Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Присецькі Пресецькі пол Przysieccy Przesieccy Пшисецькі польський литовський український й російській рід Печаталися гер

Присецькі

Присецькі

Присецькі (Пресецькі) (пол. Przysieccy, Przesieccy — Пшисецькі) — польський, литовський, український й російській рід. Печаталися гербом «Новина».

image
Герб «Новина», яким печаталися Пшисецькі

Походження роду

Рід Присецьких (Пшисецьких) має польське походження. Відомий за документами з середини XV століття. Прізвище це було досить розповсюджене серед шляхти. Виникнення його пов'язують із селищем Пшисек (Пшисека) у Великопольщі. Між тим, таких селищ у цьому регіоні, а також у сусідньому Західнопоморському воєводстві й на Куявах нараховується загалом 78. Окрім того, вісім сіл із такою ж назвою є в Нижній Сілезії.

Польський дослідник Ян Баранський вважає, що Пшисецькі — це відгалуження роду Рогалінських гербу «Лодзя». Згідно з його версією, своє прізвище вони отримали від селища Пшисека у гнезненському повіті, яке набули на самому початку XVI століття. Спільного походження з Пшисецькими є також роди Поповських і Сокольницьких.

З Великопольщі рід Пшисецьких розповсюдився на Литву, далі на Волинь.

Найвидатніші постаті роду часів Польського королівства і Речі Посполитої

Найдавніші відомі на сьогодні по документах представники роду Пшисецьких — Ян і Пйотр Пшисецькі (роки життя обох: бл. 1440 — після 1504).

Єжи Пшисецький (бл. 1530—1592) — полковник військ коронних. Започаткував литовську лінію Пшисецьких, оселившись у Литві. Близько 1570 р. одружився з Софією Сологуб (нар. бл. 1550) — доньці воєводи смоленського. Його син Адам — полковник військ литовських.

Броніслав Пшисецький (бл. 1620 — після 1674) — волковийський войський. Брав участь у виборах короля Яна Казимира в 1648 році від полоцького воєводства і короля Яна ІІІ Собеського в 1674 році. Співзасновник кляштору отців-домініканів у місті Улі.

Стефан Пшисецький (бл. 1620—1654) — загинув під час облоги Смоленська московськими військами.

Бенедикт Пшисецький (бл. 1650 — після 1676) — підстолій полоцький. Посол на сейм від полоцького воєводства. Підписав документ про обрання короля Яна ІІІ Собеського в 1674 р.

Самуель Казимир Пшисецький (бл. 1680 — ?) — суддя земський полоцький.

Присецькі і Україна

«Українську» лінію Пшисецьких, котрі потім стали називатися Присецькими, започаткував, найімовірніше, Кшиштоф Пшисецький (бл. 1660 — після 1716) — староста рівненський (з 1716 року).

Очевидно, саме з Волині або з Білорусі Присецькі прийшли на Лівобережну Україну, зокрема на Полтавщину. Це могло статися після другого і третього поділів Речі Посполитої, внаслідок яких до Російської імперії відійшли всі білоруські та більша частина правобережних українських земель.

Присецькі на Полтавщині

Перший відомий представник роду Присецьких, який народився в цьому регіоні (с. Ковалівка, Зіньківський повіт, Полтавська губернія) — Миколай Максимович Присецький (1819—1887).

image
Миколай Присецький із онуком, Олександром Богомольцем. Фото зроблене близько 1885 р.

Служив у Російській імператорській армії. Був розжалуваний за дуель у рядові. За вислугу та участь у війні на Кавказі відновлений у званні підпоручика. Був нагороджений орденом. По закінченні війни вийшов у відставку, повернувся на батьківщину. Отримав у спадок хутір Климове від поміщиків Лисевичів, де й оселився. Лисевичі були далекими родичами Присецьких. Відомо, що полтавський поміщик Іван Лисевич був другом українського поета і драматурга Івана Котляревського.

Миколай Присецький був одружений з донькою штабс-капітана Софією Семенівною Саранчовою. В цьому шлюбі народилися четверо дітей — Софія, Іван, Ольга і Марія. Всі вони брали участь у революційному русі. Сильний вплив на них справила мати, котра не приховувала свого критичного ставлення до порядків у Російській імперії.

Іван Присецький став одним із засновників революційної організації «Південно-Російський робітничий союз», яка діяла в Києві. Пізніше його старша сестра Софія стала однією з очільниць організації.

Після вироку в справі «Південно-Російського робітничого союзу» Миколай Присецький пережив напад інсульту. Помер після повторного нападу. Похований у с. Ковалівка Зіньківського повіту Полтавської губернії на церковному кладовищі.

Революційна діяльність і родинні зв'язки Присецьких

Софія Миколаївна Присецька (1856—1892) — одна з очільниць «Південно-Російського робітничого союзу». Мати президента Академії Наук УРСР Олександра Олександровича Богомольця (1881—1946).

image
Софія Присецька (в шлюбі Богомолець) — учениця Гадяцького пансіону для дівчат. Фото початку 1870-х рр.

Початкову освіту отримала в Гадяцькому приватному пансіоні. Продовжила навчання в Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, але залишила навчання на останньому курсі. У 1876 році вийшла за Олександра Михайловича Богомольця (1850—1935) — випускника медичного факультету Київського університету св. Володимира.

Революційну діяльність почала разом з чоловіком на Кубані. Після переїзду до Києва входить до складу «Південно-Російського робітничого союзу». На початку січня 1881 р. Софія Богомолець була заарештована, перебуваючи на п'ятому місяці вагітності. Отримала смертний вирок, замінений однак десятирічною каторгою. За спробу втечі, а також за участь у акціях протесту отримала додатково вісім років каторги.

Після втручання у її справу російського письменника Льва Толстого Софії було дозволено побачення з чоловіком і сином. За три дні до смерті була звільнена від будь-яких робіт з правом жити на поселенні. За межі каторги Олександр Богомолець виніс дружину на руках, оскільки вона вже не могла самостійно пересуватися. 23 січня 1892 р. у віці 35 років Софія Богомолець померла від туберкульозу. Похована на Усть-Карійському тюремному кладовищі. Точне місце її поховання невідоме.

Іван Миколайович Присецький (1858—1911) — один із засновників і фінансових спонсорів «Південно-Російського робітничого союзу». Народився в с. Ковалівці Зіньківського повіту Полтавської губернії. У 1875 р. закінчив Полтавський кадетський корпус (на той момент — військову гімназію), але від військової кар'єри відмовився і офіцерське звання не отримав.

image
Іван Миколайович Присецький. Фото приблизно першої половини — середини 1870-х рр.

Революційну діяльність почав, будучи вільним слухачем на юридичному факультеті Київського університету. Вів агітацію у військових частинах, дислокованих у Києві. Переховувався від переслідувань царської охранки в Румунії і Франції. В Парижі писав статті для емігрантської газети «Вільне слово».

Після розгрому «Південно-Російського робітничого союзу» Іван Присецький входив до «Української громади». Збирався разом з народовольцем-українофілом, Володимиром Мальованим заснувати українську політичну партію автономістського спрямування — «Українську соціально-революційну партію соціалістів-федералістів». 2 вересня 1883 р. був опізнаний і заарештований у Києві прямо на Хрещатику. Два роки (1883—1885) провів у київській в'язниці, після чого був засланий до Східного Сибіру на 5 років.

Після повернення із заслання Іван Присецький продовжував займатися громадською діяльністю. Обирався губернським і повітовим гласним. Вступив до Конституційно-демократичної партії («кадетів»). Був обраний делегатом . За короткий термін роботи Думи (з 27 квітня по 9 липня 1906 р.) підписав 16 заяв за запитами, два законопроєкти — один (разом з 42 депутатами) з аграрного питання, інший (разом з 151 депутатом) «Про громадянську рівність»; багато виступав з аграрного питання. 

Помер 12 вересня 1911 р. в Алупці.

Був одружений з Софією Дорфман (1859 — після 1933 р.) — вихрещеною єврейкою (в хрещенні — Віра Миколаївна). Мав двох дітей — сина Дмитра і доньку Ольгу. Ольга була дружиною Миколая Мілюкова (1889—1957), сина Павла Мілюкова (1859—1943) — голови партії конституційних демократів (кадетів), міністра закордонних справ Тимчасового Уряду Росії, поваленого більшовиками.

Ольга Миколаївна Присецька (1859—1928) — учасниця народницького руху на Полтавщині. Навчалася в . Отримала спеціальність акушерки. В народницькому русі з 1879 р. Разом зі старшою сестрою Олександра Михайловича Богомольця — Єлизаветою Михайлівною Богомолець займалася революційною пропагандою серед селян і робітників полтавських залізничних майстерень. Була засуджена до 4 років заслання в Західному Сибіру. Відбувала заслання в Павлодарі. Після одруження разом з родиною жила у власному будинку в Хатках по сусідству з дачею письменника Володимира Короленка. Деякий час жила з чоловіком в Луганську — ймовірно, до його смерті в 1903 р. Ще одному арешту була піддана в 1912 році в Москві разом із сином Юрієм. За радянської влади отримувала персональну пенсію. Померла в Полтаві.

image
Марія Миколаївна Присецька. Фото з книги Є. Ковальської «Південно-російський робітничий союз» (вид. 1926 р.)

Була одружена з Василем Селіховим (? -1903) — студентом Харківського університету, звідки був виключений за революційну діяльність. Закінчив медичний факультет Казанського університету. Працював земським лікарем в Курській губернії. Помер від запалення легенів у Луганську.

Подружжя мало двох синів.

Марія Миколаївна Присецька (1860—1916) — учасниця «Південно-Російського робітничого союзу». Навчалася в Лебединській жіночій гімназії. Здобула спеціальність акушерки.

4 січня 1881 р. була заарештована в Києві разом з іншими членами «Південно-російського робітничого союзу». В донесеннях поліції характеризувалася як «зухвала в ненависті до уряду». Згідно з вироком суду, була уражена в правах, відбувала заслання в місті Каїнську Томської губернії. На засланні одружилася з політичним поселенцем Станіславом Горбачевським. Народила трьох дітей. Після закінчення заслання жила з чоловіком і дітьми в с. Хатки — поруч з родиною своєї сестри Ольги.

Коли був заарештований її старший син, поїхала з ним на заслання. Померла в Мінусинську від ангіни з ускладненнями.

Споріднені роди

Богомольці (гербів «Богорія» і «Помян»), Горбачевські, Лисевичі, Мілюкови, Саранчови, Селіхови.

Див. також

Джерела

  1. Niesiecki K. Herbarz Polski. T. VII. — Lipsk, 1841. — S. 561—562
  2. Breza E. Nazwiska równe nazwom miejscowości obecnego województwa kujawsko-pomorskiego. — Linguistica Bidgostania, 2005. — S. 41
  3. Barański J. Polski słownik biograficzno-genealogiczny (Pab-Qui). — Baryan, listopad 2012 — S. 291
  4. Barański J. Polski słownik biograficzno-genealogiczny (Pab-Qui). — Baryan, listopad 2012 — S. 293—296
  5. Barański J. Polski słownik biograficzno-genealogiczny (Pab-Qui). — Baryan, listopad 2012 — S. 296
  6. Хурса В. «Славетні у Гоголівському краї». — «Полтавський літератор», 2009
  7. Ковальская Е. «Южно-Русский рабочий союз». 1880—1881. — М., 1926
  8. Богомолец О. А. «Воспоминания об отце». — К., 1981
  9. Kennan G. Siberia and the Exile System. — Vol. II. — London, 1891
  10. «Музей, у якому живуть» //«Україна молода», № 86, 24.05.2011 р.
  11. Павловский И. Ф. «Исторический очерк Петровского Полтавского Кадетского Корпуса». — Полтава, 1890
  12. . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 13 лютого 2020.
  13. Деятели революционного движения в России: Био-библиогр. словарь: От предшественников декабристов до падения царизма. — М., 1927—1934. Т. 3 : Восьмидесятые годы: Вып. 2 : Г — З / Составлен Р. М. Кантором, П. Г. Любомировым, А. А. Шиловым, Е. Н. Кушевой. — 1934. — стб. 1223—1224
  14. Козирєв О. С. «Громадсько-політична діяльність українського народолюбця Володимира Мальованого на початку 80-х рр. ХІХ ст.»//«Історичні науки». Наукові праці. Вип. 75. Т. 88. — Миколаїв, 2008. — С. 140—148
  15. Павловский И. Ф. «Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители». — Полтава, 1914. — Стр. 73-87
  16. «Государственная дума Российской империи: 1906—1917: Энциклопедия». — М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2008. — С. 499
  17. Лист О. І. Присецької до Товариства допомоги політичним в'язням (М. Л. Вінаверу) від 15 квітня 1927 р.
  18. Хурса В. «Славетні у гоголівському краї». — Полтава, 2009
  19. Хурса В. «Славетні у гоголівському краї». — Полтава, 2009. — С. 120

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Prisecki Presecki pol Przysieccy Przesieccy Pshisecki polskij litovskij ukrayinskij j rosijskij rid Pechatalisya gerbom Novina Gerb Novina yakim pechatalisya PshiseckiPohodzhennya roduRid Priseckih Pshiseckih maye polske pohodzhennya Vidomij za dokumentami z seredini XV stolittya Prizvishe ce bulo dosit rozpovsyudzhene sered shlyahti Viniknennya jogo pov yazuyut iz selishem Pshisek Pshiseka u Velikopolshi Mizh tim takih selish u comu regioni a takozh u susidnomu Zahidnopomorskomu voyevodstvi j na Kuyavah narahovuyetsya zagalom 78 Okrim togo visim sil iz takoyu zh nazvoyu ye v Nizhnij Sileziyi Polskij doslidnik Yan Baranskij vvazhaye sho Pshisecki ce vidgaluzhennya rodu Rogalinskih gerbu Lodzya Zgidno z jogo versiyeyu svoye prizvishe voni otrimali vid selisha Pshiseka u gneznenskomu poviti yake nabuli na samomu pochatku XVI stolittya Spilnogo pohodzhennya z Pshiseckimi ye takozh rodi Popovskih i Sokolnickih Z Velikopolshi rid Pshiseckih rozpovsyudivsya na Litvu dali na Volin Najvidatnishi postati rodu chasiv Polskogo korolivstva i Rechi PospolitoyiNajdavnishi vidomi na sogodni po dokumentah predstavniki rodu Pshiseckih Yan i Pjotr Pshisecki roki zhittya oboh bl 1440 pislya 1504 Yezhi Pshiseckij bl 1530 1592 polkovnik vijsk koronnih Zapochatkuvav litovsku liniyu Pshiseckih oselivshis u Litvi Blizko 1570 r odruzhivsya z Sofiyeyu Sologub nar bl 1550 donci voyevodi smolenskogo Jogo sin Adam polkovnik vijsk litovskih Bronislav Pshiseckij bl 1620 pislya 1674 volkovijskij vojskij Brav uchast u viborah korolya Yana Kazimira v 1648 roci vid polockogo voyevodstva i korolya Yana III Sobeskogo v 1674 roci Spivzasnovnik klyashtoru otciv dominikaniv u misti Uli Stefan Pshiseckij bl 1620 1654 zaginuv pid chas oblogi Smolenska moskovskimi vijskami Benedikt Pshiseckij bl 1650 pislya 1676 pidstolij polockij Posol na sejm vid polockogo voyevodstva Pidpisav dokument pro obrannya korolya Yana III Sobeskogo v 1674 r Samuel Kazimir Pshiseckij bl 1680 suddya zemskij polockij Prisecki i Ukrayina Ukrayinsku liniyu Pshiseckih kotri potim stali nazivatisya Priseckimi zapochatkuvav najimovirnishe Kshishtof Pshiseckij bl 1660 pislya 1716 starosta rivnenskij z 1716 roku Ochevidno same z Volini abo z Bilorusi Prisecki prijshli na Livoberezhnu Ukrayinu zokrema na Poltavshinu Ce moglo statisya pislya drugogo i tretogo podiliv Rechi Pospolitoyi vnaslidok yakih do Rosijskoyi imperiyi vidijshli vsi biloruski ta bilsha chastina pravoberezhnih ukrayinskih zemel Prisecki na Poltavshini Pershij vidomij predstavnik rodu Priseckih yakij narodivsya v comu regioni s Kovalivka Zinkivskij povit Poltavska guberniya Mikolaj Maksimovich Priseckij 1819 1887 Mikolaj Priseckij iz onukom Oleksandrom Bogomolcem Foto zroblene blizko 1885 r Sluzhiv u Rosijskij imperatorskij armiyi Buv rozzhaluvanij za duel u ryadovi Za vislugu ta uchast u vijni na Kavkazi vidnovlenij u zvanni pidporuchika Buv nagorodzhenij ordenom Po zakinchenni vijni vijshov u vidstavku povernuvsya na batkivshinu Otrimav u spadok hutir Klimove vid pomishikiv Lisevichiv de j oselivsya Lisevichi buli dalekimi rodichami Priseckih Vidomo sho poltavskij pomishik Ivan Lisevich buv drugom ukrayinskogo poeta i dramaturga Ivana Kotlyarevskogo Mikolaj Priseckij buv odruzhenij z donkoyu shtabs kapitana Sofiyeyu Semenivnoyu Saranchovoyu V comu shlyubi narodilisya chetvero ditej Sofiya Ivan Olga i Mariya Vsi voni brali uchast u revolyucijnomu rusi Silnij vpliv na nih spravila mati kotra ne prihovuvala svogo kritichnogo stavlennya do poryadkiv u Rosijskij imperiyi Ivan Priseckij stav odnim iz zasnovnikiv revolyucijnoyi organizaciyi Pivdenno Rosijskij robitnichij soyuz yaka diyala v Kiyevi Piznishe jogo starsha sestra Sofiya stala odniyeyu z ochilnic organizaciyi Pislya viroku v spravi Pivdenno Rosijskogo robitnichogo soyuzu Mikolaj Priseckij perezhiv napad insultu Pomer pislya povtornogo napadu Pohovanij u s Kovalivka Zinkivskogo povitu Poltavskoyi guberniyi na cerkovnomu kladovishi Revolyucijna diyalnist i rodinni zv yazki Priseckih Sofiya Mikolayivna Prisecka 1856 1892 odna z ochilnic Pivdenno Rosijskogo robitnichogo soyuzu Mati prezidenta Akademiyi Nauk URSR Oleksandra Oleksandrovicha Bogomolcya 1881 1946 Sofiya Prisecka v shlyubi Bogomolec uchenicya Gadyackogo pansionu dlya divchat Foto pochatku 1870 h rr Pochatkovu osvitu otrimala v Gadyackomu privatnomu pansioni Prodovzhila navchannya v Kiyivskij Fundukleyivskij zhinochij gimnaziyi ale zalishila navchannya na ostannomu kursi U 1876 roci vijshla za Oleksandra Mihajlovicha Bogomolcya 1850 1935 vipusknika medichnogo fakultetu Kiyivskogo universitetu sv Volodimira Revolyucijnu diyalnist pochala razom z cholovikom na Kubani Pislya pereyizdu do Kiyeva vhodit do skladu Pivdenno Rosijskogo robitnichogo soyuzu Na pochatku sichnya 1881 r Sofiya Bogomolec bula zaareshtovana perebuvayuchi na p yatomu misyaci vagitnosti Otrimala smertnij virok zaminenij odnak desyatirichnoyu katorgoyu Za sprobu vtechi a takozh za uchast u akciyah protestu otrimala dodatkovo visim rokiv katorgi Pislya vtruchannya u yiyi spravu rosijskogo pismennika Lva Tolstogo Sofiyi bulo dozvoleno pobachennya z cholovikom i sinom Za tri dni do smerti bula zvilnena vid bud yakih robit z pravom zhiti na poselenni Za mezhi katorgi Oleksandr Bogomolec vinis druzhinu na rukah oskilki vona vzhe ne mogla samostijno peresuvatisya 23 sichnya 1892 r u vici 35 rokiv Sofiya Bogomolec pomerla vid tuberkulozu Pohovana na Ust Karijskomu tyuremnomu kladovishi Tochne misce yiyi pohovannya nevidome Ivan Mikolajovich Priseckij 1858 1911 odin iz zasnovnikiv i finansovih sponsoriv Pivdenno Rosijskogo robitnichogo soyuzu Narodivsya v s Kovalivci Zinkivskogo povitu Poltavskoyi guberniyi U 1875 r zakinchiv Poltavskij kadetskij korpus na toj moment vijskovu gimnaziyu ale vid vijskovoyi kar yeri vidmovivsya i oficerske zvannya ne otrimav Ivan Mikolajovich Priseckij Foto priblizno pershoyi polovini seredini 1870 h rr Revolyucijnu diyalnist pochav buduchi vilnim sluhachem na yuridichnomu fakulteti Kiyivskogo universitetu Viv agitaciyu u vijskovih chastinah dislokovanih u Kiyevi Perehovuvavsya vid peresliduvan carskoyi ohranki v Rumuniyi i Franciyi V Parizhi pisav statti dlya emigrantskoyi gazeti Vilne slovo Pislya rozgromu Pivdenno Rosijskogo robitnichogo soyuzu Ivan Priseckij vhodiv do Ukrayinskoyi gromadi Zbiravsya razom z narodovolcem ukrayinofilom Volodimirom Malovanim zasnuvati ukrayinsku politichnu partiyu avtonomistskogo spryamuvannya Ukrayinsku socialno revolyucijnu partiyu socialistiv federalistiv 2 veresnya 1883 r buv opiznanij i zaareshtovanij u Kiyevi pryamo na Hreshatiku Dva roki 1883 1885 proviv u kiyivskij v yaznici pislya chogo buv zaslanij do Shidnogo Sibiru na 5 rokiv Pislya povernennya iz zaslannya Ivan Priseckij prodovzhuvav zajmatisya gromadskoyu diyalnistyu Obiravsya gubernskim i povitovim glasnim Vstupiv do Konstitucijno demokratichnoyi partiyi kadetiv Buv obranij delegatom Za korotkij termin roboti Dumi z 27 kvitnya po 9 lipnya 1906 r pidpisav 16 zayav za zapitami dva zakonoproyekti odin razom z 42 deputatami z agrarnogo pitannya inshij razom z 151 deputatom Pro gromadyansku rivnist bagato vistupav z agrarnogo pitannya Pomer 12 veresnya 1911 r v Alupci Buv odruzhenij z Sofiyeyu Dorfman 1859 pislya 1933 r vihreshenoyu yevrejkoyu v hreshenni Vira Mikolayivna Mav dvoh ditej sina Dmitra i donku Olgu Olga bula druzhinoyu Mikolaya Milyukova 1889 1957 sina Pavla Milyukova 1859 1943 golovi partiyi konstitucijnih demokrativ kadetiv ministra zakordonnih sprav Timchasovogo Uryadu Rosiyi povalenogo bilshovikami Olga Mikolayivna Prisecka 1859 1928 uchasnicya narodnickogo ruhu na Poltavshini Navchalasya v Otrimala specialnist akusherki V narodnickomu rusi z 1879 r Razom zi starshoyu sestroyu Oleksandra Mihajlovicha Bogomolcya Yelizavetoyu Mihajlivnoyu Bogomolec zajmalasya revolyucijnoyu propagandoyu sered selyan i robitnikiv poltavskih zaliznichnih majsteren Bula zasudzhena do 4 rokiv zaslannya v Zahidnomu Sibiru Vidbuvala zaslannya v Pavlodari Pislya odruzhennya razom z rodinoyu zhila u vlasnomu budinku v Hatkah po susidstvu z dacheyu pismennika Volodimira Korolenka Deyakij chas zhila z cholovikom v Lugansku jmovirno do jogo smerti v 1903 r She odnomu areshtu bula piddana v 1912 roci v Moskvi razom iz sinom Yuriyem Za radyanskoyi vladi otrimuvala personalnu pensiyu Pomerla v Poltavi Mariya Mikolayivna Prisecka Foto z knigi Ye Kovalskoyi Pivdenno rosijskij robitnichij soyuz vid 1926 r Bula odruzhena z Vasilem Selihovim 1903 studentom Harkivskogo universitetu zvidki buv viklyuchenij za revolyucijnu diyalnist Zakinchiv medichnij fakultet Kazanskogo universitetu Pracyuvav zemskim likarem v Kurskij guberniyi Pomer vid zapalennya legeniv u Lugansku Podruzhzhya malo dvoh siniv Mariya Mikolayivna Prisecka 1860 1916 uchasnicya Pivdenno Rosijskogo robitnichogo soyuzu Navchalasya v Lebedinskij zhinochij gimnaziyi Zdobula specialnist akusherki 4 sichnya 1881 r bula zaareshtovana v Kiyevi razom z inshimi chlenami Pivdenno rosijskogo robitnichogo soyuzu V donesennyah policiyi harakterizuvalasya yak zuhvala v nenavisti do uryadu Zgidno z virokom sudu bula urazhena v pravah vidbuvala zaslannya v misti Kayinsku Tomskoyi guberniyi Na zaslanni odruzhilasya z politichnim poselencem Stanislavom Gorbachevskim Narodila troh ditej Pislya zakinchennya zaslannya zhila z cholovikom i ditmi v s Hatki poruch z rodinoyu svoyeyi sestri Olgi Koli buv zaareshtovanij yiyi starshij sin poyihala z nim na zaslannya Pomerla v Minusinsku vid angini z uskladnennyami Sporidneni rodiBogomolci gerbiv Bogoriya i Pomyan Gorbachevski Lisevichi Milyukovi Saranchovi Selihovi Div takozhBogomolci Sofiya Mikolayivna Bogomolec Ivan Mikolajovich Priseckij Pivdenno rosijskij robitnichij soyuz Oleksandr Mihajlovich Bogomolec Oleksandr Oleksandrovich Bogomolec Pavlo Mikolajovich MilyukovDzherelaNiesiecki K Herbarz Polski T VII Lipsk 1841 S 561 562 Breza E Nazwiska rowne nazwom miejscowosci obecnego wojewodztwa kujawsko pomorskiego Linguistica Bidgostania 2005 S 41 Baranski J Polski slownik biograficzno genealogiczny Pab Qui Baryan listopad 2012 S 291 Baranski J Polski slownik biograficzno genealogiczny Pab Qui Baryan listopad 2012 S 293 296 Baranski J Polski slownik biograficzno genealogiczny Pab Qui Baryan listopad 2012 S 296 Hursa V Slavetni u Gogolivskomu krayi Poltavskij literator 2009 Kovalskaya E Yuzhno Russkij rabochij soyuz 1880 1881 M 1926 Bogomolec O A Vospominaniya ob otce K 1981 Kennan G Siberia and the Exile System Vol II London 1891 Muzej u yakomu zhivut Ukrayina moloda 86 24 05 2011 r Pavlovskij I F Istoricheskij ocherk Petrovskogo Poltavskogo Kadetskogo Korpusa Poltava 1890 Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2020 Procitovano 13 lyutogo 2020 Deyateli revolyucionnogo dvizheniya v Rossii Bio bibliogr slovar Ot predshestvennikov dekabristov do padeniya carizma M 1927 1934 T 3 Vosmidesyatye gody Vyp 2 G Z Sostavlen R M Kantorom P G Lyubomirovym A A Shilovym E N Kushevoj 1934 stb 1223 1224 Koziryev O S Gromadsko politichna diyalnist ukrayinskogo narodolyubcya Volodimira Malovanogo na pochatku 80 h rr HIH st Istorichni nauki Naukovi praci Vip 75 T 88 Mikolayiv 2008 S 140 148 Pavlovskij I F Poltavcy Ierarhi gosudarstvennye i obshestvennye deyateli i blagotvoriteli Poltava 1914 Str 73 87 Gosudarstvennaya duma Rossijskoj imperii 1906 1917 Enciklopediya M Rossijskaya politicheskaya enciklopediya ROSSPEN 2008 S 499 List O I Priseckoyi do Tovaristva dopomogi politichnim v yaznyam M L Vinaveru vid 15 kvitnya 1927 r Hursa V Slavetni u gogolivskomu krayi Poltava 2009 Hursa V Slavetni u gogolivskomu krayi Poltava 2009 S 120

Дата публікації:
Топ