НайпростішіАмеба Centropyxis aculeataБіологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Найпростіші Protozoa Посил

Найпростіші

Амеба Centropyxis aculeata

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Найпростіші (Protozoa)

Посилання

Вікісховище:	Protozoan
Віківиди:	Protozoa
MB:	99001
IF:	99001
Fossilworks:	71297

Найпростіші (Protozoa, від дав.-гр. πρῶτος «перший» і ζῷα, форми множини ζῷον — «жива істота») — парафілетична або поліфілетична група одноклітинних або колоніальних еукаріотів, які мають гетеротрофний тип живлення. У різних системах має різний обсяг та ранг. Часто їй надають ранг царства.

Більшість найпростіших — мікроорганізми, але деякі (наприклад, колоніальні інфузорії зоотамніуми або поодинокі спіростомуми) досягають розмірів в декілька міліметрів і добре видні неозброєним оком. Справжніх багатоклітинних форм серед найпростіших немає (за винятком загадкових Myxozoa, які, ймовірно, є тваринами).

Термін «водорості» використовують для позначення фотосинтезуючих протистів — як мікроорганізмів, так і організмів, що мають макроскопічні розміри. Проте розрізнити найпростіших і водорості іноді важко. Наприклад, водорость Dinobryon має хлоропласти та фотосинтезує, а також рухлива і використовує готові органічні речовини. Змішаний (міксотрофний) тип живлення мають також деякі євгленові, які до того ж можуть безповоротно втрачати хлоропласти.

Відкриття й дослідження

Відкриття найпростіших тварин тісно пов'язане з винайденням і вдосконаленням мікроскопа в XVII столітті голландцем з міста Делфт Антоні ван Левенгуком, який випадково виявив у краплі річкової води безліч різноманітних живих істот. року Левенгук повідомив Лондонське королівське товариство про відкритих ним «малесеньких звіряток».

Найпростіших вивчає наука протозоологія.

Анатомія

Протозоа, як правило, мають розмір близько 2-200 мікрометрів; такі форми добре видно у світловий мікроскоп. Деякі поодинокі і колоніальні види (великі інфузорії, радіолярії та інші) можуть досягати й кількох мм і добре видні неозброєним оком. Найбільші найпростіші зустрічаються серед морських черепашкових корененіжок: завдовжки 5 см, черепашки викопних нумулітів діаметром до 6 см, глибоководні ксенофіофори до 20 см. Втім, усіх перерахованих організмів не завжди відносять до Protozoa. Найдрібніші найпростіші (токсоплазми і ) мають розміри 1-2 мкм.

Представники типу найпростіших мають складну морфо-функціональну організацію. Протоплазма складається з цитоплазми і ядра (іноді кількох) типової будови. В цитоплазмі містяться органоїди: рецептори дотику, рівноваги, світлочутливі, нападу та захисту (, ). Тіло більшості вкрите плазматичною мембраною — плазмалемою. У багатьох (джгутикові, інфузорії) є ще й еластична оболонка — пелікула. Деякі найпростіші мають внутрішній або зовнішній скелет (раковини, вирости). Рухаються найпростіші за допомогою тимчасових випинів протоплазми — псевдоподій (ніби-ніжок) або постійних цитоплазматичних утворів — джгутиків, війок тощо. Лінійна швидкість пересування у різних видів досить різниться: 100 мкм/год у діатомової водорості Phaeodactylum tricornutum, 30 см/год у евглени Euglena gracilis, 1,17 м/год у динофлагеляти Gyrodinium dorsum.

Фізіологія

За характером живлення найпростіші — гетеротрофи (лише деякі представники джгутикових — автотрофи), живляться бактеріями, одноклітинними водоростями, іншими найпростішими, детритом. Як хижаки вони живляться одноклітинними або нитчастими водоростями, мікроскопічними грибами, іншими видами протозоа, а як мікрофаги — бактеріями і детритом. Протозоа контролюють бактерійні популяції і регулюють їх біомасу. Протозоа можуть споживати їжу шляхом ендоцитозу — наприклад, амеби оточують їжу псевдоподіями і заковтують її.

Тверда пожива надходить у тіло найпростіших через будь-яку ділянку поверхні або через клітинний рот (), перетравлюється їжа в порожнині травної вакуолі. Виділення та газообмін здійснюються за допомогою пульсуючих вакуолей (скорочується кожні 5-8 хвилин) або через цитоплазматичні мембрани. Їжа перетравлюється досить тривалий час 12-24 години. Вакуолі виконують також функцію регуляції осмотичного тиску.

Розмножуються найпростіші шляхом поділу клітини (надвоє чи множинного) або пупкуванням. Відомий статевий процес — копуляція чи кон'югація. Деякі особини протозоа (наприклад, інфузорій, у яких одна особина утворює чоловічі і жіночі пронуклеуси, — аналог чоловічих і жіночих гамет) можна порівняти з гермафродитами. У інших видів (наприклад, малярійного плазмодія) чоловічі гамети (мікрогамети) утворюються з одних клітин, а жіночі (макрогамети) — з інших. У деяких одноклітинних, зокрема джгутикових, розмноження може відбуватися послідовним діленням клітини без стадій росту та збільшення об'єма дочірніх клітин. Такий процес називається палінтомія.

Важливою біологічною особливістю більшості найпростіших є здатність за несприятливих умов або на перших стадіях життєвого циклу утворювати цисти. Процес утворення цисти називають інцистування.

Поширення

Найпростіші поширені всесвітньо. Живуть у морях і океанах (2/3 описаних видів), прісних водоймах, в ґрунті, дуже багато паразитує в організмах тварин. Основною умовою їх існування є волога

Систематика

Протозоа — парафілетична або поліфілетична (залежно від розуміння її обсягу та родинних зв'язків її складових) група. Запровадження її назви часто приписують Річарду Оуену (близько 1860 року), хоча деякі автори вживали її й раніше (іноді для груп суттєво іншого обсягу). Раніше протозоа часто розглядали як підцарство царства тварин, тому ними займалася окрема дисципліна зоології — протозоологія. Зараз протозоа зазвичай відносять до царства протистів разом з водоростями і кількома групами грибоподібних (ооміцетами, лабіринтуломікотовими, міксоміцетами та інші) або виділяють в окреме царство. Протозоа зазвичай класифікували за способом пересування, хоча ця характеристика не відображає реальну спорідненість.

Чітких природних меж ця група не має. Різні автори включали до неї різні підгрупи, а деякі не виокремлювали її взагалі й розподіляли її вміст між іншими групами. У класифікації Ruggiero et al., 2015 (де їй надано рангу царства) вона мала такий склад:

підцарство Eozoa
- інфрацарство Euglenozoa
  - тип Euglenozoa
- інфрацарство Excavata
  - тип
  - тип Metamonada
  - тип Percolozoa
підцарство Sarcomastigota
- - тип Amoebozoa
  - тип
  - тип Microsporidia
  - тип Sulcozoa

Часто до складу Protozoa включали і інші групи, зокрема форамініфер, радіолярій, динофлагелят та інфузорій (у вищезгаданій системі їх усіх включено до складу царства Chromista).

У викопному стані найпростіші відомі з докембрію (наприклад, безсумнівні рештки черепашкових амеб із ряду відомі вже з відкладів віком 750 млн років — тонійський період неопротерозою).

Екологія

Найпростіші є важливою ланкою в ланцюгах живлення водних тварин. Як компоненти мікро- і мейофауни водних екосистем, протозоа є важливою їжею для мікроскопічних безхребетних, а також мальків риб. Екологічна роль протозоа полягає в перенесенні бактерійної і водоростевої продукції на наступні трофічні рівні. Джгутиконосці — симбіонти термітів, а інфузорії — жуйних, вони допомагають хазяїнам перетравлювати целюлозу, грають виключно важливу роль в кругообігу органіки.

Значення

Велику роль відіграють у процесах , виступають важливими біологічними індикаторами ступеня забрудненості води. Викопні найпростіші, що мають мінеральні скелети (форамініфери, радіолярії), утворили потужні товщі земної кори, чимало їх є , за допомогою яких визначають відносний вік осадових порід; результати вивчення розподілу викопних корененіжок у геологічних нашаруваннях широко використовують при пошуках нафти та інших корисних копалин. Велике практичне значення має вивчення паразитичних найпростіших, збудників небезпечних хвороб людини і тварин (малярії, амебіазу, сонної хвороби, токсоплазмозу, , кокцидіозів).

Примітки

Хрестоматія із зоології / Упор. А. М. Охріменко, Е. В. Шухова. — 2-ге вид., доп. — К. : Радянська школа, 1988. — 272 с. .
Найпростіші // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Ruggiero M.A., Gordon D.P., Orrell T.M. та ін. (2015). (PDF). PLoS ONE. 10 (4). doi:10.1371/journal.pone.0119248. PMC 4418965. PMID 25923521. Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2016. Процитовано 1 липня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
(рос.) Масюк Н. П. Эволюционные аспекты морфологии эукариотический водорослей. — К. : Наукова думка, 1993. — 232 с.
Біологія: навчально-методичний посібник / О. А. Біда, С. І. Дерій та ін. - 3-тє вид., - К.: Літера ЛТД, 2012. - 672 с.
Protozoa [ 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] // World Register of Marine Species
Rothschild L. J. (1989). (PDF). Journal of the History of Biology. 22 (2): 277—305. doi:10.1007/BF00139515. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
Карпов С. А. [1] / отв. ред. А.А. Добровольский. — Санкт-Петербург : ТЕССА, 2001. — С. 11. — . з джерела 1 липня 2016
Cavalier-Smith T. (1998). (PDF). Biological Reviews. 73 (3): 203—266. doi:10.1111/j.1469-185X.1998.tb00030.x. PMID 9809012. Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2015. Процитовано 1 липня 2016.
Lahr D.J.G., Grant J., Nguyen T. та ін. (2011). (PDF). PLoS ONE. 6 (7). doi:10.1371/journal.pone.0022780. PMID 21829512. Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2016. Процитовано 1 липня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()

Література

(рос.) Маркевич А. П. Проблема происхождения простейших (Protozoa). К., 1954.
(рос.) Догель В. А., Полянский Ю. И., Хейсин Е. М. Общая протозоология. М.—Л., 1962.
(рос.) Жизнь животных, т. 1. М., 1968.
(рос.) Определитель фауны Черного и Азовского морей, т. 1. К., 1968.

Посилання

Protozoa // World Register of Marine Species.

Це незавершена стаття про найпростіших.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Хрестоматія1988-1] Хрестоматія із зоології / Упор. А. М. Охріменко, Е. В. Шухова. — 2-ге вид., доп. — К. : Радянська школа, 1988. — 272 с. .

[УРЕ-2] Найпростіші // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

[Ruggiero_2015-3] Ruggiero M.A., Gordon D.P., Orrell T.M. та ін. (2015). (PDF). PLoS ONE. 10 (4). doi:10.1371/journal.pone.0119248. PMC 4418965. PMID 25923521. Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2016. Процитовано 1 липня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()

[Масюк1993-4] (рос.) Масюк Н. П. Эволюционные аспекты морфологии эукариотический водорослей. — К. : Наукова думка, 1993. — 232 с.

[5] Біологія: навчально-методичний посібник / О. А. Біда, С. І. Дерій та ін. - 3-тє вид., - К.: Літера ЛТД, 2012. - 672 с.

[6] Protozoa [ 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] // World Register of Marine Species

[Rothschild_1989-7] Rothschild L. J. (1989). (PDF). Journal of the History of Biology. 22 (2): 277—305. doi:10.1007/BF00139515. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2016. Процитовано 1 липня 2016.

[Karpov_2001-8] Карпов С. А. [1] / отв. ред. А.А. Добровольский. — Санкт-Петербург : ТЕССА, 2001. — С. 11. — . з джерела 1 липня 2016

[Cavalier_Smith_1998-9] Cavalier-Smith T. (1998). (PDF). Biological Reviews. 73 (3): 203—266. doi:10.1111/j.1469-185X.1998.tb00030.x. PMID 9809012. Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2015. Процитовано 1 липня 2016.

[Lahr_2011-10] Lahr D.J.G., Grant J., Nguyen T. та ін. (2011). (PDF). PLoS ONE. 6 (7). doi:10.1371/journal.pone.0022780. PMID 21829512. Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2016. Процитовано 1 липня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()