Ця стаття містить текст, що не відповідає . |
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (серпень 2013) |
Новоукраї́нка — місто в Україні, адміністративний центр Новоукраїнської міської територіальної громади та Новоукраїнського району Кіровоградської області. Засноване в 1770 році, місто з 1938 року.
Новоукраїнка | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Кіровоградська область | ||||||||
Район | Новоукраїнський район | ||||||||
Громада | Новоукраїнська міська громада | ||||||||
Код КОАТУУ: | 3524010100 | ||||||||
Засноване | 1770 | ||||||||
Статус міста | з 1938 року | ||||||||
Населення | ▼ 16 080 (01.01.2022) | ||||||||
Площа | 20,6 км² | ||||||||
Густота населення | 871,1 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 27100—108 | ||||||||
Телефонний код | +380-5251 | ||||||||
Координати | 48°18′56″ пн. ш. 31°31′37″ сх. д. / 48.31556° пн. ш. 31.52694° сх. д.Координати: 48°18′56″ пн. ш. 31°31′37″ сх. д. / 48.31556° пн. ш. 31.52694° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 139 м | ||||||||
Водойма | Чорний Ташлик, Грузька | ||||||||
Назва мешканців | новоукраїнча́нин, новоукраїнча́нка, новоукраїнчани | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Новоукраїнка | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- залізницею | 67 км | ||||||||
- автошляхами | 71 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- автошляхами | 293 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Адреса | 27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Покровська, 70 | ||||||||
Міський голова | Корінний Олександр Олександрович | ||||||||
Новоукраїнка у Вікісховищі
|
Місто Новоукраїнка розташоване на берегах річки Чорного Ташлику та її приток Грузької й Помічної. Населення міста становить 16749 осіб.
Земельні ресурси міста становлять 2060 га, з них 319 га — землі, зайняті промисловими підприємствами, 837 га — під забудовами. Місто Новоукраїнка має статус міста з 1832 року і згідно з адміністративно-територіальним устроєм України входить до складу Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Відстань до столиці області (м. Кропивницький) становить близько 70 км і проходить автошляхами М13 (E584) та Т 2401. Загальна протяжність міських доріг — 155 км. Терени міста перетинає залізниця, що має тут однойменну зупинку.
Історія
Період заселення Новоукраїнщини нараховує багато тисячоліть. Починаючи від доби палеоліту кожна з епох залишала на теренах краю свої відмітки: сліди ямної, катакомбної, ранньослов'янської культур знайдені на території району та безпосередньо на території міста.
З розкопок у 1994 році кургану на території селища цукрового заводу Новоукраїнки Кіровоградською обласною археологічною експедицією стала відомою сторінка ямною і катакомбної культури на території міста. Землі нинішньої Новоукраїнщини входили до західної околиці Вольностей війська Запорозького, зокрема до Буго-Гардської паланки Нової Січі. Власне, багато століть це була частина Дикого Поля, у пізньому Середньовіччі і на початку Нових часів своєрідна нейтральна зона між Річчю Посполитою, Османською імперією, та Московською (Російською) державою.
З початком Російсько—турецької війни 1768–1774 років, «прожектом» командувача другою Російською армією графа Петра Івановича Паніна був заснований Павловський редут з розміщенням у ньому першої роти і штабу Молдавського гусарського поселенського полку, сформованого капітаном Звєрєвим із вихідців з Молдавії. Місце вибране при впадінні річок Помічної і Грузької у Чорний Ташлик. На правому березі Чорного Ташлика було збудоване таке ж укріплення Чорноташлицьке. Практично обидва укріплення з десятьма гарматами на валах кожного становили серйозний вузол оборони. Навколо них виникли однойменні поселення, які і стали ядром формування сучасного міста Новоукраїнка.
У червні 1774 року академік Йоганн Гюльденштедт подорожуючи Єлисаветградською провінцією зазначив:
До 1769 року ця місцина була ненаселена, цього ж року засноване поселення, яке тепер є адміністративним центром Молдавському полку.
З приєднанням у 1775 році Криму до Росії та ліквідацією Запорізької Січі оборонне значення Павлівськ втратив та перейменовується у торговий посад Новопавлівськ.
Етнічні групи, які сформували населення міста — молдовани, українці, євреї, росіяни тощо. В результаті взаємопроникнення і взаємозбагачення різних культур асиміляції в український етнос, сформувалось сучасне населення Новоукраїнки.
З початком бурхливої землеробської колонізації краю Новопавлівськ стає торгово-адміністративним центром та перехрестям сухопутних шляхів, які ведуть із Поділля, Київщини, Черкащини до Причорномор'я та Молдавії.
Після створення військових поселень на Півдні України Новопавлівськ 1821 року передано у відомство 3-ї Української уланської дивізії і тут розміщують штаб 1-го українського уланського полку, через що 1832 року посад перейменовано в Новоукраїнку.
У 1857 році в посаді проживало 6346 осіб. 1869 року закінчено прокладання залізниці Одеса — Кременчук та збудовано залізничну станцію Новоукраїнка, що послужило поштовхом для прискореного розвитку різноманітних виробництв — переважно з ремонту сільськогосподарських знарядь та переробки сільськогосподарської сировини. Щорічно відбувалося три ярмарки.
У 1877—1878 році під час Російсько-турецької війни в Новоукраїнці успішно працював лазарет Пермського санітарного загону, який відвідав з інспекцією М. Пирогов.
На початку XX століття зросли соціальні протиріччя, що спричинило успіх роботи серед населення різних революційних груп.
XX століття
У 1905—1907 рр. революційні виступи охопили робітників і селян Новоукраїнщини. Перша Світова війна призвела до реального зубожіння основної маси населення і загострення класових протиріч.
У 1921 році Новоукраїнка вперше стає адміністративним центром Новоукраїнського району і після короткої перерви зв'язаної із тимчасовим скасуванням районної ланки в адміністративному поділі, у 1923 році і до нинішнього часу Новоукраїнка — адміністративний центр району. У другій половині 20-х років посилюється кооперативний рух, а в 1928 році почався масовий вступ селян до колгоспів.[] Лише протягом першого півріччя понад 50 % селянських господарств Новоукраїнки об'єдналися в чотири колгоспи.
Голодомор в Новоукраїнці
У 1932 році в Новоукраїнці для зміцнення колгоспів створена машинно-тракторна станція (МТС). У березні цього ж року до нашого міста прибув голова уряду України Г. І. Петровський, а у жовтні — перший секретар ЦК КП (б) У С. В. Косіор. А на Україну й наш край насувалась страшна катастрофа — голодомор, як наслідок насильницької колективізації, політики « приручення селянства». В архівах не збереглися цифри, які б показали розміри лиха, але були старожили, які в 60-ті роки підрахували втрати від голоду 1932—1933 рр. на одній із вулиць Новоукраїнки і порівняли з воєнними втратами. Останні виявились вдвоє меншими.
У 1937 році в господарствах району нараховувалося 174 трактори,56 комбайнів. За роки довоєнних п'ятирічок у Новоукраїнці було збудовано ТЕС, елеватор, цегельний завод, інкубаторну станцію. Відкрилась райлікарня.
З 1938 року Новоукраїнка одержує статус міста (з включенням в міську смугу населених пунктів Новоукраїнської, Ворошиловської і Молдавської сільрад).
Друга світова війна
На початку Німецько-радянської війни створювалися загони народного ополчення, винищувальні батальйони, навколо міста будувалися оборонні укріплення.[]
Німецькі війська увійшли до Новоукраїнки 2 серпня 1941 року. Майже три роки вони грабували й руйнували промислові підприємства і колгоспні господарства, вивозили хліб, худобу, цінне устаткування, машини тощо. Окупанти стратили в районі 9920 чоловік, 610 відправили на каторжні роботи до Німеччини. Гітлерівці закатували секретаря Новоукраїнського райкому ЛКСМУ С. Л. Стратонова, учасника громадянської війни П. М. Маркідова, слідчого прокуратури X. М. Алексюка та багатьох інших. В Гусарському лісі було розстріляно понад 150 місцевих жителів. Близько 20 тис. знищено в концтаборі на околиці міста, на станції .[]
Родина Бурагів — Яків, Меланія і Борис — тримала зв'язок з партизанами, за що була страчена німцями. Працівники лікарні Б. І. Винарова, Л. Г. Іщенко, К. Я. Рибак лікували поранених радянських військовополонених і організовували їх втечі до партизанів. Вони переправляли народним месникам також різні медикаменти і медичний інструмент. Родина Є. М. Петренка в період окупації переховувала радянську розвідницю-радистку К. І. Троїцьку, яка за завданням розвідділу 3-го Українського фронту була висаджена в цій місцевості для збирання і передачі розвідувальних даних штабу фронту. 17 березня частини 2-го Українського фронту (13-та, 97-ма та 50-та гвардійські стрілецькі дивізії у взаємодії з 27-ю гвардійською танковою бригадою) штурмом оволоділи містом і залізничною станцією Новоукраїнка. Семи армійським частинам і з'єднанням, які особливо відзначилися в цій операції, було присвоєно найменування «Новоукраїнських».
У боях за місто загинуло 3655 воїнів Червоної Армії, серед них росіяни, українці, вірмени, узбеки, чуваші. Понад 600 новоукраїнців полягли смертю хоробрих на фронтах Другої світової війни. їх імена викарбувані на мармурових плитах двох обелісків Слави, встановлених до 25-річчя визволення Новоукраїнки від німецько-нацистських окупантів.
Повоєнний час
Польові роботи в 1944—1945 рр. довелося виконувати вручну і коровами. Хлібороби району зібрали з власних запасів для засіву громадських ланів 13000 центнерів зерна.
Низький рівень агротехніки і механізації робіт не міг забезпечити високого врожаю: на кожному гектарі було вирощено по 10 центнерів зерна, у тому числі по 14 ц озимої пшениці, по 93 ц цукрових буряків. У квітні 1944 року Новоукраїнська МТС мала 21 трактор і 7 молотарок, але 1947 року їх кількість збільшилася до 47 тракторів, 13 комбайнів і 17 молотарок. З республік Закавказзя та Середньої Азії 1944 року надіслали до Новоукраїнки 200 голів великої рогатої худоби, 705 овець, 500 коней. На придбання робочої худоби у 1946 році держава виділила артілям кредит у сумі 924 тис. карбованців.
Після війни у колгоспах було повністю освоєно довоєнні посівні площі, збільшилося поголів'я худоби та її продуктивність. Колгоспи Новоукраїнки протягом 1950—1959 рр. об'єдналися у три великі: «Росія», ім. Леніна та «Дружба». Спеціальне господарство «Дружба» мало у 1970 році 57 тракторів, 41 автомашину, 19 зернових та 18 бурякозбиральних комбайнів.
Завдяки поліпшенню сівозміни, широкій механізації робіт, внесенню добрив та впровадженню у виробництво високоврожайних сортів значно підвищилася врожайність зернових і технічних культур. Так, 1970 року зібрали зернових з гектара у спецгоспі «Дружба» — по 31,4 ц, у колгоспах «Росія» — по 30,6 ц, ім. Леніна — по 28,2 ц. Відповідно на фуражну корову було надоєно по 3486 кг, 2960 кг, 2402 кг молока, а доярка К. П. Мірошниченко з спецгоспу «Дружба» одержала по 4063 кг. Протягом восьмої п'ятирічки в 1,5—2 рази збільшилися прибутки господарств. 1971 року у спецгоспі «Дружба» було вирощено на гектарі по 35,5 ц зернових, у колгоспі «Росія» — 36,6 ц, ім. Леніна — 31,9 ц.
За успіхи у розвитку сільського господарства, виконання планів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в 1970 році Головний комітет ВДНГ СРСР нагородив Новоукраїнський район дипломом першого ступеня, а колгосп «Росія» — дипломом другого ступеня. Голова колгоспу «Росія» В. В. Бабенко та головний агроном районного управління сільського господарства Д. Г. Башуров відзначені срібними медалями ВДНГ, 14 чоловік — бронзовими.
Цукровий завод збудований у 1958—1962 роках; 1970 року він переробляв 25 тисяч центнерів буряків за добу і давав за рік більше 150 тис. ц цукру. Його продукція експортується в Болгарію, Югославію, Ірак та інші зарубіжні країни. Розширено і реконструйовано цегельний завод, у 1970 році він випустив 17 млн штук цегли. Маслозавод дав у 1970 році 15 781 ц вершкового масла, 4555 ц сиру тощо.
Працюють щебеневий завод, харчокомбінат, промисловий і побутовий комбінати, меблева фабрика «Зірка», автопідприємство, «Міжколгоспбуд», райоб'єднання «Сільгосптехніки», між- райбаза, лісорозсадницький радгосп, комбінат хлібопродуктів, гранітні кар'єри тощо. У 1969 році за виробничі успіхи колектив, комбінату хлібопродуктів нагороджений перехідним Червоним прапором Ради Міністрів УРСР, Української республіканської ради профспілок та першою грошовою премією.
Бюджет міської Ради в 1971 році становив 493 тис. крб., а на 1972 рік намічено використати понад 500 тис. крб. Це дасть можливість асигнувати значні кошти на благоустрій міста. Де колись звивалися брудні вулички, тепер на 25 км простяглися широкі асфальтовані й забруковані вулиці з електричним освітленням. Замість скособочених бідняцьких хат виросли добротні будинки. Поряд з цукровим заводом на околиці Новоукраїнки з'явилося ціле робітниче селище, де проживає 265 родин, є своя лікарня, магазини. 1969 року споруджено 170 будинків. Збудовано водопровід. Близько 3 тис. квартир мають газові плити.
В 1970 році здано в експлуатацію лікарню на 55 місць, а медичний комплекс на 240 ліжок при районній лікарні знаходився у стадії будівництва. У 13 дитячих садках і яслах виховувалися 1047 дітей. У 4 середніх і 4 восьмирічних, вечірній і заочній середніх школах, школі-інтернаті, музичній, спортивній і школі кулінарів навчалися понад 4 тис. юнаків і дівчат.
Перебудова
Цей розділ потребує доповнення. (липень 2020) |
Населення
У січні 1989 року чисельність населення становила 20 675 осіб.
На 1 січня 2013 року чисельність населення становила 17 741 особа..
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 94,60% |
росіяни | 3,50% |
вірмени | 0,38% |
білоруси | 0,35% |
цигани | 0,29% |
інші/не вказали | 0,88% |
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 18358 | 96.00% |
російська | 569 | 2.98% |
румунська | 58 | 0.30% |
вірменська | 57 | 0.30% |
білоруська | 17 | 0.09% |
болгарська | 2 | 0.01% |
інші/не вказали | 62 | 0.32% |
Усього | 19123 | 100% |
За даними перепису 2001 року 96,00 % населення міста вказали українську мову рідною, 2,98 % — російську, 1,02 % — інші мови.
Освіта
У місті функціонує 5 загальноосвітніх шкіл 1 гімназія, музична школа, профтехучилище та 4 дитячих дошкільних навчальних заклади, де виховується 580 дітей.
Житлово-комунальна сфера
Наданням комунальних послуг по місту займаються два житлово-комунальні підприємства, які обслуговують 1843 квартиронаймачі міста та комунальне підприємство «Водокомунгосп». Підприємства надають послуги по вивозу сміття, забезпечують місто водою, обслуговують каналізаційні мережі, виконують роботи з благоустрою території.
Транспорт та зв'язок
Новоукраїнка є великим транспортним вузлом району, до якої сходяться 7 доріг з твердим покриттям, та Одеська залізниця. Майже всі населенні пункти району зв'язані з районним центром дорогами з твердим покриттям або покращеними дорогами.
Всі населені пункти району охоплені поштовим зв'язком. Населенню, підприємствам і організаціям надається понад 60 видів послуг.
У районі працює традиційна телефонна мережа, планується[] встановлення цифрової АТС на 4.5 тис. номерів. Територія району покрита мобільним зв'язком більшості загальноукраїнських операторів стільникового зв'язку.
Доступ до швидкісного інтернету надають провайдери: «Укртелеком», «Інтертелеком», ІСП «Шторм».
У районі розташована станція Адабаш, що відноситься до Одеської залізниці, а також вузлова станція Помічна.
Основний перевізник у районі — ВАТ АТП-13546, яке займається перевезенням пасажирів у місті й на приміських маршрутах, охоплюючи 9-ма кільцевими маршрутами території всіх сільрад.
З 17 березня 2009 року в Новоукраїнці працює FM-радіо на частоті 104,8 МГц.
ЗМІ
Друковані
- «Новоукраїнські новини». []
Інтернет-ЗМІ
- «Інформаційна мережа — Новоукраїнське життя»
- «сайт Міської ради міста Новоукраїнка» [].
Культура
До державного реєстру на території Новоукраїнської міської ради входять 3 міські будинки культури, 2 бібліотеки та 3 музеї.
У клубних закладах працює 24 колективи художньої самодіяльності, серед яких 3 — аматорські.
Геральдика
Пояснення герба та прапора міста
Місто Новоукраїнка (перша назва — Павлівськ) засноване 1770 року як шанець (земляне укріплення) і полковий центр Молдавського гусарського полку. Назва походить від імені апостола Павла, який є покровителем міста. Атрибутом апостола Павла вважається меч.
На згадку про першу назву міста і для запоруки святого покровительства у гербі Новоукраїнки зображено образ святого апостола Павла. Золоті снопи у гербі свідчать про сільськогосподарську цінність місцевих ґрунтів. Золото символізує велич, пошану і багатство; срібло — чистоту, невинність і мир; синій колір — славу, честь і вірність; червоний колір — силу, мужність і любов.
Штандарт міського голови
Прапор відображає знакові моменти історії міста — заснування його як полкового містечка Молдавського гусарського полку, мундири якого були синього кольору, та перейменування на честь Українського уланського полку, значок якого розміщений у полотнищі.
-
Штандарт міського голови Новоукраїнки -
Попередній герб міста
(до 2.07.2011)
Учасники російсько — української війни
- Арсірій Сергій Сергійович — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Дейкун Іван Вікторович (1978—2019) — старший солдат, навідник-оператор 1-го механізованого батальйону 28-ї ОМБР, учасник російсько-української війни. Загинув 6 жовтня під час обстрілу противником зі стрілецької зброї позицій 1-го механізованого батальйону 28-ї ОМБР в Красногорівці.
- Марченко Денис Миколайович (1987—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько — української війни.
- Сокуренко Роман Олександрович (1983—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ягельський Дмитро В'ячеславович (* 1991) — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Роман Мокряк народився в 1986 році в Кіровоградській області, у місті Новоукраїнка. Починав службу в Севастополі на підводному човні «Запоріжжя». Після окупації Криму залишився вірним присязі і продовжив службу на ракетному катері «Прилуки». 28.11.18 був узятий в полон в Керченській Протоці військами ФСБ на кораблі «Бердянськ». Присвоєно звання «Почесного громадянина міста».
- Гаркавенко Віктор Олександрович. — заступник командира розвідувальної групи спеціального призначення в/ч В2336 3-го окремого полку спецпризначення, учасник російсько-української війни. Помер 19 липня 2014 р. у російській лікарні в м. Гуково Ростовської області від важких поранень, отриманих 15 липня 2014 р. в результаті мінометного обстрілу поблизу с. Провалля, Свердловський район, Луганська область.
- Мамадалієв Володимир Гаїбович — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. 4 липня 2014 р. біля с. Новоселівка Перша Донецької області під час нічної танкової атаки бойовиків на блокпост, яка велася з декількох напрямків одночасно. Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Указом № 6 від 23 липня 2015 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).
- Карнаух Віктор Вікторович — прапорщик, Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Командир групи в 3-му окремому полку спецпризначення. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла. Був похований як невпізнаний герой, упізнаний за тестами ДНК та перепохований у м. Кіровоград на Рівнянському кладовищі на Алеї слави.
- — народився 31 липня 1993 року в с. Шишкине, Новоукраїнський р-н, Кіровоградська обл, учасник російсько-української війни. Служив кулеметником в 93-й окремій механізованій бригаді. Загинув 28 травня 2015 року у районі с. Волноваха (Донецька обл.).
- — народився в с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, останні роки проживав в с. Соколівське, учасник російсько-української війни. Служив солдатом–гранатометником 1-го відділення 2-го взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини п/п В2731. 24-річний воїн загинув смертю хоробрих 25 липня 2016 року у зоні проведення АТО під Волновахою Донецької області, у результаті вогнепального поранення в голову.
- Сухін Віктор Вікторович — народився 7 грудня 1979 року в с. Димине Новоукраїнського району Кіровоградської області, учасник російсько-української війни. Солдат, водій мотопіхотного відділення мотопіхотної роти 34-го ОМПБ 57-ї ОМПБр. Загинув 10 січня 2018 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Піски.
- — військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), учасник російсько-української війни. Проживав у м. Новоукраїнка Кіровоградської обл. Загинув 19.10.2014 в районі м. Красноармійськ Донецької обл.
- Шверненко Євген Валерійович — народився в с. Рівне Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл, учасник російсько-української війни. Загинув 6 лютого в бою під н.п. Чорнухіне біля Дебальцевого.
Відомі люди
- Татаров Олег Юрійович
- Цуцкірідзе Максим Сергійович
- Гіталов Олександр Васильович — двічі Герой Соціалістичної Праці (1948) (1958) двічі Ордена Леніна (1948) (1985)
- Кравченко Лідія Микитівна — Герой Соціалістичної Праці і Ордена Леніна (1966) Орден Трудового Червоного Прапора (1971)
- Цертій Микола Мефодійович — Герой Соціалістичної Праці (1977 р.). Кавалер орденів Леніна (1971 р.), Жовтневої революції (1983 р.)
- Степаненко Катерина Яківна — Герой Соціалістичної Праці (1988) Ордена Леніна (1966) Трудового Червоного Прапора (1976), Дружби народів (1983)
- Андріяш Віктор Степанович — Герой Соціалістичної Праці (1973) кавалер двох Орденів Леніна
- Сергієнко Раїса Михайлівна — українська співачка
- Гросман Юда Соломонович (1883—1934) — єврейський, український, російський революціонер.
- Васьков Валерій Васильович (нар. 27 червня 1947 року) — український танцюрист, хореограф і художник, керівник народного самодіяльного ансамблю «Смеричина» в м. Вижниця Чернівецької області. Заслужений працівник культури УРСР (1979).
- Ігнатьєв Микола Якимович — кавалер орденів Вітчизняної війни І ст., Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора та ін. Воював (1943—1945 рр.) у партизанському загоні, був тяжко поранений. З січня 1957 р. протягом 34 років очолював Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів.
- Жорнова Людмила Миколаївна — кавалер двох Орденів Леніна.
- Полатайло Катерина Олексіївна — Герой Соціалістичної Праці
Галерея
- Дитяча філія Новоукраїнської центральної бібліотеки
- Пам'ятник
Див. також
Примітки
- http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- Газета «Новоукраїнські Новини» 23 липня 1994 року «Стоять маревом повні могили…» В. Завалішин
- Петро Кизименко «Пам'ять степів. Історичні нариси з минулого Кіровоградщини.» Видавництво «Мавік». 2003 стор 134.
- Рапорт генерал-лейтенанта В. О. Черткова до Ф. М. Воєйкова 1770 р; червень. 7. — Г. Кременчук. РДВІА — Ф. 52, оп. 1. спр. 37, ч. 1. — арк.-15.
- Гільденштедт Йоган — Антон. «Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року». Упорядник та автор передмови А. В. Пивовар. К; Академперіодика, 2005 р.
- Пірко В. О. (1991). Щоденник подорожі академіка Гільденштедта як джерело до вивчення культури півдня України. Регіональна наукова конференція «Культура Придніпровського регіону в контексті загальноукраїнської культури». Дніпропетровськ: ДДУ.
- Карта течения рек Днепра и Буга, 1775
- Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств, 1787
- «Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область». Інститут історії Академії наук УРСР. Київ. — 1972 р. стор 329.
- Карта: Округ 3-го резервного кавалерийского корпуса с означенными селениями в которых расположены полковые штабы. (С высочайшим повелением о переименовании селений, занимаемых полевыми штабами). Санкт-Петербургський держархів. Фотокопія в краєзнавчому музеї Новоукраїнського району.
- Записки Одеського наукового при ВУАН товариства. Секція соціально-історична, ч.15. стор15, 18-20.
- Статистико—экономический обзор по Елесаветградскому уезду Херсонской губернии за 1903 год. Стр.19.
- «М.І Пирогов у Новоукраїнці» Новоукраїнська районна газета «Радянське село», № 145 від 3 грудня 1981 р., стор 3—4.
- «Історія формування Кіровоградської області», К. Шляховий.
- Історія міста. Новоукраїнська міська рада (uk-ua) . Процитовано 17 листопада 2021.
- Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 21. — 15 грудня. — С. 4.
- СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 88.(рос.)
- «Географічна енциклопедія України» Т — ІІ, Київ «УРЕ» 1990 р. стор. 433.
- (рос.) Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2017.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Київ: Державна служба статистики України, 2013. — С. 72.
- Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
- Банк даних — перепис 2001
- Олег Пойченко, Samosval (6 жовтня 2019). . Інформаційна мережа - Новоукраїнське життя (Українська) . Архів оригіналу за 20 червня 2020.
- "Послал чекистов по известному адресу": захваченный ФСБ России украинский командир отказался давать "показания" (рос.). Процитовано 28 листопада 2018.
- Олег Пойченко, Samosval (10 вересня 2019). Звільнений з полону моряк з Новоукраїнки став почесним громадянином міста. Інформаційна мережа - Новоукраїнське життя (Українська) .[недоступне посилання з грудня 2021]
- Гаркавенко Віктор Олександрович ("Гарик") (Українська) . Книга пам`яті загиблих.
- Мамадалієв Володимир Гаїбович (Українська) . Книга пам`яті загиблих.
- Герої АТО - Кіровоградська область (Українська) . Обласна бібліотека для юнацтва.
- Козленко Сергій Миколайович (Українська) . Обласна бібліотека для юнацтва.
- Герої АТО - Кіровоградська область. Обласна бібліотека для юнацтва.
- Герої АТО - Кіровоградська область (Українська) . Обласна бібліотека для юнацтва.
- Коротка інформація про всіх відомих людей м. Новоукраїнки
Джерела та література
- Я. В. Верменич. Новоукраїнка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 482. — .
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na storinku obgovorennya za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno serpen 2013 Novoukrayi nka misto v Ukrayini administrativnij centr Novoukrayinskoyi miskoyi teritorialnoyi gromadi ta Novoukrayinskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti Zasnovane v 1770 roci misto z 1938 roku Novoukrayinka Osnovni dani Krayina Ukrayina Oblast Kirovogradska oblast Rajon Novoukrayinskij rajon Gromada Novoukrayinska miska gromada Kod KOATUU 3524010100 Zasnovane 1770 Status mista z 1938 roku Naselennya 16 080 01 01 2022 Plosha 20 6 km Gustota naselennya 871 1 osib km Poshtovi indeksi 27100 108 Telefonnij kod 380 5251 Koordinati 48 18 56 pn sh 31 31 37 sh d 48 31556 pn sh 31 52694 sh d 48 31556 31 52694 Koordinati 48 18 56 pn sh 31 31 37 sh d 48 31556 pn sh 31 52694 sh d 48 31556 31 52694 Visota nad rivnem morya 139 m Vodojma Chornij Tashlik Gruzka Nazva meshkanciv novoukrayincha nin novoukrayincha nka novoukrayinchani Vidstan Najblizhcha zaliznichna stanciya Novoukrayinka Do obl resp centru zalizniceyu 67 km avtoshlyahami 71 km Do Kiyeva avtoshlyahami 293 km Miska vlada Adresa 27100 Kirovogradska oblast Novoukrayinskij rajon m Novoukrayinka vul Pokrovska 70 Miskij golova Korinnij Oleksandr Oleksandrovich Novoukrayinka u Vikishovishi Karta Novoukrayinka Novoukrayinka U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Novoukrayinka znachennya Misto Novoukrayinka roztashovane na beregah richki Chornogo Tashliku ta yiyi pritok Gruzkoyi j Pomichnoyi Naselennya mista stanovit 16749 osib Zemelni resursi mista stanovlyat 2060 ga z nih 319 ga zemli zajnyati promislovimi pidpriyemstvami 837 ga pid zabudovami Misto Novoukrayinka maye status mista z 1832 roku i zgidno z administrativno teritorialnim ustroyem Ukrayini vhodit do skladu Novoukrayinskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti Vidstan do stolici oblasti m Kropivnickij stanovit blizko 70 km i prohodit avtoshlyahami M13 E584 ta T 2401 Zagalna protyazhnist miskih dorig 155 km Tereni mista peretinaye zaliznicya sho maye tut odnojmennu zupinku IstoriyaDokladnishe Istoriya Novoukrayinki Period zaselennya Novoukrayinshini narahovuye bagato tisyacholit Pochinayuchi vid dobi paleolitu kozhna z epoh zalishala na terenah krayu svoyi vidmitki slidi yamnoyi katakombnoyi rannoslov yanskoyi kultur znajdeni na teritoriyi rajonu ta bezposeredno na teritoriyi mista Z rozkopok u 1994 roci kurganu na teritoriyi selisha cukrovogo zavodu Novoukrayinki Kirovogradskoyu oblasnoyu arheologichnoyu ekspediciyeyu stala vidomoyu storinka yamnoyu i katakombnoyi kulturi na teritoriyi mista Zemli ninishnoyi Novoukrayinshini vhodili do zahidnoyi okolici Volnostej vijska Zaporozkogo zokrema do Bugo Gardskoyi palanki Novoyi Sichi Vlasne bagato stolit ce bula chastina Dikogo Polya u piznomu Serednovichchi i na pochatku Novih chasiv svoyeridna nejtralna zona mizh Richchyu Pospolitoyu Osmanskoyu imperiyeyu ta Moskovskoyu Rosijskoyu derzhavoyu Ridna mova naselennya Novoukrayinki za danimi perepisu 2001 roku Z pochatkom Rosijsko tureckoyi vijni 1768 1774 rokiv prozhektom komanduvacha drugoyu Rosijskoyu armiyeyu grafa Petra Ivanovicha Panina buv zasnovanij Pavlovskij redut z rozmishennyam u nomu pershoyi roti i shtabu Moldavskogo gusarskogo poselenskogo polku sformovanogo kapitanom Zvyeryevim iz vihidciv z Moldaviyi Misce vibrane pri vpadinni richok Pomichnoyi i Gruzkoyi u Chornij Tashlik Na pravomu berezi Chornogo Tashlika bulo zbudovane take zh ukriplennya Chornotashlicke Praktichno obidva ukriplennya z desyatma garmatami na valah kozhnogo stanovili serjoznij vuzol oboroni Navkolo nih vinikli odnojmenni poselennya yaki i stali yadrom formuvannya suchasnogo mista Novoukrayinka U chervni 1774 roku akademik Jogann Gyuldenshtedt podorozhuyuchi Yelisavetgradskoyu provinciyeyu zaznachiv Do 1769 roku cya miscina bula nenaselena cogo zh roku zasnovane poselennya yake teper ye administrativnim centrom Moldavskomu polku Z priyednannyam u 1775 roci Krimu do Rosiyi ta likvidaciyeyu Zaporizkoyi Sichi oboronne znachennya Pavlivsk vtrativ ta perejmenovuyetsya u torgovij posad Novopavlivsk Etnichni grupi yaki sformuvali naselennya mista moldovani ukrayinci yevreyi rosiyani tosho V rezultati vzayemoproniknennya i vzayemozbagachennya riznih kultur asimilyaciyi v ukrayinskij etnos sformuvalos suchasne naselennya Novoukrayinki Z pochatkom burhlivoyi zemlerobskoyi kolonizaciyi krayu Novopavlivsk staye torgovo administrativnim centrom ta perehrestyam suhoputnih shlyahiv yaki vedut iz Podillya Kiyivshini Cherkashini do Prichornomor ya ta Moldaviyi Pislya stvorennya vijskovih poselen na Pivdni Ukrayini Novopavlivsk 1821 roku peredano u vidomstvo 3 yi Ukrayinskoyi ulanskoyi diviziyi i tut rozmishuyut shtab 1 go ukrayinskogo ulanskogo polku cherez sho 1832 roku posad perejmenovano v Novoukrayinku U 1857 roci v posadi prozhivalo 6346 osib 1869 roku zakincheno prokladannya zaliznici Odesa Kremenchuk ta zbudovano zaliznichnu stanciyu Novoukrayinka sho posluzhilo poshtovhom dlya priskorenogo rozvitku riznomanitnih virobnictv perevazhno z remontu silskogospodarskih znaryad ta pererobki silskogospodarskoyi sirovini Shorichno vidbuvalosya tri yarmarki U 1877 1878 roci pid chas Rosijsko tureckoyi vijni v Novoukrayinci uspishno pracyuvav lazaret Permskogo sanitarnogo zagonu yakij vidvidav z inspekciyeyu M Pirogov Na pochatku XX stolittya zrosli socialni protirichchya sho sprichinilo uspih roboti sered naselennya riznih revolyucijnih grup XX stolittya U 1905 1907 rr revolyucijni vistupi ohopili robitnikiv i selyan Novoukrayinshini Persha Svitova vijna prizvela do realnogo zubozhinnya osnovnoyi masi naselennya i zagostrennya klasovih protirich U 1921 roci Novoukrayinka vpershe staye administrativnim centrom Novoukrayinskogo rajonu i pislya korotkoyi perervi zv yazanoyi iz timchasovim skasuvannyam rajonnoyi lanki v administrativnomu podili u 1923 roci i do ninishnogo chasu Novoukrayinka administrativnij centr rajonu U drugij polovini 20 h rokiv posilyuyetsya kooperativnij ruh a v 1928 roci pochavsya masovij vstup selyan do kolgospiv sho Lishe protyagom pershogo pivrichchya ponad 50 selyanskih gospodarstv Novoukrayinki ob yednalisya v chotiri kolgospi Golodomor v Novoukrayinci U 1932 roci v Novoukrayinci dlya zmicnennya kolgospiv stvorena mashinno traktorna stanciya MTS U berezni cogo zh roku do nashogo mista pribuv golova uryadu Ukrayini G I Petrovskij a u zhovtni pershij sekretar CK KP b U S V Kosior A na Ukrayinu j nash kraj nasuvalas strashna katastrofa golodomor yak naslidok nasilnickoyi kolektivizaciyi politiki priruchennya selyanstva V arhivah ne zbereglisya cifri yaki b pokazali rozmiri liha ale buli starozhili yaki v 60 ti roki pidrahuvali vtrati vid golodu 1932 1933 rr na odnij iz vulic Novoukrayinki i porivnyali z voyennimi vtratami Ostanni viyavilis vdvoye menshimi U 1937 roci v gospodarstvah rajonu narahovuvalosya 174 traktori 56 kombajniv Za roki dovoyennih p yatirichok u Novoukrayinci bulo zbudovano TES elevator cegelnij zavod inkubatornu stanciyu Vidkrilas rajlikarnya Z 1938 roku Novoukrayinka oderzhuye status mista z vklyuchennyam v misku smugu naselenih punktiv Novoukrayinskoyi Voroshilovskoyi i Moldavskoyi silrad Druga svitova vijna Na pochatku Nimecko radyanskoyi vijni stvoryuvalisya zagoni narodnogo opolchennya vinishuvalni bataljoni navkolo mista buduvalisya oboronni ukriplennya dzherelo Nimecki vijska uvijshli do Novoukrayinki 2 serpnya 1941 roku Majzhe tri roki voni grabuvali j rujnuvali promislovi pidpriyemstva i kolgospni gospodarstva vivozili hlib hudobu cinne ustatkuvannya mashini tosho Okupanti stratili v rajoni 9920 cholovik 610 vidpravili na katorzhni roboti do Nimechchini Gitlerivci zakatuvali sekretarya Novoukrayinskogo rajkomu LKSMU S L Stratonova uchasnika gromadyanskoyi vijni P M Markidova slidchogo prokuraturi X M Aleksyuka ta bagatoh inshih V Gusarskomu lisi bulo rozstrilyano ponad 150 miscevih zhiteliv Blizko 20 tis znisheno v konctabori na okolici mista na stanciyi dzherelo Rodina Buragiv Yakiv Melaniya i Boris trimala zv yazok z partizanami za sho bula strachena nimcyami Pracivniki likarni B I Vinarova L G Ishenko K Ya Ribak likuvali poranenih radyanskih vijskovopolonenih i organizovuvali yih vtechi do partizaniv Voni perepravlyali narodnim mesnikam takozh rizni medikamenti i medichnij instrument Rodina Ye M Petrenka v period okupaciyi perehovuvala radyansku rozvidnicyu radistku K I Troyicku yaka za zavdannyam rozviddilu 3 go Ukrayinskogo frontu bula visadzhena v cij miscevosti dlya zbirannya i peredachi rozviduvalnih danih shtabu frontu 17 bereznya chastini 2 go Ukrayinskogo frontu 13 ta 97 ma ta 50 ta gvardijski strilecki diviziyi u vzayemodiyi z 27 yu gvardijskoyu tankovoyu brigadoyu shturmom ovolodili mistom i zaliznichnoyu stanciyeyu Novoukrayinka Semi armijskim chastinam i z yednannyam yaki osoblivo vidznachilisya v cij operaciyi bulo prisvoyeno najmenuvannya Novoukrayinskih U boyah za misto zaginulo 3655 voyiniv Chervonoyi Armiyi sered nih rosiyani ukrayinci virmeni uzbeki chuvashi Ponad 600 novoukrayinciv polyagli smertyu horobrih na frontah Drugoyi svitovoyi vijni yih imena vikarbuvani na marmurovih plitah dvoh obeliskiv Slavi vstanovlenih do 25 richchya vizvolennya Novoukrayinki vid nimecko nacistskih okupantiv Povoyennij chas Polovi roboti v 1944 1945 rr dovelosya vikonuvati vruchnu i korovami Hliborobi rajonu zibrali z vlasnih zapasiv dlya zasivu gromadskih laniv 13000 centneriv zerna Nizkij riven agrotehniki i mehanizaciyi robit ne mig zabezpechiti visokogo vrozhayu na kozhnomu gektari bulo virosheno po 10 centneriv zerna u tomu chisli po 14 c ozimoyi pshenici po 93 c cukrovih buryakiv U kvitni 1944 roku Novoukrayinska MTS mala 21 traktor i 7 molotarok ale 1947 roku yih kilkist zbilshilasya do 47 traktoriv 13 kombajniv i 17 molotarok Z respublik Zakavkazzya ta Serednoyi Aziyi 1944 roku nadislali do Novoukrayinki 200 goliv velikoyi rogatoyi hudobi 705 ovec 500 konej Na pridbannya robochoyi hudobi u 1946 roci derzhava vidilila artilyam kredit u sumi 924 tis karbovanciv Pislya vijni u kolgospah bulo povnistyu osvoyeno dovoyenni posivni ploshi zbilshilosya pogoliv ya hudobi ta yiyi produktivnist Kolgospi Novoukrayinki protyagom 1950 1959 rr ob yednalisya u tri veliki Rosiya im Lenina ta Druzhba Specialne gospodarstvo Druzhba malo u 1970 roci 57 traktoriv 41 avtomashinu 19 zernovih ta 18 buryakozbiralnih kombajniv Zavdyaki polipshennyu sivozmini shirokij mehanizaciyi robit vnesennyu dobriv ta vprovadzhennyu u virobnictvo visokovrozhajnih sortiv znachno pidvishilasya vrozhajnist zernovih i tehnichnih kultur Tak 1970 roku zibrali zernovih z gektara u specgospi Druzhba po 31 4 c u kolgospah Rosiya po 30 6 c im Lenina po 28 2 c Vidpovidno na furazhnu korovu bulo nadoyeno po 3486 kg 2960 kg 2402 kg moloka a doyarka K P Miroshnichenko z specgospu Druzhba oderzhala po 4063 kg Protyagom vosmoyi p yatirichki v 1 5 2 razi zbilshilisya pributki gospodarstv 1971 roku u specgospi Druzhba bulo virosheno na gektari po 35 5 c zernovih u kolgospi Rosiya 36 6 c im Lenina 31 9 c Za uspihi u rozvitku silskogo gospodarstva vikonannya planiv virobnictva osnovnih vidiv silskogospodarskoyi produkciyi v 1970 roci Golovnij komitet VDNG SRSR nagorodiv Novoukrayinskij rajon diplomom pershogo stupenya a kolgosp Rosiya diplomom drugogo stupenya Golova kolgospu Rosiya V V Babenko ta golovnij agronom rajonnogo upravlinnya silskogo gospodarstva D G Bashurov vidznacheni sribnimi medalyami VDNG 14 cholovik bronzovimi Cukrovij zavod zbudovanij u 1958 1962 rokah 1970 roku vin pereroblyav 25 tisyach centneriv buryakiv za dobu i davav za rik bilshe 150 tis c cukru Jogo produkciya eksportuyetsya v Bolgariyu Yugoslaviyu Irak ta inshi zarubizhni krayini Rozshireno i rekonstrujovano cegelnij zavod u 1970 roci vin vipustiv 17 mln shtuk cegli Maslozavod dav u 1970 roci 15 781 c vershkovogo masla 4555 c siru tosho Pracyuyut shebenevij zavod harchokombinat promislovij i pobutovij kombinati mebleva fabrika Zirka avtopidpriyemstvo Mizhkolgospbud rajob yednannya Silgosptehniki mizh rajbaza lisorozsadnickij radgosp kombinat hliboproduktiv granitni kar yeri tosho U 1969 roci za virobnichi uspihi kolektiv kombinatu hliboproduktiv nagorodzhenij perehidnim Chervonim praporom Radi Ministriv URSR Ukrayinskoyi respublikanskoyi radi profspilok ta pershoyu groshovoyu premiyeyu Byudzhet miskoyi Radi v 1971 roci stanoviv 493 tis krb a na 1972 rik namicheno vikoristati ponad 500 tis krb Ce dast mozhlivist asignuvati znachni koshti na blagoustrij mista De kolis zvivalisya brudni vulichki teper na 25 km prostyaglisya shiroki asfaltovani j zabrukovani vulici z elektrichnim osvitlennyam Zamist skosobochenih bidnyackih hat virosli dobrotni budinki Poryad z cukrovim zavodom na okolici Novoukrayinki z yavilosya cile robitniche selishe de prozhivaye 265 rodin ye svoya likarnya magazini 1969 roku sporudzheno 170 budinkiv Zbudovano vodoprovid Blizko 3 tis kvartir mayut gazovi pliti V 1970 roci zdano v ekspluataciyu likarnyu na 55 misc a medichnij kompleks na 240 lizhok pri rajonnij likarni znahodivsya u stadiyi budivnictva U 13 dityachih sadkah i yaslah vihovuvalisya 1047 ditej U 4 serednih i 4 vosmirichnih vechirnij i zaochnij serednih shkolah shkoli internati muzichnij sportivnij i shkoli kulinariv navchalisya ponad 4 tis yunakiv i divchat Perebudova Cej rozdil potrebuye dopovnennya lipen 2020 NaselennyaU sichni 1989 roku chiselnist naselennya stanovila 20 675 osib Na 1 sichnya 2013 roku chiselnist naselennya stanovila 17 741 osoba Nacionalnij sklad Nacionalnij sklad naselennya za danimi perepisu 2001 roku Nacionalnist Vidsotok ukrayinci 94 60 rosiyani 3 50 virmeni 0 38 bilorusi 0 35 cigani 0 29 inshi ne vkazali 0 88 Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Kilkist Vidsotok ukrayinska 18358 96 00 rosijska 569 2 98 rumunska 58 0 30 virmenska 57 0 30 biloruska 17 0 09 bolgarska 2 0 01 inshi ne vkazali 62 0 32 Usogo 19123 100 Za danimi perepisu 2001 roku 96 00 naselennya mista vkazali ukrayinsku movu ridnoyu 2 98 rosijsku 1 02 inshi movi OsvitaU misti funkcionuye 5 zagalnoosvitnih shkil 1 gimnaziya muzichna shkola proftehuchilishe ta 4 dityachih doshkilnih navchalnih zakladi de vihovuyetsya 580 ditej Zhitlovo komunalna sferaNadannyam komunalnih poslug po mistu zajmayutsya dva zhitlovo komunalni pidpriyemstva yaki obslugovuyut 1843 kvartironajmachi mista ta komunalne pidpriyemstvo Vodokomungosp Pidpriyemstva nadayut poslugi po vivozu smittya zabezpechuyut misto vodoyu obslugovuyut kanalizacijni merezhi vikonuyut roboti z blagoustroyu teritoriyi Transport ta zv yazokNovoukrayinka ye velikim transportnim vuzlom rajonu do yakoyi shodyatsya 7 dorig z tverdim pokrittyam ta Odeska zaliznicya Majzhe vsi naselenni punkti rajonu zv yazani z rajonnim centrom dorogami z tverdim pokrittyam abo pokrashenimi dorogami Vsi naseleni punkti rajonu ohopleni poshtovim zv yazkom Naselennyu pidpriyemstvam i organizaciyam nadayetsya ponad 60 vidiv poslug U rajoni pracyuye tradicijna telefonna merezha planuyetsya koli vstanovlennya cifrovoyi ATS na 4 5 tis nomeriv Teritoriya rajonu pokrita mobilnim zv yazkom bilshosti zagalnoukrayinskih operatoriv stilnikovogo zv yazku Dostup do shvidkisnogo internetu nadayut provajderi Ukrtelekom Intertelekom ISP Shtorm U rajoni roztashovana stanciya Adabash sho vidnositsya do Odeskoyi zaliznici a takozh vuzlova stanciya Pomichna Osnovnij pereviznik u rajoni VAT ATP 13546 yake zajmayetsya perevezennyam pasazhiriv u misti j na primiskih marshrutah ohoplyuyuchi 9 ma kilcevimi marshrutami teritoriyi vsih silrad Z 17 bereznya 2009 roku v Novoukrayinci pracyuye FM radio na chastoti 104 8 MGc ZMIDrukovani Novoukrayinski novini dzherelo Internet ZMI Informacijna merezha Novoukrayinske zhittya sajt Miskoyi radi mista Novoukrayinka dzherelo KulturaDo derzhavnogo reyestru na teritoriyi Novoukrayinskoyi miskoyi radi vhodyat 3 miski budinki kulturi 2 biblioteki ta 3 muzeyi U klubnih zakladah pracyuye 24 kolektivi hudozhnoyi samodiyalnosti sered yakih 3 amatorski GeraldikaPoyasnennya gerba ta prapora mista Misto Novoukrayinka persha nazva Pavlivsk zasnovane 1770 roku yak shanec zemlyane ukriplennya i polkovij centr Moldavskogo gusarskogo polku Nazva pohodit vid imeni apostola Pavla yakij ye pokrovitelem mista Atributom apostola Pavla vvazhayetsya mech Na zgadku pro pershu nazvu mista i dlya zaporuki svyatogo pokrovitelstva u gerbi Novoukrayinki zobrazheno obraz svyatogo apostola Pavla Zoloti snopi u gerbi svidchat pro silskogospodarsku cinnist miscevih gruntiv Zoloto simvolizuye velich poshanu i bagatstvo sriblo chistotu nevinnist i mir sinij kolir slavu chest i virnist chervonij kolir silu muzhnist i lyubov Shtandart miskogo golovi Prapor vidobrazhaye znakovi momenti istoriyi mista zasnuvannya jogo yak polkovogo mistechka Moldavskogo gusarskogo polku mundiri yakogo buli sinogo koloru ta perejmenuvannya na chest Ukrayinskogo ulanskogo polku znachok yakogo rozmishenij u polotnishi Shtandart miskogo golovi Novoukrayinki Poperednij gerb mista do 2 07 2011 Uchasniki rosijsko ukrayinskoyi vijniArsirij Sergij Sergijovich molodshij serzhant Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Dejkun Ivan Viktorovich 1978 2019 starshij soldat navidnik operator 1 go mehanizovanogo bataljonu 28 yi OMBR uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Zaginuv 6 zhovtnya pid chas obstrilu protivnikom zi strileckoyi zbroyi pozicij 1 go mehanizovanogo bataljonu 28 yi OMBR v Krasnogorivci Marchenko Denis Mikolajovich 1987 2014 soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Sokurenko Roman Oleksandrovich 1983 2014 molodshij serzhant Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Yagelskij Dmitro V yacheslavovich 1991 kapitan Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Roman Mokryak narodivsya v 1986 roci v Kirovogradskij oblasti u misti Novoukrayinka Pochinav sluzhbu v Sevastopoli na pidvodnomu chovni Zaporizhzhya Pislya okupaciyi Krimu zalishivsya virnim prisyazi i prodovzhiv sluzhbu na raketnomu kateri Priluki 28 11 18 buv uzyatij v polon v Kerchenskij Protoci vijskami FSB na korabli Berdyansk Prisvoyeno zvannya Pochesnogo gromadyanina mista Garkavenko Viktor Oleksandrovich zastupnik komandira rozviduvalnoyi grupi specialnogo priznachennya v ch V2336 3 go okremogo polku specpriznachennya uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Pomer 19 lipnya 2014 r u rosijskij likarni v m Gukovo Rostovskoyi oblasti vid vazhkih poranen otrimanih 15 lipnya 2014 r v rezultati minometnogo obstrilu poblizu s Provallya Sverdlovskij rajon Luganska oblast Mamadaliyev Volodimir Gayibovich pidpolkovnik Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni 4 lipnya 2014 r bilya s Novoselivka Persha Doneckoyi oblasti pid chas nichnoyi tankovoyi ataki bojovikiv na blokpost yaka velasya z dekilkoh napryamkiv odnochasno Ukazom Prezidenta Ukrayini 640 2014 vid 8 serpnya 2014 roku za osobistu muzhnist i geroyizm viyavleni u zahisti derzhavnogo suverenitetu ta teritorialnoyi cilisnosti Ukrayini nagorodzhenij ordenom Bogdana Hmelnickogo III stupenya posmertno Ukazom 6 vid 23 lipnya 2015 r nagorodzhenij vidznakoyu Narodnij Geroj Ukrayini posmertno Karnauh Viktor Viktorovich praporshik Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Komandir grupi v 3 mu okremomu polku specpriznachennya Zaginuv 29 serpnya 2014 roku pid chas vihodu z Ilovajskogo kotla Buv pohovanij yak nevpiznanij geroj upiznanij za testami DNK ta perepohovanij u m Kirovograd na Rivnyanskomu kladovishi na Aleyi slavi narodivsya 31 lipnya 1993 roku v s Shishkine Novoukrayinskij r n Kirovogradska obl uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Sluzhiv kulemetnikom v 93 j okremij mehanizovanij brigadi Zaginuv 28 travnya 2015 roku u rajoni s Volnovaha Donecka obl narodivsya v s Rivne Novoukrayinskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti ostanni roki prozhivav v s Sokolivske uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Sluzhiv soldatom granatometnikom 1 go viddilennya 2 go vzvodu 9 yi mehanizovanoyi roti 3 go mehanizovanogo bataljonu vijskovoyi chastini p p V2731 24 richnij voyin zaginuv smertyu horobrih 25 lipnya 2016 roku u zoni provedennya ATO pid Volnovahoyu Doneckoyi oblasti u rezultati vognepalnogo poranennya v golovu Suhin Viktor Viktorovich narodivsya 7 grudnya 1979 roku v s Dimine Novoukrayinskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Soldat vodij motopihotnogo viddilennya motopihotnoyi roti 34 go OMPB 57 yi OMPBr Zaginuv 10 sichnya 2018 roku pid chas vikonannya bojovogo zavdannya poblizu selisha Piski vijskovosluzhbovec 93 yi okremoyi mehanizovanoyi brigadi Cherkaske uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Prozhivav u m Novoukrayinka Kirovogradskoyi obl Zaginuv 19 10 2014 v rajoni m Krasnoarmijsk Doneckoyi obl Shvernenko Yevgen Valerijovich narodivsya v s Rivne Novoukrayinskogo r nu Kirovogradskoyi obl uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Zaginuv 6 lyutogo v boyu pid n p Chornuhine bilya Debalcevogo Vidomi lyudiTatarov Oleg Yurijovich Cuckiridze Maksim Sergijovich Gitalov Oleksandr Vasilovich dvichi Geroj Socialistichnoyi Praci 1948 1958 dvichi Ordena Lenina 1948 1985 Kravchenko Lidiya Mikitivna Geroj Socialistichnoyi Praci i Ordena Lenina 1966 Orden Trudovogo Chervonogo Prapora 1971 Certij Mikola Mefodijovich Geroj Socialistichnoyi Praci 1977 r Kavaler ordeniv Lenina 1971 r Zhovtnevoyi revolyuciyi 1983 r Stepanenko Katerina Yakivna Geroj Socialistichnoyi Praci 1988 Ordena Lenina 1966 Trudovogo Chervonogo Prapora 1976 Druzhbi narodiv 1983 Andriyash Viktor Stepanovich Geroj Socialistichnoyi Praci 1973 kavaler dvoh Ordeniv Lenina Sergiyenko Rayisa Mihajlivna ukrayinska spivachka Grosman Yuda Solomonovich 1883 1934 yevrejskij ukrayinskij rosijskij revolyucioner Vaskov Valerij Vasilovich nar 27 chervnya 1947 roku ukrayinskij tancyurist horeograf i hudozhnik kerivnik narodnogo samodiyalnogo ansamblyu Smerichina v m Vizhnicya Cherniveckoyi oblasti Zasluzhenij pracivnik kulturi URSR 1979 Ignatyev Mikola Yakimovich kavaler ordeniv Vitchiznyanoyi vijni I st Zhovtnevoyi revolyuciyi Trudovogo Chervonogo Prapora ta in Voyuvav 1943 1945 rr u partizanskomu zagoni buv tyazhko poranenij Z sichnya 1957 r protyagom 34 rokiv ocholyuvav Novoukrayinskij kombinat hliboproduktiv Zhornova Lyudmila Mikolayivna kavaler dvoh Ordeniv Lenina Polatajlo Katerina Oleksiyivna Geroj Socialistichnoyi PraciGalereyaDityacha filiya Novoukrayinskoyi centralnoyi biblioteki Pam yatnikDiv takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Kirovogradska oblast Primitkihttp db ukrcensus gov ua PXWEB2007 ukr publ new1 2022 zb Shuselnist pdf Gazeta Novoukrayinski Novini 23 lipnya 1994 roku Stoyat marevom povni mogili V Zavalishin Petro Kizimenko Pam yat stepiv Istorichni narisi z minulogo Kirovogradshini Vidavnictvo Mavik 2003 stor 134 Raport general lejtenanta V O Chertkova do F M Voyejkova 1770 r cherven 7 G Kremenchuk RDVIA F 52 op 1 spr 37 ch 1 ark 15 Gildenshtedt Jogan Anton Podorozh Yelisavetgradskoyu provinciyeyu 1774 roku Uporyadnik ta avtor peredmovi A V Pivovar K Akademperiodika 2005 r Pirko V O 1991 Shodennik podorozhi akademika Gildenshtedta yak dzherelo do vivchennya kulturi pivdnya Ukrayini Regionalna naukova konferenciya Kultura Pridniprovskogo regionu v konteksti zagalnoukrayinskoyi kulturi Dnipropetrovsk DDU Karta techeniya rek Dnepra i Buga 1775 Karta chastej Kievskogo Chernigovskogo i drugih namestnichestv 1787 Istoriya mist i sil URSR Kirovogradska oblast Institut istoriyi Akademiyi nauk URSR Kiyiv 1972 r stor 329 Karta Okrug 3 go rezervnogo kavalerijskogo korpusa s oznachennymi seleniyami v kotoryh raspolozheny polkovye shtaby S vysochajshim poveleniem o pereimenovanii selenij zanimaemyh polevymi shtabami Sankt Peterburgskij derzharhiv Fotokopiya v krayeznavchomu muzeyi Novoukrayinskogo rajonu Zapiski Odeskogo naukovogo pri VUAN tovaristva Sekciya socialno istorichna ch 15 stor15 18 20 Statistiko ekonomicheskij obzor po Elesavetgradskomu uezdu Hersonskoj gubernii za 1903 god Str 19 M I Pirogov u Novoukrayinci Novoukrayinska rajonna gazeta Radyanske selo 145 vid 3 grudnya 1981 r stor 3 4 Istoriya formuvannya Kirovogradskoyi oblasti K Shlyahovij Istoriya mista Novoukrayinska miska rada uk ua Procitovano 17 listopada 2021 Vidomosti Verhovnoyi Radi SRSR 1938 21 15 grudnya S 4 SSSR Administrativno territorialnoe delenie soyuznyh respublik Red i predisl P V Tumanov Dop k 1 mu izd Izmeneniya 1 10 1938 1 03 1939 M Izd Vedomosti Verhovnogo Soveta RSFSR 1939 S 88 ros Geografichna enciklopediya Ukrayini T II Kiyiv URE 1990 r stor 433 ros Vsesoyuznaya perepis naseleniya 1989 g Chislennost gorodskogo naseleniya soyuznyh respublik ih territorialnyh edinic gorodskih poselenij i gorodskih rajonov po polu Arhiv originalu za 4 lyutogo 2012 Procitovano 9 listopada 2017 Chiselnist nayavnogo naselennya Ukrayini na 1 sichnya 2013 roku 12 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Kiyiv Derzhavna sluzhba statistiki Ukrayini 2013 S 72 Nacionalnij sklad mist Datatowel in ua ukr Procitovano 27 kvitnya 2024 Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih Bank danih perepis 2001 Oleg Pojchenko Samosval 6 zhovtnya 2019 Informacijna merezha Novoukrayinske zhittya Ukrayinska Arhiv originalu za 20 chervnya 2020 Poslal chekistov po izvestnomu adresu zahvachennyj FSB Rossii ukrainskij komandir otkazalsya davat pokazaniya ros Procitovano 28 listopada 2018 Oleg Pojchenko Samosval 10 veresnya 2019 Zvilnenij z polonu moryak z Novoukrayinki stav pochesnim gromadyaninom mista Informacijna merezha Novoukrayinske zhittya Ukrayinska nedostupne posilannya z grudnya 2021 Garkavenko Viktor Oleksandrovich Garik Ukrayinska Kniga pam yati zagiblih Mamadaliyev Volodimir Gayibovich Ukrayinska Kniga pam yati zagiblih Geroyi ATO Kirovogradska oblast Ukrayinska Oblasna biblioteka dlya yunactva Kozlenko Sergij Mikolajovich Ukrayinska Oblasna biblioteka dlya yunactva Geroyi ATO Kirovogradska oblast Oblasna biblioteka dlya yunactva Geroyi ATO Kirovogradska oblast Ukrayinska Oblasna biblioteka dlya yunactva Korotka informaciya pro vsih vidomih lyudej m NovoukrayinkiDzherela ta literaturaYa V Vermenich Novoukrayinka Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 482 ISBN 978 966 00 1061 1 Ce nezavershena stattya z geografiyi Kirovogradskoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi