Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Чернівецька земля (рум. Ținutul Cernăuți) – адміністративна одиниця (XIV-XVIII) Молдовського князівства.
| Чернівецька земля Ținutul Cernăuți | |||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| Столиця | Чернівці | ||||
| Мови | руська, волоська | ||||
| Релігії | Православ’я | ||||
| Форма правління | Монархія | ||||
| Господар | |||||
| - (1457-1504) | Стефан Великий | ||||
| - (1769-1774) | Російська військова адміністрація | ||||
| Історія | |||||
| - входження до складу Молдовського князівства | 1367 | ||||
| - анексія Габсбурзькою монархією | 1774 | ||||
Етимологія
Термін цинут від рум. «a ține» – «тримати», у слов'яно-молдовських документах – «дєржава». Водночас, з огляду на те, що руська мова була в Молдовському князівстві спочатку державною, а згодом мала офіційний статус, вживався термін – «земля» (іноді «окру́га», «волость»). Якщо «Țara» – означала «земля» у розумінні держава (країна), то «Ținutul» – «земля» у розумінні адміністративно-територіальної одиниці, частини країни.
Географічне положення
Чернівецька земля знаходилася у північно-західній частині Молдовського князівства у межах східного (Буковинського) Прикарпаття. Територія землі була обмежена річками Черемошем, Колочиним, Дністром, Рингачем, Прутом, суходолом від Прута (район гирла річки ) до Серет (район міста Серет), Сучавою.
На сході Чернівецька земля межувала з Хотинською землею, на південному сході — , на півдні — , на південному заході — Довгопільським околом (волостю), який хоч адміністративно входив до Чернівецької землі, мав статус самоуправління. На заході та півночі межі збігалися з кордоном Молдовського князівства з Польським королівством.
Історичні передумови
В кінці ХІІ ст. на півдні Галицько-Волинської держави почало формуватись територіальне утворення — Шипинська земля. Після монголо-татарської навали на Русь зв'язки з галицько-волинськими землями ослабли, й Шипинська земля фактично стала самостійним утворенням під зверхністю Золотої Орди. Із занепадом останньої, на південних околицях зародилося нове державне утворення — Молдовське воєводство. Шипинська земля стала причиною запеклих суперечок і конфліктів Польського королівства, Угорського королівства та молодої Молдовської держави.
З огляду на обіцяну автономію та державний статус православної віри в Молдові, Шипинська земля в 1367 році фактично увійшла до складу Молдовської держави.
Організація цинуту
Чернівецька земля була сформована з Хмелівської та більшої частини Цецинської волостей Шипинської землі. Адміністративно Чернівецька земля входила до однієї з трьох культурно-географічних частини Молдовського князівства — Верхньої країни, якою управляв Великий Ворник.
Керував цинутом — намісник Господаря «уставичний» староста (рум. Staroste de Cernăuți), якого призначали не тільки для виконання адміністративних, фіскальних та судових функцій, але й для контролю ситуації на молдовсько-польському кордоні. Військовою організацією землі з XVII ст. опікувався Великий капітан цинуту. У кожній землі діяли: відповідальний за фортеці (Перерубець), стягувач судових штрафів (Глобник), стягувач військових податків (Ілішар) тощо.
Цинут поділявся на околи (рум. occolul), що включали в себе громади. Адміністративно до Чернівецької землі належав Довгопільський окіл. Проте, він мав свою самоуправу, й підпорядковувався на пряму Господарю.
Центром землі було місто Чернівці. Містом керував Війт (рум. Șoltuz), якого щорічно призначав Господар. При Войтові діяла Рада з 12 представників (пиргарів), обраних з верхівки міського населення. Вказаний орган виступав Судом за внутрішньоміськими справами і розподіляв серед міщан податки.
На чолі сільської громади був сільський Староста (ватаман або жудіт), який виступав суддею (за що отримував третину судових штрафів) та збирав податки. Практично в кожному (державному) селі існувала «рада старших і добрих людей».
Населення
Згідно з «Катастихом числа селян, дворян, ветафів, немешів та священиків» (1591), в північних землях Молдовського князівства налічувалося близько 8903 дворів (загальна чисельність населення могла сягати 30-32 тис. осіб).
Панівною верхівкою були бояри (рум. boieri) – великі, середні та дрібні феодали. Всі вони знаходились тільки в прямій залежності від Господаря, звільнялись від оподаткування, могли займати державні посади. На території краю були також представники особливої групи феодалів – куртяни (рум. curteani) – особисті слуги Господаря. До прошарку феодалів практично належали й представники духовенства (єпископи, настоятелі монастирів тощо), які брали безпосередню участь в управлінні країною та регіонами.
Селяни за правовим статусом ділились на резешів (рум. răzeși) – вільні селяни, які володіли землями громадою, безоплатно брали участь у війнах, за що могли наділятися особистою землею, призначатися на державні посади, практично переводитись у «куртяни»; простих селян (рум. țărani) – «державні» та «приватні» були формально вільними, але зобов’язаними відробляти панщину, платити десятину; кріпосних (рум. vecini) – повністю безправні та залежні від пана, який міг ними торгувати.
Найнижчим прошарком були цигани (рум. țigani) – практично раби.
Міщани поділялись на купців, ремісників та низи.
Етнічний склад
Те, що за русини залишались панівною етнічною групою на Буковині красномовно засвідчують топонімічні матеріали. З 124 топонімів, зафіксованих актами XV ст., 118 належать слов’янським, тобто українським. Три – вважають такими, що не мають відповідників ні у слов’янських, ні в романських мовах. І тільки три топоніми мають волоське походження.
Джерела кінця XVI — початку XVIII ст.ст. засвідчують поліетнічність населення країни, та північної її частини зокрема. Крім русинів та волохів, там жили татари, поляки, серби, вірмени, болгари, семигородські німці та багато циган. Водночас край продовжували активно заселяти – волохи та німці з Семигороду, євреї та поляки з Німеччини та Польщі. Після потрапляння під панування Османської імперії у регіоні почала зменшуватись кількість вірменів (які переслідувались) водночас суттєво збільшилась діаспора греків.
За різним даними русини у Чернівецькій та Хотинській землях становили від 60 до 70%.
В межах Верхньої Молдови загалом, кількість русинів була на рівні 50%. У межах всієї Молдовської держави — від 30 до 40%.
Вказане підтверджується «хроніками Грігорє Урєкє» (молдовського літописця), з яких випливає, що на межі XV–XVI ст.ст. більше третини мешканців Молдовського князівства розмовляли (рідною) руською мовою.
Це підтверджується молдовським державним діячем та вченим-енциклопедистом Димитрієм Кантеміром, який на початку XVIII ст. у своєму «Описании Молдовии» писав стосовно русинів Молдовського князівства наступне:
 | ...те, что были привезены Стефаном Великим от ляхов в глубь Молдовской земли, со временем забыли отцовский язык и стали говорить по-молдовски. Те же, которые проживают у северных границ как говорили так и говорят по-русински и по-польски... |  |
Підтверджував ці дані й відомий «молдовознавець», доктор історичних наук .
Характерні риси молдовського періоду
Після входження до складу Молдовської держави, термін Шипинська земля поступово був витіснений іншим — Буковина. Після реформи 1457-го року Чернівецька волость стала Чернівецьким цинутом. Із всіх волостей колишньої Щипинської землі автономний статус зберігся тільки у Довгопільського околу (Хмелівська волость).
З 1685-го до 1699-го Буковина — Чернівецьке староство Речі Посполитої. Керівництво краю здійснювалось Старостою . Чернівцями управляв війт .
На початку XVII ст. старостою Чернівецької землі був русин , який у квітні 1711 року вів перемовини з Петром І про утворення «молдовсько-російського союзу». Після невдалого Прутського походу з 1712-го до 1719-го Чернівецька земля територіально входила до складу Хотинської райї. В Чернівцях розміщувався численний турецький гарнізон.
1741-го року молдовський господар (фанаріот) уніфікував управління цинутами. На чолі цинутів стояли два цинутські справники, що призначалися господарем на 1 рік. Кожний цинут поділили на кілька околів. Практично всі міста стали власністю бояр, або монастирів. У приватних містах власники призначали капітанів, які виконували судові й поліцейські функції.
Молдовський період в історії Буковини був багатий на події.
Безумовним позитивом «молдовського періоду» є збереження місцевим населенням дідівської православної віри.
Саме «молдовському періоду» завдячують першою писемною згадкою столиця краю — Чернівці.
Саме в цей період були засновані або бурхливо розвивалися ціла низка населених пунктів Чернівецької землі — Кіцмань (1413), Неполоківці (1425), Вашківці (1431), Глибока (1438), Красноїльськ (1438), Сторожинець (1448), Лужани (1452), Берегомет (1500), Заставна (1589) тощо.
Водночас, характерними рисами є те, що Молдовське князівство майже постійно (за винятком короткочасних періодів) перебувало у васальній залежності від інших держав. Все це лягало важким тягарем на буковинців, яких місцеві феодали оббирали «до нитки» задля отримання ресурсів для задоволення сюзерена. Часи, коли Молдовська держава звільнялась від чужоземної зверхності (зокрема Польщі) обертались іншим лихом — лихоліттями війни. Населені пункти краю кілька разів були спалені й стерті із землі.
Потрапляння Молдовського князівства під зверхність Османської імперії ще більше погіршила становище людей. А край став практично не контрольований. Десятиліттями регіон знаходився під управлінням третіх держав (Польщі, Росії, Швеції тощо). Татарські набіги чергувалися з нападами місцевих розбійників, якими були переповненні ліси.
В липні 1762 року Чернівецькою землею проїжджав англійський посланець Портер, у супроводі якого перебував єзуїт . Запис у щоденнику останнього відобразив тогочасний стан міста і краю в цілому: "Населення міста близько тисячі душ. Православні та євреї. У місті 200 дерев'яних будинків, укритих соломою та очеретом. Є три дерев'яні церкви та одна дерев'яна синагога. Самі євреї живуть окремою громадою (кагалом).
На момент переходу під австрійську юрисдикцію, край перебував у жахливому (жалюгідному) стані. Про справжнє шкільництво не було й мови, оскільки невелика кількість монастирських шкіл, які тоді існували, мали на меті тільки підготовку до духовної професії. Велика маса народу взагалі не навчалася. Навіть серед священиків було дуже мало таких, хто вмів читати і писати. Управління краєм зводилося до стягування різноманітних податків та надзвичайно недосконалого і довільного правосуддя. Найважливіший податок, так звану данину, сплачували, головним чином, бідні частини народу, оскільки аристократія та монастирське духовенство були від нього звільнені. Навіть такі найважливіші посади, як старости (у Чернівцях) та ісправника (в Сучаві) продавалися тим, хто запропонує вищу ціну, а потім він вимогами не тільки повертав собі затрачені кошти, але й намагався збагатитися. У всьому краї не було ніякої поліції; не можна було бути певним ні за своє життя, ні за своє майно.
На весь край було тільки декілька крайових доріг, та й ті були настільки запущені, що при дощовій погоді ставали непроїжджими. Мостів не було взагалі. Мало в яких будинках зустрічалися дві окремі кімнати.
Не було також і сліду лісової справи та лісової культури. Величезні лісові масиви були покинуті напризволяще кожному жителю. Власної промисловості не було. Навіть у містах не були представлені найважливіші малі промислові підприємства. У цілому краї не було тоді, наприклад, жодного годинникового майстра. Не могло бути й мови також про лікарів, хірургів і аптекарів. Від багатьох сіл залишились тільки руїни і покинуті попелища. У лісах господарювали розбійники і вовки, а протяжні болота і трясовини робили місцевість непрохідною.
Красномовним є те, що на момент закінчення «молдовського періоду» край знаходився під управлінням Російської військової адміністрації (1769—1774). Габсбурзька монархія при розв'язанні питання анексії північно-західної частини Молдовського князівства навіть не думала шукати контакту з номінальними керівниками молдовської держави. Все вирішували у перемовинах з Російською та Османською імперіями. Молдовське князівство вже задовго до цього перестало бути суб'єктом, і перетворилось на об'єкт політики.
Перехід краю під австрійську корону був шансом на стабілізацію й більш-менш гідне життя. Водночас, анексія Австрійською імперією тільки частини Буковини розірвала (вперше в історії) буковинських русинів, які протягом наступних майже 150 років були поділені державним кордоном.
З огляду на це, обґрунтування Габсбургів 1774 р. щодо «бажання об'єднати під своєю короною всі землі колишнього Галицького князівства (яке знаходилося в їх володінні)» завжди викликало скептичні зауваження.
Див. також
Джерела
- Кантемир Д. Описание Молдовии. Кишинев. 1973.
- Буковина: історичний нарис/Під ред. С. С. Костишина. — Чернівці: Зелена Буковина, 1998. — 416 с.
- Географія Чернівецької області: навчальний посібник/Під ред. Жупанського Я. І. — Чернівці: ЧОД, 1993.
- Населення Буковини (з книги «Буковина. Загальне краєзнавство», впорядкованої колишнім крайовим жандармським командуванням № 13 ц.к. жандармерії з нагоди 50-річного юбилею правління імператора Франца-Йосифа І (Чернівці, 1899). Німецькою та українською мовами. — Чернівці: Зеленая Буковина, 2000. — 160 с.
- Регіональні особливості етнодемографічної та конфесійної ситуації на Буковині в середині XIV — на початку ХХІ ст. // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. — Чернівці: Прут, 2004. — Т.1. — С.124-139.
- Соціорелігійні аспекти повсякденного життя православного населення північної частини Молдовського воєводства та австрійської Буковини (друга половина XIV — початок ХХ ст.)/Чучко М. К. — Чернівці: ЧНУ, 2008.
- Чернівці - історія [ 12 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Історія Чернівців [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Chernivci znachennya Chernivecka zemlya rum Ținutul Cernăuți administrativna odinicya XIV XVIII Moldovskogo knyazivstva Chernivecka zemlya Ținutul Cernăuți 1367 1774 Prapor Gerb Chernivecka zemlya istorichni kordoni na kartiCherniveckij cinut v mezhah Moldovskogo knyazivstva Stolicya Chernivci Movi ruska voloska Religiyi Pravoslav ya Forma pravlinnya Monarhiya Gospodar 1457 1504 Stefan Velikij 1769 1774 Rosijska vijskova administraciya Istoriya vhodzhennya do skladu Moldovskogo knyazivstva 1367 aneksiya Gabsburzkoyu monarhiyeyu 1774EtimologiyaTermin cinut vid rum a ține trimati u slov yano moldovskih dokumentah dyerzhava Vodnochas z oglyadu na te sho ruska mova bula v Moldovskomu knyazivstvi spochatku derzhavnoyu a zgodom mala oficijnij status vzhivavsya termin zemlya inodi okru ga volost Yaksho Țara oznachala zemlya u rozuminni derzhava krayina to Ținutul zemlya u rozuminni administrativno teritorialnoyi odinici chastini krayini Geografichne polozhennyaChernivecka zemlya znahodilasya u pivnichno zahidnij chastini Moldovskogo knyazivstva u mezhah shidnogo Bukovinskogo Prikarpattya Teritoriya zemli bula obmezhena richkami Cheremoshem Kolochinim Dnistrom Ringachem Prutom suhodolom vid Pruta rajon girla richki do Seret rajon mista Seret Suchavoyu Na shodi Chernivecka zemlya mezhuvala z Hotinskoyu zemleyu na pivdennomu shodi na pivdni na pivdennomu zahodi Dovgopilskim okolom volostyu yakij hoch administrativno vhodiv do Cherniveckoyi zemli mav status samoupravlinnya Na zahodi ta pivnochi mezhi zbigalisya z kordonom Moldovskogo knyazivstva z Polskim korolivstvom Istorichni peredumoviV kinci HII st na pivdni Galicko Volinskoyi derzhavi pochalo formuvatis teritorialne utvorennya Shipinska zemlya Pislya mongolo tatarskoyi navali na Rus zv yazki z galicko volinskimi zemlyami oslabli j Shipinska zemlya faktichno stala samostijnim utvorennyam pid zverhnistyu Zolotoyi Ordi Iz zanepadom ostannoyi na pivdennih okolicyah zarodilosya nove derzhavne utvorennya Moldovske voyevodstvo Shipinska zemlya stala prichinoyu zapeklih superechok i konfliktiv Polskogo korolivstva Ugorskogo korolivstva ta molodoyi Moldovskoyi derzhavi Z oglyadu na obicyanu avtonomiyu ta derzhavnij status pravoslavnoyi viri v Moldovi Shipinska zemlya v 1367 roci faktichno uvijshla do skladu Moldovskoyi derzhavi Organizaciya cinutuChernivecka zemlya bula sformovana z Hmelivskoyi ta bilshoyi chastini Cecinskoyi volostej Shipinskoyi zemli Administrativno Chernivecka zemlya vhodila do odniyeyi z troh kulturno geografichnih chastini Moldovskogo knyazivstva Verhnoyi krayini yakoyu upravlyav Velikij Vornik Keruvav cinutom namisnik Gospodarya ustavichnij starosta rum Staroste de Cernăuți yakogo priznachali ne tilki dlya vikonannya administrativnih fiskalnih ta sudovih funkcij ale j dlya kontrolyu situaciyi na moldovsko polskomu kordoni Vijskovoyu organizaciyeyu zemli z XVII st opikuvavsya Velikij kapitan cinutu U kozhnij zemli diyali vidpovidalnij za forteci Pererubec styaguvach sudovih shtrafiv Globnik styaguvach vijskovih podatkiv Ilishar tosho Cinut podilyavsya na okoli rum occolul sho vklyuchali v sebe gromadi Administrativno do Cherniveckoyi zemli nalezhav Dovgopilskij okil Prote vin mav svoyu samoupravu j pidporyadkovuvavsya na pryamu Gospodaryu Centrom zemli bulo misto Chernivci Mistom keruvav Vijt rum Șoltuz yakogo shorichno priznachav Gospodar Pri Vojtovi diyala Rada z 12 predstavnikiv pirgariv obranih z verhivki miskogo naselennya Vkazanij organ vistupav Sudom za vnutrishnomiskimi spravami i rozpodilyav sered mishan podatki Na choli silskoyi gromadi buv silskij Starosta vataman abo zhudit yakij vistupav suddeyu za sho otrimuvav tretinu sudovih shtrafiv ta zbirav podatki Praktichno v kozhnomu derzhavnomu seli isnuvala rada starshih i dobrih lyudej NaselennyaZgidno z Katastihom chisla selyan dvoryan vetafiv nemeshiv ta svyashenikiv 1591 v pivnichnih zemlyah Moldovskogo knyazivstva nalichuvalosya blizko 8903 dvoriv zagalna chiselnist naselennya mogla syagati 30 32 tis osib Panivnoyu verhivkoyu buli boyari rum boieri veliki seredni ta dribni feodali Vsi voni znahodilis tilki v pryamij zalezhnosti vid Gospodarya zvilnyalis vid opodatkuvannya mogli zajmati derzhavni posadi Na teritoriyi krayu buli takozh predstavniki osoblivoyi grupi feodaliv kurtyani rum curteani osobisti slugi Gospodarya Do prosharku feodaliv praktichno nalezhali j predstavniki duhovenstva yepiskopi nastoyateli monastiriv tosho yaki brali bezposerednyu uchast v upravlinni krayinoyu ta regionami Selyani za pravovim statusom dililis na rezeshiv rum răzeși vilni selyani yaki volodili zemlyami gromadoyu bezoplatno brali uchast u vijnah za sho mogli nadilyatisya osobistoyu zemleyu priznachatisya na derzhavni posadi praktichno perevoditis u kurtyani prostih selyan rum țărani derzhavni ta privatni buli formalno vilnimi ale zobov yazanimi vidroblyati panshinu platiti desyatinu kriposnih rum vecini povnistyu bezpravni ta zalezhni vid pana yakij mig nimi torguvati Najnizhchim prosharkom buli cigani rum țigani praktichno rabi Mishani podilyalis na kupciv remisnikiv ta nizi Etnichnij sklad Te sho za rusini zalishalis panivnoyu etnichnoyu grupoyu na Bukovini krasnomovno zasvidchuyut toponimichni materiali Z 124 toponimiv zafiksovanih aktami XV st 118 nalezhat slov yanskim tobto ukrayinskim Tri vvazhayut takimi sho ne mayut vidpovidnikiv ni u slov yanskih ni v romanskih movah I tilki tri toponimi mayut voloske pohodzhennya Dzherela kincya XVI pochatku XVIII st st zasvidchuyut polietnichnist naselennya krayini ta pivnichnoyi yiyi chastini zokrema Krim rusiniv ta volohiv tam zhili tatari polyaki serbi virmeni bolgari semigorodski nimci ta bagato cigan Vodnochas kraj prodovzhuvali aktivno zaselyati volohi ta nimci z Semigorodu yevreyi ta polyaki z Nimechchini ta Polshi Pislya potraplyannya pid panuvannya Osmanskoyi imperiyi u regioni pochala zmenshuvatis kilkist virmeniv yaki peresliduvalis vodnochas suttyevo zbilshilas diaspora grekiv Za riznim danimi rusini u Cherniveckij ta Hotinskij zemlyah stanovili vid 60 do 70 V mezhah Verhnoyi Moldovi zagalom kilkist rusiniv bula na rivni 50 U mezhah vsiyeyi Moldovskoyi derzhavi vid 30 do 40 Vkazane pidtverdzhuyetsya hronikami Grigorye Uryekye moldovskogo litopiscya z yakih viplivaye sho na mezhi XV XVI st st bilshe tretini meshkanciv Moldovskogo knyazivstva rozmovlyali ridnoyu ruskoyu movoyu Ce pidtverdzhuyetsya moldovskim derzhavnim diyachem ta vchenim enciklopedistom Dimitriyem Kantemirom yakij na pochatku XVIII st u svoyemu Opisanii Moldovii pisav stosovno rusiniv Moldovskogo knyazivstva nastupne te chto byli privezeny Stefanom Velikim ot lyahov v glub Moldovskoj zemli so vremenem zabyli otcovskij yazyk i stali govorit po moldovski Te zhe kotorye prozhivayut u severnyh granic kak govorili tak i govoryat po rusinski i po polski Pidtverdzhuvav ci dani j vidomij moldovoznavec doktor istorichnih nauk Harakterni risi moldovskogo perioduPislya vhodzhennya do skladu Moldovskoyi derzhavi termin Shipinska zemlya postupovo buv vitisnenij inshim Bukovina Pislya reformi 1457 go roku Chernivecka volost stala Cherniveckim cinutom Iz vsih volostej kolishnoyi Shipinskoyi zemli avtonomnij status zberigsya tilki u Dovgopilskogo okolu Hmelivska volost Z 1685 go do 1699 go Bukovina Chernivecke starostvo Rechi Pospolitoyi Kerivnictvo krayu zdijsnyuvalos Starostoyu Chernivcyami upravlyav vijt Na pochatku XVII st starostoyu Cherniveckoyi zemli buv rusin yakij u kvitni 1711 roku viv peremovini z Petrom I pro utvorennya moldovsko rosijskogo soyuzu Pislya nevdalogo Prutskogo pohodu z 1712 go do 1719 go Chernivecka zemlya teritorialno vhodila do skladu Hotinskoyi rajyi V Chernivcyah rozmishuvavsya chislennij tureckij garnizon 1741 go roku moldovskij gospodar fanariot unifikuvav upravlinnya cinutami Na choli cinutiv stoyali dva cinutski spravniki sho priznachalisya gospodarem na 1 rik Kozhnij cinut podilili na kilka okoliv Praktichno vsi mista stali vlasnistyu boyar abo monastiriv U privatnih mistah vlasniki priznachali kapitaniv yaki vikonuvali sudovi j policejski funkciyi Moldovskij period v istoriyi Bukovini buv bagatij na podiyi Bezumovnim pozitivom moldovskogo periodu ye zberezhennya miscevim naselennyam didivskoyi pravoslavnoyi viri Persha pismova zgadka pro Chernivci 1408 Same moldovskomu periodu zavdyachuyut pershoyu pisemnoyu zgadkoyu stolicya krayu Chernivci Same v cej period buli zasnovani abo burhlivo rozvivalisya cila nizka naselenih punktiv Cherniveckoyi zemli Kicman 1413 Nepolokivci 1425 Vashkivci 1431 Gliboka 1438 Krasnoyilsk 1438 Storozhinec 1448 Luzhani 1452 Beregomet 1500 Zastavna 1589 tosho Vodnochas harakternimi risami ye te sho Moldovske knyazivstvo majzhe postijno za vinyatkom korotkochasnih periodiv perebuvalo u vasalnij zalezhnosti vid inshih derzhav Vse ce lyagalo vazhkim tyagarem na bukovinciv yakih miscevi feodali obbirali do nitki zadlya otrimannya resursiv dlya zadovolennya syuzerena Chasi koli Moldovska derzhava zvilnyalas vid chuzhozemnoyi zverhnosti zokrema Polshi obertalis inshim lihom liholittyami vijni Naseleni punkti krayu kilka raziv buli spaleni j sterti iz zemli Potraplyannya Moldovskogo knyazivstva pid zverhnist Osmanskoyi imperiyi she bilshe pogirshila stanovishe lyudej A kraj stav praktichno ne kontrolovanij Desyatilittyami region znahodivsya pid upravlinnyam tretih derzhav Polshi Rosiyi Shveciyi tosho Tatarski nabigi cherguvalisya z napadami miscevih rozbijnikiv yakimi buli perepovnenni lisi V lipni 1762 roku Cherniveckoyu zemleyu proyizhdzhav anglijskij poslanec Porter u suprovodi yakogo perebuvav yezuyit Zapis u shodenniku ostannogo vidobraziv togochasnij stan mista i krayu v cilomu Naselennya mista blizko tisyachi dush Pravoslavni ta yevreyi U misti 200 derev yanih budinkiv ukritih solomoyu ta ocheretom Ye tri derev yani cerkvi ta odna derev yana sinagoga Sami yevreyi zhivut okremoyu gromadoyu kagalom Na moment perehodu pid avstrijsku yurisdikciyu kraj perebuvav u zhahlivomu zhalyugidnomu stani Pro spravzhnye shkilnictvo ne bulo j movi oskilki nevelika kilkist monastirskih shkil yaki todi isnuvali mali na meti tilki pidgotovku do duhovnoyi profesiyi Velika masa narodu vzagali ne navchalasya Navit sered svyashenikiv bulo duzhe malo takih hto vmiv chitati i pisati Upravlinnya krayem zvodilosya do styaguvannya riznomanitnih podatkiv ta nadzvichajno nedoskonalogo i dovilnogo pravosuddya Najvazhlivishij podatok tak zvanu daninu splachuvali golovnim chinom bidni chastini narodu oskilki aristokratiya ta monastirske duhovenstvo buli vid nogo zvilneni Navit taki najvazhlivishi posadi yak starosti u Chernivcyah ta ispravnika v Suchavi prodavalisya tim hto zaproponuye vishu cinu a potim vin vimogami ne tilki povertav sobi zatracheni koshti ale j namagavsya zbagatitisya U vsomu krayi ne bulo niyakoyi policiyi ne mozhna bulo buti pevnim ni za svoye zhittya ni za svoye majno Na ves kraj bulo tilki dekilka krajovih dorig ta j ti buli nastilki zapusheni sho pri doshovij pogodi stavali neproyizhdzhimi Mostiv ne bulo vzagali Malo v yakih budinkah zustrichalisya dvi okremi kimnati Ne bulo takozh i slidu lisovoyi spravi ta lisovoyi kulturi Velichezni lisovi masivi buli pokinuti naprizvolyashe kozhnomu zhitelyu Vlasnoyi promislovosti ne bulo Navit u mistah ne buli predstavleni najvazhlivishi mali promislovi pidpriyemstva U cilomu krayi ne bulo todi napriklad zhodnogo godinnikovogo majstra Ne moglo buti j movi takozh pro likariv hirurgiv i aptekariv Vid bagatoh sil zalishilis tilki ruyini i pokinuti popelisha U lisah gospodaryuvali rozbijniki i vovki a protyazhni bolota i tryasovini robili miscevist neprohidnoyu Krasnomovnim ye te sho na moment zakinchennya moldovskogo periodu kraj znahodivsya pid upravlinnyam Rosijskoyi vijskovoyi administraciyi 1769 1774 Gabsburzka monarhiya pri rozv yazanni pitannya aneksiyi pivnichno zahidnoyi chastini Moldovskogo knyazivstva navit ne dumala shukati kontaktu z nominalnimi kerivnikami moldovskoyi derzhavi Vse virishuvali u peremovinah z Rosijskoyu ta Osmanskoyu imperiyami Moldovske knyazivstvo vzhe zadovgo do cogo perestalo buti sub yektom i peretvorilos na ob yekt politiki Perehid krayu pid avstrijsku koronu buv shansom na stabilizaciyu j bilsh mensh gidne zhittya Vodnochas aneksiya Avstrijskoyu imperiyeyu tilki chastini Bukovini rozirvala vpershe v istoriyi bukovinskih rusiniv yaki protyagom nastupnih majzhe 150 rokiv buli podileni derzhavnim kordonom Z oglyadu na ce obgruntuvannya Gabsburgiv 1774 r shodo bazhannya ob yednati pid svoyeyu koronoyu vsi zemli kolishnogo Galickogo knyazivstva yake znahodilosya v yih volodinni zavzhdi viklikalo skeptichni zauvazhennya Dokladnishe Istoriya BukoviniDiv takozhShipinska zemlya Hotinskij cinut Dovgopilskij okil Cherniveckij generalat BukovinaDzherelaKantemir D Opisanie Moldovii Kishinev 1973 Bukovina istorichnij naris Pid red S S Kostishina Chernivci Zelena Bukovina 1998 416 s Geografiya Cherniveckoyi oblasti navchalnij posibnik Pid red Zhupanskogo Ya I Chernivci ChOD 1993 Naselennya Bukovini z knigi Bukovina Zagalne krayeznavstvo vporyadkovanoyi kolishnim krajovim zhandarmskim komanduvannyam 13 c k zhandarmeriyi z nagodi 50 richnogo yubileyu pravlinnya imperatora Franca Josifa I Chernivci 1899 Nimeckoyu ta ukrayinskoyu movami Chernivci Zelenaya Bukovina 2000 160 s Regionalni osoblivosti etnodemografichnoyi ta konfesijnoyi situaciyi na Bukovini v seredini XIV na pochatku HHI st Pitannya starodavnoyi ta serednovichnoyi istoriyi arheologiyi j etnologiyi Chernivci Prut 2004 T 1 S 124 139 Socioreligijni aspekti povsyakdennogo zhittya pravoslavnogo naselennya pivnichnoyi chastini Moldovskogo voyevodstva ta avstrijskoyi Bukovini druga polovina XIV pochatok HH st Chuchko M K Chernivci ChNU 2008 Chernivci istoriya 12 serpnya 2013 u Wayback Machine Istoriya Chernivciv 5 bereznya 2016 u Wayback Machine