О рочі самоназва орочисэл раніше нани рос орочи малий народ на Далекому Сході в Росії Орочі ОрочисэлКількість 974 особиА

О́рочі (самоназва: орочисэл, раніше нани, рос. орочи) — малий народ на Далекому Сході в Росії.

Орочі Орочисэл
Кількість	974 особи
Ареал	Росія: Приамур'я Україна
Близькі до:	Маньчжури, нанайці, ульчі, евенки, евени
Мова	Орочі і російська мови
Релігія	Шаманізм

Етноніми

У питанні про самоназву немає визначеності. Ульчі й нанайці відвіку, а з 19 століття і росіяни, іменували корінне населення Приамур'я орочами. Цей етнонім до 1930-х років зазначався у офіційні паспорти.

Пізніше було виявлено (зараз втрачену) самоназву нані, що існувала у них, як і у нанайців та ульчів, але цей етнонім «принесли» з Амура одноплемінники, що тривалий час жили серед амурських аборигенів. Вважається, що він походить від мови нанайців на — «земля», ні — «людина» — тобто «місцеві жителі».

Територія проживання і чисельність

Мешкають орочі традиційно в Хабаровському краю, переважно в пониззі Тумніна з притоками, і по річці Хунгарі, притоці Амура, по Амуру, біля озера та в навколишніх районах.

За даними перепису населення Російської Федерації 2002 року чисельність орочів склала 686 осіб.

Цікава ситуація склалася в Україні за результатами першого перепису населення після розпаду СРСР в 2001 році — було зафіксовано проживання 288 осіб, які самоідентифікували себе, як орочі (тобто бл. 1/3 всього народу), щоправда, лише 5 з них (тобто бл. 2 %) назвали ороцьку як рідну, ще 52 особи (бл. 1/5) рідною вважають українську, решта — переважно російську (174 особи).

Таким чином, чисельність етносу становить 974 особи.

Мова

Розмовляють мовою орочі тунгусо-маньчжурської групи алтайської сім'ї. У мові виділяються тумнінський, хадінський, хунгарійський діалекти.

У 1989 році рідною її називало 17,8 % представників народу, тоді як російську мову назвали рідною 82,2 %. Писемність створена на початку 2000-х років на основі кирилиці.

Історія

Формування народу орочів відбувалося на схилах Сіхоте-Аліня, на території від затоки Де-Кастрі на півночі до річки Ботія на півдні. У цьому тривалому процесі брали участь елементи різного етнічного походження, як місцевого (нівхські, айнські та інші), так і евенкійського та іншого походження. В результаті склалися п'ять територіальних груп: амурська, хунгарійська, тумнінська, приморська (хадінська) і коппінська.

Господарство

Основні традиційні заняття — полювання (кабарга, лось, ведмідь, хутрові звірі), зокрема морська, а також рибальство. Зброєю служили лук зі стрілами, спис, використовувалися пастки, петлі, самостріли. Вогнепальна зброя та капкани з'явилися у 19 столітті. Риболовлею вони займалися цілий рік, влітку — в маленьких довбанках і великих по річках, а для здобичі нерпи і сивуча виходили в Татарську протоку і її бухти. Морського звіра били гарпунами, з рушниць, на крижинах і березі — палицями, рибу (кета, горбуша, таймень та інші) ловили , неводом, влаштовували пастки, били остенем.

Культура

Зберігся фольклор орочів.

Матеріальну і духовну культуру орочів вивчав Валентин Аврорін.

Виноски

. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2015.
[. Архів оригіналу за 6 лютого 2009. Процитовано 17 лютого 2009. Національний склад населення Росії на сайті перепису населення РФ 2002 року (рос.)]
Перепис населення в Україні 2001 року^{[недоступне посилання]}(укр.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Посилання

Народы России — Орочи [ 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
ОРОЧИ [ 15 вересня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
(рос.)

Література

Березницкий С. В. Мифология и верования орочей. СПб, 1999. 188 с.
Маргаритов В. П. Об орочах Императорской гавани. СПб., 1988. 56 с.

[1] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 листопада 2015.

[2] [. Архів оригіналу за 6 лютого 2009. Процитовано 17 лютого 2009. Національний склад населення Росії на сайті перепису населення РФ 2002 року (рос.)]

[3] Перепис населення в Україні 2001 року^{[недоступне посилання]}(укр.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}