Юлія, або Нова Елоїза

«Юлія, або Нова Елоїза» — роман в листах, написаний Жаном-Жаком Руссо в 1757—1760 роки. Один із центральних творів літератури сентименталізму, що породив моду на «сільський смак» та швейцарські пейзажі.

Юлія, або Нова Елоїза
Дата створення / заснування	1757
Назва	фр. Julie ou la Nouvelle Héloïse
Похідна робота	^d і ^d
Головний предмет твору	Сентименталізм^[1], освіта^[1], політика^[2]^[1], подорож^[2]^[1], чеснота^[2]^[1], диво^[2]^[1], звичай^[d]^[2]^[1], Пристрасть^[2]^[1], природа^[2]^[1], мораль^[2]^[1], любов^[2]^[1], почуття^[2]^[1], сім'я^[2]^[1], траур^[1], щастя^[1], дитинство^[1], упередження^[1], толерантність^[1], Англія^[1], Париж^[1], душа^[1], соціальний клас^[1], Ідеал^[1], свобода^[1], мир^[1], проблема^[1], реальність^[1], реформа^[1], суспільство^[1], ^d^[1], провина^[1], доля^[1], хвороба^[1], смерть^[1], влада^[1], розум^[1], утопія^[1], ландшафт^[1], поезія^[1], атеїзм^[1], християнство^[1], обов’язок^[1], діалог^[1], індивідуалізм^[1], зло^[1], перспектива^[1], релігія^[1], сенсуалізм^[1], життя^[1], Альпи^[1], економіка^[1], ^d^[1], людина^[1], трагедія^[1], гріх^[1] і самогубство^[1]
Жанр	Епістолярний роман, художній вимисел^[3] і нарація^[d]^[3]
Автор	Жан-Жак Руссо
Країна походження	Франція
Мова твору або назви	французька^[3]
Дата публікації	1761
Події розгортаються в місцевості	Париж^[2]^[3], Швейцарія^[2]^[3] і Лондон^[3]
Повний твір доступний на	github.com/MiMoText/roman18/blob/master/XML-TEI/files/Rousseau_Julie.xml github.com/MiMoText/roman18/blob/master/plain/files/Rousseau_Julie.txt
Статус авторських прав	🅮 і 🅮
Юлія, або Нова Елоїза у Вікісховищі

Друга частина назви відсилає до середньовічної історії кохання Елоїзи та Абеляра, на яку схожа доля головних героїв роману Жюлі д'Етанж і Сан-Пре. Роман мав величезний успіх у сучасників. За перші 40 років «Нова Елоїза» тільки офіційно перевидавалася 70 разів — успіх, якого не мав жоден інший твір французької літератури XVIII століття.

Сюжет

Як колись Абеляр закохався в Елоїзу як вихователь, так і молодий буржуазний наставник Сен-Пре закохується в Жюлі д'Етанж, дівчину зі знатної родини у Швейцарії. Він зізнається їй у коханні в листі, вона пише йому так, що він помічає: вона відповідає взаємністю. За допомогою двоюрідної сестри Жюлі відбувається кілька зустрічей. Жюлі сподівається завагітніти, щоб мати можливість вступити в шлюб, але має викидень під час падіння. Батько Жюлі обурений, коли йому доводиться припустити, що Сен-Пре, який не відповідає його соціальному статусу, хоче одружитися з його дочкою. Сен-Пре змушений розлучитися з Жюлі, яка живе у Веве, і їде в Париж. Закохані продовжують листування, яке виявляє мати. Коли її мати помирає невдовзі після цього, Жюлі настільки сповнена каяття, що погоджується стати дружиною пана фон Вольмара, якому завдячує життям її батько. Повернувшись із навколосвітнього плавання з адміралом Ансоном, Сен-Пре знаходить свою кохану дружиною і матір'ю. Хоча любов не згасла, тепер вона стала небезпекою для морального порядку. Коли один з дітей падає у воду з загрозою втонути, Жюлі стрибає за ним і рятує його, але помирає від високої температури від переохолодження. Її останній лист доходить до Сен-Пре, коли вона вже померла.

Посилання

• Повний текст роману (фр.) [ 14 березня 2018 у Wayback Machine.]

1. https://data.mimotext.uni-trier.de/wiki/Item:Q1429
2. Mylne V. Bibliographie Du Genre Romanesque Français, 1751-1800 — 1977.
   d:Track:Q55771547d:Track:Q107425566
3. http://data.mimotext.uni-trier.de/entity/Q1429