Жида чів Удеч місто у Львівській області центр Жидачівської об єднаної територіальної громади Стрийського району одне із

49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.38500° пн. ш. 24.14444° сх. д.Координати: 49°23′06″ пн. ш. 24°08′40″ сх. д. / 49.38500° пн. ш. 24.14444° сх. д.

Висота над рівнем моря

261 м

Водойма

р. Стрий

Назва мешканців

жидачів'я́нин, жидачів'я́нка, жидачів'я́ни

Міста-побратими

Прнявор

Боснія і Герцеговина, Домброва-Тарновська

19 вересня

Відстань

Найближча залізнична станція

Жидачів

До обл./респ. центру

- залізницею

78 км

- автошляхами

68 км

До Києва

- автошляхами

544 км

Міська влада

Адреса

м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2

Вебсторінка

Жидачівська міськрада

Міський голова

Левко Володимир Семенович

Жидачів у Вікісховищі

Карта
Жидачів
Жидачів

Географія

Розташоване на межі горбистої Подільської височини та плоскої улоговини Передкарпаття, за 3 км від впадіння в Дністер його найбільшої притоки річки Стрий.

Історія

Давньоруське городище літописного міста Зудичева

Реконструкція вигляду городища княжої доби Жидачева в урочищі Базиївка межі ХІІІ-XIV ст. Автор Качор І. В.

Найдавніші поселення на території міста простежуються вже понад 20 тисяч років, про що свідчать археологічні знахідки.^[]

Перша письмова згадка про місто датується 1164 роком (згадується як Удеч або Зудечів). Надалі в документах зафіксовано близько 25 назв міста.

Вже у ХІІ столітті місто сформувалося як потужний торговельний центр і відігравало значну роль в економічних зв'язках Галицько-Волинської Русі з Київською Руссю та західними і причорноморськими країнами. Через Жидачів проходив важливий торговий шлях із Сходу на Захід. Крім того, завдяки судноплавним в той час річкам Дністер та Стрий, Жидачів був зв'язаний з столицею Галицько-Волинської Русі — містом Галичем, з придунайськими містами та морським портом Київської Русі — Олешшям. Жидачівські купці вели жваву торгівлю також з містами Польщі, Німеччини, Угорщини та інших країн.

Близько XIV століття в Удечі поселились євреї.

Наприкінці XIV століття на тривалий час підпало під владу Польщі. В цей час тут виникає римо-католицький храм, якому у 1387 році король Владислав II Ягайло дарував село Рогізно. 1393 року місто отримало магдебурзьке право, що відповідало інтересам іноземних ремісників та торгівців, котрі в цей час активно заселяли галицькі міста. В часи останньої фази боротьби за галицько-волинську спадщину, яку тоді вели Польща та Литва, з 1405 по 1431 (або 1421-1430), Жидачів став столицею брата лідера православної партії князя Свидригайла — Федора Любартовича, котрий прибув сюди із Сіверщини. У 1415 році за кошти Федора була оздоблена місцева церква. Відповідно до історичних джерел, крім Федора, містом від його імені управляв галицький боярин Ленко, автор грамоти 1424 року, написаної староукраїнською мовою. В 1435 році Жидачівський повіт передано князеві Земовиту Мазовецькому, який віддав його у володіння жидачівському судді Сеньку Прочоличу з Рудного, очевидно, теж місцевому галицькому феодалові. Місто було центром староства гродового, Жидачівського повіту Львівської землі, Руського воєводства, одним із найбільших міст Галичини, центром торгівлі сіллю. Крім того, мешканці займались землеробством і ремісництвом. Ці заняття відображені на гербі міста 1653 року — біла соляна куля, леміш від плуга, серцеподібний щит. В 1602 р. споруджується мурований латинський храм. Його головний вівтар, присвячений Успінню Діви Марії, було збудовано 12 жовтня 1612 року. З того часу зберігся вишуканий різьблений вхідний портал святині, заснований жидачівським старостою Золчинським.

Жидачів увійшов в історію як місце де під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького тут і в навколишніх селах почали формуватись ударні групи й загони повсталих, які знищували шляхетські маєтки. Так, на початку 1648 року жидачівські міщани на чолі з попом Ільком та його зятем Федором напали на замок, пограбували шляхетське майно і наробили чимало шкоди. Принагідно були знищені і всі судові книги шляхетських гродських і земських судів. (Наявні у Львівському архіві судові книги розпочинаються з 1649 року). Восени 1648 року запалали й інші панські маєтки у Жидачеві. Один з маєтків захопили 136 повстанців, серед яких було 88 селян, 40 міщан, а решта (8) — отамани й попи. Сформована в Жидачеві одна з ударних груп повстанців знищила багато шляхетських маєтків далеко за межами міста. В 1676 році, Ян III Собеський, готуючись до війни з турецькими загонами під проводом бейлербея Дамаску Ібраґіма-паші «Шайтана», стояв біля міста табором. Бої тривали майже місяць, вирішальною стала битва від 17 жовтня 1676 року. Король Речі Посполитої підписав з турками мирну угоду, відібрав 12 000 полонених, яких гнали в ясир, було відслужено урочистий молебень (месу) з приводу перемоги в костелі Жидачева.

16 вересня 1768 року у Жидачеві було страчено чотирьох гайдамаків — Василя Крупського з Лисянки, Івана Бученка з Черкас, Івана Засилова з Краснопілля (Уманщина) і Якима Шелеста з Жаботина (Смілянщина).

XIX століття відоме як період епідемій холери, пожеж, від яких часто потерпало населення міста. Проте, вже у другій половині XIX століття будуються кам'яні будівлі приміщення повітового суду, повітової ради, два приміщення школи. В 1889 році закінчується в будівництво колії Стрий — Ходорів і з цього часу Жидачів отримав залізничне сполучення.

1 січня 1925 р. до міста приєднано село Фільварки Жидачівські.

Перед Другою світовою війною в місті нараховувалось близько 4200 мешканців, з них — понад 1900 українців, 1290 поляків, 950 євреїв. У роки Другої світової війни в місті була знищена, репресована четверта частина його мешканців. Все єврейське населення міста було знищено. У 1945 році з Жидачева було виселено всіх поляків. Період з вересня 1939 року по липень 1941 і 1944–1991 період радянської влади.

У післявоєнні роки розвиток міста пов'язаний із будівництвом і діяльністю целюлозно-паперового комбінату, який запущено в дію 1951 року.

Сьогодні місто — має дуже високий рівень безробіття. Починаючи з 1996 року, 21 вересня — день міста.

У 2018 році в Україні передбачається відзначення на державному рівні 625-ї річниці з часу надання магдебурзького права місту Жидачеву (1393).

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у місті функціонували 6 окремих виборчих дільниць № 460357–460361, 460417.

Результати

зареєстровано 7751 виборець, явка 49,48%, найбільше голосів віддано за «Голос» — 22,40%, за Слугу народу — 22,11%, за «Європейську Солідарність» — 18,88%. В (одномандатному окрузі) найбільше голосів отримав Андрій Кіт (самовисування) — 27,73%, за Володимира Гаврона (Голос) — 17,81%, за Андрія Гергерта (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 14,73%.

Населення

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:

Національність	Відсоток
українці	96,34 %
росіяни	2,21 %
інші/не вказали	1,45 %

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	97,55 %
російська	1,94 %
інші/не вказали	0,51 %

Транспорт

Територією міста проходить автошлях E50.

Пам'ятки історії і культури

В даний час у місті є понад 30 пам'яток історії і культури. Серед них:

залишки давньоруського городища, замку ХІІ-XIV ст.
чудотворна ікона Богоматері Воплочення — Жидачівська Оранта 1406 р. (знаходиться в церкві Воскресіння).
^[d] з ^[d] (за радянських часів спочатку був автовокзал, потім — краєзнавчий музей), тепер діючий храм католиків
на трьох пагорбах за містом раніше було родове помістя, до якого, за легендами, веде підземний хід з костелу
старі «панські» конюшні (зараз навчальні класи, гаражі місцевого ПТУ).

Зберігся старий «польський» цвинтар.

У жовтні 1992 р. в місті було відкрито ^[d].

Освіта

Жидачівський професійний ліцей
Жидачівський заклад загальної середньої освіти І-III ст. № 1 ім. Героя України Тараса Матвіїва
Жидачівський заклад загальної середньої освіти І-III ст. № 2
Жидачівський заклад загальної середньої освіти І-III ст. № 3 ім. Омеляна Партицького (уродженця с. Тейсарова)
Жидачівська дитяча музична школа

Міста-партнери

Відомі люди

Юліан-Юрій Дорош — український фотограф-художник, піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець, член Українського фотографічного товариства.
Михайло Гівель — радянський футболіст.
Ярослав Ланчак — український кінорежисер.
Байтала Михайло Романович — директор Департаменту пожежної безпеки, відомий пожежник.
^[en] (Гершель) з Жидачева — хасид, засновник династії цадиків.
^[hr] — хорватський баяніст, концертний виконавець, композитор та продуцент.
Тарас Матвіїв — учасник Революції Гідності, журналіст, військовий, Герой України.
Богдан Гоза — український важкоатлет.
Тарас Качараба — футболіст захисник Славії Прага

Жидачівські старости

Юрша з Ходороставу — староста стрийський, долинський, з роду Ходоровських, чоловік Анни з Тарлів, зять стрийського старости Закліки з Щекаровичів (†1465/1466)
Мельхіор з Паньова
Ян Янда з Паньова — стрийський староста
Міхал Паньовський
— вісьліцький кастелян; отримав дозвіл на викуп від попередника в 1555 році
— сандомирський кастелян, син попереднього; з 1592 року
Геронім Оссолінський — польський шляхтич, придворний короля
Адам Дзержек — посесор староства
Франциск Дідушицький, з 1662 року
Юрій-Станіслав Дідушицький, з 1694 року
— староста кам'янський (пол. kamionacki), генерал королівської армії, кухмістр великий коронний

Див. також:

Фотографії

Церква Свв. Бориса і Гліба
Церква Всіх Святих
Костел Успення Пресвятої Богородиці
Дзвіниця костелу Успення Пресвятої Богородиці
Вали городища в урочищі Базиївка
^[d]

Примітки

http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
Шараневич І. (1863) Исторія Галицко-Володимирской Руси, от найдавнѣйшихъ временъ до року 1453. Львовъ: Печатня Ставропигійского института, -С.305
. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.
. zhydachiv-meriya.lviv.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
. Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 3 лютого 2018.
. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 3 серпня 2023.
. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 3 серпня 2023.
Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
. zhydachiv-meriya.lviv.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
Eichenstein Cwi Hirsz z Żydaczowa [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Tarłowie (01) [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś.. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 182—183. (пол.)
Łoziński W. Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384—1640 [ 11 серпня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1889. — S. 53. (пол.)
Pileccy (01) [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Kowalska H. Ligęza Mikołaj z Bobrku (ok. 1530—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/2, zeszyt 73. — S. 318 (пол.)
Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… [ 7 червня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 107. (пол.)
Kowalska H. Ligęza Mikołaj z Bobrku (ok. 1530—1603)… — S. 319 (пол.)
Ossolińscy (02) [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Żydaczów… — S. 881.

Джерела та література

Данилюк Ю. З. Жидачів [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 150. — .
Жидачів [ 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Галицька брама. — 1999. — № 34— (515—2). — 24 с.
Янклевич В. Р. Жидачів [ 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
Baliński M., Lipinski T. Żydaczów // Starożytna Polska. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — T. II. — Część 2. — S. 612—614. (пол.)
Żydaczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 880. (пол.) — S. 880—882. (пол.)

Посилання

Офіційний сайт Жидачівської міської ради [ 15 липня 2012 у Wayback Machine.]
Офіційний сайт Жидачівської районної держадміністрації Львівської області [ 13 листопада 2010 у Wayback Machine.]
Інформаційний портал Жидачева [ 5 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Народний часопис жидачівщини «Новий Час» [ 22 вересня 2011 у Wayback Machine.]
Князі і традиції ДЕРЖАВНОСТІ [ 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Городище і замок у Жидачові на zamki-kreposti.com.ua [ 21 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Жидачів на Енциклопедії Жидачівщини [ 28 грудня 2021 у Wayback Machine.]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жидачів

[1] ttp://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf

[2] Шараневич І. (1863) Исторія Галицко-Володимирской Руси, от найдавнѣйшихъ временъ до року 1453. Львовъ: Печатня Ставропигійского института, -С.305

[3] . Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 29 вересня 2016.

[4] . zhydachiv-meriya.lviv.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.

[5] . Архів оригіналу за 4 лютого 2018. Процитовано 3 лютого 2018.

[Підсумки_голосування_на_виборчих_дільницях_у_загальнодержавному_виборчому_окрузі_в_межах_ОВО_№126,_Львівська_область._Позачергові_вибори_народних_депутатів_України_2019_року-6] . Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 3 серпня 2023.

[Відомості_про_підрахунок_голосів_виборців_на_виборчих_дільницях_одномандатного_виборчого_округу_№126,_Львівська_область._Позачергові_вибори_народних_депутатів_України_2019_року-7] . Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 3 серпня 2023.

[ukr-ethnic-cities-8] Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua

[ukr-languages-cities-9] Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua

[ukr-socialdata-mova-2001-10] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[:0-11] . zhydachiv-meriya.lviv.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.

[12] Eichenstein Cwi Hirsz z Żydaczowa [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[13] Tarłowie (01) [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[14] Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś.. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 182—183. (пол.)

[15] Łoziński W. Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384—1640 [ 11 серпня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1889. — S. 53. (пол.)

[16] Pileccy (01) [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[17] Kowalska H. Ligęza Mikołaj z Bobrku (ok. 1530—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/2, zeszyt 73. — S. 318 (пол.)

[18] Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… [ 7 червня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 107. (пол.)

[19] Kowalska H. Ligęza Mikołaj z Bobrku (ok. 1530—1603)… — S. 319 (пол.)

[20] Ossolińscy (02) [ 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[Жид881-21] Żydaczów… — S. 881.