Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Церква Святого Роха порт Igreja de São Roque римо католицька церква в Лісабоні Португалія Це була з найранніших єзуїтськ

Церква Святого Роха

Церква Святого Роха

Церква Святого Роха (порт. Igreja de São Roque) — римо-католицька церква в Лісабоні, Португалія. Це була з найранніших єзуїтських церков у португальському світі та одна з перших єзуїтських церков у світі загалом. Будівля служила церквою єзуїтам у Португалії понад 200 років, до того, як з цієї країни. Після землетрусу 1755 року в Лісабоні церква та її прибудови були передані , щоб замінити їх зруйновану .

Церква Святого Роха
Igreja de São Roque
image
São Roque Facade.jpg
38°42′48″ пн. ш. 9°08′36″ зх. д. / 38.71355500002777461° пн. ш. 9.143371000028° зх. д. / 38.71355500002777461; -9.143371000028Координати: 38°42′48″ пн. ш. 9°08′36″ зх. д. / 38.71355500002777461° пн. ш. 9.143371000028° зх. д. / 38.71355500002777461; -9.143371000028
Тип спорудицерква
d і культурна спадщина[1]
Розташуванняimage Португалія[1], d[1]
АрхітекторФіліппо Терзі
Стильбароко
Належність
ЄпархіяЛісабонський патріархат
СтанНаціональна пам'ятка Португалії[d]
ЕпонімРох Монпельєський
ПрисвяченняРох Монпельєський
image
image
Церква Святого Роха (Португалія)
image Церква Святого Роха у Вікісховищі

Церква Святого Роха була однією з небагатьох будівель у Лісабоні, яка пережила землетрус відносно неушкодженою. Збудована в XVI столітті першою єзуїтською церквою, вона спроєктована в стилі «церква-аудиторія» спеціально для проповіді. Вона містить низку каплиць, більшість у стилі бароко початку XVII століття. Найвідоміша каплиця — каплиця святого Іоанна Хрестителя XVIII (Capela de São João Baptista), проєкт італійського архітектора Ніколи Сальві та Луїджі Ванвітеллі, побудована у Римі з багатьох дорогоцінних каменів, яка пізніше була розібрана та реконструйована у Сау Рохе; на той час це була найдорожча каплиця в Європі.

Історія

image
Церква Святого Роха на азулєжуі початку XVII століття.
image
План Церкви Святого Роха

У 1505 р. Лісабон був ослаблений чумою, яка дісталася міста кораблем з Італії. Король і суд навіть були змушені на деякий час тікати з Лісабону. Місцевість Сау Рохе, за міськими стінами (нині місцевість, відома як ), стала кладовищем для жертв чуми. Водночас король Португалії Мануел I (правління 1495—1521) звелів доправити з Венеції мощі Святого Роха, покровителя жертв чуми. Реліквія була надіслана венеціанським урядом, і була проведена процесією на гору до кладовища жертв чуми.

Тоді мешканці Лісабона вирішили спорудити святилище на тій місцевості аби розмістити реліквію; будівництво було розпочате 24 березня 1506 р., а храм відкрито 25 лютого 1515 р. Цей ранній храм, згідно з середньовічною традицією, орієнтувався із заходу на схід. «Двір чуми» для поховання жертв чуми примикав до святині і був офіційно відкритий 24 травня 1527 року єпископом Амбросіу. Приблизно в той же час було засновано Братство святого Роха для нагляду й опіки над храмом. До його складу входили люди з усіх класів; Братство існує і сьогодні та підтримує каплицю Святого Роха.

1540 року, після заснування Товариства Ісуса в 1530-х рр., король Жуан III (1521—1557) запросив їх приїхати до Лісабону і в тому ж році прибули перші єзуїти. Вони оселилися спочатку в Шпиталі Ріал де Тодуш-уш-Сантуш, а згодом у коледжі Сау-Анту (де зараз знаходиться лікарня де Сау-Жозе). Однак незабаром вони почали шукати більшу, більш постійну локацію для своєї основної церкви, і вподобали святиню Святого Роха. Після тривалих переговорів Жуан III організував передання святині єзуїтам. Однак угода з Братством передбачала створення каплиці для Святого Роха в новій будівлі та збереження святого Роха як покровителя нової церкви. Святиня перейшла у власність Товариства 1 жовтня 1553 року на церемонії, на якій проповідував Франціско Борджа (1510—1572).

Невелика каплиця була недостатньою для єзуїтів, тому відразу ж почалося планування нової церковної споруди. Король хотів монументальної споруди з трьома нефами, але Товариство підтримувало план, який більше відповідав принципам, проголошеним Тридентським собором, підкреслюючи простоту та функціональність. Перший камінь був закладений у 1555 році, але будівля була перероблена та розширена (нинішня версія) у 1565 році. Королівський архітектор (1557—1575), керував роботами з 1566 по 1575 роки до рівня внутрішнього карниза. Роботу згодом продовжував його племінник (1570—1624), також королівський архітектор. Будівля була завершена Філіпе Терзі (1520—1597), королівським архітектором короля Іспанії та Португалії Філіпа II (1580—1598); Терзі модифікував фасад, стелі, дах та внутрішнє оздоблення.

У той час як капличка орієнтувалася із заходу на схід, нова церква орієнтувалася з півдня на північ. План церкви простий — єдина широка нава, неглибока апсида, практично відсутній трансепт, і підняті амвони між вбудованими галереями над бічними каплицями. Цей стиль, «церква-аудиторії», ідеальна для проповіді, став широко відомий як «єзуїтський стиль» і широко копіювалася по всій Португалії та в португальських колоніальних містах Бразилії та на Далекому Сході. Простий і чистий зовнішній вигляд церкви, характерний для португальського «простого стилю» (estilo chão), контрастує з прикрашеним бароковим інтер'єром з його глазурованими кахлями, позолоченими виробами з дерева, різнокольоровими статуями та картинами, написаними олійними фарбами.

У 1759 році єзуїти — причетні до заколоту дворянства проти короля Жозе I та його прем'єр-міністра, маркіза Помбала (1699—1782) — були вислані з португальської території Помбалом, а Церква Святого Роха була конфіскована разом із прибудовами та резиденціями. Через дев'ять років Королівською хартією від 8 лютого 1768 року власність була передана Лісабонському Святому Дому Милосердя, та адміністративні будівлі були зруйновані землетрусом 1755 року.

Лісабонському Святий Дім Милосердя і досі є власником Церкви, яка продовжує функціонувати, а частина резиденції єзуїтів працює як (порт. Museu de São Roque) наприкінці XIX століття. Інші частини комплексу, а також пізніші споруди, зведені поруч із церквою, досі функціонують як штаб-квартира Святого Дому.

Загальні оздоблення

image
Інтер'єр Церкви, головний вівтар
image
Тромплей на стелі Церкви у стилі маньєризму

Оздоблення Церкви Святого Роха є результатом декількох фаз робіт у XVII—XVIII століть і відбиває ідеали або Товариства Ісуса, або, як у випадку з каплицями, відповідних братств. Загальні декоративні фази — маньєристичні (каплиці Святого Франциска Ксав'є, Святого сімейства); раннє бароко (каплиця Святого Таїнства); пізнє бароко (каплиці Богоматері вчення та Богоматері благочестя); та римського бароко 1740-х років (каплиця Іоанна Хрестителя). Реконструкція ХІХ століття включає будівництво хорової галереї над головним входом, де встановлено орган.

Різні частини церкви (наприклад, стіни під хоровою галереєю та на трансепті) прикрашені кахлями з регіону Тріана в Севільї та датуються традицією 1596 року. Інших частини храму оздоблювали ботанічними елементами, волютами, янголами, символами Страсті та монограмою Товариства Ісуса («ІХС»). У нішах над двома амвонами — білі мармурові статуї чотирьох євангелістів. Навколо верхньої частини нави — єзуїтський живописець початку XVII століття олійними фарбами по колу зобразив життя Ігнатія Лойоли (бл. 1491—1556 рр.), засновника Товариства Ісуса.

Пофарбована стеля нави являє собою тромплей, який створює ілюзію циліндричного склепіння, що підтримується чотирма великими арками, вкритими волютами та іншими декоративними елементами. Між арками намальовані квадратні балкони, а над цими балконами — три величезні куполи, що підіймаються на кільцях відкритих арок і колон. Більшу частину цього між 1584 та 1586 роками було створено художником Франциско Венегаса (1578—1590), королівський художник короля Філіпа III. Єзуїти додали великий центральний медальйон (Слава Хреста), а також 8 великих картин та 12 монохромних панно із зображенням біблійних подій. Стеля біля передньої частини церкви була пошкоджена під час землетрусу 1755 року, її довелось перебудовувати та перефарбовувати. Вся стеля була відреставрована в 2001 році — фарбу очистили або відремонтували.

Бароковий орган (з 1694 трубами) побудований у 1784 році спочатку був встановлений у монастирській церкві Сау Педру де Алькантара. Проте у 1840-х роках його перенесли до Церкви Святого Роха, де він був встановлений на східному трансепті, повністю затемнюючи вівтар Благовіщення; у хорову галерею перенесений у 1890-х роках. Істотно перебудований кілька разів.

Пресбітерій, каплиці та вівтарі

Церква складається з пресбітерію, восьми головних бічних каплиць, а також п'ять інших вівтарів у трансептах.

Пресбітерій

image
Пресбітерій

Роботу різьблення, позолоти та оббивки пресбітерію замовили три члени Товариства Ісуса. Різьблення зайняло три роки (1625—1628). Дизайн вівтарної частини приписується Теодосіу де Фріашу, а різьблення — майстру Жероніму Коррея.

Композиція вівтарної частини, з довгими пропорціями та декоративною стриманістю, включає парні коринфські колони, встановлені у два рівні. Нижня третина кожної колони прикрашена гірляндами з аканту, волют та завислими об'єктами. Вівтарна частина є однією із найважливіших у єзуїтській традиції: засновник Товариства та його святі — Ігнатій Лойола, Франциск Ксав'є, Алойзій Гонзага та Франсіско Борджа — представлені у чотирьох нішах статуями, вставленими в 1630 році, яку не так давно почали приписувати португальському скульптору (1604—1667). У центральній ніші нижньої частини вівтарної частини розміщена статуя Мадонни та дитини XVII століття з м'якої деревини. Попереду стоять дерев'яні, вкриті сріблом, статуї чотирьох євангелістів. На верхньому рівні розташована ніша для експозиції Таїнства — «престол» (характерний португальський винахід), зазвичай вкритий розписом олійними фарбами, на якому зображено сцени з Нового Завіту, яка змінюється відповідно до релігійного сезону. Практика зміни сценографії Високого Вівтаря була нововведенням єзуїтів. Престол у Церкві Святого Роха (зазвичай не видно публіці) був одним з перших постійних престолів, створених у Португалії. Він складається з шести корінфських колон та чотирьох арок, круглих геометричних елементів та двох великих різьблених та позолочених бічних панелей із символічними деревами в рельєфі. Це утворює свого роду піраміду на декількох рівнях.

Бічні стіни, що підтримують склепіння над вівтарем, прикрашені чотирма нішами зі статуями, по дві з кожного боку: святий Григорій Чудотворець та Богоматер Зачаття, і Святої Бригіди Шведської та Ечче Гомо. Позаду біля цих бічних стін — чотири картини із зображенням святих Станіслава Костки, Павла Мікі, Іоанна Мученика та Діогу Мученика. Останні троє є святинями-єзуїтами, замученими в Нагасакі, Японія, у 1597 році.

У центрі перед пресбітерієм знаходиться склеп першого Лісабонського патріарха Томаша де Альмейди. Склеп — свинцева коробка, покрита сірим мармуровим надгробком із мідним вкрапленням, написом та гербом Альмейди, увінчана тіарою патріарха.

Право бути похованим у склепі, збудованій під Високим Вівтарем, уло надано Жоао де Борха та його родині. Жоао де Борха, який помер 3 вересня 1606 року в Ескоріалі в Іспанії, зіграв важливу роль в історії Церкви Святого Роха, створивши колекцію релікваріїв, яку він врешті подарував церкві, частина з яких виставлена у релікварійських вівтарях.

Каплиці

image
Каплиця Найсвятішого Таїнства
image
Каплиця Святого сімейства
image
Каплиця Святого Антонія, могила Франциска Трегійського та каплиця Богоматері Благочестя
image
Каплиця Богоматері благочестя

Каплиця Богоматері Вчення

Будівництво цієї каплиці (перша каплиця праворуч від нави), розпочате 1 квітня 1634 року, контролювало Братство Богоматері Вчення, яке складалося здебільшого з майстрів та ремісників. Головне зображення у вівтарному творі — зображення на дереві Святої Анни з Дівою Марією на руках (зображення, відоме як Богоматір Вченн) наприкінці XVI століття. Ліворуч та праворуч — скульптури стих Йоакима та Анни, батьків Діви Марії. Хоча побудована ще у XVII столітті, теперішнє оздоблення характерне для португальського бароко (відомого як «національний стиль» або «estilo national») першої половини XVIII століття. Позолочене різьблення (приписують ) покриває всю внутрішню поверхню, включаючи стелю. Для нього характерні популярні португальські мотиви — грона та листя винограду, птахи та немовлята.

На панелях з брекчії та на вівтар прослідковуються ботанічні, зоологічні, антропоморфні, геометричні та алегоричні мотиви, виконані майстрами-масонами Мануелем Антунесом і Жоау Тейшейрою (1690 р.).

Скульптура за склом під вівтарем — «Христос у смерті» та датується XVIII століттям.

Каплиця святого Франциска Ксав'єра

Друга каплиця праворуч, що вшановувала ранніх єзуїтських місіонерів в Індії та на Далекому Сході, святого Франциска Ксав'єра (1506—1552), також була зведена в 1634 році. ЇЇ оздоблення, що датується першою половиною 17 століття, характерне для маньєристського періоду: класичне, чисте та врівноважене. Вівтарна частина приписується майстру-різьбяру . На ньому зображення Ксав'єра у XVII столітті з м'якої деревини і фланковано парами коринфських колон, нижня третина яких, а також фризи між колонами, вирізані та позолочені. Дві картини маслом на бічних стінах, художник Жозе де Авелару Ребело, зображують папу Павла III, який приймає святого Франциска Ксав'єра та його товаришів та святого Франциска Ксав'єра, якого благословляє король Жуан III на дорогу до Індії в 1541 році.

Каплиця Святого Роха

Ця каплиця (третя каплиця праворуч) датується другою половиною XVI століття, з часів будівництва єзуїтської церкви. За традицією вівтар стоїть на місці апсиди каплиці часів чуми. Каплиця досі у відомстві Братства Святого Роха.

Ця каплиця відрізняється від інших: класична за структурою та поєднує в собі геометричні архітектурні елементи. ЇЇ декор відбиває тогочасний смак, використовуючи елементи «Національного стилю». Тип позолоченого різьблення — золоті елементи на білому тлі — унікальний в оздобленні церкви. Вівтарна частина була завершена у 1707 році, замінивши попередню. У центральній ніші розташована статуя Святого Роха, виконана з м'якого дерева, яка, за традицією, є точно заввишки самого Святого — 140 см. До вівтарної частини також належать скульптури святого Якова та святого Севастіана, а також шість деревних статуеток у чотирьох євангелістів і святих Петра і Павла.

Картина на лівій бічній стіні «Поява ангела до Святого Роха» (кін. XVI ст.) вважається однією з найкращих робіт художника-маньєриста Гаспара Діаша (бл. 1560—1590 рр.).

Стіни каплиці покриті плиткою майоліки, датованою 1584 року і підписані Францишку де Матушом. Вони поєднують стилізовані натуралістичні зображення з геометричними візерунками та іконографічними елементами, пов'язаними зі Святим Рохом.

Каплиця Найсвятішого Таїнства

Четверта каплиця праворуч була заснована в 1636 році. Спочатку вона була присвячена Богоматері Успіння, а потім Богоматері Зачаття і Допомоги Тим, Хто При Смерті.

Святе Таїнство було перенесено у цю каплицю з Високого вівтаря.

Нинішнє оздоблення датується кінцем XVII — початком XVIII ст. Вівтарна частина — робота лісабонського майстера-різьбяра Матіаша Родрігеса де Карвальо. Нижня частина стін з брекчії була закінчена у 1719 році.

Каплиця Святої Родини

Ця каплиця (перша каплиця ліворуч), 1634 р., належала шляхетній родині. Класичний стиль каплиці схожий на стиль пресбітерію. Вівтарна частина також приписується Жероніму де Корнейра та картина в ньому, «Ісус серед лікарів» приписується Жозе Авелару Ребело; тут знаходяться скульптури Ісуса, Марії та Йосифа. Дві картини на бокових стінах — «Поклоніння волхвів» та «Поклоніння пастухів» — роботи художника раннього бароко, Андре Рейносо (активна діяльність 1623—1641 рр.).

Каплиця Святого Антонія

Друга каплиця зліва, присвячена святому Антонію Падуанському (бл. 1195—1231), була заснована Педро Мачаду де Бріту, який залишив заповіт з проханням поховати тут його самого та його нащадків. Капдлицябув побудована в 1635 році, але частково зруйнована в результаті землетрусу 1755 року. Оздоблена у ранньому класичному стилі з елементами бароко XVIII століття та деякими змінами, внесеними реставрацією у XIX столітті. Різнокольорова статуя святого Антонія виконана з м'якої деревини епохи маньєризму. На бічних стінах знаходяться дві картини XVIII століття Вієйри Лузітану (1699—1783), королівського живописця короля Жуана V: «Святий Антоній, який проповідує рибі» і «Спокуси святого Антонія та його Бачення Богородиці».

Каплиця Богоматері Благочестя

Ця каплиця (третя ліворуч) — місце поховання її засновника Мартіма Гонзальвеса да Камара (1539—1613), королівського чиновника короля Себаштіана. За будівництвом та оздобленням цієї каплиці (1686—1711), наглядало Братство Богоматері Благочестя.

Вівтарна частина датується 1708 роком і є роботою майстра-різьбяра Бенту да Фонзеки де Азеведу. Центральне зображення — «Голгофа», навколо якого ангели з м'якої деревини на барельєфному тлі, зробленому з гіпсу, розписаному темперою та позолотою, що, ймовірно, відтворює Єрусалим. У каплиці прекрасна скульптура п'єти XVII століття, виконана з м'якої деревини.

Ніші зі скульптурами святих XVIII століття — Лонгин праворуч та Вероніка ліворуч — з боків вхідної арки. Це було інноваційно і посприяло виникненню театрального смаку в оздобленні церков у Португалії. У цій композиції святі діють як глядачі центральної сцени: Голгофа та Пєта на мальовничому тлі, намальованому на панелі, що закриває вівтарну частину. Монументальний сакраріум із картиною Божої Матері Божої та «мереживом» ангелів, що оточують промені від розп'яття, є типовими елементами лісабонської школи оздоблення. У склі під вівтарем — скульптура Богоматері Щасливої Смерті ХІХ століття.

Ця каплиця відбиваєвплив італійського бароко та, одночасно, перехід між португальським маньєризмом у його останній фазі та наступним стилем, типовим для періоду правління Жоана V. Оформлення Капцилі мало значний вплив на оздоблення та композицію кількох інших важливих каплиць в інших містах країни.

Каплиця Іоанна Хрестителя

image
Мозаїчна підлога каплиці Іоанна Хрестителя. Армілярна сфера була національним символом Португалії з часів правління короля Мануеля I, алюзія на португальську епоху відкриття.

Каплиця була замовлена в 1740 році королем Жуаном V.

Вважалась найдорожчою каплицею в Європі, побудована внаслідок надходження золота та інших багатств, які прибували до Португалії з Бразилії. План будівництва та матеріали контролювали архітектори Луїджі Ванвітелі (1700—1773) та Нікола Сальві (1697—1751).

Каплиця спочатку була побудована у Римі, освячена папою Бенедиктом XIV (15 грудня 1744 року) та 6 травня 1747 року Пантифік провів у ній месу. У вересні того ж року Мануель Перейра де Сампайю, посол Португалії при Священному Престолі, сприяв демонтажу каплиці та її транспортування трьома кораблями до Лісабону, де її знову зібрали в Сау Рохе, в колишній каплиці XVII століття. За монтажем наглядали Франческо Фелізіані та Паоло Нікколі (або Рікколі), а також італійський скульптор Алессандро Джусті (1715—1799).

Каплиця ввела в Португалію новий стиль — рококо.

Впроваджуються такі елементи, як фестони, гірлянди, ангели, які у поєднанні з класичною строгістю структурної композиції лягли в основу смаку, який задав тенденції португальської позолоченого різьблення по дереву.

Бічні панелі — Благовіщення та П'ятдесятниця — і центральна панель — Хрещення Христа — а також підлога (відбиває армілярну сферу) — мозаїки, чудові своїми нюансами та почуттям перспективи.

Дорогоцінні матеріали вимагались Португальський королівським двором; тому у Каплиці можна зустріти кілька видів декоративних каменів: лазурит, агат, алебастр, мармур з Каррари, аметист, фіолетовий порфір, зелений порфір, французький біло-чорний, брекчія, діаспори та інші. Окрім різних мармурів та мозаїк, також була використана позолочена бронза, а на вівтарнй платформи — маркетрі з дорогоцінного дерева та слонової кістки.

Каплиця святого Іоанна Хрестителя — італійський (римський) витвір мистецтва, завершений та неповторний у своєму стилі.

Могила Франциска Трегіана

Під західним амвоном, між каплицями Святого Антонія та каплицею Богоматері Благочестя, знаходиться вертикальна гробниця (1548—1608), провідного англійського католицького .

Релікварні вівтарі

Колекція релікваріїв XVI—XVII століть Церкви Святого Роха сьогодні можна побачити у двох релікварійних вівтарях, Святих Мучеників (чоловіків) та Святих Мучеників (жінок). Багато з них пов'язані з Товариством Ісуса.

Більшість із релікваріїв — це подарунки Жоау де Борджіа (1533—1606), другого сина святого Франсіска Борджіа (1510—1572). Він був послом Кастилії за часів Філіпа II, Імператорського двору в Празі за часів Рудольфа II, а пізніше — Риму. Жоау вдалось зібрати першокласну колекцію реліквій з Риму, Угорщини, Богемії та Кельна, яку він повернув до Ескаріалу, де він склав акт дарування їх на користь Церкви Святого Роха в 1587 році. Натомість, вдячні єзуїти дозволили поховати Жоау та його дружину, а також їхніх нащадків у головній каплиці.

Релікварії, представлені у Церкві, — це здебільшого зброя, чоловічі та жіночі тулуби, урни, монстрації. Більшість із них, із своїми папськими грамотами, мають велику історичну та мистецьку цінність.

Вівтар Благовіщення

Невеликий Вівтар Благовіщення (в правому/східному трансепті) названий через картину Гаспара Діаша, яка тут знаходиться, «Благовіщенням Ангел Гавриїла до Діви Марії». Зруйнований у XVIII столітті, вівтар був відреставрований у 1890-х роках.

Антоніу де Кастру, священник Церкви Святого Роха, попросив збудувати цей вівтар як його усипальницю. Д. Антоніо помер 8 вересня 1632 року і похований тут разом зі своєю сім'єю та своїм викладачем з Коледжу Коїмбри, відомим філософом-єзуїтом Франциско Суаресом (1548—1617). Суарес відомий як попередник сучасних теорій міжнародного права.

Вівтар Пресвятої Трійці

Цей вівтар замовив у 1622 році Гонзало Пірес де Карвальо, наглядач Королівських (тобто громадських) Робіт, та його дружина Каміла де Норонья як свою гробницю. Він був побудований у стилі маньєризму. Це найстаріша вціліла вівтарна частина в єзуїтській церкві в Португалії. У центрі — драматична скульптура, з чіткими бароковими характеристиками, Богоматері Милосердної, або П'єти, XVIII століття.

Вівтар Малюка

Центральною темою цього вівтаря XVII століття є ліжечко Ісуса. Гравійовані срібні ясла є релікварієм і містять фрагменти дерева з ліжечка із Санта-Марія-Маджоре в Римі, подаровані папою Климентом VIII (1592—1605) Жоау Альваресу, помічник Товариства Ісуса в Португалії.

Ризниця

Ризниця є однією з найбільш ранніх сакральних об'єктів, побудованих Товариством Ісуса, згідно з традиціями за Тридентським Собором.

Уздовж бічних стінок ризниці — два великі коштовні комоди XVII століття, виготовлені з жакаранди та палісандру, оздоблені ебеном та інкрустовані слоновою кісткою. Стіни майже повністю покриті трьома рядами цінних картин. Найнижчий ряд із двадцяти картин, що вважаються найважливішими, розповідає про чудеса з життя святого Франциска Ксав'єра, про його подорожі на Далекий Схід. Вони були створені португальським живописцем-маньєристом XVII століття Андре Рейнозу.

Стеля ризниці — склепіння, поділене на кесони, прикрашені фресками XVII століття, які містять емблеми з біблійними символами, згадують про Діву Марію.

Інші поховання

  • Ніколас Скерретт, архієпископ Туамський в Ірландії з 1580 по 1583 роки.

Примітки

  1. http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
  2. See A Ermida Manuelina de São Roque (Lisbon: Museu de São Roque, 1999), for details of the early shrine.
  3. This is attested to by the inscription on an old memorial stone now found near the Offices of the Brotherhood of St. Roch.
  4. Bodies have been found beneath the main church during archaeological excavations early in the 21st century, and beneath the Jesuit residence (now the Museu de São Roque) during its renovation in 2007.
  5. For the history of the development of the church, see Maria João Madeira Rodrigues, A Igreja de São Roque (Lisbon, 1980).
  6. The Jesuits did not want the main chapel in their churches to be visually restricted. They wanted the main altar as well as the pulpits to be clearly seen from all parts of the church. For the importance of São Roque's design, and its influence on other Portuguese churches around the world, see George Kubler, Portuguese Plain Architecture: Between Spices and Diamonds, 1521—1706 (Middletown, Ct., 1972).
  7. The Santa Casa da Misericórdia was created in 1498 by Queen (1458—1525), widow of King John II (reigned 1481—1495) and sister of the then king, (1495—1521) as a confraternity (Irmandade da Misericórda) with humanitarian purposes, especially the care of the poor, the sick, and of abandoned children. The original Santa Casa da Misericórdia was a dependency of the Igreja da Conceição-Velha to the east of the (Terreiro do Paço) After the earthquake of 1755 only the south façade was left standing; it was incorporated into the rebuilt Igreja da Conceição-Velha (Rua da Alfândega). See also Damião de Góis, Lisbon in the Renaissance, a new translation of the Urbis Olisiponis Descriptio by Jeffrey S. Ruth (New York: Italica Press, 1996).
  8. See Júlio Parra, Azulejos. Painéis do Século XVI ao Século XX (Lisbon: Santa Casa da Misericórdia / Museu de São Roque, 1994).
  9. Originally, because of the difficulty of safely spanning the 18-meter nave, the roof was to be vaulted, but Térzi altered the plan and instead the nave was spanned with oak imported from Germany.
  10. Jesuits had been using the trompe l'oeil technique in other churches at the time; in the case of São Roque, weak sand at the site may also have precluded a taller church with genuine barrel vaulting.
  11. See O Tecto di Igreja de São Roque. História, Conservação e Restauro (Lisbon: Santa Casa da Misericórdia / Museu de São Roque, 2002).
  12. is about 200 m north of São Roque. A former Franciscan monastery, it was given to the Lisbon Holy House of Mercy at the end of 1833 when the religious orders, convents and monasteries in Portugal were . It is still owned by the Holy House which uses it as a home for young girls.
  13. Fundo Musical, Século XVI ao Século XIX. (Lisbon: Santa Casa da Misericórdia / Arquivo Histórico, 1995).
  14. Francisco Lameira, O Retábulo da Companhia de Jesus em Portugal: 1619—1759 (Faro, 2006), p. 71.
  15. The composition's origin is the style, which would influence other altar pieces of the Society, mainly in the Alentejo (e.g., and ), but also at and in Madeira. See Robert C. Smith, A Talha em Portugal (Lisbon, 1962-63), pp. 58-61.
  16. Joaquim Oliveira Caetano, Pintura. Colecção de Pintura da Misericórdia de Lisboa, Século XVI ao Século XX (Lisbon: Santa Casa da Misericórdia / Museu de São Roque, 2000), no. 107 (vol. 1: 112).
  17. See Terisa Freitas morna, ed., Escultura. Colecção de Escultura da Misericórdia de Lisboa, Século XVI ao Século XX (Lisbon: Santa Casa da Misericórdia / Museu de São Roque, 2000), nos. 16-19 (pp. 60-63); Lameira, O Retábulo, p. 55.
  18. See Morna, Escultura: Madonna, no. 26 (p. 70); Evangelists, nos. 106—109 (pp. 135—136).
  19. There are seven paintings, two of which are attributed to Bento Coelho da Silveira(ca. 1630—1708): The Naming of Jesus (Circumcision), The Adoration of the Shepherds, The Annunciation, Calvary, The Resurrection, Pentecost, and The Assumption of Mary. See José Alberto Seabra Cavalho, Sete Imagens para o Calendário Litúrgico. As pinturas do altar-mor da Igreja de São Roque / Seven Pictures for the Liturgical Calendar. The Church of S. Roque main chapel tribune paintings (Lisbon, 2006), pp. 7-55. See also Caetano, Pintura, nos. 29-33, 132—133 (vol. 1: 50-53, 130—131).
  20. See Morna, Escultura: Gregory, no. 38 (p. 82); Our Lady, no. 77 (p. 112); Brigid, no. 37 (p. 81), Ecce Homo, no. 12(p. 56).
  21. See Caetano, Pintura, nos. 112—115 (vol. 1: 117—120). The attributed artist is Domingos da Cunha, the Cabrinha. The three martyrs are probably St. Paul Miki, St. John Soan de Goto, and St. Diogo (or James) Kisai (or Kizayemon), temporal coadjutor of the Jesuits in Japan.
  22. D. Tomás de Almeida was named bishop of in 1706, «Escrivão de puridade» to King John V in 1707, and bishop of in 1709. He was nominated by John V to be the first patriarch of Lisbon (1716) when Pope elevated the bishopric of Lisbon to patriarchal status. He was made a cardinal by Pope in 1737. See O Túmulo de D. Tomás de Almeida (Lisbon: Museu de São Roque, n.d.).
  23. Morna, Escultura, St. Anne and Mary, no. 10 (p. 54); Joachim, no. 35 (p. 79); Anne, no. 34 (p. 78).
  24. Silvia Ferreira and Maria João Coutinho, "José Rodrigues Ramalho (c. 1660—1721): Um Artista Barroco Lusófono na Casa professa de S. Roque, " Brotéria 159 (2004), pp. 165—194.
  25. Maria João Pereira Coutinho, «Os embutidos de mármore no património artístico da Misericórdia de Lisboa» in Património Arquitectónico. 1: Santa Casa da Misericórdia de Lisboa (Lisbon: Santa Casa da Misericórdia / Museu de São Roque, 2006) 131.
  26. Morna, Escultura, no. 110 (p. 130).
  27. Lameira, O Retábulo, p. 71.
  28. Morna, Escultura, no. 20 (p. 64).
  29. Caetano, Pintura, 1: 128 and 127 (nos. 125 and 124)
  30. A Ermida Manuelina, pp. 17-35.
  31. Morna, Escultura: Roch, no. 27 (p. 71); Sebastian, no. 22 (p. 66); James, no. 36 (p. 80); Evangelists and Peter and Paul, nos. 110—115 (pp. 137—139).
  32. See Caetano, Pintura, no. 11 (vol. 1: 32-33); A Ermida Manuelina, pp. 13 and 53.
  33. Flourished ca. 1575—1600. See Parra, Azulejos, no. 1. (pp. 26-27) and Alexandre Pais, O espólio azulejar nos palácios e conventos da Misericórdia de Lisboa, in Património Arquitectórico, 1: 139—142. The glazed tiles of the chapel show the beginnings of a new decorative period in Portuguese religious and civil buildings when the importance of interior decoration with glazed tiles was increasing.
  34. Lameira, O Retábulo, p. 67.
  35. Coutinho, «Os embutidos de mármore» in Património Arquitectónico, 1: 123—128.
  36. Lameira, O Retábulo, p. 65.
  37. Caetano, Pintura, 1: 115 (no. 110).
  38. Morna, Escultura, nos. 28-30 (pp. 72-74).
  39. Caetano, Pintura, 1: 78-79 (nos. 70 and 71).
  40. Morna, Escultura, no. 11 (p. 55).
  41. Caetano, Pintura, nos. 180 and 181 (2: 28-29). Vieira was originally known as Francisco Vieira de Matos.
  42. Lameira, O Retábulo, p. 61.
  43. Morna, Escultura: Calvary, no. 131 (p. 148); Pietà, mp/ 24 (p. 68).
  44. Morna, Escultura: Longius, no. 62 (p. 100); Veronica, no. 63 (p. 101).
  45. Caetano, Pintura, no. 247 (2: 86).
  46. Morna, Escultura, no. 140 (p. 155).
  47. Detailed studies of this chapel are found in Viterbo and d'Almeida; and more recently, Maria João Madeira Rodrigues, A Capela de S. João e as suas Colecções (Lisbon, 1988), translated as The Chapel of Saint John the Baptist and its Collections in São Roque Church, Lisbon (Lisbon, 1988).
  48. Giusti came to Lisbon specifically to help in the assembly of the chapel. He continued to work in Portugal, serving King John V. He participated in the construction of the convent at where he also founded a school of sculpture before returning to Rome in 1749.
  49. Vítor Serrão, História de Arte em Portugal. O Barroco (Lisbon, 2003), pp. 207—208.
  50. For more information on the various marbles used, see Helena Mantes, A Capela que veio de Roma (Lisbon: Santa Casa da Misericórdia de Lisboa / Museu de Sâo Roque, 2004), p. 8.
  51. The model was created in 1743 by the master wood-worker, Giuseppe Palms; the faux marble was painted by Giuseppe Focheti and Giuseppe Voyet while the miniature paintings were done by Gennaro Nicoletti. See Viterbo and d́Almeida, A Capella, pp. 75-77.
  52. The altars are named for the large paintings on these themes which used to hang above them. They are now in the Museu de São Roque; see Caetano, Peintura, nos. 23 and 24 (vol. 1: 42-45).
  53. D. João de Borja was the first count of Mayalde e de Ficalho in Portugal. He was married twice, first to Lorenza de Oñaz (grand-daughter of ’s brother), and later to D.a Francisca of Aragón y Barreto (of Portuguese origin).
  54. Francisco de Borja, fourth Duke of Gandía. He had married Leonor/Eleanor de Castro, the mother of D. João, in 1529, but she died in 1546, after which he joined the Jesuits (1551).
  55. Referred to above (Chancel). And see Avellar, "Espólio epigráfico, " in Património Arquitectónico, 1: 190.
  56. Many of the reliquaries are described in Vassallo e Silva, Esplendor e Devoção.
  57. See Caetano, Pintura, no. 10 (vol. 1: 31).
  58. This is not the (1500—1548) who was the Portuguese viceroy of India.
  59. This information on the founding of the chapel is found inscribed on a nearby stone plaque. Iesu. See Avellar, "Espólio epigráfico, " in Património Arquitectónico, 1: 182-3.
  60. In an 1808 plan, this altar is dedicated to the Holy Martyrs. See Avellar, "Espólio epigráfico, " in Património Arquitectónico, 1: 191; and Coutinho, "Os embutidos, " in Património Arquitectónico, 1: 120.
  61. See Lameira, O Retábulo, p. 57.
  62. See Morna, Escultura, no. 78 (p. 113).
  63. Vítor Serrão, A lenda de São Francisco Xavier pelo pintor André Reinoso: estudo histórico, estético e iconológico de um ciclo barroco existente na Sacristia da Igreja de São Roque (Lisbon, 1993; 2nd ed., Lisbon 2006); published in English as The Legend of St. Francis Xavier by the painter André Reinoso. Historical, aesthetic and iconological study of a series of Baroque paintings in the Sacristy of Igreja de São Roque (2nd ed.: Lisbon, 2006), pp. 23-29.
  64. Robert C. Smith, "Samuel Tibau and the Portuguese Ivory Inlaid Furniture of the Seventeenth Century, " Revista da Universidade de Coimbra, 21 (1971), 153—163.
  65. The subjects of this series of 20 paintings are listed in Serrão, A Lenda do São Francisco Xavier and The Legend of Saint Francis Xavier; the whole series as well as each painting are described here in detail. See also António Meira Marques Henriques, São Francisco Xavier. Vida e Lenda / St. Francis Xavier. Life and Legend (Lisbon, 2006); and Caetano, Pintura, nos. 50-69 (vol. 1: 62-77).

Посилання

  • : IPA number: PT031106150012
  • Генеральне бюро національних будівель та пам'ятників[недоступне посилання]
  • Museu de São Roque at Google Cultural Institute [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cerkva Svyatogo Roha port Igreja de Sao Roque rimo katolicka cerkva v Lisaboni Portugaliya Ce bula z najrannishih yezuyitskih cerkov u portugalskomu sviti ta odna z pershih yezuyitskih cerkov u sviti zagalom Budivlya sluzhila cerkvoyu yezuyitam u Portugaliyi ponad 200 rokiv do togo yak z ciyeyi krayini Pislya zemletrusu 1755 roku v Lisaboni cerkva ta yiyi pribudovi buli peredani shob zaminiti yih zrujnovanu Cerkva Svyatogo RohaIgreja de Sao RoqueSao Roque Facade jpg38 42 48 pn sh 9 08 36 zh d 38 71355500002777461 pn sh 9 143371000028 zh d 38 71355500002777461 9 143371000028 Koordinati 38 42 48 pn sh 9 08 36 zh d 38 71355500002777461 pn sh 9 143371000028 zh d 38 71355500002777461 9 143371000028Tip sporudicerkva d i kulturna spadshina 1 Roztashuvannya Portugaliya 1 d 1 ArhitektorFilippo TerziStilbarokoNalezhnistYeparhiyaLisabonskij patriarhatStanNacionalna pam yatka Portugaliyi d EponimRoh MonpelyeskijPrisvyachennyaRoh MonpelyeskijCerkva Svyatogo Roha Portugaliya Cerkva Svyatogo Roha u Vikishovishi Cerkva Svyatogo Roha bula odniyeyu z nebagatoh budivel u Lisaboni yaka perezhila zemletrus vidnosno neushkodzhenoyu Zbudovana v XVI stolitti pershoyu yezuyitskoyu cerkvoyu vona sproyektovana v stili cerkva auditoriya specialno dlya propovidi Vona mistit nizku kaplic bilshist u stili baroko pochatku XVII stolittya Najvidomisha kaplicya kaplicya svyatogo Ioanna Hrestitelya XVIII Capela de Sao Joao Baptista proyekt italijskogo arhitektora Nikoli Salvi ta Luyidzhi Vanvitelli pobudovana u Rimi z bagatoh dorogocinnih kameniv yaka piznishe bula rozibrana ta rekonstrujovana u Sau Rohe na toj chas ce bula najdorozhcha kaplicya v Yevropi IstoriyaCerkva Svyatogo Roha na azulyezhui pochatku XVII stolittya Plan Cerkvi Svyatogo Roha U 1505 r Lisabon buv oslablenij chumoyu yaka distalasya mista korablem z Italiyi Korol i sud navit buli zmusheni na deyakij chas tikati z Lisabonu Miscevist Sau Rohe za miskimi stinami nini miscevist vidoma yak stala kladovishem dlya zhertv chumi Vodnochas korol Portugaliyi Manuel I pravlinnya 1495 1521 zveliv dopraviti z Veneciyi moshi Svyatogo Roha pokrovitelya zhertv chumi Relikviya bula nadislana venecianskim uryadom i bula provedena procesiyeyu na goru do kladovisha zhertv chumi Todi meshkanci Lisabona virishili sporuditi svyatilishe na tij miscevosti abi rozmistiti relikviyu budivnictvo bulo rozpochate 24 bereznya 1506 r a hram vidkrito 25 lyutogo 1515 r Cej rannij hram zgidno z serednovichnoyu tradiciyeyu oriyentuvavsya iz zahodu na shid Dvir chumi dlya pohovannya zhertv chumi primikav do svyatini i buv oficijno vidkritij 24 travnya 1527 roku yepiskopom Ambrosiu Priblizno v toj zhe chas bulo zasnovano Bratstvo svyatogo Roha dlya naglyadu j opiki nad hramom Do jogo skladu vhodili lyudi z usih klasiv Bratstvo isnuye i sogodni ta pidtrimuye kaplicyu Svyatogo Roha 1540 roku pislya zasnuvannya Tovaristva Isusa v 1530 h rr korol Zhuan III 1521 1557 zaprosiv yih priyihati do Lisabonu i v tomu zh roci pribuli pershi yezuyiti Voni oselilisya spochatku v Shpitali Rial de Todush ush Santush a zgodom u koledzhi Sau Antu de zaraz znahoditsya likarnya de Sau Zhoze Odnak nezabarom voni pochali shukati bilshu bilsh postijnu lokaciyu dlya svoyeyi osnovnoyi cerkvi i vpodobali svyatinyu Svyatogo Roha Pislya trivalih peregovoriv Zhuan III organizuvav peredannya svyatini yezuyitam Odnak ugoda z Bratstvom peredbachala stvorennya kaplici dlya Svyatogo Roha v novij budivli ta zberezhennya svyatogo Roha yak pokrovitelya novoyi cerkvi Svyatinya perejshla u vlasnist Tovaristva 1 zhovtnya 1553 roku na ceremoniyi na yakij propoviduvav Francisko Bordzha 1510 1572 Nevelika kaplicya bula nedostatnoyu dlya yezuyitiv tomu vidrazu zh pochalosya planuvannya novoyi cerkovnoyi sporudi Korol hotiv monumentalnoyi sporudi z troma nefami ale Tovaristvo pidtrimuvalo plan yakij bilshe vidpovidav principam progoloshenim Tridentskim soborom pidkreslyuyuchi prostotu ta funkcionalnist Pershij kamin buv zakladenij u 1555 roci ale budivlya bula pereroblena ta rozshirena ninishnya versiya u 1565 roci Korolivskij arhitektor 1557 1575 keruvav robotami z 1566 po 1575 roki do rivnya vnutrishnogo karniza Robotu zgodom prodovzhuvav jogo pleminnik 1570 1624 takozh korolivskij arhitektor Budivlya bula zavershena Filipe Terzi 1520 1597 korolivskim arhitektorom korolya Ispaniyi ta Portugaliyi Filipa II 1580 1598 Terzi modifikuvav fasad steli dah ta vnutrishnye ozdoblennya U toj chas yak kaplichka oriyentuvalasya iz zahodu na shid nova cerkva oriyentuvalasya z pivdnya na pivnich Plan cerkvi prostij yedina shiroka nava negliboka apsida praktichno vidsutnij transept i pidnyati amvoni mizh vbudovanimi galereyami nad bichnimi kaplicyami Cej stil cerkva auditoriyi idealna dlya propovidi stav shiroko vidomij yak yezuyitskij stil i shiroko kopiyuvalasya po vsij Portugaliyi ta v portugalskih kolonialnih mistah Braziliyi ta na Dalekomu Shodi Prostij i chistij zovnishnij viglyad cerkvi harakternij dlya portugalskogo prostogo stilyu estilo chao kontrastuye z prikrashenim barokovim inter yerom z jogo glazurovanimi kahlyami pozolochenimi virobami z dereva riznokolorovimi statuyami ta kartinami napisanimi olijnimi farbami U 1759 roci yezuyiti prichetni do zakolotu dvoryanstva proti korolya Zhoze I ta jogo prem yer ministra markiza Pombala 1699 1782 buli vislani z portugalskoyi teritoriyi Pombalom a Cerkva Svyatogo Roha bula konfiskovana razom iz pribudovami ta rezidenciyami Cherez dev yat rokiv Korolivskoyu hartiyeyu vid 8 lyutogo 1768 roku vlasnist bula peredana Lisabonskomu Svyatomu Domu Miloserdya ta administrativni budivli buli zrujnovani zemletrusom 1755 roku Lisabonskomu Svyatij Dim Miloserdya i dosi ye vlasnikom Cerkvi yaka prodovzhuye funkcionuvati a chastina rezidenciyi yezuyitiv pracyuye yak port Museu de Sao Roque naprikinci XIX stolittya Inshi chastini kompleksu a takozh piznishi sporudi zvedeni poruch iz cerkvoyu dosi funkcionuyut yak shtab kvartira Svyatogo Domu Zagalni ozdoblennyaInter yer Cerkvi golovnij vivtar Tromplej na steli Cerkvi u stili manyerizmu Ozdoblennya Cerkvi Svyatogo Roha ye rezultatom dekilkoh faz robit u XVII XVIII stolit i vidbivaye ideali abo Tovaristva Isusa abo yak u vipadku z kaplicyami vidpovidnih bratstv Zagalni dekorativni fazi manyeristichni kaplici Svyatogo Franciska Ksav ye Svyatogo simejstva rannye baroko kaplicya Svyatogo Tayinstva piznye baroko kaplici Bogomateri vchennya ta Bogomateri blagochestya ta rimskogo baroko 1740 h rokiv kaplicya Ioanna Hrestitelya Rekonstrukciya HIH stolittya vklyuchaye budivnictvo horovoyi galereyi nad golovnim vhodom de vstanovleno organ Rizni chastini cerkvi napriklad stini pid horovoyu galereyeyu ta na transepti prikrasheni kahlyami z regionu Triana v Sevilyi ta datuyutsya tradiciyeyu 1596 roku Inshih chastini hramu ozdoblyuvali botanichnimi elementami volyutami yangolami simvolami Strasti ta monogramoyu Tovaristva Isusa IHS U nishah nad dvoma amvonami bili marmurovi statuyi chotiroh yevangelistiv Navkolo verhnoyi chastini navi yezuyitskij zhivopisec pochatku XVII stolittya olijnimi farbami po kolu zobraziv zhittya Ignatiya Lojoli bl 1491 1556 rr zasnovnika Tovaristva Isusa Pofarbovana stelya navi yavlyaye soboyu tromplej yakij stvoryuye ilyuziyu cilindrichnogo sklepinnya sho pidtrimuyetsya chotirma velikimi arkami vkritimi volyutami ta inshimi dekorativnimi elementami Mizh arkami namalovani kvadratni balkoni a nad cimi balkonami tri velichezni kupoli sho pidijmayutsya na kilcyah vidkritih arok i kolon Bilshu chastinu cogo mizh 1584 ta 1586 rokami bulo stvoreno hudozhnikom Francisko Venegasa 1578 1590 korolivskij hudozhnik korolya Filipa III Yezuyiti dodali velikij centralnij medaljon Slava Hresta a takozh 8 velikih kartin ta 12 monohromnih panno iz zobrazhennyam biblijnih podij Stelya bilya perednoyi chastini cerkvi bula poshkodzhena pid chas zemletrusu 1755 roku yiyi dovelos perebudovuvati ta perefarbovuvati Vsya stelya bula vidrestavrovana v 2001 roci farbu ochistili abo vidremontuvali Barokovij organ z 1694 trubami pobudovanij u 1784 roci spochatku buv vstanovlenij u monastirskij cerkvi Sau Pedru de Alkantara Prote u 1840 h rokah jogo perenesli do Cerkvi Svyatogo Roha de vin buv vstanovlenij na shidnomu transepti povnistyu zatemnyuyuchi vivtar Blagovishennya u horovu galereyu perenesenij u 1890 h rokah Istotno perebudovanij kilka raziv Presbiterij kaplici ta vivtariCerkva skladayetsya z presbiteriyu vosmi golovnih bichnih kaplic a takozh p yat inshih vivtariv u transeptah Presbiterij Presbiterij Robotu rizblennya pozoloti ta obbivki presbiteriyu zamovili tri chleni Tovaristva Isusa Rizblennya zajnyalo tri roki 1625 1628 Dizajn vivtarnoyi chastini pripisuyetsya Teodosiu de Friashu a rizblennya majstru Zheronimu Korreya Kompoziciya vivtarnoyi chastini z dovgimi proporciyami ta dekorativnoyu strimanistyu vklyuchaye parni korinfski koloni vstanovleni u dva rivni Nizhnya tretina kozhnoyi koloni prikrashena girlyandami z akantu volyut ta zavislimi ob yektami Vivtarna chastina ye odniyeyu iz najvazhlivishih u yezuyitskij tradiciyi zasnovnik Tovaristva ta jogo svyati Ignatij Lojola Francisk Ksav ye Alojzij Gonzaga ta Fransisko Bordzha predstavleni u chotiroh nishah statuyami vstavlenimi v 1630 roci yaku ne tak davno pochali pripisuvati portugalskomu skulptoru 1604 1667 U centralnij nishi nizhnoyi chastini vivtarnoyi chastini rozmishena statuya Madonni ta ditini XVII stolittya z m yakoyi derevini Poperedu stoyat derev yani vkriti sriblom statuyi chotiroh yevangelistiv Na verhnomu rivni roztashovana nisha dlya ekspoziciyi Tayinstva prestol harakternij portugalskij vinahid zazvichaj vkritij rozpisom olijnimi farbami na yakomu zobrazheno sceni z Novogo Zavitu yaka zminyuyetsya vidpovidno do religijnogo sezonu Praktika zmini scenografiyi Visokogo Vivtarya bula novovvedennyam yezuyitiv Prestol u Cerkvi Svyatogo Roha zazvichaj ne vidno publici buv odnim z pershih postijnih prestoliv stvorenih u Portugaliyi Vin skladayetsya z shesti korinfskih kolon ta chotiroh arok kruglih geometrichnih elementiv ta dvoh velikih rizblenih ta pozolochenih bichnih panelej iz simvolichnimi derevami v relyefi Ce utvoryuye svogo rodu piramidu na dekilkoh rivnyah Bichni stini sho pidtrimuyut sklepinnya nad vivtarem prikrasheni chotirma nishami zi statuyami po dvi z kozhnogo boku svyatij Grigorij Chudotvorec ta Bogomater Zachattya i Svyatoyi Brigidi Shvedskoyi ta Echche Gomo Pozadu bilya cih bichnih stin chotiri kartini iz zobrazhennyam svyatih Stanislava Kostki Pavla Miki Ioanna Muchenika ta Diogu Muchenika Ostanni troye ye svyatinyami yezuyitami zamuchenimi v Nagasaki Yaponiya u 1597 roci U centri pered presbiteriyem znahoditsya sklep pershogo Lisabonskogo patriarha Tomasha de Almejdi Sklep svinceva korobka pokrita sirim marmurovim nadgrobkom iz midnim vkraplennyam napisom ta gerbom Almejdi uvinchana tiaroyu patriarha Pravo buti pohovanim u sklepi zbudovanij pid Visokim Vivtarem ulo nadano Zhoao de Borha ta jogo rodini Zhoao de Borha yakij pomer 3 veresnya 1606 roku v Eskoriali v Ispaniyi zigrav vazhlivu rol v istoriyi Cerkvi Svyatogo Roha stvorivshi kolekciyu relikvariyiv yaku vin vreshti podaruvav cerkvi chastina z yakih vistavlena u relikvarijskih vivtaryah Kaplici Kaplicya Najsvyatishogo Tayinstva Kaplicya Svyatogo simejstva Kaplicya Svyatogo Antoniya mogila Franciska Tregijskogo ta kaplicya Bogomateri Blagochestya Kaplicya Bogomateri blagochestya Kaplicya Bogomateri Vchennya Budivnictvo ciyeyi kaplici persha kaplicya pravoruch vid navi rozpochate 1 kvitnya 1634 roku kontrolyuvalo Bratstvo Bogomateri Vchennya yake skladalosya zdebilshogo z majstriv ta remisnikiv Golovne zobrazhennya u vivtarnomu tvori zobrazhennya na derevi Svyatoyi Anni z Divoyu Mariyeyu na rukah zobrazhennya vidome yak Bogomatir Vchenn naprikinci XVI stolittya Livoruch ta pravoruch skulpturi stih Joakima ta Anni batkiv Divi Mariyi Hocha pobudovana she u XVII stolitti teperishnye ozdoblennya harakterne dlya portugalskogo baroko vidomogo yak nacionalnij stil abo estilo national pershoyi polovini XVIII stolittya Pozolochene rizblennya pripisuyut pokrivaye vsyu vnutrishnyu poverhnyu vklyuchayuchi stelyu Dlya nogo harakterni populyarni portugalski motivi grona ta listya vinogradu ptahi ta nemovlyata Na panelyah z brekchiyi ta na vivtar proslidkovuyutsya botanichni zoologichni antropomorfni geometrichni ta alegorichni motivi vikonani majstrami masonami Manuelem Antunesom i Zhoau Tejshejroyu 1690 r Skulptura za sklom pid vivtarem Hristos u smerti ta datuyetsya XVIII stolittyam Kaplicya svyatogo Franciska Ksav yera Druga kaplicya pravoruch sho vshanovuvala rannih yezuyitskih misioneriv v Indiyi ta na Dalekomu Shodi svyatogo Franciska Ksav yera 1506 1552 takozh bula zvedena v 1634 roci YiYi ozdoblennya sho datuyetsya pershoyu polovinoyu 17 stolittya harakterne dlya manyeristskogo periodu klasichne chiste ta vrivnovazhene Vivtarna chastina pripisuyetsya majstru rizbyaru Na nomu zobrazhennya Ksav yera u XVII stolitti z m yakoyi derevini i flankovano parami korinfskih kolon nizhnya tretina yakih a takozh frizi mizh kolonami virizani ta pozolocheni Dvi kartini maslom na bichnih stinah hudozhnik Zhoze de Avelaru Rebelo zobrazhuyut papu Pavla III yakij prijmaye svyatogo Franciska Ksav yera ta jogo tovarishiv ta svyatogo Franciska Ksav yera yakogo blagoslovlyaye korol Zhuan III na dorogu do Indiyi v 1541 roci Kaplicya Svyatogo Roha Cya kaplicya tretya kaplicya pravoruch datuyetsya drugoyu polovinoyu XVI stolittya z chasiv budivnictva yezuyitskoyi cerkvi Za tradiciyeyu vivtar stoyit na misci apsidi kaplici chasiv chumi Kaplicya dosi u vidomstvi Bratstva Svyatogo Roha Cya kaplicya vidriznyayetsya vid inshih klasichna za strukturoyu ta poyednuye v sobi geometrichni arhitekturni elementi YiYi dekor vidbivaye togochasnij smak vikoristovuyuchi elementi Nacionalnogo stilyu Tip pozolochenogo rizblennya zoloti elementi na bilomu tli unikalnij v ozdoblenni cerkvi Vivtarna chastina bula zavershena u 1707 roci zaminivshi poperednyu U centralnij nishi roztashovana statuya Svyatogo Roha vikonana z m yakogo dereva yaka za tradiciyeyu ye tochno zavvishki samogo Svyatogo 140 sm Do vivtarnoyi chastini takozh nalezhat skulpturi svyatogo Yakova ta svyatogo Sevastiana a takozh shist derevnih statuetok u chotiroh yevangelistiv i svyatih Petra i Pavla Kartina na livij bichnij stini Poyava angela do Svyatogo Roha kin XVI st vvazhayetsya odniyeyu z najkrashih robit hudozhnika manyerista Gaspara Diasha bl 1560 1590 rr Stini kaplici pokriti plitkoyu majoliki datovanoyu 1584 roku i pidpisani Francishku de Matushom Voni poyednuyut stilizovani naturalistichni zobrazhennya z geometrichnimi vizerunkami ta ikonografichnimi elementami pov yazanimi zi Svyatim Rohom Kaplicya Najsvyatishogo Tayinstva Chetverta kaplicya pravoruch bula zasnovana v 1636 roci Spochatku vona bula prisvyachena Bogomateri Uspinnya a potim Bogomateri Zachattya i Dopomogi Tim Hto Pri Smerti Svyate Tayinstvo bulo pereneseno u cyu kaplicyu z Visokogo vivtarya Ninishnye ozdoblennya datuyetsya kincem XVII pochatkom XVIII st Vivtarna chastina robota lisabonskogo majstera rizbyara Matiasha Rodrigesa de Karvalo Nizhnya chastina stin z brekchiyi bula zakinchena u 1719 roci Kaplicya Svyatoyi Rodini Cya kaplicya persha kaplicya livoruch 1634 r nalezhala shlyahetnij rodini Klasichnij stil kaplici shozhij na stil presbiteriyu Vivtarna chastina takozh pripisuyetsya Zheronimu de Kornejra ta kartina v nomu Isus sered likariv pripisuyetsya Zhoze Avelaru Rebelo tut znahodyatsya skulpturi Isusa Mariyi ta Josifa Dvi kartini na bokovih stinah Pokloninnya volhviv ta Pokloninnya pastuhiv roboti hudozhnika rannogo baroko Andre Rejnoso aktivna diyalnist 1623 1641 rr Kaplicya Svyatogo Antoniya Druga kaplicya zliva prisvyachena svyatomu Antoniyu Paduanskomu bl 1195 1231 bula zasnovana Pedro Machadu de Britu yakij zalishiv zapovit z prohannyam pohovati tut jogo samogo ta jogo nashadkiv Kapdlicyabuv pobudovana v 1635 roci ale chastkovo zrujnovana v rezultati zemletrusu 1755 roku Ozdoblena u rannomu klasichnomu stili z elementami baroko XVIII stolittya ta deyakimi zminami vnesenimi restavraciyeyu u XIX stolitti Riznokolorova statuya svyatogo Antoniya vikonana z m yakoyi derevini epohi manyerizmu Na bichnih stinah znahodyatsya dvi kartini XVIII stolittya Viyejri Luzitanu 1699 1783 korolivskogo zhivopiscya korolya Zhuana V Svyatij Antonij yakij propoviduye ribi i Spokusi svyatogo Antoniya ta jogo Bachennya Bogorodici Kaplicya Bogomateri Blagochestya Cya kaplicya tretya livoruch misce pohovannya yiyi zasnovnika Martima Gonzalvesa da Kamara 1539 1613 korolivskogo chinovnika korolya Sebashtiana Za budivnictvom ta ozdoblennyam ciyeyi kaplici 1686 1711 naglyadalo Bratstvo Bogomateri Blagochestya Vivtarna chastina datuyetsya 1708 rokom i ye robotoyu majstra rizbyara Bentu da Fonzeki de Azevedu Centralne zobrazhennya Golgofa navkolo yakogo angeli z m yakoyi derevini na barelyefnomu tli zroblenomu z gipsu rozpisanomu temperoyu ta pozolotoyu sho jmovirno vidtvoryuye Yerusalim U kaplici prekrasna skulptura p yeti XVII stolittya vikonana z m yakoyi derevini Nishi zi skulpturami svyatih XVIII stolittya Longin pravoruch ta Veronika livoruch z bokiv vhidnoyi arki Ce bulo innovacijno i pospriyalo viniknennyu teatralnogo smaku v ozdoblenni cerkov u Portugaliyi U cij kompoziciyi svyati diyut yak glyadachi centralnoyi sceni Golgofa ta Pyeta na malovnichomu tli namalovanomu na paneli sho zakrivaye vivtarnu chastinu Monumentalnij sakrarium iz kartinoyu Bozhoyi Materi Bozhoyi ta merezhivom angeliv sho otochuyut promeni vid rozp yattya ye tipovimi elementami lisabonskoyi shkoli ozdoblennya U skli pid vivtarem skulptura Bogomateri Shaslivoyi Smerti HIH stolittya Cya kaplicya vidbivayevpliv italijskogo baroko ta odnochasno perehid mizh portugalskim manyerizmom u jogo ostannij fazi ta nastupnim stilem tipovim dlya periodu pravlinnya Zhoana V Oformlennya Kapcili malo znachnij vpliv na ozdoblennya ta kompoziciyu kilkoh inshih vazhlivih kaplic v inshih mistah krayini Kaplicya Ioanna Hrestitelya Mozayichna pidloga kaplici Ioanna Hrestitelya Armilyarna sfera bula nacionalnim simvolom Portugaliyi z chasiv pravlinnya korolya Manuelya I alyuziya na portugalsku epohu vidkrittya Kaplicya bula zamovlena v 1740 roci korolem Zhuanom V Vvazhalas najdorozhchoyu kapliceyu v Yevropi pobudovana vnaslidok nadhodzhennya zolota ta inshih bagatstv yaki pribuvali do Portugaliyi z Braziliyi Plan budivnictva ta materiali kontrolyuvali arhitektori Luyidzhi Vanviteli 1700 1773 ta Nikola Salvi 1697 1751 Kaplicya spochatku bula pobudovana u Rimi osvyachena papoyu Benediktom XIV 15 grudnya 1744 roku ta 6 travnya 1747 roku Pantifik proviv u nij mesu U veresni togo zh roku Manuel Perejra de Sampajyu posol Portugaliyi pri Svyashennomu Prestoli spriyav demontazhu kaplici ta yiyi transportuvannya troma korablyami do Lisabonu de yiyi znovu zibrali v Sau Rohe v kolishnij kaplici XVII stolittya Za montazhem naglyadali Franchesko Feliziani ta Paolo Nikkoli abo Rikkoli a takozh italijskij skulptor Alessandro Dzhusti 1715 1799 Kaplicya vvela v Portugaliyu novij stil rokoko Vprovadzhuyutsya taki elementi yak festoni girlyandi angeli yaki u poyednanni z klasichnoyu strogistyu strukturnoyi kompoziciyi lyagli v osnovu smaku yakij zadav tendenciyi portugalskoyi pozolochenogo rizblennya po derevu Bichni paneli Blagovishennya ta P yatdesyatnicya i centralna panel Hreshennya Hrista a takozh pidloga vidbivaye armilyarnu sferu mozayiki chudovi svoyimi nyuansami ta pochuttyam perspektivi Dorogocinni materiali vimagalis Portugalskij korolivskim dvorom tomu u Kaplici mozhna zustriti kilka vidiv dekorativnih kameniv lazurit agat alebastr marmur z Karrari ametist fioletovij porfir zelenij porfir francuzkij bilo chornij brekchiya diaspori ta inshi Okrim riznih marmuriv ta mozayik takozh bula vikoristana pozolochena bronza a na vivtarnj platformi marketri z dorogocinnogo dereva ta slonovoyi kistki Kaplicya svyatogo Ioanna Hrestitelya italijskij rimskij vitvir mistectva zavershenij ta nepovtornij u svoyemu stili Mogila Franciska Tregiana Pid zahidnim amvonom mizh kaplicyami Svyatogo Antoniya ta kapliceyu Bogomateri Blagochestya znahoditsya vertikalna grobnicya 1548 1608 providnogo anglijskogo katolickogo Relikvarni vivtari Kolekciya relikvariyiv XVI XVII stolit Cerkvi Svyatogo Roha sogodni mozhna pobachiti u dvoh relikvarijnih vivtaryah Svyatih Muchenikiv cholovikiv ta Svyatih Muchenikiv zhinok Bagato z nih pov yazani z Tovaristvom Isusa Bilshist iz relikvariyiv ce podarunki Zhoau de Bordzhia 1533 1606 drugogo sina svyatogo Fransiska Bordzhia 1510 1572 Vin buv poslom Kastiliyi za chasiv Filipa II Imperatorskogo dvoru v Prazi za chasiv Rudolfa II a piznishe Rimu Zhoau vdalos zibrati pershoklasnu kolekciyu relikvij z Rimu Ugorshini Bogemiyi ta Kelna yaku vin povernuv do Eskarialu de vin sklav akt daruvannya yih na korist Cerkvi Svyatogo Roha v 1587 roci Natomist vdyachni yezuyiti dozvolili pohovati Zhoau ta jogo druzhinu a takozh yihnih nashadkiv u golovnij kaplici Relikvariyi predstavleni u Cerkvi ce zdebilshogo zbroya cholovichi ta zhinochi tulubi urni monstraciyi Bilshist iz nih iz svoyimi papskimi gramotami mayut veliku istorichnu ta mistecku cinnist Vivtar Blagovishennya Nevelikij Vivtar Blagovishennya v pravomu shidnomu transepti nazvanij cherez kartinu Gaspara Diasha yaka tut znahoditsya Blagovishennyam Angel Gavriyila do Divi Mariyi Zrujnovanij u XVIII stolitti vivtar buv vidrestavrovanij u 1890 h rokah Antoniu de Kastru svyashennik Cerkvi Svyatogo Roha poprosiv zbuduvati cej vivtar yak jogo usipalnicyu D Antonio pomer 8 veresnya 1632 roku i pohovanij tut razom zi svoyeyu sim yeyu ta svoyim vikladachem z Koledzhu Koyimbri vidomim filosofom yezuyitom Francisko Suaresom 1548 1617 Suares vidomij yak poperednik suchasnih teorij mizhnarodnogo prava Vivtar Presvyatoyi Trijci Cej vivtar zamoviv u 1622 roci Gonzalo Pires de Karvalo naglyadach Korolivskih tobto gromadskih Robit ta jogo druzhina Kamila de Noronya yak svoyu grobnicyu Vin buv pobudovanij u stili manyerizmu Ce najstarisha vcilila vivtarna chastina v yezuyitskij cerkvi v Portugaliyi U centri dramatichna skulptura z chitkimi barokovimi harakteristikami Bogomateri Miloserdnoyi abo P yeti XVIII stolittya Vivtar Malyuka Centralnoyu temoyu cogo vivtarya XVII stolittya ye lizhechko Isusa Gravijovani sribni yasla ye relikvariyem i mistyat fragmenti dereva z lizhechka iz Santa Mariya Madzhore v Rimi podarovani papoyu Klimentom VIII 1592 1605 Zhoau Alvaresu pomichnik Tovaristva Isusa v Portugaliyi Riznicya Riznicya ye odniyeyu z najbilsh rannih sakralnih ob yektiv pobudovanih Tovaristvom Isusa zgidno z tradiciyami za Tridentskim Soborom Uzdovzh bichnih stinok riznici dva veliki koshtovni komodi XVII stolittya vigotovleni z zhakarandi ta palisandru ozdobleni ebenom ta inkrustovani slonovoyu kistkoyu Stini majzhe povnistyu pokriti troma ryadami cinnih kartin Najnizhchij ryad iz dvadcyati kartin sho vvazhayutsya najvazhlivishimi rozpovidaye pro chudesa z zhittya svyatogo Franciska Ksav yera pro jogo podorozhi na Dalekij Shid Voni buli stvoreni portugalskim zhivopiscem manyeristom XVII stolittya Andre Rejnozu Stelya riznici sklepinnya podilene na kesoni prikrasheni freskami XVII stolittya yaki mistyat emblemi z biblijnimi simvolami zgaduyut pro Divu Mariyu Inshi pohovannyaNikolas Skerrett arhiyepiskop Tuamskij v Irlandiyi z 1580 po 1583 roki Primitkihttp www wikilovesmonuments org pt See A Ermida Manuelina de Sao Roque Lisbon Museu de Sao Roque 1999 for details of the early shrine This is attested to by the inscription on an old memorial stone now found near the Offices of the Brotherhood of St Roch Bodies have been found beneath the main church during archaeological excavations early in the 21st century and beneath the Jesuit residence now the Museu de Sao Roque during its renovation in 2007 For the history of the development of the church see Maria Joao Madeira Rodrigues A Igreja de Sao Roque Lisbon 1980 The Jesuits did not want the main chapel in their churches to be visually restricted They wanted the main altar as well as the pulpits to be clearly seen from all parts of the church For the importance of Sao Roque s design and its influence on other Portuguese churches around the world see George Kubler Portuguese Plain Architecture Between Spices and Diamonds 1521 1706 Middletown Ct 1972 The Santa Casa da Misericordia was created in 1498 by Queen 1458 1525 widow of King John II reigned 1481 1495 and sister of the then king 1495 1521 as a confraternity Irmandade da Misericorda with humanitarian purposes especially the care of the poor the sick and of abandoned children The original Santa Casa da Misericordia was a dependency of the Igreja da Conceicao Velha to the east of the Terreiro do Paco After the earthquake of 1755 only the south facade was left standing it was incorporated into the rebuilt Igreja da Conceicao Velha Rua da Alfandega See also Damiao de Gois Lisbon in the Renaissance a new translation of the Urbis Olisiponis Descriptio by Jeffrey S Ruth New York Italica Press 1996 See Julio Parra Azulejos Paineis do Seculo XVI ao Seculo XX Lisbon Santa Casa da Misericordia Museu de Sao Roque 1994 Originally because of the difficulty of safely spanning the 18 meter nave the roof was to be vaulted but Terzi altered the plan and instead the nave was spanned with oak imported from Germany Jesuits had been using the trompe l oeil technique in other churches at the time in the case of Sao Roque weak sand at the site may also have precluded a taller church with genuine barrel vaulting See O Tecto di Igreja de Sao Roque Historia Conservacao e Restauro Lisbon Santa Casa da Misericordia Museu de Sao Roque 2002 is about 200 m north of Sao Roque A former Franciscan monastery it was given to the Lisbon Holy House of Mercy at the end of 1833 when the religious orders convents and monasteries in Portugal were It is still owned by the Holy House which uses it as a home for young girls Fundo Musical Seculo XVI ao Seculo XIX Lisbon Santa Casa da Misericordia Arquivo Historico 1995 Francisco Lameira O Retabulo da Companhia de Jesus em Portugal 1619 1759 Faro 2006 p 71 The composition s origin is the style which would influence other altar pieces of the Society mainly in the Alentejo e g and but also at and in Madeira See Robert C Smith A Talha em Portugal Lisbon 1962 63 pp 58 61 Joaquim Oliveira Caetano Pintura Coleccao de Pintura da Misericordia de Lisboa Seculo XVI ao Seculo XX Lisbon Santa Casa da Misericordia Museu de Sao Roque 2000 no 107 vol 1 112 See Terisa Freitas morna ed Escultura Coleccao de Escultura da Misericordia de Lisboa Seculo XVI ao Seculo XX Lisbon Santa Casa da Misericordia Museu de Sao Roque 2000 nos 16 19 pp 60 63 Lameira O Retabulo p 55 See Morna Escultura Madonna no 26 p 70 Evangelists nos 106 109 pp 135 136 There are seven paintings two of which are attributed to Bento Coelho da Silveira ca 1630 1708 The Naming of Jesus Circumcision The Adoration of the Shepherds The Annunciation Calvary The Resurrection Pentecost and The Assumption of Mary See Jose Alberto Seabra Cavalho Sete Imagens para o Calendario Liturgico As pinturas do altar mor da Igreja de Sao Roque Seven Pictures for the Liturgical Calendar The Church of S Roque main chapel tribune paintings Lisbon 2006 pp 7 55 See also Caetano Pintura nos 29 33 132 133 vol 1 50 53 130 131 See Morna Escultura Gregory no 38 p 82 Our Lady no 77 p 112 Brigid no 37 p 81 Ecce Homo no 12 p 56 See Caetano Pintura nos 112 115 vol 1 117 120 The attributed artist is Domingos da Cunha the Cabrinha The three martyrs are probably St Paul Miki St John Soan de Goto and St Diogo or James Kisai or Kizayemon temporal coadjutor of the Jesuits in Japan D Tomas de Almeida was named bishop of in 1706 Escrivao de puridade to King John V in 1707 and bishop of in 1709 He was nominated by John V to be the first patriarch of Lisbon 1716 when Pope elevated the bishopric of Lisbon to patriarchal status He was made a cardinal by Pope in 1737 See O Tumulo de D Tomas de Almeida Lisbon Museu de Sao Roque n d Morna Escultura St Anne and Mary no 10 p 54 Joachim no 35 p 79 Anne no 34 p 78 Silvia Ferreira and Maria Joao Coutinho Jose Rodrigues Ramalho c 1660 1721 Um Artista Barroco Lusofono na Casa professa de S Roque Broteria 159 2004 pp 165 194 Maria Joao Pereira Coutinho Os embutidos de marmore no patrimonio artistico da Misericordia de Lisboa in Patrimonio Arquitectonico 1 Santa Casa da Misericordia de Lisboa Lisbon Santa Casa da Misericordia Museu de Sao Roque 2006 131 Morna Escultura no 110 p 130 Lameira O Retabulo p 71 Morna Escultura no 20 p 64 Caetano Pintura 1 128 and 127 nos 125 and 124 A Ermida Manuelina pp 17 35 Morna Escultura Roch no 27 p 71 Sebastian no 22 p 66 James no 36 p 80 Evangelists and Peter and Paul nos 110 115 pp 137 139 See Caetano Pintura no 11 vol 1 32 33 A Ermida Manuelina pp 13 and 53 Flourished ca 1575 1600 See Parra Azulejos no 1 pp 26 27 and Alexandre Pais O espolio azulejar nos palacios e conventos da Misericordia de Lisboa in Patrimonio Arquitectorico 1 139 142 The glazed tiles of the chapel show the beginnings of a new decorative period in Portuguese religious and civil buildings when the importance of interior decoration with glazed tiles was increasing Lameira O Retabulo p 67 Coutinho Os embutidos de marmore in Patrimonio Arquitectonico 1 123 128 Lameira O Retabulo p 65 Caetano Pintura 1 115 no 110 Morna Escultura nos 28 30 pp 72 74 Caetano Pintura 1 78 79 nos 70 and 71 Morna Escultura no 11 p 55 Caetano Pintura nos 180 and 181 2 28 29 Vieira was originally known as Francisco Vieira de Matos Lameira O Retabulo p 61 Morna Escultura Calvary no 131 p 148 Pieta mp 24 p 68 Morna Escultura Longius no 62 p 100 Veronica no 63 p 101 Caetano Pintura no 247 2 86 Morna Escultura no 140 p 155 Detailed studies of this chapel are found in Viterbo and d Almeida and more recently Maria Joao Madeira Rodrigues A Capela de S Joao e as suas Coleccoes Lisbon 1988 translated as The Chapel of Saint John the Baptist and its Collections in Sao Roque Church Lisbon Lisbon 1988 Giusti came to Lisbon specifically to help in the assembly of the chapel He continued to work in Portugal serving King John V He participated in the construction of the convent at where he also founded a school of sculpture before returning to Rome in 1749 Vitor Serrao Historia de Arte em Portugal O Barroco Lisbon 2003 pp 207 208 For more information on the various marbles used see Helena Mantes A Capela que veio de Roma Lisbon Santa Casa da Misericordia de Lisboa Museu de Sao Roque 2004 p 8 The model was created in 1743 by the master wood worker Giuseppe Palms the faux marble was painted by Giuseppe Focheti and Giuseppe Voyet while the miniature paintings were done by Gennaro Nicoletti See Viterbo and d Almeida A Capella pp 75 77 The altars are named for the large paintings on these themes which used to hang above them They are now in the Museu de Sao Roque see Caetano Peintura nos 23 and 24 vol 1 42 45 D Joao de Borja was the first count of Mayalde e de Ficalho in Portugal He was married twice first to Lorenza de Onaz grand daughter of s brother and later to D a Francisca of Aragon y Barreto of Portuguese origin Francisco de Borja fourth Duke of Gandia He had married Leonor Eleanor de Castro the mother of D Joao in 1529 but she died in 1546 after which he joined the Jesuits 1551 Referred to above Chancel And see Avellar Espolio epigrafico in Patrimonio Arquitectonico 1 190 Many of the reliquaries are described in Vassallo e Silva Esplendor e Devocao See Caetano Pintura no 10 vol 1 31 This is not the 1500 1548 who was the Portuguese viceroy of India This information on the founding of the chapel is found inscribed on a nearby stone plaque Iesu See Avellar Espolio epigrafico in Patrimonio Arquitectonico 1 182 3 In an 1808 plan this altar is dedicated to the Holy Martyrs See Avellar Espolio epigrafico in Patrimonio Arquitectonico 1 191 and Coutinho Os embutidos in Patrimonio Arquitectonico 1 120 See Lameira O Retabulo p 57 See Morna Escultura no 78 p 113 Vitor Serrao A lenda de Sao Francisco Xavier pelo pintor Andre Reinoso estudo historico estetico e iconologico de um ciclo barroco existente na Sacristia da Igreja de Sao Roque Lisbon 1993 2nd ed Lisbon 2006 published in English as The Legend of St Francis Xavier by the painter Andre Reinoso Historical aesthetic and iconological study of a series of Baroque paintings in the Sacristy of Igreja de Sao Roque 2nd ed Lisbon 2006 pp 23 29 Robert C Smith Samuel Tibau and the Portuguese Ivory Inlaid Furniture of the Seventeenth Century Revista da Universidade de Coimbra 21 1971 153 163 The subjects of this series of 20 paintings are listed in Serrao A Lenda do Sao Francisco Xavier and The Legend of Saint Francis Xavier the whole series as well as each painting are described here in detail See also Antonio Meira Marques Henriques Sao Francisco Xavier Vida e Lenda St Francis Xavier Life and Legend Lisbon 2006 and Caetano Pintura nos 50 69 vol 1 62 77 Posilannya IPA number PT031106150012 Generalne byuro nacionalnih budivel ta pam yatnikiv nedostupne posilannya Museu de Sao Roque at Google Cultural Institute 2 grudnya 2016 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ