Швачко Олексій Филимонович

Лесь (Олексі́й) Филимо́нович Швачко́ (18 січня 1901(19010118), Чопилки — 28 березня 1988, Київ) — український кінорежисер школи Олександра Довженка. Найбільш відомий, як режисер культової кінострічки «Мартин Боруля», в якій знялися Гнат Юра, Сергій Алексієнко, Варвара Чайка, Ольга Кусенко, Мар'ян Крушельницький, Григорій Тесля, Василь Дашенко та інші.

Лесь (Олексій) Филимонович Швачко
Зображення
Дата народження	18 січня 1901(1901-01-18)
Місце народження	Чопилки, Переяславський район
Дата смерті	28 березня 1988(1988-03-28) (87 років)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Професія	кінорежисер
Нагороди
IMDb	ID 0796057

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Швачко.

Біографія

Народився 18 січня 1901 року в селі Чопилики (зараз Бориспільський району, Київська область). Працювати почав з 1919 року, влаштувався на роботу до українських драматичних театрів: Молодий український, Український драматичний ім. Т. Г. Шевченка, мистецьке об'єднання «Березіль» та мандрівний театр «Каменяр». Одночасно в 1920–1922 роках навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка, у 1925 році закінчив Київський інститут народної освіти.

У кіно почав працювати з 1925 року на Одеській кінофабриці ВУФКУ, з 1928 на Київській кіностудії працює асистентом Олександра Довженка, допомагає йому як другий режисер створювати фільми: «Арсенал», «Щорс», «Ягідка кохання», пізніше став режисером науково-популярних і документальних фільмів. З Георгієм Стабовим створив фільми: «Два дні» . У 1939 році спільно з Миколою Екком було зроблено перший кольоровий український фільм — «Сорочинський ярмарок».

У роки німецько-радянської війни разом з Довженком працював над фільмом «Битва за нашу радянську Україну», та . У 1943 році Довженко намагався залучити Швачка до створення фільму «Україна в огні», зберігся його лист до комітету в справах кінематографії з проханням продовжити Олексію Швачку термін відрядження у Москві. Самостійно, як режисер-постановник Швачко зняв 42 повнометражних, короткометражних та, так званих, «культурфільмів». Створив 20 дубляжів (відновив фільм «Богдан Хмельницький»). Знімав також так звані культурфільми у 1920-х 30-х: «Бурякові шкідники», «У наступ на землю», «Через бурякосіяння до колективу», Зняв декілька фільмів на допомогу індустріалізації промисловості: «Доменне виробництво», «Компресор», «Плюс електрифікація». Знімав дитячі фільми: «Четверта зміна», «Перші кроки». У його фільмах знялися такі актори та акторки як: Іван Миколайчук, Леонід Биков, Вія Артмане і багато інших відомих зірок свого часу.

З 1950-го член КПРС. 24 листопада 1960 нагороджений медалью «За трудову доблесть», у 1967 отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».

У 1984 вийшла книга спогадів «Розповіді про сучасників» (рос. «Рассказы о современниках»).

Помер 28 березня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Фільмографія

Режисер

• 1945 — Зигмунд Колосовський (2-й режисер)
• 1953 — Мартин Боруля (спільно з Юрієм Гнатом, екранізація трагікомедії Івана Карпенка-Карого)
• 1954 — Земля (спільно з Амвросієм Бучмою)
• 1956 — Діти сонця (спільно з Володимиром Неллі)
• 1956 — Кривавий світанок (за повістю М.Коцюбинського «Fata Morgana»)
• 1957 — (спільно з Бенедиктом Норд)
• 1957 — Мораль пані Дульської (спільно з Леонідом Варпаховським)
• 1960 — Далеко від Батьківщини
• 1964 — Ракети не повинні взлетіти (спільно з Антоном Тимонішиним)
• 1967 — У пастці
• 1968 — Розвідники (спільно з Ігорем Самборським)
• 1971 — Ніна (спільно з Віталієм Кондратовим)

Сценарист

• 1954 — Земля
• 1957 — Мораль пані Дульської (спільно з Леонідом Варпаховським, та Габріелею Запольською)
• 1967 — У пастці

Актор

• 1980 — Платон мені друг — старожил

Родина

• Дружина — Склярова Марія Андріївна, українська актриса, режисер, педагог; учениця Леся Курбаса.
• Донька — музикознавець Швачко Тетяна Олексіївна, заслужений діяч мистецтв України (2001).

Цікаві факти

• Під час знімання фільму Олексій Швачко працював помічником режисера. На фільмуванні погоні Зіна Пігулович упала з коня і травмувалася. Олексій погодився її замінити, оскільки змалечку їздив верхи. Він переодягнувся дівчиною, причепив перуку з косою й сміливо скакав полями і яругами до самого вечора. А коли підійшов до гурту хлопців, не розгримувавшись, його ніхто не признав. І він довго потішався, граючи роль дівчини.

• У 2004 році донька режисера передала до державного архіву документи свого батька: це початкові сценарії до фільмів, листування з друзями, фото, біографічні матеріали и т.д.

Галерея

• Могила Олексія Швачка

Примітки

1. Кино: Энциклопедический словарь (російською) . 1987. с. 96.
2. (PDF) (Українською) . 2004. Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2021. Процитовано 3 серпня 2020.
3. . composersukraine.org. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
4. Яна Цимбал (15.09.2019). Як футуристи працювали на кінофабриці. tyzhden.ua.
5. (PDF) (Українською) . Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2021.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.