Чечельник (село)

Чече́льник — село в Україні, в Маківській сільській територіальній громаді, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області.

село Чечельник
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Маківська сільська громада
Основні дані
Населення	597
Площа	2,735 км²
Густота населення	288,85 осіб/км²
Поштовий індекс	32463
Телефонний код	+380 3858
Географічні дані
Географічні координати	48°49′57″ пн. ш. 26°39′11″ сх. д. / 48.83250° пн. ш. 26.65306° сх. д. / 48.83250; 26.65306Координати: 48°49′57″ пн. ш. 26°39′11″ сх. д. / 48.83250° пн. ш. 26.65306° сх. д. / 48.83250; 26.65306
Середня висота над рівнем моря	262 м
Місцева влада
Адреса ради	32446, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Чечельник
Карта
Чечельник
Чечельник
Мапа

Назва

Первісна назва села «Зелені Луки» (пол. «Zieloni Laki»). За однією з версій після епідемія чуми в «Зелених Луках» та вимирання його мешканців, село почали заселяти вихідці зі іншого Чечельника Вінницької області, що цікаво який також межує зі селом Вербка. Та з часом нові мешканці змінили первісну назву «Зелені Луки» на «Чечельник». Причина переселення у XVIII столітті на Вінничині відбулось народне повстання під проводом Семена Палія. Після придушення повстання у 1704 році легендарного месника було страчено, а його сподвижників вислано на поселення. Шість сімей із містечка Чечельник на Вінничині прийшли на Маківський горб від якого і починались «Зелені Луки». Тут поставили пришельці свої перші хати з довгими і високими стріхами, з широкими призьбами. А новоселів мешканці навколишніх сіл прозвали Паліями. Недарма у селі найпоширенішими прізвища: Палій, Палійчуки.

За ще однією версією, в цій місцевості діяв народний месник Чечель, тому за його прізвищем і назвали село Чечельник.

Назва найвіддаленішої вулички «Кадуб» пішла від того, що раніше там був випас панської худоби, а біля джерела стояла велика діжка – кадушка. Вулиця «Хатки» не була забудована, як тепер, на цій вулиці раніше стояло всього 2 хатки. Так і пішла назва. Вулиця «Товаришество» назвали тому, що пан продавав полякам землі дешевше, а українці об’єдналися в «товаришество» і закупили землю. Їх наділи були менші і дорожчі. «Заставля» – тому, що для млина зупиняли воду заставками. На сьогоднішній день не залишилося ні ставків, ні заставків, а назва збереглася. Решта назв вулиць говорить сама за себе. «Залісці» тому, що за лісом було збудовано перші хати, «Балинщина» тому, що вулиця спрямована в сторону села Балин. «Ласюки» – від назви прізвища першого господаря, який побудував тут хату.

Географія

Село розташоване вздовж великого яру, по дну якого несе свої тихі води невелика річка Мукша. До Чечельника, зі сходу, з боку села Маків веде стрімка дорога, обсаджена віковічними липами. Із півдня і півночі село оточене лісом. Південним сусідом села є село Вербка.

Місцевість гориста. Ґрунти глинисті на чорноземні.

Клімат

Клімат помірно–континентальний. Чечельник знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія

Село виникло у XVIII столітті, воно розташовувалося на двох пагорбах та розділялось річкою Мукша. Згодом почалася епідемія чуми і село вимерло. Про цей сумний період в історії села свідчить могильна кам’яна плита на його східній околиці.

У XVII столітті ці землі належали селу Ступенці (Макову) і у відношенні землеволодіння долю їх розділили спочатку Потоцькі, потім , пізніше Володиєвські. Вже в XVIII столітті – Маковецькі та Раціборовські.

В маєтку Івана і Адама Раціборовських у 1845 року проживало 470 селян, з них працездатних 252, господарів і тяглих – 54, напівтяглих – 26, дворових людей – 7. Землі 1306 десятин, селянської 43 десятини, орної 266 десятин, сіножатей 29 десятин. Панщини – тяглі 3 дні, напівтяглі – 3 дні в тиждень.

«Чечельник – село Кам'янецького повіту, Маківської волості, 148 дворів, мешканців 738. Від повітового міста за 20 верст і від Макова за 5 верст. Найближча залізнична станція – Проскурів».

Інша згадка про село.

«Чечельник належить Адаму та Івану Рациборовським, дворів 182, мешканців 978, перебуває у 4 таборі, 18 уряднича ділянка. Відстань від губернського міста 20 верст, найближча залізнична станція Ларга (46 верст). У поселені знаходиться 1 православна церква та церковно-парафіяльна школа».

Перша церква була споруджена у 1740 році на честь Великомучениці Параскеви з нетесаного дерева, тому швидко стала вітхою. У 1748 році парафіяни збудували нову церкву, також дерев'яну. Але назву вона вже мала назву Вознесенська.

Як вказує тодішня візитата, датована 1759 роком, друга церква була Параскевська і знову дерев'яна, ззовні обліплена глиною. Саме тоді візитатор того часу заборонив вести у ній богослужіння. Він видав розпорядження, щоб віруючі ходили в церкву сусіднього села Вербки. Лише у 1777 році спорудили нову (третю) церкву. Освятив її Смотрицький декан – Микола Стрельбицький. При ній діяла з 1876 році церковно-приходська школа.

У 1934 церкву було повалено. Замість неї побудували клуб і люди продовжували ходити до церкви у сусіднє село Вербка. Лише у 1991 році розпочато будівництво нової церкви. Вона почала діяти у 1995. Як і друга вона стала Вознесенською.

Школа у Чечельнику з′явилася 1876 році, спочатку вона була церковно-приходською. Того ж року в селі побудували кам'яний будинок, в який, за рішенням громади, через десятиліття і перенесли школу. Спочатку в ній працював всього один вчитель на 60 учнів. За архівною інформацією 1917 року в шкільній бібліотеці було 34 підручники і 60 книг.

У 1917-1920 роках підчас Перших визвольних змагань, останній господар маєтку пан Журавський поспішно виїхав закордон. Коли прогнали панів почали робити колгоспи. За рішенням сільського сходу земля була оголошена громадською і розподілена між безземельними та малоземельними селянами.

До часів панування Раціборських, Журовських належить і положення назв окремих вулиць. Як розповідають старожили назва найвіддаленішої вулиці Кадуб, пішла від того що раніш там був випас худоби, а біля джерела стояла діжа-кадуба.  Вулиця «Хатки». вона  не було забудована як тепер, на тій вулиці стояло раніше дві  невеличкі хатки, так  пішла назва. «Товаришиство» - землю на цьому  куті у  пана  купили  чужі люди, які не були  жителями  села, інша  версія пан  продавав  полякам землі дешевше, а українці  об'єдналися в «товариство» і закупили землю. «Заставля» назва вулиці походить  від того, що  для  млина  воду  зупиняли  заставками. Решта  назв  вулиць говорять  самі  за  себе: «Залісці»-  вулиця  була за лісом де були побудовані перші  хати, «Балищина»- в сторону  Балина. Вулиця «Кінець», «Липи», «Замлиння» ці назви говорять  самі  за  себе. Кут «Ласюки»  від  прізвища  першого господаря, який  побудував  хату. Цікава  легенда про  походження назви урочища  «Воронячка». Старожили згадують що на цьому місці був маєток  попа  і  була  в нього  криниця  джерельної води. Люди  брали з неї  воду напували  худобу. Але син попа розгнівався і наказав  витисати  великого кола, щоб  забити  джерело і не дати людям  води. Так зробили проте вода пробила хід у іншому місці, розмивши своїм струменем  Воронку. Від цього пішла  назва урочища – «Воронячка». Річка яка протікає в селі називається Мукша. Вона є ліва притока Дністра, витікає між селами та Рудка. Несе свої води через село до Дністра.

Національний банк репресованих

Список жертв Голодомору, Хмельницька область

Страшними виявилися для жителів села 1932-33 роки, через організований радянською владою голодомор. Від голоду вмерла велика кількість жителів села.

У 1940 році в школі працювало 11 вчителів, навчалося 268 учнів.

Не обминуло село і страшне лихоліття Другої світової війни. 9 липня 1941 у село зайшли німці. Гітлерівці пограбували колгоспну комору, забрали з ферм корів, свиней, вивели з ладу сільськогосподарські машини. Страшним лихом для молоді було вивезення її на робити в Німеччину. Так у неволю було забрано понад 112 жителів села. На фронт з села пішло 286 односельчан, з них 169 не повернулись. У центрі села загиблим встановлено пам’ятник, а у школі організовано музей слави. З Чечельника в неволю забрано Решетник Євдокію, Заставну Василину, Стецюк Настю, Грушковик Стефанію, Стецюк Ярину, Мокринську Євдокію, Стецюка Максима, Палійчука Петра, Грушковика Андрія та інших. Їм тоді не виповнилося і 18 років. В селі на той час всього 308 дворів. За період німецької окупації в Німеччину забрали 112 чоловік, за допомогу партизанам спалили 15 будинків, розстріляли 7 чоловік. Це жителі села Чечельник Палійчук Марія Тодосівна, Бабійчук Пелагея Терентіївна, Решетнюк Івана Яковича, Боднарчука Михайла Харитоновича, Боднарчука Івана Михайловича. Також повністю спалено вулицю Ласюки. Загалом зі села 152 воїни загинуло в роки Другої світової війни.

Весною 1944 року в ході Проскурівсько-Чернівецької операції військ, Чечельник визволено від фашистів. Перший голова колгоспу після війни – Побережний Петро Павлович. Поступово село відбудовувалось, відкрили школу, навчальний процес розпочався з вересня 1944 року. У 1946—1947 роках селяни села вчергове пережили голодомор.

З середини 60-х до 1970 року Чечельницький колгосп очолював Гладкий А.І.

З 1970 року почались укрупнення колгоспів. Село було приєднано до Маківського колгоспу «Україна», який очолював Стеньгач Віталій Володимирович. У 1970 -1990 роках силами колгоспу побудовано сучасний торгівельний комплекс, зерносклад, сушарку, заасфальтували центральну вулицю села, побудували триповерхову школу, проведено водогін, посадили парк в центрі села. 1990 році село від’єдналось від Макова і колгосп назвали «Нива». У селі утворено сільську раду. Першим сільським головою було обрано Кочмарука Володимира Олександровича, секретарем Щур Євгену Антонівну.

З 1991 року село в складі незалежної України.

У 2006 році відбулись вибори, обрали головою Палійчук Оксану Анатоліївну, секретарем сільської ради було обрано Чорну Ольгу Олександрівну.

2007 році була створена громадська організація «Дружба», яка розпочала роботу по газифікації села.

У 2009 році газифікацію села завершено, в дію введено 20 кілометрів вуличної та 6,8 кілометрів підводної газо-мережі.

До 2009 року поля у селі не оброблялись. У цьому ж році земельні паї орендувало ТОВ «Стіомі-Холдінг». Орендовані поля були засіяні пшеницею та ячменем. На деякий час 737 земельних частинок (паїв) орендують, вже інші орендатори: ТОВ «Інселко-Агро»-388 паїв, ТОВ «Подільський бройлер - 58 паїв. ФГ «Балин ВПУ» - 102 паї, ТОВ БПП «Генетик»-24 паї, фермерство Глуховатий – 128 паїв. Всі ці організації вчасно розраховуються з пайщиками, надають кошти на соціальний розвиток села.

У жовтні 2010 року відбулись чергові вибори сільського голови, на яких головою було обрано Ромашину Тетяну Іванівну. Директором школи призначили Мельник Ларису Миколаївну.

В кінці 2015 року сталися зміни в державі, почалась децентралізація, об'єднання сіл в громади. Так і село приєднали до Маківської сільської громади. 25 жовтня 2015 року відбулись вибори головою об'єднаної громади, вибрали Кушніра Анатолія Аркадієвича. В селі призначили старостою села Ромашину Тетяну Іванівну.

2016 році новопризначений староста за допомоги холдингу «Енселко Агро» провели освітлення вулиць села.

В 2017 році встановили нові зупинки в Чечельнику та селі Слобідка-Балинська.

2019 році на перше вересня до школи прийшло 62 учні.

У 2020 році в школі стало менше навчатись учнів — 52.

Різні часи, село було частиною Смотрицького, згодом Дунаєвецького району, а з 2020 року перебуває у Кам'янець-Подільському районі.

Населення

Кількість постійного населення за переписом 1989 року в селі склало 900 осіб.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 787 осіб.

Згідно перепису 2015 року селі проживало 624 особи, населення села скоротилось на 20,71 % порівняно зі 2001 роком і на 30,67 % порівняно зі 1989 роком.

Тепер населення становить 597 осіб.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,11 %
російська	0,89 %

Народні пісні

Серед місцевого старшого покоління, ще у першій половині ХХ століття була популярна жартівлива народна пісня «Із сиром пироги»:

Ішов козак по стежці помежи терени - І здибав дівчиноньку, що несла пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - І здибав дівчиноньку, що несла пироги. Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни, Що я тебе кохаю, і з сиром пироги? Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Що він її кохає, і з сиром пироги. Дівчина як зачула козацькі мрії-сни - Відразу запросила на свіжі пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Відразу запросила на свіжі пироги. І любо як діждати щасливої пори - Дівча його цілує, а він їсть пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Дівча його цілує, а він їсть пироги! Та десь там із-за лісу взялися вороги - Козак із переляку сховався в бур'яни. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Козак із переляку сховався в бур'яни. А то були мисливці, ніякі вороги - Взяли собі дівчину і з сиром пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Взяли собі дівчину і з сиром пироги. Козак гірко заплакав: - Ви, тяжкі вороги, Беріть собі дівчину, віддайте пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - «Беріть собі дівчину, віддайте пироги!». Ой хлопці, пам'ятайте ви, друзі дорогі - Ніколи не міняйте любов на пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Ніколи не міняйте любов на пироги!

Природоохоронні території

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Відомі люди

Народились

• Юрчик Федор Якович — перший голова колгоспу, репресований у 1937-1938 роках.

Перебували, проживали

• Стеньгач Віталій Володимирович — український і радянський господарник, офіцер МДБ, громадський діяч, педагог, голова колгоспу «Україна».

Світлини

Див. також

Чечельник Маків Маківська сільська громада

Поділля — історико-географічна область. Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля. Подільський говір — різновид говорів української мови.

Посилання

• Погода в селі Чечельник [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Про Чечельник [ 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]

Джерела

1. ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.