Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Симео́н Лехаці́ (Шимон, Симеон з Польщі, Симеон з Замостя, Симон Мардиросович, пол. Symeon z Zamościa, англ. Simeon Lehatsi, вірм. Սիմեոն Լեհացի) (1584 – 1639) – вірменський мандрівник і письменник, якого називають вірменським Марко Поло.
| Симеон Лехаці | ||||
|---|---|---|---|---|
| вірм. Սիմեոն Լեհացի | ||||
| Народився | 1584[1] Замостя, красноставський повіт[d], Холмщина, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[2] | |||
| Помер | 1639[1] Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита | |||
| Країна |  Річ Посполита | |||
| Діяльність | письменник, писар, мандрівник | |||
| | ||||
 Симеон Лехаці у Вікісховищі | ||||
Молоді роки
Народився у Замості Руського воєводства у вбогій вірменській сім’ї Мардироса і Довлат-ханум, що переїхала з Кафи у Криму. Батьки рано померли і його вихованням займалась старша сестра Джугар. Після завершення навчання у вірменській школі був висвячений на дипіра (дяка). Як знавець класичної вірменської мови грабаря з 1605 почав займатись копіюванням книг. Крім того знав мови татарську, польську, ймовірно, турецьку, але не знав тодішніх наукових мов - латинської і грецької. Імовірно, продовжив навчання у школі Львові, де у листопаді 1607 завершив копіюванням проповідей вардапета Вартана.
Подорожі
Під впливом релігійної літератури вирішив відбути подорож по Палестини. У лютому 1608 з вірменськими купцями вирушив до Молдавії, де у Сучаві зустрівся з майбутнім вірменським єпископом Львова, вардапетом (проповідник, вчитель) Месробом († 1624). З караваном, що віз данину з князівства до султана, він вирушив до Ясс, Константинополя, куди прибув 10 вересня. Йому не вдалось відбути кораблем до Палестини, через що він займався переписуванням книг при дворі патріарха Константинополя і Григора ІІ Кесарака († 1636), який противився зв’язкам з Римом, та познайомився з майбутнім католикосом Мовсесом ІІІ (1629-1631) . У серпні 1609 – травні 1611 з вардапетом Мигирдичем з Гарпуту (як секретар) вирушив у поїзду по колоніях вірмен над Мармуровим і Егейським морями. Через загрозу війни з Персією покинув вардапета і з караваном вірменських купців, нвіраком католикоса Мелхіседеком, вардапетом Захарієм з Вану вирушив до Італії. У Спліті вони змусили перебути карантин у шпиталі і у жовтні 1611 добрались до Венеції, де два місяці провели при вірменському монастирі. У вірменському монастирі Риму Симеон познайомився з вірменами-католиками, разом з вардапетом Захарієм був на аудієнції у Павла V, якому вручили лист католікоса Мелхіседека про визнання зверхності папи. Симеон був гостем на Різдвяному богослужінні в соборі св. Петра, одним з 12 запрошених пілігримів на обіді у Ватикані. У квітні 1612 він вирушив до Венеції, де закупив товари і поплив до Смірни, Тіру, де їх продав. Він об’їхав головні місця поклоніння вірмен у Мала Азія, у монастирі св. Юрія Гарпута (Елязиг) гостив у вардапета Мигирдича, відвідав могили св. Месропа Маштоца – творця вірменського алфавіту, св. Івана Хрестителя, стару столицю вірмен Аміда. Він повернувся до Константинополя, де протягом року займався переписуванням книг. Отримані гроші дозволили йому у серпні 1616 відбути з пілігримами до Олександрії. Два місяці він прожив в Каїрі, звідки вирушив з до Єрусалиму з конвоєм, що віз податки для султана. З вересня 1616 по травень 1617 він відвідав Єрусалим, Вифлеєм, живучи при вірменському монастиреві св. Якова.
Повернення
Разом з католікосом Сіс (Кілікія) Ованесом і єпископом Гукасом, призначеним нвіраком до Речі Посполитої, Симеон вирушив до Дамаску, Алеппо, Цезареї, Смірни, Константинополя. Звідки через два місяці очікування вирушили з караваном до Молдавії, України, знищеної нападами татар. На початку 1618 прибув до Львова, де провів два місяці, сумуючи за далекими краями. У Замості він продовжив копіювати рукописи, зокрема для львівського вірменського друкаря, священика Говганеса Карматененца (1590-1624), званого Іваном Мурадовичем (1619).
Він заручився 1618 з львівською вірменкою Анастасією, донькою Івашка Кєворовича і Софії, весілля з якою відбулось 16 серпня 1620 у Львові. Вони переїхали до Замостя, де Симеону не вдалось повернути своє залишене майно. Рідні докоряли йому довгою відсутністю, громада відмовлялась висвятити на священика, вважаючи «волоцюгою». На ту пору він описав похід 1621 султана Османа ІІ під Хотин. Через епідемію чуми 1623 зі Львова до Замостя втекли вірмени, яких він прихистив у своєму домі і які при поверненні розказали про нього старшині львівської громади.
Львівська школа
На зібранні ті написали йому запрошення переїхати до Львова і керувати школою при Вірменському соборі з платнею у 300 золотих на рік окрім додаткових заробітків, з проживанням у кам’яниці Доновака за кошти громади. На переїзд родини йому надали 10 золотих. Симеон продав будинок у Замості і у жовтні 1624 приступив до роботи у школі, не надто вдало займаючись торгівлею. На час епідемії 1625 він перебрався до Рогатина. У Львові у нього знову не склались відносини з громадою і духовенством, яке розмовляло кипчатською і польською мовами і не знало вірменської. Через це Симеон закидав духовенству нерозуміння богослужбових книг, а ті не сприяли його висвяченню.
Боротьба з унією Церков
Ситмеон Лехаці був свідком приїзду патріарха Мелхіседека, висвячення ним на єпископа Миколая Торосевича, спроби суду над ним старшини громади і нвірака католикоса Мовсеса ІІІ ісфаханського єпископа Хачадура. Після захоплення Торосевичем 4 листопада 1630 Вірменського собору за допомогою магістрату Симеон з священиком були затримані міською сторожею і кинуті до в’язниці, звідки їх визволили багаті вірменські купці.
Останні роки
Він знаходився у Бурсі, де копіював медичний підручник по травах і анатомії людини, коли турки Мурада IV захопили у персів Єреван і виселили вірмен з Константинополя. До середини грудня 1635 він повернувся до Львова, де завершив копіювання чергової книги, а 1636 завершив свої «Подорожні нотатки».
Шлюб Симеона був бездітним і 1637 дружина Анастасія Кєворовичівна покинула його, подавши до вірменського духовного суду прохання про розлучення через завдані кривди, шкоду для її здоров’я. Микола Торосевич 2 жовтня 1637 покликав на свій суд Симеона Лехаці, який тричі не приходив. 15 жовтня архієпископ покликав його вчетверте, загрожуючи екскомунікою (викляттям). На початку 1639 Анастасія померла, а її матір вимагала повернення рухомого і нерухомого майна доньки.
Літературний спадок
Симеон Лехаці у "Подорожніх нотатках" помістив свою автобіографію до 1628 року, опис важливих подій в історії Речі Посполитої, Туреччини з точки зору стану вірменських громад. У них була докладно подана хронологія подорожей, можливо, призначались як путівник по святих місцях для духовенства. Він описував пам’ятки, будівлі, базари, заїзди, шпиталі, ремесла, дороги, клімат, звичаї, їжу. Цікаві описи Константинополя, Венеції, Риму, Каїру, Єрусалиму, Львова. До 1944 оригінал "Записок" зберігався в бібліотеці львівського університету. На 1932-1935 "Подорожні нотатки" були видані Н. Акіняном у журнальному варіанті на вірменській мові та 1936 у Відні видали книгу "Подорожні нотатки", а 1965 вийшов російський переклад.
Також у колофонах скопійованих книг він описував стан вірменських громад, події у Речі Посполитій, Туреччині, Швеції, Молдавії, Валахії, турецько-перські війни за Вірменію. Він вболівав через поділ Вірменії поміж декількох держав, розпорошення вірмен серед інших народів, відсутність власних монархів. Для нього головним було збереження мови, школи, традицій національної Церкви. З 1630 у колофонах книг він описував переслідування львівських вірмен унійним архієпископом Миколою Торосевичем, нещастя, що випали на громаду через релігійні суперечки, звинувачуючи у подіях львівське духовенство, яке відступило від вірменської Церкви. До сьогодні дійшло до 20 написаних ним колофонів. Припускають, що він був добре обізнаним з тогочасною полемічною літературою, яка походила з друкарні Ставропігійського братства, творами Мелетія Смотрицького.
Джерела
- Симеон Лехаці[недоступне посилання з липня 2019] (поль.)
Посилання
- Симеон Лехаци Путевые заметки (рос.)
- Предисловие М. О. Дарбиняна к книге Симеона Лехаци «Путевые заметки» (рос.)
- Bibliografie dějin Českých zemí — 1905.
- Catalog of the German National Library
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Simeo n Lehaci Shimon Simeon z Polshi Simeon z Zamostya Simon Mardirosovich pol Symeon z Zamoscia angl Simeon Lehatsi virm Սիմեոն Լեհացի 1584 1639 virmenskij mandrivnik i pismennik yakogo nazivayut virmenskim Marko Polo Simeon Lehacivirm Սիմեոն ԼեհացիNarodivsya1584 1 Zamostya krasnostavskij povit d Holmshina Ruske voyevodstvo Malopolska provinciya Korona Korolivstva Polskogo Rich Pospolita 2 Pomer1639 1 Lviv Lvivska zemlya Ruske voyevodstvo Malopolska provinciya Korona Korolivstva Polskogo Rich PospolitaKrayina Rich PospolitaDiyalnistpismennik pisar mandrivnik Simeon Lehaci u VikishovishiMolodi rokiNarodivsya u Zamosti Ruskogo voyevodstva u vbogij virmenskij sim yi Mardirosa i Dovlat hanum sho pereyihala z Kafi u Krimu Batki rano pomerli i jogo vihovannyam zajmalas starsha sestra Dzhugar Pislya zavershennya navchannya u virmenskij shkoli buv visvyachenij na dipira dyaka Yak znavec klasichnoyi virmenskoyi movi grabarya z 1605 pochav zajmatis kopiyuvannyam knig Krim togo znav movi tatarsku polsku jmovirno turecku ale ne znav todishnih naukovih mov latinskoyi i greckoyi Imovirno prodovzhiv navchannya u shkoli Lvovi de u listopadi 1607 zavershiv kopiyuvannyam propovidej vardapeta Vartana PodorozhiPid vplivom religijnoyi literaturi virishiv vidbuti podorozh po Palestini U lyutomu 1608 z virmenskimi kupcyami virushiv do Moldaviyi de u Suchavi zustrivsya z majbutnim virmenskim yepiskopom Lvova vardapetom propovidnik vchitel Mesrobom 1624 Z karavanom sho viz daninu z knyazivstva do sultana vin virushiv do Yass Konstantinopolya kudi pribuv 10 veresnya Jomu ne vdalos vidbuti korablem do Palestini cherez sho vin zajmavsya perepisuvannyam knig pri dvori patriarha Konstantinopolya i Grigora II Kesaraka 1636 yakij protivivsya zv yazkam z Rimom ta poznajomivsya z majbutnim katolikosom Movsesom III 1629 1631 U serpni 1609 travni 1611 z vardapetom Migirdichem z Garputu yak sekretar virushiv u poyizdu po koloniyah virmen nad Marmurovim i Egejskim moryami Cherez zagrozu vijni z Persiyeyu pokinuv vardapeta i z karavanom virmenskih kupciv nvirakom katolikosa Melhisedekom vardapetom Zahariyem z Vanu virushiv do Italiyi U Spliti voni zmusili perebuti karantin u shpitali i u zhovtni 1611 dobralis do Veneciyi de dva misyaci proveli pri virmenskomu monastiri U virmenskomu monastiri Rimu Simeon poznajomivsya z virmenami katolikami razom z vardapetom Zahariyem buv na audiyenciyi u Pavla V yakomu vruchili list katolikosa Melhisedeka pro viznannya zverhnosti papi Simeon buv gostem na Rizdvyanomu bogosluzhinni v sobori sv Petra odnim z 12 zaproshenih piligrimiv na obidi u Vatikani U kvitni 1612 vin virushiv do Veneciyi de zakupiv tovari i popliv do Smirni Tiru de yih prodav Vin ob yihav golovni miscya pokloninnya virmen u Mala Aziya u monastiri sv Yuriya Garputa Elyazig gostiv u vardapeta Migirdicha vidvidav mogili sv Mesropa Mashtoca tvorcya virmenskogo alfavitu sv Ivana Hrestitelya staru stolicyu virmen Amida Vin povernuvsya do Konstantinopolya de protyagom roku zajmavsya perepisuvannyam knig Otrimani groshi dozvolili jomu u serpni 1616 vidbuti z piligrimami do Oleksandriyi Dva misyaci vin prozhiv v Kayiri zvidki virushiv z do Yerusalimu z konvoyem sho viz podatki dlya sultana Z veresnya 1616 po traven 1617 vin vidvidav Yerusalim Vifleyem zhivuchi pri virmenskomu monastirevi sv Yakova PovernennyaRazom z katolikosom Sis Kilikiya Ovanesom i yepiskopom Gukasom priznachenim nvirakom do Rechi Pospolitoyi Simeon virushiv do Damasku Aleppo Cezareyi Smirni Konstantinopolya Zvidki cherez dva misyaci ochikuvannya virushili z karavanom do Moldaviyi Ukrayini znishenoyi napadami tatar Na pochatku 1618 pribuv do Lvova de proviv dva misyaci sumuyuchi za dalekimi krayami U Zamosti vin prodovzhiv kopiyuvati rukopisi zokrema dlya lvivskogo virmenskogo drukarya svyashenika Govganesa Karmatenenca 1590 1624 zvanogo Ivanom Muradovichem 1619 Vin zaruchivsya 1618 z lvivskoyu virmenkoyu Anastasiyeyu donkoyu Ivashka Kyevorovicha i Sofiyi vesillya z yakoyu vidbulos 16 serpnya 1620 u Lvovi Voni pereyihali do Zamostya de Simeonu ne vdalos povernuti svoye zalishene majno Ridni dokoryali jomu dovgoyu vidsutnistyu gromada vidmovlyalas visvyatiti na svyashenika vvazhayuchi volocyugoyu Na tu poru vin opisav pohid 1621 sultana Osmana II pid Hotin Cherez epidemiyu chumi 1623 zi Lvova do Zamostya vtekli virmeni yakih vin prihistiv u svoyemu domi i yaki pri povernenni rozkazali pro nogo starshini lvivskoyi gromadi Lvivska shkolaNa zibranni ti napisali jomu zaproshennya pereyihati do Lvova i keruvati shkoloyu pri Virmenskomu sobori z platneyu u 300 zolotih na rik okrim dodatkovih zarobitkiv z prozhivannyam u kam yanici Donovaka za koshti gromadi Na pereyizd rodini jomu nadali 10 zolotih Simeon prodav budinok u Zamosti i u zhovtni 1624 pristupiv do roboti u shkoli ne nadto vdalo zajmayuchis torgivleyu Na chas epidemiyi 1625 vin perebravsya do Rogatina U Lvovi u nogo znovu ne sklalis vidnosini z gromadoyu i duhovenstvom yake rozmovlyalo kipchatskoyu i polskoyu movami i ne znalo virmenskoyi Cherez ce Simeon zakidav duhovenstvu nerozuminnya bogosluzhbovih knig a ti ne spriyali jogo visvyachennyu Borotba z uniyeyu CerkovSitmeon Lehaci buv svidkom priyizdu patriarha Melhisedeka visvyachennya nim na yepiskopa Mikolaya Torosevicha sprobi sudu nad nim starshini gromadi i nviraka katolikosa Movsesa III isfahanskogo yepiskopa Hachadura Pislya zahoplennya Torosevichem 4 listopada 1630 Virmenskogo soboru za dopomogoyu magistratu Simeon z svyashenikom buli zatrimani miskoyu storozheyu i kinuti do v yaznici zvidki yih vizvolili bagati virmenski kupci Ostanni rokiVin znahodivsya u Bursi de kopiyuvav medichnij pidruchnik po travah i anatomiyi lyudini koli turki Murada IV zahopili u persiv Yerevan i viselili virmen z Konstantinopolya Do seredini grudnya 1635 vin povernuvsya do Lvova de zavershiv kopiyuvannya chergovoyi knigi a 1636 zavershiv svoyi Podorozhni notatki Shlyub Simeona buv bezditnim i 1637 druzhina Anastasiya Kyevorovichivna pokinula jogo podavshi do virmenskogo duhovnogo sudu prohannya pro rozluchennya cherez zavdani krivdi shkodu dlya yiyi zdorov ya Mikola Torosevich 2 zhovtnya 1637 poklikav na svij sud Simeona Lehaci yakij trichi ne prihodiv 15 zhovtnya arhiyepiskop poklikav jogo vchetverte zagrozhuyuchi ekskomunikoyu viklyattyam Na pochatku 1639 Anastasiya pomerla a yiyi matir vimagala povernennya ruhomogo i neruhomogo majna donki Literaturnij spadokSimeon Lehaci u Podorozhnih notatkah pomistiv svoyu avtobiografiyu do 1628 roku opis vazhlivih podij v istoriyi Rechi Pospolitoyi Turechchini z tochki zoru stanu virmenskih gromad U nih bula dokladno podana hronologiya podorozhej mozhlivo priznachalis yak putivnik po svyatih miscyah dlya duhovenstva Vin opisuvav pam yatki budivli bazari zayizdi shpitali remesla dorogi klimat zvichayi yizhu Cikavi opisi Konstantinopolya Veneciyi Rimu Kayiru Yerusalimu Lvova Do 1944 original Zapisok zberigavsya v biblioteci lvivskogo universitetu Na 1932 1935 Podorozhni notatki buli vidani N Akinyanom u zhurnalnomu varianti na virmenskij movi ta 1936 u Vidni vidali knigu Podorozhni notatki a 1965 vijshov rosijskij pereklad Takozh u kolofonah skopijovanih knig vin opisuvav stan virmenskih gromad podiyi u Rechi Pospolitij Turechchini Shveciyi Moldaviyi Valahiyi turecko perski vijni za Virmeniyu Vin vbolivav cherez podil Virmeniyi pomizh dekilkoh derzhav rozporoshennya virmen sered inshih narodiv vidsutnist vlasnih monarhiv Dlya nogo golovnim bulo zberezhennya movi shkoli tradicij nacionalnoyi Cerkvi Z 1630 u kolofonah knig vin opisuvav peresliduvannya lvivskih virmen unijnim arhiyepiskopom Mikoloyu Torosevichem neshastya sho vipali na gromadu cherez religijni superechki zvinuvachuyuchi u podiyah lvivske duhovenstvo yake vidstupilo vid virmenskoyi Cerkvi Do sogodni dijshlo do 20 napisanih nim kolofoniv Pripuskayut sho vin buv dobre obiznanim z togochasnoyu polemichnoyu literaturoyu yaka pohodila z drukarni Stavropigijskogo bratstva tvorami Meletiya Smotrickogo DzherelaSimeon Lehaci nedostupne posilannya z lipnya 2019 pol PosilannyaSimeon Lehaci Putevye zametki ros Predislovie M O Darbinyana k knige Simeona Lehaci Putevye zametki ros Lviv u sestrinskih VikiproyektahPortal Lviv Proyekt Lviv Lviv u Vikishovishi Bibliografie dejin Ceskych zemi 1905 d Track Q63411600 Catalog of the German National Library d Track Q23833686