Паризька комуна (фр. Commune de Paris, вимовляється: [kɔ.myn də pa.ʁi]) — революційний уряд Парижа (18 березня—28 травня 1871 року), коли невдовзі після укладення перемир'я з Пруссією під час Французько-прусської війни в Парижі почалися заворушення, що вилилися в революцію та встановлення самоврядування, що тривало 72 дні. На чолі Паризької комуни стояли об'єднані в коаліцію соціалісти й анархісти. Обрані у Версалі праві Національні збори намагалися роззброїти Національну гвардію. Уряд комуни втратив владу, коли війська Версаля захопили Париж і було убито 20—30 тис. людей (21—28 травня).
Паризька комуна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Барикада на після її захоплення регулярною армією під час «кривавого тижня» | |||||||
Координати: 48°51′25″ пн. ш. 2°21′05″ сх. д. / 48.85694444447177176° пн. ш. 2.351388888916677633° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Французька республіка | Комунари Національна Гвардія | ||||||
Командувачі | |||||||
Патріс де Мак-Магон | † | ||||||
Військові сили | |||||||
170,000 | На папері, 200,000; в дійсності, ймовірно між 25,000 і 50,000 бійців | ||||||
Втрати | |||||||
877 вбитих, 6,454 поранених і 183 зниклих | 6,667 підтверджених вбитих і похованих. Інші оцінки між 10,000 і 20,000 вбитих |
Власне слово комуна означає територіальну одиницю і орган місцевого самоврядування; в цій якості комуна Парижа існувала і організовувалася і раніше, але після подій 1871 ця назва без уточнень закріпилася саме за ними.
Передісторія комуни
Коли на початку 1860-х років проти другої імперії почала боротьбу буржуазія, робітники завоювали собі велику свободу. З'явилися робітничі союзи, які захищали економічні інтереси робітників, прагнули до підвищення заробітної плати, до скорочення робочого дня тощо, для чого влаштовували страйки. Одночасно з цим, у Франції організувалося представництво Першого Інтернаціоналу (Міжнародне товариство робітників, МТР), незалежне від лондонської ради. Засновниками та керівниками французької секції стали люди, що прийняли програму Прудона: вони прагнули до мирної соціальної революції при посередництві взаємного безоплатного кредиту («мютюелізм»). Поряд з французьким відділенням МТР утворилася радикальна революційна фракція «бланкістів» (за ім'ям свого лідера, Луї Бланкі), що проповідувала і відрізнялася радикалізмом в методах боротьби.
Коли в 1867 р. МТР провело політичну демонстрацію проти експедиції в Рим (головним чином, з метою відхилити звинувачення в союзі з бонапартизмом), її бюро було закрито (1868). Внаслідок цього, помірні і мирно налаштовані «мютюалісти» (Толен, Фрібур) стали втрачати провідне значення, і робоча маса підпала під вплив крайніх (Варлен, Шалене, ПЕНД).
Наприкінці 1860-х рр. великого поширення, особливо в нижчих верствах буржуазії, набув революційний радикалізм, який мріяв про ідеали Робесп'єра; певної програми він не виставляв, і принципи «justice éternelle» і «fraternité éternelle» кожним оратором розумілися по-своєму. В одному тільки сходилися всі опозиційні елементи — в ненависті до імперії. Коли вона пала, новий «уряд народної оборони» створено було виключно населенням Парижа.
Тоді-то проявилося прагнення до заснування комуни, в якій бачили панацею від усіх бід і лих, що впали на Францію. У одних вимога комуни мала значення простого протесту проти нестерпної централізації управління, яка посилилася при Наполеоні III. Інші висували традиції першої революції, коли паризька комуна керувала переможною боротьбою з коаліцією держав. Прихильники Прудона мріяли про розкладання Франції на ряд автономних громад, з яких кожна самостійно визначала б свій господарський побут і ввела б своїх членів в обітовану країну «мютюалізму». Нарешті, ідея комуни зустріла велике співчуття і у революціонерів-комуністів, голова яких, Бланкі, особисто з'явився тоді в Парижі.
Під час франко-прусської війни була утворена паризька національна гвардія: всі громадяни, які виявили на те бажання, були озброєні і несли службу під начальством офіцерів, ними ж вибраних. За короткий час чисельність національної гвардії досягла 300 000 осіб. Національним гвардійцям призначено було платню: служба в національній гвардії забезпечувала тих, які залишилися без роботи внаслідок облоги Парижа.
До полегшення економічної кризи в Парижі направлені були й інші урядові заходи. Так, всі речі, закладені в касу позик за суму менше 15 франків, були викуплені за державний рахунок; платежі за квартири і за векселями були припинені на невизначений термін. Тим часом Париж не міг більше триматися. Бісмарк вимагав, щоб усі без винятку війська, що знаходилися в Парижі, були роззброєні. оголосив, що він не має можливості роззброїти національну гвардію інакше, як за допомогою вуличного бою. Вирішено було, що більша частина регулярних військ складе зброю. Про національну же гвардію в VII статті договору про перемир'я була прямо сказано, що вона зберігає зброю. Перед вступом німців до Парижа, гвардійці за допомогою населення перемістили артилерійські гармати в спеціальні місця міста, які знаходилися на відстані від маршруту проходу німецьких військ. Один з найбільших «артилерійських парків» був на висотах Монмартра.
8 лютого 1871 відбулися вибори в нове національне зібрання. У Парижі переважною більшістю голосів були обрані представники радикальної демократії — Віктор Гюго, , Флоке, та інші, які обіцяли виступити з вимогою децентралізації і свободи громад. З чистих соціалістів, різні фракції яких виставили загальний список кандидатів, у депутати потрапили лише деякі, в тому числі «мютюалісти» Толен і Малон. Провінція послала в національні збори здебільшого осіб, схильних до відновлення монархії в тій чи іншій формі. Главою уряду був обраний Тьєр.
Один з перших його декретів був спрямований проти національної гвардії: право на платню збережено було тільки за тими національними гвардійцями, які документально могли довести свою бідність і відсутність роботи. 100 000 національних гвардійців, що належали до заможнішого класу і являли собою політично помірні елементи національної гвардії, покинули службу, а разом з нею і Париж: радикальні елементи отримали безумовну перевагу. Утворена була комісія з 18 членів, — людей здебільшого зовсім невідомих, — на яку покладено було складання статутів для запропонованої організації національної гвардії. 3 березня оприлюднено статути, якими була заснована республіканська федерація національної гвардії (чому прихильники комуни згодом і називалися федералістами). Встановлювалися генеральні збори з делегатів окремих рот та батальйонів, кожен батальйон і кожен легіон (легіон — сукупність батальйонів кожного паризького округу) обирав свої місцеві комітети, на чолі ж всієї організації був поставлений центральний комітет, до складу якого входили від кожного округу по 2 делегати (призначалися, незалежно від чину, легіонним комітетом) і по одному командиру батальйону (обирався зборами всіх батальйонних командирів округу). Оскільки Париж розділений на 20 округів, то всіх членів центрального комітету повинно було бути 60. Насправді організація ця ніколи не була цілком здійснена: батальйонних і легіонних комітетів утворено було небагато. Центральний комітет, який відкрив свої дії 15 березня в складі 30 членів, ніколи не мав їх понад 40. З членів міжнародної асоціації робітників у комітет вступив один тільки Варлен.
Між тим бордоський уряд почав готувати знищення національної гвардії. Головним начальником її воно призначило генерала Орель де-Паладіна. І він, і головнокомандувач регулярними військами, генерал Вінуа, були завзяті бонапартисти. Париж, побоюючись державного перевороту, почав готуватися до революції, тим більше, що при повному безробітті, пайок національного гвардійця для багатьох десятків тисяч був єдиним порятунком від голодної смерті.
10 березня національні збори в Бордо прийняли два декрети. Першим декретом місцеперебуванням уряду і національних зборів оголошено Версаль, другим декретом постановлено, що всі векселі, термін яких минув 13 листопада, повинні бути оплачені до 13 березня, тобто в дводенний термін. Цим вся дрібна буржуазія, яка ще мала що втрачати і в збудженому організмі столиці представляла елемент порівняно мирно налаштований, засуджена була на загибель: протягом 5 днів, з 13 по 17 березня, в Парижі опротестовано було не менше 150 000 векселів. Паризький депутат Мільєр вимагав від зборів, щоб воно допустило подальшу відстрочку платежу квартирних грошей, які 6 місяців уже не вносилися. Але збори утримались від будь-якої постанови з цього важливого питання. Цим 200—300 тисяч робітників, ремісників, дрібних торговців, які витратили всі свої заощадження і ніякої роботи не знаходили, віддані були на волю і милість домовласників.
15 березня Тьєр прибув до Парижа і наказав заволодіти гарматами національної гвардії, які зібрані були на висотах Монмартра і охоронялися дуже слабким караулом. Рух війська на Монмартр, здійснений на світанку 18 березня, вдався, але для того, щоб відвезти гармати, не захопили з собою упряжі і коней. Поки війська чекали упряжі, зібралася національна гвардія. Солдати побраталися з гвардійцями і заарештували своїх вищих начальників; генерал Леконт, який віддав наказ стріляти в натовп, був розстріляний своїми ж солдатами, та ж доля спіткала і генерала Тома, колишнього командувача національної гвардії, що опинився поблизу.
Армійські частини по всьому місту стали приєднуватися до повстання, що змусило Тьєра поспішно вивести зі столиці в Версаль вірні війська, поліцію, адміністративних працівників і спеціалістів.
Становлення комуни
Фактичним володарем Парижа виявився Центральний Комітет Національної гвардії. Париж, відрізаний від решти Франції, підняв прапор комуни: всякому округу і значній міській громаді пропонувалося на власний розсуд встановлювати свій політичний та соціальний устрій, представництво же загальнонаціональних інтересів передбачалося покласти на конгрес делегатів окремих громад. На 26 березня призначені були вибори в общинну раду. 160 тис. голосів подано було за комуну, 60 тис. — проти неї. Відповідно цьому до складу ради обрані були 71 комунар і 21 супротивник комуни. Останні або не прийняли повноважень, або незабаром склали їх. На 16 квітня призначені були додаткові вибори, які, наскільки вони взагалі могли відбутися при ухиленні значної частини населення від участі в подачі голосів, послали в ратушу одних тільки комунарів. З 78 членів ради комуни 19 належали до міжнародної асоціації; інші були частково революціонери-якобінці, частково соціалісти різних фракцій, і серед останніх лише більш було бланкістів (сам Бланкі був ще 17 березня заарештований в провінції).
З утворенням ради комуни, центральний комітет, що діяв як тимчасовий уряд, мав би припинити своє існування; але він не захотів відмовитися від влади. В розумовому відношенні рада комуни була на голову вище комітету, але й вона виявилася не на висоті свого покликання. Серед членів ради не було ні обдарованих воєначальників, ні випробуваних державних людей; до того часу майже всі вони діяли лише як агітатори. З ветеранів революції в раді комуни засідали і Фелікс Піа.
Перший з них, якобінець, після всіх перенесених ним випробувань, являв собою тільки руїни. Піа, обдарований публіцист, але чистий теоретик, зовсім заплутався в протиріччях, збурений безмежним марнославством і в той же час боягузтвом, абсолютно не підходив до тієї великої ролі, яка випала йому на долю. З усіх фракцій, представлених у раді комуни, найбільш серйозним елементом виявилися 19 членів міжнародної асоціації. Найвизначнішими з них були Варлен, , Малон і . Вони краще за інших розуміли соціальне питання, діяли найбільш розсудливо і, за небагатьма винятками, трималися подалі від злочинів комуни; з їхнього середовища вийшла більша частина найкращих адміністраторів комуни.
Бланкісти — найбільш крайня соціально-революційна фракція того часу — мали в ратуші близько 20 місць; вірні своєму вченню, вони являли собою елемент, що не зупинявся ні перед яким насильством; найвидатніший з цієї групи — Ед (Eudes). Поряд з ними засідали в раді комуни і найпалкіші оратори паризьких клубів революційно-якобінського напряму. У числі їх були обдаровані, але безпідставні мрійники: живописець Курбе, , , , дотепний хронікер бульварної преси. Переважали в цій групі — і це визнають самі комунари, що залишаються вірними своїм колишнім ідеалам — вуличні базіки, честолюбці без знання людей і історії; серед них найбільш видавалися Рауль Ріго і Ферре. Деякі члени ради комуни належали до покидьків суспільства.
При такому строкатому складі ради комуни, діяльність її в сфері управління і навіть захисту Парижа, за визнанням самих комунарів, представляла картину ворожнечі і розброду. У раді утворилося кілька партій, які всякими правдами і неправдами підтримували своїх, роздаючи їм вищі посади. Навіть члени ради, які взагалі з самовідданістю служили справі комуни, відкидали послуги осіб слушних, здатних і випробуваних, якщо тільки вони не належали до їхньої партії.
Рада комуни була одночасно і законодавчим корпусом, і вищим урядовим органом. Як останній вона розділялася на 10 комісій. Головне керівництво усіма галузями управління покладено було на виконавчу (екзекуційну) комісію із 7 членів, в числі яких були Піа, Ед і Вальян. Потім були утворені комісії військова, фінансів, юстиції, державної безпеки, народного продовольства, публічних робіт, народної освіти, зовнішніх зносин, праці та обміну (échange). Членами останньої комісії були Малон, Франкель, Тейсс, Авріаль і Жерард — всі робітники і члени міжнародної асоціації. Завідування справами чисто міськими розподілено було між членами ради по округах, представниками яких вони були. Платня, яку отримували чини комуни, не повинна була перевищувати 6000 франків, але фактично була значно меншою. Взагалі у всьому, що стосувалося грошової сторони справи, уряд комуни проявив більшу чесність. В області соціальних реформ уряд комуни не мав певної програми, оскільки у раді проявилися три рівносильні, але істотно різні соціально-політичні течії: комунізм (бланкістів), прудонізм і якобінізм; нарешті, доводилося рахуватися і з інтересами дрібної буржуазії, яка билася в рядах федералістів. Єдиний акт, в якому викладається загальна програма комуни — її «Декларація до французького народу» від 19 квітня (так званий заповіт комуни) — не йде далі загальних місць, що являють відгук прудонівських висловів.
Що стосується окремих соціально-політичних заходів комуни, то дозволено було не платити домовласникам квартирних грошей з жовтня 1870 по липень 1871 року, відстрочені платежі за векселями, припинено продаж прострочених застав. 6 травня постановлено було, що всі речі, закладені в ломбарді раніше 26 квітня, що в сумі не перевищують 20 франків, і складаються з одягу, білизни, меблів, книг і робочих інструментів, можуть бути отримані назад без викупу. Заборонені були відрахування із заробітної плати, нічна робота в пекарнях; визначений мінімальний розмір винагороди для осіб, які перебувають на службі; вирішено при всіх підрядах і поставках для міста віддавати перевагу робочим асоціаціям перед приватними підприємцями. Декрет від 16 квітня передавав продуктивним асоціаціям всі промислові заклади, покинуті власниками, причому за останніми збережено було право на винагороду. Комуна визнала за незаконнонародженими всі права законних дітей; декретувала відділення церкви від держави, з припиненням відпущення всяких сум на духовенство; церковне майно оголосила народною власністю; робила спроби для введення республіканського календаря; прийняла червоний прапор. Деякі з комісій комуни функціонували стерпно, особливо якщо взяти до уваги надзвичайну обстановку, при якій вони діяли. Особливо виділялася комісія фінансів, керована Журденом, колишнім бухгалтером; в той час як він орудував мільйонами (бюджет комуни з 20 березня по 30 квітня становив 26 млн франків), Журден для себе особисто обмежувався платнею дрібного конторника, його дружина продовжувала служити прачкою, а дитина відвідувала школу для бідних.
Цікава історія французького банку при комуні. До утворення ради комуни, центральний комітет, не наважуючись захопити урядові каси, зробив у банку позику в 1 млн франків. У підвалах банку зберігалося тоді готівкою, цінними паперами, вкладами тощо близько 3 мільярдів франків. Захопленням цих сум комуна могла б завдати своїм супротивникам неймовірної шкоди; але вона не мала про них уявлення. Рада комуни приставила до банку, як свого комісара, Беле, добродушного старого інженера, якого віце-директор банку, де-Плек, обійшов, представляючи йому невірні звіти. Навіть тих сум, про існування яких Беле знав, він наважувався торкатися лише з великою обережністю. «Твердиня капіталу, — говорить про це комунар Ліссагаре, — у Версалі не мала захисників більш ревних, ніж у ратуші».
Добре направлялися монетна і поштова справа: першою завідував Камеліна, другою — Тейсс, обидва — члени міжнародної асоціації. Але в загальному діяльність комісій свідчила про повну непідготовленість і неспроможність членів комуни. Комісія громадської безпеки з самого початку діяла дуже погано: поліція, на чолі якої стояв прокурор комуни, Рауль Ріго, нічого не знала і нічого не помічала; антикомунарські газети, які вранці заборонялися, ввечері вільно продавалися на бульварах; всюди проникали агенти версальського уряду. Загальне керівництво військовими діями зовсім було відсутнє; хто хотів — робив вилазки, куди хотів — ставив гармати; одні не вміли керувати, інші не вміли коритися.
Міжусобна війна стала неминучою після відходу Тьєра у Версаль, але на успішне ведення її у Парижа не було шансів. Центральний комітет не розумів серйозності становища. Призначені ним головнокомандувач національної гвардії Люллі, колишній морський офіцер, що пив запоєм, і комендант Парижа Бержере, просто забули зайняти найважливіший з фортів Парижа, неприступний , який Тьєр, помилково, велів урядовим військам очистити. Війська Вінуа знову зайняли форт, а комуна назавжди позбулася можливості перейти в наступ. Спочатку сили версальців були до того незначні, що вони не могли перешкодити федералістам зайняти форти Іслі, Ванв, Монруж, Бісетр і Венсені, де зберігалися військові запаси, амуніція і 400 гармат (всього у федералістів було до 1600 гармат). Нейтральними залишалися північні і східні форти, що знаходилися в руках німців.
2 квітня відбулася перша сутичка між версальцями і федералістами. Тоді ж виявилося, з якою нещадною жорстокістю буде вестися ця міжусобна війна: 5 федералістів, захоплені в полон, були негайно і без суду розстріляні версальцями. Наступного дня федералісти, під проводом Флуранса, Дюваля і Еда, зробили вилазку, але, розпочата без усякого плану, вона скінчилася невдало; федералісти, що потрапили в полон, в тому числі Флуранс і Дюваль, були розстріляні солдатами на місці. «Якщо версальці — оголосила комуна — ведуть війну як дикуни, то хай стягнеться око за око, зуб за зуб». 6 квітня рада комуни видала декрет про заручників: кожна особа, обвинувачена у зносинах з Версальським урядом, негайно потрапляла у в'язницю, судилася присяжними і, якщо була звинувачена, залишалася заручником паризького народу; до числа заручників входили і військовополонені версальці. На всяку кару версальцями військовополоненого або прихильника комуни вирішено було відповідати розстрілом трьох із цих заручників за жеребом. Ще раніше, 3 квітня, комуна призначила головнокомандувачем , який мало стежив за ходом військових дій і займався більше виданням наказів і циркулярів, які звучали то меланхолійно, то доктринерськи. Комендантом Парижа обраний був поляк Домбровський, очевидно — найбільш обдарований з воєначальників комуни. Рада комуни видала декрет про обов'язкову службу в батальйонах національної гвардії всіх громадян Парижа від 17-ти до 40-річного віку; але, при повній бездіяльності поліції, цей захід не посилив рядів федералістів жодним солдатом.
Падіння комуни
Федералісти все ще сподівалися, що на захист Парижа підніметься провінція; але рада комуни упустила зручний момент для звернення до країни. 22 дні тривало обговорення програми комуни в різних комісіях ради, і коли вона, нарешті, була оприлюднена, то було вже пізно, та до того ж у ній не було виставлено ніяких певних практичних вимог. У багатьох промислових центрах (Ліон, Сент-Етьєн, Марсель, Тулуза, Бордо, Лімож) комуналістичні інсуррекції, вжиті місцевим населенням без усякого плану й навіть без особливого натхнення, були легко придушені. Після цього падіння столиці було тільки питанням часу. Перед нею стояло вже 130-тисячне військо, зібране, під начальством Макмагона, головним чином із військовополонених Меца і Седана, повернення яких на батьківщину було прискорене Німеччиною, на прохання версальського уряду. Облогові роботи просувалися вперед дуже швидко. У цьому відношенні ніякої зміни не настало і після заміни Росселем. На цього колишнього артилерійського офіцера, який імпонував раді своєю холоднокровністю, стислістю і силою своєї промови, покладалися великі надії, але вони анітрохи не виправдалися. Не допомогли справі і тим, що замінили колишню виконавчу комісію комуни новою, а потім заснували комітет громадського порятунку (2 травня), склад якого незабаром змінили цілком. Нічого не змінило в ході військових дій і звільнення Росселя. Один за другим переходили в руки версальців найважливіші форти, а 21 травня вони без бою вступили в Париж, через ворота, які чомусь були залишені федералістами без охорони.
Але версальцям належало ще завоювати вулиці Парижа, загороджені сильними барикадами, озброєні артилерією. Почалася восьмиденна вулична різанина, нещадна з обох сторін, жахлива за своїми подробицями. Федералісти отримали наказ підпалювати або підривати всякий будинок, який змушені були очистити. Ці пожежі не можуть бути пояснені міркуваннями захисту; поряд з останніми безсумнівно діяла і жага помсти. Якщо вогонь знищив лише кілька вулиць і ряд громадських будівель, то виключно завдяки швидкому натиску версальців, які займали одну частину міста за одною. Мабуть, не всі підпали повинні бути поставлені в провину федералістам. Адмірал Сессе, якого не можна запідозрити в прихильності до комуни, покликаний свідком у слідчу комісію, прямо оголосив, що пожежа Тюїльрі, ратуші, міністерства фінансів і рахункової палати — справа бонапартистів. У цих будівлях зберігалася маса всякого роду документів і звітів, які належали до періоду імперії.
В останні 3 дні комуни з кількох сотень заручників, утримуваних у в'язницях Парижа, федералісти розстріляли 63 людини, в тому числі паризького архієпископа . Страчені були майже всі мирні громадяни, які не створювали комуні ніяких труднощів. Нарешті, після останніх боїв на кладовищі Пер Лашез 28 травня настав кінець боротьбі: весь Париж був уже в руках версальців. Останній оплот комунарів — форт Венсен — був зданий 29 травня. За твердженням генерала Патріса де Мак-Магона чисельність федералістів, розстріляних без суду протягом братовбивчого тижня, склала 15000 чоловік, а генерал Фелікс Антуан Аппер зводив їх число до 30-ти тисяч. За сучасними оцінками загалом 95 із 10 137 повстанців, яких судили військові суди, були засуджені до смертної кари, 251 до примусових робіт, 1169 до висилки на каторгу, 3417 до простої депортації та 3359 до позбавлення волі . Розстріл комунарів проводився, зокрема, біля стіни цвинтаря Пер-Лашез; на цьому місці зараз висить меморіальна дошка. З видатних діячів Комуни полягли в бою , , і Домбровський; розстріляні без суду Варлен, , і ще раніше , за ухвалою суду — і ; у Нову Каледонію заслані і . Таємно відпущені урядом на свободу Беле, Малон і Тейсс, позаяк вони, займаючи високі посади в Комуні, врятували цілі квартали Парижа від руйнування.
У 1879 засудженим комунарам була дарована часткова амністія, а в 1881 — повна.
Паризька комуна в літературі й мистецтві
Жак Тарді створив 4-томний графічний роман, присвячений Паризькій комуні 1871 року під назвою «Крик народу» (Le cri du peuple) за романом Жана Вотрена (Casterman, 2001—2004).
Паризькій комуні було присвячено декілька кінофільмів, зокрема:
- «Новий Вавилон» — СРСР, 1929
- — СРСР, 1936
- «Ярослав Домбровський» — Польща, СРСР, 1975
- / «La Commune (Paris 1871)» — Франція, 2000
Примітки
- . Association des Amies et Amis de la Commune de Paris 1871. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
- Milza, 2009a, p. 319
- Rapport d'ensemble de M. le Général Appert sur les opérations de la justice militaire relatives à l'insurrection de 1871, Assemblée nationale, annexe au procès verbal de la session du 20 juillet 1875 (Versailles, 1875)
- Tombs, Robert, «How Bloody was la Semaine sanglante of 1871? A Revision». The Historical Journal, September 2012, vol. 55, issue 03, pp. 619—704
- Rougerie, Jacques, La Commune de 1871," p. 118
- Lissagaray, Prosper-Olivier (1876), Histoire de la Commune de 1871, La Decouverte/Poche (2000). p. 383
- Stéphane Trayaud, Oubliés de l’Histoire, Mon Petit Éditeur, Paris, 2012(фр.)
Джерела
- Milza, Pierre (2009a). L'année terrible: La Commune (mars–juin 1871). Paris: Perrin. ISBN .
Посилання
- Декларація до французького народу // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
- Паризька комуна 1871 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Commune de Paris |
- Карл Маркс. Громадянська війна у Франції (1871)
- Самарий Великовский «Парижская коммуна и французские интеллигенты»(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Parizka komuna znachennya Parizka komuna fr Commune de Paris vimovlyayetsya kɔ myn de pa ʁi revolyucijnij uryad Parizha 18 bereznya 28 travnya 1871 roku koli nevdovzi pislya ukladennya peremir ya z Prussiyeyu pid chas Francuzko prusskoyi vijni v Parizhi pochalisya zavorushennya sho vililisya v revolyuciyu ta vstanovlennya samovryaduvannya sho trivalo 72 dni Na choli Parizkoyi komuni stoyali ob yednani v koaliciyu socialisti j anarhisti Obrani u Versali pravi Nacionalni zbori namagalisya rozzbroyiti Nacionalnu gvardiyu Uryad komuni vtrativ vladu koli vijska Versalya zahopili Parizh i bulo ubito 20 30 tis lyudej 21 28 travnya Parizka komunaBarikada na pislya yiyi zahoplennya regulyarnoyu armiyeyu pid chas krivavogo tizhnya Barikada na pislya yiyi zahoplennya regulyarnoyu armiyeyu pid chas krivavogo tizhnya Koordinati 48 51 25 pn sh 2 21 05 sh d 48 85694444447177176 pn sh 2 351388888916677633 sh d 48 85694444447177176 2 351388888916677633Data 18 bereznya 28 travnya 1871Misce Parizh FranciyaRezultat Povstannya pridushenoStoroniFrancuzka respublika Zbrojni sili Franciyi Komunari Nacionalna GvardiyaKomanduvachiPatris de Mak Magon Vijskovi sili170 000 Na paperi 200 000 v dijsnosti jmovirno mizh 25 000 i 50 000 bijcivVtrati877 vbitih 6 454 poranenih i 183 zniklih 6 667 pidtverdzhenih vbitih i pohovanih Inshi ocinki mizh 10 000 i 20 000 vbitihIstoriya Franciyi Portal FranciyaDoistorichna Franciya Antichnist Galliya Gallska imperiya Rimska Galliya 50 do n e 486 Serednovichna Franciya Piznya Galliya 457 486 Burgundske korolivstvo Dinastiyi u skladi Frankskogo Korolivstva Merovingi 481 751 Karolingi 751 987 Zahidne Frankske korolivstvo Kapetingi 987 1328 Valua 1328 1589 Burboni 1589 1792 1814 1848 Stanova monarhiya u Franciyi 1302 1614 Dorevolyucijna Franciya Francuzkij absolyutizm 1643 1789 Suchasna Franciya Francuzka revolyuciya 1789 1799 Konstitucijna monarhiya 1791 1792 Persha respublika 1792 1804 Persha imperiya 1804 1814 Restavraciya Burboniv 1814 1830 Lipneva monarhiya 1830 1848 Druga respublika 1848 1852 Druga imperiya 1852 1870 Tretya respublika 1870 1940 Parizka komuna 1871 Rezhim Vishi 1940 1944 Timchasovij uryad 1944 1946 Chetverta respublika 1946 1958 P yata respublika z 1958 Istoriya Franciyi Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvati Vlasne slovo komuna oznachaye teritorialnu odinicyu i organ miscevogo samovryaduvannya v cij yakosti komuna Parizha isnuvala i organizovuvalasya i ranishe ale pislya podij 1871 cya nazva bez utochnen zakripilasya same za nimi Peredistoriya komuniDekret Parizkoyi komuni pro vidminu prizovu i peredachu vijskovogo kontrolyu nad Parizhem Nacionalnij gvardiyi Koli na pochatku 1860 h rokiv proti drugoyi imperiyi pochala borotbu burzhuaziya robitniki zavoyuvali sobi veliku svobodu Z yavilisya robitnichi soyuzi yaki zahishali ekonomichni interesi robitnikiv pragnuli do pidvishennya zarobitnoyi plati do skorochennya robochogo dnya tosho dlya chogo vlashtovuvali strajki Odnochasno z cim u Franciyi organizuvalosya predstavnictvo Pershogo Internacionalu Mizhnarodne tovaristvo robitnikiv MTR nezalezhne vid londonskoyi radi Zasnovnikami ta kerivnikami francuzkoyi sekciyi stali lyudi sho prijnyali programu Prudona voni pragnuli do mirnoyi socialnoyi revolyuciyi pri poserednictvi vzayemnogo bezoplatnogo kreditu myutyuelizm Poryad z francuzkim viddilennyam MTR utvorilasya radikalna revolyucijna frakciya blankistiv za im yam svogo lidera Luyi Blanki sho propoviduvala i vidriznyalasya radikalizmom v metodah borotbi Koli v 1867 r MTR provelo politichnu demonstraciyu proti ekspediciyi v Rim golovnim chinom z metoyu vidhiliti zvinuvachennya v soyuzi z bonapartizmom yiyi byuro bulo zakrito 1868 Vnaslidok cogo pomirni i mirno nalashtovani myutyualisti Tolen Fribur stali vtrachati providne znachennya i robocha masa pidpala pid vpliv krajnih Varlen Shalene PEND Naprikinci 1860 h rr velikogo poshirennya osoblivo v nizhchih verstvah burzhuaziyi nabuv revolyucijnij radikalizm yakij mriyav pro ideali Robesp yera pevnoyi programi vin ne vistavlyav i principi justice eternelle i fraternite eternelle kozhnim oratorom rozumilisya po svoyemu V odnomu tilki shodilisya vsi opozicijni elementi v nenavisti do imperiyi Koli vona pala novij uryad narodnoyi oboroni stvoreno bulo viklyuchno naselennyam Parizha Todi to proyavilosya pragnennya do zasnuvannya komuni v yakij bachili panaceyu vid usih bid i lih sho vpali na Franciyu U odnih vimoga komuni mala znachennya prostogo protestu proti nesterpnoyi centralizaciyi upravlinnya yaka posililasya pri Napoleoni III Inshi visuvali tradiciyi pershoyi revolyuciyi koli parizka komuna keruvala peremozhnoyu borotboyu z koaliciyeyu derzhav Prihilniki Prudona mriyali pro rozkladannya Franciyi na ryad avtonomnih gromad z yakih kozhna samostijno viznachala b svij gospodarskij pobut i vvela b svoyih chleniv v obitovanu krayinu myutyualizmu Nareshti ideya komuni zustrila velike spivchuttya i u revolyucioneriv komunistiv golova yakih Blanki osobisto z yavivsya todi v Parizhi Pid chas franko prusskoyi vijni bula utvorena parizka nacionalna gvardiya vsi gromadyani yaki viyavili na te bazhannya buli ozbroyeni i nesli sluzhbu pid nachalstvom oficeriv nimi zh vibranih Za korotkij chas chiselnist nacionalnoyi gvardiyi dosyagla 300 000 osib Nacionalnim gvardijcyam priznacheno bulo platnyu sluzhba v nacionalnij gvardiyi zabezpechuvala tih yaki zalishilisya bez roboti vnaslidok oblogi Parizha Do polegshennya ekonomichnoyi krizi v Parizhi napravleni buli j inshi uryadovi zahodi Tak vsi rechi zakladeni v kasu pozik za sumu menshe 15 frankiv buli vikupleni za derzhavnij rahunok platezhi za kvartiri i za vekselyami buli pripineni na neviznachenij termin Tim chasom Parizh ne mig bilshe trimatisya Bismark vimagav shob usi bez vinyatku vijska sho znahodilisya v Parizhi buli rozzbroyeni ogolosiv sho vin ne maye mozhlivosti rozzbroyiti nacionalnu gvardiyu inakshe yak za dopomogoyu vulichnogo boyu Virisheno bulo sho bilsha chastina regulyarnih vijsk sklade zbroyu Pro nacionalnu zhe gvardiyu v VII statti dogovoru pro peremir ya bula pryamo skazano sho vona zberigaye zbroyu Pered vstupom nimciv do Parizha gvardijci za dopomogoyu naselennya peremistili artilerijski garmati v specialni miscya mista yaki znahodilisya na vidstani vid marshrutu prohodu nimeckih vijsk Odin z najbilshih artilerijskih parkiv buv na visotah Monmartra 8 lyutogo 1871 vidbulisya vibori v nove nacionalne zibrannya U Parizhi perevazhnoyu bilshistyu golosiv buli obrani predstavniki radikalnoyi demokratiyi Viktor Gyugo Floke ta inshi yaki obicyali vistupiti z vimogoyu decentralizaciyi i svobodi gromad Z chistih socialistiv rizni frakciyi yakih vistavili zagalnij spisok kandidativ u deputati potrapili lishe deyaki v tomu chisli myutyualisti Tolen i Malon Provinciya poslala v nacionalni zbori zdebilshogo osib shilnih do vidnovlennya monarhiyi v tij chi inshij formi Glavoyu uryadu buv obranij Tyer Odin z pershih jogo dekretiv buv spryamovanij proti nacionalnoyi gvardiyi pravo na platnyu zberezheno bulo tilki za timi nacionalnimi gvardijcyami yaki dokumentalno mogli dovesti svoyu bidnist i vidsutnist roboti 100 000 nacionalnih gvardijciv sho nalezhali do zamozhnishogo klasu i yavlyali soboyu politichno pomirni elementi nacionalnoyi gvardiyi pokinuli sluzhbu a razom z neyu i Parizh radikalni elementi otrimali bezumovnu perevagu Utvorena bula komisiya z 18 chleniv lyudej zdebilshogo zovsim nevidomih na yaku pokladeno bulo skladannya statutiv dlya zaproponovanoyi organizaciyi nacionalnoyi gvardiyi 3 bereznya oprilyudneno statuti yakimi bula zasnovana respublikanska federaciya nacionalnoyi gvardiyi chomu prihilniki komuni zgodom i nazivalisya federalistami Vstanovlyuvalisya generalni zbori z delegativ okremih rot ta bataljoniv kozhen bataljon i kozhen legion legion sukupnist bataljoniv kozhnogo parizkogo okrugu obirav svoyi miscevi komiteti na choli zh vsiyeyi organizaciyi buv postavlenij centralnij komitet do skladu yakogo vhodili vid kozhnogo okrugu po 2 delegati priznachalisya nezalezhno vid chinu legionnim komitetom i po odnomu komandiru bataljonu obiravsya zborami vsih bataljonnih komandiriv okrugu Oskilki Parizh rozdilenij na 20 okrugiv to vsih chleniv centralnogo komitetu povinno bulo buti 60 Naspravdi organizaciya cya nikoli ne bula cilkom zdijsnena bataljonnih i legionnih komitetiv utvoreno bulo nebagato Centralnij komitet yakij vidkriv svoyi diyi 15 bereznya v skladi 30 chleniv nikoli ne mav yih ponad 40 Z chleniv mizhnarodnoyi asociaciyi robitnikiv u komitet vstupiv odin tilki Varlen Mizh tim bordoskij uryad pochav gotuvati znishennya nacionalnoyi gvardiyi Golovnim nachalnikom yiyi vono priznachilo generala Orel de Paladina I vin i golovnokomanduvach regulyarnimi vijskami general Vinua buli zavzyati bonapartisti Parizh poboyuyuchis derzhavnogo perevorotu pochav gotuvatisya do revolyuciyi tim bilshe sho pri povnomu bezrobitti pajok nacionalnogo gvardijcya dlya bagatoh desyatkiv tisyach buv yedinim poryatunkom vid golodnoyi smerti 10 bereznya nacionalni zbori v Bordo prijnyali dva dekreti Pershim dekretom misceperebuvannyam uryadu i nacionalnih zboriv ogolosheno Versal drugim dekretom postanovleno sho vsi vekseli termin yakih minuv 13 listopada povinni buti oplacheni do 13 bereznya tobto v dvodennij termin Cim vsya dribna burzhuaziya yaka she mala sho vtrachati i v zbudzhenomu organizmi stolici predstavlyala element porivnyano mirno nalashtovanij zasudzhena bula na zagibel protyagom 5 dniv z 13 po 17 bereznya v Parizhi oprotestovano bulo ne menshe 150 000 vekseliv Parizkij deputat Milyer vimagav vid zboriv shob vono dopustilo podalshu vidstrochku platezhu kvartirnih groshej yaki 6 misyaciv uzhe ne vnosilisya Ale zbori utrimalis vid bud yakoyi postanovi z cogo vazhlivogo pitannya Cim 200 300 tisyach robitnikiv remisnikiv dribnih torgovciv yaki vitratili vsi svoyi zaoshadzhennya i niyakoyi roboti ne znahodili viddani buli na volyu i milist domovlasnikiv 15 bereznya Tyer pribuv do Parizha i nakazav zavoloditi garmatami nacionalnoyi gvardiyi yaki zibrani buli na visotah Monmartra i ohoronyalisya duzhe slabkim karaulom Ruh vijska na Monmartr zdijsnenij na svitanku 18 bereznya vdavsya ale dlya togo shob vidvezti garmati ne zahopili z soboyu upryazhi i konej Poki vijska chekali upryazhi zibralasya nacionalna gvardiya Soldati pobratalisya z gvardijcyami i zaareshtuvali svoyih vishih nachalnikiv general Lekont yakij viddav nakaz strilyati v natovp buv rozstrilyanij svoyimi zh soldatami ta zh dolya spitkala i generala Toma kolishnogo komanduvacha nacionalnoyi gvardiyi sho opinivsya poblizu Armijski chastini po vsomu mistu stali priyednuvatisya do povstannya sho zmusilo Tyera pospishno vivesti zi stolici v Versal virni vijska policiyu administrativnih pracivnikiv i specialistiv Stanovlennya komuniFaktichnim volodarem Parizha viyavivsya Centralnij Komitet Nacionalnoyi gvardiyi Parizh vidrizanij vid reshti Franciyi pidnyav prapor komuni vsyakomu okrugu i znachnij miskij gromadi proponuvalosya na vlasnij rozsud vstanovlyuvati svij politichnij ta socialnij ustrij predstavnictvo zhe zagalnonacionalnih interesiv peredbachalosya poklasti na kongres delegativ okremih gromad Na 26 bereznya priznacheni buli vibori v obshinnu radu 160 tis golosiv podano bulo za komunu 60 tis proti neyi Vidpovidno comu do skladu radi obrani buli 71 komunar i 21 suprotivnik komuni Ostanni abo ne prijnyali povnovazhen abo nezabarom sklali yih Na 16 kvitnya priznacheni buli dodatkovi vibori yaki naskilki voni vzagali mogli vidbutisya pri uhilenni znachnoyi chastini naselennya vid uchasti v podachi golosiv poslali v ratushu odnih tilki komunariv Z 78 chleniv radi komuni 19 nalezhali do mizhnarodnoyi asociaciyi inshi buli chastkovo revolyucioneri yakobinci chastkovo socialisti riznih frakcij i sered ostannih lishe bilsh bulo blankistiv sam Blanki buv she 17 bereznya zaareshtovanij v provinciyi Z utvorennyam radi komuni centralnij komitet sho diyav yak timchasovij uryad mav bi pripiniti svoye isnuvannya ale vin ne zahotiv vidmovitisya vid vladi V rozumovomu vidnoshenni rada komuni bula na golovu vishe komitetu ale j vona viyavilasya ne na visoti svogo poklikannya Sered chleniv radi ne bulo ni obdarovanih voyenachalnikiv ni viprobuvanih derzhavnih lyudej do togo chasu majzhe vsi voni diyali lishe yak agitatori Z veteraniv revolyuciyi v radi komuni zasidali i Feliks Pia Pershij z nih yakobinec pislya vsih perenesenih nim viprobuvan yavlyav soboyu tilki ruyini Pia obdarovanij publicist ale chistij teoretik zovsim zaplutavsya v protirichchyah zburenij bezmezhnim marnoslavstvom i v toj zhe chas boyaguztvom absolyutno ne pidhodiv do tiyeyi velikoyi roli yaka vipala jomu na dolyu Z usih frakcij predstavlenih u radi komuni najbilsh serjoznim elementom viyavilisya 19 chleniv mizhnarodnoyi asociaciyi Najviznachnishimi z nih buli Varlen Malon i Voni krashe za inshih rozumili socialne pitannya diyali najbilsh rozsudlivo i za nebagatma vinyatkami trimalisya podali vid zlochiniv komuni z yihnogo seredovisha vijshla bilsha chastina najkrashih administratoriv komuni Blankisti najbilsh krajnya socialno revolyucijna frakciya togo chasu mali v ratushi blizko 20 misc virni svoyemu vchennyu voni yavlyali soboyu element sho ne zupinyavsya ni pered yakim nasilstvom najvidatnishij z ciyeyi grupi Ed Eudes Poryad z nimi zasidali v radi komuni i najpalkishi oratori parizkih klubiv revolyucijno yakobinskogo napryamu U chisli yih buli obdarovani ale bezpidstavni mrijniki zhivopisec Kurbe dotepnij hroniker bulvarnoyi presi Perevazhali v cij grupi i ce viznayut sami komunari sho zalishayutsya virnimi svoyim kolishnim idealam vulichni baziki chestolyubci bez znannya lyudej i istoriyi sered nih najbilsh vidavalisya Raul Rigo i Ferre Deyaki chleni radi komuni nalezhali do pokidkiv suspilstva Pri takomu strokatomu skladi radi komuni diyalnist yiyi v sferi upravlinnya i navit zahistu Parizha za viznannyam samih komunariv predstavlyala kartinu vorozhnechi i rozbrodu U radi utvorilosya kilka partij yaki vsyakimi pravdami i nepravdami pidtrimuvali svoyih rozdayuchi yim vishi posadi Navit chleni radi yaki vzagali z samoviddanistyu sluzhili spravi komuni vidkidali poslugi osib slushnih zdatnih i viprobuvanih yaksho tilki voni ne nalezhali do yihnoyi partiyi Rada komuni bula odnochasno i zakonodavchim korpusom i vishim uryadovim organom Yak ostannij vona rozdilyalasya na 10 komisij Golovne kerivnictvo usima galuzyami upravlinnya pokladeno bulo na vikonavchu ekzekucijnu komisiyu iz 7 chleniv v chisli yakih buli Pia Ed i Valyan Potim buli utvoreni komisiyi vijskova finansiv yusticiyi derzhavnoyi bezpeki narodnogo prodovolstva publichnih robit narodnoyi osviti zovnishnih znosin praci ta obminu echange Chlenami ostannoyi komisiyi buli Malon Frankel Tejss Avrial i Zherard vsi robitniki i chleni mizhnarodnoyi asociaciyi Zaviduvannya spravami chisto miskimi rozpodileno bulo mizh chlenami radi po okrugah predstavnikami yakih voni buli Platnya yaku otrimuvali chini komuni ne povinna bula perevishuvati 6000 frankiv ale faktichno bula znachno menshoyu Vzagali u vsomu sho stosuvalosya groshovoyi storoni spravi uryad komuni proyaviv bilshu chesnist V oblasti socialnih reform uryad komuni ne mav pevnoyi programi oskilki u radi proyavilisya tri rivnosilni ale istotno rizni socialno politichni techiyi komunizm blankistiv prudonizm i yakobinizm nareshti dovodilosya rahuvatisya i z interesami dribnoyi burzhuaziyi yaka bilasya v ryadah federalistiv Yedinij akt v yakomu vikladayetsya zagalna programa komuni yiyi Deklaraciya do francuzkogo narodu vid 19 kvitnya tak zvanij zapovit komuni ne jde dali zagalnih misc sho yavlyayut vidguk prudonivskih visloviv Komuna vidaye robitnikam instrumenti zakladeni pid chas oblogi Sho stosuyetsya okremih socialno politichnih zahodiv komuni to dozvoleno bulo ne platiti domovlasnikam kvartirnih groshej z zhovtnya 1870 po lipen 1871 roku vidstrocheni platezhi za vekselyami pripineno prodazh prostrochenih zastav 6 travnya postanovleno bulo sho vsi rechi zakladeni v lombardi ranishe 26 kvitnya sho v sumi ne perevishuyut 20 frankiv i skladayutsya z odyagu bilizni mebliv knig i robochih instrumentiv mozhut buti otrimani nazad bez vikupu Zaboroneni buli vidrahuvannya iz zarobitnoyi plati nichna robota v pekarnyah viznachenij minimalnij rozmir vinagorodi dlya osib yaki perebuvayut na sluzhbi virisheno pri vsih pidryadah i postavkah dlya mista viddavati perevagu robochim asociaciyam pered privatnimi pidpriyemcyami Dekret vid 16 kvitnya peredavav produktivnim asociaciyam vsi promislovi zakladi pokinuti vlasnikami prichomu za ostannimi zberezheno bulo pravo na vinagorodu Komuna viznala za nezakonnonarodzhenimi vsi prava zakonnih ditej dekretuvala viddilennya cerkvi vid derzhavi z pripinennyam vidpushennya vsyakih sum na duhovenstvo cerkovne majno ogolosila narodnoyu vlasnistyu robila sprobi dlya vvedennya respublikanskogo kalendarya prijnyala chervonij prapor Deyaki z komisij komuni funkcionuvali sterpno osoblivo yaksho vzyati do uvagi nadzvichajnu obstanovku pri yakij voni diyali Osoblivo vidilyalasya komisiya finansiv kerovana Zhurdenom kolishnim buhgalterom v toj chas yak vin oruduvav miljonami byudzhet komuni z 20 bereznya po 30 kvitnya stanoviv 26 mln frankiv Zhurden dlya sebe osobisto obmezhuvavsya platneyu dribnogo kontornika jogo druzhina prodovzhuvala sluzhiti prachkoyu a ditina vidviduvala shkolu dlya bidnih Cikava istoriya francuzkogo banku pri komuni Do utvorennya radi komuni centralnij komitet ne navazhuyuchis zahopiti uryadovi kasi zrobiv u banku poziku v 1 mln frankiv U pidvalah banku zberigalosya todi gotivkoyu cinnimi paperami vkladami tosho blizko 3 milyardiv frankiv Zahoplennyam cih sum komuna mogla b zavdati svoyim suprotivnikam nejmovirnoyi shkodi ale vona ne mala pro nih uyavlennya Rada komuni pristavila do banku yak svogo komisara Bele dobrodushnogo starogo inzhenera yakogo vice direktor banku de Plek obijshov predstavlyayuchi jomu nevirni zviti Navit tih sum pro isnuvannya yakih Bele znav vin navazhuvavsya torkatisya lishe z velikoyu oberezhnistyu Tverdinya kapitalu govorit pro ce komunar Lissagare u Versali ne mala zahisnikiv bilsh revnih nizh u ratushi Dobre napravlyalisya monetna i poshtova sprava pershoyu zaviduvav Kamelina drugoyu Tejss obidva chleni mizhnarodnoyi asociaciyi Ale v zagalnomu diyalnist komisij svidchila pro povnu nepidgotovlenist i nespromozhnist chleniv komuni Komisiya gromadskoyi bezpeki z samogo pochatku diyala duzhe pogano policiya na choli yakoyi stoyav prokuror komuni Raul Rigo nichogo ne znala i nichogo ne pomichala antikomunarski gazeti yaki vranci zaboronyalisya vvecheri vilno prodavalisya na bulvarah vsyudi pronikali agenti versalskogo uryadu Zagalne kerivnictvo vijskovimi diyami zovsim bulo vidsutnye hto hotiv robiv vilazki kudi hotiv staviv garmati odni ne vmili keruvati inshi ne vmili koritisya Mizhusobna vijna stala neminuchoyu pislya vidhodu Tyera u Versal ale na uspishne vedennya yiyi u Parizha ne bulo shansiv Centralnij komitet ne rozumiv serjoznosti stanovisha Priznacheni nim golovnokomanduvach nacionalnoyi gvardiyi Lyulli kolishnij morskij oficer sho piv zapoyem i komendant Parizha Berzhere prosto zabuli zajnyati najvazhlivishij z fortiv Parizha nepristupnij yakij Tyer pomilkovo veliv uryadovim vijskam ochistiti Vijska Vinua znovu zajnyali fort a komuna nazavzhdi pozbulasya mozhlivosti perejti v nastup Spochatku sili versalciv buli do togo neznachni sho voni ne mogli pereshkoditi federalistam zajnyati forti Isli Vanv Monruzh Bisetr i Venseni de zberigalisya vijskovi zapasi amuniciya i 400 garmat vsogo u federalistiv bulo do 1600 garmat Nejtralnimi zalishalisya pivnichni i shidni forti sho znahodilisya v rukah nimciv 2 kvitnya vidbulasya persha sutichka mizh versalcyami i federalistami Todi zh viyavilosya z yakoyu neshadnoyu zhorstokistyu bude vestisya cya mizhusobna vijna 5 federalistiv zahopleni v polon buli negajno i bez sudu rozstrilyani versalcyami Nastupnogo dnya federalisti pid provodom Fluransa Dyuvalya i Eda zrobili vilazku ale rozpochata bez usyakogo planu vona skinchilasya nevdalo federalisti sho potrapili v polon v tomu chisli Flurans i Dyuval buli rozstrilyani soldatami na misci Yaksho versalci ogolosila komuna vedut vijnu yak dikuni to haj styagnetsya oko za oko zub za zub 6 kvitnya rada komuni vidala dekret pro zaruchnikiv kozhna osoba obvinuvachena u znosinah z Versalskim uryadom negajno potraplyala u v yaznicyu sudilasya prisyazhnimi i yaksho bula zvinuvachena zalishalasya zaruchnikom parizkogo narodu do chisla zaruchnikiv vhodili i vijskovopoloneni versalci Na vsyaku karu versalcyami vijskovopolonenogo abo prihilnika komuni virisheno bulo vidpovidati rozstrilom troh iz cih zaruchnikiv za zherebom She ranishe 3 kvitnya komuna priznachila golovnokomanduvachem yakij malo stezhiv za hodom vijskovih dij i zajmavsya bilshe vidannyam nakaziv i cirkulyariv yaki zvuchali to melanholijno to doktrinerski Komendantom Parizha obranij buv polyak Dombrovskij ochevidno najbilsh obdarovanij z voyenachalnikiv komuni Rada komuni vidala dekret pro obov yazkovu sluzhbu v bataljonah nacionalnoyi gvardiyi vsih gromadyan Parizha vid 17 ti do 40 richnogo viku ale pri povnij bezdiyalnosti policiyi cej zahid ne posiliv ryadiv federalistiv zhodnim soldatom Padinnya komuniFederalisti vse she spodivalisya sho na zahist Parizha pidnimetsya provinciya ale rada komuni upustila zruchnij moment dlya zvernennya do krayini 22 dni trivalo obgovorennya programi komuni v riznih komisiyah radi i koli vona nareshti bula oprilyudnena to bulo vzhe pizno ta do togo zh u nij ne bulo vistavleno niyakih pevnih praktichnih vimog U bagatoh promislovih centrah Lion Sent Etyen Marsel Tuluza Bordo Limozh komunalistichni insurrekciyi vzhiti miscevim naselennyam bez usyakogo planu j navit bez osoblivogo nathnennya buli legko pridusheni Pislya cogo padinnya stolici bulo tilki pitannyam chasu Pered neyu stoyalo vzhe 130 tisyachne vijsko zibrane pid nachalstvom Makmagona golovnim chinom iz vijskovopolonenih Meca i Sedana povernennya yakih na batkivshinu bulo priskorene Nimechchinoyu na prohannya versalskogo uryadu Oblogovi roboti prosuvalisya vpered duzhe shvidko U comu vidnoshenni niyakoyi zmini ne nastalo i pislya zamini Rosselem Na cogo kolishnogo artilerijskogo oficera yakij imponuvav radi svoyeyu holodnokrovnistyu stislistyu i siloyu svoyeyi promovi pokladalisya veliki nadiyi ale voni anitrohi ne vipravdalisya Ne dopomogli spravi i tim sho zaminili kolishnyu vikonavchu komisiyu komuni novoyu a potim zasnuvali komitet gromadskogo poryatunku 2 travnya sklad yakogo nezabarom zminili cilkom Nichogo ne zminilo v hodi vijskovih dij i zvilnennya Rosselya Odin za drugim perehodili v ruki versalciv najvazhlivishi forti a 21 travnya voni bez boyu vstupili v Parizh cherez vorota yaki chomus buli zalisheni federalistami bez ohoroni Barikada na vulici Rivoli bilya Otel de Vil Foto P yera Ambruaza Rishbura Pierre Ambroise Richebourg kviten 1871 Ale versalcyam nalezhalo she zavoyuvati vulici Parizha zagorodzheni silnimi barikadami ozbroyeni artileriyeyu Pochalasya vosmidenna vulichna rizanina neshadna z oboh storin zhahliva za svoyimi podrobicyami Federalisti otrimali nakaz pidpalyuvati abo pidrivati vsyakij budinok yakij zmusheni buli ochistiti Ci pozhezhi ne mozhut buti poyasneni mirkuvannyami zahistu poryad z ostannimi bezsumnivno diyala i zhaga pomsti Yaksho vogon znishiv lishe kilka vulic i ryad gromadskih budivel to viklyuchno zavdyaki shvidkomu natisku versalciv yaki zajmali odnu chastinu mista za odnoyu Mabut ne vsi pidpali povinni buti postavleni v provinu federalistam Admiral Sesse yakogo ne mozhna zapidozriti v prihilnosti do komuni poklikanij svidkom u slidchu komisiyu pryamo ogolosiv sho pozhezha Tyuyilri ratushi ministerstva finansiv i rahunkovoyi palati sprava bonapartistiv U cih budivlyah zberigalasya masa vsyakogo rodu dokumentiv i zvitiv yaki nalezhali do periodu imperiyi 24 travnya 1871 roku u v yaznici La Rokett parizkimi komunarami rozstrilyani zaruchniki arhiyepiskop Parizha Zhorzh Darbua prezident Kasacijnogo sudu Luyi Bernar Bonzhan ta svyashennosluzhiteli Degerri Dyukudre Klerk i Allar Litografiya Zhulya Davida Jules David 1873 V ostanni 3 dni komuni z kilkoh soten zaruchnikiv utrimuvanih u v yaznicyah Parizha federalisti rozstrilyali 63 lyudini v tomu chisli parizkogo arhiyepiskopa Stracheni buli majzhe vsi mirni gromadyani yaki ne stvoryuvali komuni niyakih trudnoshiv Nareshti pislya ostannih boyiv na kladovishi Per Lashez 28 travnya nastav kinec borotbi ves Parizh buv uzhe v rukah versalciv Ostannij oplot komunariv fort Vensen buv zdanij 29 travnya Za tverdzhennyam generala Patrisa de Mak Magona chiselnist federalistiv rozstrilyanih bez sudu protyagom bratovbivchogo tizhnya sklala 15000 cholovik a general Feliks Antuan Apper zvodiv yih chislo do 30 ti tisyach Za suchasnimi ocinkami zagalom 95 iz 10 137 povstanciv yakih sudili vijskovi sudi buli zasudzheni do smertnoyi kari 251 do primusovih robit 1169 do visilki na katorgu 3417 do prostoyi deportaciyi ta 3359 do pozbavlennya voli Rozstril komunariv provodivsya zokrema bilya stini cvintarya Per Lashez na comu misci zaraz visit memorialna doshka Z vidatnih diyachiv Komuni polyagli v boyu i Dombrovskij rozstrilyani bez sudu Varlen i she ranishe za uhvaloyu sudu i u Novu Kaledoniyu zaslani i Tayemno vidpusheni uryadom na svobodu Bele Malon i Tejss pozayak voni zajmayuchi visoki posadi v Komuni vryatuvali cili kvartali Parizha vid rujnuvannya U 1879 zasudzhenim komunaram bula darovana chastkova amnistiya a v 1881 povna Parizka komuna v literaturi j mistectviZhak Tardi stvoriv 4 tomnij grafichnij roman prisvyachenij Parizkij komuni 1871 roku pid nazvoyu Krik narodu Le cri du peuple za romanom Zhana Votrena Casterman 2001 2004 Parizkij komuni bulo prisvyacheno dekilka kinofilmiv zokrema Novij Vavilon SRSR 1929 SRSR 1936 Yaroslav Dombrovskij Polsha SRSR 1975 La Commune Paris 1871 Franciya 2000Primitki Association des Amies et Amis de la Commune de Paris 1871 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 27 bereznya 2016 Milza 2009a p 319 Rapport d ensemble de M le General Appert sur les operations de la justice militaire relatives a l insurrection de 1871 Assemblee nationale annexe au proces verbal de la session du 20 juillet 1875 Versailles 1875 Tombs Robert How Bloody was la Semaine sanglante of 1871 A Revision The Historical Journal September 2012 vol 55 issue 03 pp 619 704 Rougerie Jacques La Commune de 1871 p 118 Lissagaray Prosper Olivier 1876 Histoire de la Commune de 1871 La Decouverte Poche 2000 p 383 Stephane Trayaud Oublies de l Histoire Mon Petit Editeur Paris 2012 fr DzherelaMilza Pierre 2009a L annee terrible La Commune mars juin 1871 Paris Perrin ISBN 978 2 262 03073 5 PosilannyaDeklaraciya do francuzkogo narodu Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8 Parizka komuna 1871 Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Commune de ParisKarl Marks Gromadyanska vijna u Franciyi 1871 Samarij Velikovskij Parizhskaya kommuna i francuzskie intelligenty ros