«Пітер Пен у Кенсінґтонських садах» (англ. Peter Pan in Kensington Gardens) — утопічна казково-фентезійна повість Джеймса Метью Баррі.
Пітер Пен у Кенсінґтонських садах | ||||
---|---|---|---|---|
Peter Pan in Kensington Garden | ||||
![]() | ||||
Жанр | казка, повість[d] і фентезі | |||
Форма | роман | |||
Автор | Джеймс Баррі | |||
Мова | англійська | |||
Опубліковано | 1906 | |||
Країна | ![]() | |||
Видавництво | d | |||
Ілюстратор | Артур Рекем | |||
Художник обкладинки | Артур Рекем | |||
Попередній твір | d | |||
Наступний твір | Пітер і Венді | |||
| ||||
| ||||
Історія написання
1887 року Баррі познайомився з подружжям Девісів і більшість вільного часу проводив з їхніми дітьми. Він дуже прив'язався до п'яти хлопчаків, вигадував для них всілякі історії й навіть ставив вистави. Саме у цей час він вигадав Пітера Пена. Спочатку цей герой жив разом з феями серед дерев парку, а пізніше він придумав для нього цілу країну — острів під назвою Нібиландія. Розповідь про Пітера Пена починається у Баррі в романі «Маленька біла пташка» (1902), де шість глав присвячено Пітеру Пену. Це історія малюка, котрий втік від матері у Кенсингтонські сади, а потім вирішив повернутися додому, проте віконце вже було зачинене і на нього не чекали (у мами був уже інший малюк).
У 1904 році була поставлена п'єса «Пітер Пен». Оскільки вона користувалася великою популярністю, видавці Баррі в 1906 перевидали глави 13—18 «Маленької білої пташки» під назвою «Пітер Пен у Кенсингтонських садах».
Потім п'єса була розширена у романі , виданий у 1904 році. Пізніше цей роман був перевиданий під назвою «Пітер Пен». Повість і п'єса Джеймса Баррі про Пітера Пена завершують період «золотого століття англійської дитячої літератури», період пізнього вікторіанства.
Сюжет
У сім'ї Дарлінгів троє дітей: Венді, Джон і Майкл. У них незвичайна няня — собака Нена. Одного разу батьки пішли в гості, а Нену залишили у дворі на ланцюгу після неприємного інциденту з містером Дарлінгом. Так діти залишилися без нагляду. Цієї ночі у дитячу кімнату залетіли Пітер Пен і фея Дінь-Дінь. Пітер розповів Венді про себе: він утік з дому, вирішивши ніколи не ставати дорослим; живе на острові Нібиландія разом із загубленими хлопчаками. Пітер кличе Венді полетіти з ним, щоб вона розповідала казки і була мамою всіх загублених хлопців. Дівчинка погоджується полетіти разом із братами. Пітер Пен і фея Дінь-Дінь допомагають дітям злетіти за допомогою магічного пилу і всі летять на острів.
Нібиландія виявляється справжнім островом чудес. Навіть координати має дивні: «Другий поворот праворуч і прямо до самого ранку». На острові є все, про що тільки й може мріяти малеча: гори, море, річки з водоспадами, індіанці, русалки, печери зі скарбами… Однак є тут і небезпека: пірати на чолі з капітаном Джеймсом Гаком розшукують хлопчаків, червоношкірі розшукують піратів, а дикі звірі — червоношкірих, аби їх з'їсти… Капітан Гак дуже вже хотів помститися Пітерові за те, що хлопець відсік йому руку, замість якої довелося приладнати залізний гак; до того ж руку проковтнув крокодил, якому вона настільки сподобалася, що він тепер безперервно полює на Гака.
Команда Пітера дуже зраділа Венді, оскільки тепер буде кому про них піклуватися: годувати, вкладати спати, розповідати казки перед сном; навіть будинок збудували для неї.
Звичайно, траплялись на острові й справжні пригоди: битва з індіанцями в Малюковій Ущелині, порятунок Тигрової Лілії у Лагуні Русалок, випадок з Нібиптахою, ревниві витівки феї Дінь-Дінь.
Поживши на острові якийсь час, Венді з братами розуміють, що треба квапитися додому. Дівчина кличе із собою й інших хлопчаків, переконана, що її батьки неодмінно усиновлять їх. Погоджуються всі, крім Пітера Пена, який не хоче ставати дорослим. Як тільки Венді і хлопці зібралися додому на виході їх чекали пірати. Вони полонили дітей на кораблі. Пітер Пен рятує свою команду, перемігши піратів. Венді з братами повертаються додому. Вони влітають у вікно, яке завжди залишалося відчиненим, адже батьки чекали на їх повернення, і лягають у свої ліжечка.
Містер і місіс Дарлінг раді, що діти повернулися, і звичайно ж погоджуються усиновити хлопчаків з острова.
Пітер Пен повертається до Нібиландії, пообіцявши Венді прилітати раз на рік і забирати її із собою на час весняного прибирання. Пітер іноді забуває про свою обіцянку і з'являється не кожного року. А одного разу, коли він прилітає, виявляється, що Венді вже одружена і має маленьку доньку Джейн. Тепер супутницею Пітера стає Джейн. Коли вона виростає, вона народжує доньку Маргарет, і ось уже Маргарет відлітає з Пітером Пеном на острів Нібиландія…
«І так триватиме вічно, поки діти залишатимуться веселими, невинними й безсердечними».
Структура
Повість складається з 4 розділів:
- Розділ 1. Пітер Пен
- Розділ 2. Велике гніздо
- Розділ 3. Маленький будиночок
- Розділ 4. Година Закриття
Пітер Пен
Життєрадісний і безсердечний, як і будь-який 12-річний хлопчак, на думку Дж. Баррі.
Прототипом цього персонажа був насамперед сам письменник, який обожнював свою матір, однак весь час відчував, що між ним і матір'ю стоїть тінь молодшого брата, який помер. Брат Джеймса Баррі і був тим хлоп'ям, що так і не подорослішав, назавжди лишився 14-річним.
В образі Пітера Пена зібрані всі мрії, страхи і бажання дітей: він вміє літати, перемагає піратів, він швидкий і зухвалий, він кидає виклик небезпечному і незрозумілому світу дорослих.
Пітер Пен — веселий і хоробрий винахідник, ватажок загублених хлопців, улюбленець фей і смертельний ворог капітана Гака. Ідеалізація образу Пітера Пена пов'язана з відчуттям того, що переходячи з дитинства до дорослого життя, людина втрачає багато чарівних якостей і можливостей. Насамперед втрачаються внутрішня свобода і розкутість, творчий потенціал.
Театральні постанови
Традиція прочитання історії про Пітера Пена як історії про безтурботне дитинство з його розвагами склалася ще за життя і з легкої руки самого Джеймса Баррі, котрий написав сценічний варіант «Пітера Пена» у 1904 році. Першу виставу поставили у Театрі Герцога Йоркського 27 грудня 1904 року. З того часу в англійському театрі склалася традиція ставити цю п'єсу напередодні Різдва або під час різдвяних свят.
Сценічний авторський варіант менший за обсягом, більше відповідає формату театральної вистави, і в результаті — легковажніший і життєрадісніший.
Отже, історія про Пітера Пена має два варіанти: прозаїчний (1911 р.) і драматургічний (1904 р.). У першому випадку акцент зроблено на складності й трагізмі дитинства, в другому випадку дитинство показано як радісне пізнання світу.
Екранізації
- «Пітер Пен» — американський фільм 1924 року.
- «Пітер Пен» — класичний мультфільм Діснея 1953 року.
- «Пітер Пен» — радянський двохсерійний фільм 1987 року режисера Леоніда Нечаєва.
- «Пригоди Пітера Пена» — аніме-серіал 1989 року студії Nippon Animation.
- «Капітан Гак» — американський фільм Стівена Спілберга, знятий в 1991 році.
- «Пітер Пен» — американський фільм 2003 року режисера П.Дж. Хогана.
- «Неверленд» — міні-серіал 2011 року.
Джерела
- Баррі Дж. Пітер Пен. — Л.: Видавництво Старого Лева, 2007. — 336 с. — (Дивовижні світи). — .
- Баррі Дж. М. Пітер Пен. — К.: Знання, 2014. — 190 с. — (English Library). — .
Посилання
- «Пітер Пен» (укр.) / Повний текст роману в перекладі Наталі Трохим
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет