Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Чорне Сонце Чо рне со нце англ Black Sun нім Schwarze Sonne окультн

Чорне сонце (окультний символ)

Чорне сонце (окультний символ)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чорне Сонце.

Чо́рне со́нце (англ. Black Sun, нім. Schwarze Sonne) — окультний символ, що широко використовується сучасними неонацистами, а також деякими неоязичниками, езотериками[⇨]. Це унікальний дизайн сонячного колеса, створений у Третьому Рейху на замовлення для Генріха Гіммлера й зображений на мозаїці у замку Вевельсбурґ, коли в ньому знаходилась офіцерська школа й науково-дослідний центр СС[⇨]. Назву «Чорне сонце» та зв'язок з окультною міфологією[⇨] цей графічний символ отримав у німецькому неонацистському романі, вперше виданому 1991 року[⇨].

image
Символ «Чорного сонця», зображений на підлозі північної вежі замку Вевельсбурґ, колишньої школи офіцерів СС. В такому вигляді вперше в історії з'являється в 1930-х роках в Третьому Райху

Концепція

Походження езотеричної ідеї

image
Сучасний (післявоєнний) варіант Чорного сонця, що активно використовують учасники неонацистських рухів
image
«Чорне сонце», зображене у книжці композитора й алхіміка Йоганна Даніеля Міліуса «Philosophia Reformata» (1622)

Поняття «чорного сонця» ([en]) зустрічається вже у середньовічних алхіміків, але для них воно було метафорою, що мала різні значення, зокрема занурення у самопізнання.

XIX століття Олена Блаватська у своїй книжці «Таємна доктрина» (1888) ввела ідею «Центрального сонця» — невидимого темного центру всесвіту, навколо якого обертаються всі інші сонячні та планетарні системи. Блаватська заявляла, що хоча символ «чорного світла» був і в юдейській Каббалі, його джерелом є «таємне вчення арійців», що походили з Гіпербореї, розташованої на крайній півночі, і символом яких була свастика.

Ідеї Блаватської підхопили австрійські аріософи, зокрема Гвідо фон Ліст писав про невидимий «первинний вогонь», древнє поняття «аріо-германців», яким вони начебто позначали вище божество, а окультист [en] описував підвищену чутливість людства до ультрафіолетового духовного світла «Центрального сонця» в еру Водолія і пов'язував це з майбутнім Німеччини у неспокійній післявоєнний час.

У нацистській Німеччині ідею було введено в обіг Карлом Вілігутом. У 27-му вірші «Галтаріти» (нім. Halgarita) — серії дивних релігійних віршів, написаних для райхсфюрера СС Гайнріха Гіммлера, Вілігут описав стародавнє сонце, назване ним Сантур (Santur). Його адепти Еміль Рюдегер (Emil Rüdiger) та Вернер фон Бюлов (Werner von Bülow) інтерпретували Сантур як небесне тіло, друге сонце, яке світило 230 000 років тому для гіперборейців на Північному полюсі та сприяло їхньому духовному розвитку, було джерелом їхньої могутності. Вони пов'язали Сантур з ідеєю «Чорного сонця» й стверджували, що він досі на орбіті як мертва зірка, тому невидимий, але випромінює потужну духовну силу.

Розвиток міфології у післявоєнний період

Після Другої світової війни «Чорне сонце» з'явилося в публікаціях учасників віденської окультної [en]. Швейцарський інженер Ерік Галік (Erich Halik) у 1951–1955 роках опублікував серію своїх статей в австрійському езотеричному журналі «Mensch und Schicksal», у яких вперше поєднав ідею «Чорного сонця» з міфом про НЛО Третього Рейху. Галік вірив, що нацисти створили «полярні імперії» в Арктиці та Антарктиці під знаками «Золотого сонця» та «Чорного сонця». Він уявляв НЛО не стільки технічним винаходом, скільки втіленням метафізичних та алхімічних ідей.

Колишній есесівець Вільгельм Ландиг (Wilhelm Landig) у своїй трилогії відродив аріософську міфологію Туле — легендарної полярної батьківщини давніх арійців. В трилогії група есесівців та пілотів люфтваффе після поразки Німеччини ховається на таємній підземній базі «Пункт 103», що знаходиться в Арктиці й обладнана високими технологіями, зокрема «літаючими тарілками». Після капітуляції Третього рейху начальник штабу бази наказує усім зняти з уніформи й техніки свастики й замінити їх на темнофіолетові круглі диски — алхімічне «Чорне сонце». Воно стає символом таємного незалежного рейху та джерелом містичної енергії для відродження «арійської раси». Таємний рейх шукає підтримки світового езотеричного центру, що знаходиться десь неподалік і має йому допомогти перемогти, після чого «Чорне сонце» має перетворитися на сріблясто-біле.

До ідеї «Чорного сонця» в другій половині XX ст. зверталися також Рудольф Мунд (колишній есесівець та учасник групи Ландига) та Мігель Серрано — чилійський езотеричний гітлерист.

Мозаїка у Вевельсбурзі

image Зовнішні зображення
image Алеманські декоративні диски з бронзи, VII століття
image
Зала оберґруппенфюрерів у замку Вевельсбурґ із зображенням «Чорного Сонця» на підлозі

В 1930-х роках замок Вевельсбург перейшов у власність штабу райхсфюрера СС. Генріх Гіммлер хотів перетворити його у центр свого ордену та створити в ньому школу офіцерів СС.

Під час реставрації замку дві зали були оздоблені для проведення урочистих церемоній — т. зв. «зала обергруппенфюрерів» та склеп, що знаходиться під нею. У «залі обергруппенфюрерів» по периметру були розташовані дванадцять колон, а в центрі — мозаїка, на якій зображений дванадцятипроменевий символ темнозеленого кольору, відомий зараз як «Чорне сонце». Чи мав він якусь назву в СС і яким було його тодішнє значення невідомо. Його походження також невідоме, але на думку Ніколаса Гудрика-Кларка і Рюдігера Зюннера, зразком для створення цього графічного символу були декоративні диски часів Меровінгів. Вони неодноразово обговорювалися в наукових публікаціях у Третьому Рейху і деякі з них досить схожі на символ, намальований на мозаїці у Вевельсбурзі. На думку Гудрика-Кларка, в СС ця мозаїка символізувала не міфічне «Чорне сонце», а реальне Сонце і дванадцять календарних місяців.

Невідомо, з якою метою використовувалася «зала обергруппенфюрерів». Достовірно відомо лише про одну зустріч вищих керівників СС у червні 1941 р., що відбувалася в цій залі. На ній Гіммлер говорив, що «метою російської кампанії має бути зменшення кількості слов'янського населення на тридцять мільйонів».

Роман Рассела Макклауда

До 1990-х років окультна концепція «Чорного сонця» не була пов'язана з дванадцятипроменевою свастикою. Мігель Серрано у своїх публікаціях 1980-х років детально описував мозаїку у Вевельзбурзі, але ніяк не пов'язував її з міфологією «Чорного сонця», яку він розвивав.

Вперше символ, зображений на мозаїці в замку Вевельсбург, отримав назву «Чорне сонце» в романі Die Schwarze Sonne von Tashi Lhunpo, виданому 1991 року під псевдонімом Рассел МакКлауд (Russell McCloud). На титульному аркуші першого видання була зображена «зала обергруппенфюрерів» замку Вевельсбург.

Дія роману розгортається в першому десятилітті XXI століття. Європейський Союз та Організація Об'єднаних Націй спільно керують новим світовим порядком. Раптові вбивства президента Європейського центрального банку та одного з провідних членів Ради Безпеки ООН якось пов'язані зі знаком, намальованим на чолах убитих — «Чорним сонцем». Австрійський журналіст Ганс Вайгерт намагається розслідувати вбивство, і пошуки ведуть його від замку Вевельсбург до Тибету, де він знаходить колишнього есесівця Карла Штайнера, який живе в Гімалайському музеї, за день ходьби від монастиря [en]. Штайнер розказує Вайгерту, що давні туліанці були нащадками богів. Вони розділилися на дві частини — одна хотіла використовувати смертних людей як худобу, а інша — виховати й вдосконалювати людство. Першу з них (Шамбала) Макклауд ототожнює з «таємними губернаторами» «Нового світового порядку» — спецслужбою ООН, ЄС та масонами, а другу (Аґарта) — з нацистами. Таким чином, Третій рейх, Друга світова війна та недавня хвиля вбивств є лише епізодами в багаторічній війні між Аґартою та Шамбалою за долю людства.

Дослідник [en] назвав твір «окультно-нацистським трилером». Роман швидко став популярним серед німецької ультраправої публіки, його називали «біблія в наших колах». У квітні 1992 журнал [en] назвав його «книгою місяця». За словами Рюдіґера Зюннера, в неонацистському середовищі дуже швидко прийняли це поєднання окультної концепції та Вевельсбурзького символу, хоча немає жодних доказів, що есесівці його так називали. Відтоді цей символ став популярним під назвою «Чорне сонце».

Сучасне використання

image
Емблема полку «Азов» із «Чорним Сонцем» у 2014—2015 роках.

З 1991 року «Чорне сонце» активно використовується неонацистськими організаціями в Західній Європі та Північній Америці. На думку [en] в 1990-х роках «Чорне сонце» стало ключовим символом у неонацистських культах.

Поряд з іншими неонацистськими символами — вольфсанґелем та «зіґ-руною», «Чорне сонце» також використовується сучасними сатаністами.

«Чорне Сонце» у 2014—2015 роках було складовою частиною нарукавної емблеми полку «Азов» Національної гвардії України та складовою частиною емблеми Інженерної групи «Азов» (разом із «літаючою тарілкою»). Також «Чорне Сонце» — фронтовий часопис полку «Азов», що видається з 14 жовтня 2014 року.

В науковій роботі «Символ "Чорне Сонце" в контексті українського націоналізму» письменник Олексій Рейнс стверджує, що в сучасній Україні суспільство сприймає «Чорне сонце» як символ військової честі, хоробрості та пошани завдяки внеску батальйону Азов в захист територіальної цілісності країни. Цю думку також поділяє історик Ігор Козловський та наголошує, що використання «Чорного сонця» українцями слід вивчати враховуючи контекст його популяризації саме в Україні, а не Німеччині чи США.

Джерела та література

  • Rüdiger Sünner. Schwarze Sonne. Entfesselung und Missbrauch der Mythen in Nationalsozialismus und rechter Esoterik. — Freiburg im Breisgau : Herder, 1999. — . (нім.)
  • Nicholas Goodrick-Clarke. Black Sun: Aryan Cults, Esoteric Nazism and the Politics of Identity. — New York, London : New York University Press, 2002. — . (англ.)

Див. також

Примітки

  1. Goodrick-Clarke, 2002, с. 148.
  2. Mathews, Chris (2009). Modern Satanism: Anatomy of a Radical Subculture (англ.). Greenwood Publishing Group. с. 153. ISBN .
  3. Goodrick-Clarke, 2002, с. 131.
  4. Goodrick-Clarke, 2002, с. 136.
  5. Sünner, 1999, с. 47, 194–195.
  6. Guido List, Die Rita der Ario-Germanen (Leipzig and Vienna: E. F. Steinacker, 1908), pp. 9–10; Die Bilderschrift der Ario-Germanen (Ario-Germanische Hieroglyphik) (Leipzig and Vienna: E. F. Steinacker, 1910), pp. 44–48.
  7. Peryt Shou, Das Mysterium der Zentralsonne (Leipzig: Jaeger, 1910), pp. 7, 39; Deutschlands Zukunft im Gesetz kosmologischer Entwicklung (Berlin: Pyramidenverlag Dr Schwarz, 1923), pp. 269–76, 292ff.
  8. Emil Rüdiger, Die Kraft der zwei Sonnen (Ingelheim, 1994).
  9. Götzen gegen Thule (1971), Wolfszeit um Thule (1980), Rebellen für Thule (1991)
  10. Goodrick-Clarke, 2002, с. 3–4, 137–148.
  11. Goodrick-Clarke, 2002, с. 129, 131, 134–136.
  12. Goodrick-Clarke, 2002, с. 173–192.
  13. image Черное солнце. на YouTube (рос.)
  14. Goodrick-Clarke, 2002, с. 148, 328.
  15. Sünner, 1999, с. 197, 336.
  16. Sünner, 1999, с. 147.
  17. Strube, J. (2012). Die Erfindung des esoterischen Nationalsozialismus im Zeichen der Schwarzen Sonne. Zeitschrift für Religionswissenschaft, 20(2), 239.
  18. Goodrick-Clarke, 2002, с. 148–150.
  19. Рассел Макклауд. Черное Солнце Ташилунпо
  20. Tom Stallone/ Ourizo Cacho: Arun-Verlag & Gaia-Versand, A Walk in the Park, Arun in the Dark, in: Grufties gegen Rechts Bremen/ Music for a new Society (Hg.): Die Geister die ich rief…, Ausgabe 2, Juni 2000, S. 26f., hier S. 26.
  21. Nation und Europa 42. Jg., 1992, Heft 4, S. 66f.
  22. Sünner, 1999, с. 194.
  23. Sünner, 1999, с. 191.
  24. Goodrick-Clarke, 2002, с. 149.
  25. . Архів оригіналу за 4 березня 2019. Процитовано 8 січня 2019.
  26. У батальйоні «Азов» випускають газету «Чорне сонце» // «Телекритика», 25 грудня 2014
  27. Символ «Чорне Сонце» в контексті українського націоналізму. РЕЙНС.хаб (укр.). 24 листопада 2022. Процитовано 7 липня 2023.
  28. Gibbons-Neff, Thomas (5 червня 2023). Nazi Symbols on Ukraine’s Front Lines Highlight Thorny Issues of History. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 7 липня 2023.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Chorne Sonce Cho rne so nce angl Black Sun nim Schwarze Sonne okultnij simvol sho shiroko vikoristovuyetsya suchasnimi neonacistami a takozh deyakimi neoyazichnikami ezoterikami Ce unikalnij dizajn sonyachnogo kolesa stvorenij u Tretomu Rejhu na zamovlennya dlya Genriha Gimmlera j zobrazhenij na mozayici u zamku Vevelsburg koli v nomu znahodilas oficerska shkola j naukovo doslidnij centr SS Nazvu Chorne sonce ta zv yazok z okultnoyu mifologiyeyu cej grafichnij simvol otrimav u nimeckomu neonacistskomu romani vpershe vidanomu 1991 roku Simvol Chornogo soncya zobrazhenij na pidlozi pivnichnoyi vezhi zamku Vevelsburg kolishnoyi shkoli oficeriv SS V takomu viglyadi vpershe v istoriyi z yavlyayetsya v 1930 h rokah v Tretomu RajhuKoncepciyaPohodzhennya ezoterichnoyi ideyi Suchasnij pislyavoyennij variant Chornogo soncya sho aktivno vikoristovuyut uchasniki neonacistskih ruhiv Chorne sonce zobrazhene u knizhci kompozitora j alhimika Joganna Danielya Miliusa Philosophia Reformata 1622 Ponyattya chornogo soncya en zustrichayetsya vzhe u serednovichnih alhimikiv ale dlya nih vono bulo metaforoyu sho mala rizni znachennya zokrema zanurennya u samopiznannya XIX stolittya Olena Blavatska u svoyij knizhci Tayemna doktrina 1888 vvela ideyu Centralnogo soncya nevidimogo temnogo centru vsesvitu navkolo yakogo obertayutsya vsi inshi sonyachni ta planetarni sistemi Blavatska zayavlyala sho hocha simvol chornogo svitla buv i v yudejskij Kabbali jogo dzherelom ye tayemne vchennya arijciv sho pohodili z Giperboreyi roztashovanoyi na krajnij pivnochi i simvolom yakih bula svastika Ideyi Blavatskoyi pidhopili avstrijski ariosofi zokrema Gvido fon List pisav pro nevidimij pervinnij vogon drevnye ponyattya ario germanciv yakim voni nachebto poznachali vishe bozhestvo a okultist en opisuvav pidvishenu chutlivist lyudstva do ultrafioletovogo duhovnogo svitla Centralnogo soncya v eru Vodoliya i pov yazuvav ce z majbutnim Nimechchini u nespokijnij pislyavoyennij chas U nacistskij Nimechchini ideyu bulo vvedeno v obig Karlom Viligutom U 27 mu virshi Galtariti nim Halgarita seriyi divnih religijnih virshiv napisanih dlya rajhsfyurera SS Gajnriha Gimmlera Viligut opisav starodavnye sonce nazvane nim Santur Santur Jogo adepti Emil Ryudeger Emil Rudiger ta Verner fon Byulov Werner von Bulow interpretuvali Santur yak nebesne tilo druge sonce yake svitilo 230 000 rokiv tomu dlya giperborejciv na Pivnichnomu polyusi ta spriyalo yihnomu duhovnomu rozvitku bulo dzherelom yihnoyi mogutnosti Voni pov yazali Santur z ideyeyu Chornogo soncya j stverdzhuvali sho vin dosi na orbiti yak mertva zirka tomu nevidimij ale viprominyuye potuzhnu duhovnu silu Rozvitok mifologiyi u pislyavoyennij period Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Chorne sonce z yavilosya v publikaciyah uchasnikiv videnskoyi okultnoyi en Shvejcarskij inzhener Erik Galik Erich Halik u 1951 1955 rokah opublikuvav seriyu svoyih statej v avstrijskomu ezoterichnomu zhurnali Mensch und Schicksal u yakih vpershe poyednav ideyu Chornogo soncya z mifom pro NLO Tretogo Rejhu Galik viriv sho nacisti stvorili polyarni imperiyi v Arktici ta Antarktici pid znakami Zolotogo soncya ta Chornogo soncya Vin uyavlyav NLO ne stilki tehnichnim vinahodom skilki vtilennyam metafizichnih ta alhimichnih idej Kolishnij esesivec Vilgelm Landig Wilhelm Landig u svoyij trilogiyi vidrodiv ariosofsku mifologiyu Tule legendarnoyi polyarnoyi batkivshini davnih arijciv V trilogiyi grupa esesivciv ta pilotiv lyuftvaffe pislya porazki Nimechchini hovayetsya na tayemnij pidzemnij bazi Punkt 103 sho znahoditsya v Arktici j obladnana visokimi tehnologiyami zokrema litayuchimi tarilkami Pislya kapitulyaciyi Tretogo rejhu nachalnik shtabu bazi nakazuye usim znyati z uniformi j tehniki svastiki j zaminiti yih na temnofioletovi krugli diski alhimichne Chorne sonce Vono staye simvolom tayemnogo nezalezhnogo rejhu ta dzherelom mistichnoyi energiyi dlya vidrodzhennya arijskoyi rasi Tayemnij rejh shukaye pidtrimki svitovogo ezoterichnogo centru sho znahoditsya des nepodalik i maye jomu dopomogti peremogti pislya chogo Chorne sonce maye peretvoritisya na sriblyasto bile Do ideyi Chornogo soncya v drugij polovini XX st zvertalisya takozh Rudolf Mund kolishnij esesivec ta uchasnik grupi Landiga ta Migel Serrano chilijskij ezoterichnij gitlerist Mozayika u VevelsburziZovnishni zobrazhennyaAlemanski dekorativni diski z bronzi VII stolittyaZala obergruppenfyureriv u zamku Vevelsburg iz zobrazhennyam Chornogo Soncya na pidlozi V 1930 h rokah zamok Vevelsburg perejshov u vlasnist shtabu rajhsfyurera SS Genrih Gimmler hotiv peretvoriti jogo u centr svogo ordenu ta stvoriti v nomu shkolu oficeriv SS Pid chas restavraciyi zamku dvi zali buli ozdobleni dlya provedennya urochistih ceremonij t zv zala obergruppenfyureriv ta sklep sho znahoditsya pid neyu U zali obergruppenfyureriv po perimetru buli roztashovani dvanadcyat kolon a v centri mozayika na yakij zobrazhenij dvanadcyatipromenevij simvol temnozelenogo koloru vidomij zaraz yak Chorne sonce Chi mav vin yakus nazvu v SS i yakim bulo jogo todishnye znachennya nevidomo Jogo pohodzhennya takozh nevidome ale na dumku Nikolasa Gudrika Klarka i Ryudigera Zyunnera zrazkom dlya stvorennya cogo grafichnogo simvolu buli dekorativni diski chasiv Merovingiv Voni neodnorazovo obgovoryuvalisya v naukovih publikaciyah u Tretomu Rejhu i deyaki z nih dosit shozhi na simvol namalovanij na mozayici u Vevelsburzi Na dumku Gudrika Klarka v SS cya mozayika simvolizuvala ne mifichne Chorne sonce a realne Sonce i dvanadcyat kalendarnih misyaciv Nevidomo z yakoyu metoyu vikoristovuvalasya zala obergruppenfyureriv Dostovirno vidomo lishe pro odnu zustrich vishih kerivnikiv SS u chervni 1941 r sho vidbuvalasya v cij zali Na nij Gimmler govoriv sho metoyu rosijskoyi kampaniyi maye buti zmenshennya kilkosti slov yanskogo naselennya na tridcyat miljoniv Roman Rassela MakklaudaDo 1990 h rokiv okultna koncepciya Chornogo soncya ne bula pov yazana z dvanadcyatipromenevoyu svastikoyu Migel Serrano u svoyih publikaciyah 1980 h rokiv detalno opisuvav mozayiku u Vevelzburzi ale niyak ne pov yazuvav yiyi z mifologiyeyu Chornogo soncya yaku vin rozvivav Vpershe simvol zobrazhenij na mozayici v zamku Vevelsburg otrimav nazvu Chorne sonce v romani Die Schwarze Sonne von Tashi Lhunpo vidanomu 1991 roku pid psevdonimom Rassel MakKlaud Russell McCloud Na titulnomu arkushi pershogo vidannya bula zobrazhena zala obergruppenfyureriv zamku Vevelsburg Diya romanu rozgortayetsya v pershomu desyatilitti XXI stolittya Yevropejskij Soyuz ta Organizaciya Ob yednanih Nacij spilno keruyut novim svitovim poryadkom Raptovi vbivstva prezidenta Yevropejskogo centralnogo banku ta odnogo z providnih chleniv Radi Bezpeki OON yakos pov yazani zi znakom namalovanim na cholah ubitih Chornim soncem Avstrijskij zhurnalist Gans Vajgert namagayetsya rozsliduvati vbivstvo i poshuki vedut jogo vid zamku Vevelsburg do Tibetu de vin znahodit kolishnogo esesivcya Karla Shtajnera yakij zhive v Gimalajskomu muzeyi za den hodbi vid monastirya en Shtajner rozkazuye Vajgertu sho davni tulianci buli nashadkami bogiv Voni rozdililisya na dvi chastini odna hotila vikoristovuvati smertnih lyudej yak hudobu a insha vihovati j vdoskonalyuvati lyudstvo Pershu z nih Shambala Makklaud ototozhnyuye z tayemnimi gubernatorami Novogo svitovogo poryadku specsluzhboyu OON YeS ta masonami a drugu Agarta z nacistami Takim chinom Tretij rejh Druga svitova vijna ta nedavnya hvilya vbivstv ye lishe epizodami v bagatorichnij vijni mizh Agartoyu ta Shambaloyu za dolyu lyudstva Doslidnik en nazvav tvir okultno nacistskim trilerom Roman shvidko stav populyarnim sered nimeckoyi ultrapravoyi publiki jogo nazivali bibliya v nashih kolah U kvitni 1992 zhurnal en nazvav jogo knigoyu misyacya Za slovami Ryudigera Zyunnera v neonacistskomu seredovishi duzhe shvidko prijnyali ce poyednannya okultnoyi koncepciyi ta Vevelsburzkogo simvolu hocha nemaye zhodnih dokaziv sho esesivci jogo tak nazivali Vidtodi cej simvol stav populyarnim pid nazvoyu Chorne sonce Suchasne vikoristannyaEmblema polku Azov iz Chornim Soncem u 2014 2015 rokah Z 1991 roku Chorne sonce aktivno vikoristovuyetsya neonacistskimi organizaciyami v Zahidnij Yevropi ta Pivnichnij Americi Na dumku en v 1990 h rokah Chorne sonce stalo klyuchovim simvolom u neonacistskih kultah Poryad z inshimi neonacistskimi simvolami volfsangelem ta zig runoyu Chorne sonce takozh vikoristovuyetsya suchasnimi satanistami Chorne Sonce u 2014 2015 rokah bulo skladovoyu chastinoyu narukavnoyi emblemi polku Azov Nacionalnoyi gvardiyi Ukrayini ta skladovoyu chastinoyu emblemi Inzhenernoyi grupi Azov razom iz litayuchoyu tarilkoyu Takozh Chorne Sonce frontovij chasopis polku Azov sho vidayetsya z 14 zhovtnya 2014 roku V naukovij roboti Simvol Chorne Sonce v konteksti ukrayinskogo nacionalizmu pismennik Oleksij Rejns stverdzhuye sho v suchasnij Ukrayini suspilstvo sprijmaye Chorne sonce yak simvol vijskovoyi chesti horobrosti ta poshani zavdyaki vnesku bataljonu Azov v zahist teritorialnoyi cilisnosti krayini Cyu dumku takozh podilyaye istorik Igor Kozlovskij ta nagoloshuye sho vikoristannya Chornogo soncya ukrayincyami slid vivchati vrahovuyuchi kontekst jogo populyarizaciyi same v Ukrayini a ne Nimechchini chi SShA Dzherela ta literaturaRudiger Sunner Schwarze Sonne Entfesselung und Missbrauch der Mythen in Nationalsozialismus und rechter Esoterik Freiburg im Breisgau Herder 1999 ISBN 3 451 27186 9 nim Nicholas Goodrick Clarke Black Sun Aryan Cults Esoteric Nazism and the Politics of Identity New York London New York University Press 2002 ISBN 0 8147 3124 4 angl Div takozhNacistskij okultizm Tovaristvo Tule 14 88PrimitkiGoodrick Clarke 2002 s 148 Mathews Chris 2009 Modern Satanism Anatomy of a Radical Subculture angl Greenwood Publishing Group s 153 ISBN 978 0 313 36639 0 Goodrick Clarke 2002 s 131 Goodrick Clarke 2002 s 136 Sunner 1999 s 47 194 195 Guido List Die Rita der Ario Germanen Leipzig and Vienna E F Steinacker 1908 pp 9 10 Die Bilderschrift der Ario Germanen Ario Germanische Hieroglyphik Leipzig and Vienna E F Steinacker 1910 pp 44 48 Peryt Shou Das Mysterium der Zentralsonne Leipzig Jaeger 1910 pp 7 39 Deutschlands Zukunft im Gesetz kosmologischer Entwicklung Berlin Pyramidenverlag Dr Schwarz 1923 pp 269 76 292ff Emil Rudiger Die Kraft der zwei Sonnen Ingelheim 1994 Gotzen gegen Thule 1971 Wolfszeit um Thule 1980 Rebellen fur Thule 1991 Goodrick Clarke 2002 s 3 4 137 148 Goodrick Clarke 2002 s 129 131 134 136 Goodrick Clarke 2002 s 173 192 Chernoe solnce na YouTube ros Goodrick Clarke 2002 s 148 328 Sunner 1999 s 197 336 Sunner 1999 s 147 Strube J 2012 Die Erfindung des esoterischen Nationalsozialismus im Zeichen der Schwarzen Sonne Zeitschrift fur Religionswissenschaft 20 2 239 Goodrick Clarke 2002 s 148 150 Rassel Makklaud Chernoe Solnce Tashilunpo Tom Stallone Ourizo Cacho Arun Verlag amp Gaia Versand A Walk in the Park Arun in the Dark in Grufties gegen Rechts Bremen Music for a new Society Hg Die Geister die ich rief Ausgabe 2 Juni 2000 S 26f hier S 26 Nation und Europa 42 Jg 1992 Heft 4 S 66f Sunner 1999 s 194 Sunner 1999 s 191 Goodrick Clarke 2002 s 149 Arhiv originalu za 4 bereznya 2019 Procitovano 8 sichnya 2019 U bataljoni Azov vipuskayut gazetu Chorne sonce Telekritika 25 grudnya 2014 Simvol Chorne Sonce v konteksti ukrayinskogo nacionalizmu REJNS hab ukr 24 listopada 2022 Procitovano 7 lipnya 2023 Gibbons Neff Thomas 5 chervnya 2023 Nazi Symbols on Ukraine s Front Lines Highlight Thorny Issues of History The New York Times amer ISSN 0362 4331 Procitovano 7 lipnya 2023

Дата публікації:
Топ