У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Чуб значення Чу б чупри на чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чуб (значення).

Чу́б, чупри́на — чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові. Одні з найперших згадок про чуб є у візантійських описах князя Святослава Ігоровича.

Князь Святослав Ігорович (Хоробрий) за описом Лева Диякона

Поширення

Ольбрахт-Владислав Радзивілл — портрет 17-го століття.

Була поширена у євразійських кочовиків, а також народів, що виводили від них своє походження. У середньовіччі її носили тюрки й татари, а в ранньому новому часі — татари, турки, русини, поляки. В Османській імперії чуб був зачіскою яничарів. У Речі Посполитій був атрибутом «сарматської моди» й мав поширення серед шляхти і козаків.

На теренах Східної Європи найдовше зачіска носилася в Україні: до кінця XVIII століття серед січового козацтва (як ознака приналежності до Січі), а до 1-ї половини XIX століття — українських міщан (як символ приналежності до козацького народу). Інші назви — чуприна, оселедець (російська назва від Катерини ІІ), хохол (московська назва шляхетсько-козацької зачіски в XVII—XIX століттях й зневажлива назва українців, що від неї походить).

Історія

Одні з найперших згадок про чуб знаходяться у візантійських описах князя Святослава Ігоровича, при цьому така зачіска розглядається як ознака знатного походження. Зокрема відомий візантійський історик-хронист Лев Диякон таким чином зображує київського князя:

…середнього зросту, не надто високого й не дуже низького, бровастий, з ясно-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим волоссям над верхньою губою. Голова була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатного роду…

Відомо, що тюрки-кизилбаші голили бороди, відпускали довгі азербайджанські вуса, а на голеній голові залишали чуб. За словами агента Московської компанії Лайонеля Племтрі, який побував в Сефевідській імперії в 1568—1574 рр., довжина чуба в кизилбашів могла досягати 2 футів (~ 61 см), а її власники вірили в те, що за допомогою нього вони легше перенесуться на небо, коли помруть.

Також широко поширеною чуприна була за часів козаків, ставши одним з основних елементів опису козака в образотворчому мистецтві та літературі:

Питалися козака:
«Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна?»

«А причина то така:
Як на війні згину -
Мене ангел понесе
В небо за чуприну»

Степан Руданський

Козацька зачіска

Чуб та чуприну зазвичай розглядають як два окремі види зачіски. Чуб підстригався так: над лобом на скронях і на потилиці волосся голилося чи стриглося при тілі, і тільки серед голови залишалося на долоню широке, кругле пасмо довгого волосся. Те волосся розчісували на всі боки і підстригали кругом — вище над лобом, а нижче на потилиці. Таким чином голені місця прикривалися чубом і здавалося, що голова вся у волоссі; тільки коли чуб закочувався вітром, то голий череп відкривався, і від того обличчя людини робилося дико-величним і войовничим.

Зовсім інакше підстригалася чуприна. Вся голова голилася чи стриглася при тілі, над самим же лобом лишали кругле пасмо волосся пальців у три ширини. Волосся те часом відростало у довгу косу, яку можна було зачесати на лівий бік, або обвести кругом голови і замотати за ліве вухо, або просто довести до нього і замотати. Частіше, коли вона була не дуже довга, тільки спускалася на вухо і кінець її теліпався на плечі. Вважалося, що така коса надає лицю дуже войовничий вигляд та оригінальну красу. Чуприну неодмінно носили за лівим вухом, як усі відзнаки і нагороди. В Україні існував навіть спеціальний термін «чупринди́рь» — хоробрий, як запорожець, що носить чуприну на голові.

Щоб отримати право поголити чуприну згідно козацького звичаю, молодики повинні були пройти ряд випробовувань.

Галерея

Турки

Докладніше: Турецька голова

Борці Делі
Герб князів Шварценбергів з головою яничара
Скульптура турка в складі пам'ятника Великому Магістрові Ніколо Коттонеру з Мальтійського собору
Османський кіннотник з чубом
Поляки б'ють чубатих яничарів під Віднем 1683
Ян ІІІ Собеський над яничаром
Зліва надгробок у вигляді мужчини з довгим чубом на кладовищі юруків-алевітів в турецькому Елазигі. Зправа - юрук з чубом на фотографії Фелікса фон Лушана.

Азербайджанці

Азербайджанець з Карабаху під час траурної ходи з традиційною зачіскою "кекіл".

Шляхта

Козаки

Дмитро Вишневецький
Отаман
Козак Мамай. 18 століття
18 століття
19 століття
20-21 століття, сучасний бандурист з Ялти (АР Крим) Остап Кіндрачук

Уявні образи

Тризна воїнів Святослава, Руси
Святослав I Хоробрий
Святослав I Хоробрий
Гуни на Каталонських полях

Див. також

Примітки

Гальвар Чйон. «Русь вікінгів» — Кай Гансен, Ставангер, 2009. , стор. 47
Нефедов, Сергей (5 вересня 2017). (рос.). Litres. ISBN . Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 22 жовтня 2017.
. www.vostlit.info. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 22 жовтня 2017.
Руданський С. «Твори в трьох томах» — К.:Наукова думка
Н. М. Камінська, С. І. Нікуленко (2004). Костюм в Україні від епохи Київської Русі до ХХІ століття. Харків: Золоті сторінки. с. 40.
«Чуб і чуприна» Український Світ.- 1996. — № 1-3
Яворницький д. І. «Історія запорізьких козаків». — Львів: Світ,1990
Чупринди́рь // Російсько-українські словники на R2U
Стороженко О. «Марко Проклятий. Оповідання» — К.:Дніпро,1998
. gaydamaki.com.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.

«That of Nicolas Cotoner is equally grand; the monument is sustained by two slaves in a bending posture, one representing a Turk and the other an African»

George Percy Badger. Description of Malta and Gozo. - Malta, Printing and litographi by M. Weiss, 1838. - p. 160. [ 10 липня 2019 у Wayback Machine.]

Джерела та література

Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — К.: Наукова думка, 1990. — Т.1 (укр.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чуб (зачіска)

Оселедець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1249-1250. — 1000 екз.
«Оселедець», або чуприна Зачіски // Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. / Олекса Воропай. — Мюнхен: Українське видавництво, 1958. — C. 232—233.
Чоловічі зачіски та головні убори // Ілюстрована енциклопедія українського народу. Звичаї. Свята. Традиції / Уклад. І. І. Сметана. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — 416 с. — С. 60—62.
Чуб // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2063. — 1000 екз.
Оселедець // Етимологічно-семантичний словник української мови. Т. 3: М — О / Митрополит Іларіон. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1982. — С. 394—395.
Левержет // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 814. — 1000 екз.

[1] Гальвар Чйон. «Русь вікінгів» — Кай Гансен, Ставангер, 2009. , стор. 47

[2] Нефедов, Сергей (5 вересня 2017). (рос.). Litres. ISBN . Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 22 жовтня 2017.

[3] . www.vostlit.info. Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 22 жовтня 2017.

[4] Руданський С. «Твори в трьох томах» — К.:Наукова думка

[5] Н. М. Камінська, С. І. Нікуленко (2004). Костюм в Україні від епохи Київської Русі до ХХІ століття. Харків: Золоті сторінки. с. 40.

[6] «Чуб і чуприна» Український Світ.- 1996. — № 1-3

[7] Яворницький д. І. «Історія запорізьких козаків». — Львів: Світ,1990

[8] Чупринди́рь // Російсько-українські словники на R2U

[9] Стороженко О. «Марко Проклятий. Оповідання» — К.:Дніпро,1998

[10] . gaydamaki.com.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.

[11] «That of Nicolas Cotoner is equally grand; the monument is sustained by two slaves in a bending posture, one representing a Turk and the other an African»
George Percy Badger. Description of Malta and Gozo. - Malta, Printing and litographi by M. Weiss, 1838. - p. 160. [ 10 липня 2019 у Wayback Machine.]