Сосна чорна (Pinus nigra) — поширений вид сосни, що росте в усій Європі від Іспанії до Криму, також поширений у Малій Азії, на Кіпрі та у Атлаських горах. Росте на висотах від рівня моря до 2000 м, зазвичай 250—1600 м.
Європейська чорна сосна | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
Порядок: | Соснові (Pinales) |
Родина: | Соснові (Pinaceae) |
Рід: | Сосна (Pinus) |
Підрід: | |
Секція: | |
Підсекція: | |
Вид: | Європейська чорна сосна (P. nigra) |
Біноміальна назва | |
Pinus nigra J.F.Arnold | |
Ареал виду Pinus nigra subsp. salzmannii Pinus nigra subsp. laricio Pinus nigra subsp. nigra Pinus nigra subsp. dalmatica Pinus nigra subsp. pallasiana |
Опис
Вид Pinus nigra Arn. (P. nigra Link, P. nigricans Horst, пол. Sosna czarna austryacka, фр. Pin noir d'Austriche, англ. Austrian Pine, нім. Oesterreichische Schwarzkiefer, болг. Cheren Bor, серб. Crni Bor, тур. Karacam) згідно з систематикою Вищих рослин розглядається як сосна чорна австрійська і належить до підроду двохвойні (Diploxilon), роду сосна (Pinus), триби соснові (Pineae), родини соснові (Pinaceae), порядку хвойні (Coniferales), класу голонасінні (Gimnospermae), відділу або царства вищі рослини (Cormophyta або Telomophyta). В пізнішій класифікації сосна чорна розглядається як представник царства рослин (Plantae), відділу голонасінних (Pinophyta), класу хвойні або пінопсіда (Pinopsida), підкласу хвойні або пініди (Pinidae), порядку соснові (Pinales), в системі роду, сосна чорна належить до підроду двохвойні — Pinus (Dyploxylon), секції Eupitus.
У межах виду Pinus nigra Arnold, Х. Эйзенрейх (1959) виділяє чотири різновиди:
- var. austriaca (Hoess) Badoux [P. austriaca Hoess, P. laricio austriaca (Hoess) Loud, P. laricio nigricans (Hort) Parlatore, P. l. nigra Engelm., P. nigra austriaca (Hoess) L. M. Neumann] — сосна чорна австрійська.
- var. caramanica (Loud.) Rehd. [ P. caramanica Loud., P. nigra pallasiana Schneid., P. pallasiana D.Don in Lambert] — сосна чорна кримська.
- var. poiretiana (Ant.) Schneid., [P. laricio Poiret] — сосна чорна корсиканська.
- var. cebennensis (Rehd.) [P. pyrenaica Carr., P. monspeliensis Salzm.] — сосна чорна піренейська.
Для перших двох різновидів характерна товста та жорстка хвоя, а для наступних двох — тонка і м'яка.
Враховуючи різні географічні ареали (гори Середньої Європи, узбережжя Середземного та Чорного морів, Мала Азія), ці різновиди Pinus nigra Arnold багатьма авторами розглядаються як окремі види. В даний час прийнятою науковою назвою європейської чорної сосни є — Pinus nigra Arnold. Вид має численні підвиди і форми, тому існує ряд протиріч щодо правильної інтерпретації його таксонів. Взагалі, розглядають три основні групи європейських чорних сосен:
- Західна група з Австрії, Франції та Іспанії — австрійська і піренейська сосни.
- Центральна група з Корсики, Італії і Сицилії — корсиканська сосна.
- Східна група з Балкан, Туреччини і Криму — кримська сосна.
Pinus nigra (J.F.Arnold 1785) — має 5 підвидів (salzmannii (Dunal) Franco 1943, laricio (Poir.) Maire 1928, pallasiana (Lamb.) Holmboe 1914, dalmatica (Vis.) Franco 1943, nigra), кожен з яких має ряд синонімів. Для підвиду nigra характерні такі назви:
- P. laricio var. nigra (Arn.) Engelm. 1880
- P. laricio ssp. nigra (Arn.) Richt. 1890
- P. austriaca Hoess 1830
- P.laricio var. austriaca (Hoess) Endl. 1847
- P. nigra Link 1830 non Arnold 1785
- P. nigricans Host 1831
- — nigra var. gocensis Georgev. 1931
- — nigra var. banatica Georgescu et Ionescu 1935
- — nigra ssp. croatica Lovric 1972
Ряд цих назв не визнається Міжнародним Кодексом ботанічної номенклатури (англ. International Code of Botanical Nomenclature) через те, що ці підвиди і форми були виділені часто на основі окремих насаджень, переважно в Франції та Східній Європі.
Перші знайдені скам'янілі чорнососнові стовбури датуються Міоценом (вік близько 20 млн років). Льодовикові цикли Четвертинного періоду спричинили різні діапазони поширення сосни чорної. Дослідження морфологічними та генетичними маркерами підтверджують спільне філогенетичне походження різновидів сосни чорної, що виникли внаслідок пристосування до певних екстремальних умов зростання. Генетичне різноманіття сосни чорної спостерігається і в межах популяцій P.salzmanii, P. laricio, P.n.nigra, dalmatica і pallasiana.
Спираючись на суттєву різницю в анатомічній будові, доцільно розділяти дві групи чорних сосен — східну (Австрія, Балкани, Греція, Туреччина, Кіпр и Крим) та західну (Італія, Франція, Корсика, Північна Африка). Для східної групи характерна товста, жорстка хвоя, з 3-6 шарами товстостінних гіподермальних клітин, яка тримається на дереві 4-7 років, здатність витримувати морози до — 30º С. Західна група характеризується прямими, тонкими голками, гіподерма з 1-2 шарів тонкостінних клітин, здатна витримувати морози до — 20º С. Ці дві групи розділені географічно через Адріатичне море, долину По в північній Італії смугою в 600 км. Східні популяції формують типовий підвид subsp. Nigra, західні — subsp. Salzmanni. В межах цих підвидів географічна мінливість полягає в розмірах та формі хвої, шишок, кольорі кори, екологічних особливостях. Відповідно східну групу поділяють на 3 різновиди (varieties):
- var. nigra (J.F. Arnold)[Austrian pine; syn. var. austriaca Hoss; var. gocensis Georgev.; var. banatica Georgescu; var. illyrica Vidakovic; ssp. gocensis (Georgev.) Vidakovic; ssp. dalmatica (Visiani) Franco; ssp. croatica Lovric; P. nigricans Host; P. dalmatica Visiani].
- var. caramanica (Loudon) Rehder [Turkish black pine; syn. P. taurica (Loudon) Steud.; P. fenzlii Antoine & Kotschy ex Carriere].
- var. pallasiana (Lambert) Asch. & Graebn. [Crimean pine; syn. P. pontica K. Koch].
David F. Van Haverbeke вказує на те, що розглядаючи Pinus nigra, використовують понад 100 різних латинських термінів. Однак, опираючись на фундаментальні праці з дослідження даного виду, виділяють такі різновиди:
- Pinus nigra var. austriaca (Hoess) Aschers. & Graebn. (Австрія і Балканський півострів)
- P. n. var. nigra Arnold (Австрія, Угорщина, Болгарія)
- P. n. var. caramanica (Loud.) Rehd. (Мала Азія)
- P. n. var. caramanica (Loud.) Rehd. (Крим)
- P. n. var. poiretiana (Ant.) Aschers. & Graebn. (Південна Європа)
- P. n. var. maritima (Aiton) Melville (Іспанія, Корсика, Південна Італія, Греція)
- P. n. var. cebennensis (Gren. & ) Rehd. (Піренеї і Південна Франція).
V.Blecic також розглядає європейську чорну сосну як групу підвидів:
- Pinus nigra ssp. nigra (Австрія, Італія, Греція, колишня Югославія);
- P. n. ssp. salzmannii (Франція, Північні Піренеї, Центральна і Східна Іспанія);
- P. n. ssp. laricio (Корсика, Сицилія);
- P. n. ssp. dalmatica (центральна частина Балканського узбережжя та сусідні острови);
- P. n. ssp. pallasiana (Південні Карпати, Крим, Туреччина).
Інші спроби класифікацій закінчились призначенням рангів двом підвидам: Pinus nigra ssp. Occidentalis з 6 рангами, и P. n. Ssp. Orientalis з 10 рангами. Сучасні генетичні дослідження каріотипів повинні допомогти вирішити проблему диференціації сосни чорної європейської. Г. Крюссман (1986) розглядає Pinus nigra як дуже мінливе дерево з рядом географічних різновидів, серед яких є ssp. nigra (поширена в Австрії, центральній Італії, Греції, колишній Югославії) та ssp. Pallasiana (поширена на Балканах, південних Карпатах, в Криму).
А. Л. Тахтаджян (1956) дотримується думки про доцільність розглядати Pinus nigra та Pinus pallasiana як окремі, дуже близькі морфологічно види.
Як окремий вид Pinus austriaca Hoess. — сосну чорну австрійську виділяє і О. Г. Каппер (1954), і наводить ряд морфологічних та екологічних відмінностей.
На території західної України найстаріші насадження були створені в часи Австро-Угорської імперії, на приватних землях насінням, привезеним найімовірніше з Австрії. Культури створювались переважно на мілких, багатих вапняками ґрунтах на Опіллі та Поділлі, а також в Карпатах. Спираючись на дендрологічні та екологічні характеристики насаджень, які були нами досліджені, вважаємо за доцільне розглядати Pinus nigra. Arn., як окремий вид — сосну чорну або австрійську (P. nigra. var. nigra Arnold), що має альпійське походження, далі в тексті — Сч (сосна чорна).
Генетично близька до сосни чорної є сосна панцирна — (Pinus heldreichii Christ), яка формує асоціації у Центрально-Балканській гірській системі та вздовж узбережжя Балканського півострова за участю Picea abies, Pinus peuce, Pinus nigra, Pinus silvestris, Fagus silvatica.
В східних Піренеях зустрічається Pinus nigra var. poiretiana Ant. в насадженнях за участю Pinus mugo Turra, Pinus silvestris L., Betula pendula Roth. та . Ліси центральної частини Піренейського півострова сформовані з бука (сосна і дуб скельний в домішці), сосни звичайної та Pinus pinaster, Pinus nigra var. Poiretiana в домішці. В Італії Pinus nigra поширена в зоні літньозелених листяних лісів як домішка з ялицею білою (Abies alba Mill.). Pinus nigra var. Caramanica Loud. поширена в зоні гірських хвойних лісів Греції (Пелопонес, Епір), іноді з Quercus conferta Kit в домішці. На Кіпрі цей різновид зростає з Pinus brutia Ten. та Cedrus brevifolia Henry. В Туреччині, в центральних районах, де клімат стає більш континентальним вологі ліси переходять в більш сухі, утворені Pinus nigra var. Caramanica Loud. з домішкою літньозелених дубів та ялівцю. На сайті www.worldwildlife.org Pinus nigra ssp. salzmanni, P. Sylvestris, P. Pinaster подаються як ендемічні види, що формують гірські ліси Іспанії. В Болгарії Pinus nigra Arn. займає 9 % площ зайнятих хвойними. З хвойних, що формують природні ліси на Кіпрі порода посідає друге місце за цінністю та поширенням (поширена на площі 5000 га, формує як чисті насадження, так і змішані). Основна функція цих насаджень — екологічна та рекреаційна. Природне поновлення виступає головним і бажаним способом відтворення насаджень. Генетичні дослідження доказують високу мінливість кіпрського різновиду Pinus nigra і водночас добру ізоляцію від інших європейських та середземноморських різновидів. Автохтонними породами в Хорватії поруч з ялицею білою(Abies alba Mill.), смерекою (Picea abies L.), сосною звичайною (Pinus silvestris L.), сосною гірською (Pinus mugo Turra.) виступає Pinus nigra Arn. ssp. nigra та Pinus nigra Arn. ssp. dalmatica (Vis.) Schwz., збереження генетичних ресурсів якої зараз розглядається як пріоритетне.
Площа природних насаджень Pinus nigra var. austriaca Hoss. становить близько 800 000 га, тоді коли P. n. ssp. Pallasiana поширена в Греції, Туреччині та Болгарії на площі понад 2,5 мл.га. Популяцію сосни чорної в Албанії розглядають як Pinus nigra Arn. ssp. Pallasiana. Загалом, чорнососнові насадження в Албанії лише частково гомогенні, і виходячи з фенотипічної мінливості виділяють ряд підвидів. Слід відмітити, що Балкани це район, де виділяють такі різновиди сосни чорної:
- Ssp. Nigra (Австрія, Корсика, колишня Югославія, Греція);
- Ssp. Dalmatica (центральне узбережжя Балкан);
- Ssp. Pallasiana (південні Балкани і Карпати, Крим).
Взагалі, існує небагато наукових доказів присутності в Албанії різновидів чорної сосни відмінних від ssp. Pallasiana. Її насадження займають 110520 га або 10,5 % загальної площі лісів. Природний ареал сосни чорної в Албанії дуже розпорошений з півночі до півдня. Поширення у висоту коливається в межах від 300 до 1850 м н.р.м. Природні насадження часто різняться морфологічно та характеристиками росту, тому їх не можна розглядати без генетичної диференціації на підвиди та екотипи.
Загалом, основний ареал сосни чорної охоплює Центрально- Європейську та Балканську провінцію Циркумбореальної області, Бореального підцарства, Галарктичного царства.
Північна межа ареалу сосни чорної проходить східною і південно-східною частиною Східних Альп (Каринтія, Крайна, Нижня Австрія). В Нижній Австрії (поблизу Бадена) вона займає площу близько 80 тис. га, і ці насадження є ізольованими від решти ареалу на південний захід від Відня. Найбільші площі сосна чорна займає на південному сході та півдні Австрії, звідки ареал простягається вздовж Адріатичного моря, включаючи Боснію, Чорногорію, Хорватію, Сербію (нижні течії Дрини, Морави, Ібару), Румунію (північний берег Дунаю), Болгарію, до південного узбережжя Чорного моря.
Ареал сосни чорної з заходу на схід починається з 5˚ зх. д. в Іспанії та Марокко і простягається до 40˚ сх. д. в східній Туреччині. Південна межа поширення лежить в межах 35˚ пн. ш. (Марокко, Кіпр). Північна границя ареалу пролягає в межах 48˚ пн. ш. в північно-східній Австрії та 45˚ пн. ш. в Криму. Сосна чорна зростає у східній половині Іспанії, на півдні Франції, в Італії до Австрії, Греції, Алжирі, Марокко, Туреччині, на острові Сицилія та Корсика.
Межі природного поширення у висоту для сосни чорної досить різні. У гірських лісах Нижньої Австрії дерево піднімається до 1460 м над рівнем моря, де утворює криволісся. Окремі дерева здатні рости на висоті 1600 м. Зімкнуті насадження зустрічаються тут на висоті від 300 до 800 м. На півдні свого ареалу нижня межа поширення становить 400 м над рівнем моря, хоча деякі дерева чи групи доходять до морського узбережжя.
М.Holubcik (1968), під назвою сосна чорна (Pinus nigra Arn.) в широкому значенні розуміє сукупність кліматипів, що поширені в горах західної частини південної Африки, південної Європи і Малої Азії, Криму, на островах Сицилія та Кіпр. Однак північна межа ареалу доходить до Віденського лісу, а північно-східна до узбережжя Чорного моря. Ряд авторів на які опирається М.Holubcik, вважають, що виникнення різновидів чорних сосен обумовлене поділом одного спільного ареалу на ізольовані один від одного острівні ареали.
Морфологічна характеристика
Сосна чорна — дерево висотою 20-30(51) м та діаметром 80-150 см, здатне доживати віку 600 років. Стовбур прямий, слабо-збіжистий. На відкритих місцях бокові гілки досягають землі. Крона в молодих дерев широко-кеглеподібна або широко-конічна, з віком зонтична, особливо на скелястих ґрунтах в горах. Кора темно- чи чорно-сіра по усьому стовбурі, що відрізняє сосну чорну від кримської. У старих дерев кора плитчаста, глибоко тріщинувата, в тріщинах буруватого забарвлення. Пагони зеленувато-сіро-коричневі, голі, без воскового нальоту, гілки чорно-сірі.
Коренева система добре розвинута, іноді формує стрижневий корінь (на потужних ґрунтах), з чисельними боковими коренями, які здатні проникати в тріщини скель чи материнських порід. Бруньки великі (до 2,5 см), яйцеподібні чи циліндричні, з довгим загостреним кінцем, оточені багатьма світло-коричневими, відігнутими по краю, з білою бахромою світло-коричневими лусками, смолисті.
Чоловічі колоски сидячі, довжиною до 25 мм, циліндричні, жовті, розвиваються на старших бічних гілках, цвітуть в травні-червні. Після цвітіння опадають протягом кількох тижнів. Жіночі колоски сидячі, яйцеподібні, червонувато-фіолетові, сидять по 2-4 штуки, виключно під верхівковою брунькою, сприятливі для запилення лише 3 дні. Запліднення відбувається на 13 місяців пізніше запилення, в стробілах, що набули зеленого забарвлення і почали інтенсивно рости. Насінні луски з яскраво-червоним, гострим, виступаючим апофізом.
Хвоя парна, вміщена в піхви жовто-сірого кольору, розміром до 12 мм без ниткоподібних придатків, чим відрізняється від сосни кримської. Довжина хвої 70-140 мм, 1-2 мм товщиною, жорстка, колюча, темно-зелена, блискуча, з жовтуватим кінчиком, сидить густо, пряма або трохи зігнута, тримається 4-5 років. Луски на ауксібластах темні, коротші від піхов хвоїн. Шишки майже сидячі, яйцеподібні, жовті або жовто-бурі, блискучі, 5-8 см довжиною та 2-4 см діаметром. Насіннєві луски широкі, чорно-бурі, мало потовщені, зверху округлі, на кінцях з гострим поперечним кілем. Пупок випуклий, часто закінчується колючкою.
Шишки достигають на другий рік після цвітіння, розкриваються весною третього року або взимку під час відлиг. Порожні шишки опадають протягом року після вильоту насіння. Насінини темно сірі, матові, 4-7 мм довжиною, дрібно крапчасті. Порожні насінини — жовтувато-сірі, повнозернисті — темні. Насіннєві луски світло-коричневі, смугасті, 20-24 мм довжиною.
Коренева система у сосни чорної у молодому віці розвивається слабше, ніж у сосни звичайної. З п'яти років починає формуватись стрижневий корінь з чисельними боковими відгалуженнями. У старшому віці справжній стрижневий корінь відсутній, проте присутні бокові корені, здатні проникати до 8 м, а іноді і далі. На вапнякових ґрунтах коренева система часто поверхнева. Для коренів властива ектотрофна мікориза, яка сильно розвивається на малогуміфікованих ґрунтах. Ейзенрейх також вказує на здатність коренів швидко та глибоко проникати в тріщини скель чи більш пухкий ґрунт, що трапляється на їх шляху.
Екологічна прив'язаність
Сосна чорна дуже невибаглива до ґрунтових умов, але віддає перевагу ґрунтам багатим на вапно. Однак в Боснії вона зростає і на серпентинових бідних породах, в Болгарії на гнейсах та сланцях. В Італії зустрічається на доломітових породах, а в Сицилії на породах вулканічного походження. Хорошою продуктивністю порода вирізняється і на різноманітних пісковиках і пісках, приморських пустищах та дюнах Голландії. В нижній Австрії на вапнякових ґрунтах формує чисті насадження, що є доказом, що такі умови є для неї найсприятливішими. Задовільно зростає сосна чорна і на приморських дюнах в Литві.
Для нормального росту сосни чорної суттєве значення відіграє механічний склад ґрунтів, ступінь їх прогрівання та аерації. Враховуючи ці фактори, задовільними для даної породи є великозернисті, незначної зв'язаності піски, пісковики та гравії, а також багаті на вапно черепашники. В Албанії існують насадження, що зростають на багатих гіпсами ґрунтах.
Порода потребує дещо більшого прогрівання ґрунту ніж сосна звичайна, досить витривала при посухах тому найкращими для її росту і розвитку виступають схили південної експозиції. У природного ареалі основна кількість опадів припадає на період з жовтня по березень, і лише в Боснії — на вегетаційний період. В нижній Австрії 335 мм опадів протягом вегетаційного періоду забезпечують нормальний ріст чорнососнових насаджень з чого можна робити висновки, що опади не є вирішальним фактором поширення сосни чорної.
Кліматичні умови природного поширення сосни чорної характеризуються наступними показниками. Середньорічна температура в межах 7 — 9 ºС (Софія, Відень), 7 — 11ºС (Албанія), опади в розмірі 550—1850 мм (Австрія), 2600 мм (північна частина Албанії). На Балканах, особливо відчувається велика різниця температур між холодною та теплою порою року. Зими часто суворі. Нижні температури можуть доходити до — 30ºС. Перехід від зими до весни швидкий. Літо досить жарке (середня температура червня +17- +19 ºС). Загалом клімат в нижній Австрії формується під впливом теплих повітряних мас з угорських степів, холодні ж Атлантичні вітри затримуються гірськими масивами Альп. З більшості факторів, що обумовлюють нормальний ріст породи, випливає висновок, що сосна чорна досить теплолюбна порода. Вона добре переносить дуже сухе повітря, задовольняючись мінімальною кількістю вологи в ґрунті, тому часто виступає єдиною породою здатною рости на дуже крутих, сухих схилах.
Щодо вимогливості до світла, то Г. Каппер (1954) відзначає, що сосна чорна менш вибаглива, ніж сосна звичайна. Дерево формує густу крону з потужним асиміляційним апаратом. Порода досить стійка проти вітрів, добре переносить бокове затінення.
В умовах великих міст загальний стан сосни чорної кращий, ніж сосни звичайної. Обумовлено це більшою стійкістю породи до диму та промислових викидів. Так в Тюрингії, в районах калійної промисловості сосна чорна цілком здорова, тоді коли сосна звичайна сильно пошкоджена як і в металургійних районах в Верхній Сілезії. Сосна чорна широко використовується в захисних насадженнях, завдяки нечутливості до солі, промислового пилу та диму, що містять діоксиди, здатності зростати в сухих умовах, добре поглинати SO2, NO2.
Експерименти з сосною чорною, що визначають адаптивні якості, показали високі та середні результати щодо енергії росту, посухо- та морозостійкості, стійкості до хвороб. Значна пластичність виду зробила сосну чорну фаворитом для проектів відновлення лісових масивів в широкому діапазоні природних умов.
Див. також
Примітки
- Pinus nigra // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
Посилання
- The Gymnosperm Database (англ.)
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Червень 2011) |
Ця стаття не містить . (липень 2015) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Sosna chorna znachennya Sosna chorna Pinus nigra poshirenij vid sosni sho roste v usij Yevropi vid Ispaniyi do Krimu takozh poshirenij u Malij Aziyi na Kipri ta u Atlaskih gorah Roste na visotah vid rivnya morya do 2000 m zazvichaj 250 1600 m Yevropejska chorna sosna Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Roslini Plantae Klada Sudinni roslini Tracheophyta Klada Golonasinni Gymnosperms Viddil Hvojni Pinophyta Klas Hvojni Pinopsida Poryadok Sosnovi Pinales Rodina Sosnovi Pinaceae Rid Sosna Pinus Pidrid Sekciya Pidsekciya Vid Yevropejska chorna sosna P nigra Binomialna nazva Pinus nigra J F Arnold Areal vidu Pinus nigra subsp salzmannii Pinus nigra subsp laricio Pinus nigra subsp nigra Pinus nigra subsp dalmatica Pinus nigra subsp pallasiana Pinus nigra Tuluzkij muzejOpisVid Pinus nigra Arn P nigra Link P nigricans Horst pol Sosna czarna austryacka fr Pin noir d Austriche angl Austrian Pine nim Oesterreichische Schwarzkiefer bolg Cheren Bor serb Crni Bor tur Karacam zgidno z sistematikoyu Vishih roslin rozglyadayetsya yak sosna chorna avstrijska i nalezhit do pidrodu dvohvojni Diploxilon rodu sosna Pinus tribi sosnovi Pineae rodini sosnovi Pinaceae poryadku hvojni Coniferales klasu golonasinni Gimnospermae viddilu abo carstva vishi roslini Cormophyta abo Telomophyta V piznishij klasifikaciyi sosna chorna rozglyadayetsya yak predstavnik carstva roslin Plantae viddilu golonasinnih Pinophyta klasu hvojni abo pinopsida Pinopsida pidklasu hvojni abo pinidi Pinidae poryadku sosnovi Pinales v sistemi rodu sosna chorna nalezhit do pidrodu dvohvojni Pinus Dyploxylon sekciyi Eupitus U mezhah vidu Pinus nigra Arnold H Ejzenrejh 1959 vidilyaye chotiri riznovidi var austriaca Hoess Badoux P austriaca Hoess P laricio austriaca Hoess Loud P laricio nigricans Hort Parlatore P l nigra Engelm P nigra austriaca Hoess L M Neumann sosna chorna avstrijska var caramanica Loud Rehd P caramanica Loud P nigra pallasiana Schneid P pallasiana D Don in Lambert sosna chorna krimska var poiretiana Ant Schneid P laricio Poiret sosna chorna korsikanska var cebennensis Rehd P pyrenaica Carr P monspeliensis Salzm sosna chorna pirenejska Dlya pershih dvoh riznovidiv harakterna tovsta ta zhorstka hvoya a dlya nastupnih dvoh tonka i m yaka Vrahovuyuchi rizni geografichni areali gori Serednoyi Yevropi uzberezhzhya Seredzemnogo ta Chornogo moriv Mala Aziya ci riznovidi Pinus nigra Arnold bagatma avtorami rozglyadayutsya yak okremi vidi V danij chas prijnyatoyu naukovoyu nazvoyu yevropejskoyi chornoyi sosni ye Pinus nigra Arnold Vid maye chislenni pidvidi i formi tomu isnuye ryad protirich shodo pravilnoyi interpretaciyi jogo taksoniv Vzagali rozglyadayut tri osnovni grupi yevropejskih chornih sosen Zahidna grupa z Avstriyi Franciyi ta Ispaniyi avstrijska i pirenejska sosni Centralna grupa z Korsiki Italiyi i Siciliyi korsikanska sosna Shidna grupa z Balkan Turechchini i Krimu krimska sosna Pinus nigra J F Arnold 1785 maye 5 pidvidiv salzmannii Dunal Franco 1943 laricio Poir Maire 1928 pallasiana Lamb Holmboe 1914 dalmatica Vis Franco 1943 nigra kozhen z yakih maye ryad sinonimiv Dlya pidvidu nigra harakterni taki nazvi P laricio var nigra Arn Engelm 1880 P laricio ssp nigra Arn Richt 1890 P austriaca Hoess 1830 P laricio var austriaca Hoess Endl 1847 P nigra Link 1830 non Arnold 1785 P nigricans Host 1831 nigra var gocensis Georgev 1931 nigra var banatica Georgescu et Ionescu 1935 nigra ssp croatica Lovric 1972 Ryad cih nazv ne viznayetsya Mizhnarodnim Kodeksom botanichnoyi nomenklaturi angl International Code of Botanical Nomenclature cherez te sho ci pidvidi i formi buli vidileni chasto na osnovi okremih nasadzhen perevazhno v Franciyi ta Shidnij Yevropi Pershi znajdeni skam yanili chornososnovi stovburi datuyutsya Miocenom vik blizko 20 mln rokiv Lodovikovi cikli Chetvertinnogo periodu sprichinili rizni diapazoni poshirennya sosni chornoyi Doslidzhennya morfologichnimi ta genetichnimi markerami pidtverdzhuyut spilne filogenetichne pohodzhennya riznovidiv sosni chornoyi sho vinikli vnaslidok pristosuvannya do pevnih ekstremalnih umov zrostannya Genetichne riznomanittya sosni chornoyi sposterigayetsya i v mezhah populyacij P salzmanii P laricio P n nigra dalmatica i pallasiana Spirayuchis na suttyevu riznicyu v anatomichnij budovi docilno rozdilyati dvi grupi chornih sosen shidnu Avstriya Balkani Greciya Turechchina Kipr i Krim ta zahidnu Italiya Franciya Korsika Pivnichna Afrika Dlya shidnoyi grupi harakterna tovsta zhorstka hvoya z 3 6 sharami tovstostinnih gipodermalnih klitin yaka trimayetsya na derevi 4 7 rokiv zdatnist vitrimuvati morozi do 30º S Zahidna grupa harakterizuyetsya pryamimi tonkimi golkami gipoderma z 1 2 shariv tonkostinnih klitin zdatna vitrimuvati morozi do 20º S Ci dvi grupi rozdileni geografichno cherez Adriatichne more dolinu Po v pivnichnij Italiyi smugoyu v 600 km Shidni populyaciyi formuyut tipovij pidvid subsp Nigra zahidni subsp Salzmanni V mezhah cih pidvidiv geografichna minlivist polyagaye v rozmirah ta formi hvoyi shishok kolori kori ekologichnih osoblivostyah Vidpovidno shidnu grupu podilyayut na 3 riznovidi varieties var nigra J F Arnold Austrian pine syn var austriaca Hoss var gocensis Georgev var banatica Georgescu var illyrica Vidakovic ssp gocensis Georgev Vidakovic ssp dalmatica Visiani Franco ssp croatica Lovric P nigricans Host P dalmatica Visiani var caramanica Loudon Rehder Turkish black pine syn P taurica Loudon Steud P fenzlii Antoine amp Kotschy ex Carriere var pallasiana Lambert Asch amp Graebn Crimean pine syn P pontica K Koch David F Van Haverbeke vkazuye na te sho rozglyadayuchi Pinus nigra vikoristovuyut ponad 100 riznih latinskih terminiv Odnak opirayuchis na fundamentalni praci z doslidzhennya danogo vidu vidilyayut taki riznovidi Pinus nigra var austriaca Hoess Aschers amp Graebn Avstriya i Balkanskij pivostriv P n var nigra Arnold Avstriya Ugorshina Bolgariya P n var caramanica Loud Rehd Mala Aziya P n var caramanica Loud Rehd Krim P n var poiretiana Ant Aschers amp Graebn Pivdenna Yevropa P n var maritima Aiton Melville Ispaniya Korsika Pivdenna Italiya Greciya P n var cebennensis Gren amp Rehd Pireneyi i Pivdenna Franciya V Blecic takozh rozglyadaye yevropejsku chornu sosnu yak grupu pidvidiv Pinus nigra ssp nigra Avstriya Italiya Greciya kolishnya Yugoslaviya P n ssp salzmannii Franciya Pivnichni Pireneyi Centralna i Shidna Ispaniya P n ssp laricio Korsika Siciliya P n ssp dalmatica centralna chastina Balkanskogo uzberezhzhya ta susidni ostrovi P n ssp pallasiana Pivdenni Karpati Krim Turechchina Inshi sprobi klasifikacij zakinchilis priznachennyam rangiv dvom pidvidam Pinus nigra ssp Occidentalis z 6 rangami i P n Ssp Orientalis z 10 rangami Suchasni genetichni doslidzhennya kariotipiv povinni dopomogti virishiti problemu diferenciaciyi sosni chornoyi yevropejskoyi G Kryussman 1986 rozglyadaye Pinus nigra yak duzhe minlive derevo z ryadom geografichnih riznovidiv sered yakih ye ssp nigra poshirena v Avstriyi centralnij Italiyi Greciyi kolishnij Yugoslaviyi ta ssp Pallasiana poshirena na Balkanah pivdennih Karpatah v Krimu A L Tahtadzhyan 1956 dotrimuyetsya dumki pro docilnist rozglyadati Pinus nigra ta Pinus pallasiana yak okremi duzhe blizki morfologichno vidi Yak okremij vid Pinus austriaca Hoess sosnu chornu avstrijsku vidilyaye i O G Kapper 1954 i navodit ryad morfologichnih ta ekologichnih vidminnostej Na teritoriyi zahidnoyi Ukrayini najstarishi nasadzhennya buli stvoreni v chasi Avstro Ugorskoyi imperiyi na privatnih zemlyah nasinnyam privezenim najimovirnishe z Avstriyi Kulturi stvoryuvalis perevazhno na milkih bagatih vapnyakami gruntah na Opilli ta Podilli a takozh v Karpatah Spirayuchis na dendrologichni ta ekologichni harakteristiki nasadzhen yaki buli nami doslidzheni vvazhayemo za docilne rozglyadati Pinus nigra Arn yak okremij vid sosnu chornu abo avstrijsku P nigra var nigra Arnold sho maye alpijske pohodzhennya dali v teksti Sch sosna chorna Genetichno blizka do sosni chornoyi ye sosna pancirna Pinus heldreichii Christ yaka formuye asociaciyi u Centralno Balkanskij girskij sistemi ta vzdovzh uzberezhzhya Balkanskogo pivostrova za uchastyu Picea abies Pinus peuce Pinus nigra Pinus silvestris Fagus silvatica V shidnih Pireneyah zustrichayetsya Pinus nigra var poiretiana Ant v nasadzhennyah za uchastyu Pinus mugo Turra Pinus silvestris L Betula pendula Roth ta Lisi centralnoyi chastini Pirenejskogo pivostrova sformovani z buka sosna i dub skelnij v domishci sosni zvichajnoyi ta Pinus pinaster Pinus nigra var Poiretiana v domishci V Italiyi Pinus nigra poshirena v zoni litnozelenih listyanih lisiv yak domishka z yaliceyu biloyu Abies alba Mill Pinus nigra var Caramanica Loud poshirena v zoni girskih hvojnih lisiv Greciyi Pelopones Epir inodi z Quercus conferta Kit v domishci Na Kipri cej riznovid zrostaye z Pinus brutia Ten ta Cedrus brevifolia Henry V Turechchini v centralnih rajonah de klimat staye bilsh kontinentalnim vologi lisi perehodyat v bilsh suhi utvoreni Pinus nigra var Caramanica Loud z domishkoyu litnozelenih dubiv ta yalivcyu Na sajti www worldwildlife org Pinus nigra ssp salzmanni P Sylvestris P Pinaster podayutsya yak endemichni vidi sho formuyut girski lisi Ispaniyi V Bolgariyi Pinus nigra Arn zajmaye 9 plosh zajnyatih hvojnimi Z hvojnih sho formuyut prirodni lisi na Kipri poroda posidaye druge misce za cinnistyu ta poshirennyam poshirena na ploshi 5000 ga formuye yak chisti nasadzhennya tak i zmishani Osnovna funkciya cih nasadzhen ekologichna ta rekreacijna Prirodne ponovlennya vistupaye golovnim i bazhanim sposobom vidtvorennya nasadzhen Genetichni doslidzhennya dokazuyut visoku minlivist kiprskogo riznovidu Pinus nigra i vodnochas dobru izolyaciyu vid inshih yevropejskih ta seredzemnomorskih riznovidiv Avtohtonnimi porodami v Horvatiyi poruch z yaliceyu biloyu Abies alba Mill smerekoyu Picea abies L sosnoyu zvichajnoyu Pinus silvestris L sosnoyu girskoyu Pinus mugo Turra vistupaye Pinus nigra Arn ssp nigra ta Pinus nigra Arn ssp dalmatica Vis Schwz zberezhennya genetichnih resursiv yakoyi zaraz rozglyadayetsya yak prioritetne Plosha prirodnih nasadzhen Pinus nigra var austriaca Hoss stanovit blizko 800 000 ga todi koli P n ssp Pallasiana poshirena v Greciyi Turechchini ta Bolgariyi na ploshi ponad 2 5 ml ga Populyaciyu sosni chornoyi v Albaniyi rozglyadayut yak Pinus nigra Arn ssp Pallasiana Zagalom chornososnovi nasadzhennya v Albaniyi lishe chastkovo gomogenni i vihodyachi z fenotipichnoyi minlivosti vidilyayut ryad pidvidiv Slid vidmititi sho Balkani ce rajon de vidilyayut taki riznovidi sosni chornoyi Ssp Nigra Avstriya Korsika kolishnya Yugoslaviya Greciya Ssp Dalmatica centralne uzberezhzhya Balkan Ssp Pallasiana pivdenni Balkani i Karpati Krim Vzagali isnuye nebagato naukovih dokaziv prisutnosti v Albaniyi riznovidiv chornoyi sosni vidminnih vid ssp Pallasiana Yiyi nasadzhennya zajmayut 110520 ga abo 10 5 zagalnoyi ploshi lisiv Prirodnij areal sosni chornoyi v Albaniyi duzhe rozporoshenij z pivnochi do pivdnya Poshirennya u visotu kolivayetsya v mezhah vid 300 do 1850 m n r m Prirodni nasadzhennya chasto riznyatsya morfologichno ta harakteristikami rostu tomu yih ne mozhna rozglyadati bez genetichnoyi diferenciaciyi na pidvidi ta ekotipi Zagalom osnovnij areal sosni chornoyi ohoplyuye Centralno Yevropejsku ta Balkansku provinciyu Cirkumborealnoyi oblasti Borealnogo pidcarstva Galarktichnogo carstva Pivnichna mezha arealu sosni chornoyi prohodit shidnoyu i pivdenno shidnoyu chastinoyu Shidnih Alp Karintiya Krajna Nizhnya Avstriya V Nizhnij Avstriyi poblizu Badena vona zajmaye ploshu blizko 80 tis ga i ci nasadzhennya ye izolovanimi vid reshti arealu na pivdennij zahid vid Vidnya Najbilshi ploshi sosna chorna zajmaye na pivdennomu shodi ta pivdni Avstriyi zvidki areal prostyagayetsya vzdovzh Adriatichnogo morya vklyuchayuchi Bosniyu Chornogoriyu Horvatiyu Serbiyu nizhni techiyi Drini Moravi Ibaru Rumuniyu pivnichnij bereg Dunayu Bolgariyu do pivdennogo uzberezhzhya Chornogo morya Areal sosni chornoyi z zahodu na shid pochinayetsya z 5 zh d v Ispaniyi ta Marokko i prostyagayetsya do 40 sh d v shidnij Turechchini Pivdenna mezha poshirennya lezhit v mezhah 35 pn sh Marokko Kipr Pivnichna granicya arealu prolyagaye v mezhah 48 pn sh v pivnichno shidnij Avstriyi ta 45 pn sh v Krimu Sosna chorna zrostaye u shidnij polovini Ispaniyi na pivdni Franciyi v Italiyi do Avstriyi Greciyi Alzhiri Marokko Turechchini na ostrovi Siciliya ta Korsika Mezhi prirodnogo poshirennya u visotu dlya sosni chornoyi dosit rizni U girskih lisah Nizhnoyi Avstriyi derevo pidnimayetsya do 1460 m nad rivnem morya de utvoryuye krivolissya Okremi dereva zdatni rosti na visoti 1600 m Zimknuti nasadzhennya zustrichayutsya tut na visoti vid 300 do 800 m Na pivdni svogo arealu nizhnya mezha poshirennya stanovit 400 m nad rivnem morya hocha deyaki dereva chi grupi dohodyat do morskogo uzberezhzhya M Holubcik 1968 pid nazvoyu sosna chorna Pinus nigra Arn v shirokomu znachenni rozumiye sukupnist klimatipiv sho poshireni v gorah zahidnoyi chastini pivdennoyi Afriki pivdennoyi Yevropi i Maloyi Aziyi Krimu na ostrovah Siciliya ta Kipr Odnak pivnichna mezha arealu dohodit do Videnskogo lisu a pivnichno shidna do uzberezhzhya Chornogo morya Ryad avtoriv na yaki opirayetsya M Holubcik vvazhayut sho viniknennya riznovidiv chornih sosen obumovlene podilom odnogo spilnogo arealu na izolovani odin vid odnogo ostrivni areali Morfologichna harakteristikaSosna chorna derevo visotoyu 20 30 51 m ta diametrom 80 150 sm zdatne dozhivati viku 600 rokiv Stovbur pryamij slabo zbizhistij Na vidkritih miscyah bokovi gilki dosyagayut zemli Krona v molodih derev shiroko keglepodibna abo shiroko konichna z vikom zontichna osoblivo na skelyastih gruntah v gorah Kora temno chi chorno sira po usomu stovburi sho vidriznyaye sosnu chornu vid krimskoyi U starih derev kora plitchasta gliboko trishinuvata v trishinah buruvatogo zabarvlennya Pagoni zelenuvato siro korichnevi goli bez voskovogo nalotu gilki chorno siri Koreneva sistema dobre rozvinuta inodi formuye strizhnevij korin na potuzhnih gruntah z chiselnimi bokovimi korenyami yaki zdatni pronikati v trishini skel chi materinskih porid Brunki veliki do 2 5 sm yajcepodibni chi cilindrichni z dovgim zagostrenim kincem otocheni bagatma svitlo korichnevimi vidignutimi po krayu z biloyu bahromoyu svitlo korichnevimi luskami smolisti Cholovichi koloski sidyachi dovzhinoyu do 25 mm cilindrichni zhovti rozvivayutsya na starshih bichnih gilkah cvitut v travni chervni Pislya cvitinnya opadayut protyagom kilkoh tizhniv Zhinochi koloski sidyachi yajcepodibni chervonuvato fioletovi sidyat po 2 4 shtuki viklyuchno pid verhivkovoyu brunkoyu spriyatlivi dlya zapilennya lishe 3 dni Zaplidnennya vidbuvayetsya na 13 misyaciv piznishe zapilennya v strobilah sho nabuli zelenogo zabarvlennya i pochali intensivno rosti Nasinni luski z yaskravo chervonim gostrim vistupayuchim apofizom Hvoya parna vmishena v pihvi zhovto sirogo koloru rozmirom do 12 mm bez nitkopodibnih pridatkiv chim vidriznyayetsya vid sosni krimskoyi Dovzhina hvoyi 70 140 mm 1 2 mm tovshinoyu zhorstka kolyucha temno zelena bliskucha z zhovtuvatim kinchikom sidit gusto pryama abo trohi zignuta trimayetsya 4 5 rokiv Luski na auksiblastah temni korotshi vid pihov hvoyin Shishki majzhe sidyachi yajcepodibni zhovti abo zhovto buri bliskuchi 5 8 sm dovzhinoyu ta 2 4 sm diametrom Nasinnyevi luski shiroki chorno buri malo potovsheni zverhu okrugli na kincyah z gostrim poperechnim kilem Pupok vipuklij chasto zakinchuyetsya kolyuchkoyu Shishki dostigayut na drugij rik pislya cvitinnya rozkrivayutsya vesnoyu tretogo roku abo vzimku pid chas vidlig Porozhni shishki opadayut protyagom roku pislya vilotu nasinnya Nasinini temno siri matovi 4 7 mm dovzhinoyu dribno krapchasti Porozhni nasinini zhovtuvato siri povnozernisti temni Nasinnyevi luski svitlo korichnevi smugasti 20 24 mm dovzhinoyu Koreneva sistema u sosni chornoyi u molodomu vici rozvivayetsya slabshe nizh u sosni zvichajnoyi Z p yati rokiv pochinaye formuvatis strizhnevij korin z chiselnimi bokovimi vidgaluzhennyami U starshomu vici spravzhnij strizhnevij korin vidsutnij prote prisutni bokovi koreni zdatni pronikati do 8 m a inodi i dali Na vapnyakovih gruntah koreneva sistema chasto poverhneva Dlya koreniv vlastiva ektotrofna mikoriza yaka silno rozvivayetsya na malogumifikovanih gruntah Ejzenrejh takozh vkazuye na zdatnist koreniv shvidko ta gliboko pronikati v trishini skel chi bilsh puhkij grunt sho traplyayetsya na yih shlyahu Ekologichna priv yazanistSosna chorna duzhe nevibagliva do gruntovih umov ale viddaye perevagu gruntam bagatim na vapno Odnak v Bosniyi vona zrostaye i na serpentinovih bidnih porodah v Bolgariyi na gnejsah ta slancyah V Italiyi zustrichayetsya na dolomitovih porodah a v Siciliyi na porodah vulkanichnogo pohodzhennya Horoshoyu produktivnistyu poroda viriznyayetsya i na riznomanitnih piskovikah i piskah primorskih pustishah ta dyunah Gollandiyi V nizhnij Avstriyi na vapnyakovih gruntah formuye chisti nasadzhennya sho ye dokazom sho taki umovi ye dlya neyi najspriyatlivishimi Zadovilno zrostaye sosna chorna i na primorskih dyunah v Litvi Dlya normalnogo rostu sosni chornoyi suttyeve znachennya vidigraye mehanichnij sklad gruntiv stupin yih progrivannya ta aeraciyi Vrahovuyuchi ci faktori zadovilnimi dlya danoyi porodi ye velikozernisti neznachnoyi zv yazanosti piski piskoviki ta graviyi a takozh bagati na vapno cherepashniki V Albaniyi isnuyut nasadzhennya sho zrostayut na bagatih gipsami gruntah Poroda potrebuye desho bilshogo progrivannya gruntu nizh sosna zvichajna dosit vitrivala pri posuhah tomu najkrashimi dlya yiyi rostu i rozvitku vistupayut shili pivdennoyi ekspoziciyi U prirodnogo areali osnovna kilkist opadiv pripadaye na period z zhovtnya po berezen i lishe v Bosniyi na vegetacijnij period V nizhnij Avstriyi 335 mm opadiv protyagom vegetacijnogo periodu zabezpechuyut normalnij rist chornososnovih nasadzhen z chogo mozhna robiti visnovki sho opadi ne ye virishalnim faktorom poshirennya sosni chornoyi Klimatichni umovi prirodnogo poshirennya sosni chornoyi harakterizuyutsya nastupnimi pokaznikami Serednorichna temperatura v mezhah 7 9 ºS Sofiya Viden 7 11ºS Albaniya opadi v rozmiri 550 1850 mm Avstriya 2600 mm pivnichna chastina Albaniyi Na Balkanah osoblivo vidchuvayetsya velika riznicya temperatur mizh holodnoyu ta teployu poroyu roku Zimi chasto suvori Nizhni temperaturi mozhut dohoditi do 30ºS Perehid vid zimi do vesni shvidkij Lito dosit zharke serednya temperatura chervnya 17 19 ºS Zagalom klimat v nizhnij Avstriyi formuyetsya pid vplivom teplih povitryanih mas z ugorskih stepiv holodni zh Atlantichni vitri zatrimuyutsya girskimi masivami Alp Z bilshosti faktoriv sho obumovlyuyut normalnij rist porodi viplivaye visnovok sho sosna chorna dosit teplolyubna poroda Vona dobre perenosit duzhe suhe povitrya zadovolnyayuchis minimalnoyu kilkistyu vologi v grunti tomu chasto vistupaye yedinoyu porodoyu zdatnoyu rosti na duzhe krutih suhih shilah Shodo vimoglivosti do svitla to G Kapper 1954 vidznachaye sho sosna chorna mensh vibagliva nizh sosna zvichajna Derevo formuye gustu kronu z potuzhnim asimilyacijnim aparatom Poroda dosit stijka proti vitriv dobre perenosit bokove zatinennya V umovah velikih mist zagalnij stan sosni chornoyi krashij nizh sosni zvichajnoyi Obumovleno ce bilshoyu stijkistyu porodi do dimu ta promislovih vikidiv Tak v Tyuringiyi v rajonah kalijnoyi promislovosti sosna chorna cilkom zdorova todi koli sosna zvichajna silno poshkodzhena yak i v metalurgijnih rajonah v Verhnij Sileziyi Sosna chorna shiroko vikoristovuyetsya v zahisnih nasadzhennyah zavdyaki nechutlivosti do soli promislovogo pilu ta dimu sho mistyat dioksidi zdatnosti zrostati v suhih umovah dobre poglinati SO2 NO2 Eksperimenti z sosnoyu chornoyu sho viznachayut adaptivni yakosti pokazali visoki ta seredni rezultati shodo energiyi rostu posuho ta morozostijkosti stijkosti do hvorob Znachna plastichnist vidu zrobila sosnu chornu favoritom dlya proektiv vidnovlennya lisovih masiviv v shirokomu diapazoni prirodnih umov Div takozhShiroka sosnaPrimitkiPinus nigra Slovnik ukrayinskih naukovih i narodnih nazv sudinnih roslin Yu Kobiv Kiyiv Naukova dumka 2004 800 s Slovniki Ukrayini ISBN 966 00 0355 2 PosilannyaThe Gymnosperm Database angl Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Cherven 2011 Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno lipen 2015