зокрема скотарства. Самоочевидним є те, що поселення виникло значно раніше, ніж це зафіксували письмові джерела. З пам'яток збереглися залишки городища X-XIII століть, відкриті 1930 року. Багато дослідників не без підстав пов'язують виникнення поселення із солеварінням, (набагато раніше 1448 року). Власне, із цим промислом пов'язане зміцнення могутності Галицько-Волинського князівства, до складу якого входили населені пункти Прикарпаття, у тому числі Коломия, Уторопи, Косів, Кути та інші.
Середні віки
1565 року, згідно тодішнього адміністративного поділу, Кути входили до складу Снятинського староства Галицької землі Руського воєводства Королівства Польського (польських королівських маєтків).
В середині XVI століття у Кутах були млин та солеварня, а селяни володіли значною кількістю овець та іншої худоби.
Жителі Кутів, Косова та навколишніх поселень зазнавали частих наїздів османсько-татарських нападників, які почастішали у XVI—XVII столітті. Особливо великої шкоди зазнало населення під час нападів ворогів у 1621—1624 роках.
У 1648 році підійшли повстанські загони селянсько-козацького війська, які разом із кутянами та косівчанами розгромили маєтки феодала Речі Посполитої Шанявського. Наступного 1649 року кутяни та тюдівці напали на панський двір у Кутах. Зазнали Кути османського нападу 1673 року. В організації відсічі ворогам значну роль відігравав ватажок ополченців . Про ці події розповідається у народному переказі «Ватаг Білоголовий і турки». У бою з османами відважний ватажок загинув.
Наприкінці XVII та на початку XVIII століть населення Кутів значно зросло. Містечко займало вигідне географічне положення — тут проходив кордон між Річчю Посполитою і Молдовським князівством, яка була васалом Османської імперії, перетин торговельних шляхів, був сприятливий клімат — тож населення Кутів досить швидко поповнювалося за рахунок польських колоністів, шляхтичів та урядовців.
У цей період у Кутах поселилися вірмени, які прибули сюди з Молдовського князівства, рятуючись від османського гніту. Вірмени займалися торгівлею сіллю, худобою, м'ясними виробами, ремеслом — виготовляючи одяг та взуття із шкіри, яку перед цим відповідно обробляли у чинбарнях (гарбарнях), а також городництвом та садівництвом.
У XVIII століття в торгівлі вірменів витіснили євреї, громада яких у Кутах досить швидко зростала. Крім торгівлі, вони також займалися лихварством.
1715 року Кути одержали магдебурзьке право — право міста на своє самоврядування, за сприяння власника поселення — Юзефа Потоцького, з гербом та іншими привілеями. Тогочасний герб містечка (який був без змін до 1918 року) мав зображення мурованого замку з брамою та двома вежами, одна з яких зруйнована (ймовірно, символ бойового минулого Кутів).
Тричі на рік тут відбувалися ярмарки, а у вівторок і п'ятницю місцеві торги, від яких Кути отримували значні кошти, що використовувалися на будівництво адміністративних будинків, публічних споруд, доріг, каналізації тощо. У цей час одна частина поселення відділилася в окрему адміністративну одиницю — Старі Кути.
Гайдамаччина
Кути та навколишні села були пов'язані з опришківським рухом, який посилився у 30-60 роках XVIII ст. (Перші згадки про опришків датуються початком XVIII ст., коли кутську шляхту громили опришки ватажка Верби). Цей рух ніби синхронізувався з подіями, які мали місце на Правобережній Україні, Поділлі і Волині (Гайдамаччина). Так, у 1734 р. повстання селян Волині і Поділля проти панування Речі Посполитої очолив сотник Верлан. У 1739 році козацький загін, який проходив через Покуття, розгромив у Кутах маєтки багачів, у тому числі кутського війта. У 1738 до 1755 року боротьбу опришків проти польських поневолювачів у Карпатах і на Прикарпатті очолював Олекса Довбуш, оспіваний у пісні «Ой попід гай зелененький», де є відомі слова «щоби Кути не минути, до Косова завернути». Тільки сильна військова залога в Кутах не дала можливості опришкам Довбуша здобути місто.
1750 року на правобережжі вибухнуло велике гайдамацьке повстання проти панів Речі Посполитої, яке очолювали , Письменний, Тесля та ін. Тільки об'єднаними військовими силами шляхти Київського, Подільського та Волинського воєводств удалося придушити це повстання. У цей самий час в околицях Кутів діяв загін під проводом Василя Баюрака (1722—1754), який очолив опришків після смерті Олекси Довбуша (1745 рік). Каральний загін під командуванням полковника Пшелуського у 1750 році розбив загін народних месників. Захоплених селян відправили в Кути, де їх жорстоко катували — били, припікали вогнем, але селяни не визнавали себе винними і нічого не сказали про зв'язок з В. Баюраком. Лише у 1754 році кутській та косівській шляхтам вдалося спіймати В. Баюрака, який був страчений у Станіславі.
В 1765 р. у місті було 360 хат, проживало 165 українських та польських, 70 вірменських та 124 єврейські родини.
Як відомо, 1768 року у м. Барі на Поділлі шляхта Речі Посполитої створила союз, або конфедерацію, спрямовану на оборону своїх прав і католицизму. Це спонукало українське населення підняти повстання проти Речі Посполитої, відоме під назвою «Гайдамаччина» або «Коліївщина». Події того часу теж торкнулись нашого краю. Кути опинились у зоні військових дій загонів військ Барської конфедерації (1768—1772). Після придушення повстання гайдамаків та розправи над Іваном Ґонтою шляхта Речі Посполитої збройно виступила проти короля Речі Посполитої Станіслава Понятовського — ставленика і союзника Росії-Московії. Одним із чільних керівників конфедератів був , який на чолі збройних загонів виступив із Закарпаття і опинився у Кутах та Косові (1769 р.). Конфедерати жорстоко розправлялися з українським населенням, яке співчувало гайдамакам та опришкам. Чинячи грабежі та розправи, вони пройшли Прикарпаттям, з'єдналися із іншим загоном конфедератів під орудою і вчинили криваву розправу над селянами с. Ізби, повісивши декілька сотень мирних жителів, які їх не підтримували. У кривавих боях з російськими та польськими королівськими військами конфедерати зазнали поразки. З подій того час слід відмітити розгром загону військ Речі Посполитої (200 вояків) під командуванням власника с. П'ядики, Твардовського, в околицях Кутів у 1771 році. А вчинила цей розгром сотня козаків під командуванням сотника Павлюка, яка прибула з Буковини. Названі події створили ґрунт для Першого поділу Польщі у 1772 році, після якого західноукраїнські землі, у тому числі Кути, відійшли до Австрійської імперії.
Під правлінням Відня
Належність західноукраїнських земель до складу Священної Римської імперії, Австрійської імперії, Австро-Угорщини мала позитивний вплив на їх політичне і культурне піднесення, зумовивши швидкий національний розвиток і всеукраїнську роль, яку Галичина відігравала в часи царського тиску на Центральній і Східній Україні.
Після приєднання Галичини до Священної Римської імперії (1772 рік) почався приплив у Кути німецьких поселенців. Цьому сприяли патенти імператриці Марії Терезії від 1 жовтня 1774 року та імператора Йосифа II від 13 жовтня 1781 року, на підставі яких німецьким колоністам надавалися привілеї: вони наділялися землею, звільнялися від військової служби та на 6 років від сплати податків. Щоправда, приплив німців у Кути не був великий через перенаселеність місцевості.
У 1897—1898 роках в Кутах була утворена філія товариства «Просвіта», головою якого у 1910—1911 роках був місцевий священник Володимир Степанович. У 1907 р. у філії «Просвіти» налічувалося 66 членів, головою був Михайло Юрах, у просвітянській бібліотеці налічувалося 439 книжок.
Політичну роботу у Кутах активно проводила Українська радикальна партія, яка особливо популярною була на Гуцульщині. Згодом ця партія займалась підготовкою та проведенням виборів не тільки до вищих законодавчих державних органів, а й до органів місцевого самоврядування.
1913 року стараннями товариства «Сільський господар» у Львові, заснований «Комітет рятунковий Гуцульщини» в Кутах, у зв'язку з неврожаєм та великою осінньою повінню попереднього 1912 року і голодом. Комітет збирав пожертви, подавав прохання, клопотався для здобуття грошової помочі або роботи нужденним.
1914—1918 роки
Значних руйнувань Кути зазнали у роки Першої світової війни. Тут проходила лінія російсько-австрійського фронту, велись вперті бої. Місто і село двічі переходило із рук в руки. Частина чоловічого населення міста була мобілізована в австрійську армію, частина — добровільно пішли служити в легіон Українських Січових Стрільців.
Військові дії в Кутах та на їх околицях привели до того, що частина населення була евакуйована військом, а частина добровільно покинула місто. Населення зменшилось до 3000 осіб, у тому числі залишилось 100 чоловіків віком від 16 до 52 років. З часів Першої світової війни на кутському цвинтарі зберігається братська могила, у якій поховані солдати російської армії.
3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 15000 осіб — жителі Кутів та навколишніх сіл. Учасники віча вітали утворення української влади в особі уряду ЗУНР. У місті розміщувалася вишкільна сотня УСС, для якої місцеві ремісники шили одяг та виготовляли взуття.
Весною 1919 року в Кути на короткий час увійшли румунські війська, а згодом місто, як і навколишні села, окупували поляки.
В складі Другої Речі Посполитої
З 1921 до 1939 року входили до складу Польщі. Населення не мирилося з новими окупантами, боролося з ними. В околицях Кутів діяв загін УГА чисельністю до 1 тис. вояків, який влітку 1920 року напав на Кути і роззброїв польських жандармів. Згодом загін перейшов на Закарпаття на територію Чехословаччини.
14 березня 1923 року Паризька мирна конференція ухвалила приєднати Галичину до Польщі з умовою надання їй автономії. Польський уряд не тільки не думав надавати Галичині автономію, а й посилив заходи, щоб припинити український розвиток, проводячи політику полонізації.
Поляки планували з'єднати залізницею Кути з Вижницею, про що підписали у 1929 році угоду з Румунією, однак тільки формальний обмін ратифікаційними документами «в найшвидшому часі» в них зайняв понад два роки. Залізниця пролягла на Тюдів, Розтоки і Білоберізку.
- Гора Сокільське коло (1905 рік)
- Вид на Кути (1904 рік)
- Ринкова площа (1910 рік)
- Ринкова площа (1922 рік)
- Вид на Кути (1925 рік)
- Вид на Кути (1928 рік)
- Закладання мосту в Кутах (1930 рік)
- Перший проїзд потягу по новозбудованому мосту (1930 рік)
- Прибуття першого потягу в Кути (1930 рік)
- Вид на Кути (між 1918 та 1939 роками)
- Ринкова площа (між 1930 та 1939 роками)
- Вулиця Снятинська (між 1930 та 1939 роками)
- Залізнична станція (між 1930 та 1939 роками)
- Вид на Кути (1936 рік)
- Вулиця яка веде до Ринку (1936 рік)
- Синагога (1936 рік)
Друга світова війна
З 14 до 17 вересня 1939 року в Кутах розміщувалося польське міністерство закордонних справ.
Один день Кути були столицею Другої Речі Посполитої, коли 17 вересня 1939 року в резиденції греко-католицького священика засідали уряд, президент Мосцицький і Верховний головнокомандувач маршал Ридз-Сміґли. Засідання знаменне тим, що польський уряд не оголосив війну СРСР за його вторгнення до Польщі, а виїхав до Румунії. Через неоголошення Польщею війни СРСР уряд Румунії не почав виконувати союзницьких зобов'язань і членів польського уряду (як і решту поляків-утікачів) — інтернував. Польські військові, арештовані СРСР, теж не отримали статусу військовополонених і, за радянським кримінальним кодексом, як озброєні бандити були розстріляні в Катині.
Через Кути 1939 року пролягав основний маршрут відступу решток польської армії та різних урядовців до Румунії. Деякі з відступаючих, надламані фізично і морально у зв'язку із поразкою Польщі у війні з Німеччиною, закінчували життя самогубством, інших вбивали радянські солдати.
З початком німецько-радянської війни у Кути ввійшли угорські війська — союзники Німеччини (1 липня 1941 р.), які у серпні передали владу німецькій адміністрації. У час німецької окупації були знищені майже всі євреї: 9 квітня 1942 року німці вбили 1038 осіб, 15 серпня цього ж року заарештували, а згодом розстріляли у Шепарівському лісі 1181 особу єврейської національності.
Весною 1944 року Кути знову опинилися в зоні військових дій. Частина населення була евакуйована у різні села, зруйновано ряд будинків, а на вулиці Шевській загинув 31 житель від рук польської боївки. 28 серпня 1944 року у Кутах було вдруге встановлено радянську владу і утворено Кутський район. Кути були позбавлені статусу міста. Найкращі уцілілі будинки зайняли партійно-радянські установи, каральні військові частини та прикордонники.
Численні загони НКВДистів та «стрибків» проводили масові облави, забирали чоловіків, яких без належної військової підготовки відправляли на фронт. Таким способом було мобілізовано близько 30 жителів Кутів.
У складі СРСР
В 1944 році Кути позбулися статусу міста і стали селищем – центром району. Усю землю, що належала жителям Кут, було вилучено з підпорядкування Кутської ради і передано старокутському колгоспу ім. Шевченка.
У 1945 році енкаведисти стратили у Кутах трьох воїнів УПА — , та . На місці страти встановлено і освячено пам'ятний хрест.
У 1946 році населення Кутів та Старих Кутів поповнилося новими жителями-вигнанцями із Лемківщини та Надсяння. Згідно з радянсько-польським договором від 9 вересня 1944 року, близько 500 тисяч українців Закерзоння було насильно вивезено. Польські переселенці з України, яких підтримувала влада, вимагали негайного виселення українців.
Але перебування у складі СРСР принесло і свої позитивні результати. В селищі йшов активний промислово-культурний розвиток. В 1949 році в Кутах створено лісосплавну контору, артілі «Промкооператор», «Червоне Прикарпаття», «Червоний мебляр», «Чоботар» та «Килимарка». В 1967 році з Черемошної в Кути переводиться лісокомбінат, діє Кутський промкомбінат, населення Кут збільшується за рахунок переселенців з Лемківщини і Надсяння, також через кадровий дефіцит йде активне залучення спеціалістів зі східної України. В 1959 році було відкрито школу-інтернат. В 1951 році засновано перший Кутський дитячий садок. В 1967 році будується сьогоднішнє приміщення середньої школи. В 1947 році в Кутах відкривається сільського господарська школа, в 1949 році – будівельна. На базі цих навчальних закладів у 1972 році створюється Кутське СПТУ. В той же час для жителів селища та навколишніх сіл було побудовано: будинок культур, лікарню та протитуберкульозний диспансер. З 1984 року діє школа мистецтв. Зростає і доброту жителів, у 50-80-ті роки селяни звели численну кількість гарно оздоблених будинків, переважно 2—3-кімнатних, з кухнями, просторими скляними верандами та великими вікнами. Тоді ж було споруджено: могилу воїнів, братську могилу радянських офіцерів та солдатів, відкрито меморіальну дошка-барельєф на згадку про перебування І. Франка у селі.
В часи «відлиги» відбувається відродження національного розвитку, про що свідчить відкриття в 1961 році пам'ятника Т. Шевченкові, приурочений до вшанування в радянському союзі сотої річниця з смерті кобзаря українського народу.
14 жовтня 1989 року, за ініціативою І. Досяка та О. Німця, за участі делегата Установчих зборів Руху І. Пилипейка, всупереч протидії районних партійних органів та відділу міліції, у Кутах створено перший на Косівщині осередок Народного Руху України.
Інфраструктура
У селищі функціонують такі заклади і установи, як дитячий садок «Покутянка», Кутський ліцей, Кутський професійний ліцей, а також Кутська міська лікарня. Діють приватні магазини, пекарні, заклади ресторанно-відпочинкового господарства.
Пам'ятки історії та культури
- городище X—XIII століть (відкрите 1930 року);
- дві церкви;
- костел;
- пам'ятник Т. Шевченкові (1961 р.);
- символічна могила полеглих за волю України;
- вірменська церква;
- Кутська ратуша;
- братська могила радянських солдатів та офіцерів;
- єврейський цвинтар
-
- Костел
- Церква в Кутах
- Вірменська церква
- Символічна могила полеглих за волю України
- Пам'ятник Тарасу Шевченку
- Єврейський цвинтар
Відомі люди
Народилися
- Хаїм Друкман (нар. 1932) — відомий ізраїльський рабин та політичний діяч;
- Дутківський Левко — український музикант і композитор;
- Крушельницька Лідія Сильвестрівна — українська актриса, співачка (сопрано), режисер, театральна діячка;
- Лазорик Микола — український футболіст;
- Луканюк Іван Іванович — український футболіст, нападник.
- Михайлишин Ігор Ярославович — український доброволець (сержант), піаніст, юрист;
- Подкович Марта Михайлівна — український театрознавець, музикознавець, громадсько-культурна діячка;
- Слюзарівна-Соханівська Марія — українська театральна актриса;
- Ромашкан Григорій Йосиф — архиєпископ вірменсько-католицької церкви у 1876—1881 роках;
- Харук Микола — український військовик, поручник УПА, командир сотні ім. Богуна в ТВ-21 «Гуцульщина», провідник Косівського надрайонного проводу ОУН;
- Филипович Микола — вояк дивізії СС «Галичина», ветеранський та громадський діяч української громади у США.
Мешкали, працювали
- Вовк Віра — письменниця, з 1945 року мешкала в еміграції: спочатку в Німеччині, а згодом у Бразилії;
- Л. Коротницька — артистка, хормейстер (США);
- Дутківський Левко — український музикант і композитор;
- отець Федір Лисевич — парох і декан (УГКЦ) Старих Кутів, посол Галицького сейму 3-го скликання;
- Кашевко Матвій — радник суду, посол Галицького сейму;
- — вірменсько-католицький ксьондз, громадський діяч;
- Баал Шем Тов (Бешт) — засновник хасидського руху.
Відвідували
Див. також
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Kuty // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 6. (пол.)
- Jabłonowski Aleksander Historya Rusi południowej do upadku Rzeczypospolitej Polskiej — Kraków: Akad. Umiejętności, 1912 (Kraków: Druk. Uniwersytetu Jagiellońskiego). — 382 s. — S. 338. (пол.)
- Олена Пчілка. // Викинуті українці: До жидівсько-української справи. — Київ : МАУП, 2006. — С. 206–209. — (352) — ISBN 966-608-533-х.
- М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 206–209. — .
- Porozumienie między Rzecząpospolitą Polską a Królestwem Rumunji o budowie mostu położonego na Czeremoszu między Kutami a Vijnitą, podpisane w Bukareszcie dnia 24 maja 1929 r. [ 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Oświadczenie Rządowe z dnia 3 lipca 1931 r. co do wymiany dokumentów ratyfikacyjnych porozumienia między Rzecząpospolitą Polską a Królestwem Rumunji w sprawie budowy mostu na Czeremoszu między Kutami a Vijnitą, podpisanego w Bukareszcie dnia 24 maja 1929 r. [ 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Бешанов В. Червоний бліцкриг = Красный блицкриг / переклад з рос. Олег Дрогомирецький. — Москва : Издатель Быстров, 2006. — 414 с. — .
- . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 12 червня 2018.
- . Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
- 199 депутатів Галицького Сейму, 2010.
- Karol Lewicki Dawidowicz Bohdan (1858—1933) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — S. 464. (пол.)
Джерела та література
- Д. В. Грузін, Г. А. Вербиленко Кути [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 536. — .
- Н. Г. Кравчук. Кути // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — .
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с. — (Львівська сотня)
- Kuty // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 6. (пол.)
- S. Barącz Kuty // Rys dziejów ormiańskich [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — Tarnopol, 1869. — S. 100—103. (пол.)* Олександр Горобець Сто літературних творів української поетки Віри Вовк з Бразилії! [ 17 липня 2018 у Wayback Machine.]
Посилання
- КосівАрт. Кути [ 19 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- Каталог адвокатів Кутів
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ku ti selishe v Kosivskomu rajoni Ivano Frankivskoyi oblasti z 2020 roku administrativnij centr Kutskoyi selishnoyi gromadi Kilkist naselennya stanovit 4273 osobi vidstan vid rajcentru 10 km vid zaliznichnoyi stanciyi Vizhnicya 1 2 km Osnovne naselennya ukrayinci blizko 98 takozh ye bilorusi rosiyani polyaki virmeni gagauzi selishe Kuti Gerb Krayina Ukrayina Oblast Ivano Frankivska oblast Rajon Kosivskij rajon Gromada Kutska selishna gromada Osnovni dani Persha zgadka 1448 576 rokiv Magdeburzke pravo 1715 Status iz 2024 roku Plosha 4 9 km Naselennya 4089 01 01 2017 Gustota 849 osib km Poshtovij indeks 78665 Telefonnij kod 380 3478 Geografichni koordinati 48 15 49 pn sh 25 10 25 sh d 48 26361 pn sh 25 17361 sh d 48 26361 25 17361 Koordinati 48 15 49 pn sh 25 10 25 sh d 48 26361 pn sh 25 17361 sh d 48 26361 25 17361 Vodojma Cheremosh Kreminec Vidstan Najblizhcha zaliznichna stanciya Vizhnicya Do stanciyi 1 2 km Do rajcentru fizichna 10 km Selishna vlada Adresa 78665 Ivano Frankivska obl Kosivskij r n smt Kuti pl Vichevij Majdan 4 Karta Kuti Kuti Kuti u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi geografichni ob yekti z nazvoyu Kuti znachennya GeografiyaU seli potik Kreminec vpadaye u richku Cheremosh IstoriyaPershi zgadki Persha pismova zgadka pro naselenij punkt datuyetsya 1448 rokom koli vlasnikom Kutiv buv shlyahtich Mihal z Vojnilova Deyaki doslidniki nazivayut j inshi dati 1427 ta 1442 roki Nazva Kuti pohodit mozhlivo vid geografichnogo rozmishennya u kuti mizh Cheremoshem ta Karpatami Vvazhayetsya sho pershimi poselencyami buli selyani yaki tikali z riznih kutochkiv Ukrayini vid panshini i poselyalisya tut u peredgir yi de buli spriyatlivi umovi dlya vedennya gospodarstva zokrema skotarstva Samoochevidnim ye te sho poselennya viniklo znachno ranishe nizh ce zafiksuvali pismovi dzherela Z pam yatok zbereglisya zalishki gorodisha X XIII stolit vidkriti 1930 roku Bagato doslidnikiv ne bez pidstav pov yazuyut viniknennya poselennya iz solevarinnyam nabagato ranishe 1448 roku Vlasne iz cim promislom pov yazane zmicnennya mogutnosti Galicko Volinskogo knyazivstva do skladu yakogo vhodili naseleni punkti Prikarpattya u tomu chisli Kolomiya Utoropi Kosiv Kuti ta inshi Seredni viki 1565 roku zgidno todishnogo administrativnogo podilu Kuti vhodili do skladu Snyatinskogo starostva Galickoyi zemli Ruskogo voyevodstva Korolivstva Polskogo polskih korolivskih mayetkiv V seredini XVI stolittya u Kutah buli mlin ta solevarnya a selyani volodili znachnoyu kilkistyu ovec ta inshoyi hudobi Zhiteli Kutiv Kosova ta navkolishnih poselen zaznavali chastih nayizdiv osmansko tatarskih napadnikiv yaki pochastishali u XVI XVII stolitti Osoblivo velikoyi shkodi zaznalo naselennya pid chas napadiv vorogiv u 1621 1624 rokah U 1648 roci pidijshli povstanski zagoni selyansko kozackogo vijska yaki razom iz kutyanami ta kosivchanami rozgromili mayetki feodala Rechi Pospolitoyi Shanyavskogo Nastupnogo 1649 roku kutyani ta tyudivci napali na panskij dvir u Kutah Zaznali Kuti osmanskogo napadu 1673 roku V organizaciyi vidsichi vorogam znachnu rol vidigravav vatazhok opolchenciv Pro ci podiyi rozpovidayetsya u narodnomu perekazi Vatag Bilogolovij i turki U boyu z osmanami vidvazhnij vatazhok zaginuv Naprikinci XVII ta na pochatku XVIII stolit naselennya Kutiv znachno zroslo Mistechko zajmalo vigidne geografichne polozhennya tut prohodiv kordon mizh Richchyu Pospolitoyu i Moldovskim knyazivstvom yaka bula vasalom Osmanskoyi imperiyi peretin torgovelnih shlyahiv buv spriyatlivij klimat tozh naselennya Kutiv dosit shvidko popovnyuvalosya za rahunok polskih kolonistiv shlyahtichiv ta uryadovciv U cej period u Kutah poselilisya virmeni yaki pribuli syudi z Moldovskogo knyazivstva ryatuyuchis vid osmanskogo gnitu Virmeni zajmalisya torgivleyu sillyu hudoboyu m yasnimi virobami remeslom vigotovlyayuchi odyag ta vzuttya iz shkiri yaku pered cim vidpovidno obroblyali u chinbarnyah garbarnyah a takozh gorodnictvom ta sadivnictvom U XVIII stolittya v torgivli virmeniv vitisnili yevreyi gromada yakih u Kutah dosit shvidko zrostala Krim torgivli voni takozh zajmalisya lihvarstvom 1715 roku Kuti oderzhali magdeburzke pravo pravo mista na svoye samovryaduvannya za spriyannya vlasnika poselennya Yuzefa Potockogo z gerbom ta inshimi privileyami Togochasnij gerb mistechka yakij buv bez zmin do 1918 roku mav zobrazhennya murovanogo zamku z bramoyu ta dvoma vezhami odna z yakih zrujnovana jmovirno simvol bojovogo minulogo Kutiv Trichi na rik tut vidbuvalisya yarmarki a u vivtorok i p yatnicyu miscevi torgi vid yakih Kuti otrimuvali znachni koshti sho vikoristovuvalisya na budivnictvo administrativnih budinkiv publichnih sporud dorig kanalizaciyi tosho U cej chas odna chastina poselennya viddililasya v okremu administrativnu odinicyu Stari Kuti Gajdamachchina Kuti ta navkolishni sela buli pov yazani z oprishkivskim ruhom yakij posilivsya u 30 60 rokah XVIII st Pershi zgadki pro oprishkiv datuyutsya pochatkom XVIII st koli kutsku shlyahtu gromili oprishki vatazhka Verbi Cej ruh nibi sinhronizuvavsya z podiyami yaki mali misce na Pravoberezhnij Ukrayini Podilli i Volini Gajdamachchina Tak u 1734 r povstannya selyan Volini i Podillya proti panuvannya Rechi Pospolitoyi ocholiv sotnik Verlan U 1739 roci kozackij zagin yakij prohodiv cherez Pokuttya rozgromiv u Kutah mayetki bagachiv u tomu chisli kutskogo vijta U 1738 do 1755 roku borotbu oprishkiv proti polskih ponevolyuvachiv u Karpatah i na Prikarpatti ocholyuvav Oleksa Dovbush ospivanij u pisni Oj popid gaj zelenenkij de ye vidomi slova shobi Kuti ne minuti do Kosova zavernuti Tilki silna vijskova zaloga v Kutah ne dala mozhlivosti oprishkam Dovbusha zdobuti misto 1750 roku na pravoberezhzhi vibuhnulo velike gajdamacke povstannya proti paniv Rechi Pospolitoyi yake ocholyuvali Pismennij Teslya ta in Tilki ob yednanimi vijskovimi silami shlyahti Kiyivskogo Podilskogo ta Volinskogo voyevodstv udalosya pridushiti ce povstannya U cej samij chas v okolicyah Kutiv diyav zagin pid provodom Vasilya Bayuraka 1722 1754 yakij ocholiv oprishkiv pislya smerti Oleksi Dovbusha 1745 rik Karalnij zagin pid komanduvannyam polkovnika Psheluskogo u 1750 roci rozbiv zagin narodnih mesnikiv Zahoplenih selyan vidpravili v Kuti de yih zhorstoko katuvali bili pripikali vognem ale selyani ne viznavali sebe vinnimi i nichogo ne skazali pro zv yazok z V Bayurakom Lishe u 1754 roci kutskij ta kosivskij shlyahtam vdalosya spijmati V Bayuraka yakij buv strachenij u Stanislavi V 1765 r u misti bulo 360 hat prozhivalo 165 ukrayinskih ta polskih 70 virmenskih ta 124 yevrejski rodini Yak vidomo 1768 roku u m Bari na Podilli shlyahta Rechi Pospolitoyi stvorila soyuz abo konfederaciyu spryamovanu na oboronu svoyih prav i katolicizmu Ce sponukalo ukrayinske naselennya pidnyati povstannya proti Rechi Pospolitoyi vidome pid nazvoyu Gajdamachchina abo Koliyivshina Podiyi togo chasu tezh torknulis nashogo krayu Kuti opinilis u zoni vijskovih dij zagoniv vijsk Barskoyi konfederaciyi 1768 1772 Pislya pridushennya povstannya gajdamakiv ta rozpravi nad Ivanom Gontoyu shlyahta Rechi Pospolitoyi zbrojno vistupila proti korolya Rechi Pospolitoyi Stanislava Ponyatovskogo stavlenika i soyuznika Rosiyi Moskoviyi Odnim iz chilnih kerivnikiv konfederativ buv yakij na choli zbrojnih zagoniv vistupiv iz Zakarpattya i opinivsya u Kutah ta Kosovi 1769 r Konfederati zhorstoko rozpravlyalisya z ukrayinskim naselennyam yake spivchuvalo gajdamakam ta oprishkam Chinyachi grabezhi ta rozpravi voni projshli Prikarpattyam z yednalisya iz inshim zagonom konfederativ pid orudoyu i vchinili krivavu rozpravu nad selyanami s Izbi povisivshi dekilka soten mirnih zhiteliv yaki yih ne pidtrimuvali U krivavih boyah z rosijskimi ta polskimi korolivskimi vijskami konfederati zaznali porazki Z podij togo chas slid vidmititi rozgrom zagonu vijsk Rechi Pospolitoyi 200 voyakiv pid komanduvannyam vlasnika s P yadiki Tvardovskogo v okolicyah Kutiv u 1771 roci A vchinila cej rozgrom sotnya kozakiv pid komanduvannyam sotnika Pavlyuka yaka pribula z Bukovini Nazvani podiyi stvorili grunt dlya Pershogo podilu Polshi u 1772 roci pislya yakogo zahidnoukrayinski zemli u tomu chisli Kuti vidijshli do Avstrijskoyi imperiyi Pid pravlinnyam Vidnya Nalezhnist zahidnoukrayinskih zemel do skladu Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Avstrijskoyi imperiyi Avstro Ugorshini mala pozitivnij vpliv na yih politichne i kulturne pidnesennya zumovivshi shvidkij nacionalnij rozvitok i vseukrayinsku rol yaku Galichina vidigravala v chasi carskogo tisku na Centralnij i Shidnij Ukrayini Pislya priyednannya Galichini do Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 1772 rik pochavsya pripliv u Kuti nimeckih poselenciv Comu spriyali patenti imperatrici Mariyi Tereziyi vid 1 zhovtnya 1774 roku ta imperatora Josifa II vid 13 zhovtnya 1781 roku na pidstavi yakih nimeckim kolonistam nadavalisya privileyi voni nadilyalisya zemleyu zvilnyalisya vid vijskovoyi sluzhbi ta na 6 rokiv vid splati podatkiv Shopravda pripliv nimciv u Kuti ne buv velikij cherez perenaselenist miscevosti U 1897 1898 rokah v Kutah bula utvorena filiya tovaristva Prosvita golovoyu yakogo u 1910 1911 rokah buv miscevij svyashennik Volodimir Stepanovich U 1907 r u filiyi Prosviti nalichuvalosya 66 chleniv golovoyu buv Mihajlo Yurah u prosvityanskij biblioteci nalichuvalosya 439 knizhok Politichnu robotu u Kutah aktivno provodila Ukrayinska radikalna partiya yaka osoblivo populyarnoyu bula na Guculshini Zgodom cya partiya zajmalas pidgotovkoyu ta provedennyam viboriv ne tilki do vishih zakonodavchih derzhavnih organiv a j do organiv miscevogo samovryaduvannya 1913 roku starannyami tovaristva Silskij gospodar u Lvovi zasnovanij Komitet ryatunkovij Guculshini v Kutah u zv yazku z nevrozhayem ta velikoyu osinnoyu povinnyu poperednogo 1912 roku i golodom Komitet zbirav pozhertvi podavav prohannya klopotavsya dlya zdobuttya groshovoyi pomochi abo roboti nuzhdennim 1914 1918 roki Rinkova plosha v Kutah mizh 1914 ta 1918 rokami Panorama Kut mizh 1914 ta 1918 rokami Znachnih rujnuvan Kuti zaznali u roki Pershoyi svitovoyi vijni Tut prohodila liniya rosijsko avstrijskogo frontu velis vperti boyi Misto i selo dvichi perehodilo iz ruk v ruki Chastina cholovichogo naselennya mista bula mobilizovana v avstrijsku armiyu chastina dobrovilno pishli sluzhiti v legion Ukrayinskih Sichovih Strilciv Vijskovi diyi v Kutah ta na yih okolicyah priveli do togo sho chastina naselennya bula evakujovana vijskom a chastina dobrovilno pokinula misto Naselennya zmenshilos do 3000 osib u tomu chisli zalishilos 100 cholovikiv vikom vid 16 do 52 rokiv Z chasiv Pershoyi svitovoyi vijni na kutskomu cvintari zberigayetsya bratska mogila u yakij pohovani soldati rosijskoyi armiyi Zahidnoukrayinska Narodna Respublika 3 bereznya 1918 roku v misti vidbulos svyato derzhavnosti i miru viche na pidtrimku dij uryadu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki na yakomu buli prisutni blizko 15000 osib zhiteli Kutiv ta navkolishnih sil Uchasniki vicha vitali utvorennya ukrayinskoyi vladi v osobi uryadu ZUNR U misti rozmishuvalasya vishkilna sotnya USS dlya yakoyi miscevi remisniki shili odyag ta vigotovlyali vzuttya Vesnoyu 1919 roku v Kuti na korotkij chas uvijshli rumunski vijska a zgodom misto yak i navkolishni sela okupuvali polyaki V skladi Drugoyi Rechi Pospolitoyi Z 1921 do 1939 roku vhodili do skladu Polshi Naselennya ne mirilosya z novimi okupantami borolosya z nimi V okolicyah Kutiv diyav zagin UGA chiselnistyu do 1 tis voyakiv yakij vlitku 1920 roku napav na Kuti i rozzbroyiv polskih zhandarmiv Zgodom zagin perejshov na Zakarpattya na teritoriyu Chehoslovachchini 14 bereznya 1923 roku Parizka mirna konferenciya uhvalila priyednati Galichinu do Polshi z umovoyu nadannya yij avtonomiyi Polskij uryad ne tilki ne dumav nadavati Galichini avtonomiyu a j posiliv zahodi shob pripiniti ukrayinskij rozvitok provodyachi politiku polonizaciyi Polyaki planuvali z yednati zalizniceyu Kuti z Vizhniceyu pro sho pidpisali u 1929 roci ugodu z Rumuniyeyu odnak tilki formalnij obmin ratifikacijnimi dokumentami v najshvidshomu chasi v nih zajnyav ponad dva roki Zaliznicya prolyagla na Tyudiv Roztoki i Biloberizku Gora Sokilske kolo 1905 rik Vid na Kuti 1904 rik Rinkova plosha 1910 rik Rinkova plosha 1922 rik Vid na Kuti 1925 rik Vid na Kuti 1928 rik Zakladannya mostu v Kutah 1930 rik Pershij proyizd potyagu po novozbudovanomu mostu 1930 rik Pributtya pershogo potyagu v Kuti 1930 rik Vid na Kuti mizh 1918 ta 1939 rokami Rinkova plosha mizh 1930 ta 1939 rokami Vulicya Snyatinska mizh 1930 ta 1939 rokami Zaliznichna stanciya mizh 1930 ta 1939 rokami Vid na Kuti 1936 rik Vulicya yaka vede do Rinku 1936 rik Sinagoga 1936 rik Druga svitova vijna Z 14 do 17 veresnya 1939 roku v Kutah rozmishuvalosya polske ministerstvo zakordonnih sprav Odin den Kuti buli stoliceyu Drugoyi Rechi Pospolitoyi koli 17 veresnya 1939 roku v rezidenciyi greko katolickogo svyashenika zasidali uryad prezident Moscickij i Verhovnij golovnokomanduvach marshal Ridz Smigli Zasidannya znamenne tim sho polskij uryad ne ogolosiv vijnu SRSR za jogo vtorgnennya do Polshi a viyihav do Rumuniyi Cherez neogoloshennya Polsheyu vijni SRSR uryad Rumuniyi ne pochav vikonuvati soyuznickih zobov yazan i chleniv polskogo uryadu yak i reshtu polyakiv utikachiv internuvav Polski vijskovi areshtovani SRSR tezh ne otrimali statusu vijskovopolonenih i za radyanskim kriminalnim kodeksom yak ozbroyeni banditi buli rozstrilyani v Katini Cherez Kuti 1939 roku prolyagav osnovnij marshrut vidstupu reshtok polskoyi armiyi ta riznih uryadovciv do Rumuniyi Deyaki z vidstupayuchih nadlamani fizichno i moralno u zv yazku iz porazkoyu Polshi u vijni z Nimechchinoyu zakinchuvali zhittya samogubstvom inshih vbivali radyanski soldati Z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni u Kuti vvijshli ugorski vijska soyuzniki Nimechchini 1 lipnya 1941 r yaki u serpni peredali vladu nimeckij administraciyi U chas nimeckoyi okupaciyi buli znisheni majzhe vsi yevreyi 9 kvitnya 1942 roku nimci vbili 1038 osib 15 serpnya cogo zh roku zaareshtuvali a zgodom rozstrilyali u Sheparivskomu lisi 1181 osobu yevrejskoyi nacionalnosti Vesnoyu 1944 roku Kuti znovu opinilisya v zoni vijskovih dij Chastina naselennya bula evakujovana u rizni sela zrujnovano ryad budinkiv a na vulici Shevskij zaginuv 31 zhitel vid ruk polskoyi boyivki 28 serpnya 1944 roku u Kutah bulo vdruge vstanovleno radyansku vladu i utvoreno Kutskij rajon Kuti buli pozbavleni statusu mista Najkrashi ucilili budinki zajnyali partijno radyanski ustanovi karalni vijskovi chastini ta prikordonniki Chislenni zagoni NKVDistiv ta stribkiv provodili masovi oblavi zabirali cholovikiv yakih bez nalezhnoyi vijskovoyi pidgotovki vidpravlyali na front Takim sposobom bulo mobilizovano blizko 30 zhiteliv Kutiv U skladi SRSR V 1944 roci Kuti pozbulisya statusu mista i stali selishem centrom rajonu Usyu zemlyu sho nalezhala zhitelyam Kut bulo vilucheno z pidporyadkuvannya Kutskoyi radi i peredano starokutskomu kolgospu im Shevchenka U 1945 roci enkavedisti stratili u Kutah troh voyiniv UPA ta Na misci strati vstanovleno i osvyacheno pam yatnij hrest U 1946 roci naselennya Kutiv ta Starih Kutiv popovnilosya novimi zhitelyami vignancyami iz Lemkivshini ta Nadsyannya Zgidno z radyansko polskim dogovorom vid 9 veresnya 1944 roku blizko 500 tisyach ukrayinciv Zakerzonnya bulo nasilno vivezeno Polski pereselenci z Ukrayini yakih pidtrimuvala vlada vimagali negajnogo viselennya ukrayinciv Ale perebuvannya u skladi SRSR prineslo i svoyi pozitivni rezultati V selishi jshov aktivnij promislovo kulturnij rozvitok V 1949 roci v Kutah stvoreno lisosplavnu kontoru artili Promkooperator Chervone Prikarpattya Chervonij meblyar Chobotar ta Kilimarka V 1967 roci z Cheremoshnoyi v Kuti perevoditsya lisokombinat diye Kutskij promkombinat naselennya Kut zbilshuyetsya za rahunok pereselenciv z Lemkivshini i Nadsyannya takozh cherez kadrovij deficit jde aktivne zaluchennya specialistiv zi shidnoyi Ukrayini V 1959 roci bulo vidkrito shkolu internat V 1951 roci zasnovano pershij Kutskij dityachij sadok V 1967 roci buduyetsya sogodnishnye primishennya serednoyi shkoli V 1947 roci v Kutah vidkrivayetsya silskogo gospodarska shkola v 1949 roci budivelna Na bazi cih navchalnih zakladiv u 1972 roci stvoryuyetsya Kutske SPTU V toj zhe chas dlya zhiteliv selisha ta navkolishnih sil bulo pobudovano budinok kultur likarnyu ta protituberkuloznij dispanser Z 1984 roku diye shkola mistectv Zrostaye i dobrotu zhiteliv u 50 80 ti roki selyani zveli chislennu kilkist garno ozdoblenih budinkiv perevazhno 2 3 kimnatnih z kuhnyami prostorimi sklyanimi verandami ta velikimi viknami Todi zh bulo sporudzheno mogilu voyiniv bratsku mogilu radyanskih oficeriv ta soldativ vidkrito memorialnu doshka barelyef na zgadku pro perebuvannya I Franka u seli V chasi vidligi vidbuvayetsya vidrodzhennya nacionalnogo rozvitku pro sho svidchit vidkrittya v 1961 roci pam yatnika T Shevchenkovi priurochenij do vshanuvannya v radyanskomu soyuzi sotoyi richnicya z smerti kobzarya ukrayinskogo narodu 14 zhovtnya 1989 roku za iniciativoyu I Dosyaka ta O Nimcya za uchasti delegata Ustanovchih zboriv Ruhu I Pilipejka vsuperech protidiyi rajonnih partijnih organiv ta viddilu miliciyi u Kutah stvoreno pershij na Kosivshini oseredok Narodnogo Ruhu Ukrayini InfrastrukturaU selishi funkcionuyut taki zakladi i ustanovi yak dityachij sadok Pokutyanka Kutskij licej Kutskij profesijnij licej a takozh Kutska miska likarnya Diyut privatni magazini pekarni zakladi restoranno vidpochinkovogo gospodarstva Pam yatki istoriyi ta kulturigorodishe X XIII stolit vidkrite 1930 roku dvi cerkvi kostel pam yatnik T Shevchenkovi 1961 r simvolichna mogila poleglih za volyu Ukrayini virmenska cerkva Kutska ratusha bratska mogila radyanskih soldativ ta oficeriv yevrejskij cvintar Kutska ratusha Kostel Cerkva v Kutah Virmenska cerkva Simvolichna mogila poleglih za volyu Ukrayini Pam yatnik Tarasu Shevchenku Yevrejskij cvintarVidomi lyudiNarodilisya Hayim Drukman nar 1932 vidomij izrayilskij rabin ta politichnij diyach Dutkivskij Levko ukrayinskij muzikant i kompozitor Krushelnicka Lidiya Silvestrivna ukrayinska aktrisa spivachka soprano rezhiser teatralna diyachka Lazorik Mikola ukrayinskij futbolist Lukanyuk Ivan Ivanovich ukrayinskij futbolist napadnik Mihajlishin Igor Yaroslavovich ukrayinskij dobrovolec serzhant pianist yurist Podkovich Marta Mihajlivna ukrayinskij teatroznavec muzikoznavec gromadsko kulturna diyachka Slyuzarivna Sohanivska Mariya ukrayinska teatralna aktrisa Romashkan Grigorij Josif arhiyepiskop virmensko katolickoyi cerkvi u 1876 1881 rokah Haruk Mikola ukrayinskij vijskovik poruchnik UPA komandir sotni im Boguna v TV 21 Guculshina providnik Kosivskogo nadrajonnogo provodu OUN Filipovich Mikola voyak diviziyi SS Galichina veteranskij ta gromadskij diyach ukrayinskoyi gromadi u SShA Meshkali pracyuvali Vovk Vira pismennicya z 1945 roku meshkala v emigraciyi spochatku v Nimechchini a zgodom u Braziliyi L Korotnicka artistka hormejster SShA Dutkivskij Levko ukrayinskij muzikant i kompozitor otec Fedir Lisevich paroh i dekan UGKC Starih Kutiv posol Galickogo sejmu 3 go sklikannya Kashevko Matvij radnik sudu posol Galickogo sejmu virmensko katolickij ksondz gromadskij diyach Baal Shem Tov Besht zasnovnik hasidskogo ruhu Vidviduvali Vasil Stefanik Ivan Franko Lesya Ukrayinka Mihajlo Dragomanov Tadeush Dolenga Mostovich Div takozhSmereka sriblyasta pam yatka Tuya zahidna pam yatka Sirkovodneve dzherelo Hominske zapovidne urochishe Kaminec zapovidne urochishe PokuttyaPrimitkiStatistichnij zbirnik Chiselnist nayavnogo naselennya Ukrayini na 1 sichnya 2017 roku PDF zip Kuty Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1884 T V S 6 pol Jablonowski Aleksander Historya Rusi poludniowej do upadku Rzeczypospolitej Polskiej Krakow Akad Umiejetnosci 1912 Krakow Druk Uniwersytetu Jagiellonskiego 382 s S 338 pol Olena Pchilka Vikinuti ukrayinci Do zhidivsko ukrayinskoyi spravi Kiyiv MAUP 2006 S 206 209 352 ISBN 966 608 533 h M Litvin K Naumenko Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NANU vidavnicha firma Olir 1995 S 206 209 ISBN 5 7707 7867 9 Porozumienie miedzy Rzeczapospolita Polska a Krolestwem Rumunji o budowie mostu polozonego na Czeremoszu miedzy Kutami a Vijnita podpisane w Bukareszcie dnia 24 maja 1929 r 24 zhovtnya 2016 u Wayback Machine pol Oswiadczenie Rzadowe z dnia 3 lipca 1931 r co do wymiany dokumentow ratyfikacyjnych porozumienia miedzy Rzeczapospolita Polska a Krolestwem Rumunji w sprawie budowy mostu na Czeremoszu miedzy Kutami a Vijnita podpisanego w Bukareszcie dnia 24 maja 1929 r 24 zhovtnya 2016 u Wayback Machine pol Beshanov V Chervonij blickrig Krasnyj blickrig pereklad z ros Oleg Drogomireckij Moskva Izdatel Bystrov 2006 414 s ISBN 5 9764 0046 9 Arhiv originalu za 12 chervnya 2018 Procitovano 12 chervnya 2018 Arhiv originalu za 11 serpnya 2017 Procitovano 18 lipnya 2017 199 deputativ Galickogo Sejmu 2010 Karol Lewicki Dawidowicz Bohdan 1858 1933 Polski Slownik Biograficzny Krakow 1937 t IV 1 zeszyt 16 S 464 pol Dzherela ta literaturaD V Gruzin G A Verbilenko Kuti 20 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 5 Kon Kyu S 536 ISBN 978 966 00 0855 4 N G Kravchuk Kuti Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2016 T 16 Kuz Lev 712 s ISBN 978 966 02 7998 8 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Lviv Triada plyus 2010 228 s Lvivska sotnya Kuty Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1884 T V S 6 pol S Baracz Kuty Rys dziejow ormianskich 8 grudnya 2015 u Wayback Machine Tarnopol 1869 S 100 103 pol Oleksandr Gorobec Sto literaturnih tvoriv ukrayinskoyi poetki Viri Vovk z Braziliyi 17 lipnya 2018 u Wayback Machine PosilannyaKosivArt Kuti 19 serpnya 2010 u Wayback Machine Katalog advokativ Kutiv