Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Грі́ні (латис. Grīņu dabas rezervāts) — природний заповідник, розташований у Павілостському краї на крайньому заході Латвії. Заснований у 1936 році, він належить до європейської природоохоронної мережі Natura 2000. Площа охоронюваної території складає 1454,9 га. Заповідник Гріні підпорядкований Раді з охорони природи регіонального управління Курляндії.
| 56°48′10″ пн. ш. 21°12′18″ сх. д. / 56.802791° пн. ш. 21.204922° сх. д. | |
| Країна |  Латвія |
|---|---|
| Розташування | Павілостський край, Латвія |
| Найближче місто | Павілоста |
| Площа | 1454,9 га |
| Засновано | 1936 |
| Оператор | Регіональне управління Курляндії |
  | |
Природний заповідник був створений задля охорони дуже рідкісної для Латвії рослини — , а також притаманного їй особливого біотопу — грінісу. Крім того, на його теренах збереглися значні зарості — зникаючого виду чагарників, з якого видобувають сировину для виготовлення знаменитого Ризького чорного бальзаму. У флорі заповідника знайдені й інші рідкісні рослини, зокрема, кілька видів орхідей.
Історія
Найдавніші відомості щодо теренів Гріні містяться у народному фольклорі. За переказом, барон Сакі, що мешкав тут у XVII столітті, поділив маєток між двома синами, одному заповівши поля, а іншому — ліси. Власник лісів став заможним, а власник полів бідував і через заздрощі підпалив ліс. Так з'явилася перша вересова пустка — грініс.
У XIX столітті спроби опанувати ці землі за допомогою вогню не припинялись. Місцеві мешканці випалювали траву задля підвищення родючості, але після кількох років використання такі поля переставали давати урожай, і селяни знов вдавалися до випалювання лісу, щоб захопити нові ділянки. Попри нераціональність подібного природокористування до палів вдавалися навіть лісники, коли хотіли замінити низькорослі криволісся на культурні лісові насадження. Інколи пожежі спалахували через паровози, що курсували прокладеною залізничною лінією. Влітку грініс вирізнявся надзвичайною сухістю, тому достатньо було однієї іскри з-під коліс для розповсюдження вогню.
Втім, усі людські зусилля із засвоєння місцевих земель не приносили успіху. Грініс залишався неродючим, і щойно люди припиняли обробку земель, як вони швидко заростали дикою рослинністю. До 1930-х років ядро сучасного заповідника Гріні (близько 750 га) являло собою малозмінений, але не надто продуктивний ліс, помережаний незалісненими болотами. Ця територія належала лісництву Страутіні, підпорядкованому Земельному фонду, який продавав окремі ділянки усім охочим. Втім, через неродючість місцевих земель купили їх лише 60 бідних латгальских родин, які жили з того, що вирубували дерева на продаж.
Документи Лісового департаменту Латвії за 1936 рік містять відомості про те, що у лісництві Страутіні знайдено великі зарості еріки хрестолистої. Оскільки основний ареал цього виду знаходиться у Західній Європі, то такого штибу знахідка стала сенсацією у колах латвійських ботаніків. Науковці Латвійського університету виступили проти господарського використання лісів Гріні, негайно були припинені усі меліоративні роботи і вирубування дерев. Цього ж року територія була заповідана, таким чином Гріні став третьою за рахунком охоронюваною територією країни після заповідників Моріцсала й Слітере.
Під час Другої світової війни і в перші роки після неї ліси Гріні фактично залишились без нагляду. В 1957 році ці терени знов оголосили заповідником. Протягом наступних 20 років до цієї території долучали нові ділянки, на яких знаходили зарості еріки так, що охоронювана площа збільшилась до 1076 га. 1979 року заповідник Гріні, залишаючись окремою природоохоронною установою, адміністративно був підпорядкований заповіднику Слітере. З 1 лютого 2011 року керівництво ним здійснює Рада з охорони природи регіонального управління Курляндії.
Клімат
Природний заповідник Гріні розташований в Приморському кліматичному районі Атлантико-Континентальної кліматичної області, що вирізняється м'якшим, ніж на іншій території Латвії, кліматом. Середньорічна температура тут становить 6,5 °C, причому її коливання за порами року відносно невеликі. Так, середня температура січня зафіксована на рівні -3 °C, а середня температура липня — на рівні усього 16 °C. Зазвичай протягом року тут випадає 700—800 мм атмосферних опадів, причому більшість з них припадає на кінець літа й осінь. Натомість, зими в Гріні малосніжні із тонким та нетривким шаром снігу. У цій місцевості часто дмуть сильні вітри, особливо восени, вони нерідко спричинюють повалення великих дерев.
Географія та гідрологія
Природний заповідник Гріні розташований у волості Павілостського краю Латвії, між населеними пунктами , Сака та Павілоста. Смуги земель, прилеглих до його меж, зайняті лісами того ж типу, що й у самому заповіднику, тому кордони між заповідною та експлуатовано територіями непомітні. Такі маловикористовувані господарські землі сприяють збереженню ландшафтів Гріні, по суті виконуючи роль буферної зони. Східний край заповідної території з півночі на південь перетинає залізнична гілка Лієпая — Вентспілс, рух по якій припинено 1996 року.
Терени заповідника лежать на Приморській низовині на віддалі 10 км від берега Балтійського моря. Абсолютна висота території становить 8-12 м над рівнем моря. Її рельєф рівний, із незначним похилом в напрямку з півночі на південь. Подекуди тут можна побачити витягнуті на кількадесят метрів низини завглибшки 0,5 м. Вони утворилися у давнину внаслідок поступового відступу моря. Іншими формами мікрорельєфу є меліоративні канали. В минулому їх використовували для осушення боліт, після заповідання вони були покинуті напризволяще, почали замулюватись і заростати. Часто уздовж таких каналів на насипах вийнятого ґрунту прокладені лісові дороги.
В межах заповідника немає великих водойм. Його перетинають дві невеликі лісові річки: на півночі заповідної зони тече Лієла-Карпа, а південніше — Маза-Карпа. Лієла-Карпа має долину завширшки 4-6 м та високі береги, але її дренажна потужність незначна і вже на відстані десятків метрів від річища можна помітити заболочені ділянки. Маза-Карпа має непрохідні, багнисті береги і більше схожа на меліоративний канал, ніж на річку. Наприкінці XX століття до його складу включили озеро Гріні площею 2 га, але через евтрофні процеси його водна поверхня постійно зменшується.
Ґрунти і ландшафти
Уся територія заповідника Гріні підстелена потужним триметровим шаром дрібнозернистих пісків, під якими знаходяться моренні відкладення, подекуди із прошарками гравію. Ці геологічні породи утворилися при відступі прадавнього Балтійського моря. На їхній основі розвиваються переважно . Органічний шар з торфу в них має товщину лише 10 см, інколи в ґрунтових зрізах знаходять вуглини — сліди колишніх лісових пожеж. На підвищених місцях уздовж берегів Лієла-Карпа утворюються дерново-підзолисті ґрунти, а в низинах, зайнятих вологими луками, — . Разом з тим, слід зазначити, що умов для формуваннях потужного шару торфу в заповіднику немає, тому що усі понижені ділянки отримують надлишок вологи у холодну пору року, а влітку повністю пересихають.
Однорідність гідрологічного режиму, кліматичних умов та ґрунтового покриву обумовлює одноманітність ландшафтів заповідника: 94 % його території вкриті лісами, 5 % займають луки і чагарниково-вересові пустки, 1 % припадає на колишні культивовані землі. Пейзажі Гріні не можна назвати захоплюючими. Більшість території зайняті невисокими та негустими лісами, лише на підвищених берегах річки Лієла-Карпа обмежено зростають високі стрункі сосни із ошатними ялинами.
Відкриті біоценози Гріні включають природні луки та пустки, приурочені до колишніх сіножатей, городів, кладовищ. Саме луки, порослі вересом і чагарником, отримали назву «грініс». Цей ландшафт нетиповий для Східної Балтії, тому ретельно охороняється. Науковці й досі не дійшли остаточного висновку щодо походження грінісу. Одні вважають його природним біотопом, що сформувався в унікальних місцевих умовах, інші припускаються думки, що розвиток грінісу тісно пов'язаний з діяльністю людини, зокрема, пожежами, оскільки без впливу цього чиннику грініс швидко заростає лісом.
Флора
Цінність природного заповідника Гріні полягає у том, що, попри одноманітність ландшафтів, йому притаманне ботанічне різноманіття. Лише за неповними оцінками на його теренах знайдено близько 300 видів судинних рослин, в тому числі 33 — рідкісних для Латвії.
Рослинні угруповання заповідника можна чітко поділити на два типи. Лісові фітоценози представлені борами і березинами, в яких дерева мають пригнічений вигляд. В них тонкі та криві стовбури хирлявих сосен та пухнастих берез вкриті лишайниками, дерева часто мають зламані верхівки, місцями деревостан розріджений настільки, що ліс скидається на верхове болото. Влітку пейзаж пожвавлює високий трав'яний покрив із злаків та вересу. Але від справжніх боліт ці перезволожені ліси відрізняються тим, що велику кількість вологи вони отримують переважно восени, а влітку пересихають майже вщент. Через це їхній видовий склад поєднує риси гігрофітної (вологолюбної) та ксерофітної (посухостійкої) рослинності. У підліску таких лісів помічені крушина ламка та ялівець, у трав'яному покриві переважають чорниця, лохина, авінелла звивиста, плаун колючий, веснівка дволиста, безколінець блакитний, ожика багатоквіткова, верес звичайний, осока кульконосна, одинарник європейський, перестріч лучний. Тут також багато пригнічених кущиків брусниці.
У фітоценозах відкритого типу переважають види, притаманні вологим лукам, перш за все ті, що не потребують родючих ґрунтів. Вигляд цих біотопів формують пухівки вузьколиста та широколиста, а також різноманітні осоки: чорна, Буксбаума, попелясто-сіра, , пухнастоплода, заяча, просяна, Госта тощо. Серед цих трав є домішки невибагливих злаків — сеслерії болотяної, безколінця блакитного, . До них долучаються представники різнотрав'я, серед яких найчастіше трапляються підмаренник болотний, комонник лучний, калюжниця болотна, бобівник трилистий, вовче тіло болотне, смовдь болотяна та меншою мірою півники болотні, шолудивник болотний, вербозілля китицецвіте. З чагарників на луках поширена верба розмаринолиста. Цікаво, що безколінець блакитний, як у лісах, так і на луках, утворює характерні .
Окремий тип рослинних угруповань відкритих місць становлять види суходільних лук. Вони зростають на невеликих площах, які колись були в обробітку. Навколо покинутих будівель, уздовж залізниці та обабіч лісових доріг знайдені кілька видів костриць й тонконогів, подорожник великий, полин звичайний, осот польовий, перстач гусячий, льонок звичайний.
Еріка хрестолиста поширена по всьому заповіднику Гріні та за його околицями, але ця рослина віддає перевагу відкритим сонячним місцям. Вона полюбляє легкі ґрунти — сухі влітку та зволожені восени. В Латвії цей вид не витримує конкуренції з іншими рослинами і за найменшого погіршання умов зникає з травостою. Особливо згубне для неї заростання відкритих ділянок лісом. Під час цвітіння еріка виглядає привабливо завдяки рожевим квітками-келишкам, але часто залишається непоміченою для сторонніх відвідувачів, оскільки зовні схожа на верес і квітне одночасно з ним.
Інший об'єкт охорони — восковниця звичайна — у Гріні вельми розповсюджена. Її запашні бруньки використовують для приготування знаменитого Ризького чорного бальзаму, через що цей чагарник швидко зникає. На території заповідника такі заготівлі заборонені і популяція восковниці тут знаходиться у чудовому стані.
Серед інших рідкісних рослин варті згадки такі декоративні види як лілія лісова, шипшина повстиста, любка дволиста, орлики звичайні, та . Менш показні, але також підлягають охороні , льонець дрібний, осоки Буксбаума та Госта, горошок болотяний, плаун звичайний, верба лапландська і близька до неї .
Фауна
Фауна заповідника Гріні досліджена мало. Причиною цього є як ботанічна спрямованість природоохоронної діяльності, так і невеликі розміри заповідної території, які не дозволяють підтримувати в її межах сталі великі популяції тварин. Види, що трапляються у заповіднику, належать до палеарктичної фауністичної області. Серед них переважають мешканці широколистяних лісів — олень благородний, заєць сірий, сарна європейська, свиня дика, норка європейська, куниця лісова тощо. Менш розповсюджені бореальні ссавці і птахи: заєць білий, лось, орябок, рись євразійська, вивірка звичайна, борсук європейський. Найбільшими хижаками заповідника є вовки, також певну роль відіграють лисиці. З акліматизованих у Латвії видів на територію заповідника заходять лише уссурійські єноти.
Серед птахів Гріні майже повсюдно поширені зяблик, вільшанка, синиця велика, гаїчка, доволі звичайними є тетеруки. З великих птахів у заповіднику Гріні помічені кілька гніздових пар білих та чорних лелек. Загалом 16 видів місцевих пернатих належать до рідкісних видів.
Господарська та наукова діяльність
Як вже було зазначено у розділі «Історія», спроби господарювати на землях заповідника люди робили здавна, але практично жодна галузь чи то сільського, чи то лісового господарства тут не мала перспектив до розвитку. Оброблювані землі були неплодючими, більш-менш прийнятно на них родили лише гречка, овес та картопля. Водночас, обробка клаптиків ріллі займала багато часу, враховуючи те, що їх спочатку треба було звільнити від лісу й корчів. Пасовища не становили цінності, оскільки болотяні рослини загалом були не надто поживним кормом для худоби. Лише вирубування лісу давало прибуток, але спроби на місці низькобонітетних сосен посадити гаї з чорної вільхи та берези теж не мали особливого успіху.
В тому числі і через це, встановлення заповідного режиму відбулося швидко і без ускладнень. Вже у рік заснування природного заповідника Гріні в ньому були заборонені вирубування дерев, випасання худоби та осушення заболочених лук. Остаточно землі заповідника знелюдніли після Другої світової війни, оскільки більшість місцевих латгальців були депортовані або емігрували. З часом така занедбаність призвела до швидкого поновлення деревостанів, навколо хуторів почали рости осики та берези. Втім, повне заліснення території також не бажане, оскільки при цьому зникнуть сприятливі умови для зростання основних об'єктів охорони — еріки хрестолистої та восковниці звичайної. Опосередковано на екосистеми Гріні діють меліоративні заходи на навколишніх землях, що з другої половини XX століття призвело до помітної евтрофікації водойм і боліт.
Наразі на теренах заповідника діє суворий охоронний режим, вільний перетин кордонів стороннім особам заборонено, а з науковою метою його можна відвідати лише з дозволу працівників національного парку Слітере. У буферній зоні заповідника дозволено змінювати рослинність в рамках наукових дослідів (наприклад, проводити випробувальні пали). Також у заповіднику Гріні частково збережені об'єкти історичної спадщини латгальців: цвинтар, будівлі хутора «Ceriņi».
Перші дослідження цієї території здійснив К. Купфер. В 1898 році з матеріалу, зібраного в Гріні, він склав гербарій, який зараз зберігається в Латвійському університеті. К. Купфер підтвердив зростання у цих місцях еріки хрестолистої (перша згадка про неї датована 1846 роком), але підтвердження значних розмірів популяції, необхідних для заповідання, було здійснено лише наприкінці 1930-х років. В 1950-х роках Я. Гайліс почав системні дослідження грінісу. Він провів кілька цікавих дослідів з його заліснення, вивчив ґрунти, типи і структуру рослинності. В цей же період до вивчення грінісу епізодично долучались й інші лісознавці Латвії. У 1984 році М. Лавіньш детально описав історію створення заповідника.
Див. також
Література
- Типологическая характеристика гриниса и способы его облесения / Гайлис Я. // Труды Института лесохозяйственных проблем. — Рига, 1956. — Т.XI. — С. 81-111. (рос.)
- Гринис — своеобразный тип растительности в Латвийской ССР / Гайлис Я. // Бот. журн. — 1957. — Т.42., № 2 — С. 81-111. (рос.)
Джерела
- Grīņu dabas rezervāts [Природний заповідник Гріні.]. www.daba.gov.lv ((латис.)) . Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 27 травня 2017.
- Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В. Е. Соколова, Е. Е. Сыроечковского. — М.: Мысль, 1989. — Т. Заповедники Прибалтики и Белоруссии. — С. 162—168. (рос.)
- Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В. Е. Соколова, Е. Е. Сыроечковского. — М.: Мысль, 1989. — Т. Заповедники Прибалтики и Белоруссии. — С. 158—160. (рос.)
- Grīnis. PDF. — Гріні: іллюстрований огляд. (латис.) — Процитовано 27 травня 2017.
- Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В. Е. Соколова, Е. Е. Сыроечковского. — М.: Мысль, 1989. — Т. Заповедники Прибалтики и Белоруссии. — С. 168—169. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gri ni latis Grinu dabas rezervats prirodnij zapovidnik roztashovanij u Pavilostskomu krayi na krajnomu zahodi Latviyi Zasnovanij u 1936 roci vin nalezhit do yevropejskoyi prirodoohoronnoyi merezhi Natura 2000 Plosha ohoronyuvanoyi teritoriyi skladaye 1454 9 ga Zapovidnik Grini pidporyadkovanij Radi z ohoroni prirodi regionalnogo upravlinnya Kurlyandiyi 1 Prirodnij zapovidnik Grini56 48 10 pn sh 21 12 18 sh d 56 802791 pn sh 21 204922 sh d 56 802791 21 204922Krayina LatviyaRoztashuvannyaPavilostskij kraj LatviyaNajblizhche mistoPavilostaPlosha1454 9 gaZasnovano1936OperatorRegionalne upravlinnya Kurlyandiyi Prirodnij zapovidnik buv stvorenij zadlya ohoroni duzhe ridkisnoyi dlya Latviyi roslini eriki hrestolistoyi a takozh pritamannogo yij osoblivogo biotopu grinisu Krim togo na jogo terenah zbereglisya znachni zarosti voskovnici zvichajnoyi znikayuchogo vidu chagarnikiv z yakogo vidobuvayut sirovinu dlya vigotovlennya znamenitogo Rizkogo chornogo balzamu U flori zapovidnika znajdeni j inshi ridkisni roslini zokrema kilka vidiv orhidej Zmist 1 Istoriya 2 Klimat 3 Geografiya ta gidrologiya 4 Grunti i landshafti 5 Flora 6 Fauna 7 Gospodarska ta naukova diyalnist 8 Div takozh 9 Literatura 10 DzherelaIstoriyared Najdavnishi vidomosti shodo tereniv Grini mistyatsya u narodnomu folklori Za perekazom baron Saki sho meshkav tut u XVII stolitti podiliv mayetok mizh dvoma sinami odnomu zapovivshi polya a inshomu lisi Vlasnik lisiv stav zamozhnim a vlasnik poliv biduvav i cherez zazdroshi pidpaliv lis Tak z yavilasya persha veresova pustka grinis 2 U XIX stolitti sprobi opanuvati ci zemli za dopomogoyu vognyu ne pripinyalis Miscevi meshkanci vipalyuvali travu zadlya pidvishennya rodyuchosti ale pislya kilkoh rokiv vikoristannya taki polya perestavali davati urozhaj i selyani znov vdavalisya do vipalyuvannya lisu shob zahopiti novi dilyanki Popri neracionalnist podibnogo prirodokoristuvannya do paliv vdavalisya navit lisniki koli hotili zaminiti nizkorosli krivolissya na kulturni lisovi nasadzhennya Inkoli pozhezhi spalahuvali cherez parovozi sho kursuvali prokladenoyu zaliznichnoyu liniyeyu Vlitku grinis viriznyavsya nadzvichajnoyu suhistyu tomu dostatno bulo odniyeyi iskri z pid kolis dlya rozpovsyudzhennya vognyu Vtim usi lyudski zusillya iz zasvoyennya miscevih zemel ne prinosili uspihu Grinis zalishavsya nerodyuchim i shojno lyudi pripinyali obrobku zemel yak voni shvidko zarostali dikoyu roslinnistyu Do 1930 h rokiv yadro suchasnogo zapovidnika Grini blizko 750 ga yavlyalo soboyu malozminenij ale ne nadto produktivnij lis pomerezhanij nezalisnenimi bolotami Cya teritoriya nalezhala lisnictvu Strautini pidporyadkovanomu Zemelnomu fondu yakij prodavav okremi dilyanki usim ohochim Vtim cherez nerodyuchist miscevih zemel kupili yih lishe 60 bidnih latgalskih rodin yaki zhili z togo sho virubuvali dereva na prodazh nbsp Kviti eriki hrestolistoyi osnovnogo ob yektu ohoroni v prirodnomu zapovidniku Grini Dokumenti Lisovogo departamentu Latviyi za 1936 rik mistyat vidomosti pro te sho u lisnictvi Strautini znajdeno veliki zarosti eriki hrestolistoyi Oskilki osnovnij areal cogo vidu znahoditsya u Zahidnij Yevropi to takogo shtibu znahidka stala sensaciyeyu u kolah latvijskih botanikiv Naukovci Latvijskogo universitetu vistupili proti gospodarskogo vikoristannya lisiv Grini negajno buli pripineni usi meliorativni roboti i virubuvannya derev Cogo zh roku teritoriya bula zapovidana takim chinom Grini stav tretoyu za rahunkom ohoronyuvanoyu teritoriyeyu krayini pislya zapovidnikiv Moricsala j Slitere 3 Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni i v pershi roki pislya neyi lisi Grini faktichno zalishilis bez naglyadu V 1957 roci ci tereni znov ogolosili zapovidnikom Protyagom nastupnih 20 rokiv do ciyeyi teritoriyi doluchali novi dilyanki na yakih znahodili zarosti eriki tak sho ohoronyuvana plosha zbilshilas do 1076 ga 1979 roku zapovidnik Grini zalishayuchis okremoyu prirodoohoronnoyu ustanovoyu administrativno buv pidporyadkovanij zapovidniku Slitere 3 Z 1 lyutogo 2011 roku kerivnictvo nim zdijsnyuye Rada z ohoroni prirodi regionalnogo upravlinnya Kurlyandiyi Klimatred Prirodnij zapovidnik Grini roztashovanij v Primorskomu klimatichnomu rajoni Atlantiko Kontinentalnoyi klimatichnoyi oblasti sho viriznyayetsya m yakshim nizh na inshij teritoriyi Latviyi klimatom Serednorichna temperatura tut stanovit 6 5 C prichomu yiyi kolivannya za porami roku vidnosno neveliki Tak serednya temperatura sichnya zafiksovana na rivni 3 C a serednya temperatura lipnya na rivni usogo 16 C Zazvichaj protyagom roku tut vipadaye 700 800 mm atmosfernih opadiv prichomu bilshist z nih pripadaye na kinec lita j osin Natomist zimi v Grini malosnizhni iz tonkim ta netrivkim sharom snigu U cij miscevosti chasto dmut silni vitri osoblivo voseni voni neridko sprichinyuyut povalennya velikih derev 3 Geografiya ta gidrologiyared Prirodnij zapovidnik Grini roztashovanij u volosti Sakas Pavilostskogo krayu Latviyi mizh naselenimi punktami Ziyemupe Saka ta Pavilosta Smugi zemel prileglih do jogo mezh zajnyati lisami togo zh tipu sho j u samomu zapovidniku tomu kordoni mizh zapovidnoyu ta ekspluatovano teritoriyami nepomitni Taki malovikoristovuvani gospodarski zemli spriyayut zberezhennyu landshaftiv Grini po suti vikonuyuchi rol bufernoyi zoni Shidnij kraj zapovidnoyi teritoriyi z pivnochi na pivden peretinaye zaliznichna gilka Liyepaya Ventspils ruh po yakij pripineno 1996 roku 4 Tereni zapovidnika lezhat na Primorskij nizovini na viddali 10 km vid berega Baltijskogo morya Absolyutna visota teritoriyi stanovit 8 12 m nad rivnem morya Yiyi relyef rivnij iz neznachnim pohilom v napryamku z pivnochi na pivden Podekudi tut mozhna pobachiti vityagnuti na kilkadesyat metriv nizini zavglibshki 0 5 m Voni utvorilisya u davninu vnaslidok postupovogo vidstupu morya Inshimi formami mikrorelyefu ye meliorativni kanali V minulomu yih vikoristovuvali dlya osushennya bolit pislya zapovidannya voni buli pokinuti naprizvolyashe pochali zamulyuvatis i zarostati Chasto uzdovzh takih kanaliv na nasipah vijnyatogo gruntu prokladeni lisovi dorogi 3 V mezhah zapovidnika nemaye velikih vodojm Jogo peretinayut dvi neveliki lisovi richki na pivnochi zapovidnoyi zoni teche Liyela Karpa a pivdennishe Maza Karpa Liyela Karpa maye dolinu zavshirshki 4 6 m ta visoki beregi ale yiyi drenazhna potuzhnist neznachna i vzhe na vidstani desyatkiv metriv vid richisha mozhna pomititi zabolocheni dilyanki Maza Karpa maye neprohidni bagnisti beregi i bilshe shozha na meliorativnij kanal nizh na richku 3 Naprikinci XX stolittya do jogo skladu vklyuchili ozero Grini plosheyu 2 ga ale cherez evtrofni procesi jogo vodna poverhnya postijno zmenshuyetsya 4 Grunti i landshaftired Usya teritoriya zapovidnika Grini pidstelena potuzhnim trimetrovim sharom dribnozernistih piskiv pid yakimi znahodyatsya morenni vidkladennya podekudi iz prosharkami graviyu Ci geologichni porodi utvorilisya pri vidstupi pradavnogo Baltijskogo morya Na yihnij osnovi rozvivayutsya perevazhno torfovo pidzolisto gleyuvati grunti Organichnij shar z torfu v nih maye tovshinu lishe 10 sm inkoli v gruntovih zrizah znahodyat vuglini slidi kolishnih lisovih pozhezh Na pidvishenih miscyah uzdovzh beregiv Liyela Karpa utvoryuyutsya dernovo pidzolisti grunti a v nizinah zajnyatih vologimi lukami torfovo gleyuvati 3 Razom z tim slid zaznachiti sho umov dlya formuvannyah potuzhnogo sharu torfu v zapovidniku nemaye tomu sho usi ponizheni dilyanki otrimuyut nadlishok vologi u holodnu poru roku a vlitku povnistyu peresihayut Odnoridnist gidrologichnogo rezhimu klimatichnih umov ta gruntovogo pokrivu obumovlyuye odnomanitnist landshaftiv zapovidnika 94 jogo teritoriyi vkriti lisami 5 zajmayut luki i chagarnikovo veresovi pustki 1 pripadaye na kolishni kultivovani zemli 3 Pejzazhi Grini ne mozhna nazvati zahoplyuyuchimi Bilshist teritoriyi zajnyati nevisokimi ta negustimi lisami lishe na pidvishenih beregah richki Liyela Karpa obmezheno zrostayut visoki strunki sosni iz oshatnimi yalinami Vidkriti biocenozi Grini vklyuchayut prirodni luki ta pustki priurocheni do kolishnih sinozhatej gorodiv kladovish Same luki porosli veresom i chagarnikom otrimali nazvu grinis Cej landshaft netipovij dlya Shidnoyi Baltiyi tomu retelno ohoronyayetsya Naukovci j dosi ne dijshli ostatochnogo visnovku shodo pohodzhennya grinisu Odni vvazhayut jogo prirodnim biotopom sho sformuvavsya v unikalnih miscevih umovah inshi pripuskayutsya dumki sho rozvitok grinisu tisno pov yazanij z diyalnistyu lyudini zokrema pozhezhami oskilki bez vplivu cogo chinniku grinis shvidko zarostaye lisom 2 Florared Cinnist prirodnogo zapovidnika Grini polyagaye u tom sho popri odnomanitnist landshaftiv jomu pritamanne botanichne riznomanittya Lishe za nepovnimi ocinkami na jogo terenah znajdeno blizko 300 vidiv sudinnih roslin v tomu chisli 33 ridkisnih dlya Latviyi 4 Roslinni ugrupovannya zapovidnika mozhna chitko podiliti na dva tipi Lisovi fitocenozi predstavleni borami i berezinami v yakih dereva mayut prignichenij viglyad V nih tonki ta krivi stovburi hirlyavih sosen ta puhnastih berez vkriti lishajnikami dereva chasto mayut zlamani verhivki miscyami derevostan rozridzhenij nastilki sho lis skidayetsya na verhove boloto Vlitku pejzazh pozhvavlyuye visokij trav yanij pokriv iz zlakiv ta veresu Ale vid spravzhnih bolit ci perezvolozheni lisi vidriznyayutsya tim sho veliku kilkist vologi voni otrimuyut perevazhno voseni a vlitku peresihayut majzhe vshent Cherez ce yihnij vidovij sklad poyednuye risi gigrofitnoyi vologolyubnoyi ta kserofitnoyi posuhostijkoyi roslinnosti U pidlisku takih lisiv pomicheni krushina lamka ta yalivec u trav yanomu pokrivi perevazhayut chornicya lohina avinella zvivista plaun kolyuchij vesnivka dvolista bezkolinec blakitnij ozhika bagatokvitkova veres zvichajnij osoka kulkonosna odinarnik yevropejskij perestrich luchnij Tut takozh bagato prignichenih kushikiv brusnici 2 nbsp Cvitinnya puhivki shirokolistoyi U fitocenozah vidkritogo tipu perevazhayut vidi pritamanni vologim lukam persh za vse ti sho ne potrebuyut rodyuchih gruntiv Viglyad cih biotopiv formuyut puhivki vuzkolista ta shirokolista a takozh riznomanitni osoki chorna Buksbauma popelyasto sira ozhinova puhnastoploda zayacha prosyana Gosta tosho Sered cih trav ye domishki nevibaglivih zlakiv sesleriyi bolotyanoyi bezkolincya blakitnogo kunichnika sivuvatogo Do nih doluchayutsya predstavniki riznotrav ya sered yakih najchastishe traplyayutsya pidmarennik bolotnij komonnik luchnij kalyuzhnicya bolotna bobivnik trilistij vovche tilo bolotne smovd bolotyana ta menshoyu miroyu pivniki bolotni sholudivnik bolotnij verbozillya kiticecvite Z chagarnikiv na lukah poshirena verba rozmarinolista Cikavo sho bezkolinec blakitnij yak u lisah tak i na lukah utvoryuye harakterni kupini 2 Okremij tip roslinnih ugrupovan vidkritih misc stanovlyat vidi suhodilnih luk Voni zrostayut na nevelikih ploshah yaki kolis buli v obrobitku Navkolo pokinutih budivel uzdovzh zaliznici ta obabich lisovih dorig znajdeni kilka vidiv kostric j tonkonogiv podorozhnik velikij polin zvichajnij osot polovij perstach gusyachij lonok zvichajnij 2 nbsp Cholovichi sucvittya voskovnici zvichajnoyi Erika hrestolista poshirena po vsomu zapovidniku Grini ta za jogo okolicyami ale cya roslina viddaye perevagu vidkritim sonyachnim miscyam Vona polyublyaye legki grunti suhi vlitku ta zvolozheni voseni V Latviyi cej vid ne vitrimuye konkurenciyi z inshimi roslinami i za najmenshogo pogirshannya umov znikaye z travostoyu Osoblivo zgubne dlya neyi zarostannya vidkritih dilyanok lisom Pid chas cvitinnya erika viglyadaye privablivo zavdyaki rozhevim kvitkami kelishkam ale chasto zalishayetsya nepomichenoyu dlya storonnih vidviduvachiv oskilki zovni shozha na veres i kvitne odnochasno z nim 2 Inshij ob yekt ohoroni voskovnicya zvichajna u Grini velmi rozpovsyudzhena Yiyi zapashni brunki vikoristovuyut dlya prigotuvannya znamenitogo Rizkogo chornogo balzamu cherez sho cej chagarnik shvidko znikaye Na teritoriyi zapovidnika taki zagotivli zaboroneni i populyaciya voskovnici tut znahoditsya u chudovomu stani 2 Sered inshih ridkisnih roslin varti zgadki taki dekorativni vidi yak liliya lisova shipshina povstista lyubka dvolista orliki zvichajni zozulinci Fuksa ta plyamistij Mensh pokazni ale takozh pidlyagayut ohoroni serpij nekolyuchij lonec dribnij osoki Buksbauma ta Gosta goroshok bolotyanij plaun zvichajnij verba laplandska i blizka do neyi Salix reptans 2 Faunared Fauna zapovidnika Grini doslidzhena malo Prichinoyu cogo ye yak botanichna spryamovanist prirodoohoronnoyi diyalnosti tak i neveliki rozmiri zapovidnoyi teritoriyi yaki ne dozvolyayut pidtrimuvati v yiyi mezhah stali veliki populyaciyi tvarin Vidi sho traplyayutsya u zapovidniku nalezhat do palearktichnoyi faunistichnoyi oblasti Sered nih perevazhayut meshkanci shirokolistyanih lisiv olen blagorodnij zayec sirij sarna yevropejska svinya dika norka yevropejska kunicya lisova tosho Mensh rozpovsyudzheni borealni ssavci i ptahi zayec bilij los oryabok ris yevrazijska vivirka zvichajna borsuk yevropejskij Najbilshimi hizhakami zapovidnika ye vovki takozh pevnu rol vidigrayut lisici Z aklimatizovanih u Latviyi vidiv na teritoriyu zapovidnika zahodyat lishe ussurijski yenoti 5 Sered ptahiv Grini majzhe povsyudno poshireni zyablik vilshanka sinicya velika gayichka dovoli zvichajnimi ye teteruki Z velikih ptahiv u zapovidniku Grini pomicheni kilka gnizdovih par bilih ta chornih lelek 5 Zagalom 16 vidiv miscevih pernatih nalezhat do ridkisnih vidiv 4 Gospodarska ta naukova diyalnistred Yak vzhe bulo zaznacheno u rozdili Istoriya sprobi gospodaryuvati na zemlyah zapovidnika lyudi robili zdavna ale praktichno zhodna galuz chi to silskogo chi to lisovogo gospodarstva tut ne mala perspektiv do rozvitku Obroblyuvani zemli buli neplodyuchimi bilsh mensh prijnyatno na nih rodili lishe grechka oves ta kartoplya Vodnochas obrobka klaptikiv rilli zajmala bagato chasu vrahovuyuchi te sho yih spochatku treba bulo zvilniti vid lisu j korchiv Pasovisha ne stanovili cinnosti oskilki bolotyani roslini zagalom buli ne nadto pozhivnim kormom dlya hudobi Lishe virubuvannya lisu davalo pributok ale sprobi na misci nizkobonitetnih sosen posaditi gayi z chornoyi vilhi ta berezi tezh ne mali osoblivogo uspihu V tomu chisli i cherez ce vstanovlennya zapovidnogo rezhimu vidbulosya shvidko i bez uskladnen Vzhe u rik zasnuvannya prirodnogo zapovidnika Grini v nomu buli zaboroneni virubuvannya derev vipasannya hudobi ta osushennya zabolochenih luk Ostatochno zemli zapovidnika znelyudnili pislya Drugoyi svitovoyi vijni oskilki bilshist miscevih latgalciv buli deportovani abo emigruvali Z chasom taka zanedbanist prizvela do shvidkogo ponovlennya derevostaniv navkolo hutoriv pochali rosti osiki ta berezi Vtim povne zalisnennya teritoriyi takozh ne bazhane oskilki pri comu zniknut spriyatlivi umovi dlya zrostannya osnovnih ob yektiv ohoroni eriki hrestolistoyi ta voskovnici zvichajnoyi Oposeredkovano na ekosistemi Grini diyut meliorativni zahodi na navkolishnih zemlyah sho z drugoyi polovini XX stolittya prizvelo do pomitnoyi evtrofikaciyi vodojm i bolit Narazi na terenah zapovidnika diye suvorij ohoronnij rezhim vilnij peretin kordoniv storonnim osobam zaboroneno a z naukovoyu metoyu jogo mozhna vidvidati lishe z dozvolu pracivnikiv nacionalnogo parku Slitere U bufernij zoni zapovidnika dozvoleno zminyuvati roslinnist v ramkah naukovih doslidiv napriklad provoditi viprobuvalni pali Takozh u zapovidniku Grini chastkovo zberezheni ob yekti istorichnoyi spadshini latgalciv cvintar budivli hutora Cerini 4 Pershi doslidzhennya ciyeyi teritoriyi zdijsniv K Kupfer V 1898 roci z materialu zibranogo v Grini vin sklav gerbarij yakij zaraz zberigayetsya v Latvijskomu universiteti K Kupfer pidtverdiv zrostannya u cih miscyah eriki hrestolistoyi persha zgadka pro neyi datovana 1846 rokom ale pidtverdzhennya znachnih rozmiriv populyaciyi neobhidnih dlya zapovidannya bulo zdijsneno lishe naprikinci 1930 h rokiv 4 V 1950 h rokah Ya Gajlis pochav sistemni doslidzhennya grinisu Vin proviv kilka cikavih doslidiv z jogo zalisnennya vivchiv grunti tipi i strukturu roslinnosti V cej zhe period do vivchennya grinisu epizodichno doluchalis j inshi lisoznavci Latviyi U 1984 roci M Lavinsh detalno opisav istoriyu stvorennya zapovidnika 5 Div takozhred Spisok nacionalnih parkiv baltijskih krayinLiteraturared Tipologicheskaya harakteristika grinisa i sposoby ego obleseniya Gajlis Ya Trudy Instituta lesohozyajstvennyh problem Riga 1956 T XI S 81 111 ros Grinis svoeobraznyj tip rastitelnosti v Latvijskoj SSR Gajlis Ya Bot zhurn 1957 T 42 2 S 81 111 ros Dzherelared Grinu dabas rezervats Prirodnij zapovidnik Grini www daba gov lv latis Arhiv originalu za 18 zhovtnya 2017 Procitovano 27 travnya 2017 a b v g d e zh i Zapovedniki SSSR v 11 t pod red V E Sokolova E E Syroechkovskogo M Mysl 1989 T Zapovedniki Pribaltiki i Belorussii S 162 168 ros a b v g d e zh Zapovedniki SSSR v 11 t pod red V E Sokolova E E Syroechkovskogo M Mysl 1989 T Zapovedniki Pribaltiki i Belorussii S 158 160 ros a b v g d e Grinis PDF Grini illyustrovanij oglyad latis Procitovano 27 travnya 2017 a b v Zapovedniki SSSR v 11 t pod red V E Sokolova E E Syroechkovskogo M Mysl 1989 T Zapovedniki Pribaltiki i Belorussii S 168 169 ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Grini amp oldid 36159991