Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Трансильванське князівство або Семигородське князівство (рум. Principatul Transilvaniei, угор. Erdélyi Fejedelemség, нім. Fürstentum Siebenbürgen) — васальне князівство Османської імперії, яке існувало з 1570 по 1711 роки на території Трансильванії. Його територія, крім земель Трансильванського воєводства, так само включало східну частину Угорщини — так званий Парціум. Створення князівства пов'язано з Шпаєрською угодою, однак значною мірою у формуванні образу Трансильванської монархії мав статус князя Стефана Баторія як короля Речі Посполитої. Трансильванське князівство, як правило, було під верховенством Османській імперії, однак князівство часто мало подвійну васальну залежність (Османських султанів і Габсбургзьких угорських королів) в XVI і XVII століттях.
| Трансильванське князівство рум. Principatul Transilvaniei угор. Erdélyi Fejedelemség нім. Fürstentum Siebenbürgen | |||||
| Васал Османської імперії, сюзеренітет Габсбургів | |||||
| |||||
| |||||
| Столиця | Дюлафехéрвáр 1570—1692 Германштадт 1692—1711 | ||||
| Мови | латина (в адміністрації, науці та політиці); угорська, німецька, румунська, руська (народні). | ||||
| Релігії | Католицтво, Кальвінізм, Лютеранство, Православ'я, Греко-католицтво, Унітаріанство (Социніанство), Юдаїзм | ||||
| Форма правління | Князівство | ||||
| Правителі Трансильванії | |||||
| - 1570—1571 | Янош II Жигмонд Заполья (перший) | ||||
| - 1704—1711 | Ференц II Ракоці (останній) | ||||
| Історичний період | Османські війни | ||||
| - Засновано | 1570 | ||||
| - Карловицький конгрес | 1699 | ||||
| - Ліквідовано | 1711 | ||||
| Сьогодні є частиною |  Румунія | ||||
| |||||
Трансильванське князівство було символом виживання угорської державності, угорських інтересів проти Габсбурзьких посягань в часи панування Габсбургами королівством Угорщина. Всі традиційні угорські закони залишалися послідовно та неухильно в князівстві. Після неврегульованості періоду війни Ракоці за незалежність, князівство стало частиною Габсбурзької монархії.
Історія
Трансильванське князівство було утворено в 1570 році, коли Янош II Жигмонд відмовився від своїх претензій на угорський престол за умовами Шпаєрського договору і став князем Трансильванії. Договір також визнавав, що Трансильванське князівство залишалося у васальній залежності від Угорського королівства. Рід Баторі прийшов до влади в князівстві після кончини Яноша II 1571 року. Янош заповів свій трон своєму казначею, Каспару Бекешу, але аристократія не прийняла це рішення і вибрала Стефана Баторія як воєводу. Це призвело до короткої громадянської війні, яка закінчилася перемогою Баторія. Аж до 1602 року князівство знаходилося під сюзеренітетом османів, а потім (ненадовго) — Габсбургів. Прихід до влади Баторія ознаменував становлення князівства Трансильванія як напівнезалежної держави.
Молодий Стефан Баторій, перший сильний князь Трансильванії, угорський католик, згодом став королем Польщі і великим князем Литовським. Він зобов'язався не обмежувати релігійну свободу, видавши Турданський едикт, але з часом став інтерпретувати це зобов'язання у все більш вузькому сенсі. Останній правитель Трасільваніі з роду Баторі — Жигмонд Баторі — вступив у союз зі Священною Римською імперією у війні проти турків.
У березні 1599 року трансильванський князь Жигмонд Баторі відмовився від княжого престолу на користь свого двоюрідного брата, Вармійського князя-єпископа і кардинала , ставленика Польщі. У жовтні 1599 року в битві під Шелімбере Анджей Баторій зазнав поразки від армії волоського господаря Михая Хороброго, який окупував Трансильванію.
У Трансильванії влада Михая з самого початку була дуже неміцною. Місцеві феодали побоювалися, що справа йде до засилля вихідців з Волощини і до зменшення їх власного впливу. Влаштувавши переворот, трансильванська шляхта вигнала представників Михая Хороброго і 4 лютого 1601 року знову обрала своїм князем Жигмонда Баторі, який до цього часу збирав нове військо під Коложваром.
Після 1601 року князівство короткий час було під владою імператора Рудольфа I, який ініціював германізацію населення, щоб повернути князівство в католицизм. У 1604–1606 роках угорський дворянин Іштван Бочкаї очолив успішне повстання проти австрійського панування. Іштван Бочкаї був обраний князем Трансильванії 5 квітня 1603 року. Він досяг з Священною Римською імперією миру за Віденським договором в 1606 році. За умовами миру Трансильванія отримала релігійну свободу і політичну самостійність, відновлення всіх конфіскованих маєтків, скасування всіх «неправедних» суджень, а також визнання Бочкаї як незалежного князя Трансильванії.
При наступниках Бочкаї Трансильванія пережила свою золоту добу, особливо в правління Габора Бетлена і Дьордя I Ракоці. Габор Бетлен, що правив з 1613 по 1629 роки, постійно зривав всі зусилля німецького імператора приєднати Трансильванію і завоював репутацію за кордоном, відстоюючи протестантизм. Три рази він вів війну з імператором, двічі він був проголошений королем Угорщини, а за результатами миру в Нікольсбурзі (31 грудня 1621 року) отримав підтвердження умов Віденського договору 1606 року, а також сім додаткових округів в північній Угорщині. Наступник Бетлена, Дьордь I Ракоці, також успішно пручався німецькому тиску. Його головним досягненням став Лінцький мир (16 вересня 1645 року), останній політичний тріумф угорського протестантизму, який знову подтвердив умови Віденського миру. Бетлен і Дьордь I Ракоці також багато зробили для освіти та культури, їх правління справедливо називають золотим століттям Трансильванії. Вони щедро виділяли гроші на прикрасу своєї столиці Алба-Юлії, яка стала головним оплотом протестантизму в Східній Європі. Під час їхнього правління Трансильванія також була однією з небагатьох європейських країн, де католики, кальвіністи, лютерани і унітарії жили у взаємній терпимості.
Падіння Надь Вараді (1660 рік) намітило період занепаду князівства Трансильванія: Габсбурги стали набувати все більший контроль над цією територією. Князь Янош Кемені проголосив незалежність Трансильванії від османів (квітень 1661 року) і звернувся за допомогою до Відня, але секретна німецько-османська угода привела лише до подальшого підвищенню впливу Габсбургів у князівстві. Після поразки Османської імперії в битві під Віднем в 1683 році Габсбурги поступово почали вводити свої закони на території раніше автономної Трансильванії. В кінці XVII століття Трансильванія була приєднана до імперії Габсбургів як частина Угорщини, місцеві правителі тепер обиралися з відома імператора. З 1711 року Габсбурги встановили повний контроль над Трансильванією, і князі були замінені губернаторами.
Демографія
До кінця XVI століття князівство налічувало понад 1 млн жителів: близько 560 тис. угорців, близько 330 тис. волохів (33 % населення; є свідчення джерела про 25 % в 1549—1573 рр.), близько 90 тис. німців (саксів, «сасів»), близько 85 тис. представників інших етнічних спільнот (в тому числі останки колись великої громади ). У другій половині XVII ст.- початку XVIII ст. 45-50 % населення Трансильванського князівства становили мадяри, 10-15 % — німці, 30-40 % — волохи. До 1760 року частка волохів дорівнювала вже 60 %, за іншими підрахунками — 66,46 %. Згідно ж Джорджу Уайту, в 1600 році волохи, що були в основному селянами, уже становили більш ніж 60 відсотків населення. Ця теорія знаходить підтримку у Іона Арделяну, який заявляє, що румунськомовне населення представляло «переважну більшість» в період правління Михая Хороброго.
До 1660 року, згідно Міклошу Молнару, населення князівства становило 955 000 осіб (з урахуванням населення Парціума): з них 500 000 угорців (у тому числі 250 000 секеїв), 280 000 волохів, 90 000 саксів і 85 000 українців, сербів та представників інших національностей.
За Бенедеком Янчшо на початку 18-го століття в Трансильванії було 250 000 румунів, 150 000 угорців і 100 000 саксів.
Карой Кочіш і Естер Ходошіі стверджують, що угорці були переважальною етнічною групою до другої половини XVII століття, коли волохи стали більшістю. Згідно з їхніми дослідженнями, більшість населення Трансильванського князівства мало таку структуру населення: в 1595 році із загальної чисельності населення в 670 000 чоловік 52,2 % були угорцями, 28,4 % були волохами, 18,8 % — німцями; в 1720 році, із загальної чисельності населення в 806 221, 49,6 % були волохами, 37,2 % — угорцями, 12,4 % — німцями.
Галерея
-
![image]()
Трансильванське князівство, наступник Східно-Угорського королівства (1570). Парціум зображений у темний колір. -
![image]()
Розділ середньовічного Угорського королівства між Османською та Габсбурзькою імперіями тривав більше 150 років після Битви при Могачі (1526). -
![image]()
Трансильванське князівство в 1606 році. -
![image]()
Трансильванське князівство в 1606-1660 роках. -
![image]()
Трансильванське князівство в 1629 році. -
![image]()
Мапа Трансильванії (1300-1867 рр.)
Князі
1613—1629: Габор Бетлен
Див. також
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Трансильванське князівство (1570—1711) |
Примітки
- Katalin Péter, Beloved Children: History of Aristocratic Childhood in Hungary in the Early Modern Age, Central European University Press, 2001, p. 27
- Dennis P. Hupchick, Conflict and chaos in Eastern Europe [ 17 Червня 2016 у Wayback Machine.], Palgrave Macmillan, 1995, p. 62
- Peter F. Sugar, Southeastern Europe under Ottoman rule, 1354—1804 [ 7 Травня 2016 у Wayback Machine.], University of Washington Press, 1993, pp. 150—154
- Károly Kocsis, Eszter Kocsisné Hodosi, Ethnic Geography of the Hungarian Minorities in the Carpathian Basin [ 13 квітня 2014 у Wayback Machine.], Simon Publications LLC, 1998, p. 106
- Transylvania article of Encyclopedia Britannica [1] [ 20 Квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Diarmaid MacCulloch, The Reformation [ 3 Січня 2014 у Wayback Machine.], Viking, 2004, p. 443
- Instytut Historii (Polska Akademia Nauk), Historický ústav (Akademie věd České republiky), Political Culture in Central Europe: Middle Ages and early modern era [ 4 Липня 2014 у Wayback Machine.], Institute of History, Academy of Sciences of the Czech Republic, 2005, p. 338
- István Keul, Early Modern Religious Communities in East-Central Europe: Ethnic Diversity, Denominational Plurality, and Corporative Politics in the Principality of Transylvania (1526—1691) [ 26 Квітня 2016 у Wayback Machine.], BRILL, 2009, p. 61
- Anthony Endrey, The Holy Crown of Hungary [ 4 Липня 2014 у Wayback Machine.], Hungarian Institute, 1978, p. 70
- Richard Bonney; David J. B. Trim (2006). . Peter Lang. с. 99–. ISBN . Архів оригіналу за 9 Травня 2016. Процитовано 1 червня 2012.
- . Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 20 Квітня 2015. Процитовано 26 червня 2008.
- Transylvania [ 10 Серпня 2018 у Wayback Machine.]; The Columbia Electronic Encyclopedia, Columbia University Press.
- George W. White (2000). . Rowman & Littlefield. с. 132–. ISBN . Архів оригіналу за 22 Липня 2016. Процитовано 1 червня 2012.
- Ion Ardeleanu; Arhivele Statului (Romania); Biblioteca Centrală de Stat a Republicii Socialiste România (1983). . Editura Academiei Republicii Socialiste România. Архів оригіналу за 7 Травня 2016. Процитовано 1 червня 2012.
- Miklós Molnár, A Concise History of Hungary [ 6 Травня 2016 у Wayback Machine.], Cambridge University Press, 2001, p. 113
- Demographic Changes [ 3 Червня 2015 у Wayback Machine.]. Mek.niif.hu. Retrieved on 2012-06-01.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 Травня 2014. Процитовано 23 Серпня 2019.
- . Federal Research Division, Library of Congress. Архів оригіналу за 7 Липня 2020. Процитовано 11 січня 2009.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Transilvanske knyazivstvo Transilvanske knyazivstvo abo Semigorodske knyazivstvo rum Principatul Transilvaniei ugor Erdelyi Fejedelemseg nim Furstentum Siebenburgen vasalne knyazivstvo Osmanskoyi imperiyi yake isnuvalo z 1570 po 1711 roki na teritoriyi Transilvaniyi Jogo teritoriya krim zemel Transilvanskogo voyevodstva tak samo vklyuchalo shidnu chastinu Ugorshini tak zvanij Parcium Stvorennya knyazivstva pov yazano z Shpayerskoyu ugodoyu odnak znachnoyu miroyu u formuvanni obrazu Transilvanskoyi monarhiyi mav status knyazya Stefana Batoriya yak korolya Rechi Pospolitoyi Transilvanske knyazivstvo yak pravilo bulo pid verhovenstvom Osmanskij imperiyi odnak knyazivstvo chasto malo podvijnu vasalnu zalezhnist Osmanskih sultaniv i Gabsburgzkih ugorskih koroliv v XVI i XVII stolittyah Transilvanske knyazivstvo rum Principatul Transilvaniei ugor Erdelyi Fejedelemseg nim Furstentum Siebenburgen Vasal Osmanskoyi imperiyi syuzerenitetGabsburgiv 1570 1711 Prapor Gerb Transilvanske knyazivstvo istorichni kordoni na karti Stolicya Dyulafehervar 1570 1692 Germanshtadt 1692 1711 Movi latina v administraciyi nauci ta politici ugorska nimecka rumunska ruska narodni Religiyi Katolictvo Kalvinizm Lyuteranstvo Pravoslav ya Greko katolictvo Unitarianstvo Socinianstvo Yudayizm Forma pravlinnya Knyazivstvo Praviteli Transilvaniyi 1570 1571 Yanosh II Zhigmond Zapolya pershij 1704 1711 Ferenc II Rakoci ostannij Istorichnij period Osmanski vijni Zasnovano 1570 Karlovickij kongres 1699 Likvidovano 1711 Sogodni ye chastinoyu Rumuniya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Transilvanske knyazivstvo 1570 1711 Transilvanske knyazivstvo bulo simvolom vizhivannya ugorskoyi derzhavnosti ugorskih interesiv proti Gabsburzkih posyagan v chasi panuvannya Gabsburgami korolivstvom Ugorshina Vsi tradicijni ugorski zakoni zalishalisya poslidovno ta neuhilno v knyazivstvi Pislya nevregulovanosti periodu vijni Rakoci za nezalezhnist knyazivstvo stalo chastinoyu Gabsburzkoyi monarhiyi IstoriyaYanosh II Zhigmond Yanosh II Zhigmond vklonyayetsya pered Sulejmanom Pishnim v 1556 roci turecka miniatyura Istoriya UgorshiniStarodavnya UgorshinaDougorska UgorshinaPannoniyaGunskij kaganatPeredistoriya ugorcivMagna HungariyaLevediyaAtelkuzaSeredni VikiAvarskij kaganatBlatenske knyazivstvoUgriZavoyuvannya ugorcyami Pannonskogo basejnuUgorske knyazivstvoArpadiUgorske korolivstvo ArpadivUgorske korolivstvo AnzhuUgorske korolivstvo na pochatku suchasnoyi epohiOsmanska UgorshinaShidno Ugorske korolivstvoTransilvanske knyazivstvo 1570 1711 Korolivstvo GabsburgivPovstannya RakociRevolyuciya 1848 1849 rokiv v UgorshiniAvstro ugorskij kompromisTranslejtaniyaUgorska istoriya v HH stolittiPersha RespublikaUgorska Radyanska RespublikaUgorske korolivstvo 1920 1946 Ugorshina 1944 1945 Druga RespublikaNarodna RespublikaPovstannya 1956SuchasnistUgorska RespublikaPortal Ugorshina pereglyanutiobgovoritiredaguvati Transilvanske knyazivstvo bulo utvoreno v 1570 roci koli Yanosh II Zhigmond vidmovivsya vid svoyih pretenzij na ugorskij prestol za umovami Shpayerskogo dogovoru i stav knyazem Transilvaniyi Dogovir takozh viznavav sho Transilvanske knyazivstvo zalishalosya u vasalnij zalezhnosti vid Ugorskogo korolivstva Rid Batori prijshov do vladi v knyazivstvi pislya konchini Yanosha II 1571 roku Yanosh zapoviv svij tron svoyemu kaznacheyu Kasparu Bekeshu ale aristokratiya ne prijnyala ce rishennya i vibrala Stefana Batoriya yak voyevodu Ce prizvelo do korotkoyi gromadyanskoyi vijni yaka zakinchilasya peremogoyu Batoriya Azh do 1602 roku knyazivstvo znahodilosya pid syuzerenitetom osmaniv a potim nenadovgo Gabsburgiv Prihid do vladi Batoriya oznamenuvav stanovlennya knyazivstva Transilvaniya yak napivnezalezhnoyi derzhavi Molodij Stefan Batorij pershij silnij knyaz Transilvaniyi ugorskij katolik zgodom stav korolem Polshi i velikim knyazem Litovskim Vin zobov yazavsya ne obmezhuvati religijnu svobodu vidavshi Turdanskij edikt ale z chasom stav interpretuvati ce zobov yazannya u vse bilsh vuzkomu sensi Ostannij pravitel Trasilvanii z rodu Batori Zhigmond Batori vstupiv u soyuz zi Svyashennoyu Rimskoyu imperiyeyu u vijni proti turkiv U berezni 1599 roku transilvanskij knyaz Zhigmond Batori vidmovivsya vid knyazhogo prestolu na korist svogo dvoyuridnogo brata Varmijskogo knyazya yepiskopa i kardinala stavlenika Polshi U zhovtni 1599 roku v bitvi pid Shelimbere Andzhej Batorij zaznav porazki vid armiyi voloskogo gospodarya Mihaya Horobrogo yakij okupuvav Transilvaniyu U Transilvaniyi vlada Mihaya z samogo pochatku bula duzhe nemicnoyu Miscevi feodali poboyuvalisya sho sprava jde do zasillya vihidciv z Voloshini i do zmenshennya yih vlasnogo vplivu Vlashtuvavshi perevorot transilvanska shlyahta vignala predstavnikiv Mihaya Horobrogo i 4 lyutogo 1601 roku znovu obrala svoyim knyazem Zhigmonda Batori yakij do cogo chasu zbirav nove vijsko pid Kolozhvarom Pislya 1601 roku knyazivstvo korotkij chas bulo pid vladoyu imperatora Rudolfa I yakij iniciyuvav germanizaciyu naselennya shob povernuti knyazivstvo v katolicizm U 1604 1606 rokah ugorskij dvoryanin Ishtvan Bochkayi ocholiv uspishne povstannya proti avstrijskogo panuvannya Ishtvan Bochkayi buv obranij knyazem Transilvaniyi 5 kvitnya 1603 roku Vin dosyag z Svyashennoyu Rimskoyu imperiyeyu miru za Videnskim dogovorom v 1606 roci Za umovami miru Transilvaniya otrimala religijnu svobodu i politichnu samostijnist vidnovlennya vsih konfiskovanih mayetkiv skasuvannya vsih nepravednih sudzhen a takozh viznannya Bochkayi yak nezalezhnogo knyazya Transilvaniyi Pri nastupnikah Bochkayi Transilvaniya perezhila svoyu zolotu dobu osoblivo v pravlinnya Gabora Betlena i Dordya I Rakoci Gabor Betlen sho praviv z 1613 po 1629 roki postijno zrivav vsi zusillya nimeckogo imperatora priyednati Transilvaniyu i zavoyuvav reputaciyu za kordonom vidstoyuyuchi protestantizm Tri razi vin viv vijnu z imperatorom dvichi vin buv progoloshenij korolem Ugorshini a za rezultatami miru v Nikolsburzi 31 grudnya 1621 roku otrimav pidtverdzhennya umov Videnskogo dogovoru 1606 roku a takozh sim dodatkovih okrugiv v pivnichnij Ugorshini Nastupnik Betlena Dord I Rakoci takozh uspishno pruchavsya nimeckomu tisku Jogo golovnim dosyagnennyam stav Linckij mir 16 veresnya 1645 roku ostannij politichnij triumf ugorskogo protestantizmu yakij znovu podtverdiv umovi Videnskogo miru Betlen i Dord I Rakoci takozh bagato zrobili dlya osviti ta kulturi yih pravlinnya spravedlivo nazivayut zolotim stolittyam Transilvaniyi Voni shedro vidilyali groshi na prikrasu svoyeyi stolici Alba Yuliyi yaka stala golovnim oplotom protestantizmu v Shidnij Yevropi Pid chas yihnogo pravlinnya Transilvaniya takozh bula odniyeyu z nebagatoh yevropejskih krayin de katoliki kalvinisti lyuterani i unitariyi zhili u vzayemnij terpimosti Padinnya Nad Varadi 1660 rik namitilo period zanepadu knyazivstva Transilvaniya Gabsburgi stali nabuvati vse bilshij kontrol nad ciyeyu teritoriyeyu Knyaz Yanosh Kemeni progolosiv nezalezhnist Transilvaniyi vid osmaniv kviten 1661 roku i zvernuvsya za dopomogoyu do Vidnya ale sekretna nimecko osmanska ugoda privela lishe do podalshogo pidvishennyu vplivu Gabsburgiv u knyazivstvi Pislya porazki Osmanskoyi imperiyi v bitvi pid Vidnem v 1683 roci Gabsburgi postupovo pochali vvoditi svoyi zakoni na teritoriyi ranishe avtonomnoyi Transilvaniyi V kinci XVII stolittya Transilvaniya bula priyednana do imperiyi Gabsburgiv yak chastina Ugorshini miscevi praviteli teper obiralisya z vidoma imperatora Z 1711 roku Gabsburgi vstanovili povnij kontrol nad Transilvaniyeyu i knyazi buli zamineni gubernatorami DemografiyaEtnichna mapa Transilvaniyi Sekeyi Transilvanski saksi Ugorski ta voloski zmishani okrugi Istoriya RumuniyiDoistorichnij chasKultura Kukuteni TripillyaKultura HamandzhiyaBronzova doba u RumuniyiDakiyaGetiRimska DakiyaSerednovichchyaPereselennya gotivPechenizkij kaganatPershe Bolgarske carstvoZolota OrdaUgorske korolivstvoKnyazivstvo Voloshina Utvorennya MoldoviTransilvanske knyazivstvo 1570 1711 Transilvanske knyazivstvo 1711 1867 FanariotiDunajski knyazivstvaMoldavska revolyuciya 1848 Voloska revolyuciya 1848 Vijna za nezalezhnist RumuniyiRumunske korolivstvoRumunska kampaniya 1916 1917 Uniya Bessarabiyi i RumuniyiVelika RumuniyaBesarabsko bukovinskij pohid 1940 Rumuniya v Drugij svitovij vijniSocialistichna Respublika RumuniyaRadyanska okupaciya RumuniyiStudentskij ruh 1956 Rumunska revolyuciya 1989 SuchasnistPitannya vozz yednannyaRumuniyaPortal Rumuniya pereglyanutiredaguvati Do kincya XVI stolittya knyazivstvo nalichuvalo ponad 1 mln zhiteliv blizko 560 tis ugorciv blizko 330 tis volohiv 33 naselennya ye svidchennya dzherela pro 25 v 1549 1573 rr blizko 90 tis nimciv saksiv sasiv blizko 85 tis predstavnikiv inshih etnichnih spilnot v tomu chisli ostanki kolis velikoyi gromadi U drugij polovini XVII st pochatku XVIII st 45 50 naselennya Transilvanskogo knyazivstva stanovili madyari 10 15 nimci 30 40 volohi Do 1760 roku chastka volohiv dorivnyuvala vzhe 60 za inshimi pidrahunkami 66 46 Zgidno zh Dzhordzhu Uajtu v 1600 roci volohi sho buli v osnovnomu selyanami uzhe stanovili bilsh nizh 60 vidsotkiv naselennya Cya teoriya znahodit pidtrimku u Iona Ardelyanu yakij zayavlyaye sho rumunskomovne naselennya predstavlyalo perevazhnu bilshist v period pravlinnya Mihaya Horobrogo Do 1660 roku zgidno Mikloshu Molnaru naselennya knyazivstva stanovilo 955 000 osib z urahuvannyam naselennya Parciuma z nih 500 000 ugorciv u tomu chisli 250 000 sekeyiv 280 000 volohiv 90 000 saksiv i 85 000 ukrayinciv serbiv ta predstavnikiv inshih nacionalnostej Za Benedekom Yanchsho na pochatku 18 go stolittya v Transilvaniyi bulo 250 000 rumuniv 150 000 ugorciv i 100 000 saksiv Karoj Kochish i Ester Hodoshii stverdzhuyut sho ugorci buli perevazhalnoyu etnichnoyu grupoyu do drugoyi polovini XVII stolittya koli volohi stali bilshistyu Zgidno z yihnimi doslidzhennyami bilshist naselennya Transilvanskogo knyazivstva malo taku strukturu naselennya v 1595 roci iz zagalnoyi chiselnosti naselennya v 670 000 cholovik 52 2 buli ugorcyami 28 4 buli volohami 18 8 nimcyami v 1720 roci iz zagalnoyi chiselnosti naselennya v 806 221 49 6 buli volohami 37 2 ugorcyami 12 4 nimcyami GalereyaTransilvanske knyazivstvo nastupnik Shidno Ugorskogo korolivstva 1570 Parcium zobrazhenij u temnij kolir Rozdil serednovichnogo Ugorskogo korolivstva mizh Osmanskoyu ta Gabsburzkoyu imperiyami trivav bilshe 150 rokiv pislya Bitvi pri Mogachi 1526 Transilvanske knyazivstvo v 1606 roci Transilvanske knyazivstvo v 1606 1660 rokah Transilvanske knyazivstvo v 1629 roci Mapa Transilvaniyi 1300 1867 rr Knyazi1613 1629 Gabor BetlenDiv takozhTransilvaniya Istoriya Transilvaniyi Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Transilvanske knyazivstvo 1570 1711 PrimitkiKatalin Peter Beloved Children History of Aristocratic Childhood in Hungary in the Early Modern Age Central European University Press 2001 p 27 Dennis P Hupchick Conflict and chaos in Eastern Europe 17 Chervnya 2016 u Wayback Machine Palgrave Macmillan 1995 p 62 Peter F Sugar Southeastern Europe under Ottoman rule 1354 1804 7 Travnya 2016 u Wayback Machine University of Washington Press 1993 pp 150 154 Karoly Kocsis Eszter Kocsisne Hodosi Ethnic Geography of the Hungarian Minorities in the Carpathian Basin 13 kvitnya 2014 u Wayback Machine Simon Publications LLC 1998 p 106 Transylvania article of Encyclopedia Britannica 1 20 Kvitnya 2015 u Wayback Machine Diarmaid MacCulloch The Reformation 3 Sichnya 2014 u Wayback Machine Viking 2004 p 443 Instytut Historii Polska Akademia Nauk Historicky ustav Akademie ved Ceske republiky Political Culture in Central Europe Middle Ages and early modern era 4 Lipnya 2014 u Wayback Machine Institute of History Academy of Sciences of the Czech Republic 2005 p 338 Istvan Keul Early Modern Religious Communities in East Central Europe Ethnic Diversity Denominational Plurality and Corporative Politics in the Principality of Transylvania 1526 1691 26 Kvitnya 2016 u Wayback Machine BRILL 2009 p 61 Anthony Endrey The Holy Crown of Hungary 4 Lipnya 2014 u Wayback Machine Hungarian Institute 1978 p 70 Richard Bonney David J B Trim 2006 Peter Lang s 99 ISBN 978 3 03910 570 0 Arhiv originalu za 9 Travnya 2016 Procitovano 1 chervnya 2012 Encyclopaedia Britannica Arhiv originalu za 20 Kvitnya 2015 Procitovano 26 chervnya 2008 Transylvania 10 Serpnya 2018 u Wayback Machine The Columbia Electronic Encyclopedia Columbia University Press George W White 2000 Rowman amp Littlefield s 132 ISBN 978 0 8476 9809 7 Arhiv originalu za 22 Lipnya 2016 Procitovano 1 chervnya 2012 Ion Ardeleanu Arhivele Statului Romania Biblioteca Centrală de Stat a Republicii Socialiste Romania 1983 Editura Academiei Republicii Socialiste Romania Arhiv originalu za 7 Travnya 2016 Procitovano 1 chervnya 2012 Miklos Molnar A Concise History of Hungary 6 Travnya 2016 u Wayback Machine Cambridge University Press 2001 p 113 Demographic Changes 3 Chervnya 2015 u Wayback Machine Mek niif hu Retrieved on 2012 06 01 PDF Arhiv originalu PDF za 5 Travnya 2014 Procitovano 23 Serpnya 2019 Federal Research Division Library of Congress Arhiv originalu za 7 Lipnya 2020 Procitovano 11 sichnya 2009