Поска напій який готували у давньому Римі додаючи до води винний оцет Отриманий у такий спосіб слабокислий напій мав тон

Поска — напій, який готували у давньому Римі, додаючи до води винний оцет. Отриманий у такий спосіб слабокислий напій мав тонізуючі властивості і добре втамовував спрагу і, очевидно, мав антисептичні властивості. Це був дешевий напій, популярний серед солдатів, представників нижчих класів і рабів. Для поліпшення смаку до поски могли додавати спеції, мед і сирий жовток.

Поску не слід плутати з лорою, ще дешевшим вином, що отримували за допомогою зброджування виноградних вичавків і розводили водою.

Етимологія та пізніші варіанти

Слово posca походить від латинського potor «пити» або від грецького epoxos «гострий на смак». Оскільки у греків не було назви для поски у написаних грецькою мовою джерелах, таких як Євангеліє та твори Плутарха, замість нього використане слово οξος (oxos, «оцет»). У Біблії Вульгаті воно перекладено назад на латину як acetum. Зрештою приблизно з шостого століття нашої ери слово «поска» потрапило у грецьку мову, оскільки візантійська армія продовжувала за римською традицію вживати цей напій, який називали фуска (phouska). В деяких контекстах це слово може означати «пиво». Аецій і Павло з Егіни наводять рецепт «смачної та проносної фуски», який включає кмин, насіння фенхелю, м'яту, насіння селери, аніс, тим'ян, берізку та сіль, які додаються до основної рідини, яка є прямо називають oxykraton «оцет, розведений водою».

Використання

Широке використання поски засвідчено численними згадками в стародавніх джерелах, починаючи від «Природничої історії» Плінія Старшого і закінчуючи комедіями Плавта.

Під час кампанії воєначальники та імператори могли виявляти свою солідарність із простими солдатами, теж п'ючи поску, як це робили Катон Старший (згідно з записами Плутарха) та імператор Адріан, який, згідно з Historia Augusta, «фактично вів життя солдата… і за прикладом Сципіона Еміліана, Метелла і свого прийомного батька Траяна весело вживав просто неба такі табірні страви, як бекон, сир і оцет».

Указ 360 року нашої ери наказував нижнім чинам армії вживати поску та вино в різні дні.

Джироламо Кардано у своєму Encomium Neronis 1562 року пояснював силу римської армії лише трьома факторами: великою кількістю новобранців, їх міцністю та здатністю носити важкі ваги завдяки тренуванням, а також хорошою їжею, такою як солона свинина, сир і використання поски як напою.

Марк Ґавій Апіцій, якому приписують один із найвідоміших кулінарних трактатів про кухню Стародавнього Риму, «De re coquinaria», використовує поску як інгредієнт у деяких своїх рецептах.

Найвідоміша згадка про поску міститься в Євангеліях, де розповідається, як Ісусові під час розп'яття дали попити з ^[en], зануривши її в oxos. Це слово часто умовно перекладають як «оцет», що приводить читача до висновку, ніби кати знущалися з розіп'ятого, давши йому непридатну до пиття рідину. Але більш ймовірно, це йшлося саме про поску, і в цьому випадку вчинок солдатів був проявом милосердя.

Див. також

Лора (вино)

Примітки

Perché i carnefici offrirono l'aceto a Gesù (італ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2019.
Roth, Jonathan (1999). The Logistics of the Roman Army at War (264 B.C.-A.D. 235). с. 37—38. ISBN .
Dalby, Andrew (2010). Tastes of Byzantium: The Cuisine of a Legendary Empire. с. 25, 90—91, цитати з 3.81 «Медицини» Аеція і 7.5.10 «Медичної збірки» Павла Егінського.
Dalby, Andrew (2003). Food in the Ancient World from A to Z. с. 270. ISBN .
Cardano, Girolamo (2019). Emperor Nero: Son of Promise, Child of Hope. Переклад: Angelo Paratico. с. 185—186. ISBN .
Il segreto dell’aceto del legionario (італ.). Архів оригіналу за 13 травня 2019.
Apicio Ricette (італ.).
Perché i carnefici offrirono l’aceto a Gesù (італ.).{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[Lano-1] Perché i carnefici offrirono l'aceto a Gesù (італ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2019.

[Roth-2] Roth, Jonathan (1999). The Logistics of the Roman Army at War (264 B.C.-A.D. 235). с. 37—38. ISBN .

[Dalby2010-3] Dalby, Andrew (2010). Tastes of Byzantium: The Cuisine of a Legendary Empire. с. 25, 90—91, цитати з 3.81 «Медицини» Аеція і 7.5.10 «Медичної збірки» Павла Егінського.

[Dalby2003-4] Dalby, Andrew (2003). Food in the Ancient World from A to Z. с. 270. ISBN .

[Cardano-5] Cardano, Girolamo (2019). Emperor Nero: Son of Promise, Child of Hope. Переклад: Angelo Paratico. с. 185—186. ISBN .

[Gastrolabio-6] Il segreto dell’aceto del legionario (італ.). Архів оригіналу за 13 травня 2019.

[Apic-7] Apicio Ricette (італ.).

[Perc-8] Perché i carnefici offrirono l’aceto a Gesù (італ.).{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()