Остень

О́стень, о́сті, род. відм. остів (прасл. *ostь, споріднене з «гострий», «осот», «осетер») — риболовецьке знаряддя у вигляді списа, звичайно з вилоподібним кованим наконечником, трійчаткою, іноді й більшою кількістю вістер, з зазублинами. В Україні остень з двома вістрями також називався сандо́ля, з трьома — сандова.

Бамбуковий остень з трьома вістрями. Музей Tropenmuseum

Запит «Ості» перенаправляє сюди. Не слід плутати з Осте.

Наконечник остеня насаджують на довге, від 2-х метрів, руків'я. Використовується для биття великої риби, рідко — для метання.

Див. також

• Гарпун
• Тризубець
• Спис

Примітки

1. Остень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Ості // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .
4. Сандоля // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
5. Сандова // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

• Острить // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография , 1880—1882. (рос.)
• Острога // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)