Паріс Бордоне

Паріс Бордоне (італ. Paris Bordone; 5 липня 1500 — 19 січня 1570) — венеційський художник. Малював релігійні і міфологічні картини, вівтарі, побутові композиції, портрети.

Паріс Бордоне
Paris Bordone
Альвізе Кантаріні (портрет роботи Бордоне)
Народження	5 липня 1500(1500-07-05) місто Тревізо
Смерть	19 січня 1570(1570-01-19) (69 років)
	Венеція
Країна	Італія
Жанр	портрет
Діяльність	художник
Напрямок	Відродження, маньєризм
Вплив	Тиціан
Твори	вівтарі, фрески, портрети, релігійні і міфологічні картини, композиції побутового жанру
Роботи в колекції	Художній інститут Чикаго, ^d, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен^[1], Рейксмузей, ^d, ^d, ^d, Галерея Академії (Венеція), Художній музей, Берлінська картинна галерея, Національна галерея, Художній музей Волтерс, Музей Вальрафа-Ріхарца, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Музей історії мистецтв, Мауріцгейс, ^d, ^d, Баварські державні колекції картин, Брера, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер, Музей мистецтва Сан-Паулу, Державні художні зібрання Дрездена, Словацька національна галерея, Музей образотворчих мистецтв, ^d, ^d, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Страсбурзький музей образотворчого мистецтва, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Музей Прадо, Національний музей образотворчого мистецтва^[2], Міський музей «Лакенхал» (Лейден)^[3], Гарвардський художній музей, Музей фюрера, Художній музей Фогга^[d], ^d, Королівський замок на Вавелі, ^d, ^d, Художня галерея і музей Келвінгроув, ^d, Ашмолеан музей, ^d, Музей Бойманса - ван Бенінгена^[4], Музей Боде, Реннський музей образотворчого мистецтва, Ка' д'Оро, Гамбурзька картинна галерея, ^d, ^d і ^d
Паріс Бордоне у Вікісховищі

Життєпис

Паріс Бордоне народився в невеличкому місті Тревізо, що розташоване на венеційській террафермі, материкових землях, які входили до складу Венеційської республіки. Вже в підлітковому віці перебрався у Венецію.

Є відомості, що художню освіту здобув у майстерні Тиціана. Про це свідчить і художня манера митця. Він добре засвоїв і довго експлуатував знахідки і риси ранньої манери Тиціана.

Окрім олійного живопису, Бордоне брався за створення фресок в самій Венеції, Тревізо і Віченці, але вони не збережені через вологий клімат і руйнації у війнах на території Італії.

У 1538 році він отримав замову на службу від французького короля Франциска І і перебував у Франції. Але виконані там портрети не збережені і відомі лише з літературних джерел.

Деякий час працював у багатих ремісничих містах південної Німеччини (Аугсбург, Мюнхен).

За припущеннями, з немолодим вже Бордоне зустрічався біограф більшості італійських художників і сам художник доби маньєризму — Джорджо Вазарі.

Художня манера

Бордоне настільки вдало імітував ранню художню манеру вчителя Тиціана, що деякі твори молодого художника плутали з ранніми творами попередника. В подальшому творчі шляхи Тиціана і Паріса розійшлися. Тиціан майже до смерті дотримувався реалістичної манери з ретельним вивченням натури. Менш обдарований Бордоне покладатиметься на власну пам'ять, колись засвоєні уроки і широко використовуватиме не свої знахідки і в композиції, і в колориті (хоча той по венеційські багатий).

Фігурам на картинах Паріса Бордоне притаманні незбалансовані пропорції й неприродні рухи і жести. Тло картин займають штучно створені архітектурні споруди, мета яких продемонструвати власну майстерність і знання перспективи. Найвдалішими були архітектурні фрагменти у вівтарях, але Паріс Бордоне тільки вдало використовував давній іконографічний зразок, давно вироблений його попередниками в Венеції. Він лише наслідував давню традицію, не вносячи в неї нічого творчо нового.

• «Благовіщення»
• «Афіна відхиляє залицяння Гефеста»
• Новий варіант «Благовіщення»
• «Гравці в шахи»
• Вівтар «Мадонна на троні і Св. Фабіан, Рох, Себастьян і Катерина Александрійська», Берлін

Вибран твори

(«Вручення персня дожу»), бл. 1535. Галерея Академії, Венеція

(«Алегорія з Марсом, Венерою, Вікторією і Купідоном»), бл. 1560. Музей історії мистецтв, Відень

• «Благовіщення», різні варіанти
• «Мадонна з немовлям», Державний музей, Амстердам
• «Мадонна на троні і Св. Фабіан, Рох, Себастьян і Катерина Александрійська», Берлін.
• «Алегорія кохання» (Венера і Марс)
• «Венеційські коханці», Пінакотека Брера, Мілан
• «Венера і Адоніс», різні варіанти
• «Дві венеційки і служниця»
• «Гравці в шахи»
• «Альвізе Кантаріні»
• «Христос»
• «12-річний Христос серед книжників», (Музей Гарднер), Бостон
• «Томас Стакел», Лувр, Париж
• «Венера і Амур», Галерея Франкетті, Венеція
• («Вручення персня дожу»), бл. 1535. Галерея Академії, Венеція
• («Алегорія з Марсом, Венерою, Вікторією і Купідоном»), бл. 1560. Музей історії мистецтв, Відень
• «Куртизанка з зеленою мантією», Музей історії мистецтв, Відень
• «Невідома венеційка з сином», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Лицар в обладунках і два пажі», Метрополітен-музей, Нью-Йорк
• «Відпочинок Святої Родини на шляху до Єгипту», Музей красних мистецтв, Страсбург
• «Портрет венеційської пані», Палаццо Пітті, Флоренція
• «Мисливець та Німфа», Відень
• «Венера і Амур», Варшава
• Вівтар «Свята бесіда» (Мадонна на троні зі святими), Варшава
• «Венера, Флора, Марс і Купідон», Ермітаж, Санкт-Петербург

Див. також

• Чинквеченто
• Венеційська школа
• (Епігон)
• Відродження

Примітки

1. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/435722
2. https://www.bellasartes.gob.ar/
3. Venus en Cupido in een landschap
4. колекція Бойманса онлайн — 2010.
   d:Track:Q38707107

Джерела

• Wendy Beckett, 1000 arcydzieł, Warszawa: Arkady, 2001,
• C. Pietrangeli, Watykan. Arcydzieła malarstwa, Warszawa: Arkady, 2000,
• Christine Stukenbrock, Barbara Toepper, Arcydzieła malarstwa europejskiego, Koenigswinter: h. f. ullmann, 2007,

Посилання